CC BY
34
phosphorylation by microtubule-associated serine/threonine kinases / Valiente M., Andrés-Pons A., Gomar B., Torres J., Gil A., Tapparel C., Antonarakis S.E., Pulido R. // J. Biol. Chem. -2005. - V. 280, N 32. - P. 28936-28943.
11. Walden P.D., Cowan N.J. A novel 205-kilodalton testis-specific serine/threonine protein kinase associated with microtubules of the spermatid manchette // Mol. Cell. Biol. -1993. - V. 13, N 12. - P. 7625-7635.
ПРОБЛЕМИ Б1ОБЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОРИСТАНН1 ГМ-РОСЛИН
С.Д. РУДИШИН, кандидат бюлог1чних наук Ушверситет «УКРАША», Вшниця
Вступ
Анал^ичний погляд на початок XXI столбя свщчить, що abï глобальш проблеми -харчування та еколопчна безпека - стають для цившзацп найголовнiшими. Усi iншi -економiчнi, енергетичнi, технологiчнi, демографiчнi, медичнi, сощальш, вiйськовi, психологiчнi - прямо або опосередковано пов'язаш з ними. Сьогодш виробництво сшьськогосподарсько'1 продукцп досягае близько 5 млрд. тонн на рш. Щоб збiльшити цей показник вдвiчi i забезпечити 1жею у 2025 р. майже 9 млрд. населення Земл^ традицшних способiв буде недостатньо. Звщси, створення i впровадження генетично модифшованих органiзмiв (ГМО) е науково-пол^ичною проблемою.
Необхiдно констатувати, що засоби масово'1 шформацп, а не академiчнi науковi журнали, з самого початку роб^ у цьому напрямку надшили ГМО презумпщею вини. Звiдси ГМ рослини вважаються потенцiйно небезпечними доти, доки не доведена ïx повна безпечшсть. Зауважимо, що менший запас у переачного украшця бiологiчниx знань, то бшьше панiка населення вщ жаху статей журналiстiв. Генетики-професiонали бшьш спокiйнi i толерантнi [1, 2, 4, 8, 9]. За таких умов особливо важливим стае професшне розумшня проблеми, здшснення заxодiв щодо посилення бiобезпеки на державному рiвнi, захисту громадян вiд можливих ризиюв використання ГМО. Екологiчна i бюлопчна науки, освiта i просвiта стають одним з головних важелiв еколого-безпечного (збалансованого) розвитку будь-яко'1 краши, шструментом еколопзацп людсько'1 дiяльностi, вдосконалення виробництва i природокористування на засадах коеволюцшно!' прарадигми з урахуванням можливостей бюсфери. Високий рiвень бiологiчниx та еколопчних знань сьогоднi е основним фактором тдвищення якостi i безпеки життя, збереження i вiдновлення потенцiалу природи [7]. Крiм того, важливо оцшити мiсце Украши в процесi розвитку нов^шх бiотеxнологiй та ïï власш економiчнi iнтереси як потужного виробника продовольства.
Обговорення
За останш 25 роюв бiотеxнологiя, використовуючи рекомбiнантнi (пбридш) ДНК, перетворилась в унiкальний науковий метод дослщження i одночасно у виробництво продукцп сiльського господарства, харчування. ДНК-технологи дозволяють бiотеxнологам вiдбирати i вводити в рослини конкретш гени стшкосп до шкiдникiв, хвороб, гербiцидiв, холоду, нестачi вологи, засолення, кислотност грунту тощо. Вiдомо понад 20 способiв проникнення та шжвидово'1 м^аци генетичних елементiв; до 1'х складу зараховують трансформацiю, трансдукцiю, транспозони, вiруси, нестатевий обмiн хромосомами, утворення симбютичних асоцiацiй тощо. Теxнологiя створення ГМ-рослин складаеться з багатьох етапiв, серед яких можна видiлити такi: 1) одержання конкретних генiв, створення векторiв; 2) трансформацiя рослинних клiтин за допомогою бактерiальниx плазмiд; 3) пщтвердження трансформаци молекулярно-генетичними методами - виявлення
працюючого гена; 4) регенеращя цшо'1 рослини з трансформованих кл^ин.
Першi трансгеннi рослини одержат у 1983 р., а широке культивування ix розпочинасться з 1996 р. Перший харчовий ГМ-продукт (сир), виготовлений i3 використанням генетично модифшованого ферменту, був дозволений у США у 1990 р. У бшьшосп Свропейських краш законодавчо введенi суворi обмеження на вирощування трансгенних культур i обов'язкове маркування продуктiв харчування на присутшсть трансгенних домiшок, якщо ix вмiст перевищуе 0,9%.
Незважаючи на опозицiю до трансгенних рослин у певних колах, новi сорти швидко завойовують популярнiсть у свт, площа пiд ними сьогоднi складае понад 120 млн. га. Найбшьша частка ГМ-культур вирощуеться в США, Аргентиш, Канадi, Кита (домiнують соя, ршак, бавовник, кукурудза, рис, тютюн). Сьогодш важко назвати вид рослин, культурш представники якого не е генетично модифшоваш.
Чому iснуе опозищя щодо створення ГМО? Найголовнiше те, що пересiчнi громадяни бояться ГМО з причин незнання сутност ДНК-технологий. Популяризатори встигли впровадити гасло на кшталт: «Нехай генетично модифiковану (штучну) 1'жу 1'дять генетично модифiкованi (штучш) ютоти!». Виступають проти також т транснацiональнi компанп, якi займаються виробництвом пестицидiв (зауважимо, що одночасно вони вкладають величезнi кошти у бютехнолопчш дослiдження щодо створення ГМ-рослин). 1нколи мотивацiя опонентiв (громадських органiзацiй) спираеться на зненависть до глобалiзацii або на поттичш (передвиборчi) чи прагматичш iнтереси бiльше, нiж на стурбовашсть щодо бюлопчно'1' безпеки.
Розглянемо аргументи науковщв за ГМО. Оскiльки ус живi органiзми (вiд вiрусiв до ссавщв) мiстять однаковi чотири «ноти» життя (А, Т, Г, Ц) в молекулi ДНК, то чому рекомбшантш (гiбриднi) ДНК треба вважати протиприродними? Однаковi (виродженi) триплети кодують 20 амiнокислот, якi е складовими уах бiлкiв бiосфери. Усi метаболии трасгенних рослин вже iснують у природа Тобто, якщо вiдомо, що багато рослин мютять отруйнi речовини i такi, що мають фармаколопчну дiю (загальна частка вторинних сполук - алкаловдв, терпеновдв, глiкозидiв, флавоновдв, ефiрниx олiй тощо в сучасних лшах складае майже 25%), то забезпечення бюбезпеки пов'язано насамперед iз дослiдженням алергенно'1', токсично'1', канцерогенно'1' дп ГМ- продуктiв на людину i сiльськогосподарськi тварини. Зокрема, колxiцин - алкалощ рослини крокус осiннiй (Colchicum autumnale L.) - е м^озною отрутою (проникаючи у кл^ини, яю дiляться, колxiцин руйнуе ахроматинове веретено, дочiрнi клiтини не розходяться до полюав, цитокiнез не вiдбуваеться i число хромосом подвоюеться) [6, с. 194].
Варто тдкреслити, що у США i Канадi (де прискшливо стежать за здоров'ям населення) вщсутне маркування 1'ж1 з домiшками ГМ-продуктсв, а вимоги до медико-генетично'1' i технолопчно'1' оцiнки ГМ продук^в бiльш високi, нiж до сор^в, якi одержанi шляхом звичайно'1' селекцп чи xiмiчного, фiзичного мутагенезу [1, 2, 8]. Вважаеться, що ГМ-сорти рослин несуть не бшьше ризиюв, шж традицiйнi сорти вщповщно'1 сшьськогосподарсько'1' культури, що вже пiдтвердили свою безпечшсть.
Медико-генетична оцгнка грунтуеться на застосуванш полiмеразноi ланцюгово'1' реакцп (ПЛР), яка передбачае аналiз усix внесених генiв в рослину (трансгенiв, маркерiв, промоторiв, термiнаторiв). Зокрема ГМ- рослини мютять однаковi послiдовностi промотора 35S i термiнатора NOS, що дозволяе на першому етапi iдентифiкувати наявшсть ГМО в продуктi. Потiм проводять ПЛР з маркерами на послщовнють нуклеотидiв ДНК (трансген), що визначають внесену ознаку. Створення i використання спецiалiзованиx ДНК-мiкрочiпiв дозволяе проводити масовий скриншг харчових продуктiв та вихщно'1 сировини на присутнiсть трансгенiв.
Технологична оцгнка визначае органолептичш i фiзико-xiмiчнi властивостi, а також вплив генетичних модифшацш на теxнологiчнi параметри продукцп.
Спещальш дослщження проводяться для виявлення впливу ГМ-продукту на iмунний статус; визначають його мутагенну, канцерогенну та нейротоксичну д^. Хрошчна токсичнють продукту визначаеться на тваринах, ращон яких упродовж 6 мюящв максимально складаеться з ГМ-продукту. Визначаеться актившсть ферментiв системи антиоксидантного захисту, вмют продуктiв перекисного окислення лшвдв та iн.
Чи е небезпека вщ ДНК, яку ми ковтаемо з 1жею? В органiзмi людини в травному трактi чужа ДНК руйнуеться ферментами нуклеазами (рестрикцшними ендонуклеазами) до мономерiв - нуклеотидiв, яю всмоктуються клiтинами для власних потреб. Нуклеази однаково «рiжуть» ДНК бактерш, вiрусiв, рослин чи тварин. Майже 150 тисяч роюв людство з карютипом кроманьйонця (Homo sapiens L.) споживае чужорщну ДНК з м'ясом, овочами тощо i будуе «рщну» ДНК власних клiтин з «чужих» нуклеотидiв. Бiологiчна еволюцiя кроманьйонця за цей перюд не зазнала значних змiн.
Це говорить про те, що кишечник людини вже багато тисячолт е чудовим хемостатом з щеальними умовами ствюнування мiкроорганiзмiв з рiзними фрагментами ДНК. В геномi симбiонта людини - кишково'1 палички (Escherichia coli) майже 17% ДНК мае еукарютичне походження. Щосекунди ми контактуемо з генетичним апаратом вiрусiв i бактерiй, який зi «злими» (з точки зору людини) намiрами атакуе наш геном. Вiруси i дiлянки плазмiд бактерiй завдяки природному мехашзму вбудовуються в генетичний апарат рослин, тварин, людини i навт успадковуються (наприклад вiрус герпесу, що передаеться аналопчно В1Л). Нiхто сьогодш не спростував вiрусноi теорп виникнення раку. У геномi людини на нуклеотидш послiдовностi вiрусiв i мобшьних елементiв припадае 0,5% геному [2, с. 6]. Мшророгашзми i вiруси всюдисущi у живiй речовинi планети. Отже, феномен генетично'1 трансформацп не е новиною для бюсфери, а лише одним iз численних механiзмiв горизонтального i вертикального трансгенезу.
Немае жодного наукового повщомлення, що окремi гени чи фрагменти ДНК im вмонтовуються в генетичний матерiал людських кл^ин (чи ссавцiв взагалi) [1, 2, 4, 9]. С пщстави для ствердження, що в процес еволюцп системи травлення виробили захисш механiзми вiд просто'1 передачi гешв з продуктiв живлення. Така передача гешв практично неможлива, оскiльки було б потрiбно, щоб:
- ДНК з новим геном не руйнувалася травним соком з нуклеазами;
- ДНК була спроможна проникнути ^зь кл^инну стшку i клiтинну мембрану мiкроорганiзмiв i вижити при робот механiзму знешкодження чужорщно'1 ДНК;
- ДНК (чужа) рекомбшувалась в ДНК хазяша i стабiльно iнтегрувались на дшянщ, на якiй можлива експреая гена;
- ген рослинно'1' 1'ж1, який навiть i трансформувався в мшрооргашзм, в ньому почав працювати (здшснювати експресiю).
Пiдкреслимо, що технолопя створення ГМ-рослин вiдбуваеться за участю природних шструмешив. Зокрема, усi ферменти, з якими працюють генш шженери (рестриктази, лiгази, полiмерази, нуклеази та ш.), видiленi з живих органiзмiв. Майже усi ГМ-рослини мiстять однаковi природнi послiдовностi ДНК, якi регулюють роботу трансгена, а саме: промотор 35S (одержаний з вiрусу мозшки кольорово'1' капусти) i термiнатор NOS (з грунтово'1' бактерй Agrobacterium tumifaciens). Якщо проаналiзувати генетичну генеалогiю уах наших традицiйних продуктiв харчування (пшенищ, картоплi, томатiв, кукрудзи та ш.) - вони е результатом природних мутацш i генетичних трансформацiй. Значне число генетиюв вважае, що взагалi немае не генетично модифiкованих культурних рослин.
Обговорення проблеми дае обгрунтоване твердження: ДНК з генетично модифшованих органiзмiв так само безпечш, як i будь-яка шша ДНК харчових продуктiв. Побоювання щодо потенцiйноi алергенностi ГМ-продуктiв можна вщнести також i до iнших продукпв (цитрусових, шоколаду тощо) та доведено'1' токсичностi iнгредiентiв нашо'1' i^i (синтетичних харчових добавок, залишюв нiтратiв, пестицидiв,
афлотоксишв, важких металiв тощо). У супермаркетах разом з хлiбом можна вшьно купити сигарети. Сьогодш майже весь промисловий тютюн генетично модифшований. Икотин - однозначно небезпечний для здоров'я (говорити про ризик - це «вщ лукавого» виробника). Крiм нiкотину, радiонуклiдiв, смоли та шших небезпечних речовин, токсичною е також селiтра, яку додають до паперу, щоб сигарета не гасилася.
Ми споживаемо з 1'жею безлiч ксенобiотикiв [3]. Дуже небезпечш консерванти, залишки стерощних гормонiв та антибютиюв у продуктах харчування. Жахливi прогнози щодо збiльшення серед населення онкогенних та iнших захворювань тсля двох десятилiть Чорнобильського лиха, на жаль, пщтверджуються. Радiонуклiди (цезiй i стронцш) здiйснюють свiй природний розпад, а юшзуюче випромiнювання не додае здоров'я популящям виду Homo sapiens.
У бюлопчному контекстi при дослщженш поняття «небезпека/ризик» необхiдно говорити про юнування небезпеки вiд споживання неякюного алкоголю та ризик вiд надлишку якiсного (заборона якого перманентно виникае i припиняеться). Зазначимо, що генетично модифшоваш лшарсью препарати легко сприймаються фахiвцями i населенням усiх краш i не викликають тривоги. ГМ-мшрооргашзми давно й активно використовують для виробництва антибютиюв, амшокислот, ферментiв, вакцин, в^амшв та iн. Зокрема, шхто не протестуе проти генно-iнженерного шсулшу, якому дiабетики вiддали перевагу перед втизняним «свинячим».
1снуе занепокоення щодо появи «супербур'яшв». Вченi вивчають можливий еколопчний ризик самочинно'1 передачi нових гешв вiд ГМ-рослин до дико'1 флори (вiтром, комахами). Водночас у реальних природних умовах перенесення гешв вщ одних видiв рослин до шших вщбуваеться дуже рiдко, шакше ми були б свiдками постшного виникнення нових видiв, що насправдi не спостерiгаеться. Якщо ж у результат перехресних запилень i з'являться пбриди першого поколiння Fi, то вони практично школи не дають поколiння F2 [8, с. 11]. У цьому аспект ГМ-рослини шчим не рiзняться вiд звичайних, не модифшованих.
Дослiдження свiдчать [2, 8, 9], що еколопчний ризик при вирощуванш трансгенних рослин можна порiвняти iз ризиком випробування нових селекцшних сортiв, одержаних звичайним способом. Ус ознаки (сполуки), якi з'являються (чи з'являться) в трансгенних рослинах, вже юнують у бюсферь Зауважимо, що бур'яшв у природi немае, вони е тшьки в антропоцентричнiй уявi людини. Бур'яни - це рослини, як еволюцiйно виникли упродовж мшьйошв рокiв, е ланцюгами в екосистемах, а людиш для розв'язання продовольчих проблем заважають. Для нових буряшв знайдуть новi гербiциди. Отже, не зареестровано жодних достовiрних прикладiв м^ацп трансгенiв вiд ГМ-рослин до шших i впливу ГМ-рослин на бiорiзноманiття i структуру популяцш в агроценозах. Вченi вивчають змiни бюти штучних агросистем (мiкрофлори грунтiв, комах та ш.), в яких ростуть трансгенш рослини. Зокрема, кумулятивнi наслщки потрапляння трансгенного бiлка (Bt-токсину) на грунтову фауну i мiкрофлору.
Якщо говорити про еколопчш наслiдки людсько'1 дiяльностi, то людина з моменту появи на Землi виписала себе з класичного розумшня екологiï як бюлогп екосистем. Вiдповiдно до закону конкурентного витюнення Гаузе [5], конкуренщя мiж видами на однiй територп тим сильнiша, чим види ближчi за потребами у споживаннi кормових ресурав та просторi проживання. Для власного юнування людина усувае або знищуе усiх бiологiчних конкурентiв за природш ресурси, називаючи при цьому ïx шкiдниками, бур'янами тощо.
Видаеться правомiрним стверджувати, що штучнi урбо- та агроландшафти планети (i з ГМ-рослинами разом) знижують буферну емшсть бюсфери, яка забезпечуе ïï гомеостаз. Аналiз шаленого техногенезу останнix 60 роюв свiдчить: головна причина бюлопчно'1' небезпеки у споживацькому (не збалансованому) здшсненш промислово'1' дiяльностi та веденш сiльського господарства, якi нелiнiйно тдводять бiосферу до точки
бiфyркaщï, i Hay^BÏ сценарп майбутнього невтшш. Цившзацп необхщно встигнути зрозyмiти: якщо збережемо бюлопчне i ландшафтне рiзномaнiття, воно збереже нас. Це означав, що бiосферi для власного вщновлення i подальшого сталого розвитку вaжливiшi мiльйони гектaрiв природних бiомiв тайги, джyнглiв, тундри, стетв, болiт, океану тощо, а не урбоекосистеми (мегаполюи, сотнi тисяч кiлометрiв автотрас тощо) та штучш агроландшафти зернових, бобових тощо.
Екологiчний закон незаперечний: тiльки 1% чиста продукцп фотосинтезу використовуеться в ytix ланках природних трофiчних ланцюпв. Перевищення цiеï межi, наприклад шляхом вилучення частини продукцп, порушуе бютичну регyляцiю вмiстy СО2 i О2 в aтмосферi, а через них - стабшьшсть парникового ефекту i утворення озону. Надходження ща частки тшьки в антропогенний канал (в 1'жу, волокна, паливо тощо) стае загрозливим для iснyвaння сучасного стану бюсфери.
Реалп сьогодення: зменшуються площi пiд сiльськогосподaрськими культурами, iснyе генетична межа ix yрожaйностi; збiльшyеться населення планети; iнтенсивно застосовуються мiнерaльнi добрива i пестициди, яю допомагають побороти голод, але забруднюють довкiлля; посилюеться дефiцит родючостi грунту (зменшуеться вмют гумусу); масштабно втрачаеться бiологiчне i ландшафтне рiзномaнiття. Тiльки один мшьярд людей бiосферa спроможна нaдiйно прогодувати i при цьому безболюно для себе вщновитися. Факт XXI столбя - природнi ресурси планети е джерелом достатку лише для краш «золотого мшьярду», що ускладнюе шлях до гарное' щй ноосфери В.1. Вернадського.
Створення i поширення ГМ-рослин (рослин «зеленоï» революцп-2) мае пряме вщношення до забезпечення людства ^жею (особливо бiлком), оскiльки тваринництво i рибальство майбутнього повнютю цього зробити не зможуть з об'ективних причин. Нaшi мiркyвaння тaкi: 1) юнуе екологiчне правило Р. Лiндемaнa: тшьки 10% енергл переходить з одного ланцюга трофiчноï пiрaмiди на бшьш високий, що е нaслiдком другого закону термодинамши; 2) площа океану майже у 2,5 раза бшьша за площу сyшi, проте морсью екосистеми фiксyють сумарну сонячну енерпю менш ефективно; суша дае майже у два рази бшьше продукцп, шж океан. Отже, людству треба вирощувати aдaптовaнi до несприятливих умов середовища рослини, одержувати з них калоршш i протеïновi продукти та спускатися вниз по харчовому ланцюгу - зокрема до со^ а не втрачати 80-90% енергп ïm на годiвлю тварин.
Нaйвaжливiшi зaдaчi генних iнженерiв рослин ми вбачаемо у такому: 1) здшснення генетичноï трансформацп злакових щодо ïx спроможносп фшсацл атмосферного азоту; 2) тдвищення ефективнiстi фотосинтезу сiльськогосподaрськиx рослин; 3) створення стерильних ГМ-рослин та ш.
Висновки
Поширення ГМ-рослин стало незворотним процесом. Переваги перевищують гшотетичний ризик вiд ïx використання. Вченi покладають нaдiю на трансгенш рослини, вирощування яких значно дешевше, менше забруднюе пестицидами довкшля, допомагае виршити проблему продовольства краш «третього свiтy» та бiопaливa, не потребуе залучення нових площ. Як i будь-який витар людського розуму (л^ак, гiдроелектростaнцiя, лiки, горiлкa, мшеральш добрива, консерви тощо), ГМ-рослини створюють певний ризик, але пряма небезпека ïx для здоров 'я людини та сшьськогосподарських тварин науково не доведена. Явну небезпеку для збереження бiорiзномaнiття i здоров'я людини складають кислотш опади, пестициди, радюнуклщи, важю метали, штрати, штрити, нiтрозaмiни, мшотоксини, штyчнi консерванти, синтетичнi xaрчовi домшки та iншi ксенобiотики.
Усвщомлення i пересторога - два принципи ycix мiжнародних нормативно-правових докумешив щодо бюбезпеки при використаннi ГМ-рослин. Принципова полемша навколо трансгенних органiзмiв корисна, оскшьки примушуе генних iнженерiв постiйно полшшувати конструкцп, посилювати контроль за наслщками i, таким способом, працюе на користь стратеги виживання людства в умовах стрiмкого росту населення i виснаження бюресурав. Але сyспiльство сьогодш мае право робити вибiр -споживати оргашчну чи генетично трансформовану 1'жу. Тому державi необхiдно обов'язково забезпечити маркування ГМ-продyктiв.
Список лггератури
1. Современные биотехнологии - вызов времени / Блюм Я., Борлауг Н., Суржик Л., Сиволап Ю. - К.: РА NOVA, 2002. - 102 с.
2. Глазко В.И. Генетически модифицированные организмы: от бактерий до человека. - К.: «КВ1Ц», 2002. - 210 с.
3. Димань Т.М., Барановський М.М., Б^вський Г.О. Екотрофолопя. Основи еколопчно безпечного харчування. - К.: Лiбра, 2006. - 304 с.
4. Колотовкина Я.Б., Наумкина Е.М., Чижова С.И. Методы идентификации и мониторинг трансгенных компонентов в продуктах питания // Докл. Рос. академии сельскохозяйстенных наук. - 2008. - № 5. - С. 44-47.
5. Реймерс Н.Ф. Экология: Теория, законы, правила, принципы и гипотезы. - М.: Россия молодая, 1994. - 366 с.
6. Рудишин С.Д. Основи бютехнологп рослин. - Вшниця: МП «ЗАПАЛ», 1998. -224 с.
7. Рудишин С.Д. Бюлопчна пщготовка майбутшх еколопв: теорiя i практика: монографiя. - Вшниця: ВМГО «Темпус», 2009. - 394 с.
8. Сорочинський Б.В. Еколопчш ризики вщ випуску й використання генетично модифшованих рослин // Физиология и биохимия культ. растений. - 2008. - Т. 40. - С. 3-14.
9. Плейотропные эффекты гена хитиназы из Serratia phymuthica в трансгенном картофеле / Шахбазов А.В., Яковлева Г.А., Родькина И.А., Картель Н.А. // Цитология и генетика. - 2008. - № 2. - С. 3-9.
EFFICIENT PLANTLET REGENERATION AND AGROBACTERIUM TRANSFORMATION OF FLAX BY CHIMERIC GFP-TUA6 GENE
E.N. SHYSHA1, A.I. YEMETS1, PhD; V.I. KORKHOVYY1, PhD;
S.I. SPIVAK1, E.V. GUZENKO2, PhD; V.A. LEMESH2, PhD;
N.A. KARTEL2, DrSci; YA.B. BLUME1, DrSci 1Institute of Food Biotechnology and Genomics, National Academy of Science of Ukraine Institute of Genetics and Cytology, National Academy of Science of Belarus
Introduction
Flax (Linum usitatissimum L.) is one of the perspective agricultural culture in Europe and in the Ukraine, particularly. One of the aims of flax selection is a creation of new varieties with improved agro-technical characteristics that include the higher wind-resistance. Cell wall plays an essential role in formation of mechanical flax resistance to wind. It is well known that cellulose microfibrils is the main mechanical element of the cell wall, and it is generally considered that cortical microtubules control the direction of cellulose microfibril deposition [1, 2]. Thus, elucidation the correlation between microtubules organization peculiarities and their role in cellulose microfibril arrangement helps to understand the wind resistance in flax plants
