CC BY
13
Л1ТЕРАТУРА
1. Гаркави Л.Х., Квакина Е.Б., Кузьменко Т.С. Антистрессор-ные реакции и активационная терапия. — М.: Имедис, 1998.
— 654 с.
2. Загальш адаптацмш реак-цií i резистентнiсть оргашзму лiквiдаторiв аварií на ЧАЕС / Попович 1.Л., Флюнт 1.С., Алексеев О.1. та iн. — К.: Компью-терпрес, 2000. — 117 с.
3. Радисюк М.Г. Вплив ку-рортноí реабiлiтацií на iмуно-бiохiмiчний гомеостаз у лкви даторiв наслiдкiв Чорнобильсь-коí катастрофи // Мед. реабiл. курортол. фiзiотер. — 1996. — № 6. — С. 61-62.
4. Радченко О.М., Панчи-шин М.В. Значення реакцп не-повноцiнноí адаптацií у клшщ внутрiшнiх хвороб // Укр. мед. альманах. — 2003. — Т. 6, № 4.
— С. 123-126.
5. Радченко О.М. Адаптацмш реакци у клшщ внутршшх хвороб. — Львiв: Л^а-прес, 2004.
— 232 с.
6. Радченко О.М., Радченко Л.М. Дiагностичнi можливо-стi адаптацiйних реакцм при внутрiшнiй патологií // Про-блеми вiйськовоí охорони здо-ров'я. — К., 2006. — Вип. 16. — С. 313-318.
7. Сысоева Е.П. Иммунные цитопении у больных хроническими вирусными гепатитами // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колонопроктологии.
— 2001. — № 4. — С. 55-56.
8. Селье Г Стресс без дистресса. — М.: Прогресс, 1982.
— 127 с.
9. Чорнобиль, пристосуваль-но-захисш системи, реабТшта-щя / За ред. Костюк 1.Г, Попович 1.Л., 1ваавка С.В. та Ы. — К.: Комп'ютерпрес, 2006. — 348 с.
10. Effect of flureniside on adaptive reactions in patients with chronic obstructive pulmonary diseases / Panchyshy-na M.V., Al-Qdemat YA., Panchyshyn J.M. et al. // Intern. J. Clin. Pharmac. Res. — 1997.
— V. 16. — P. 128-134.
11. Rosch P. J. Reminescences of Hans Selye, and the birth of "stress" // Int. J. Emerg. Ment. Health. — 1999. — V. 1, № 1. — P. 59-66.
12. Selye H. The evolution of the stress concept // Amer. Scientist. — 1973. — V. 62, № 6. — P. 642-649.
13. Selye H. Present status of the stress concept // Clin. Ther.
— 1977. — V. 1, № 1. — P. 3-15.
REFLECTION ON L.V. GROMASHEVSKII'S JUBILEE
Vasilieva V.L., Rybalko S.L.
РОЗДУМИ З ПРИВОДУ ЮВ1ЛЕЮ Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО
ВАСИЛЬЕВА В.Л., РИБАЛКО С.Л.
ДУ "1нститут епщемюлоги та Ыфекцмних хвороб iм. Л.В. Громашевського АМН УкраТ'ни"
УДК-303.035.3.061.23.
РАЗМЫШЛЕНИЯ ПО ПОВОДУ ЮБИЛЕЯ Л.В. ГРОМАШЕВСКОГО Васильева В.Л., Рыбалко С.Л. В статье изложены взгляды Л.В. Громашевского относительно комплексной медицинской оценки препаратов вирусных инсектицидов, предлагаемых народному хозяйству для борьбы с членистоногими вредителями растений. Также изложены мировоззренческие и методологические основы относительно молекулярной мимикрии как возможной причины ложно-положительных реакций в серологической диагностике тяжелых вирусных инфекций и возможности использования мимикринов в профилактической медицине.
жовтн 2006 року колектив 1н-ституту етдемюлогп урочисто вщсвяткував 110^ччя вщ дня заснування установи. Пщ час ювшейних заходiв багато гово-рилося про видатного вченого, академка Л.В. Громашевського — нашого багаторiчного наукового керiвника й оргаш-затора науки. А у жовтш 2007 року медична громадськють вщзначила 120^ччя вщ дня народження самого Лева Ва-сильовича, iм'я якого по праву носить 1нститут етдемюлогп та шфекцмних хвороб. Науковц краТни з вдячнютю вшановують цю непереачну Людину та ТТ величне творшня — фундамен-тальну науку етдемюлогю.
До цих дат було подготовлено i видано "Матерiали доповiдей науково-практичних конфе-ренцм", в яких розкриваеться сучасний стан епiдемiологiТ, тенденцiТ ТТ розвитку i стан контролю Ыфекцмних хвороб в Ук-ра'Тнк У книзi також представлено спогади сучасниюв Лева Васильовича та його учшв, все-бiчно висв™ено живий образ порядноТ, iнтелiгентноТ, чудо-воТ Людини, Вчителя [1, 2]. Окрiм того стараннями учнiв та ствроб^ниюв створено мемо-рiальний кабЫет — музей Лева Васильовича, в якому представлено етапи його творчого шляху, науковi прац^ розпови даеться про педагогiчну та гро-мадську дiяльнiсть. Матерiали музею та ювшейних заходiв ще раз нагадали, що Л.В. Грома-шевський, як i всi талановитi люди, був обдарований всебiч-но i багатогранно, мав широке коло iнтересiв, великий дiапа-зон знань, володiв здатнютю передбачати.
Окрiм iнфекцiйних антропо-нозних хвороб Лева Васильовича непокоТли доля i стан здо-ров'я населення УкраТни зага-лом. Зокрема, процеси,, що вд буваються у довкТ^ пiд впли-вом антропогенних та природ-
29*Е&Н
них факторiв, якi призводять до змiни ландшафтiв, тваринного i рослинного свiту i, як наслщок, до трансформацií природних осередкiв Ыфекцмних хвороб (насамперед — зоонозних), (х згасання чи виникнення нових осередюв. Така ситуацiя тдви-щуе ризик зараження людей, як мешкають або працюють у подiбних зонах.
Тривожипи також ппеычн та екопогiчнi пробпеми, зокрема — непродумана попчика тотально[ хiмiзацií сiпьського господар-ства, яка не лише шкодить здо-ров'ю людей, апе й призводить до руйнацп природного комплексу, який складають вода, Грунти, пiси та iншi елементи Природи, i на цьому фон — до збтьшення кiпькостi так званих екозалежних хвороб (2-4).
Саме тому академк Лев Гро-машевський, тодi вже всесв^-ньо вiдомий вчений епщемю-лог, творець в^чизняно)' школи епiдемiопогiв радо приврав створення першого у кра'ш пп-енiчного iнституту, який мав ви-рiшувати проблеми несприят-ливо) екопогiчноí та медично)' ситуацií, що формувалися пiд впливом хiмiкатiв. Засновни-ком цього наукового закладу (Всесоюзного iнституту гiгiени, токсикопогií пестицидiв, поли мерiв i пластичних мас — ВНД1-Г1НТОКС) став академк Лев 1ванович Медведь, тодiшнiй ми нютр охорони здоров'я Укра(-ни. Йому судилося стати першим директором установи i фундатором нового наукового напрямку у ппеычтй науцк Саме вiн поклав початок саытар-ному нагляду за впроваджен-
ням нових хiмiчних пестицидiв у стьське господарство.
Невдовзi в 1нститут токсико-погií було створено першу i едину у тодiшньому СРСР ла-бораторiю гiгiени мкробюло-пчних препаратiв на основi ентомопатогенних бактерм, грибкiв, антибiотикiв, якi на той час пропонувалися сшьському господарству для боротьби з членистоногими шкщниками рослин. У процес цих досшд-жень Л. Медведь зрозумiв, що для всебiчноí медико-ппешч-ноí оцiнки живих пестицидних препара^в потрiбно залучати широкий спектр спещашст1в — медикiв, бюлопв, екопогiв. А коли виникла необхщнють у медичшй,, вiрусопогiчнiй, ет-демюлопчнш та екопогiчнiй оцiнцi вiрусiв як кандида^в в н сектициди, Лев 1ванович за-пропонував зробити це Кшв-ському iнституту ешдемюлогп, в якому працювали вiдповiднi фахiвцi.
Лев Громашевський активно вдукнувся на цю пропозицю колеги, добре розумючи перс-пективи використання таких препара^в в агротехносферi та застереження щодо íхньоí можпивоí небезпеки для здоров'я людини.
Спiд сказати, що створення штучно синтезованих отрутохи мка^в для боротьби зi шюдли-вими комахами, для захисту вщ них врожаíв i продуктiв було видатним досягненням XX сто-л^тя. Хiмiчнi пестициди давали швидкий i наочний ефект зни-щення шюдниюв, пiдкрiппений можливостями вепикоí шду-стрп. Тодi здавалося, що проблему хiмiчного захисту рослин буде виршено раз i на-завжди, досить лише вiднайти дозу, згубну для шкщниюв i безпечну для людини та шших тварин. Проте ця ейфорiя досить швидко, хоча i не одразу, змшилася сумнiвами i зрос-таючою тривогою свiтового то-вариства за здоров'я не ттьки людини, а й усього живого на планетк
Негативна сторона полягае у тому, що синтезоваш отрути е отрутами широкого спектру дм. Вони уражують не ттьки шюд-ливих комах, але майже вах представникiв ентомофауни. Бшьша частина отрут на об-роблюваних територiях потра-пляе до Грунту, де вщбуваеться íхня трансформацiя або ж нако-пичення, що спричиняе заги-
бель мешкан^в Грунту та Грун-тоутворювачiв. Все це призводить до деструкци Грун^в та зниження родючостi сшьсько-господарских угщь. У хребет-них тварин отрутохiмiкати ви-кликають хвороби хiмiчноí етю-погií часто прихованоí дм, що становить серйозну загрозу не лише тваринному св^у. З Грунту отрути потрапляють у росли-ни, по™ включаються у ланцю-ги живлення i глобальний коло-обiг речовин. Оскiпьки штучно синтезоваш отрути чужi живiй природi, у шй не завжди знахо-дяться мехашзми деструкцií, що призводить до íх накопи-чення у бiосферi i, вiдповiдно, до негативного впливу на все живе. Наспiдки цього явища до юнця ще не вивчеш. Проте спiд пам'ятати попередження Вер-надського i Докучаева, що по-дiбнi втручання людини у Природу можуть призвести до гло-бапьноí деструкцií бiогеохiмiч-но( системи свiту, що е серйоз-ною загрозою iснуванню нашоí цив1шзацп [З].
Прогресивне людство шукае порятунку. У гапузi техносфери нагальною е потреба у розроб-ц машин, що не забруднюють довюлля (двигуни на замкне-них циклах), а у галузi агросфе-ри — екопогiчно безпечних за-ходiв i засобiв, якi перетворили би продукцю землеробства на чист продукти харчування i ли кування. А для цього достатньо розумно використовувати ре-сурси, як надае сама природа.
До таких надзвичайно перс-пективних технолопй належать бiопогiчнi засоби захисту рослин, а саме використання ентомопатогенних мкрооргашз-мiв: бактерiй, вiрусiв, грибкiв. Майже всi ентомопатогени досить специфiчнi, уражують однi види комах без шкоди Ышим видам. Проте найбтьшою спе-цифiчнiстю (тобто вибiрковiстю патогенноí дií) воподiють вiру-си комах. Вони можуть ефек-тивно стримувати розмножен-ня шюдливих видiв комах без шкоди нецтьовим видам. Саме ця особливють забезпечить збереження гармонií в агро-техносферному бiоценозi. От-же еколопчна доцiпьнiсть е найпривабпивiшою стороною мкробюлопчного методу захисту рослин. Хiмiчний метод не витiсняеться зовсiм, а застосо-вуеться не систематично, а лише у разi тдвищено( чисельно-стi шкiдникiв.
Розробка засобiв на основi iнсектопатогенних мiкроорга-нiзмiв почалася на початку минул ого стол^тя. УкраТна тзш-ше взяла активну участь у цих пошуках. Саме в УкраТн було виокремлено з природних об'ек^в збудникiв iнфекцiйних хвороб членистоногих шюдни-кiв i на Тх основi створено першi препарати. Проте найвагоми шим внеском УкраТни стало дослiдження безпеки мiкробiо-лопчних iнсектицидiв для здо-ров'я людей та довкшля. Цим займався створений у Киевi Всесоюзний iнститут токсикологи, який на той час вже мав великий досвщ ппешчно'Т оцш-ки хiмiчних токсикантiв. Лабо-раторiя гiгiени бiопрепаратiв, яку очолювала Мельникова Е.О., взяла до вивчення бак-термт та грибковi Ысектици-ди. А коли з'явилися першi ви руснi iнсектициди, директор ш-ституту Л.1. Медведь запропо-нував вивчення ТхньоТ можливоТ небезпеки для здоров'я людей КиТвському iнституту епщемю-логiТ, оскiльки справедливо вважав, що вкрай важливою е етдемюлопчна та вiрусологiч-на компетен^я.
Так з iнiцiативи Л. Медведя та Л. Громашевського у КиТвсько-му шститут епiдемiологiТ було створено першу i едину у то-дiшньому Радянському Союзi "Лабораторю медичноТ оцiнки вiрусних iнсектицидiв", яку очолила професор Васильева В.Л. Ця лабораторiя мала визначити безпечш для люди-ни i навколишнього середови-ща критерп використання ен-томопатогенних вiрусiв, яю пропонувалися для захисту ро-слин вiд шкiдливих комах.
Окрiм вiрусiв, грибки, бакте-рiТ, найпростш можуть викли-кати у комах шфекцшн хворо-би. Але спекал юти вважають, що найбiльш перспективною щодо цього буде специфiчна родина ентомопатогенних ви русiв — бакуловiруси. Це уш-кальнi органiзми, яким нема аналопв серед вiрусiв, що ура-жують тваринний чи рослинний св^. 1'хньою морфо^зюлопч-ною особливiстю е здатнють у процесi дозрiвання у кштинах хвороТ комахи формувати б1п-ковi тiльця-включення (полiе-дри чи гранули) з наявними у них вiрионами. Така особли-вiсть подовжуе перебування ви русiв у навколишньому сере-довищi , а також спрощуе тех-
I*
REFLECTION ON L.V. GROMASHEVSKII'S JUBILEE Vasilieva V.L., Rybalko S.L.
The principal views developed by L.V. Gromashevskу on the complex medical assessment of the viral insecticide preparations proposed for the control of the arthropod pests in agriculture have been presented in the article. The general and methodological basis of the molecular mimicry as the possible cause of falsepositive reactions in the serological diagnosis of the severe viral infections as well as the prospects for the use of mimicries in prophylactic medicine are discussed.
нологю виготовлення препа-ра^в. Техшчна ефективнють препаратiв не поступаеться хи мiчним аналогам, а Тхня висока специфiчнiсть (вибiрковiсть па-тогенноТ дiТ) дае теоретичнi га-рантп безпеки для нецiльових видiв.
Слщ зазначити, що ентомо-патогеннi вiруси завжди були i е природними регуляторами чисельност шкiдливих видiв комах. Ентомовiруси завжди присутнi у природних умовах. Звщти вони приходять i туди ж повертаються. Штучного у природу не вноситься ычого. Бшь-ше того: отриманi дози вiрусiв нiколи не перевищать того природного фону, який супро-воджуе перюдичш природнi епiзоотiТ вiрозiв серед популя-цiй комах. Такi особливост ви-сувають мiнiмальнi вимоги щодо саштарно-ппешчного ре-гламентування бакуловiрусiв. Проте за активного використання вiрусних iнсектицидiв слiд передбачити i не допусти-ти можливих ускладнень, особливо зважаючи на вщому мн ливiсть зоопатогенних вiрусiв i здатнiсть адаптуватися до н
ших видiв. Це i було темою до-слiджень лабораторiТ медичноТ оцшки бакуловiрусних препа-ратiв. У процес роботи над цiею темою склався творчий колектив ентузiастiв (В. Васильева, А. Гураль, В. Трусов, М. Дяченко, Б. Горський, А. Не-щерет, В. Логутенкова, Т. Чи-прь та помiчники-лаборанти). Завдяки Т'хшм зусиллям вдало-ся поставити широк експери-менти, отримати фунтовш та переконливi результати. Було доведено,, що вивчен види ба-куловiрусiв нетоксичнi i неш-фекцiйнi для теплокровних тва-рин та людини, не адаптуються до кпiтин теплокровного орга-нiзму навiть пiсля численних пасажувань. Також велися i пп-енiчнi обстеження робiтникiв та умов пращ у лабораторiТ та на-пiвпромислового виробництва вiрусних препаратiв, обстежу-валися робiтники у натурних умовах при застосуванш пре-паратiв. Опис цих дослщжень наведено у вщповщних мето-дичних рекомендацiях та Ыших публiкацiях [4-6].
Розпочате нами ппешчне нормування вiрусних iнсекти-
31*Е&Н
^ цидiв здiйснювапося на фонi ви ^ домих досягнень у нормуванш § отруто^мкатв, проте з ура-| хуванням якюно( специфiчностi ^ бiопрепаратiв, яка полягае у а тому, що дiючi чинники е живи-^ ми мiкроорганiзмами i дiють за законами бюлопчних взаемин у системах паразит-хазяш, де вони мають своí "штереси", своí механiзми поширення та виживання. Саме тому у наших роботах використовуеться термш "епiдемiопого-гiгiенiчнi регпаментацií бакуповiрусних iнсектицидiв".
З досвщу гiгiенiчного норму-вання отрутохiмiкатiв ми обра-ли 15 орiентирiв, якi можуть стати взiрцевими аналогами при розробц норм та правил щодо вiрусних iнсектицидiв. ОбГрунтування íхньоí доцтьно-стi чи недоцiпьностi базувало-ся на результатах наших експе-риментальних та натурних до-слщжень. За повною програ-мою було вивчено 7 препаратв (вiрин-ЕНШ, вiрин-Екс, вiрин-АББ, вiрин-СЗ, вiрин-дiпрiон, вiрин-кС, вiрин КШ). Усi вони були допущен Мiнiстерством охорони здоров'я Радянського Союзу до використання у народному господарствi i пра-цюють донинi [7, 8].
Вивчення 20 Ыших кандида-тв в iнсектициди зупинилося на рiзних етапах внаспiдок роз-паду СРСР та лквщаци лабора-торií. Проте здобут нами ре-зультати медично( оцiнки стали концептуальною методопогiч-ною та методичною основою
для регламентацп майбутшх бакуповiрусних препаратiв у навколишньому та виробничо-му середовищах [8, 9].
1ншою особпивiстю нашо( ро-боти було фшософсько-мето-долопчне обГрунтування мк-робiопогiчного методу захисту рослин, де головним мае бути бюценолопчний пiдхiд, який враховуе природы вщносини мiж конкретними видами шюд-ливих комах та íхнiми живите-лями — рослинами у бюцено-зах. Цi знання людина викори-стовуе в агробюценозах.
Фiпософiя тако( стратегií захисту рослин вщбивае сучасну свiтогпядну позицiю стосовно Людини, Природи, Матерií та Духу. Згщно з цiею фiпософiею господарська дiяльнiсть людини мае базуватися не на проти-стояннi Природi, а на викори-станнi íí можливостей на ко-ристь Людинi за умов збере-ження бiопогiчного рiзноманiт-тя, охорони природного сере-довища, що е важливим для здоров'я бюсфери загалом [9].
Таку фшософську позицiю активно пiдтримував i Л.В. Гро-машевський. Вiн завжди при-скiпливо оцiнював нашi робо-ти, розглядав íх з позицп фшо-софií епiдемiологií, давав по-ради свiтоглядного звучання. Так вш працював i з iншими ла-бораторiями iнституту. Вплив Лева Васильовича на св^огляд науковцiв зберiгаеться i нинi, навiть пiсля того, як Лев Ва-сильович вiдiйшов у вiчнiсть.
Серед iнших наукових розро-бок iнституту, якi безперечно пщтримав би Лев Васильович, е роботи лабораторп контролю якостi iмунобiологiчних препа-ратiв, очолюваноí С. Рибалко.
Одшею з актуальних науково-практичних розробок лабо-раторií е моделювання ви русних iнфекцiй на кттинному рiвнi та експериментальна ан-тивiрусна хiмiотерапiя. Також розглядалися загальнобюло-пчш питання стосовно нового напрямку науки — молекуляр-ноí бiологií шфекцмних хвороб, науки, яка не була традицмною для 1нституту епiдемiологií. Адже вiдомо, що епiдемiологiя вивчае процеси поширення та проявлення шфекцмних хвороб у людському середовищ^ тобто на рiвнi органiзмiв та по-пуляцiй. Молекулярна бiологiя (МБ) i всi íí рiзновиди вивчають бюлопчш об'екти i системи на молекулярному рiвнi, тобто
нижче кттинного рiвня (субкт-тиннi органели, м^охондрп, хромосоми, рибосоми, мем-брани клiтин, а також системи, що стоять на межi живо( i нежи-воí природи ^руси та íхнi ком-поненти — нуклеíновi кислоти, бiлки), якi трактуються як най-бiльш загальнi атрибути живого. Природно, що на молекулярному рiвнi проявляються загальш матричнi механiзми бiологiчного функцiонування живих систем. Вони також функцюнують i на вищому рiвнi органiзму, але виявляються та вивчаються за допомогою спе-цифiчних молекулярно^агно-стичних мещд^в.
Лев Васильович передбачав зв'язок мiж властивостями окремих молекулярно-бюло-пчних структур та наслiдками íхньоí дм в iнфекцiйнiй патологи та епщемюлогм. Вiзьмемо, примiром, досить нове явище молекулярно[ мiмiкрií. На рiвнi високооргашзованих оргашз-мiв тваринного чи рослинного свтв воно полягае в ефект ма-скування пiд iншi об'екти. У бю-логií його використовують для опису вмшня тварин набувати подiбностi (схожостi) до iнших вщдалених видiв за морфологi-ею, забарвленням тощо — це мае вщлякувати, допомагати ховатися, маскуватися й у та-кий спосiб сприяе виживанню виду, рятуванню вщ хижакiв чи полюванню.
Молекулярш механiзми цьо-го явища ще не зовам з'ясова-нк Проте припускають, що на цьому рiвнi вони досить одно-маштнк Виявилося, що у системах, яю нижче кпiтинного рiвня, також юнуе щось подiб-не. Так, у молекулярних структурах (амшокислотах, бтках чи нуклеотидах) наявнi дшянки, тотожнi чи близькi до тих, що мають тварини вщдалених ви-дiв. Цi дiлянки виявляють iму-нологiчну спорiдненiсть мiж бiлками рiзного походження. А у практичнiй серолопчнм дiаг-ностиц це може проявлятись у виглядi хибно-позитивних ре-акцм (ХПР) при дослiдженнi сироваток на В1Л та iншi шфек-цп, навiть при використаннi найкращих дiагностикумiв.
Через величезне епщемюло-гiчне та со^альне значення цих iнфекцiй проблема ХПР часом набувае трапчного характеру i потребуе якнайшвидшого вив-чення. У деяких кражах св^ такi дослiди вже ведуться. На-
О СП
О
о
со со а сс
IZ
о о ю о а
о о
CD
g
с
CD сс m
а со m о
0
1
со
2 о о
CD
0
m
1 I
сс
g
о со со сс
ша лабораторiя також доклала зусиль до виршення цieí про-блеми i мае досить вагомi прю-ритетш здобутки.
Так, Рибалко С.Л. з колегами (Шатро А., Дядюн С., 1вансь-ка Н., Максименок О.) видшили речовину, яка продукуеться кттинами вищих тварин (бак-терiями чи рослинами) i за xi-мiчною структурою е вуглевод-вмiсним бiополiмером (ВВБ) [1, 10, 11].
У подальшому методами iму-ноферментного аналiзу (1ФА) виявлено спорiдненiсть мiж
використання цього феномену дозволить на основi мiмiкрин-них еттотв створити вакцини проти вiрусниx чи бактермних захворювань.
Можна припустити, що моле-кулярна мiмiкрiя може бути за-хисним явищем, особливо у лiмфотропниx вiрусiв, серед яких В1Л, ВГС та герпесвiруси. Цi вiруси здатш перебирати на себе у ролi захисних "плащи-юв" деякi структуры послщов-ностi (нуклетиднi комплекси), як утруднюють можливiсть iму-нокомпетентних кттин розрiз-
ВВБ золотистого стафiлококу та гемаглютинину вiрусу грипу. Цим же методом виявлено спорщненють мiж ВВБ бактерм та пептидами вiрусiв герпесу, Епштейн-Барра, гепатиту С, В1Л, вiрусу сказу тощо. Тобто можна стверджувати, що бак-терiальнi кттини здатнi проду-кувати речовину вВб антиген-но тотожну пептидам вiрусiв, i таким чином ВВБ мае власти-востi антигенноí мiмiкрií.
За аналопею з препаратом, який отримали свого часу японц з культурального сере-довища Streptomyces Spe, препарат було названо "нейрамЫи ном" за здатнiстю iнгiбiцií ней-рамЫдази вiрусу грипу [10]. Пiзнiше цю речовину було вщ-несено до нового класу препа-ратiв — мiмiкрiнiв.
Феномен антигенноí мiмiкрií мiж бiлковими структурами рiз-них бюлопчних об'eктiв — вiру-сiв, бактерм, найпростiшиx, iмуноглобулiнiв, а також ву-глеводами та пептидами е перспективним напрямком мо-лекулярноí бiологií i мае особ-ливе значення в Ыфекцмшй па-тологií. Можна сподiватися, що
няти сво1 та чуж1 антигенн! детерм1нанти, як1 безпосе-редньо причетш до виникнення гетероф1льних антитш та ауто-антит1л проти под1бних первю-них еп1топ1в та здатш виклика-ти ауто1мунний стан I пов'яза-ний з цим 1мунопатогенез, що супроводжуе СШД. Такого роду антитша I стають причиною виявлення ХПР при серолопч-них дослщженнях сироваток на В1Л-1нфекц1ю.
Для вивчення цього явища лаборатор1я активно викори-стовуе метод ге-нод1агностики, названого пол1-меразною лан-цюговою реакци ею (ПЛР). Метод полягае у копю-ванш за допо-могою ферменту ДНК-пол1ме-рази окремого фрагменту ДНК, який е маркером для певного виду м1кроорга-н1зм1в. Механ1зм коп1ювання та-
кий, що комплементарна добу-дова нитки ДНК може вщбува-тися лише у певшй дшянц ДНК. Таким чином створюються мо-жливостi синтезу in vitro полшу-клеотидiв, комплементарних тiльки до ще'| дiлянки ДНК. Ця особливiсть дозволяе викори-стовувати ПЛР у рiзниx аспектах вiрусологií, генетики тощо, але передуам вона придатна для дiагностики хвороб, де на-явш стертi, xронiчнi, недолко-ванi форми, за яких виявлення збудника звичайними iмуноло-пчними та бактерiологiчними методами утруднене. Саме у таких ситуа^ях молекулярна мiмiкрiя е джерелом чи вину-ватцем ХПР
Нинi ПЛР актуальна при виз-наченнi процеав, обумовлених вiрусом гепатиту С пщ час гос-троí фази Ыфекци, при тзньо-му утвореннi антитш, для дiаг-ностики вiрусу у хворих з iму-нодепресieю, для виявлення ви ремií у донорiв кров^ для виз-начення можливо!' контамiнацií препаратiв кровi та для визна-чення поширення гепатиту С.
Даш стосовно використання ПЛР в епiдемiологiчному анали зi такi. Вщомо, що в основi ет-демюлопчного аналiзу лежить маркування штамiв збудниюв хвороб на рiзниx етапах епщ-
CD CD СП
СС J S I i □D
0
1
н
о
0
VQ СО СО
ci
сс
1 I
CD
X
0 р
со
1
33*Е&Н
3 Довкiлля та здоров'я № 1-2008
со
СП
о о
со сс а сс
IZ
о о ю о
CP
о о
CP
ЕЗ с
CP >
0
JC
'Ёц
сс со J
1
CP
а
CP
■е
I
о
CP
о со
m с;
-О
О m ср 3 со 5 О
а
ситуаци, для виявлення джерел iнфекцií, для визначення шля-х1в передачi збудника та прове-дення протиепiдемiчних захо-дiв. На сьогоднi для маркуван-ня штамiв патогенних мiкроор-ганiзмiв використовують серо-дiагностику, яка не завжди мо-же дати достовiрнi вiдповiдi чи пояснити причини появи ХПР.
За допомогою ПЛР у лабора-торп вивчаються процеси адаптаци вiрусiв грипу до нового хазяша. Це особливо важли-во у перюди формування ет-демiчних та пандемiчних шта-мiв. Виявлено, що нуклеотиди транскриптазного комплексу (Рвi; РВi) вщповщають за адап-тацiю вiрусiв грипу до нового хазяша.
ПЛР допомагае розкрити ме-ханiзми формування гостталь-них штамiв, визначити, чи мае мюце надходження епiдемiчно значимого штаму збудника ззовш, чи його формування вщбулося у стацiонарi. 6 й iншi епiдемiологiчно значимi i не ви-рiшенi ще механiзми, як мають шанс бути розкритими молеку-лярно-бiологiчними методами. Застосування тест-систем на основi ПЛР та шших новiтнiх методiв докорiнно змшюе ме-тодологiю вирiшення проблем таких медичних дисциплЫ, як мiкробiологiя, iмунологiя та епiдемiологiя. Вiрогiдно, що феномен ММ буде найбшьш придатним у цих дослщженнях.
Це стосуеться i дiагностики хронiчних iнфекцiйних станiв, обумовлених персистенщею бактерiй чи вiрусiв, коли кон-центрацiя мiкробiв нижча за порк чутливостi методу, а самi мiкроби не розмножуються у лабораторних умовах. Це стосуеться майже вах внутрш ньокпiтинних паразитiв ^ру-сiв, хламiдiй, мiкоплазмiв), якi потребують особливих умов культивування у лаборатори.
Також перспективним на-
прямком МБ е виявлення анти-генноí мiмiкрií мiж бiлковими та вуглеводними структурами рiз-них бiологiчних об'ектiв — вiру-сiв, бактерiй, найпростiших, iмуноглобулiнiв. При цьому ан-тигенна мiмiкрiя мае особливе значення в шфекцмшй патоло-гií. Вона дозволяе сподiватися, що використання цього феномену допоможе створити вак-цини на основi мiмiкринних ет-тотв проти рiзних вiрусiв чи бактерм.
На завершення теми про роль Л.В. Громашевського у становленнi i розвитку в 1нсти-тутi епщемюлогм нових науко-вих напрямкiв, на перший по-гляд далеких вщ епiдемiологií, слiд зазначити, що епщемюло-гiчне мислення, яке протягом усього свого життя Лев Ва-сильович намагався передати ствроб^никам iнституту, принесло сво( результати. Про це свщчать роботи нових лабора-торм, представленi на мiжна-родних симпозiумах та нацю-нальних конгресах з бюетики, численнi статтi, пронизанi ще-ею загальнобiологiчного розу-мiння природно( сутностi ш-фекцiйних хвороб — базисного об'екту епiдемiологií. У цьому полягало фшософське кредо Л.В. Громашевського, основа його наукового свтогляду у ро-зумiннi явища та методологи обГрунтування шляхiв та мето-дiв контролю над шфекцмними хворобами. Цей напрямок роз-виваеться в Ыститут загалом, у нових лабораторiях зокрема i нинi тсля вiдходу Лева Ва-сильовича у вiчнiсть.
За науку ми назавжди будемо вдячнi Учителю.
Л1ТЕРАТУРА
1. Вчення Л.В. Громашевського у сучасних умовах бо-ротьби з Ыфекцмними хворобами. Матерiали наук.-практ. конф. до 110 рiчницi 1нституту епiдемiологií та пам'ятi Л. Гро-
машевського. — К., АМН УкраТ-ни, 2006. — 139 с.
2. Вчення Л.В. Громашевського на сучасному етат розвитку еmдемiчного проце-су. (До 120^ччя вщ дня народ-ження). Матерiали наук.-практ. конф. — К.: АМН УкраТни, 2007. — 203 с.
3. Федоров Л.А., Ябло-ков А.В. Пестициды — токсикологический удар по биосфере и человеку. Сер. "Уроки XX века". — М.: Наука, 1999. — 166 с.
4. Васильева В.Л. Итоги и задачи научных исследований по безопасности вирусных инсектицидов / Молекулярн. биология. Т. 34. — К.: Наук. думка, 1983. — С. 19-27.
5. Васильева В.Л., Гураль А.Л. Оценка безопасности для человека и окружающей среды вирусов, используемых для борьбы с вредными насекомыми // Гигиена и санитария. — 1989. — № 1. — С. 43-48.
6. Васильева В.Л. Концепту-альш основи визначення без-пеки вiрусних iнсектицидiв для здоров'я людини та довюлля // Мiкробiологiчний журнал. — 2000. — № 1 (63). — С. 62-67.
7. Васильева В.Л., Гураль А.Л., Трусов В.1. Ппешчна оцшка виробництва i застос-ування вiрусних iнсектицидiв // Довктля та здоров'я. — № 1 (16). — 2001. — С. 50-52.
8. Васильева В.Л. Саытарно-ппеычна регламента^я вiрус-них iнсектицидiв в аспектах Тх екологiТ та бiоетики //Довкiлля та здоров'я. — № 3 (34). — 2005.— С. 16-21.
9. Васильева В.Л., Кутычен-ко В.Л. Свтоглядш та методо-лопчш засади мiкробiологiчно-го методу захисту рослин вщ шкiдникiв i хвороб // Мiкробiол. журн. — 1999. — № 6 (61). — С. 75-85.
10. Lin W. et al. Isolation, purification and chemical properties of neuraminidase inhibitors // Agr. Biol. Chem. — 1975. — V. 39, № 5. — P. 923-930.
11. Рыбалко С.Л., Максиме-нок Е.В., Христова М.Л. и др. Углеводсодержащие биополимеры бактерий — "мимикри-ны" пептидов вирусов гриппа и иммунодефицита человека // Лаб. диагностика. — 2005. — № 2 (32). — С. 26-30.
12.Фролов А.Ф., Шапиро А.В., Рыбалко С.Л. Способ получения ингибитора нейра-минидазы. Авт. св. № 924949 от 04.10.1982 г.
