CC BY
167
Катерина Олександрiвна Павшук,
канд. юрид. наук,
асистент кафедри конституцйного права Укра/'ни
Нацюнальний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
УДК 342. 571
ПРАВО НА ОП1Р У КОНТЕКСТ! СУЧАСНИХ ДЕМОКРАТИЧНИХ ПРОЦЕС1В
У статт1 проаналгзовано право громадян на отр як елементу забезпечення стабгльност1 конституцшного ладу Украгни в контекст1 реалгзацй принцитв учасницьког демократа. Ц права розглядаються не лише через призму аналгзу мирных форм реалгзацп права на громадянську непокору, а й непрямих форм опору - всенародного референдуму, громадських слухань, «народного вето» I народног законодавчог тщштиви.
Ключовi слова: право на отр, стабшьтсть конституцшного ладу, учасницька демокрапя, демократичний процес, всенародний референдум.
Безсумшвним е той факт, що р1шення оргашв влади повинш бути узгоджеш з народом та вщповщати його вол1, вщтворюючи щеальну схему учасницько! демократп. Така схема мае бути фундаментальною основою конституцшного ладу та прочитуватися в текст Конституций 1деальна модель демократГ! «об1-цяе» не тшьки прямий зв'язок м1ж громадянином 1 державою, а й р1вний роз-подш влади 1 створення полггично! сшльноти без полггичних ел1т, прийняття
92
© Павшук К. О., 2015
колективного ршення всiма громадянами держави, проникнення громадського контролю у всi сфери здшснення политики. На жаль, мусимо констатувати, що бшьшють з цих пунктiв дуже крихы, iнколи дають трiщину, лiквiдувати яку дуже часто не можуть навт держави, обiзнанi в демократичному врядуванш. Основною науковою метою цieí статт е спроба з'ясувати сутнiсть права на ошр та повстання як одного з елеменпв забезпечення конституцшного ладу, причини його реалiзацií, форми та прояви у демократичнш державi.
Яскравими прикладами демократичних проце^в в Украíнi можна вва-жати поди Помаранчево" революцп 2004 р. та Революцп гiдностi 20132014 рр. Досвщ показуе, що традицшш iнститути та процедури не завжди мають змогу розв'язати проблеми, а ршення, якi вони приймають, ввдчутно впливають на життя людей. Питання, на жаль, полягае в тому, що «спротив» владi чи и рiшенням, якi вiдбуваються час вiд часу, стають результатом ввд-сутност взаемного поетапного обмiну, дискурсу та як результат - консенсусу мiж владою та громадянами. Недарма науковщ вважають, що точшше ввдо-бражае демократичну сутшсть держави i справляе найбшьш вагомий вплив громадян на пол^ичну систему саме дискурсивна модель пол^ично" участi, яка, «незважаючи на певш протирiччя, здатна забезпечити системну рiвно-вагу в структурi пол^ично" системи» [12, с. 6].
Слщ погодитись з думкою, що право на ошр в непрямш формi закрiплено у ст. 5 Конституцп Украши, виступаючи елементом забезпечення конституцшного ладу Украши [7, с. 26]. Це означае, що громадяни Украши мають право на громадянську непокору у виглядi опору чи повстання як п рiзнови-дiв. Державнi дiячi, якi прагнуть до пол^ично" демократах", часто акцентують свою увагу на створенш демократичних шституив, закрiпленнi правильних формулювань у конститущях. Вони також можуть формувати пол^ичш партп, щоб стимулювати участь мас. Але для розвитку стабшьного та ефек-тивного демократичного устрою необхщна полiтична культура - сукупнiсть орiентацiй людей стосовно полiтичного процесу [1, с. 125].
За демократичного ладу громадянське сусшльство не повинне залишитися осторонь. Функцп держави та п органiв мають пiдпорядковуватись iнтересам громадянського суспiльства, а стратегiя конституцiйного регулювання визна-чатися системними властивостями не державного, а народного суверенитету. I головним призначенням конституцп е, в першу чергу, захист громадянського сусшльства, в тому числ i вщ парламентського свавiлля [8, с. 130]. Сусшльство мае природне право на захист вщ узурпацп влади. Найдiевiшим механiзмом такого захисту е право вщкликання влади народом. Коли ж немае реальних механiзмiв вiдкликання або змши влади, народ мае законне право на повстання i розв'язання проблеми збройним шляхом [11]. Важливою цшшстю плюра-лiстичного суспiльства е ввдсутшсть примусу там, де його не повинно бути. Голосувати за вказаного кандидата, збиратися на мгтинги та демонстрацп за вказiвкою, вчиняти криваву розправу над тими, хто протисто'хть насиллю - це зброя тих режимiв, яю бояться бути скинутими. У демократичному суспiльствi виршення кожного з цих завдань покладаеться на саме сусшльство.
Щкавою видаеться позищя Норберто Боббю щодо вдеалу поступового оновлення сусшльства за допомогою демократичних засоб1в вшьного обгово-рення вдей та завдяки цьому обговоренню - «змш1 погляд1в 1 способ1в життя» [3, с. 119]. Чомусь кнуе певний стереотип, що оновлення сусшльства мае завжди проходити революцшним, болкним 1, особливо, штучним шляхом. Демократ1я пропонуе вир1шення конфл1кт1в 1з застосуванням природшх вну-тр1шшх ресурс1в, винайденням компромку, на який школи не були згодш ш правителе ш револющонери минулих стол1ть. Приймаючи нов1 р1шення, можливо по-своему революцшш, сусшльство непом1тно для себе вступае у нову фазу розвитку.
У раз1 вчинення порушень органами держави чи незгоди з !хшми д1ями Основний Закон прямо вказуе на мирш форми реал1зацп права на грома-дянську непокору: право громадян збиратися мирно, без збро! й проводити збори, м1тинги, походи та демонстрацп та право громадян на страйк для захисту сво!х економ1чних та сощальних 1нтерес1в. Це пол1тичш права, як1 в демократичн1й держав1 повинн1 захищатися та гарантуватися ще й тому, що вони виступають елементом забезпечення конституц1йного ладу. Довести це можна на приклад1, коли державш органи фактично узурпують право визначати 1 зм1нювати конституцшний лад у держав1, яке належить виключно народу, шляхом певного звуження, йнорування та порушення кон-ституцшних прав 1 свобод людини. бдиним способом захисту та в1дновлення сво!х прав, забезпечення 1снуючого конституц1йного ладу у такш ситуац1! е реал1защя мирних форм громадянсько! непокори у вигляд1 опору та пов-стання проти таких незаконних дш. «Груб1 помилки з боку влади, - писав Дж. Локк, - численш неправильш 1 незручн1 закони 1 вс1 прояви людсько! слабкост1 народ перенесе без бунту 1 наржання. Але якщо в результат! трива-лих зловживань, правопорушень 1 хитрошдв стае ясно, що тут е певний уми-сел, то не доводиться дивуватися, що народ повстае 1 намагаеться передати владу в руки тих, хто може забезпечити йому досягнення щлей, заради яких спочатку створювалася держава» [5]. Низка конституцш демократичних держав св1ту забезпечують сво!ми приписами право народу на спротив будь-кому, хто намагатиметься лжвщувати кнуючий конституц1йний лад, якщо шш1 засоби не можуть бути використаш. Декларац1я незалежност1 США проголосила не тшьки право, але й обов'язок народу скинути деспотичний уряд для створення нових гарантш безпеки у майбутньому.
Разом 1з тим, активне повстання е агресивним заходом. Тому правиль-ним е розмежовувати революцп 1 повстання. У революцшних процесах важко передбачити остаточний результат, що, як правило, закшчуеться загальнодер-жавним хаосом та анарх1ею. Так, з погляду Ж.-Ф. Ревеля, повстання не стшьки утверджують нов1 пол1тичш ц1нност1, ст1льки спрямоваш на в1дновлення ста-рих, тимчасово втрачених («оксамитова революц1я» 1989 р. у ЧРСР) [9]. Най-головшшим у цьому е питання тонко! меж1 м1ж правом народу на ошр з метою забезпечення демократичного конституцшного ладу та протиправними завору-шеннями, що носять явно антидемократичний характер.
Одним iз найбшьш демократичних способiв народного опору, який носить «завуальований» та опосередкований характер i не завжди асощюеться зi спро-тивом, е всенародний референдум на противагу ршенням парламенту. В Укра-íнi iнститут референдуму було вперше закрiплено у Конституцп Украши 1996 р. Наразi детальна регламентацiя його проведення закршлена у положен-нях Закону Украши «Про всеукрашський референдум» 2012 р. Цей спещ-альний закон наповнюе реальним змютом гарантп проти можливо" узурпацп народного суверештету державою. Очевидно, що як «державний узурпатор» може виступати не лише законодавча, але й виконавча та судова плки влади, не кажучи вже про Президента Украши. Саме тому конституцшний референдум може стати единим лептимним й водночас легальним засобом протидп заколотовi держави проти невщчужуваних прав, свобод та iнтересiв громадян республши [10], особливо враховуючи вщсутшсть прямо" конституцiйноí вка-зiвки на право Украшського народу на спротив.
Як i за кордоном, результати проведення окремих видiв референдуму в Украíнi як форми безпосередньо!' демократа вступають у певну суперечшсть iз результатами дiяльностi парламенту як органу законодавчо!' влади [6, с. 204212]. Наприклад, можливють проведення законодавчого референдуму об'ек-тивно ставить шд сумнiв iманентнiсть законотворчо!' функцп парламенту, особливо якщо такий референдум проводиться за ршенням глави держави -президента, ухваленим на його власний розсуд (в Укра1Ш таке повноваження за Президентом не закршлено). Суттевим е й те, що законодавчий референдум, який проводиться за ршенням парламенту, виглядае як «ввдмова» законодавчого органу ввд здшснення вщповвдних повноважень. Реалiзацiя законотворчоí функцп безпосередньо народом унаслщок такоí «вiдмови» може трактуватися як причина перевiрки адекватностi депутатського корпусу вимогам, яы випли-вають зi змюту принципу народного суверенiтету [14, с. 10]. Цим i пояснюеться положення ст. 105 Конституцп Естонськоí Республши, в якiй встановлено, що в разi коли законопроект, винесений за ршенням парламенту (Рiйгiкогу) на референдум, не буде шдтриманий бiльшiстю голо^в «за», Президент Респу-блiки призначае позачерговi парламентськi вибори [4].
Альтернативними формами спротиву виступае щла низка колективних полгтичних прав (громадськi слухання, шщативи, «народне вето» та народна законодавча шщатива), реалiзацiя яких сприятиме налагодженню зв'язюв мiж владою i громадськiстю, а вiдтак i зменшить ймовiрнiсть загострення кон-флiкту. Залучення широкоí громадськостi до процесу шдготовки та прийняття полiтичних рiшень залишаеться актуальною проблемою. Майбутне демократГí, як стверджують сучасш науковцi, слiд вбачати в сильнш демократií учасниць-кого типу. Дшсно, учасницька демократiя як рiзновид демократГí у сучаснiй и iнтерпретацГí мае право на спiльне iснування з представницькими та безпо-середнiми 1Т формами. Головна и перевага у можливостi не лiквiдовувати або приборкувати конфлiкти, а трансформувати IX [2, с. 259]. I таю транформацп вiдбуваються в результат участi у громадському життi, сшльних мiркуваннях
та д1ях, як1 спрямоваш не стшьки на подолання конфлжту, сюльки на змшу та спрямування штерес1в. О. О. Чуб вважае, що сшльноти, яка робить можли-вою демократичну полггику, можна досягти лише в асощативних зв'язках, як1 повинш захищатися 1 постшно укршлюватися державою. Об'еднання громадян беруть активну участь у полггичному житт сусшльства в таких формах, як залучення до проведення вибор1в, референдум1в, всенародних обговорень, направлення колективних письмових звернень до оргашв державно! влади, здшснення громадського контролю [13, с. 178].
Таким чином, шдсумовуючи, зазначимо наступне. Сл1д виокремлювати прям1 1 непрям1 форми реал1зацп права на ошр. Безпосередньо це право здшс-нюеться через реал1защю передбачених Конститущею Укра!ни прав громадян збиратися мирно, без збро! й проводити збори, мггинги, походи та демонстрацп та права на страйк для захисту сво!х економ1чних та сощальних штерес1в. Непрямими ж формами виступають всенародш референдуми за народною шщ1-ативою, громадсьы слухання, ш1щативи, «народне вето», народна законодавча ш1щатива, громадський контроль, реал1защя яких сприятиме налагодженню зв'язюв м1ж владою 1 громадсьюстю. Так само, як шститути представництва не будуть демократичними без вибор1в як 1нституту прямо! форми демократ!!, так 1 без повсякденно! участ1 народу в процесах прийняття державних р1шень представницьк1 органи втратять зв'язок з народом, а вщтак 1 його дов1ру. До того ж, сучасш демократичн1 процеси свщчать, що в1дбуваеться поступове зм1-щення пол1тично! сфери з шститущонального формату у формат взаемод1!, обмшу та дискусГ!. Якщо дек1лька столггь тому народ боровся за можливкть обрати сво!х представник1в до законодавчого органу, вважаючи його осередком влади народу в держав1, то сьогодш, з огляду на значущкть збор1в, громад-ських слухань, 1н1ц1атив, «народних вето», народно! законодавчо! 1н1ц1ативи, громадського контролю вш знаходить 1нш1 засоби впливу на владу в державь Головна конституцшна 1дея безпосередньо! участ1 громадян в управл1нн1 справами - обмш думками та потребами м1ж народом 1 владою, який не зводи-тиметься до конфронтацп. Основним 1нститутом безпосередньо! демократ!!, що мае особливу актуальшсть 1 значущкть, е всенародний референдум, сила прийнятих на якому р1шень не може шддаватись сумн1ву. Попри зазначене, в Укра!ш невир1шеними залишаються питання прийняття ново! КонституцГ! Укра!ни, народно! законодавчо! ш1щативи, «народного вето» та процедури проведення мкцевих референдум1в, що потребуе обов'язкового конституцшного та законодавчого врегулювання. Враховуючи конституцшно-правовий статус Президента Укра!ни, пропозищя на конституц1йному р1вш закр1пити його повноваження з шщшвання всеукра!нського референдуму - шлях до вива-жених 1 узгоджених з народом р1шень глави держави. Загальш збори, м1сцев1 1н1ц1ативи та громадсью слухання як механ1зми учасницько! демократ!! на м1с-цях потребують оптим1зацп, спрощення процедур !х 1н1ц1ювання та визнання !х р1шень обов'язковими для оргашв влади. Саме за допомогою перел1чених шститут1в формуеться пол1тична едшсть, формою яко! буде участь у виборах
i референдумах, тобто в момент реал1зацп прямо! демократы, а змютовне ж !! наповнення - залучення кожного громадянина в процес управлшня держав-ними справами за допомогою щоденно! участi в них. Тшьки побудова тако! складно!, але в той же час реалютично! схеми взаемодп народу з владою дозволить запобiгти можливостi перевищення владних повноважень, порушення прав i свобод людини i громадянина, наслщком чого може стати безпосередня реалiзацiя природного права народу на ошр пригнобленню.
Список лiтератури:
1. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии [Електронний ресурс] / Г. Алмонд, С. Верба ; пер. с англ. Л. Л. Галкиной // Полис «Политические исследования». -1992. - № 4. - Сетевой портал журнала «Полис». - Режим доступу : http://www.polisportal.ru/ index.php?page_id=51&id=28.
2. Барбер Б. Сильна демокрапя: полиика учасницького типу / Б. Барбер // Демокрапя: Антолопя / упоряд. О. Проценко. - К. : Смолоскип, 2005. - С. 254-262.
3. Боббю Н. Майбутне демократп / Н. Боббю // Демокрапя: Антолопя / упоряд. О. Проценко.- К. : Смолоскип, 2005. - С. 105-119.
4. Конституция Эстонской Республики от 28 июня 1992 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.president.ee/ru/republic-of-estonia/constitution-of-the-republic-of-estonia/ index.html.
5. Локк Дж. Два трактата о правлении [Електронний ресурс] / Электронная библиотека «Гражданское общество». - Режим доступа : http://www.civisbook.ru/.
6. Павшук К. О. До проблеми проведення конституцшного i законодавчого референдушв в Укра!ш / К. О. Павшук // Проблеми законносп : зб. наук. пр. / ввдп. ред. В. Я. Тацш. - Х. : Нац. ун-т «ЮАУ 1меш Я. Мудрого», 2013. - Вип. 124. - С. 204-212.
7. Погребняк С. П. Сопротивление угнетению. Восстание. Революция (теоретико-правовой анализ в свете доктрины прав человека) / С. П. Погребняк, Е. А. Уварова // Право i громадян-ське сусшльство. - 2013. - № 2. - С. 4-61.
8. Речицкий В. В. Политический предмет конституции / В. В. Речицкий. - К. : Дух i лиера, 2012. - 728 с.
9. Речицкий В. В. Эссе о политике [Електронний ресурс] / В. В. Речицкий ; Харьк. правозащитная группа. - Х. : Фолио, 1998. - 112 с. - (Права людини. - № 5(37)) / Права людини в Укра!т. 1нформацшний портал Харювсько! правозахисно! групи. - Режим доступу : http:// library.khpg.org/index.php?id=1080686571.
10. Речицький В. Деюлька мiркувань щодо нового закону про референдум [Електронний ресурс] / В. Речицький // Права людини в Укра!ш / 1нформацшний портал Харювсько! правозахисно! групи. - Режим доступу : http://www.khpg.org/index.php?id=1355259554. - Назва з екрану.
11. Романчук О. Природне право [Електронний ресурс] / О. Романчук // Укра!нська правда. - Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2007/08/17/3271782/. - Назва з екрану.
12. Ротар Н. Ю. Участь громадян Укра!ни у цикшчних полггичних процесах трансформацш-ного перюду : автореф. дис. ... д-ра поли. наук : спец. 23.00.02 «Полиичт шститути та процеси» / Н. Ю. Ротар ; Чершв. нац. ун-т iм. Ю. Федьковича. - Чершвщ, 2007. - 39 с.
13. Чуб О. О. Загальна характеристика форм безпосередньо! та представницько! демократа! в аспекп функцюнування державно! влади в Укра!т / О. О. Чуб // Демократичт засади оргашзацп i функцюнування вищих оргашв державно! влади Укра!ни : моногр. / Ю. Г. Бара-баш, I. I. Дахова, О. П. Евсеев [та ш.] ; за заг. ред. Ю. Г. Барабаша. - Х. : Право, 2013. - Гл. 1, розд. II. - С. 157-192.
14. Шаповал В. Референдум як форма безпосередньо! демократп / В. Шаповал // Вибори та демокрапя. - 2005. - № 3. - С. 4-18.
Павшук Е. А. Право на сопротивление в контексте современных демократических процессов.
В статье проанализировано право граждан на сопротивление как элемента обеспечения стабильности конституционного строя Украины в контексте реализации принципов участнической демократии. Эти права рассматриваются не только через призму анализа мирных форм реализации права на гражданское неповиновение, а и непрямых форм сопротивления - всенародного референдума, общественных слушаний, «народного вето» и народной законодательной инициативы.
Ключевые слова: право на сопротивление, стабильность конституционного строя, участни-ческая демократия, демократический процесс, всенародный референдум.
Pavshuk K. O. Right to resistance in the context of democratic processes.
Problem setting. Right to resistance and especially right to rebellion should be considered as an element of constitutional order's ensuring. It means the right of some Ukrainian citizen to realize civil disobedience as a resistance and a rebellion as to one kind of it.
Rebellion against the power is the result of absence of stage-by-stage mutual discussion and consensus between power and people. It means that the absence of past democratic practices could be the reason of power usurpation and human rights violations.
Recent research and publications analysis. Right of people to resistance and rebellion was considered by numerous scientists in the spheres of constitutional right, of political science and legal theory of past and modern times. Among them it could be named J. Lock, V.V. Rechitskij, S.Pogrebnjak etc.
Paper objective. The main aim of the article is to find out the essence of the right to resistance and rebellion as an element of constitutional order's ensuring, to review reasons of it, its forms and their realizations in a modern democratic state.
Paper main body. In the article it is considered the direct and indirect form of the right's realization. Directly the right to resistance takes is executed in the case of violations by bodies of a state power or in the case of citizen's disagreement with their activity by means of unarmed meetings, campaigns and demonstrations, strikes for protection of their economic and social interests. One of the most democratic methods of resistance that has indirect character is a nationwide referendum against the solutions of a parliament. The alternative forms of resistance are civil hearings and people's legislative initiatives, "people's veto", which can decrease the probability of a conflict aggravation.
Conclusions. Only participation of each citizen in the process of state rule should to prevent human and civil rights violations, abuses of state authority that can have as a consequence the direct realization of a natural right of people to resistance to oppression.
Key words: right to resistance, stability of constitutional order, democracy of participation, democratic process, nationwide referendum.
Надшшла до редколегй 22.04.2015 р.
