CC BY
13Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 24 (65). 2012. № 4. С. 347-353.
УДК 140:159.964.2:929 Балей
РОЗРОБКА МЕТОДОЛОГ1ЧНИХ ЗАСАД ПСИХОАНАЛ1ЗУ СТЕПАНОМ БАЛЕеМ
Гапоненко С. Л.
У статтг розглядаеться методологгя украгнського 7 польського фшософа, психолога, педагога Степана Балея. Використання даног методологИ' в сучаснт психолога / фшософИ сприяе свтоглядному 7 культурному самовизначенню особистост1.
Ключовi слова: методолог1я, психоанал1з, псих1ка.
Метою ще! статп виступае анатз методологи дослщження психоанаштично! теори укра!нсько-польського фшософа та психоанаттика Степана Балея. Объектом дослщження виступають методолопчш засади психоаналiзу Степана Балея.
Психоанал^ична практика е похщною i складовою частиною громадянського суспшьства, заснованого на лiберально-демократичних цiнностях i правах людини. В кра!нах, де психоаналiз здавна е органiзацiйно оформленим, вш розвиваеться в межах приватно! ктшчно! практики, дiяльностi професiйних психоанал^ичних асоцiацiй i приватних iнститутiв. У цих формах здiйснюеться практика, освга, дослiдження, поширення психоаналiтичних знань i розвиток взаемодп з представниками сумiжних дисциплiн та суспiльних iнститутiв. Упродовж майже 70 роюв в Укра!ш та iнших радянських республiках психоанал^ично! практики не iснувало. Не було вшьного доступу до вивчення теоретичних засад психоаналiзу. Вiдсутнiсть психоанал^ично! традицп змушуе не тiльки оволодiвати незнайомими поняттями ново! для нас мови, але i засвоювати невiдомi техшки пiзнання реальностi несвiдомих психiчних процешв.
Сьогоднi важко уявити собi св^ову науку без перекладених творiв Зкмунда Фройда. А укра!нською мовою вони з'явились щойно наприкiнцi XX столотя. Це можна пояснити такими причинами: по-перше, в радянський перiод намагалися вш науковi працi подавати росшською мовою, щоб таким чином насадити !! серед штел^енци; по-друге, таким чином шдносили значення росiйсько!' мови, оскшьки на нiй видавались головш надбання людського iнтелекту; по-трете, в радянсью часи iнтимна сфера людини перебувала пiд великим табу, тому пращ Зкмунда Фройда з його глибоким психолопчним аналiзом сексуальностi не завжди вмiщувались у рамки комушстично! моралi. Та це зовсiм не означае, що укра!нським науковцям не були вiдомi твори Фройда. У перше десятатття двадцятого столiття багатшi лiкарi при!здили до нього на навчання з Одеси, Харкова, Киева. Набут психоаналiтичнi знання вони застосовували на практищ в клiнiках, викладали психоаналiз в унiверситетах, перекладали на росшську мову твори Фройда, писали про нього
статп. Мова йде про таких учених, як 1.Хмелевський, М.Вульф, О.Гейманович, О.Бiрштейн. Першим застосував психоаналiз в украшськш лiтературi Степан Балей. 1916 року вiн опублшував психоаналiтичне дослiдження «З психольоги творчост Шевченка». В першiй частинi пращ Балей указуе на основнi аспекти психоанатзу: важливiсть переживань дитячого вшу, дитячу сексуальшсть, Едiпiв комплекс, сублiмацiю. Проте автор аж надто обережно торкнувся такого важливого для Фройда питання про сексуальне життя. Друга частина присвячена ецщмюновим мотивам творчост Шевченка. Та через причини, що 1х зумовила Перша свiтова вшна, дослiдження Балея не набуло достатнього розголосу в украшському науковому свт.
В радянську епоху доля фройдового вчення була ще драматичнiша: на початках ним модно захоплювались, а поим заперечили зовшм. Троцький, Раковський та деяю iншi марксисти, що мали хоч якiсь iнтелектуальнi уподобання, сво!м позитивiзмом до психоаналiзу сприяли перекладачам i науковцям, письменникам, яю цiкавилися фройдизмом. Тому можна говорити про популяршсть Фройда у двадцят роки. Перша стаття про психоанатз украшською мовою у радянськiй Укра1ш виходить у свiт 1923 року. II написав харювський учений Е.БерГлер i назвав Психоаналiз. Суть та значення науки проф. З.Фрейда. Якогось оригшального тлумачення Фройда у цш розвiдцi немае, проте вона бшьш вичерпна, нiж праця Балея. Ця стаття довший час залишалася авторитетним коментарем до Фройдового вчення. Зазвичай дослщження бшьшост украшських психоаналiтикiв зводяться до використання лише фрейдiвських концепцш. Весь аналiз грунтуеться на вщшуковуванш психiчних вiдхилень письменника, невротичних сташв, рiзного роду збочень (вiд гомосексуальносп до мазохiзму, сущидних нахилiв тощо). Так, на думку Н. Зборовсько!, народжуеться не що iнше, як «вульгарний психоаналiтичний шдхщ» [1, с. 347], що «може сприяти виробленню негативно-епатажно! тенденцп, дискурсу приниження великих особистостей» [2, с. 347]. Вщ цього неодноразово застерiгав ще на початку ХХ ст. С. Гаевський у сво!й статп «Фройдизм у лтературознавствЬ». «Усю чиннiсть письменника зводити до одного сексуального поривання, - писав вш, - досить однобiчно. Однобокiсть особливо позначилася у фройдиспв, що почали прикладати на практищ гiпотези Фройда» [3,с. 103]. Психоанал^ичш погляди С. Балея формувалися тд впливом представникiв Львiвсько-Варшавськоl фшософсько1 школи, для яких були характерними iнтенцiоналiзм, психофiзичний паралелiзм та iнтроспекцiонiзм. С.Балея можно смiливо назвати послiдовником Франца Брентано, який принципову вiдмiннiсть свое1 психологи вiд традищйно1 бачив у метода метод традищйно1 психологи генетичний, а його - дескриптивний. Традицшна психологiя, на його думку, дослщжуе, як виникають стани свiдомостi, дескриптивна ж психолопя тiльки аналiзуе, описуе i класифiкуе психiчнi феномени. Метод, застосовуваний позитивютами, орiентований на пояснення ^ як наслiдок, припускае гшотези. Такий метод неминуче повинен носити редукщошстскш характер, метод ж дескриптивное' психологи, як вважае Брентано, - немае. Усяке пояснення повинно спиратися на початковi факти нашо1 свщомосп. Перш нiж вiдповiсти на питання «Чому?», Ми повиннi спочатку, вважае вш, вiдповiсти на запитання «Що?», Тобто дослщжувати самi психiчнi феномени, повшстю вiдволiкаючись вiд питання про !х причини. Експериментальна психологiя В. Вундта, на думку Брентано, також не позбавлена
недолшв генетично! психологи. Оскшьки всякий експеримент використовуе теоретичш конструкти i гiпотези, якi потребують у своему обгрунтуванш, то на цьому шляху, вважае Брентано, немае шяких перспектив досягти останшх пiдстав достовiрностi всякого знання. Як i традицiйний психолопзм, що вирiс на грунтi позитивiзму i кантiанства, Ф. Брентано пропонуе шукати пiдстави достовiрностi всякого знання у свщомосп. Завдання аналiзу, як вш його розумiе, полягае в тому, щоб тi стани нашо! свiдомостi, якi, хоча i здаються нам очевидними, ми все ж сприймаемо смутно, привести до ясност i виразностi. У цих критичних зауваженнях Брентано, а також у тому, як вш формулюе сво! основнi завдання, неважко помiтити картезiанськi мотиви його фiлософi!.[4, с.782] На цих засадах базувалася емтрична, описова та експериментальна психологiя. На початку свого наукового шляху Балей захоплювався класичним психоаналiзом 3. Фройда, який намагався синтезувати з iндивiдуальною психолопею А. Адлера в единiй глибиннш психологi!. Прагнення до об'ективних методiв дослiдження у психологi! приводить Балея до бiхевiоризму, який вiн критично переосмислюе, асимшюе його рацiональнi моменти. Степан Балей вивчае також пращ представниюв матерiалiстичного напряму у фiзiологi!, зокрема I. П. Павлова. Розглядаючи конкретш психологiчнi питання, Балей робить певш фiлософськi узагальнення. Але якщо з приводу окремих з них можна вести мову лише про умовний зв'язок мiж !х виршенням i свiтоглядом, то проблеми сшввщношення середовища - психiки - оргашзму (або нервово! системи) мають безпосередньо фшософський змiст i !х тлумачення е прямим вираженням певних фшософських поглядiв. Працi Балея раннього перюду, який тривав приблизно до середини 1920-х роюв, характеризуються великим впливом поглядiв К. Твардовського, з шшого - школи Вундта, що, ^м вiдмiнностей, мають також спiльнi моменти, яю випливають iз позитивiстського трактування психологi!.
Тридцятi роки у творчост Балея позначенi критичним переосмисленням суб'ективно! iдеалiстично! психологi!, пошуками об'ективних методiв i критерi!в у психологiчному дослщженш. Учений, збагачений бiльш нiж двадцятирiчним досвiдом дослiдницько! працi, солiдною ерудищею в царинi психологi!, який детально вивчив позитивний доробок i хиби багатьох дослщниюв i шкiл, намагаеться видшити рацiональнi моменти, синтезувати !х, щоб закласти об'ективнi пiдвалини для науково! психологi!. Зацiкавлення педагогiчною психолопею розширюе меж його дослiджень, виводить його на грунт суспшьно! психологи i пов'язаних з нею сощальних проблем.
Балей визначае психологiю як науку, предметом яко! е психiчнi явища, якi вiн називае також суб'ективними явищами. Вiн розумiе !! як "сучасну науку про людську душу", пояснюючи, що слово "душа" уживае як назву на загал психiчних явищ, що !х переживае певна особа. Психiчнi явища, стверджуе Балей, - це внутршш, суб'ективш переживання людини, недоступнi для зовшшнього спостереження.
Серед психiчних явищ, що "творять склад нашого душевного життя", Балей виокремлюе так звану "свщомють нашого"Я"". "Свiдомiсть нашого "Я"" у Балея по суп означае пiзнання власного психiчного "Я". Фiзичне "Я" ми характеризуемо, пояснюе Балей, якщо мова йде про наше тшо, наприклад його вагу чи зрют. Психiчне "Я" ми маемо на уваз^ коли говоримо: "я думаю", "я хочу", "я зображаю". Психiчне "Я" С. Балей розумiе як "шдмет наших зображень, почувань та бажань,
себто щось, вщ чого виходять от с психiчнi чинностiм.[5, с.165] Балей стверджуе, що однi психологи вважають це "Я" недоступним для внутршнього досвiду, iншi -взагалi вщмовляють йому в iснуваннi.
С. Балей спирався на теорда психофiзичного паралелiзму як у раннiй науковiй творчосп, так i в пiзнiший перюд. Такого висновку можна дiйти, проаналiзувавши його працю початку 1930-х роюв "Нарис психологи у зв'язку з розвитком психши дитини"[6, с.275]. Ведучи мову про те, що психолог, вивчаючи формування психiки дитини, не може не враховувати И фiзичного розвитку, С. Балей пояснюе таку необхщнють тим, що людський оргашзм являе собою певну цiлiсть, в якш тiло i душа пов'язаш найрiзноманiтнiшими вузами. Вчений зазначае, що фiзичний розвиток i розвиток психiчний взаемовпливають один на одного.
Теорiя психофiзичного паралелiзму в Балея оргашчно поеднуеться з позитивiстським розумiнням "науково1 психологи", яка мае прийти на змiну "метафiзичнiй" психологи. Зокрема, праця "Експеримент в науцi психологи" присвячена проблемi викладання науково1 психологи у школь Наукову психолопю Балей ототожнюе з емпiричною, описовою, експериментальною психолопею. Така психологiя зводиться ним до опису психiчних явищ, без заглиблення в пошуки 1'х причин.
Експеримент Балей вважае основним методом дослiдження психолопчних явищ. Головне завдання, яке поставив перед собою учений у книзi "Нарис психологи", полягало в тому, щоб "дати читачу спромогу експерименту та обсерваци для психологи та зашзнати його з 1'х основою"[7, с.165].
Психологiчний експеримент, на думку Балея, полягае в тому, що за певних умов викликаеться бажане психiчне явище. Але якщо тд час фiзичного експерименту викликане фiзичне явище доступне для спостереження вшм присутшм при цьому, то викликане психiчне явище доступне лише для пе! особи, в якш воно викликане. Тому в першому випадку (пояснюе Балей) ми маемо справу iз зовшшшм спостереженням i зовнiшнiм досвiдом, а пiд час психолопчного експерименту - з внутршшм досвiдом i внутрiшнiм спостереженням (штроспекщею). Таким чином, основним методом експериментального дослiдження у психологи, за Балеем, е штроспекщя, всю ж вимогу щодо И науковост вiн обмежуе штроспекщошзмом. Самоспостереження е для психологи "...головним джерелом пiзнання психiчних проявiв. Бо з огляду на те, що ми не в силi заглянути безпосередньо у свiдомiсть шших людей, е самоспостереження одинокою безпосередньою основою нашого знання психiчних проявiв"[8, с.165].
Описова, емпiрична психологiя, яка не ставить перед собою завдання дослщжувати докоршш причини психiчних явищ, задовольняючись 1'х поверхневим описом, разом з експериментальним методом, який обмежуеться iнтроспекцiонiзмом, таким чином, жодною мiрою не виходить за меж психофiзичного паралелiзму. Це характерне i для поглядiв С. Балея.
Степан Балей упродовж тривалого часу вивчав психологiю дитини. Зокрема, вш вважав, що об'ективним вивчення психологи дитини стане тод^ коли ставитиметься питання "як е", а не "як повинно бути". С. Балей спочатку стверджував, що потрiбно дослщжувати факти, не упереджуючись тим, яким мае бути щеал. Психiчний розвиток дитини Балей розглядае як постшний процес пiзнання навколишнього св^у. Кожний перiод характеризуеться властивим йому способом шзнання.
Зокрема, у перший piK життя (стверджуе Балей) дiти пiзнають 4yrreBÍ властивостi предметiв свiтy, що ïx оточуе. Коли дитина починае говорити - настае "bík запитань". Дитячу гру й фантазда Балей розглядае також як форму пiзнання. У процес гри дитина контактуе з рiзними предметами, пiзнае ïxнi властивосп i вчиться ними користуватися. Але дитина стае здатною систематично здобувати знання про св^ у 6-7 роюв. Цей вiк вважаеться достатшм для вiдвiдyвання школи. Шкiльне навчання С. Балей (пiд впливом I. П. Павлова) пояснюе як навчання шляхом утворення умовних рефлексiв. С. Балей вважае, що людина - це не tabula rasa, а що вона мае вроджеш спадковi властивост^ iнстинкти, якi у формi так званих псиxiчниx диспозицiй е матерiалом у виховному процесi. Основною ознакою псиxофiзичного органiзмy, завдяки якш вiн вступае у взаемини iз навколишнiм свiтом (на думку Балея), е його здатнють вiдповiдати на рiзнi подразнення якимось визначеним способом, або, шакше кажучи, "поводитися рiжнородно в примiненню до рiжнородностi подразнень"[9, c.158]. Ui види поведiнки в людини, як i у звiрят, почасти вродженi. Прикладом такого вродженого способу поведшки дитини повертання голови в той бш, з якого подразнюе ïï свiтло, "замикання" долош у вiдповiдь на доторк до не].'. Хоча вчений не вщкидае i впливу середовища на розвиток дитини, зазначаючи, що зовнiшнi впливи можуть як гальмувати, так i активiзyвати псиxiчнi диспозици. С. Балей розрiзняе самовиховання (автоедyкцiю) i зовшшне виховання (гетероедyкцiю). Гетероедyкцiя, на думку Балея, проявляеться у двох формах: штенщональнш i побiчнiй. Завдання штенщонального виховання виконують шкiльнi заклади, побiчне виховання - наслiдок позашкiльниx впливiв. Обидва види гетероедyкцiï е формою сощальних впливiв. Саме виховання С. Балей розyмiе як сyспiльнi вщносини, хоча сyспiльнi вiдносини для нього - це стосунки мiж людиною i людиною. Розглядаючи iнтенцiональне виховання, Балей багато уваги придшяе тим сощальним середовищам, у яких воно вщбуваеться: рiзнi шкiльнi колективи як види сощальних груп. Однак головну роль у вихованш дитини С. Балей вщводить позашкшьним, побiчним чинникам. Серед них вш вирiзняе збудники позалюдського походження, до яких належить природне середовище. "...Природничо-географiчне середовище формуе у властивий йому спошб психшу людей, якi живуть на данш територiï, не тiльки через вплив елеменпв цього оточення на фiзичний органiзм (до цього належать в основному ктмат i засоби харчування), але також даючи певних збудниюв псиxiцi"[4, с. 156]. Хоча цi збудники, стверджуе Балей, серед чинниюв, що впливають на формування особистостi, посщають другорядне мiсце. На перше мюце виходить вплив людини на людину.
Висновок про те, що побiчне виховання бiльше впливае на формування людини, шж шкiльне, ставить Балея перед необхщнютю yважнiше придивитися до сощального середовища. Учений вирiзняе у суспшьсга рiзнi соцiальнi верстви, зокрема буржуазш i пролетарськi, що мають рiзнi умови життя, i 1хне становище по-рiзномy впливае на духовний розвиток людини. На думку Балея, пролетарська молодь з певних роб^ничих сфер перебувае шд впливом щеологп Маркса. В царинi педагогiчноï псиxологiï Балей придiляв значну увагу необхщносп псиxологiчноï опiки над учнем."Було б неправильно думати що вш передумови, з яких походить концепщя псиxологiï опiки, мають винятково психолопчний характер"[5, с.176].
"Вш дитини" приносив iз собою певш культурнi гасла, певну загальну змшу перспектив у поглядах на дитину як члена людського суспiльства. Дитина, на думку Балея, була шби шднесена у сво1й вартостi.
У зв'язку з цим ставилася вимога, аби домашне виховання, як i шкшьне, з бiльшим, нiж до цього часу, ступенем чутливост сформувало сво! методи спiлкування з дитиною i впливу на не!. Балей зазначае, що було висунуто гасло "пристосування школи до дитини" з приводу оцшки i ставлення дитини до школи. Психолопя стала сшвучасником, але, мабуть, не найкращим рушiем ще! тенденци. Зi свого боку психолопя внесла, стверджуе Балей, дещо глибше розумшня фаз розвитку, защкавлень i процесiв мислення дитини. Крiм вiкових, психологiя дедалi ближче тдходить до розгляду iндивiдуальних вiдмiнностей. А щойно щ вiдмiнностi стали вщом^ було висунуто вимогу стосовно врахування 1х у виховних заходах.
Ще два основнi моменти, на думку Балея, - це намагання представниюв певних напрямiв психологи власними методами дшти до "чистих" здiбностей, незалежно вiд ступеня 1х прояву за певних умов чи вмшь, i моменту "iндивiдуальностi", який було визначено завдяки психологи. Психологи й дос не мають единого погляду щодо того, з якого вшу розвитку людини можна говорити про iндивiдуальнiсть. Одш фах1вщ твердять про появу iндивiдуальностi у зршому вiцi, iншi вважають, що iндивiдуальнiсть е вже у трирiчноl дитини. Балей доходить висновку, що iндивiдуальнiсть необхiдно не лише цшком визнати в дитини дошкшьного вiку, а й враховувати цей фактор у практищ виховання.
Виховуючи дитину, педагоги повиннi "враховувати II фiзичнi i духовнi потреби, 11 зацiкавлення i здiбностi, i то не в середньостатистичнш формi, а в 11 iндивiдуальному проявi, що характеризуе особистють як едину в своему родГ'[4, с.152]. Емоцiйно-вольовий бiк справи, на погляд Балея, важливий не менше, шж штелектуальний. При цьому до уваги треба брати не лише актуальш прояви психши, а також i прихованi потенцiйнi можливостi.
Степан Балей вшс значний вклад у вивчення питань дитячо! та педагопчно! психологи, звернув увагу на виявлення психолопчних факторiв, що сприятливо впливають на процес навчання, стосунки мiж педагогами i вихованцями, iндивiдуально-психологiчнi вщмшност вихованцiв.
Висновки. В основi сучасно1 укра1нсько1 науково1 психологil лежать науковi фiлософськi уявлення про психiку як властивють мозку, суть яко1 полягае у вщображенш об'ективно1 дiйсностi. Результатом психiчного вiдображення е образи, яю виступають як носil iнформацil, як регулятори i органiзатори поведiнки i дiяльностi. Псих1ка таким чином виконуе iнформуючу, регулюючу i контролюючу функци. Психiка як вiдображення iснуючоl дшсносп характеризуеться тим, що вона не е мертвим, дзеркальним, одноактним вщображенням, а е процесом. Психiка е таким вщображенням об'ективно1 дiйсностi, при якому будь - який зовшшнш вплив завжди проходить через рашше складеш особливостi психiки, через той психiчний стан, який е в даний момент в дано1 живо! ютоти.
Список лггератури
1. Зборовська Н. Психоан^з i лггературознавство / Н. Зборовська: Поабник. - К. :Академвидав, 2003. - 392 с.
2. Бондаренко Л. Психоаналiз у контекста Львшсько-Варшавсько! школи (спроба методологiчного аналiзу глибинно-психологiчних творш С.Балея) / Л.Бондаренко // Педагогiка i психологш професшно! освiти: Науково-методичний журнал. - Л^в, 2008. - №1. - С.95-105
3. Секундант С.Г. Критические основания учения Ф. Брентано об истине / С.Г.Секундант // Енциклопедш фшософи та етстемологп науки. - М.: Канон +, 2009. - с.780-783
4. Балей С. Експеримент у наущ психологи / Балей Степан. Зiбрання праць в 5 томах.- Львш-Одеса: 1ФЛ1С ЛФС «Cogito», 2002. - С.151-171. - Том I.
5. Балей С. Нарис психологи / Балей Степан. Зiбрання праць в 5 томах.- Львш-Одеса: 1ФЛ1С ЛФС «Cogito», 2002. - С.271-352. - Том I.
6. Балей С. З психологи творчосп Шевченка / Балей Степан. Зiбрання праць в 5 томах.- Львш-Одеса: 1ФЛ1С ЛФС «Cogito», 2002. - С.174-211. - Том I.
7. Балей С. Про певш властивоста постатi / Балей Степан. Зiбрання праць в 5 томах. - Львш: Видавництво Нацiонального уншерситету «Львiвська полггехшка», 2009. - С. 127-128. - Том II.
8. Брентано Франц.Избранные работы / Франц Брентано ; Состав и перевод с немецкого В.Анашвили. - М.: Русское феноменологическое общество. Дом интеллектуальной книги, 1996. - 176 стр.
9. Верников М. Слово про академжа Степана Балея / М.Верников // Фшософсью пошуки. - Львш-Одеса: Cogito - Центр Свропи, 1997. - Вип.4 - С.4-13
Гапоненко Е.Л. Разработка методологических оснований психоанализа Степаном Балеем //
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия. Культурология. Политология. Социология. - 2012. - Т.24 (63). - № 4. - С. 347-353. В статье рассматривается методология украинского и польского философа, психолога, педагога Степана Балея. Использование данной методологии в современной психологии и философии способствует мировоззренческому и культурному самоопределению личности. Ключевые слова: методология, психоанализ, психика.
Gaponenko E. // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy.
Culturology. Political sciences. Sociology. - 2012. - Vol.24 (63). - № 4. - P. 347-353.
The article reveals the methodology of the Ukrainian and Polish philosopher, psychologist and teacher
Stefan Baley. Use of the given approach in modern psychology and philosophy promotes world outlook
and cultural self-determination of the person.
Key words: psycho-analysis, cultural space, adaptation.
Статья поступила в редакцию 19.09.2012
