CC BY
24
Клштна nefliaipifl
УДК 616.34-053.2:616.89-06
ГНАТЕЙКО О.З., ДУ«1нститутспадково!патологи НАМН Укра'/ни», м. Аьвв
АИЧКОВСЬКА O.A., Ф1АЬЦ О.О., Аьввський нацюнальний медичний ун'верситетм. Данила Галицького Ф1АЬЦ Ю.О., КЗ «Аьввська обласна псиюатрична лккарня»
РОЛЬ СОМАТИЗАЦП У ФОРМУВАНН ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНО'' ПАТОЛОГИ В AÎTEÉ
Резюме. Вивчалось значения соматизацП у виникнент хротчних захворювань гастродуоденальног зони (ГДЗ) в дтей. За допомогою скришнгового тесту SOMS обстежено 83 дитини з nатологieю верхтх вiддiлiв травного каналу. Встановлено, що соматизащя вiдiграe вагому роль у формуванн хротчних захворювань гастродуоденальног зони в дтей. Найбиьш виражений феномен соматизацП в груш дтей 1з функщональною диспепаею, найменш виражений — при деструктивних захворюваннях ГДЗ. Сомато-формн розлади частше выявляли серед батьшв дтей зi схильтстю до соматизацП, що може свiдчити про роль амейних факторiв у Их формуванш.
Ключовi слова: патология гастродуоденальног зони у дтей, соматизащя.
Перша публжац^я з описом виразково1 хвороби (ВХ) належить шотландському клшщисту, анатому Matthew Baillie (1799) [19]. Вперше про проблеми, пов'язаш з щлковитою незрозумшстю механiзмiв ïï формування, писав французький анатом, патолог Jean Cruveilhier (Anatomie pathologique du corps humain; ou description, avec figures lithographiées et coloriées, des diverses alterations morbides dont le corps humain est susceptible, 2 vols., Paris, 1828—1842) [12], який ствер-джував, що «причини виникнення просто! виразки оповип глибоким мороком». Вщ тих чаав знания про етюпатогенез захворювань гастродуоденально! зони (ГДЗ) значно роширилися, а погляди на основш фак-тори ризику постшно змшювалися. Зокрема, почина-ючи з 30-х роыв ХХ столiття розглядаеться можливiсть впливу психологiчнних та сощальних чинник1в на формування патологН ГДЗ. F. Alexander (1933, 1934) [3, 5] вважав, що виразкова симптоматика е реакщ-ею на перешкоди в реалiзацïï орально-рецептивно1 особистюно1 настанови. Пасивно-оральш бажання означають «бути нагодованим» на рiвнi ж, а на рiвнi контактiв — отримати безпеку, любов, оп1ку. Базовий конфл1кт у пащенпв 1з ВХ, за F. Alexander (1951) [4], виникае м1ж 1нфантильним бажанням бути залежним, отримати любов i увагу шляхом пасивного харчування (тобто «бути нагодованим») — з одного боку, i зростаю-чим «я», формуванням власно1 активносп й самостш-ност1 — з шшого. Хвороба забезпечуе оп1ку оточення i «виправдовуе» тимчасову в1дмову в1д самост1йност1. Особист1сть виразкового хворого характеризуется пасивнiстю, залежиiстю, схильн1стю до депресц, од-
нак зустрiчаeться також пперактивний, агресивний (псевдонезалежний) тип. Вияви гн1ву, злоби при цьо-му гальмуються, вербально переживання виражаюгься як «проковтнути образу», при цьому ü «важко перетра-виги», пацieнт «ють себе пощом» [2]. Однак подальшi дослщження не виявили штко! залежностi м1ж особис-тiсними особливостями та психосоматичними захво-рюваннями окремих органiв i систем [8].
На сучасному етат основну увагу спрямовано на вивчення не сильки нозоспецифiчних, сюльки стль-них рис пацieнтiв iз психосоматичними захворювання-ми — алекситими та соматизацц. Поняття соматизацц (переживання психосощального та емоцiйного дис-тресу через тшесш симптоми [16]) пов'язують у першу чергу iз соматоформними розладами (СР), яю вперше включено в DSM III у 1980 рощ для замши таких традицшних понять, як «ютер1я» та «функцюнальш соматичш розлади» [6]. Внесення таких змш до кла-сифiкацii хвороб не лише було пов'язане з невпинним зростанням поширеностi цих розладав та необхщшстю ük четкого означення, але й мало на мет! дестигматиза-щю пацieнтiв ,з такими порушеннями [18]. Адже по-няття «iстерiя», «iстеричний невроз» добре зшйом, в суспшьст й часто викликають насмiшки, нехтування. Саме тому формулювання даагнозу за допомогою цих понять могло б негативно вплинути на сощальш контакта пацieнта, професшну д,яльшсть, сiмейнi стосун-ки. На вщмшу вщ цього, наявнiсть соматично! патоло-rii частiше викликае в оточуючих розумшня, сшвчуття.
Центральними дiагностичними кригерiями уск ва-рiантiв СР е наявшсть:
— соматичних скарг, що не мають достатнього пояснення за результатами медичного обстеження (medically unexplained somatic symptoms);
— поведшкових розладав у вигляда частих, повтор-них в1зит1в до лжар1в р1зних спец1альностей, напо-легливого пошуку соматичних пщстав для юнуючих симптомiв та категоричного заперечення можливо-го впливу психоемоцiйних чинник1в на виникнення симптомiв, причому як i3 боку дитини, так i з боку ü батьк1в;
— психосощальних порушень, а саме тривало! не-працездатностi, пропускiв занять у навчальних закладах, соцкльно! iзолящi.
Щодо захворювань ГДЗ, данi про роль соматизацй в 1х виникненнi суперечливь Бiльшiсть авторiв вва-жають соматизащю вагомим фактором формування функщонально! диспепсй (ФД) [30, 31], вказуючи на корелящю ступеня соматизацй та тяжкосп клiнiчних прояв1в, частоти загострень, порушення якостi життя при диспепсй [17, 29]. Однак, на думку M.P. Jones et al. [13] та N.A. Koloski et al. [14], соматизац1я не мае ваго-мого впливу на формування патологи верхшх вiддiлiв травного каналу в дорослих. Даних щодо вираженостi феномену соматизацй при патологи ГДЗ у датей немае.
Метою нашого дослщження було вивчення ролi соматизацй при рiзних нозологiчних формах патологи ГДЗ у дггей.
Матер1али й методи дос^дження
Для визначення ступеня соматизацй та дiагностки СР нами використано тести SOMS-2J та SOMS-7T. Тест SOMS (Screening für somatoforme Störungen, somatoform symptom screening) — шструмент, що до-зволяе даагностувати СР. Методика розроблена W. Rief et al. [26, 27] протягом 1990—1992 рокв i орiентована на чинну на той час класифжацда хвороб DSM III. DSM (Diagnostic and Statistical Manual of mental disorders) — багатоосьова нозолопчна система диагностики й статистики психчних захворювань, що прийнята в США й використовуеться в доказових дослщженнях у пси-хiатрii як стандартного набору дiагностичних крите-р!1в. Питальник, який мае заповнювати сам пацiент, включае перелж 42 симптомiв, що становили критерй диагностики СР. Пiсля перегляду в 1993 рощ юнуючо! класифiкацii до тесту включено 53 позицц, яю вщповь дали новим критерiям СР i соматоформно! вегетативно! дисфункци за новими редакцiями DSM IV та ICD 10 [24]. При проведены тестування пацiенту пропо-нуеться вiдзначити на альтернативнiй основi («так» — «т») симптоми, якi турбували його протягом останнiх двох роюв (SOMS-2J) i для яких лiкарi не виявили чгг-ко! оргашчно! причини при медичному обстеженнi. Кшьюсть позитивних вiдповiдей складае iндекс соматизацй — somatic symptom index (SSI).
Згщно з сучасними критерiями, дiагноз СР вста-новлюеться тода, коли в пацiента наявнi хоча б 6 симп-томiв iз перелiку, але враховуються й iншi критерй — частi вiзити до лiкарiв (щонайменше три спецiалiсти, у яких лжуеться пацiент), переконання в тому, що хвороба мае оргатчну природу, або взагалi вiдсутнiсть
уявлення про причини хвороби, а також заперечення будь-якого впливу психоемоцiйних чинниюв на виникнення симптомiв.
Розроблений тест об'егажзуе даагностику СР, однак не дае уявлення про переби розладу та ефектив-нють лiкування. Для отримання таких даних у 2003 рощ розроблено SOMS-7T [25], що став шструментом для ощнки змiн стану пацiента в короты термiни, на-приклад, у процей психотерапи. SOMS-7T включае та ж, що й у SOMS-2J, 53 запитання (симптоми), що вщ-повiдають перелiку симптомiв СР i соматоформно1 ве-гетативно1 дисфункци. Виконання тесту полягае у вщ-значенш симптомiв, що турбували протягом останшх семи днiв, однак з ощнкою ][х вираженостi за 5-баль-ною системою.
Тест дае можливiсть оцшити кiлькiсть симптомiв, тобто SSI (враховуються ус симптоми, вiдзначенi з ощнкою хоча би в один бал), та к штенсившсть (ш-декс iнтенсивностi — Intensitatsindex II). 1ндекс штен-сивностi симпгомiв вважаеться основним крт^ем ефективностi терапи СР. Розраховують iндекс штен-сивностi як суму балiв, отриманих при оцiнцi вираже-ностi усiх наявних симптомiв (тобто ощнених пацiен-том хоча б на один бал).
У попереднiх дослщженнях нами було застосовано тести SOMS-2J i SOMS-7T у дiтей вжом 6—11 рокiв для дiагностики РС. Для вивчення значення соматизацй при рiзних нозологiчних формах патологи ГДЗ обсте-женi 83 дитини з гастродуоденальною патологiею, якi проходили обстеження й лжування у вщдал старшого дитинства ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ» (ОГ), серед них 21 дитина з ФД (ОГ1), 43 дитини з гастродуоденггом (ОГ2), 19 дней iз деструктивними формами патологи ГДЗ (ОГ3). Групу контролю (ГК) склали 45 датей, па-цiентiв травматологiчного вщдшення ще1 ж лiкарнi, у яких не виявлено жодно1 супутньо! соматично! патологи.
Результати досл1дження та Тх обговорення
Серед обстежених датей iз пaтологiею ГДЗ ш-декс соматизацй становив 5,31 ± 0,26, тсда як у ГК — 1,87 ± 0,27 (рис. 1).
На рис. 2 показано розподш шдексу соматизацй при рiзних нозолопчних формах патологи ГДЗ. За ш-дексом соматизацй цi три групи вiдрiзнялися мiж собою з високим ступенем вiрогiдностi (р < 0,005). При цьому найвищим SSI виявився в групi дiтей iз ФД (7,04 ± 0,48), найнижчим — при деструктивних формах патологи ГДЗ (2,89 ± 0,33).
З отриманих нами даних випливае, що в обстежених дней iз факторами соматизацй найпсшше пов'язаш функцiонaльнi розлади ГДЗ, а для деструктивних форм щ фактори iдентифiкуються важко.
Як згадувалося вище, кiлькiсть наявних у пaцiентa симптомiв не дае повно1 картини соматизацй; необ-хiдно враховувати iншi критерй даагностики СР, тaкi як соматосенсорне пщсилення, заперечення психо-емоцiйних чинниыв у виникненнi симптомiв, вплив симптомiв на щоденнi заняття дитини та шше. Якщо
7(42) • 2012
Клтт'чна пед!атр!я
Таблиця 1. Соматоформний розлад при рiзних нозолопчних формах патологи' гастродуоденально/
зони в дтей
Рисунок 1.1ндекс соматизацП (середня Рисунок 2.1ндекс соматизацП в дтей при
ктьюсть симпт°м!в — SSI) у д'1тей при патолог'и рзних нозолопчних формах патологи
гастродуоденально'1зони гастродуоденальноi зони
Критерм Функцiональна диспепсiя (ОГ1, n = 21) Р1-2 Гастрит, гастро-дуодешт (ОГ2, n = 43) Р2-3 Ерозм, виразки (ОГ3, n = 19) Р1-3
Соматосенсорне пiдсилення 6 (28,5 ± 9,9 %) 00,617 9 (20,9 ± 6,2 %) 00,051 1 (5,3 ± 5,1 %) 00,037*
Акцепта^я вiдсутностi орга- HiЧHИX ПРИЧИН OTMnTOMiB 13 (61,9 ± 10,6 %) 0,234 33 (76,7 ± 6,4 %) 0,029* 18 (94,7 ± 5,1 %) 0,037*
Акцептацiя ролi психоемоцш-них чиннишв 11 (52,4 ± 10,9 %) 0,246 29 (67,4 ± 7,1 %) 0,126 16 (84,2 ± 8,4 %) 0,020*
Негативний вплив на щоден-н заняття дитини, соцiальну активнiсть 9 (42,9 ± 10,8 %) 0,424 14 (32,6 ± 7,1 %) 0,028* 2 (10,5 ± 7,0 %) 0,012*
Звертання до лiкарiв з приводу соматизованих симпто-мiв понад 6 разiв на рiк 9 (42,9 ± 10,8 %) 0,327 13 (30,2 ± 7,0 %) 0,187 3 (15,8 ± 8,4 %) 0,048*
Всього дiагностовано СР 4 (19,4 ± 8,6 %) 0,453 5 (11,6 ± 4,9 %) 0,018* 0 0,026*
Примтка: * — р1зниця в1рогщна при порiвняннi м'ж групами.
брати до уваги лише юлькють соматизованих симпто-м1в (мш1мум 6), СР можна було б даагностувати у 13 да-тей 1з ФД (61,9 %), 17 датей 1з ГД (39,5%) та 2 датей з еро-з1ями 1 виразками ГДЗ (10,5 %). Однак при врахувант 1нших ознак СР частка пащенпв з гадтвердженим СР ютотно зменшилася в уск групах (табл. 1).
За частотою перелчених у табл. 1 ознак СР, ОГ1 та ОГ2 мгж собою вщр1знялися мало, але в1рогщно вщр1з-нялися вщ групи з деструктивними формами патолога ГДЗ (ОГ3). Це пщтверджуе дан1 В.В. Марилова (2006) [1] щодо того, що наростання тяжкост1 соматично! патолоп! в континуум «ФД — гастродуоден1т — ВХ» супроводжуеться зниженням вираженост1 коморбщ-но! психопатологи (депресивних, соматоформних, фоб1чних розлащв). Кр1м цього, дати з пщтвердженим СР часто не визнавали рол1 психоемоц1йних чинник1в у виникненн1 симптом1в, що не мають достатнього ор-ган1чного пщгрунтя (наприклад, супутн1й синдром це-фалгц, кардаалт, астен1чний синдром та шше). Вони також стверджували, що вказан1 симптоми значно впливають на !х щоденну акгивн1сть, працездатшсть, настр1й, тобто сприймали ц1 симптоми бшьш драматично, констатуючи !х 1стотний вплив на як1сть життя.
За даними G. Moser (2007) [22], у 60 % пащенпв ¡з функцiональними гастроiнтестинальними розладами наявш ознаки СР. У нашому дослщжент СР можна дiагностувати в кожно! п'ято! дитини з ФД (19,4 %) та у кожно! восьмо! — з гастродуоденiтом (11,6 %). При деструктивних формах патологи ГДЗ пащенпв, як, вщповщали б уам критер,ям диагностики СР, не ви-явлено. Нижчу частоту СР у дней вжом 6—11 рок,в з патолопею ГДЗ (у середньому 10,3 %) пор,вняно з дорослими можна пояснити тим, що найчастше СР фомуються шзнше, у пубертат, [15]. У значно бгльшо! частини датей (близько 40 %) виявляли окрем, ознаки схильносп до соматизацц, яю, однак, не дозволяли констатувати СР.
Зокрема, при обговорены результапв тестування за SOMS-2J з диьми та ix батьками у 16 пащенпв вияв-лено феномен соматосенсорного пщсилення: бгльше н,ж у 25 % датей ¡з ФД, у 20 % датей ¡з гастродуодеттом та лише в одше! дитини з виразковою хворобою. По-ява найменших неприемних плесних вiдчуггiв викли-кала раптове наростання тривоги, страху. При таких станах вся увага дитини була спрямована на симптом, виникало вщчуття некерованосп ситуащ! («я тчого
не можу з цим зробити»), поступово, з nepe6iroM за-хворювання, приеднувалися окрем1 ознаки пан1чних атак (пщвищена п1тлив1сть, серцебиття, страх смерт1). Зазвичай (у 13 випадках 1з 16) ситуащю «тдаримували» один або навпъ обое батькiв, активно демонструю-чи власну крайню стривожен1сть станом дитини, по-ст1йним нагадуванням про симптоми («далГ болить?», «сильшше болить?»), залученням оточення (1нших член1в родини або близьких ос1б, при перебуванн1 в стащонарГ — медичного персоналу) до переживання симпгомiв дитини. У всГх випадках дГти отримували вторинну вигоду вГд хвороби — дозвГл не йти в школу, максимальну увагу батьк1в, поступки при розподш до-машнiх обов'язк1в мiж братами-сестрами, зниження вимог щодо успГхГв у навчанш («оцшки не важлив1, лише б дитина була здорова»).
У с1м'ях дГтей з1 схильн1стю до соматизащ! ознаки СР виявлено в одного або навпъ обох батькГв (рис. 3). Високий р1вень соматизащ! в таких йм'ях пщтвер-джуе мiжособистiсну модель соматизащ! [28], згщно з якою до соматизащ! схильнi особи, якГ сформували ненадiйну або амбГвалентну прив'язанГсть у ранньому дитинствГ. Не маючи досвщу надГйних стосункГв на найбГльш раннГх етапах розвитку, вони намагаються через соматичт симптоми отримати опГку вГд близьких, спгвчуття й поблажливГсть вГд оточення. На роль сГмейних факторГв у розвитку СР вказуали також ГншГ автори [10, 23].
З Гншого боку, СР може формуватися як поведГнко-вий розлад, зокрема через прийняття дитиною на себе «рол хворо! людини» [21]. На думку J.E. Cooper (1999) [20], соматично хвора людина поведГнково вщрГзняеться вГд здорово!, однак така сама поведГнка при вщсутаосп соматично! патологи штерпретуеться як поведГнковий розлад. В основГ такого розладу лежить переконання пацГента в наявностГ в нього тяжкого захворювання, що проявляеться у дГях, спрямованих на переконання оточення в юнувант тако! хвороби (наприклад, обмеження себе у фГзичнш активноси, соцГальних контактах, по-стшне дотримання дГети, зловживання лГками та шше) [20]. Така поведГнка може формуватися у дГтей спершу як копГювання поведГнки дорослих членГв йм'!, що також пояснюе схильшсть до соматизащ! кГлькох членГв родини [7]. J. Dersh et al. (2002) [11] виявили в пащен-тГв Гз СР психоемоцГйнГ особливосп у виглядГ знижено!
СР у MaTepi
СР у батька
СР в обох батьгав
□ Дiти з СР (n=16) «Без СР (n=67)
Рисунок 3. Частота СР серед батькв дтей ¡з поеднанням патологи ГДЗ та СР
стшкосп до стресу, ввiвши поняття стрес-ддатезу. KpiM гостро!, виражено! реакцц на стрес у таких пацieнтiв виявлено схильшсть до негативних емоцiй та пщвищену вегетативну реактивнiсть [9].
За SOMS-7T щдекс iнтенсивностi симптомiв най-вищим був у групi ддтей з ФД (рис. 4), найнижчим (крДм контрольно!) — при деструктивних формах патологи ГДЗ.
Якщо порДвняти SSI та II, найбДльша рДзниця мДж ними спостерiгаeться знову ж таки при функцюналь-них розладах патологи ГДЗ (рис. 5), що також може свщчити про часте сприйняття пацieнтами з ще! групи соматизованих симптомДв як тяжких, нестерпних, за-грозливих.
Висновки
1. Соматизашя вiдiграе вагому роль у формуваннД хронДчних захворювань гастродуоденально! зони у дд-тей.
2. НайбДльш виражений феномен соматизаци у гру-m ддтей Дз функцiональною диспепсiею, найменш ви-ражений — при деструктивних захворюваннях ГДЗ.
3. Вщповщно найвищу коморбщшсть соматоформ-них розлив i патологй гастродуоденально! зони виявлено в пащенпв Дз функцюнальною диспепсДею.
4. Соматоформш розлади частДше виявляли серед батькДв дней зД схильтстю до соматизаци, що може свщчити про роль сДмейних факторДв у !х формуваннД.
Список лператури
1. Марилов В.В. Переход функционального расстройства в органический психосоматоз // Журн. неврол. и психиат. им. С.С.Корсакова. — 2006. — № 1. — С. 21-23.
2. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия. — М.: Институт позитивной психотерапии, 2006. — 464 с.
3. Alexander F. Functional disturbances of psychogenic nature // J. Amer. Med. Ass. — 1933. — Vol. 100. — P. 469-479.
4. Alexander F. Psychosomatische Medizin. — Berlin: De Cruiter, 1951.
5. Alexander F. The influence of psychologic factors upon gastrointestinal disturbances // A symposium, Psychoanalyt. Quart., J. — 1934. — Vol. 3. — P. 501-539.
Рисунок 4.1ндекс ¡нтенсивносп симптом'в при рiзних формах гастродуоденальноi патологй' в дтей
рвбёнж
7(42) • 2012
Кл1тчна пед!атр!я
16 14 12 10
ГК
Патолопя ГДЗ
ФД
Гастрит, Ерозп,
гастродуодежт виразки
-SOMS-2J
-SOMS-7T
Рисунок 5.1ндекс соматизацП та ндекс нтенсивност симптом'в у дтей при рiзних формах патологП верхнх в1дд1л1в травного каналу
6. Barsky A..J, Herman G.L. Overview: Hypochondriasis, bodily complaints and somatic styles//Am. J. Psychiatry. —1983. — Vol. 140. — P. 273-283.
7. Bass C., Murphy M. Somatoform and personality disorders: syndromal comorbidity and overlapping developmental pathways // J. Psychosom. Res. — 1995. — Vol. 39. — P. 403-427.
8. Brautigam W., Christian P., Rad M. Психосоматическая медицина. — М., 1999. — 376с.
9. Cloninger C.R., Svrakic N.M., Svrakic D.M. Role of personality selforganization in development of mental order and disorder // Dev. Psychopathol. — 1997. — Vol. 9. — P. 881-906.
10. Craig T.K., Bialas I., Hodson S. Intergenerational transmission of somatization behaviour, 2: observations of joint attention and bids for attention//Psychol. Med. — 2004. — Vol. 34. — P. 199-209.
11. Dersh J., Polatin P.B., Gatchel R..J. Chronic pain and psychopathology: research findings and theoretical considerations // Psychosom. Med. — 2002. — Vol. 64. — P. 773-786.
12. Jean Cruveilhier, Enzyklopädie Brittanica on-line.
13. Jones M.P., Sharp L.K., Crowell M.D. Psychosocial correlates of symptoms in junctional dyspepsia // Clin. Gastroenterol. Hepatol. —
2005. — Vol. 3(6). — P. 521-528.
14. Koloski N.A., Boyce P.M., Talley N.J. Somatization an independent psychosocial risk factor for irritable bowel syndrome but not dyspepsia: a population-based study //Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. —
2006. — Vol. 18(10). — P. 101-109.
15. Konichezky A., Gothelf D. Somatoform disorders in children and adolescents//Harefuah. - 2011. - Vol. 150(2). - P. 180-184.
16. Lipowsky J. Somatisation: its definition and concept//American Journal ofPsychiatry. - 1989. - Vol. 147(7). - P. 521-527.
17. Locke R.., Weaver A.L., Joseph Melton L. et al. Psychosocial factors are linked to functional gastrointestinal disorders: A population based nested case-control study//Am. J. Gastroenterol. - 2004. - 99. - 350-7.
18. Margraf J., Neumer S., RiefW. Somatoforme Störungen. Ätiologie, Diagnose und Therapie. - Berlin: Springer-Verlag, 1998. - 251S.
19. Matthew Baillie, Enzyklopädie Brittanica on-line.
20. McHugh P.R., Slavney PR. The Perspectives of Psychiatry. -2nd Edition. - Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press, 1998. -P. 223-237.
21. Mechanic D. The concept of illness behaviour// J. Chron. Dis. -1962. - Vol. 15. - P. 189-194.
22. Moser G. Psychosomatik in der Gastroenterologie und Hepatologie. - Springer: Wien - New York, 2007. - 290S.
23. Noyes R., Stuart S., Langbehn D.R. et al. Childhood antecedents of hypochondriasis// Psychosomatics. - 2002. - Vol. 43. - P. 282-289.
24. Rief W., Hiller W, Heuser J. SOMS - Das Screening für Somatoforme Störungen. Manual zum Fragebogen. - Bern: Huber-Verlag, 1997.
25. Rief W., Hiller W. A New Approach to the Assessment of the Treatment Effects ofSomatoform Disorders //Psychosomatics. - 2003. -Vol. 44. - P. 492-498.
26. Rief W., Hiller W. Somatoforme Störungen. - Bern: Huber-Verlag, 1992. - 162 S.
27. Rief, W., Schäfer, S., Fichter, M.M. SOMS - eine Screening -Verfahren zur Identifizierung von Personen mit somatoformen Störungen// Diagnostica. - 1992. - Vol. 38. - S. 228-241.
28. Stuart S., Noyes R. Attachment and interpersonal communication in somatization //Psychosomatics. - 1999. - Vol. 40. - P. 34-43.
29. Van Oudenhove L., Vandenberghe J, Geeraerts B. Determinants of symptoms in functional dyspepsia: gastric sensorimotor function, psychosocial factors or somatisation ? // Gut. - 2008. - Vol. 57. -P. 1666-1673.
30. Whitehead W.E. Psychosocial aspects offunctional gastrointestinal disorders// Gastroenterol. Clin. North. Am. - 1996. - Vol. 25. - P. 2134.
31. Wilhelmsen I. Somatization, sensitization, and functional dyspepsia // Scand. J. Psychol. - 2002. - 43. - 177-180.
OTpuMaHO 21.06.12 □
8
6
4
2
0
Гнатейко О.З., Институт наследственной патологии НАМН Украины, г. Львов
Лычковская Е.Л., Фильц А.О., Львовский национальный медицинский университет им. Данила Галицкого Фильц Ю.А., КУ «Львовская областная психиатрическая больница»
РОЛЬ СОМАТИЗАЦИИ В ФОРМИРОВАНИИ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЙ ПАТОЛОГИИ У ДЕТЕЙ
Резюме. Изучалась роль соматизации в возникновении хронических заболеваний гастродуоденальной зоны (ГДЗ) у детей. С помощью скринингового теста SOMS обследованы 83 ребенка с патологией верхних отделов пищеварительного канала. Установлено, что соматизация играет важную роль в формировании хронических заболеваний гастродуоденальной зоны у детей. Феномен соматизации наиболее выражен в группе детей с функциональной диспепсией, наименее — при деструктивных заболеваниях ГДЗ. Соматоформные расстройства чаще выявляли среди родителей детей со склонностью к соматизации, что может свидетельствовать о роли семейных факторов в их формировании.
Ключевые слова: патология гастродуоденальной зоны у детей, соматизация.
Gnateyko O.Z., State Institution «Institute of Hereditary Diseases of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Lviv Lychkovska O.L., Filtz O.O.
Lviv National Medical University named after Danylo Galitsky Filts Yu.O.
Municipal Institution «Lviv Regional Mental Hospital», Lviv, Ukraine
ROLE OF SOMATIZATION IN THE FORMATION OF GASTRODUODENAL PATHOLOGY IN CHILDREN
Summary. Significance of somatization in case of chronic gastroduodenal diseases in children was studied. Using the SOMS screening test 83 children with pathology of upper gastrointestinal tract were examined. It is found that somatization plays an important role in the formation of chronic gastroduo-denal pathology in children. The most obvious phenomenon of somatization was detected in a group of children with functional dyspepsia, less obvious — in that one with destructive diseases of the gastroduodenal tract. Somatoform disorders are more often found among parents of children who are predisposed to somatization. This fact can suggest the role of family factors in their formation.
Key words: gastroduodenal pathology in children, somatiza-tion.
