CC BY
121Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 24 (63). № 2. 2011 г. С. 104-109.
УДК 347.6:347.44
РОЗВИТОК ДОГОВОРУ ЯК РЕГУЛЯТОРА С1МЕЙНИХ В1ДНОСИН
Некрасова О. В.
Тавршський нацюнальний утверситет м. В. I. Вернадського, м. Смферополь, Украта
Статтю присвячено розвитку догов1рного регулювання амейних вдаосин в законодавст Украь ни. Розглядаеться iсторiя розвитку договору в амейному правi Украши, порядок укладення та регулювання таких договорiв, пропонуеться визначення амейно-правового договору.
Ключовi слова: сiмейнi вдаосини, договiр, свобода договору.
До прийняття Омейного кодексу Украши метод шмейного права розглядався як дозвшьний, а за формою припишв - ¡мперативний. При цьому дозвшьшсть ei-мейного права полягала в тому, що громадяни були надiленi правовими засобами задоволення потреб i iнтересiв у сферi сiмейних вiдносин, а iмперативний характер методу визначався тим, що у суб'екпв права не було можливост коректування встановлених сiмейним законодавством правил, в тому чи^ за допомогою догово-рiв. Тому метою дано1' статтi е дослiдження питания про договiр як регулятор шмей-них вiдносин.
Результатом сучасно1' реформи шмейного законодавства стало припинення дп принципу iмперативностi в сiмейному правь 1з розвитком диспозитивно1' форми пов'язано зростання ролi договору [1, с. 152]. За часiв СРСР договiрне регулювання сiмейних вiдносин заперечувалось законом. В Кодекс про шлюб та шм'ю Украшсь-ко1' РСР 1969 р. була стаття 6, яка проголошувала регулювання шлюбних та шмей-них вiдносин в Украïнськiй РСР тшьки державою. Таким чином, протягом багатьох десятатть норми сiмейного законодавства iмперативно визначали майновий устрiй ам% обсяг i змiст прав та обов'язюв учасникiв сiмейних вiдносин. «Самi сторони не надiлялися правами за власним бажанням змiнювати правовий режим майна, що 1'м належить. Таке право не було надано i суду» [2, с. 115]. В лiтературi тдтримува-лась думка, що угодам немае мюця в шмейних вiдносинах. Диспозитивнiсть, як мо-жливють регулювання вiдносин за розсудом та узгоджешстю сторiн, не визнавалась [3, с. 162]. Природно, що такий погляд на диспозитившсть в шмейному правi виник на пiдставi чинного в той час закону. Але, слщ вщзначити, що паростки договiрного регулювання в Кодексi про шлюб та шм'ю 1969 року все ж були. Це норми: про iм'я дитини, яке визначаеться за згодою батьюв (ст. 63 КпШС), про подш спiльного майна (ст. 29 КпШС), про виршення спорiв стосовно мiсця проживання дитини (ст. 67 КпШС). Крiм того, Кодекс про шлюб та шм'ю 1969 року вживав таю термши, як «дшти згоди», «за взаемною згодою». Ц термiни означають «домовленiсть». «До-мовленiсть» - це не що шше як «договiр». Слiд вщзначити, що в Кодексi про шлюб та шм'ю 1969 року була ст. 27, яка дозволяла подружжю укладати вс майновi угоди, дозволеш законом. Тобто, подружжя мало право укладати договори кушвль продажу, дарування, договори про розподiл сумюного майна, та iншi. Але вони не
могли в cboïx домовленостях змшювати на майбутне передбачений законом режим стльного майна.
Таким чином, договору не надавалось якост правового засобу, який в змозi ре-гулювати майновi вiдносини в сферi крiм того, використання самого термшу
«договiр», вважалося недоцiльним [4, c. 134-135]. Так, в своïх працях Gремеïв Д. Ф. наголошував на тому, що «практична потреба в майнових угодах мiж подружжям невелика» [5, c. 102]. Деяю автори, хоча i погоджувались з тим, що домовленост мiж подружжям допустим^ але пiдкреслювали, що вони практично не вступають мiж собою у договiрнi вiдносини за винятком, хiба що, договору дарування [6, c. 104].
Яковлев В. Ф. зазначав, що «юридичш акти суб'екпв шмейного права не належать за своïм характером до угод чи договорiв, вони служать особливим рiзновидом правових актiв. Вiдсутнiсть угод i договорiв е важливим свiдченням своерщност методу сiмейного права» [3, c. 163]. В такш позицiï проявлялось загальне ставлення до договору, яке склалося в юридичнш лiтературi того часу. Безперечно, така пози-щя зумовлювалась iдеологiчними мiркуваннями про шкщливють договiрного регу-лювання сiмейних вщносин подружжя, яким притаманнi особливi особисто-довiрчi ознаки.
1снувала i iнша точка зору, прихильники яко1' вважали, що конструкщя «договору» в сiмейному правi е обгрунтованою та природною. З цього приводу Н1кт-на В. П. писала, що «домовленосп подружжя з приводу стльного майна i за формою, i за змютом тотожш цившьно-правовим домовленостям учасниюв спiльноï власносп» [7, c. 58].
Перша спроба ввести елемент договiрного регулювання в майновi вiдносини подружжя була зроблена в 1992 рощ. 23 червня 1992 року був прийнятий Закон «Про внесення змш i доповнень до Кодексу про шлюб та ам'ю Украшсько1' РСР» № 2488-Х11, який доповнив цей Кодекс ст. 27-1 «Право подружжя на укладання шлюб-ного контракту». Вщповщно до цiеï статтi, особи яю вступають в шлюб, мають право за власним бажанням укласти угоду щодо вирiшення питань життя сiм'ï (шлюб-ний контракт), в якш передбачити майновi права i обов'язки подружжя. Наступним кроком у розвитку шлюбного договору була постанова Кабшету Мшс^в Украши вщ 16 червня 1993 року № 457, якою було затверджено «Порядок укладання шлюбного контракту». Вона мютила положення, за якими в шлюбному контракт могли передбачатися не лише майновi права i обов'язки подружжя, але i немайнов^ мора-льш чи особистi зобов'язання (п. 2). Не можна не звернути уваги на те, що цей ш-дзаконний акт вступив у протирiччя з ддачим тодi Кодексом про шлюб та шм'ю Украши. Сiмейним кодексом це протирiччя усунено: частина 3 ст. 93 СК Украши забороняе у шлюбному договорi регулювати особистi вiдносини подружжя, а також особист вiдносини мiж ними та дггьми.
З прийняттям ^мейного кодексу значно розширилась свобода договiрних вза-емовiдносин в сiм'ï, в результат чого «договiр в шмейному правi набувае значення одного з загальних видiв юридичних фактiв, яю тягнуть виникнення, змiну та при-пинення прав та обов'язкiв сторш» [8, c. 222-223]. Офiцiйно це визначено у ч. 2 ст. 7 СК Украши, яка проголошуе, що имейш вщносини можуть бути врегульоваш за
домовлешстю (договором) мiж !х учасниками. Як зазначае Ромовська З. В., «^мей-ний кодекс вщкрито визнае договiр регулятором шмейних вiдносин, завдавши остаточного удару правничш щеологп нашого недалекого минулого. Законодавець тим самим не вважае закон ютиною в останнш шстанцп, надаючи сторонам право прис-тосовувати правила поведiнки, визначене у кодекс^ до конкретних умов свого жит-тя» [9, с. 34].
Сутнють свободи договору в сiмейному правi розкриваеться в ст. 9 СК Укра!ни, де зазначено, що суб'екти шмейного права можуть врегулювати сво! вiдносини за домовленiстю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, шших законiв та моральним засадам суспiльства. 1з цього можна зробити висновок, що договiрне регулювання не може також вступати в протирiччя з нормами цивiльного законодавства, тому що цившьне та шмейне право - це найближчi один до одного галуз^ якi мають спiльнi риси. Саме !хня близьюсть зумовлюе можливiсть субсидiа-рного застосування норм Цивiльного кодексу в шмейному законодавствi. Але до сiмейних вщносин не можуть застосовуватися тi норми Цившьного кодексу, якi не узгоджуються iз суттю цих вiдносин (ст. 8 СК Укра!ни).
Визначення шмейно-правого договору вiдсутне в Сiмейному кодекс Укра!ни, тому звернемося до цившьного законодавства, визначення цившьно-правового договору даеться у ст. 626 ЦК Укра!ни, вщповщно до яко!: «Договором е домовлешсть двох або бшьше сторiн, спрямована на встановлення, змiну або припинення цившь-них прав та обов'язюв».
Правове регулювання будь-яких договорiв проявляеться у встановленому порядку !х укладення, виконання сторонами обов'язюв, вiдповiдальностi за невико-нання чи неналежне виконання таких зобов'язань i розiрвання договорiв.
Сiмейне законодавство не мютить спецiальних норм щодо укладення, змiни i розiрвання шмейних договорiв. Але, зважаючи на те, що сiмейно-правовi договори мають цившьно-правову договiрну структуру при регулюваннi цих питань слщ ке-руватися загальними положеннями Цивiльного кодексу Укра!ни про правочини, зо-бов'язання та договори, враховуючи при цьому специфiку шмейно-правових дого-ворiв.
Первинною стадiею будь-якого договiрного зобов'язального правовiдношення, е укладення договору, функщонально надiленого правоутворюючим характером i перетворенням фактичних дiй у зобов'язально-правовi вщносини. В доктринi права порядок укладення договору розглядаеться як визначена правовими нормами юри-дико-лопчна послiдовнiсть стадiй встановлення прав i обов'язкiв, здiйснених на ос-новi погоджених дiй осiб, звернених назустрiч одна однiй та виражених у рiзноманi-тних способах узгодження змiсту договору [10, с. 165].
Правове регулювання договiрних вiдносин починаеться на стади вираження стороною волi укласти договiр, яка вiдповiдае поняттю оферти. Оферта в шмейно-правовому договорi, як i в цившьному повинна мiстити iстотнi умови договору i ви-ражати намiр особи, яка И зробила, вважати себе зобов'язаною у разi И прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК Укра!ни). Особливютю оферти в амейному правi е те, що вона не може бути адресована невизначеному колу ошб, а тшьки конкретнш особi. Це пов'язано з особливостями шмейних вiдносин та !х суб'ектним складом. Сшрним е використан-
ня до регулювання укладення шмейно-правових договорiв положень, якi регламен-тують момент вiдкликання пропозици та порядок вщповщ на оферту з огляду на особисто-довiрчий характер сiмейних вщносин, але, з шшо! сторони, використання цих норм в шмейно-правовш сферi не можна заперечувати.
Елементом свободи договору е право сторiн за своею згодою змiнювати, розри-вати або продовжувати на новий строк дда договору. Це е лопчним продовженням свободи сторiн на вступ у договiрнi вiдносини та визначення змюту договору. С> мейне законодавство не мютить спецiальних норм щодо змiни i розiрвання сiмейних договорiв. У зв'язку з чим при регулюванш цього питання слiд керуватися загаль-ними положениями Цивiльного кодексу Украши про правочини, зобов'язання та договори. Цившьний i Сiмейний кодекси Украши не мютять окремих норм про ви-конання договорiв, !х регулювання здiйснюеться главою «Виконання зобов'язань» (глава 48 ЦК Укра1ни). Зпдно iз ст. 526 ЦК Украши, зобов'язання мае виконуватись належним чином, вщповщно до умов договору та вимог цього Кодексу, шших акпв цивiльного законодавства, а за вщсутносп таких вимог - вiдповiдно до звича!в дшо-вого обороту або шших вимог, що звичайно ставляться. В цьому полягае принцип належного виконання договору. Перераховаш в ст. 526 ЦК Украши загальш умови виконання зобов'язання деталiзуються в наступних статтях глави 48 ЦК та в ^мей-ному кодексi.
Другим за сво!м значенням на стади виконання договору е принцип реального виконання договiрних обов'язкiв, який в цившстичнш науцi характеризуеться як прояв «необхщносп здiйснення боржником саме цих дш, якi передбаченi змiстом договiрного зобов'язання, i неможливiстю !х замши грошовою компенсацiею» [11, с. 23-24]. Для шмейного права цей принцип е важливим, тому що суб'екти шмейно-го права можуть укласти договiр, який буде передбачати передання визначеного майна, а замша його передачею грошово! компенсаци знiвелюе саму мету укладення договору.
Пюля укладення договору може виникнути потреба в його змш чи розiрваннi. Змiна договору означае, що зобов'язання сторш дiятимуть на майбутне вiдповiдно до змшених умов щодо предмета, мiсця, строюв виконання, тощо. При розiрваннi договору зобов'язання сторш припиняються.
Вiдповiдно до ст. 651 ЦК Украши договiр може бути змшений чи розiрваний:
1. за згодою сторiн, якщо iнше не встановлено законом чи договором;
2. на вимогу одше! iз сторiн за рiшенням суду у разi iстотного порушення договору другою стороною та в шших випадках, встановлених договором або законом;
3. у разi односторонньо! вщмови вщ договору у повному обсязi або частково, якщо право на таку вщмову встановлено договором або законом.
Як зазначае Дзера О. В., вщмову вщ договору не можна розглядати як безумов-ну шдставу розiрвания договору, оскшьки в будь-якому випадку iнша сторона впра-вi оспорювати його в судовому порядку [12, с. 377].
Цшавими в Цившьному кодексi Украши е положення, яю дають тдстави сто-ронi заявити вимогу про змшу чи розiрвання договору при ютотному порушеннi договору другою стороною, а також у зв'язку з ютотною змшою обставин. Вiдповi-
дно до ч. 2 ст. 651 ЦК Укра!ни, договiр може бути змшено або розiрвано за ршен-ням суду на вимогу одше! iз сторш у разi iстотного порушення договору другою стороною та в шших випадках, встановлених договором або законом. 1стотним е порушення, коли внаслщок завдано! цим шкоди друга сторона значною мiрою поз-бавляеться того, на що вона розраховувала при укладенш договору.
Обставини життя им'1, як i будь-якi iншi не пiддаються чiткому прогнозуван-ню. Тому для шмейного права важливим е правило Цившьного кодексу Укра!ни щодо змiни або розiрвання договору у зв'язку з ютотною змiною обставин. Вщпов> дно до ст. 652 ЦК Укра!ни у разi ютотно! змiни обставин, якими керувалися при укладенш договору, договiр може бути змшений або розiрваний за згодою сторш, як-що шше не встановлено договором або не випливае iз сутi зобов'язання. Змша обставин визнаеться iстотною, коли вони змшилися настiльки, що якби сторони могли це розумно передбачити, договiр взагалi не був би ними укладений, або укладений на шших умовах. У разi розiрвання договору внаслiдок ютотно! змiни обставин суд, на вимогу будь-яко! iз сторiн, визначае наслiдки розiрвання договору виходячи з необхщносп справедливого розподшу мiж сторонами витрат, понесених ними у зв'язку iз виконанням цього договору. Змша договору у зв'язку з ютотною змшою обставин допускаеться за ршенням суду у виняткових випадках, коли розiрвання договору суперечить суспшьним iнтересам або потягне для сторш шкоду, яка знач-но перевищуе затрати, необхiднi для виконання договору на умовах, змiнених судом.
Цившьне законодавство в якостi основного способу розiрвання договору пе-редбачае розiрвання за угодою сторiн (ст. 651 ЦК). Такий спошб в найменшш мiрi вимагае правового регулювання внаслiдок свое! безконфлiктностi. В цьому разi мiж сторонами не виникае стр вiдносно дострокового припинення дп договору i умов, на яких воно повинно пройти. Право сторш за власною угодою розiрвати договiр базуеться на принципi свободи договору.
Оскшьки до договорiв застосовуються загальш положення про зобов'язання на основi того, що договiр - це одна з тдстав виникнення зобов'язань, то розiрвання договору е вольовою дiею, яка направлена на припинення юнуючих мiж сторонами вiдносин. Серед тдстав припинення зобов'язань (гл. 50 ЦК Укра!ни), до договору застосовуються т норми, яю стосуються припинення зобов'язань за волевиявлен-ням сторш. До них вщносяться новацiя, передання вщступного, зарахування, домо-вленiсть сторш, прощення боргу, якi певною мiрою можливо застосовувати i в с> мейному правi.
Пiдсумовуючи вищевикладене, та спираючись на ч. 2 ст. 7 СК Укра!ни та ст. 9 СК Укра!ни можна сформулювати визначення шмейно-правового договору. Сiмей-но-правовим договором пропонуеться вважати домовленiсть, яка мае ознаки цив> льного правочину, мiж подружжям, батьками та дтми, iншими членами сiм'l та родичами, як суб'ектами шмейних i водночас цившьних правовiдносин, про виникнення, змiну та припинення майнових, а в окремих випадках особистих немайнових прав та обов'язюв, що обумовлеш !х сiмейно-правовими зв'язками.
Список л^ератури
1. Лукашева Е. А. Право, мораль, личность / Е. А. Лукашева. - М. : Наука, 1986. - 262 с.
2. Жилшкова I. В. 1мперативне i диспозитивне регулювання майнових вдаосин в ам'1 / I. В. Жилшкова // Вюник Академи правових наук Украши. - 2000. - № 1 (20). - С. 115-120.
3. Яковлев В. Ф. Гражданско-правовой метод регулирования общественных отношений: [Учебное пособие]. / В. Ф. Яковлев - Свердловск: Свердловский юридический институт, 1972. - 210 с.
4. Ворожейкин Е. М. Семейные правоотношения в СССР / Е. М. Ворожейкин - М. : Юридическая литература, 1972. - 336 с.
5. Еремеев Д. Ф. Право личной собственности в СССР / Д. Ф. Еремеев - М., 1958. - 152 с.
6. Советское семейное право / [Белякова А. М., Рясенцев В. А., Яковлев В. Ф.] / [под ред. В. А. Рясенцева]. - М. : Юридическая литература, 1982. - 256 с.
7. Никитина В. П. Имущество супругов / В. П. Никитина - Саратов: Издательство Саратовского ун-та, 1975. - 78 с.
8. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи / И. В. Жилинкова - Х. : Ксилон, 2000. - 398 с.
9. Ромовська З. В. ймейний кодекс Укра1ни: Науково-практичний коментар./ З. В. Ромовська -К. : Видавшчий Дiм «1н Юре», 2006. - 568 с.
10. Бервено С. М. Проблеми допжрного права Укра1ни: [Монографiя] / С. М. Бервено. - К. : Юршком 1нтер, 2006. - 392 с.
11. йбшьов М. Договiрне зобов'язання та його виконання/ М. йбшьов // Вюник Академй правових наук Украши. - 2003. - № 2-3. - С. 23-26.
12. Дзера А.В. Общие положения о сделках в новом Гражданском кодексе Украины / А. В. Дзера // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / [Под ред. Е. Б. Кубко,
В. В. Цветкова]. - К. : Юршком 1нтер, 2003 - 256 с.
Некрасова Е. В. Развитие договора как регулятора семейных отношений / Е. В. Некрасова //
Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2011. - Т. 24 (63). № 2. 2011. - С. 104-109.
Статья посвящена развитию договорного регулирования семейных отношений в законодательстве Украины. Рассматривается история развития договора в семейном праве Украины, порядок заключения и регулирования таких договоров, предлагается определение семейно-правового договора. Ключевые слова семейные отношения, договор, свобода договора.
Nekrasovа E. The development of the contract as a regulator of family relationships / E. Nekrasova // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2011. - Vol. 24 (63). № 2. 2011. - Р. 104-109.
This article is deals with development of contractual regulation of family relations in the legislation of Ukraine. The history of development of the contract in the Family Law of Ukraine, the order of the conclusion and regulation of such contracts is considered, definition of the family contract is offered. Keywords: family relations, contract, freedom of contract
Поступила в редакцию 08.11.2011 г.
