CC BY
47
УДК 616.36-004.2:616.379-008.64-056.52
зуев к.о.
Укра!нський науково-практичний центр ендокринно!хiрургi!, трансплантат! ендокринних органiв \ тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в
РОЛЬ ВЮЦЕРАЛЬНОТ ЖИРОВОТ ТКАНИНИ У РОЗВИТКУ ГОРМОНАЛЬНО-МЕТАБО^ЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ^АБЕТ 2-го ТИПУ З ОЖИРННЯМ ТА АРТЕРiАЛЬНОЮ ГiПЕРТЕНЗieЮ
Резюме. У стат подан результати досл'!дження рiвня адипокiнiв (лептину та адипонектину), а також резистентности до iнсулiну та секреторной активност р-клтин пщшлунково! залози залежно в'щ клькост жирово! тканини в органiзмi й типу II розподлу, що вивчався за допомогою двофотонноI рентгенiвськоí абсобцюметрн, у 106 па^енлв (50 чоловiкiв / 56 жiнок в/'ком 55,90 ± 2,15 року) iз цукровим дiабетом (ЦД) 2-го типу, ожирiнням та артер'альною гiпертензiею порiвняно з контрольною групою обстежуваних(без ЦД, ожирiння й артер'ально!ппертензИ). Було показано, що надлишкова кльксть жировоI тканини ухво-рих на ЦД 2-го типу справляе вплив на розвиток гормонально-метабол'чних порушень, що пов'язано з особливостями продукци адипокiнiв. Було виявлено, що пперпродук^я лептину жировою тканиною та зниження базального р^вня адипонектину при ожирiннi створюють передумови до зниження чутливост/ клiтин-мiшеней до нсулн-опосередкованого засвоення глюкози, перенапруження й подальшого висна-ження секреторноI функцИ $-кл'тин пщшлунковоI залози, а також до пщтримання стйкого стану рези-стентност до iнсулiну та змiщення гомеостазу глюкози в напрямку переважання гiперглiкемiчних станiв. Також встановлено фiзюлопчно детермнований статевий диморфiзм р^вня адипокiнiв, що обумовлюе бльш високу толерантнiсть жночого организму до надлишку маси жировоI тканини. Пщтверджено, що стан пперлептинеми та ппоадипонектинемИлежить в основ\ порушень вуглеводного обману у хворих на ЦД 2-го типу з ожирiнням та артер 'альною гiпертензiею.
Ключовiслова: цукровийдабет2-го типу, ожирiння, артерiальна гiпертензiя, лептин, адипонектин, дво-фотонна рентге^вська абсорбцюметрiя, жирова тканина.
-1 .— ® Оригинальные исследования
L
L. /Original Researches/
International journal of endocrinology
Надлишкове накопичення вюцерально! жирово! тканини (ЖТ) у хворих на цукровий дiабет (ЦД) 2-го типу е одним з основних чиннишв, що обумовлюють тяжшсть кшшчних та гормонально-метаболiчних порушень, як супроводжують пе-реб^ цього захворювання. Таи гормони жирово! тканини, як лептин i адипонектин, вщграють про-вщну роль у шдтриманш енергетичного балансу в органiзмi [1, 2]. Вщомо, що чутливють до шсулш-опосередкованого засвоення глюкози в органiзмi здорово! людини залежить вщ концентрацп цир-кулюючого в кровi адипонектину, який також опо-середковуе метаболiзм лшопроте!шв та справляе вплив на постпрандiальну супресш вившьнення вшьних жирних кислот [3]. В оаб iз надлишковою масою тша та ожиршням знижений базальний рь вень адипонектину розглядаеться як одна з причин розвитку резистентност до шсулшу [4]. З шшого
боку, накопичення жиру в opraHi3Mi супроводжу-еться пперпродукщею лептину, що призводить до зниження чутливост до шсулшу тканин-мшеней i3 подальшим формуванням симптомокомплексу, притаманного метаболiчному синдрому та ЦД 2-го типу [5].
Дотепер недостатньо дослщжене питання про взаемозв'язок рiвня гормошв жирово! тканини та кшькосп жирово! тканини i3 точною оцшкою !! кшькосп та урахуванням розподшу в абдомшаль-нш та глютеофеморальнш дшянках у хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та артерiальною гшертензь ею (АГ).
Метою нашого дослiдження було встановити за-лежнiсть мiж рiвнем лептину й адипонектину та масою
© Зуев К.О., 2014
© «Мшнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
жирово! тканини, а також деякими показниками вуг-леводного обмiну у хворих на ЦД 2-го типу з ожирш-ням та АГ.
Мaтерiaли та методи досл^дження
У дослiдженнi брали участь 106 пацieнтiв (50 чоло-вiкiв та 56 жшок) вiком 55,90 ± 2,15 року з ЦД 2-го типу Í3 середньою тривалютю захворювання 7,0 ± 1,5 року, гiпертонiчною хворобою I—II стадй' та ожиршням I—III ступеня, яы перебували на амбулаторному або стащ-онарному лiкуваннi у вiддiлi профилактики ендокрин-них захворювань Укра!нського науково-практичного центру ендокринно! хiрургii, трансплантацй' ендокрин-них органiв i тканин МОЗ Укра!ни.
Групу порiвняння становили 26 пащенпв — 13 чо-ловтв i 13 жшок вiком вщ 45 до 65 роив без ЦД 2-го типу та АГ з шдексом маси тта (IMT) у межах норми.
Дiагноз АГ встановлювався вiдповiдно до реко-мендацш Укра!нсько! асоцiацii кардiологiв 2008 р. [6]. АГ у всгх обстежуваних хворих вщповщала I i II ступеням (м'яка та помiрна АГ). Визначення ступеня ожиршня проводилося вщповщно до рекомендацiй ВООЗ (1997 р.) шляхом розрахунку IMT за формулою: IMT = маса тiла/зрiст2 (кг/м2). Надлишковою маса тiла вважалася при IMT вiд 25 до 29,9 кг/м2, ожиршня I ступеня дiагностувалося при IMT вiд 30,0 до 34,9 кг/м2, а ожиршня II i III ступешв — при значеннях цього по-казника вщ 35,0 до 39,9 кг/м2 i понад 40 кг/м2 вщпо-вщно. Абдомшальне ожирiння верифiкувалося при окружносп талй' (ОТ) в чоловшв > 94 см, у жшок — > 88 см.
Ушм пащентам проводилося вимiрювання антро-пометричних показниыв: зросту та маси тта з по-дальшим розрахунком IMT, а також окружностi тали й окружносп стегон (ОС). Визначення структури тта проводилося методом двофотонно! рентгешвсько! абсорбцiометрii (ДРА), або денситометрй' на апарат Lunar Prodigy Primo фiрми General Electric (США). При цьому вим1рювались показники загально! маси жирово! тканини (МЖТз) та i! вмiст в окремих дь лянках: андро!дному (абдомшальному, МЖТа) та гiноiдному (глютеофеморальному, МЖТг) компарт-ментах. Визначення глюкози в сироватцi кровi проводили колориметричним методом на автоматичному бiохiмiчному аналiзаторi Sapphire-400, Tokio Boek L.T.D. Elitech diagnostics виробництва Seppin S.A.S. (Францгя). Рiвень iмунореактивного шсулшу (IPI), С-пептиду, лептину та адипонектину в сироватщ кровi натще визначався iмуноферментним методом за допомогою реактивiв фiрми DRG (Нiмеччина) на автоматичному анал1затор1 iEMS Reader MF фiрми ThermoLabsystems (Фiнляндiя).
Чутливiсть до шсулшу та секреторну функцш ß-клiтин тдшлунково! залози ощнювали за допомогою удосконалено! НОМА2-моделi (homeostasis model assessment) iз використанням НОМА-калькулятора (HOMA Calculator v. 2.2) [7]. Початковими даними для ощнки усгх НОМА2-iндексiв у хворих на ЦД 2-го типу були: базальний рiвень С-пептиду в сироватщ
KpoBi натще та глюкоза плазми KpoBi натще [8]. Чут-ливiсть до iнсулiну визначалася за допомогою шдексу HOMA2-S% та секреторно! функци P-клiтин — за допомогою шдексу НОМА2-В% (значення наводяться у вiдсотках). За 100 % прийнят однойменнi показники, що були отримаш у здорових дослiджуваних молодого вшу. Рiвень iнсулiнорезистентностi оцiнювався за ш-дексом HOMA2-IP, який у здорових дослщжуваних був прийнятий за 1.
Порiвняння незалежних вибiрок проводилося за допомогою дисперсшного аналiзу. Спочатку проводили перевiрку кiлькiсних показникiв розподiлу на втпо-вiднiсть закону Гауса. Залежно вщ типу розподiлу даних використовували параметричний критерiй Фiшера чи непараметричний критерш Крускала — Уоллiса. Ста-тистичш характеристики наведенi у виглядi середньо-го арифметичного (M) i стандартно! похибки (± SE), а також 95% довiрчого iнтервалу (95% С1). Асоцiацiя мiж залежними та незалежними змiнними аналiзувалася методом регресiйного аналiзу [9]. Характеристиками регресiйних моделей, поданих у виглядi графiкiв, були коефщент регреси (г), коефiцieнт детермiнацi! R2, рь вень статистично! значущостi моделi (p). Статистичний аналiз даних проводився за допомогою комп'ютерно! програми SPSS 9.0.
Результати та Тх обговорення
Методом дисперсшного aнaлiзу була проведена порiвняльнa оцiнкa рiвня лептину й адипонектину в дослщжуваних групах пащентав. Анaлiз показав, що рiвень лептину в пащентав основно! групи був статистично значуще (р < 0,001) вищим, а рiвень адипонектину — статистично значуще (р < 0,01) нижчим, шж у груш порiвняння (табл. 1). 1ндекс сшввщношення леп-тин/адипонектин у пащенпв iз ЦД 2-го типу був вищим (р < 0,001), шж у груш порiвняння (табл. 1). Отри-мане пiдвищення рiвня лептину у хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ можна порiвняти зi значення-ми контрольно! групи, воно вщповщае результатам ш-ших дослiдникiв та вказуе на те, що надлишок жирово! тканини в оргaнiзмi призводить до гшерпродукци цього гормону [5]. Знижений рiвень адипонектину, що був наявний у хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням, також характерний для надлишку жирово! тканини в оргашз-мь Цей показник супроводжуеться низкою клшчних та метaболiчних розлaдiв, що, зокрема, проявляються порушенням вуглеводного обмiну [12, 13].
Анaлiз даних aдипокiнiв у загальнш виборцi виявив двомодальний характер розподту покaзникiв рiвня лептину й адипонектину, обумовлений гендерними вiдмiнностями. Було показано, що в чоловтв iз ЦД 2-го типу рiвень лептину та адипонектину (р < 0,01), а також шдекс сшввщношення лептин/адипонектин був статистично значуще (р < 0,05) нижчим, шж у жшок з аналопчним дiaгнозом (табл. 1).
Нaдaлi цi факти стали пiдстaвою для врахування гендерного фактора при aнaлiзi ролi вiсцерaльно! жирово! тканини в розвитку гормонaльно-метaболiчних порушень у хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ.
Таблиця 1. Статистичн показники адипок1н1в у пац1ент1в iз ЦД 2-го типу з ожирнням та артерiальною гiпертензieю (M ± SE; 95% CI)
Показник Група порiвняння Основна група
По всм вибiрцi Чоловши Жшки
Лептин, нг/мл 9,50 ± 3,14 5,1-13,9 18,90 ± 1,74 16,5-20,4 р1 < 0,001 11,30 ± 2,36 7,9-14,6 22,80 ± 2,23 22,6-28,9 р2 < 0,001
Адипонектин, мкг/мл 10,60 ± 2,49 7,1-14,1 5,50 ± 0,41 4,9-6,1 р1 < 0,01 4,50 ± 0,57 3,6-5,3 6,7 ± 0,54 5,9-7,5 р2 < 0,01
1ндекс лептин/адипо-нектин (х 10-3) 0,86 ± 0,22 0,71-0,98 3,82-0,23 2,3-5,2 р1 < 0,001 3,03-0,51 2,3-3,7 4,5-0,48 3,8-5,2 р2 < 0,05
Прим1тки: р1 — р'шень статистичноУ значущост в'щм'шностей м'ж основною групою та групою пор1внян-ня; р2 — р1вень статистичноУ значущост в'щм'шностей м'ж групами чоловШв iжнок ¡з ЦД 2-го типу.
45,8
32,1
1
1Чапов1ки ШЖЫки 51,6
35
I
Загальна маса МЖТа МЖТг
жировоТ тканини
Лептин
24 20 16 12 8 4
1 ■ И /
. 1
/
22 32 42 52 МЖТз
Лептин
62
80
60
38 42 46 50 54 58 Б мжтз
Рисунок 1. Вмст жировоУ тканини за даними двофотонноУ рентген1всько1 абсобцюметри
ухворих на цукровий д1абет 2-го типу з ожир1нням та артерiальною ппертенз1ею ¡з урахуванням стат
При визначенш методом ДРА як загально! маси ЖТ, так i ЖТ, локалiзовано! в абдомшальному i глютеофеморальному компартментах, у хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ були виявлеш та-кож статистично значущi гендерш вщмшность Так, МЖТз у чоловтв у середньому становила 32,10 ± ± 1,35 %, а в жшок — 45,80 ± 1,29 % вiд маси тiла. В абдомiнальнiй дшянщ тiла в чоловiкiв було розташо-вано в середньому 44,70 ± 1,04 % жирово! тканини (МЖТа), а в жiнок — 51,60 ± 0,98 % МЖТа. У глютео-феморальнiй дiлянцi тiла у чоловшв жирова тканина становила 35,00 ± 1,46 %, а в жiнок — 47,50 ± 1,38 % вщ загально! маси тша. Порiвняльний аналiз показав, що в жiнок iз ЦД 2-го типу вмют МЖТз, МЖТа i МЖТг був статистично значуще (р < 0,001) вищим порiвняно з аналопчними показниками в чоловiкiв (рис. 1). Середнш iндекс спiввiдношення МЖТа та МЖТг у чоловтв був статистично значуще (р < 0,001) вищим, шж у жшок, i становив 1,31 ± 0,03 i 1,09 ± ± 0,0 вщповщно. Андро!дний тип ожирiння (iндекс МЖТа/МЖТг > 1) був наявний у 92 % чоловшв (46 iз 50) та у 89 % жшок (50 з 56). Цей факт свщчить на користь переважно андро!дного типу ожиршня в об-стежених пацieнтiв iз ЦД 2-го типу.
З метою встановлення закономiрностей залежност рiвня дослiджуваних адипокiнiв в плазмi кровi хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ вщ маси жирово!
Рисунок 2. Залежшсть р1вня лептину вщ загально/ маси жировоУ тканини у чоловШв (А) та жнок (Б) ¡з цукровим дабетом 2-го типу, ожирiнням та артерiальною ппертенз1ею
тканини та и локалiзацi! був проведений регресшний аналiз як за загальною вибiркою, так i в групах чоловь ыв i жшок окремо.
За результатами аналiзу вше! вибiрки рiвень лептину збтьшувався експоненцiйно зi збiльшенням МЖТз (г = 0,74; R2 = 55,8 %, р < 0,01). У чоловшв МЖТз визначае 43,3 % (г = 0,65; R2 = 43,3 %, р < 0,01) варь абельност рiвня лептину, у жшок — 27,8 % (г = 0,52; R2 = 27,8%, р < 0,01) (рис. 2).
Параметрами моделi позитивно! асощаци рiвня лептину з МЖТа були в чоловтв показники г = 0,51;
4,5
■ Чаловши □ Жшки
Рисунок 3. Пор1вняльний анал 'з розрахункових показниюв вуглеводного обмну: чутливост рецептор'т до нсулну (¡ндекс НОМА2-S%) (А), секреторной активност р-клтин пщшлунково/ залози (гндекс НОМА2-В%) (Б) i резистентност до гнсулну (ндекс НОМА2-1Р) (В)
у пац1ент1в ¡з ЦД 2-го типу, ожиршням та АГ
R2 = 26,8 % (р < 0,01) i в жшок — г = 0,46; R2 = 21,4 % (р < 0,01) вщповщно, а також лептину з МЖТг у чоловшв (г = 0,58; R2 = 33,7 %; р < 0,01) i в жшок (г = 0,35; R2 = 12,6%; р < 0,01). Щ факти можуть вказувати на те, що в чоловшв андро!дний i пно'!дний компартменти однаково залучеш до продукци лептину, тодi як у жшок ЖТ, яка локатзована в пно'!дному компартмента, мен-шою мiрою впливае на рiвень циркулюючого в кровi лептину порiвняно iз ЖТ, локалiзованою в андро!дно-му компартментi. У той же час регресшний аналiз показав, що ш в чоловшв, нi в жшок рiвень циркулюючого в кровi адипонектину не був асоцшований iз МЖТз, МЖТа та МЖТг.
У зв'язку з тим, що вплив ЖТ на функцiональнi ланки вуглеводного обмшу опосередкований адипо-кiнами, становило неабиякий iнтерес проведення детального аналiзу характеру взаемозв'язку лептину й адипонектину з рiвнем чутливостi до шсулш-опосеред-кованого засвоення глюкози, секреторною активнiстю P-клiтин пишлунково! залози, а також iз резистентню-тю до шсулшу у хворих дослщжувано! групи — пащен-тiв iз ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ з урахуванням !х стать Результати порiвняльного аналiзу вищеперерахо-ваних розрахункових показниыв вуглеводного обмiну подаш на рис. 3.
1ндекс НОМА2^% чутливостi до шсулш-опосеред-кованого засвоення глюкози в пащентав iз ЦД 2-го типу, ожиршням та АГ становив у середньому в чоловшв 31,9 ± 2,3 %, у жшок — 34,8 ± 3,2 % в!д нормально! при-йнято! за 100 % чутливостi до шсулшу в здорових досль джуваних. 1ндекс НОМА2-В% активностi P-клiтин шд-шлунково! залози в обстежуваних пащенпв з ЦД 2-го типу становив у середньому в чоловшв 60,2 ± 5,5 %, у жшок — 63,5 ± 5,2 % в!д нормально! прийнято! за 100 % секреторно! активностi в здорових дослщжуваних осiб. 1ндекс iнсулiнорезистентностi НОМА2-1Р становив у середньому в чоловшв основно! групи 4,00 ± 0,03, а в жшок — 3,30 ± 0,28. Слiд зазначити, що статистично
значущих гендерних вiдмiнностей у дослщжуваних по-казниках, якi характеризуюсь вуглеводний обмш, вгд-значено не було.
Взаемозв'язок рiвня чутливостi до шсулшу, рГвня активностi ß-клiтин шдшлунково! залози та рiвня ре-зистентносп до iнсулiну з рiвнем адипокшв у плазмi кровi вивчався за допомогою регресшного аналiзу. Серед закономiрностей, притаманних як чоловiкам, так i жшкам, слiд вiдзначити позитивну асощацш рiвня лептину з шдексом HOMA2-B% секреторно! актив-ностi ß-клгтин пiдшлунково! залози, що за вшею ви-бiркою пацiентiв основно! групи становила R2 = 14,2 % (г = 0,37; p < 0,01) (рис. 4А), зокрема в чоловшв R2 = 15,8 % (г = 0,39; p < 0,05), а в жшок R2 = 21,7 % (г = 0,46; p < 0,01). Рiвень резистентностi до iнсулiну за вшею вибiркою був негативно асоцiйований iз рГв-нем адипонектину — R2 = 19,8 % (г = -0,44; p < 0,01) (рис. 4Б), у чоловшв ця асощацш мала бтьш високий ступiнь — R2 = 45,0 % (г = -0,67; p < 0,01), шж у жГ-нок — R2 = 14,1 % (г = -0,37; p < 0,05).
Отримаш в ходi обстеження хворих основно! групи з ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ результати узго-джуються за низкою факпв iз результатами шших дослiдникiв [12-15]. Гiперпродукцiя лептину, обу-мовлена надлишковою масою жирово! тканини, була наявною в загальнш вибiрцi. Проте в чоловiкiв вона рiвною мiрою асоцiювалася з масою ЖТ в андро!дно-му й гшо!дному компартментах, тодi як у жшок роль андро!дного компартменту ЖТ у розвитку гшерлеп-тинемй' була вищою, нiж гiно!дного компартменту. Виявленi гендерш розбiжностi за вмiстом лептину збтаються з вiдомими фактами [10] i е додатковим пiдтвердженням бiльш високо! толерантностi жшо-чого органiзму до розвитку метаболiчних порушень, пов'язаних з надлишковим накопиченням ЖТ i, можливо, станом перманентно! гiперлептинемi!. У наших дослщженнях вдалося показати зв'язок ri-перлептинемн зi ступенем напруження секреторно!
Рисунок4. Взаемозв'язокр1внялептинуз iндексом HOMA2-B% активност fi-KniTMH пщшлунково/ залози (А) та рiвня адипонектину з ндексом НОМА2-1Р резистентност до шсутну (Б)
у хворих на ЦД 2-го типу з ожирнням та Аг
Н0МА2-В0/.
150 120 90 60 30 0
0 20 40 60 80 А Лептин
1
1..... . /' 1 1 1
' ■ 1 ■ '-4 - •* " 1
/ / * ■ ■ /лш I. , 1 1
' I1 1 / 1 1 _
HOMA2-IP
функцп' Р-клггин шдшлунково!' залози у хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ. Нашi результати не показали зв'язку мiж шдексами HOMA2-S% та НОМА2-1Р i piBHeM лептину в плазмi кровi в обсте-жених нами пащенпв iз ЦД 2-го типу. У той же час неможливо виключити роль лептину в розвитку шсу-лiноpeзистeностi на раншх стадiях ЦД 2-го типу, про що свiдчать данi лггератури [5, 15].
Згiдно з результатами нашого дослiджeння, у всiх хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ спо-стер^ався знижений базальний piвeнь адипонектину, що також узгоджуеться з лггературними даними. Незважаючи на вiдсутнiсть прямих доказiв безпо-середнього взаемозв'язку ступеня збшьшення маси ЖТ зi зниженням продукцп' адипонектину, вплив адипонектину на деяы показники вуглеводного об-мшу в пацiентiв iз ЦД 2-го типу на rai ожиршня та АГ шдтверджений iншими дослiджeннями [3, 4]. Так, була показана зворотна асощащя мiж iндeксом НОМА2-1Р та piвнeм адипонектину, що була най-бiльш виражена в чоловiкiв iз ЦД 2-го типу порГвня-но з подiбною асоцiацiею в жшок. Вiдомо, що знижений piвeнь адипонектину може бути самостiйним патогенетичним чинником розвитку ЦД 2-го типу незалежно вщ маси тша [12, 13]. У той же час недо-статшсть цього гормону в оаб з ожиpiнням робить свш внесок у формування набуто! шсулшорезис-тeнтностi.
Слiд зазначити, що обстежеш пацiенти з ЦД 2-го типу (як чоловши, так i жшки) не вiдpiзняли-ся за основними показниками, що характеризують вуглеводний обмiн: piвнeм 1Р1, С-пептиду, гшергль кемп' натще, iндeксами HOMA2-S%, НОМА2-В% i НОМА2-1Р, незважаючи на бшьш високий вщсотко-вий ушст ЖТ в абдомшальнш та глютеофемораль-нш дiлянках тша у жшок. Цей факт вказуе на те, що чоловши набагато бшьше чутлив1 до надлишку ЖТ в оргашзм^ шж жшки, а також дозволяе зробити при-пущення про те, що фГзюлопчш мехашзми, яы е шд-Грунтям для статевого диморф1зму рГвня адипокiнiв у плазмi кров^ впливають на характер кшшчних та
мeтаболiчних порушень, пов'язаних з ожиршням, у ще! категори' пацiентiв [10, 11].
Висновки
1. Вплив надлишково! маси жирово! тканини на розвиток гоpмонально-мeтаболiчних порушень у хворих на ЦД 2-го типу з ожиршням та АГ опосередкова-ний особливостями продукци' адипоюшв.
2. Гшерпродукщя лептину жировою тканиною та зниження базального рГвня адипонектину при ожиршш створюють передумови до зниження чутливост кштин-мшеней до шсулш-опосе-редкованого засвоення глюкози, перенапруження та подальшого виснаження секреторно! функци Р-кштин шдшлунково!' залози, а також до шдтри-мання стшкого стану peзистeнтностi до шсулшу та змщення гомеостазу глюкози в напрямку формування стшко1 гiпepглiкeмiï.
3. Незважаючи на збережений ф1зюлопчно детер-мiнований статевий диморфГзм рГвня адипокшв, що обумовлюе бшьш високу толерантшсть жшочого ор-ганiзму до надлишку маси жирово1 тканини, стани ri-перлептинеми' та гiпоадипонeктинeмiï лежать в основГ порушень вуглеводного обмшу у хворих на цукровий дiабeт 2-го типу з ожиршням та АГ.
Список лператури
1. Kershaw E.E., Flier J.S. Adipose tissue as an endocrine organ // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2004. — Vol. 89, № 6. — P. 2548-2556.
2. Ahima R.S., Qi Y., Singhal N.S. et al. Brain adipocytokine action and metabolic regulation // Diabetes. — 2006. — Vol. 55, Suppl. 2. — P. 145-154.
3. Tschritter O., Fritsche A., Thamer C. et al. Plasma adiponectin concentrations predict insulin sensitivity of both glucose and lipid metabolism // Diabetes. — 2003. — Vol. 52. — P. 239243.
4. Kadowaki T., Yamauchi T., Kubota N. et al. Adiponectin and adiponectin receptors in insulin resistance, diabetes, and the metabolic syndrome// J. Clin. Invest. — 2006. — 116(7). — 17841792..
5. Widjaja A., Stratton I.M., Horn R. et al. UKPDS 20:plasma leptin, obesity, and plasma insulin in type 2 diabetic subjects // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 1997. — Vol. 82. — P. 654-657.
6. PecoMeHda^i ycpaiHCbKoi aco^a^i кaрдwмoгie 3 npo-4>iMacmucu ma nicyeaHHH apmepianbHoi гiпeртeнзii. nociÖHUK do Ha^oHaMbHo'iпрoгрaми npo^inacmucu inicyeaHHH apmepianbHoi гiпeрmeнзii. - K.: nn BME, 2008. — 80 c.
7. www.dtu.ox.ac.uk/Homacalculator/index.php
8. Wallace T.M., Levy J.C, Matthews D.R. Use and abuse of HOMA modeling // Diabetes Care. — 2004. — Vol. 27, № 6. — P. 1487-1495.
9. Freedman D.A. Statistical Models: Theory and Practice. — Cambridge University Press, 2005. — 414p.
10. SaadM.F., Damani S., Gingerich R.L., Riad-GabrialM.G. et al. Sexual dimorphism in plasma leptin concentration // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 1997. — Vol. 82. — P. 579-584.
11. Böttner A., Kratzssch J., Müller G. et al. Gender differences of adiponectin levels develop during the progression of puberty
and are related to serum androgen levels // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2004. — Vol. 89, № 8. — P. 4053-4061.
12. Танянский Д.А., Фирова Э.М., Шатилина Л.В., Денисенко А.Д. Роль адипокинов и неэстерифицирован-ных жирных кислот в развитии инсулинорезистентно-сти // Проблемы эндокринологии. — 2009. — Т. 55, № 3. — С. 13-17.
13. Haluzik M., Parizkova J., Haluzik M.M. Adiponectin and its role in the obesity-induced insulin resistance and related complications // Physiol. Res. — 2004. — Vol. 53. — P. 123-129.
14. Ukkola O., Santaniemi M. Adiponectin: a link between excess adiposity and associated comorbidities?// J. Mol. Med. — 2002. — Vol. 80. — P. 696-702.
15. Триголосова И.В. Нарушения продукции глюкозы печенью илептина в патогенезе сахарного диабета 2типа: Дис... канд. мед. наук. — М., 2010. — 93 с.
Отримано 29.05.14 Ш
Зуев К.А.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев
РОЛЬ ВИСЦЕРАЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ ТКАНИ В РАЗВИТИИ ГОРМОНАЛЬНО-МЕТАБОЛИЧЕСКИХ НАРУШЕНИЙ У БОЛЬНЫХ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2-ГО ТИПА, ОЖИРЕНИЕМ И АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ Резюме. В статье представлены результаты исследования уровня адипокинов (лептина и адипонектина), а также резистентности к инсулину и секреторной активности Р-клеток поджелудочной железы в зависимости от количества жировой ткани в организме и типа ее распределения, изучавшегося при помощи двухфотонной рентгеновской абсорбциометрии, у 106 пациентов (50 мужчин и 56 женщин в возрасте 55,90 ± ± 2,15 года) с сахарным диабетом (СД) 2-го типа, ожирением и артериальной гипертензией по сравнению с контрольной группой обследуемых (без СД, ожирения и артериальной ги-пертензии). Было показано, что избыточное количество жировой ткани у больных СД 2-го типа оказывает влияние на развитие гормонально-метаболических нарушений, что связано с особенностями продукции адипокинов. Было выявлено, что гиперпродукция лептина жировой тканью и снижение базаль-ного уровня адипонектина при ожирении создают предпосылки к снижению чувствительности клеток-мишеней к инсулин-опосредованному усвоению глюкозы, перенапряжению и последующему истощению секреторной функции Р-клеток поджелудочной железы, а также к поддержанию устойчивого состояния резистентности к инсулину и смещению гомеоста-за глюкозы в направлении преобладания гипергликемических состояний. Также был показан физиологически детерминированный половой диморфизм уровня адипокинов, обусловливающий более высокую толерантность женского организма к избытку массы жировой ткани. Было подтверждено, что состояния гиперлептинемии и гипоадипонектинемии лежат в основе нарушений углеводного обмена у больных СД 2-го типа с ожирением и артериальной гипертензией.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, ожирение, артериальная гипертензия, лептин, адипонектин, двухфотонная рентгеновская абсорбциометрия, жировая ткань.
Zuyev K.O.
Ukrainian Scientific and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
THE ROLE OF VISCERAL ADIPOSE TISSUE IN THE DEVELOPMENT OF HORMONAL AND METABOLIC DISORDERS IN PATIENTS WITH DIABETES MELLITUS TYPE 2, OBESITY AND ARTERIAL HYPERTENSION Summary. The article presents the results of adipokines (leptin and adiponectin) level study, as well as insulin resistance and secretory activity of the P-cells of the pancreas, depending on the amount of adipose tissue and its distribution type, studied using dual-energy X-ray absorptiometry, in 106 patients (50 men and 56 women aged 55.90 ± 2.15 years) with diabetes mellitus (DM, type 2, obesity and arterial hypertension, as compared with the control group (without DM, obesity, and hypertension). It has been shown that an excess amount of adipose tissue in patients with DM type 2 affects the development of hormone-metabolic disorders related to the features of adipokines production. It was found that overproduction of leptin by adipose tissue and decreased basal level of adiponectin in obesity create conditions to decrease the sensitivity of target cells to insulin-mediated glucose uptake, defatigation and subsequent depletion of the secretory function of P-cells of the pancreas, as well as to the maintenance of steady state of resistance to insulin and glucose homeostasis deviation towards hyperglycemic conditions prevail. Also there been shown physiologically determined sexual dimorphism of adipokines level conditioning higher tolerance of the female body to excess of adipose tissue mass. It was confirmed that the state of hyperleptinemia and hypoadiponectinemia underlie disorders of carbohydrate metabolism in patients with DM 2 with obesity and hypertension.
Key words: diabetes mellitus type 2, obesity, arterial hypertension, leptin, adiponectin, dual-energy X-ray absorptiometry, adipose tissue.
