CC BY
59
На вщкритих галявинах дошльно саджати KBÎTyni чагарникн з тривалим перюдом кв1тування, а у насадженнях запишати та збер1гати uîhhî в естетичному вшношенш дерева та Ух групи. Формування таких груп дерев, що чергуються, у поеднанш з мальовничими полянами, як1 створюють гру кольор1в, св1тла татЫ, е одним з основних завдань ландшафтних рубань догляду за Л1СОМ i декоративного озеленения, визначае своерщну техшку ïx виконання.
В люах рекреацшноУ зони велику увагу слщ пpидiляти благоустрою територп: створенню шляховоУ, дор1жковоУта стежково'У мереж!, встановленню у мюцях "видо-вих точок" альтанок, павтьйошв i лавочок для вщпочинку, проведению ¡нших орга-шзащйних та .шсогосподарських заход1в. Yci роботи з оргашзаци' територ1ального розпод1лу лю1в рекреацшноУ зони, ведения у них л'юового господарства та ïx благоустрою детально повинш виконуватись пщ час проведения люовпорядкування.
JliTepaTypa
1. Лес и охрана природы/ Под ред. С.Г. Сииицына. - М.: Лесн. пром-сть, 1980. - 288 с.
2. JlicoBnii кодекс Укражи// В i до моей Верховно!' Ради Украши. - 1944, № 17 - С 443475.
3. Одум Ю. Основы экологии. - М: Мир, 1975. - 740 с.
4. Опыт и методы экологического мониторинга: Материалы всесоюзного совещашю. -Пущино: Научный центр биологических исследований АН СССР, 1978. - 256 с.
5. Федосимов А.Н., Анисочкин В.Г. Выборочная таксация леса. - М.: Лесн. пром-сть, 1979,-256 с.
6. Флора i рослишпсть Карпатського заповщпика (П1д ред. С М. Стойко. - К.: Наук.
думка.-1982.-220 с.
7. Цурнк C.I. Дигрессивно-демутащюнные изменения у почвах ельников и вторичных по-лошш у верхней границы леса в Карпатах// Почвоведение. - 1986, №9. - С. 112-121.
УДК 630*232 Доц. Ю.М. Дебришок, к.с.-г.н. - УкрДЛТУ
РОЗТОЧЧЯ ЯК Л1СОКУЛЬТУРНИЙ РАЙОН ТА ОСОБЛИВОСТ1 Л1СОКУЛЬТУРНО! Д1ЯЛЬНОСТ1 В НЬОМУ
Розглянуто TepnTopianbHi, природш, л1Ывнич1 та л^сокультурш аспекта одного з ра-iiohíb Захщного Л1состепу - Украшського Розточчя. Наведено формацшну структуру де-ревно? рослинност! району, типи л1сових культур. Визначено ochobhí напрямки л1сокуль-турно! дшльносп на Розточчг
Doc. Yr.M. Debrynuk - USUFWT Rostocha as forest culture region and of a feature forest culture of activity in it
Are considered territorial, natural, forest and forest culture aspects one from regions by Western Forest Steppe - Ukrainian Rostocha. The structure of wood vegetation of region, types of wood cultures is indicated formation. The main directions forest culture of activity on Rostocha are scheduled.
Одшею 3 передумов створення i вирощування високопродуктивних nicoBHx насаджень е под№ певноУ TepuTopi'í на OKpeMi однорщш райони за грунто-во-кл1матичними умовами та напрямками ведения л1сокультурного виробництва. У цьому acneicri виршальне Micue поещае люокультурне районуваиня, грунтуючись на якому можна найбшьш рацюнально використовувати люорослинний потенщап терпторп та перспективш деревш породи, максимально наблизити фактичну про-дуктившеть fliciB до потенцшно можливоУ, оптим1зувати склад лкових фггоценозш.
12
Збхрипк науково-iexiiÍHiiiix ираш»
" Проведений анашз та численш науков1 даш свщчать про те, що люорос-
линш юнматичш, пдролопчш та ckohomíhhí умови окремих райошв Захщного JlicocTeny наспльки р1зномаштш, шо без врахування особливостей кожного з них рацюнальне планування, розробка та впровадження ефективних лкогосподарсь-ких, у т.ч. люокультурних заходт е неефективним |2, 8, 15, 16). 1гнорування потреби такого диференцшованого гндходу до створення люових культур у pi3nnx районах Захщного JlicocTeny неминуче призведе до суттевих збитмв у цикл1 люо-культурного виробництва.
Необхщшсть розробкн деташзованого люокультурного районування для Захщного JlicocTeny зумовлена також значним щоршним обсягом л1сокультурних po6ÍT, що тут проводяться, настшною необхщжстю шдвищення л!систосп тери-Topii та ¡нтенсифжацп л1сокультурного виробництва.
Одним з шкавих райожв Захщного JlicocTeny е Розточчя, яке розташоване у перехщнш смуз1 вщ люовоУ до люостеповоУ зон и, i тому мае як ознаки першоУ (вологий юнмат, склад деревноУ рослинносгп, специф1чний Грунтовий покрив) так i другоУ зон (фрагмента степово'У рослинносп, грунти та Грунтотворш породи). За даними МЛ.Сороки [23], флора Розточчя е типовою для широколистяно-лковоУ зони СередньоУ Свропи. Захщною межею УкраУнського Розточчя е державний кордон УкраУни з Польшею, швшчно-схщна межа проходить по л!н11 Рава-Руська -Marepie - KpexÍB - Жовква - 3aujKÍB - Велию Грибовичц шсля чого проходить по швшчно-захщних околицях м. Львова, повертаючи на Рясне, Брюхович1, Сградч, Затоку, Новоявор1вськ, Старич^ дещо схщшше вщ Немирова. По територп району проходить Головний европейський вододш М1Ж басейнами p¡40K Дшстер, Захщ-ний Буг, Сян. Розточчя простягаеться по TepHTopi'í УкраУни приблизно на 60 км, i продовжуеться дал1 в Польщ!. За геоботашчним районуванням [6] вид1пеному району в основних рисах вщповщае Немирово-Магертський геоботашчний район, за ф1зико-географ1чним - район Розточчя |25]. За люорослинним районуванням |8) райони Розточчя та Ошлля об'еднаш в один район - Львшсько-Бережанське водод1Льне плато. За люоюнматичним районуванням Розточчя вщнесено до Роз-точ-Огпльського люоюпматичного району 4d-l [19|. K.I. Геренчук |7| об'еднав Розточчя та Ошлля в одну ф1зико-географ1чну область, зазначаючи однак, що значна протяжшсть облает! (близько 200 км) та значш коливання висот зумовлю-ють noMÍTHi 3m¡hh м1сцевих юпматичних умов, у зв'язку з чим необхщне детальне районування uieí велико'У територп для точного врахування агроюнматичних умов.
При видкленш Розточчя в окрему л1сокультурну таксоном1чну одиницю нами використаш ¡снуюч1 nayKOBÍ шдходи |3, 5, 12, 14, 16-21, 24, 26, 27|, суть яких зводиться до застосування за критерп подшу основних середо в и щетв i р н и х фактор1в. Як критерш оцшки кшькюного впливу основних складових юнмату на формування люових фггоценоз1в ми використали показник вологост1 юимату (мм/град) Д.В.Воробйова: W = R/T- 0,0286Т. Бюкл1матичний показник Патерсона (climate-vegetation-productivite) визначали за формулою: CVP = Т, х N х G х Е/ Т2 х 360 х 10. Для визначення вологозабезпеченосгп вегетацшного перюду користу-вались коефЫентом водного балансу Г.Т. Селянинова: К = Е Q (V + VI + VII) х 10/ Е Т°С (V + VI + VII). Основним методом розчленування територй" на окре\й TaKC0H0MÍ4HÍ одннищ служив метод провщних фаю-opÍB [12; 21J, а для уточнения меж райожв - метод накладення [13|. Континентальнють юимату (А) за Д.В. Волков« та салово-паркове государство [3
робйовим [4| визначали як р1зницю середшх температур найтепл1шого та найхо-лодшшого мюяшв року. Зволожешсть MicueeocTi визначали за коефщ1ентом H.H. 1ванова: К = Z 0/0,0018 (25 + Т)2 х (100 - R).
Кгиматичш показники району взят1 як з довщкових матер1ал1в за перюд 1891-1964 рр.,так i за даними Держкомпдромету за перюд 1965-1995 рр. Коеф1щ-ент розчленування мюцевосп р1чковими долинами (км/км*) визначали як вщно-шення суми довжин протяжност! водотоюв району до його ruiouji.
За геолопчною структурою Розточчя розм1щене в осьовш зон! Галицько-Волинсько1 западини. Характерною особливктю с значш абсолютш висоти та перевага крупногорбистого рельефу ероз1йно-тектошчного походження |25|. Значну роль у ландшафтоутворенш Розточчя в1д1грають крейдяш в1дклади, складеш, пе-реважно, шщанистими мергелями, у мюцях виходу на поверхню яких формують-ся дерново-карбонатш грунти. Найб1льш поширеною формою рельефу е горби, яю утворюють окрем1 гряди, що простягаються пасмами шириною 20...40 км у на-прямку ПнЗх—»ПдСх з абсолютними висотами 322...397 м н.р.м. СвоТми крутими схилами, висотою 80...100 м, Розточчя "повернуте" до Малополюького понижения, завдяки чому тут спостер1гаеться рпкий перехщ м1ж Розточчям та Мапим По-люсям. У швденно-сх!дному напрямку територ1я Розточчя понижуеться, поступо-во, без р1зких устушв, переходячи в Надсяння.
Специф1чшсть рельефу Розточчя тдтверджуе коефщ1ент розчленування мюцевосп, який у два рази вищий, шж в Малому ПолюЫ та в 2,5 рази - пор1вняно з Волинською височиною.
KpiM уже згаданих дерново-карбонатних грунтгв, найбшыи поширеними на Розточч1 е ошдзолеш cipi та свшю-cipi люов1 Грунти, на яких зростають переважно буков1 деревостани. У niBHi4Hifi та швденно-захщнш частинах району розповсю-джеш дериово-слабошдзолист! грунти на флювюглящапьних nicKax. Останш е иай-менш родючими i зайнят1, переважно, деревною рослиншстю. У заплавах piK спо-crepiraeMO лучш, лучно-болотш, дерново-глеев1, дернов! грунти та "ix р1зновиди [1|.
Юимат Розточчя е специф1чним (табл. 1). Сума опадт б1льша (711...909, у середньому 824 мм), шж в ¡нших л1состепових районах, зима м'яка (Тс Ычня -4...-5°С), л ¡то пом1рно тепле (Тс липня +18°С). Середньоршна температура пoвiтpя на 0,2...0,3°С вища, шж у cyciflHix малополюьких районах, однак середньор1чш Mmi-муми та максимуми практично не вщр!зняються. Достатньо висока кшыость опа-д1в (найбшьша серед лкостепових райошв) шдтверджуе перехщний характер mii-мату Розточчя вщ люовоУ до л!состеповоУ зони.
Кшынсть дшв ¡з середньодобовою температурою >10°С (154...165) > 15°С (87...105) та сума позитивних добових температур >10°С (2330...2630), >15°С (1445...1860) е досить под1бною до малополюьких райошв, однак вар!абельшсть даних показниюв помггно вища, що зумовлено неоднорщним характером орогра-ф1чних умов Розточчя. Тривалють безморозного перюду (145 дшв) на 10 дшв мен-ша, шж в Рава-Руськш, на 13 - шж в Кам'янцд-Бузькш, однак така ж, як i в Бродах. Тривагпсть вегетащйного перюду на 1-7 дшв менша, шж у малополюьких районах.
Звертае на себе увагу значна млынсть дшв (39) у poui ¡з сильними в!трами, тод! як в Малому Полка вона значно нижча (Рава-Руська - 8, Броди - 16 дшв). Це свщчить про потребу особливо ретельного шдбору деревних компонента та запровадження спешальних заход1в для послабления буревальних та в1троломних явищ у npoueci люокультурного виробництва.
1 4 Збфпнк науконо-теьшчинх праць
Табл. 1. Характеристика Розточчя за територ1а.1ъними,лШвничо-таксацшними та природно-клЫатични.ии показчиками
Загальна площа репону, га Покрита Л1СОМ площа (в т.ч. держлкфонд), га JIÍCHCTÍCTb територи, % Площа в деришсфонш шд лковими культурами, га/% Розподш лкопокрито! ruroini репону за типами лкорослинних умов, % ТаксацШний склад насаджень Середni й клас боштету та вщносна повнота насаджень Середнш запас на 1 га лкопокритгн wiouii, м3
А В С D
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
100200 51788 (21768) 51,7 15221 /29 0,9 22,8 48,5 27,8 5С ЗБк 1Д0,5Б 0,5Вч 1,2; 0,69 212
Тривалкть вегета-цшного перюду, дшв Середньо- р1чна температура повггря, °С Середня Т повпгря протягом вегеташйного перюду, °С PiHHa юльысть onajiB, мм Кшыисть опад1в протягом вегетацШ-ного перюду, мм Волопсть юнмату за Д.В.Вороб-йовим, мм /град Континен-талыисть юимату за Д.В.Вороб-йовим, °С Коеф1щент водного балансу за Г.Т.Селяни- новим BioiciiMa-тичний показник Патерсона (CVP) Коефщкнт розчлен>'вання MicueBOCTÍ водотоками, км/км2
12 13 14 15 16 17 18 19 20 21
154 7,3 14,4 824 422 4,32 22,0 2,0 220,87 0,28
Коеф1шент водного балансу (К=2,0) найвищий серед шших райошв люо-степовоУ зони, що шдтверджуе характершсть для Розточчя рис люовоУ зони. Сут-тсво вищою пороняно з малополюькими районами е показник вологосп юпмату, тод1 як континенталыпсть кл1мату в обох округах в1др1зняеться слабо.
Значно вищим, пор1вняно з Волинською височиною та Мапнм Полюсям, е бююпматичний показник Патерсона, якому вщповщае досить високий середшй запас насаджень на 1 га люопокрито'У плоиц.
У зв'язку з згаданими вище особливостями, ми вважаемо за дошльне внд1-лення територп Розточчя в окремий люокультурний округ, який включае один од-нойменний люокультурний район; це дозволить бшьш спрощено 1 детально вра-хувати орограф1чш, грунтов!, кл1матичш особливост1 округу для розробки та за-провадження оптимальних тишв люових культур. В основу люокультурного ра-йонування покладений комплексний шдхщ, що враховуе взаемозв'язок М1Ж люом 1 середовищем. Критер1У л1сокультурного районування та особливост1 тишв люових культур, як основи л1сокультурного районування територш, наведеш у попере-дн1Й нашш робот1 [9|.
Перел1к об'ект1в люового фонду на територ1У Розточчя наводимо у табл. 2. Територ1альш та л1авничо-таксацшш показники Розточчя, як окремого люокуль-турного таксону, мають своУ специф1чш особливостг
Табл. 2. Об'скти л'/сового фонду на територп тсокультурного району Розточчя
Назви пщприемств Назви л1сництв Об'екти л1сового фонду
Рава-Руський ДЛГ Рава-Руське кв. 1...7, 31...46, 61...79
Шюиваське кв. 1...43, 45, 46
Жовювський ДЛГ В'яз1вське кв. 16...67
Льв1вський ЛИГ Брюховицьке кв. 1...42, 45...86
Завад1вське вся територ1я
Страдч1вський навчалыю-виробиичий л1сокомбшат Лелехтське вся територш
Великошльське вся територЫ
Страдч1вське вся тери гор1я
Природний заповщник "Розточчя" Верещицьке вся територш
Ставчанське вся територп
Захщного оперативного командування Магер1вське вся територ1я
Старич1вське вся територ1я
>1вор1вський м1жколгоспний л1сгосп Немир1вське вся територш
1вано-Фраик1вське вся територш
Округ вщзначаеться досить високою л1сисгпстю. За нашими даними, люи займають 51,8 тис. га або 51,7 % територп (див. табл. 1). Безлюою е лише невелика центральна частина Розточчя. У райош збереглася значна юльмсть природних л1с!в. Так, на дерново-слаботдзолистих шщаних грунтах Розточчя зростають складш за структурою буково-сосново-дубов1 та буково-соснов1 люн. Помине м1-сце на шщаних аренах Розточчя належить також дубово-сосновим л1сам. На сильно горбистих дшянках району зрщка трапляються буков1 та буково-дубово-грабов1 л1си. За даними |16[, насадження з перевагою сосни займають тут 42 %, дуба - 23 %, бука - 15 % (за нашими даними, щ дат становлять, вщповщно, 49, 13 та 23 %). € остр!вш дтянки природних Л1с1в ялини свропейськоУта ялиш бшоТ. Характерною рисою у боташко-географ1чному аспект! е проходження у межах Розточчя схщноУ меж1 природного поширения ялини свропейськоУ, ялнш бшоУ, модри-ни польськоУ, ял1вця звичайного, а також швшчноУ меж1 ареалу бука люового.
[() ЗбфИИК ПаукиЫО-11*ХШЧ11НХ 11|>иЦЬ
И.М1клашевськии |/б| вщзначав зростання на гозточч! природних ялин-никш однак на даний час збереглося Ух мало. Незважаючи на складнють вщтво-рення ¡сторп ялинових насаджень старшого вку у зв'язку ¡з втратою матер1ал1в, натурне обстеження багатьох 60-70-р(чних ялинниюв явно виявляеУх штучнс по-ходження. Причиною розладнання ялиннимв Розточчя у сучасний перюд, в1роп-дно може бути використання при створенш люових культур насшня не мюцевих
популяшй.
Частина лЫв району (~ 29 %) е штучними, але Ух майже у два рази мснше, шж у сусщшх районах. У л1сов1 культури впроваджуються швидкоросл1 екзоти -модрина европейська, модрина японська, псевдотсуга Мензюа, сосна Веймутова, яю вщзначаються високою продуктивною. Район мае високий природно-ьипма-тичний потеншал люових площ, що дае можлив1сть сутгево шдвищити ргвснь фа-ктичноУ продуктивное^ насаджень [10, 11|.
Розподш вкритих л ¡сом земель Розточчя вщмшний вщ такого на Волинсь-кш височиш та Малому Полюа. Половину люових площ займають сугруди, тре-тину - груди, п'яту частину - субори. Бори розповсюджеш слабо. За пгротопом переважаючими е св1ж! та волоп типи люорослинних умов (табл. 3).
Табл. 3. Розподш лгеопокритих земель лкокультурчогорайону Розточчя за типами
Пгротоп/ Трофотоп А В С I)
1 57/0,1 8/- -/- -/-
2 260/ 0,5 6573/ 12,7 10003/ 19.4 7910/ 15,3
3 124/0,3 5048/ 9,7 13095/25,3 6389/ 12.4
4 10/ - 197/ 0,4 1992/3,8 71/0.1
5 -/- 1/- 44/- 6/-
Всього 451/0.9 11827/ 22,8 25134/48,5 14376/27.8
Розточчя характеризуеться достатньо високою р1зномаштшстю тишв люу (табл. 4). Тут, на вщмшу вщ ВолинськоУ височини та Малого Полюся, заф1ксоваш бучини та субучини. Найпоширешшими типами л1су е св1жий та вологий дубово-грабово-сосновий сугруд (11 1 17 %), св1жий та вологий дубово-сосновий субф (10 1 13 %) та волога грабово-дубова бучина (8 %).
Розподш л1ав Розточчя за в1ковими трупами е вщносно р1вномфним (табл. 5). Так, найбщьшу площу серед хвойних займають середньов1ков1 наса-дження (45 %), а стипп - лише 6 %. Серед твердолистяних переважаюч1 плоий займають молодняки та середньов1ков1 насадження (по 34 %), а на стипп насаджен-ня припадае лише 15 % плоил. М'яколистяне господарство представлене вама вь ковими трупами насаджень, як1 займають приблизно однакову площу.
Середнш клас боштету насаджень Розточчя под1бний до такого на Волин-сьюй височиш та Малому Полюск Найвищим боштетом в1дзначаються твердоли-стян1 породи, а серед них - клен-яв1р, ясен та дуб швшчний. Боштет бука пом1тно вищий, шж дуба звичайного. Ц1каво, що боштет хвойних порщ трохи нижчий, шж твердолистяних. Хоча модрина та псевдотсуга вщзначаються високою ¡нтенсивш-стю росту, вони займають невелик! плоил 1 не можуть вплинути на показник бош-тету хвойного господарства у цкпому.
Л|сов
« 7а салопо-пярковс госллларс! во
17
Табл. 4. Розподт лкових насаджень за переважаючими породами по типах л'ну на територи лкокультурногорайону Розточчя
1ндекс типу я\су Деревн1породи Всього
сосна, Пд, Яц ялина модрина дуб бук граб ясен, клен бша акацш, в'яз береза оснка вшьха чорна 1н1ш породи
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
А,С 57 - - - - - - - - - - - 57
А2С 257 - - - - - - - 3 - - - 260
А3С 116 - - - - - - - 8 - - - 124
А^С 10 - - - - - - - - - - - 10
В,-дС 8 - - - - - - - - - - - 8
ВгдС 5998 - 2 84 1 - - 4 441 - - 7 6537
В2-бкС 36 - - - - - - - - - - - 36
ВгдС 4456 5 - 53 - - - 1 503 2 4 24 5048
В4-дС 151 - - - - - - - 40 - 6 - 197
В,-б С - - - - - - - - 1 - - - 1
С,-гД 5 5 - 434 - 90 3 - 176 - - - 713
С2-г-дС 5303 6 14 90 3 5 - 2 138 4 - - 5565
С2-г-сБк 689 5 1 17 865 15 2 - 19 - - - 1613
С2-г-дБк 4 - 9 74 503 36 - - 53 - - 1 680
С2-г-сД 455 10 1 843 26 50 3 - 42 1 - 1 1432
СггД 46 36 1 1255 6 303 53 3 495 53 37 7 2295
Сз-г-сД 454 90 44 590 2 75 1 - 121 2 11 - 1390
Сз-г-дС 7405 45 2 297 45 41 - - 618 66 182 3 8704
С3-г-сБк 50 - - 1 493 8 - - - - - - 552
■в
в-я
Вс
»
К I 5
Вс -
Л I 5 вс
я
В'
Продовження табл. 4
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
Сз-гБк - - - - 63 4 - - - - . 67
Cj-г-дБк 2 - - - 84 - - - - - - 1 87
С4-гдС 20 - - - - - - - - - ■ 20
Сд-Влч 25 - - 2 - - 20 - 115 - 1810 - 1972
С5-Влч - - - - - - - - 2 - 42 - 44
ОггД 39 1 34 524 14 205 16 - 203 - 1 1037
П2-г-дБк 17 - 44 L 644 2884 13 14 4 30 - 4 3654
02-гБк 4 - 4 46 3102 33 11 - 17 2 - 3219
ОггД 10 4 15 1332 58 148 23 2 96 3 6 1697
D-гг-бкД - - - - - - 6 - - - - 6
0}-г-дБк 6 18 52 547 3148 175 43 - 73 - 4 4066
D3-rBK - - - 4 551 59 2 1 3 - - 620
- - - 28 - - 4 - 12 - - 44
Dí-Влч - - - - - - - - 3 - 24 - 27
Ds-Влч - - - - - - - - - - 6 - 6
В с ь о г о 25623 225 223 6865 11848 1260 201 17 3212 133 2122 59 51788
Табл. 5. Розподт лкових насадженъ за площею, грунами «/'ку та перееажаючими порода.»и на тсриторП' лгсокультурного району
Розточчя
Перевалеаю'п деревш породи Вкрип люовою рослиншстю земл1, га Середнш клас боштету Середня вщносна повнота
молодняки середньов1ков1 пристигаюч! стипн та переел йш В с ь о г о
Разом хвойних 9174 11831 3468 1598 26071 и 0,67
в т.ч. Сосна 8918 11775 3372 1548 25613 1,3 0,67
Модрина 94 33 66 30 223 16,1 0,74
Ялина 152 23 30 20 225 1а,8 0,72
Псевдотсуга 3 - - - 3 16,9 0,74
Ялипя 7 - - - 7 1а,8 0,67
Разом твердолистяних 6959 6887 3280 3065 20191 1,0 0,71
в т.ч. Дуб звичайний 2540 2045 792 1228 6605 1,7 0,66
Дуб швшчний 239 21 - - 260 1а,4 0,76
В'яз шорсткий 8 - - - 8 1,6 0,68
Бук 3884 4242 2187 1535 11848 1,0 0,71
Граб 192 532 238 298 1260 11,4 0,68
Ясен 14 36 62 - 112 Ц2 0,77
Клен гостролистий 28 7 - - 35 1а,5 0,70
Клен-яв1р 50 4 - - 54 1а,4 0,75
Б ¿л а акашя 4 - 1 4 9 11,0 0,50
Разом м'яколистяних 1496 1724 1282 1024 5526 1а,9 0,71
Береза 995 970 652 595 3212 1,5 0,72
Вшьха чорна 419 740 607 356 2122 п,з 0,65
Осика 76 7 22 28 133 1,4 0,60
Липа 5 2 1 15 23 1,7 0.66
Тополя, верба та шип 1 5 - 30 36 11,8 0,60
1 В с ь 0 г 0 17629 20442 8030 5687 51788 1,2 0,69
Показник вщносноУ повноти насаджень не В1др1зняеться вщ такого у попе-едшх округах. На Розточч! найбглыи високоповнотними е твердолистяш та м'я-колистяш насадження, хвойш е менш високоповнотними.
Найбшьший запас деревини хвойних зосереджений у середньовжових на-садженнях (50 %), тод! як у стиглих - лише 9 % (табл. 6). По твердолистяному го-сподарству найбшьший запас деревини вщзначено також у середньовжових дере-востанах (38 %), приблизно у два рази менше - у стиглих (18 %). Запас деревини по м'яколистяному господарству розподглений вщносно р!вномфно за вама в1ко-вими трупами.
Показник середнього запасу деревини на 1 га люопокритоУ плоил Розточчя е вщносно високим - на 8-25 % вищим, шж у середньому по Малому Полюсю та Волинськш височиш. Найвищим запасом характеризуеться твердолистяне госпо-дарство, а у ньому - бук та ясен. Серед хвойних порщ найвищий запас на 1 га на-копичують модрина та псевдотсуга. М'яколистяш насадження формують на оди-ницю плоил найменший запас деревини.
Специф1чною орограф1чних, м1кроюпматичних та фунтово-гщролопчних умов зумовили формування на територн району складу рослинност!, не характерно! для ¡нших райошв Захщного Люостепу. Так, найбглыш плоил займають л1си з перевагою сосни звичайноУ - дубово-соснов!, буково-соснов1, меншою м1-рою - сосновь Дубово-соснов! л!си займають, переважно, нижж частини схшпв з дерново-шдзолистими грунтами. Поширення дубово-соснових та соснових л!с!в зумовлене наявшстю флювюглящальних в1дклад1в (табл. 7).
Специф1чним для району е наявшсть буково-сосиових л1с1в, яю приурочен! до дерново-пщзолистих грун^в на крейдь Можна припустити, що формування цих насаджень зумовлене штучним введениям сосни у буков! типи люу на початку минулого - у кшщ позаминулого стол 1ття. Под1бноУ думки дотримуеться також МЛ. Сорока |22]. Принайми!, на схщ вщ м. Львова л1си такого складу вщсутж, що е одшею з особливостей природи Розточчя, 1 що вид1ляе цей район з-пом1ж сусщ-шх райошв.
Кр^м коршних л1с1в з перевагою сосни звичайноУ, на територп Розточчя е невелика к!лькють похщних насаджень за пучастю, створених переважно в умо-вах св1жих 1 вологих д1бров та суд!бров, бучин та субучин. На другому мющ за поширенютю знаходяться буков! люи, яю займають переважно вершини та верхш частини схил!в, ¡нш! пщвищеш дшянки з1 свшю-Ырими та Ырими ошдзоленими грунтами. Це досить високопродуктивш люи, продуктивнють яких не нижча 1 класу боштету. У комплекс! з буковими поширеш грабово-буков1 люи. Невелик! плоил похщних букових насаджень (близько 1 тис. га) створен! в умовах св!жих \ вологих грабово-буково-соснових сугруд!в та св!жих грабових д!бров.
У центральн!й частин! району на св!тло-с1рих опщзолених фунтах, зрос-тають грабово-дубов! л!си. Дубов! Л1си поширен! на виположених нижн!х части-нах схил!в з дерново-шдзолистими грунтами. Вщносно невелика частина дубових Л1С1В е похщними, створеними, переважно, у бучинах ! субучинах.
Пор!вняно значну площу займають пох!дш березняки природного похо-дження, як! сформувались практично в ус1х типах л!су - на М1сц! кор!нних соснових, букових та дубових л!с1в. Дещо меншу площу займають в!льхов! люи, як! по-в язан! 1з заплавами р!чок та заболоченими д!лянками прохщних долин.
Люове та садово-паркове юсподарство 2 1
Той'/. 6. Розподш лкових пасаджень за запасом, групами вй<у та переважаючими породами на територи лкокулътурного району
Розточчя
Персважаюч! деревш породи Загальний запас деревосташв, тис. куб. м Запас на 1 га, м3
молодняки середньовжов1 пристигаюч1 стипи та перестшш В с ь о го
Разом хвойних 1175,25 2801,1 1074,72 499,05 5550,12 213
в т.ч. Сосна 1123,01 2778,96 1033,76 484,95 5420,68 212
Модрина 23,75 11,36 29,94 10,06 75,11 337
Ялина 26,28 10,78 11,02 4,04 52,12 232
Псевдотсуга 0,83 - - - 0,83 276
Ялиця 1,38 - - - 1,38 197
Разом твердолистяних 1049,35 1768,61 979,73 829,91 4627,60 229
в т.ч. Дуб звичайний 208,52 427,75 191,48 277,64 1105,39 167
Дуб швшчний 20,77 3,93 - - 24,70 95
В'яз шорсткий 0,70 - - - 0,70 90
Бук 795,77 1247,49 728,84 490,48 3262,58 275
Граб 14,52 79,08 43,40 61,27 198,27 157
Ясен 2,10 8,39 15,96 - 26,45 236
Клен гостролистий 2,72 1,01 - - 3,73 106
Клен-яв1р 4,11 0,96 - - 5,07 94
Бша акашя 0,14 - 0,05 0,52 0,71 79
Разом м'яколнстяних 130,98 253,24 218,93 232,81 835,96 151
Береза 99,19 158,02 120,11 133,06 510,38 159
Вшьха чорна 24,27 93,71 98,32 78,61 294,91 139
Осика 7,24 0,98 0,39 13,19 21,80 167
Липа 0,25 0,19 0,11 3,32 3,87 168
Тополя, верба та ¡ныл 0,03 0,34 - 4,63 5,00 139
[ В с ь о г о 2355,58 4822,95 2273,38 1561,77 11013,68 212
Табл. 7. Формацп'ша структура depeenoiрослшшоспй Ротюччя
Назва тис. га/ %
Cochobí л1си з сосни звичайно1 (дубово-cociioBi. буково-cocnoßi) 24.5/ 47
f Invinili (вторииш) cociiobí л1си 3 СОСНИ ЗВИЧаЙНО! (cociiobí. берСЗОВО-cochobí) 1.1/2
KvKfiRi л1си з бука л1сового (буков1, сосново-буковк грабово-буков1) 10,9/21
[Invinlti (BTOpUHHi) 6yKOBÍ JliCH 3 бука ЛЮОВОГО (COCHOBO-6yKOBÍ. 6yKOBÍ) 1.0/2
Дубов1 л i с и 3 дуба звичаиного та дуба скелыюго (дубов i. грабово-дубовО 4.8/ 10
pnximii (вторииш) дубов i л1си з дуба звичайного (дубов1, сосново-дубоги) 1.8/3
Похшш (BTopnimi) rpaöoei л1си з граба звичайного (дубово-грабов!, сосно-BQ-rpa6oBÍ. rpaöoei) 1,3/3
3anjiaBH¡ люи з вшьхи чорно1 та берези пухнасто! (чорновшьхов1, березово-чорновшьхови п-ухнасто-березов!) 2.1/4
Похщш (вторииш) jiicu з берези иовисло!" (6epe30ßi, осиково-березов1, сос- noBO-6epe30B¡) 3,2/6
Imiii люи 1.1/2
На обмежених площах на mícuí дубових, соснових та букових лЫв сфор-мувались похщш rpaöoei л1си природного походження.
Практично однаков1, але невелик! за площею дЬянки займають насад-ження штучного походження - ялинов!, модринов1 та дубов1 з дуба n¡BHÍ4Horo. Bei ui породи зростають за la-Ib класами бонггету. За нашими досл!дженнями, молод! модринов1 насадження зростають нав1ть за Id-If класами бонггету.
Незначш плоил на Розточч1 займають також люи з перевагою ясена, осики, липи, топол1, верби, бшоТ акацп, клена та ¡нших порщ (див. табл. 4).
У люокультурному виробниц™ досить складним е врахування MÍKpomii-матичних особливостей рельефу району у зв'язку 3í значним вертикапьним роз-членуванням територп, що не може не впливати на приживления, рютта продук-thbhictb люових культур. Наявнють вершин rop6¡b, долин, схил1в та дна балок, pi-зна експозищя ехшив та ¡н. зумовлюють p¡3h¡ термши сходження сшгового по-криву, настання ocíhhíx та весняних заморозмв, р1зницю у температурних умовах, iiporpieaHui грунту тощо. Тут необхщний ¡ндивщуальний гндхщ до р1зних груп категорш люокультурних площ для запроваджеиня рацюнальних тип1в люових культур.
Тому типи люових культур для Розточчя мають свою специфжу. Тут пере-важаючими е дв1 головш породи - сосна та бук, значно мешш плоил займають типи люових культур, у склад1 яких переважае дуб. Невелик дгпянки зайнят1 ¡н-шими головними породами - вгпьхою та ялиною. Супутш породи представлен! липою, кленом, грабом, а також ялиною.
Види люових культур - наступш, 3MÍuiaHÍ або 4hctí, сущльш або частков1. O6po6¡T0K грунту переважно мехашзований - смугами, рщше - ручний, шляхом влаштування смуг чи площадок. Метод створення люових культур - садшня вру-чну рядовим способом або бюгрупами. Застосування мехашзованого садшня об-межене внаслщок горбистого рельефу.
Схеми змшування та розмщення посадкових мюць для борових тишв люу так1 ж, як ¡ в Малому Полюа: чисп ряди сосни, 4-5р.С 1р.Б, змшування сосни i берези ланками посадкових мюць у рядах з розм1щенням 2 х 0,5 м. Для cyöopiß ui параметри е такими: 4-бр.С 2-Зр.Д, 3-4р.С 1р.Б, 4-5р.С 2р.Бк, бюгрупи сосни серед природного вщновлення головних i супутшх порщ з розмщенням 2-3 х 0,5-
Л|сове та садово-паркове государство 23
0,7 м, чисп культури сосни бюгрупами на площадках-шдвнщеннях густотою 3,4-4 тис. шт./га; для сугруд1в: чисп культури сосни серед природного вщновлення бука з розмщенням 3-4 х 0,8 м, 3-5р.С 1р.Ял 2-Зр.Д 1р.Ял, 3-4р.С 1р.Мд з Лп 2р.Бк, 4р.Д 1р.Мд з Ял 1-2р.С, 4-6р.Бк 1р.Мд (Ял) 2-Зр.С, 3-5р.С 1-2р.Сп 2-Зр.Бк, 1рС 1р.Сп 1р.Бк, 4-6р.Бк 2-Зр.Д, 3-6р.Бк 1-Зр.С, 3-6р.Бк 1-2р.Сп 3-4р.С з розмщенням 2,5-3 х 0,8 м; чисп ряди дуба серед природного вщновлення супутшх порщ з роз-мниенням 3-4 х 0,8 м; 3-6р.С 1-2р.Сп 2-Зр.Бк з розмшюнням 2-3 х 0,8 м; 3-6р.Д 1-4р.Ял, 3-6р.Д 1р.Сп 1-4р.Ял, чисп культури ялини з розмпценням 2-2,5 х 0,7-1 м; чисп культури втьхи чорноТ по борознах або площадках-м^рошдвищеннях густотою 3-3,5 тис. шт./га.
Для грабово-соснових суд1бров та дубово-грабово-соснових сугрудш типи люових культур також под1бж до таких на територ1Т Малого Полюся: чисп ряди сосни при частковш культур^ 4-5р.С 1р.Сп 2-Зр.Д, 4-5р.Д 1р.Сп 2-Зр.С 1р.Сп, 4р.С 2р.Д, 4-6р.Д 1-2р.Сп, 4-6р.Д 1-Зр.Сп, шаховий, ланковий або групово-ланковий способи змшування за участю головних 1 супутшх порщ при розлпщен-ш посадкових мюць 2-3 х 0,7-1 м.
Для грудових тип1в люу застосовують таю схеми з\пшування: 3-5р.Д 1-Зр.Ял, 1-2р.М2д з Яс 4-бр.Д, 2-Зр.Д 1р.Сп, чисп ряди дуба серед природного вщ-новлення супутшх порщ з розм1щенням 3-4 х 0,7-0,8 м; ланковий споаб зм1шу-вання, де хвойш породи введен! ланками у ряди дуба або бука, 3-5р.Бк 1-Зр.Д, 3-6р.Бк 1-2р.Мд або Ял 2-4р.Д, 2-4р.Бк 1-2р.Яс 2-4р.Д з розмщенням 3 х 0,8-1,3 м; чист! ряди бука серед природного вщновлення супутшх порщ з розм1щенням 3-4 х 0,8-1,0 м.
Таким чином, видшення територ1'1 Розточня в окремий люокультурний таксон зумовлено специф1чшстю та комплексшстю природно-юиматнчних умов, ос-новними з яких е там: висока люиспсть району; специф1чний склад деревноУ рос-линносп, зокрема - буково-соснових л1с1в на дерново-пщзолистих грунтах; значке поширення дерново-слабопщзолистих Грунпв, пщстелених пюками та супюка-ми, проходження меж ареалу ряду деревних порщ теж пщтверджуе еколопчну специф1ку 1 доцшьшсть видщення Розточчя в окремий люокультурний район; специфшш орографшш умови - наявшсть середньо- та крупногорбистих мюцево-стей з плосковершинними та крутими схилами; зумовлений особливостями рельефу широкий спектр м1кроюпматичних умов, що необхщно враховувати при роз-робш тишв люових культур.
Основними напрямками люокультурноТ та лювничоТ д!яльносп на Розточ-ч1 е так1. Необхщно провести реконструкщю похщних березових (3 тис. га), гра-бових (1,3 тис. га) та сосновнх (1,1 тис. га) насаджень з вщтворенням на Тх мюш коршних деревосташв за участю сосни, бука, дуба.
Як показуе практичний досвщ, перспективним е широке впровадження у люов! насадження у вщповщних типах люорослинних умов модрини, ялини та дуба твшчного. Щ породи зростають в умовах Розточчя за високим класом бош-тету 1 суттево впливають на пщвищення продуктивное™ лю1в району.
Люокультурш заходи, ям проводяться у букових типах люу, повнши бути спрямоваш на вщтворення та збереження ушкальних сосново-букових та буково-соснових деревосташв, незважаючи на штучне чи природне походження циХ угруповань.
__\
24 Збфннк наукоио-гехшчннх лраиь
183 с.
жури.
Перспсктивним напрямком люокультурнсм дйялыюсгп е також вщтворення KopiHHHX насаджень ялини европейсько'Г та ялищ 6moï, сх!дна межа ареалу яких знаходиться саме на Розточчк Залишки природних л1ав цих порщ, особливо яли-ui можна ше знайти в окремих люових масивах району.
Лггсратура
1. Андрушенко Г.О. Грунта захщних областей УРСР. - Львш-Дубляни: ЛСГ1, 1970, ч.1. -
2. liLiiiK Г.1. Детально геоботашчнс районування Льстецу Украшськсм PCP// Укр. ботан. 1970, т.27, № 3. - С. 273-278.
3. Бра;нс С.М. Рослиншсть cxmiioï частиии Малого I кипсся та питания боташко-географ1чпого районування захщних областей УРСР// Укр ботан. журн. - 1957, т. 14. №4. - С. 3-14.
4. Воробьев Д.В. Лесотипологическая класснфнкаш!я климатов. Зональные климаты типов лесного участка//Груды ХСХИ. - Харьков: Харьков, книж. изд-во. - 1961, т.ЗО. - С. 235-250.
5. Гавруссвич A.II. Лесокультурное районирование Украинских Карпат и Приднестровья// Тезисы докладов Y11 съезда Укр. ботан. общ-ва АН УССР. - Ив.-Франковск, 1987. - С. 132133.
6. Гсобогашчне районування Украшсько! PCP/За ред А.1. Барбарича. - К.: Наук, думка, 1977.-303 с.
7. Гсренчук K.II. К вопросу о лесостепной зоне Украины// Докл. и сообщ. Львов, отд-ния Геогр. о-ва УССР за 1964 г. - Львов, 1965. - С. 5-9.
8. Горшенин Н.М., Шевченко C.B. Лесорастительныс районы западных. Черновицкой и Закарпатской областей УССР// Науч. записки ЛСХИ. - Львов, 1954, т.4. - С. 147-156.
9. Дебрншок Ю.М. Науково-природнич1 основи л1сокультурного районування Захишого Лicocreny/ Науковий bîchiik: 36. наук.-техн. праць. - Лыив: УкрДЛТУ, 2000, вип. 9.12. -С. 46-53.
10. Дсбринюк Ю.М. Продуктившсгь дсрсвосташв сшжого грабово-дубово-соснового суг-руду Розточчя/Науковий bîchuk: Зшрник наук.-техн. праць. - Львш: УкрДЛТУ, 1995, вин. 3.1. -С. 5-9.
11. Дсбринюк Ю.М. Структура продуктивности древостоев Украинского Расточья// Лесн. журн. - 1993. № 5-6. - С. 22-25.
12. Дсмьинов В.Д., Остапенко Н.Ф. Повышение продуктивности горных лесов лесокуль-турными методами//Сб научи, тр. ХСХИ. - Харьков, 1984, т.300. - С. 42-52.
13. Иваненко Б.И. Лесорасгительное районирование Калужской области// Лесн. журн. -1977, №2.-С. 26-31.
14. Калинин A.M. Лесорасгительное и лссохозяйствснное районирование Кемеровской области// Изв. Сиб. отд. Al 1 СССР, серия биолог, наук. - Новосибирск: Наука, 1973, вып. 3. - С. 3-9.
15. Koiiii Г.В. Maiepiaim до флори i рослинносп зах1дних областей У кражи// 36.: MaTcpia-ли до вивчення природних pecypcie Подшля. - Тсрнопшь-Кремснець: Кременеиький держ. псд. in— т. - 1963.-С. 107-109.
16. Комплексное лссохозяйсгвснное районирование Украины и Молдавии/ Генсирук С.А., Шевченко C.B., Вондарь B.C. и др./ Под ред. С.А.Гснсирука. - К.: Наук, думка, 1981. - 360 с.
17. Лаврннсико ДД. Лесохозяйственнос районирование УССР// Труды научи, совсщ. по природно-географ. районированию Украинской ССР. - К.: Изд-во Киев, ун-та, 1961. - С. 38-46.
18.Ло1тинов Б.И. Основы полезащитного лесоразведения. - К.: Изд-во УСХА, 1961. -
351 с.
19. Останснко Б.Ф., Федсц И.Ф., Улановскнй \1.С. Лесораститслыюе районирование и классификация типов леса Укршшской и Молдавской ССР// Научи, тр. ХСХИ. - Харьков. 1978, т.258. — С. 6-28.
20.1'сдько 1.11., Ьабич Н.А. Лесовосстаповление на Европейском Севере России. - Архангельск: Сев -Зал. книжн. изд-во, 1994. - 188 с.
21. Редько I .И., Яковлев А.С. Лесокультурное районирование Среднего Поволжья// Лесоводство, лесные культуры и почвоведение. - Л.: РИО ЛТА. 1988. - С. 99-106. „ 22. Сорока M.I. Снптаксоном1я рослинносп Украшського Розточчя// Науковий шеник. -
Льв!в: УкрДЛ ТУ, 1988. вип. 7.-С. 37-41.
23. Сорока М.И. Флора Росгочья, её охрана и использование: Автореф. дне... канд. с.-х. наук: 06.03.03/УкрДЛТУ. - Львов. 1992. - 17 с.
-/< *-РСТС|1СК,|й В.А. Лесокультурное районирование на основе прогноза экологических связей// Лесн. хоз-во. - 1983, № 5. - С 35-36.
Л1СОВС т. с»дово-..»рковг госиодарство
25
25. Физико-геог рафическое районирование Украинской ССР/ Под ред. В.П.Попова, Л.И.Марннича, А.И.Ланько. - К.: Изд-во Киев, ун-та, 1968. - 683 с.
26. Фрейберг И.А. Лесокультурное районирование лесостепного Зауралья// Сб. научн. тр.: Леса Урала и хозяйство у них. - Свердловск, 1970, вып. 4. - С. 119-124.
27. Шеляг-Сосоико Ю.Р., Куковица Г.С. Геоботаническое районирование равнинной части запада Украины// Ботан. жури. - 1971, т.56, № 10. - С. 1388-1395.
28. .\liklaszewski Л. Ьгву 11ё5гис№а \у Ро1$се. - \Varszawa, 1928.
УДК 630*970.13 A.I. Гузш — Природный заповедник "Розточчя "
ПОРШНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТРУКТУРИ НАСЕЛЕНИЯ ПТАХ1В БЕРЕЗОВО-СОСНОВИХ Л1С1В БАСЕЙН1В Р1ЧОК Б1ЕБРЖ I ПРИПЯТЬ У ГНВДОВИЙ ПЕРЮД
Вперше розглядаються основш показники населения птах1в березопо-соснових nicie Захщного Пол1сся, наводиться ix поршняльний аналгз.
Doc. АЛ. Guziy - USUFWT
Insectivorous bird in forestry and the main characters of their population structure in conditions of balanced forest ecosystems
The effect of insectivorous bird on their victims and on forest stand ground, the economic efficiency of their use in forestry, the quantitative characters of bird population in conditions of balanced forest ecosystems are considered
Обл1ки птах1в проводилися у березово-соснових люах заплави р. Бюбрж (Бюбржанський Парк Народовий, Полыца) та р. Прип'ять (Шацький природний нацюнальний парк) за методикою А.П. Кузякжа (1| у 1992-1997 роках.
Статистична обробка 31браного матер1алу виконана з допомогою пакету прикладних програм банку даних лабораторп Зоологичного мошторингу 1нститу-ту систематика i екологи тварин СВ РАН (м. Новосиб1рськ).
Обстежеш автором люов1 угруповання являють собою св1ж1 (сосняки-зеленомоховО i волоп (сосняки чорницевО cocHoei бори.
Характерною рисою розглядуваних сосняюв е значна участь у склад1 дере-востану 6epi3 пухнастоТ i бородавчастоТ, добре розвинутий надгрунтове вкриття за участю чорнищ, буях1в, багна, зелених MoxiB.
Молодняки у Biu,i 9-12 рок1в досягають висоти 1,5-2,0 м i запасу 10-15 м3/га. Куртини сосни з березою, березов1 заросп чергуються з вщкритими дшян-ками, у надгрунтовому вкритп яких переважають зелен! мохи i вже згадуваш ча-гарники.
Жердняки bikom 30-35 рок1в досягають висоти 10-12 м. 1х продуктивнють становить 30-35 м3/га. Шдгисок слабо виражений.
Вертикальна структура середньов1кових люосташв пом1тно ускладнюсть-ся. У першому яруа переважас сосна звичайна 3i значною участю 6epi3. У шдгис-ку з'являються крушина ламка, горобина. Бтьшого розвитку набувае чагарнико-вий ярус. У 5-ти р1чному Biu,i середньов1ков1 березово-соснов1 л1си сягають висоти 15-17 м запасом близько 150 м3/га.
Природно, що найбшьш розвинутнми е стипп люи. У першому яруа зрос-тае сосна звичайна, якш за висотою помггно уступають берези пухнаста чи боро-давчаста. Другий, тимчасовий, ярус також формуе береза. Шдшсок утворюють
26 iuijmilK H:lVKOB<)-ieXni4Hll\ N |K11(1.
