CC BY
16
УДК 324 (100)
DOl: https://doi.org/10.21564/2075-7190.45.200937
Водмк ВалентинаДавидкна, кандидат фкософських наук, доцент,
доцент кафедри соцюлоги та щштологп Нацюнального юридичного ушверситету шеш Ярослава Мудрого, м. Харю в, Укршна e-mail: tktyfl933@ gmail.com ORCID ID: 0000-0003-3652-4642
РОЛЬ РЕФЕРЕНДУМОВ У ЗД1ЙСНЕНН1 ВЛАДИ
Розкрыто пои я mm и референдуму. icmopvo ыого розоитку > становления. Проана-niiomno питания проведения референдуму на прикладах зарубежных краен i бето-середньо Укрсини. Заточено, що е демократичных кратах референдумы становлять стрыжеиь тттычное системы, одну з наыважлыыишх форм здеыснення народного суверенитету.
Ключовг слова: референдум, народоеладдя. демократизм, законодаестео. кон-ституцея.
Посптновт проблемы. Сьогодення Украши характеризуеться необхщшс-тю фундамента л ьних змш у д1яльност1 державних оргашв. Ефектившсть реалгзацп народом своТх прав, гарантовашсть можливосп Тх втшення в жит-теву реальшсть залежить вщ д1евосп функцюнування ¡нституту референдум}', я кий потребу€ ефективних розробок на теоретичному pi bhi . Актуальшсть проблеми зумовлена необхщшстю вибору найефектнвшшнх, демократичних 3aco6iB проведения референдум! в, вивчення i практичного застосу ванн я передового досвщу демократичних краТн св1ту в цш сфер!' дшльносп.
Дослщження учаеп громадян у виробленш полггичних р1шень € одшею з прюритетних тем полггично! науки. У контексп потенцшно! перспективи винесення на референдум питания про вступ УкраТни до ППвм'чноатлантич-ного Альянсу ця проблематика набувае особливо) актуальности. Використан-ня механ13м1в безпосереднього залучення громадян до вироблення й ухвален-ня полггичних ршень е центральною тезою сучасних теоретичних ¡нтерпре-тацш демократичного урядування. Референдум дае народов!' можлив1сть самом}' оц1 нювати головго змши в суспшьному життп та визначати Тх розвиток. За його допомогою народ безпосередньо е верховним законодавцем, який санкщонуе найважлив1Ш1 загальнообов'язков! правов1 норми.
Aiuuiis ocmannix досмджепь та пубнгкацш. Окрем1 питания iнституту референдуму дослщжувалися в роботах таких учених, як В. Барський, Ю. Буд-ник, Н. В1нникова, О. Грищук, С. Дерев'янко, А. Свгеньева, С. Захарова,
154
(О Водшк В. Д., 2020
М. 1льницький, В. Кобель, Н. Колодяжна, С. Кравченко, Л. Кривенко, Р. Макуха, В. Марютантов,, 1 Милосердна, В. Нечитайло, Ю. Палеева, О. Чеба-ненко та шил [1-14]. Деяк! елементи конституцшноТ модел1 референдуму анал!зувалися в б!льшост1 праць, присвячених цьому пол1тико-правовому шституту. 1з спещальних дослщжень, у яких здшснет спроби побудови тако'1 модел!, можна назвати пращ вчених-правниюв М. Ошщука, В. Погоршка, А. Ставншчук, В. Федоренка та ¡нших [15-18]. У науковш л!тератур! ¡снуе усталене розумшня референдуму як пол1тико-правового шституту, проте бшьинсть дослщниюв зосереджуеться переважно на його конституций них засадах, полггична ж складова загалом не набула належно! актуал1зацй. 3 огля-ду на це привертае увагу монограф1я С. Дерев'янка «Шштико-правов! засади референдум! в в Укршш» [5], яка е чи не першою спробою у вггчизнянш на-yui цшсного пол1толопиного осмислення шституту референдуму в контексп вггчизняного та sapyoi жного досв< ду. Автор грунтовно анашзуе концептуаль-ш засади дослщження цього феномену в Teopii права i шжтологн, всеб1чно розкриваючи змютову сутшсть не лише самого поняття референдуму як по-Л1тико-правового ¡нстнтуту, а й можливих шдхощв до розв'язання пол1аспек-тних проблем його практичного використання.
Формулнтшня щлей. Метою статп е дослщження сутносп референдум!в, ix конститушйних меж, атакож досвщу оргашзацп та проведения uiei форми волевиявлення народу в демократнчних крашах, який може бути використаний в Укра1Н1.
Виклад основного материалу. Найвщомшим i найпоширешшим засобом прямо! демократ» с референдум. Термш «референдум» (з лат. referendum - те, що мае бути повщомлене) у науковш Л1'тератур1 розглядаеться як cnoci6 прий-няття закошв, ухвалення р1шеньз найважлив1'ших питань сусшльного життя шляхом прямого волевиявлення громадян гпд час всенародного голосування [19, с. 248].
Референдум е одним ¡з найвнзначшшнх ¡нститут1в демократы, який дае змогу населению безпосередньо вир1шувати актуалыш питания держави й сусшльства. Роль i значения його в систем! шститут1в демократ!'! визнача-ються таким:
1) шляхом референдуму народ безпосередньо е верховним законодавцем, що санкцюнуе найважлив1ил загальнообов?язков1 правов!' норми для Bcix державних оргашв, посадових oci6 i громадян;
2) референдуми сприяють подальшому розвитку правосвщомосп народу. Затони мають вщбивати не тшьки назртjti потреби економ1чного розвитку, а й в1'дпов1'дати пол1тичним, правовим i моральним поглядам i переконанням народу. Закони, прийшгп народним голосуванням, будуть повшше вшбивати стушнь полггичноУ зр1лост! й культури народу;
3) референдуми е одшею з найважлив1ших форм виявлення й розвитку громадсько! думки. Позитивна громадська думка, яка сформувалася навколо цього законопроекту, надае нормативному акту високий авторитет i створюе моральш стимули й гаранта для його добровшьного й сумлшного виконання громадянами;
4) референдуми сприяють найповшшому здшсненню сощально! функцп народу - громадського контролю за д!яльшстк> вищих i мюцевих представ-ницьких оргашв, шдвищенню вщповщальносгп депутат!в перед виборцями. Осюльки на референдумах даеться ¡мперативна громадська ощнка законопроект! в, це зобов'язуе депутат! в удосконалювати свою законотворчу, нор-могворчу д1яльшсть;
5) ¡нститут референдуму сприяе розвитку сусшльного ¡нтересу народу до державних i сусшльних справ, тдсиленню впливу громадян на тоштичне, господарське й культурне життя кражи, тому що з цих питань насамперед будуть проводитися народш голосування [20, с. 575-577].
Референдум, особливо загальнодержавний, е досить дорогим заходом, що зумовлюе його проведения лише при вир1шенш найважл*шших державних питань. Але можливють проведения референдуму, особливо за народною ¡шщативою, постае як свщчення того, що нормально закр!плена установча влада народу може бути фактично реал1зована.
Референдум як пол!тико-правовий ¡нститут бере свш початок ще з давш'х чаа'в. Bi'h був започаткований ще в Стародавньому Рим), проте датою проведения першого референдуму вважають 1439 р., а його батьшвщиною - Швейцар^, зокрема кантон Берн. Вштак проведения референдум1в стало перед-бачатися законодавчими органами багатьох краж. Наприклад, у США теля прийняття Декларацй незалежносп (1776) конституцшш конвенти штапв Массачусетс i Нью-Гемпшир запропонували виборцям для схвалення проекта конститущй, розроблеш законодавчими органами штатив. У 1778 р. виборщ Нью-Гемпширу вщкинули запропонований конституцшним конвентом проект конституцп. Новий проект й був схвалений у 1784 р. Схожа практика поши-рилаея на штат Нью-Йорк, який у 1821 р. став першим штатом за межами Hoboi Англи, який подав основний документ на розгляд електорату [21, с. 276]. Починаючи ¡з середини XIX ст. референдум був сприйнятий у бшьшосп шта-TiB США i в Швейцарй. Характерно, що i сьогсщш у Сполучених Штатах про-водяться тшьки Micueei референдуми на piBHi штат!в, адмЛшстративно-тери-тор1альних одиниць та м1ст. У Швей цари референдуми проводяться як на мюцевому piBHi, так i на pibhi' федерацн. Наприюнщ XIX ст. референдум був запроваджений в окремих штатах Австралп, а згодом i в межах yciei кражи.
Не дивно, що саме в названих кражах референдуми проводилися найчас-Tiuue. У Швейцар!!', починаючи з 1874 р., вшбулоея близько 150 т1льки кон-
ституцшних референдум! в. В Австралп з початку XX ст. було оргашзовано 40 загальнодержавних референдум1в. У США лише в штат1 Кал<форшя у пе-р!0д мЬк 1912 I 1978 рр. проведено понад 170 голосувань з ¡шщативи самих виборшв.
Досить поширеним став референдум у XX ст. Иого проведения було пе-редбачено рядом конституцш европейських держав, прийнятих у першд м<ж св1товими войнами. Зокрема, це стосуеться чинних конституцш Австрй та 1рландп. Ще часпше про цей ¡нститут згадують нов1тш основш закони Дани, 1спанп, 1тали, Францп, ФРН (на ртн1 федерацп та и суб'екпв), Швецп, Япо-ни. Оргашзащя референдум1в передбачаеться конститущями майже вс1х центральноевропейських 1 схщноевропейських держав, а також держав, що утворилися на теренах колишнього СРСР. Нареигп, ¡нститут референдуму широко вщомий конституцдйн 1 й практищ краш, що розвиваються.
Майже вуах цих випадках конституцшна регламентащя референдум1в доповнюеться спешальними законами, як! детал!зують порядок 1х проведения. 1нод1 вщповшш заходи здшснюються на основ! спешальних урядо-вих парламентських р1шень (Грещя, Норвепя). Конституцп 1 закони вста-новлюють певне коло суб'егпв референдно! Ыщативи. У р1зних крашах до них в1днесеш глава держави або парламент. 1нод1 ш суб'екти мають взаемод!яти.
У ряд1 краш референдум повинен бути проведений на вимогу певноТ кмль-кост1 виборщ'в (петищ'йний референдум). Зокрема, в Б^оруа референдум призначаеться президентом на пропозищю не менше як 450 тисяч виборшв. У Словаччиш проведения референдуму оголошуе президент на пропозищю парламент)' \ на вимогу 350 тисяч виборщ'в. Iнститут петицшного референдуму встановлений у конституциях 1талй, Киргизстану, Латвп, Литви, Слове-ни, бшьшосп штат!в США, Швейцарн та деяких ¡нших держав.
У Великш Британи та в ¡нших англомовних крашах, де прийшт засади британського конститущонал1зму, ставлення до ¡нституту референдуму не-однозначне. Супротивники практично'! реал1зацп ¡деТ референдуму вважають, що вона пшрве принцип верховенства парламенту. Б1льш пом1рковаш не вбачають невщповщносп м1ж шею ¡деею 1 парламентским верховенством. Вони розглядають референдум як заа'б додатковоТ апробацй сшрних законопроект) в, який застосовуеться лише з доз волу самого парламенту, вважаючи так: якщо парламент мае верховенство, то вш може приймати законодавство, яке припускае проведения референдум!в. Але парламент не буде зв'язаний результатами таких референдум) в, тобто останш матимуть не зобов'язуючий, а консультативний характер. Саме такий характер мав загальнодержавний референдум, що вшбувся у Великш Британи у 1975 р. з питань членства в Свропейському економ!чному сшвтовариств1 [22].
Оцшюючи характер 1 значения ¡нституту референдуму, не слщ сприймати його як абстрактно демократичний. Головним фактом тут е розклад полггич-них сил у сусшльста на момент його проведения. Прав ля 41 кола завжди мають можливють впливати на свшсжлсть 1 поведшку участшв референдуму та на його результата.
Залишаються [ певш проблеми щодо узгодженосп ¡де! референдуму з самою природою представницько! демократа. Ц1 проблеми знайшли свое вщ-биття у творах щеолопв французько! революцп XVIII ст. 3 часом ще! референдуму, сполучеш з ргзного роду концепщями так звано! плебюцитарно! демократ!!, почали протиставляти парламентаризму. Референдум ¡нош роз-глядають як ращональний замшник представницьких орган!в або навить як зас!б залучення виборшв до розв'язання конфл!кт1в мЬк вищими органами держави, насамперед м<ж органами законодавчо!! виконавчо! влади.
Державно-правова практика заруб!жних кра!н свщчить про можливють узгодження використання засстав прямо! та представницько! демократ!!. Ба-гато що залежить вщ характеру пол!тичного режиму в т1Й чи ¡ншш кра!ш Референдум, безумовно, завжди розглядався як демократичний шститут. Але водночас св1това ¡стор!я знае випадки, коли саме за допомогою референдуму вплювалися в життя ршення реакшиного характеру. Прикладом цього е референдум 1933 р. у Шмеччиш при виршенш питания про вихщ кра!ни з .Шги нац1Й, референдум 1934 р. при вир1шент питания про поеднання поста президента з постом фюрера та рейхсканцлера, референдум 1938 р. при вир1'шен-ш питания про приеднання Австрп до Нлмеччини [23, с. 21]. Тому можна з упевнешстю стверджувати, що демократична спрямовашсть референдуму прямо залежить вщ поштичного режиму в кра!т, вщ традищй у взаемовщно-синах виконавчо! влади, яка вбагатьох випадках мае право ¡шщювати референдум и, 1 законодавчо! влади. За умови демократичного розвитку гостр! еуперечност! мЬк референдарною формою прямо! демократ!'! та парламентаризмом не виникають, хоча проблеми Тх сшввщношення 1' взаемодп е об'ективними 1' завжди ¡снують.
Положения про можливосп використання референдуму як збро! проти парламенту у свгговш теори сформульовано давно. У 1931 р. Каре де Мальбер дшшов висновку, що е т!льки три засоби для зменшення всемогутност! парламенту: створення сильно! виконавчо! влади; введения контролю за консти-тущйшстю закошв; референдум [10, с. 80].
Розглядати референдум необхщноз позищй його законодавчо! регламентации осюльки без урахування!"! особливостей не можна повною м!'рою зро-зум!'титу реальну позитивну роль, яку вш в!д1грае як домшуюча форма прямого народовладдя. Законодавство в кожнш держав! в!ддзеркалюе традици, яю склалися протягом певного часу еволюци ще! держави, ментал1тет!"! на-
роду, ступшь демократизацн та шил чинники, яю впливають на становления 1 розвиток системи безпосередньо!' демократп'. До того ж, визначаючи понят-тя референдуму, необхщно враховувати р1зноман1ття вшив ще1 форми безпосередньо'1 демократп. Кожному виду референдуму притаманш специф1чш риси, яю характеризуют його вщповщно до ряду критерпв.
Прочее вивчення, анал1зу, дослщження питань, яю виносяться на референдум, мае передувати призначенню референдуму. 1накше руйнуеться доктрина верховенства народу, принцип обов'язковосп ршень, прийнятих шляхом народного голосування, Тх вищоТ юридично!' сили, що пов'язуеться з вщ-повщними негативними наслщкамита вщповщальшетю.
В УкраТш основш правое! засади референдуму були визначеш в Консти-туцп Украши та Закош Украши «Про всеукрашський та м!сцев! референдуми» на основ1 юридичного закршлення в Основному Закош статусу народу Украши як единого джерела влади в державй Закон Украши «Про всеукрашський та м1сцев1 референдуми» [24] визначав референдум як спос1б прийняття громадянами Украши шляхом голосування закон!в, ¡нших ршень з важливих питань загальнодержавного 1 мщцевого значения. Однак сьогодш в краТш за-конодавче забезпечення проведения референдум! в вщеутне, осюльки 26 кв1т-ня 2018 р. Конституцшний Суд Украши визнав неконститушйним Закон Украши «Про всеукрашський референдум» 2012 р. Для практичного викорис-тання референдуму як шетитуту лептимацп пол1'тичних р1шень державно'! влади в УкраТш необхщно перш за все регламентувати юридичш пщетави ще! правовоУ форми волевиявлення громадян: розробити профыьний .закон; внести змши до чинного законодаветва, ям стосуються референдумов; оформити ряд ¡нших нормативно-правових акп'в, яю мають забезпечувати проведения народного волевиявлення; розробити Ч1ткий мехашзм ¡мплементацй отрима-них на референдум! р1шень 1 впровадження ¡х у практику [7, с. 6].
Заяви пол ¡тикав щодо проведения референдумов про ветуп Украши до СС та членство в НАТО звучать довол) часто, особливо напередодш вибор{в. Однак краТна не може провести референдум про вступ до СС, осюльки немае закону, який забезпечував би реалЬашю гарантованого громадянам права на участь у нащональному референдум!, жоден украшець не може взяти учаеп у пощбних референдумах. Ситуащя з мюцевими референдумами аналопчна щез 2012 року.
Для виршення низки складних проблем компетентшеть з1 спешальних питань та наявшеть певного доевщу е необхщною умовою проведения референдуму. Некомпетентш ршення, нав!ть прийнят1 в найбшьш демократии™ й сфер!, можуть мати негативш, якщо не сказати фатальш, наслщки для держави.
У зв'язку з цим велике значения мае р1вень правовоТ культури громадян [25]. Значна роль у и формуванш належить полггичним париям, яю е суб'ек-
тами виборчого процесу. Важливим е вдосконалення роботи ¡нституту референдуму в нашш держав! шляхом масового ¡нформування населения щодо особливостей та cyTi його функцюнування, еташв ¡шщювання та пщготовки, яш передбачеш законодавсгвом, адже об1знашсть громадян з цього питания е дуже низькою.
Особлива роль у шдвшценш pi вня правово! культури учаснишв виборчого процесу i референдум!в належить засобам масово! ¡нформацй, яш необхщно розглядати як ¡нструмент, за допомогою якого до населения доводиться ¡н-формащя щодо функцп та проведения вибор1в та референдум!в, у тому чист вщповщш piшeння державних оргашв, оргатв м1сцевого самоврядування, виборчих KOMicifi.
Ни сновки. Референдум як пол!тичний ¡нструмент державного управлшня мае тривалу icropiio. Важливою складовою тдготовки до устшного викорис-тання в Укршш референдуму як iнструменту прямо!' демократ!'! е детальний анал1з м1жнародного досвщу i св1тово! практики. Ефектившсть такого способу волевиявлення багато в чому залежить вщ високого загального pi вня жит-тя населения i правово! культури громадян, демократичних традищй кра'ши, широко! ¡нформащйно! кампанн щодо cyTi проблеми, яку вир1шук>ть на референдум!. Проте найважлив1шим кроком до ефективного застосування цього мехашзму прямо! демократа е наявн!сть спешального законодавства i роз-винутий механизм практично! реалЬацн досягнутих р1'шень. На жаль, в Укра-ihi поки вщсутш бшышсть ¡з визначених експертами i фахтцями умов для проведения референдум!в, отже, запровадженню цього ¡нструменту прямо! демократ!'! мае передувати серйозна пщготовча робота.
Л1ТЕРАТУРА
1. Барский В. Р. Роль института референдума в процессе европейской интеграции. Актуалып проблеми Оержави i права. 2005. Вип. 25. С. 189-192.
2. Будни к Ю. В. Генезис законодавчого забезпечення i нституту вссукра!нського референдуму: доевщ, проблеми, псрспсктиви. Проблеми правознавства та пра-eooxopoutioi dvt.ihttocmi. 2010. №4. С. 77-82.
3. Буцник Ю. В. Ihcthtyt вссукрашського референдуму: поняття, 3mict i сутшсш ознаки. Науковии часопис НПУ шен! М. П. Драгоманова. Cepix J 8. Еконолика i право. 2011. Вип. 14. С.151-156.
4. Вшникова Н. А. Псрсваги та ризики референдно! демократ!! (европсйський до-св!д). В'юник Национального университету «Юрндична академия Укра'/ни шет Ярослава Мудрого». Cepvt: Политологии. 2017. №2 (33). С. 313-317.
5. Дерев'янко С. М. Пкштико-правов! засади референдум^ в Укра'нл: монограф!я / Прикарпат. нац. ун-т ш В. Стсфаника. 1вано-Франк!вськ: Micto НВ, 2011. 847 с.
6. Дерев"янко С. М. 1нститут мкцевого референдуму в Украш1 дощльнють та перспективи оновлення його Конститу щ йно! моде л i. При карпа тськи и eicmiK НТШ. Думка. 2018. №5 (49). С.85-96. '
7. Заюрова С. Референдум як шетрумент прямо! демократа: м1жнародний доевщ i корисш уроки для Украши. J ромадсъка думка про правотворення. 2019. № К) (175). С. 4-13.
8. Гльницький М. С. Референдум як форма бсзпоссрсдньо! демократн в Украшг Форум права. 2016. №3. С 103-105.
9. Кравченко С. С.. Кобель В. 1., Макуха Р В. Референдуми на початку XXI ст.: bít-чизняний i заруб1жний доевт. Ekohomíko. Фтанси, Право. 2003. №6. С. 13-17.
10. Кривенко Л. Т. Конституцшш оенови референдуму. Проблеми демократизацп ßiче. 2001. №2. С. 78-95.
11. Марютантов В.. Нечитайло В. Референдум як форма прямо* демократ»: зарутаж-ний i вггчизняний досви. Украшсъка национальна iдея: реал i i' та перспективы розвитку. 2015. Вип. 27. С.69-74.
12. Милосердна I. М. Законодавче закршлення та функцюнування шетитуту референдуму: евпговий досви. Актуальна проблеми пол/тики. 2014. Вип. 51. С. 185— 195."
13. ПалсеваЮ.С. Референдум - загальновизнаний демократичний iнститут: iciopia i сучасшсть. В/сник Дмпропетровського университету iменi Алырреда Нобеля. Сep¡я «Юридичш Науки». 2013. № 1 (4) 43. С.43-50.
14. Референдуми в Свропейському Со юз i / О. Д. Чебаненко. О. Ю. Грищук, Н. В. Ко-лодяжна. А. Свгеньева; за ред. Д. С. Ковриженка. КиТв: ФАДА. ЛТД. 2007. 186 с.
15. Оющук М. В. Референдна демократа: проблеми конститущйноГтеорй та практики: монограф1я. КиТв: Вид-во Свропейського ушверситету. 2009. 450 с.
16. Погортко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдуми в Украшг iCTOpia та сучасшсть: монографш. Кшв: 1н-т держави i права HAH Украши, 2000. 248 с.
17. Ставшйчук А. П. Мюцевий референдум як форма безпосереднього зд1йснення мунщипально! влади територ1 ал ьною громадою: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Кшв, 2017. 18 с.
18. Федоренко В. Вибори ¡ демократ^. Рииеинп всеукраттськогореферендуму та ix юрыдична природа: проблеми констытуцгыноё теорп та практики. 2010. №4 (26). С.4-9.
19. Сучасна полггична лексика: енциклопед. словник-довщник / [I. Я. Вдовичин, Л. Я. Угрин. Г. В. Шипунов та íh.J; за наук. ред. Хоми Н. М. Львт: Новий Cbít-2000,2015. 396 с.
20. Пол1толопя: навчальний енциклопедичний словник-довщник для студенев ВНЗ [-1V píbhíb акредитацй / за наук. ред. д-ра пол it. н. Н. М. Хоми [В. М. Денисенко. О. М. Сорба. Л. Я. Угрин та in j. Львт: Новий Cbít-2000, 2014. 779 с.
21. Цшмсрман Д. Ф. Учасницька демократа: вщродження попупгшу. Демократ/я: антолопя / упор. О. Проценко. КиТв: Смолоскип, 2005. С. 263-303.
22. Народний суверештет i конституцшно-правов1 засоби прямо! демократа. URL: https://works.doklad.ni/view/angyIStr51vv.html (дата звернення: 12.02.2020).
23. Бондар М. Ю. Конституцшний референдум: Tcopia та практика: дис. ... канд. юрид. наук. Одеса. 2017. 220 с.
24. Про всеукрашський та micucbi референдуми. Закон Украши в1д 03.07.1991 р. BidoAtocmi Верховно! Ради УРСР. 199!.М>33. Ст. 443.
25. Правова i политична культура украшського сощуму за умов модершзащ! полгги-ко-правового життя: монограф!я / [О. О. Безрук, Л. М. Герасша. I. В. Головко та ш.]; за ред. М. П. Трсбша. XapKie: Право, 2016. 560 с.
REFERENCES
1. Barskij. V. R. (2005). RoF instituta referenduma v processe evropejskoj integracii (The role of the referendum institution in the process of European integration). Aktualni problemy derzhavy i prava - AetnaI problems of the state and law. 25, 189-192 [in Russian]
2. Budnyk. Y. V. (2010). Henezys zakonodavchoho zabezpechennia instvtutu vseukrainskoho referendumu: dosvid. problemy, perspektvvy (Genesis of legislative support for the all-Ukrainian referendum institute: experience, problems, prospects). Problemy pravoznavstva ta pravookhoronnoi diialnosti Problems of jurisprudence and law enforcement. 4, 77-82 [in Ukrainian].
3. Budnyk, Yu V (2011). Instytut vseukrainskoho referendumu: poniattia, zmist i sutnisni oznaky (All-Ukrainian referendum institute: concept, content and essential features.). Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 18 . Ekonomika i pravo Scientific journal ofM. P. Dragomanov NPU. Series 18. Economy and law. 14,151-156 [m Ukrainian].
4. Vinnykova, N. A. (2017). Perevahy ta ryzyky referendnoi demokratii (ievropeiskyi dosvid) (Benefits and risks of reference democracy (European experience)). Visnyk Natsionalnoho universytetu «Iurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho» Bulletin of the National University « Yaroslav Mudryi Law Academy of Ukraine». 2(33), 313-317 [in Ukrainian],
5. Dcrcv'yanko, S. M. (2011). Polityko-pravovi zasady referendumiv v Ukraini (Political and legal basis of rcfcrcndums in Ukraine): monohrafiia/ Prykarpat. nats. un-t im. V. Stefanyka. Ivano-Frankivsk: Mist о NV [in UkrainianJ.
6. Dcrcv'yanko, S. M. (2018). Instytut mistscvoho referendumu v Ukraini: dotsilnist ta perspektyvy onovlennia yoho Konstytutsiinoi modeli (Local referendum institute in Ukraine: expediency and prospects of updating its Constitutional model). Prykarpatskyi visnyk NTSh. Dumka - Precarpathian bid!etin of the Schevchenko scietnific society. Opinion, 5(49), 85-96 [in UkrainianJ.
7. Zakirova, S. (2019). Referendum yak instrument priamoi demokratii: mizhnarodnyi dosvid i korysni uroky dlia Ukrainy (The referendum as an instrument of direct
democracy: international experience and useful lessons for Ukraine). Hromadska dumka pro pravotvorennia - Public opinion on law-making. 70(175), 4-13 [in Ukrainian].
8. Unytskyi. M. S. (2016). Referendum yak forma bezposerednoi demokratii v Ukraini (Referendum as a fonn of direct democracy in Ukraine). Forum prava - Law Forum. 3. 103-105 Lin UkrainianJ.
9. Kravchenko, S. S.. Kobel, V. I. & Makukha. R. V. (2003). Referendumv na pochatku XXI st.: vitchyznianyi i zambizhnyi dosvid (Référendums at the beginning of the 21st century: domestic and foreign experience). Ekonomika, Fincmsy. Pravo Economics, Finance. Law. 6, 13-17 [in Ukrainian].
10. Kryvcnko, L. T. (2001). Konstytutsiini osnovy refcrendumu. Problcmy demokiatyzatsii (Constitutional basis of the referendum. Problems of democratization). Viche Viche, 2, 78-95 [in Ukrainian],
11. Markitantov, V.. Nechytailo, V. (2015). Referendum yak forma priamoi demokratii: zambizhnyi i vitchyznianyi dosvid (Referendum as a fonn of direct democracy: foreign and domestic experience). Ukrainska natsionalna ideia: realii taperspektyvy rozvytku -The Ukrainian national idea: realities and prospects for development. 27. 69-74 [in Ukrainian].
12. Myloserdna, I. M. (2014). Zakonodavche zakriplennia ta funktsionuvannia instytutu referendumu: svitovyi dosvid (Legislative consolidation and functioning of the referendum institute: world experience). Aktualni problemypolityky - Aktualproblems of politics, 51, 185-195 [in UkrainianJ.
13. Palicicva, Yu.S. (2013). Referendum - zahalnovyznanyi dcmokratychnyi mstytut: istoriia i suchasnist (The referendum is a recognized democratic institute: history and modernity). Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu imeni Alfreda Nobelia. Seriia «îurydychni Nauky» - Bulletin of the Alfred Nobel Dnipropetrovsk University. Legal Sciences Series. /(4), 43-50 [in UkrainianJ.
14. Kovryzhenko, D. S. (Ed.) (2007). Referendumv v Yevropeiskomu Soiuzi (Référendums in die European Union) / O. D. Chcbancnko, O. Y. Hryshchuk, N. V. Kolodyazhna, A. Ycvhcnicva. Kyiv: FADA, LTD fin Ukrainian],
15. Onishchuk, M. V. (2009). Referendna demokratiia: problemy konstytntsiinoi teorii ta praktyky (Reference democracy: problems of constitutional theory and practice): monohrafiia. Kyiv: Vyd-vo Ycvropciskoho universytetu fin Ukrainian].
16. Pohorilko, V. F. & Fedorenko, V. L. (2000). Referendumv v Ukraini: istoriia ta suchasnist (Référendums in Ukraine: history and modernity): monohrafiia. Kyiv: ln-t dcrzhavy i prava NAN Ukrainy fin Ukrainian].
17. Stavniychuk, A. P. (2017). Mistsevyi referendum yak forma bezposerednoho zdiisnennia munitsypalnoi vlady terytorialnoiu hromadoiu (Local referendum as a form of direct exercise of municipal authority by the territorial community). Extended abstract of candidate's diesis. Kyiv fin Ukrainian],
18. Fcdorcnko. V. (2010). Vybory i dcmokratiia {Elections and democracy). Rishennia vseukrainskoho referendumu ta yikh yurydychna pryroda: problemy konstytutsiinoi teorii ta praktykv All-Ukrainian referendum decisions and their legal nature: problems of constitutional theory and practice, 4(26), 4-9 [in Ukrainian].
19. Khoma, N. M. (Ed.) (2015).Suchasnapolitychna teksyka (Modem political vocabulary): cntsyklopcd. slovnyk-dovidnyk / [I. Ya. Vdovychyn. L. Ya. Uhryn, H. V. Shypunov ta in.J. Lviv: Novyi Svit-2000 [in UkrainianJ.
20. Khoma, N. M. (Ed.) (2014). Politolohiia: navchalnyi entsyklopedychnyi slovnyk-dovidnvk dha studentiv VNZI IVrivnivakredytatsii (Political Science: An Encyclopedic Educational Dictionary-Handbook for Students of Higher Educational Institutions of I—IV Accreditation Levels) / [V. M. Denysenko. O. M. Sorba. L. Ya. Uhryn ta in.J. Lviv: Novyi Svit-2000 fin Ukrainian].
21. Tsimmerman. D. F. (2005). Uchasnvtska demokratiia: vidrodzhennia populizmu (Participator)- democracy: the resurgence of populism). Demokratiia (Democracy): antolohiia, pp. 263-303 / upor. O. Protsenko. Kyiv: Smoloskvp [in UkrainianJ.
22. Narodnyi suverenitet i konstytutsiino-pravovi zasoby priamoi demokratii (People's sovereignty and constitutional remedies for direct democracy). Retrieved from https:// vvorks.doklad.ru/vicvv/aiigylStr51vv.html [in Ukrainian].
23. Bondar, M. Yu. (2017). Konstytutsiinyi referendum: teoriia tapraktyka (Constitutional referendum: theory and practice): Candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian],
24. Pro vseukrainskyi ta mistsevi referendum (About all-Ukrainian and local refcrendums): Zakon Ukrainy vid 03.07.199 F (1991). Vidomosti Verkhovnoi Kady UKSR (1991), 33, art. 443 [m Ukrainian].
25. Trebin, M. P. (Ed.) (2016). Pravova ipolitychna kultura ukrainskoho sotsiumu za umov modernizatsii potityko-pravovoho zhyttia (Legal and political culture of Ukrainian society under conditions of modernization of political and legal life): monohrafha/ [O. O. Bczruk. L. M. Hcrasina, I. V. Holovko ta in.]. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian],
Водник Валентина Давидовна, кандидат философских наук, доцент, доцент кафедры социологии и политологии Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, г. Харьков, Украина
РОЛЬ РЕФЕРЕНДУМОВ В ОСУЩЕСТВЛЕНИИ ВЛАСТИ
Раскрыто понятие референдума, история его развития и становления. Проанализированы вопросы проведения референдума на примерах зарубежных стран и непосредственно Украины Указано, что в демократических странах референдумы представляют стержень политической системы, одну из важнейших форм осуществления народного суверенитета.
Ключевые слова: референдум. народовластие, демократизм, законодательство, конституция.
Vodnik Vulentyna Davulivna, Ph.D., Associate Professor,
Associate Professor of the Department of Sociology and Political Science, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine
ROLE OF REFERENDA IN THE EXERCISE OF POWER
Problem setting. Today, Ukraine is characterized by the need for fundamental changes in the activity of state bodies. The effectiveness of the realization of the rights of the people, the guarantee of the possibility of their realization in the vital reality depends on the efficiency of functioning of the referendum institution, which requires effective development at the theoretical level. The urgency of the problem is caused by the need to select the most effective, democratic means of holding referendums, to study and to apply the best practices of the democratic countries of the world in this field of activity.
Recent research and publications analysis. Some questions of the referendum institute were investigated in the works of such scientists as V. Barsb>, Y. Budnik. N. Vinnykova, S. Derev yanko. S. Zakirova. M. llnitsk\n, L. Kryvenko. V. Markitctntov. V. Nechytctilo, I. Myloserdna. Y. Paleeva, O. Chebanenko, O. Hryshchuk, N. Kolodyazhna, A. Yevhenieva, S. Krcivchenko. V. Kobe!, R. Makukha and others. Some elements of the constitutional model of the referendum have been analyzed in the majority of works devoted to this political and legal institute. From the special researches in which attempts were made to construct such a model, one can name the works of legal scholars: M. Onishchuk. V. Pohorilka. A. Stavniychuk. V. Fedorenko and others.
Paper objective. The purpose of the article is to study the nature of referendums, their constitutional boundaries, as well as the experience of organizing and carrying out this form of will of the people in democratic countries, which can be used in Ukraine.
Paper main body. A referendum is one of the most prominent institutions of democracy that allows the population to directly address pressing issues of the state and society.
The referendum as a political and legal institute dates back to ancient times. It was started in ancient Rome, but the date of the first referendum is considered to be ¡439, and his birthplace is Switzerland, including the canton of Bern. The referendums were envisaged by the legislatures of many countries. The referendum in the XX century became quite widespread. Its implementation was provided for by a number of constitutions of European states adopted during the period between the world wars. The legal practice of foreign countries shows the possibility of harmonizing the use of direct and representative democracy. Much depends on the nature of the political regime in a particular country, the traditions, the mentality of its people, the degree of democratization and other factors that influence the formation and development of a system of direct democracy. For the practical use of the referendum as an institution for legitimizing political decisions of the state power in Ukraine, it is necessary, first of all, to regulate the legal grounds of this legal form of the will of the citizens.
Conclusions of the researh. The referendum as a political instrument of public administration has a long his ton-. An important component ofpreparing for the successful
use of a referendum in Ukraine as a loo! of direct democracy is a detailed analysis of international experience and world practice. The most important step towards effective implementation of this mechanism of direct democracy is the existence of specific legislation and an advanced mechanism for the practical implementation of the decisions reached.
Keywords: referendum, power of the people, democracy, legislation, constitution.
SOG8
