CC BY
22
Конгреси, ^Mno3iyM^ школи / Congresses, Symposiums, Schools
and/or vitamin D supplements. There are no studies with the empirical therapy medications used for osteoporosis, and such drugs should be used carefully in such patients.
Ендокринний остеопороз
Остеопороз — це системне захворювання скелета, яке характеризуемся низькою ыстковою масою, по-гiршенням мiкроархiтектури кiстковоi тканини, що призводить до пiдвищеного ризику переломiв.
Обстеження пацiента з пдозрою на остеопороз включае анамнез захворювання, об'ективне обстеження та подальшi лабораторш дослiдження, щоб виклю-чити потенцшш причини вторинного остеопорозу.
Рання дiагностика остеопорозу важлива для шщь ювання профiлактики переломiв; на цей момент даа-гноз остеопорозу на основi низькоенергетичного перелому е неприпустимим. T-критерш МЩКТ < —2,5 SD i Z-критерiй < —1,5 SD або 2,0 шдвищуе ризик остеопорозу вторинноi етiологii, у тому чист внаслiдок де-яких ендокринних захворювань, прийому гормональ-них препарапв та/або ендокринних пухлин, що мо-жуть викликати втрату ыстково! маси або розвиток ос-теопорозу.
Анамнез захворювання або клiнiчнi симптоми мо-жуть достатньою мiрою допомогти встановити дiагноз, або, навпаки, дiагноз може бути вщтермшованим через вщсутнють симптомiв та/або клiнiчних ознак суб-клiнiчного ендокринного захворювання.
Пухлини гiпофiза викликають остеопороз за допо-могою дек1лькох механiзмiв: гiпогонадизму, гшеркор-тицизму або гшертиреозу, але хiрургiчне лшування де-яких iз цих пухлин може викликати значну втрату ыст-
ПАВЛОВ С.Б., ГОНЧАРОВА А.В., КУМЕЧКО М.В., БАБЕНКО Н.М.
Харк'шська медична академ'я п'клядипломно! освти
Роль остеопротегерину в мехашзмах розвитку вторинного остеопорозу при моделюванш хрошчноТ хвороби нирок
Проблема дефщиту ыстково! маси та розвитку остеопорозу в crpyKTypi захворюваносп займае дуже важливе мicце. При цьому в оcновi патогенезу остеопорозу як системно! метаболiчноI патологи може ле-жати илька вдлдв первинних захворювань.
Вiдомо, що хрошчна хвороба нирок (ХХН) е фактором порушення ремоделювання кicтковоI тканини й розвитку остеопорозу [1]. ХХН запускае складний комплекс патолопчних реакцш, що призводять до по-рушень к1сткового метаболiзму [2].
Порушення мшерального та кicткового метаболiз-му характеризуются дисбалансом процеciв ремоделювання тстково! тканини вже на раннiх етапах розвитку ХХН. Щ процеси регулюються багатьма медiато-рами iмунних клiтин, у тому чиcлi цитокшами й факторами росту. Як основний сигнальний механiзм, що контролюе резорбцiю кicтки у фiзiологiчних i пато-логiчних умовах, розглядаеться система «ОПГ (остео-
ково! маси, особливо у випадках, коли протипоказана гормонозамюна тератя.
Гiпертиреоз пiдвищуe темпи ремоделювання ыстково! тканини як за наявносп, так i за вщсутносп легко! гiперкальцieмii та ризик переломiв.
Первинний гiперпаратиреоз може викликати втрату кортикально! кiстковоi маси та iншi ураження ыстково! тканини.
Остеомаляцiя також е основною причиною приско-рено! втрати ыстково! маси в лiтнiх людей.
Хвороба (АКТГ-залежна) та синдром Кушинга (внаслщок аденоми кори надниркових залоз) е пер-винною формою гiперкортицизму, викликае втрату кiстковоi маси та подвоюе ризик розвитку остеопоро-тичних переломiв тiл хребцiв i стегново! истки.
Гшогонадизм, що виникае пiсля статевого дозрь вання, пов'язаний iз шдвищеною кiстковою резорбщ-ею i, як наслщок, зниженням ыстково! маси.
Цукровий дiабет 1-го та 2-го типу також вщносять до причин втрати ыстково! маси й остеопоротичних переломiв. Деякi антидiабетичнi препарати викликають остеопоротичш переломи.
Лiкування. Важлива рання терашя ендокринного захворювання, що викликае остеопороз. Немедикаментозна профилактика й терапевтичш заходи для усунення остеопорозу повинш супроводжувати етю-лопчну терапiю, зокрема дieта, збагачена продуктами, що мiстять кальцiй, призначення препарапв кальцiю та/або вiтамiну D. Немае жодних емтричних досль джень iз застосування препаратiв для лiкування остеопорозу, i тому !х слiд використовувати обережно в таких хворих.
протегерин) — RANKL (лианд активатора рецептора ядерного фактора транскрипци каппа В) — RANK (активатор рецептора ядерного фактора транскрипци каппа В)». Остеопротегерин е членом надшмейства TNF-рецептора i функцiонуе як шпбггор кiстковоi ре-зорбци, зв'язуючись iз RANKL, тим самим блокуючи взаемодш мiж RANKL i RANK на поверхш преостео-кластiв.
Недавнi дослщження показали, що сироватковi рiв-ш ОПГ збiльшуються з прогресуванням ХХН [3] i негативно корелюють iз мiнеральною щiльнiстю ыстково! тканини [4]. Це свiдчить про потенцшну роль ОПГ у порушеннях мiнеральноi щiльностi кустки при ХХН.
Важливу роль у метаболiзмi ыстково! тканини вь дiграе рецепторний антагошст iнтерлейкiну-1 (1Л-1 PA), який е одним iз найважливiших протизапаль-них факторiв. 1Л-1 PA блокуе клгганний рецептор, специфiчний для 1Л-1а та 1Л-ф, тим самим регу-люючи актившсть потужного цитокiну запалення — 1Л-1. Таким чином, оптимальний баланс сшввщно-шення 1Л-1 PA та 1Л-1 забезпечуе адекватну реакцiю оргашзму у вiдповiдь на пошкодження, а його змь на неминуче призводить до порушення функцюну-вання цитокшово'! мережi, а отже, й iмунноi систе-ми в цiлому.
Конгреси, симпозiуми, школи / Сопдгезэеэ, Бутроэштэ, БсИоо^
Мета дослщження: вивчити взаемозв'язок мiж рiв-нем остеопротегерину й антагонюту рецептора штер-лейкiну-1 у мехашзмах розвитку вторинного остеопо-розу при моделюванш порушень стану нирок.
Матер1али та методи. Експериментальне досль дження проводилось у 2 групах (по 50 тварин) самок бь лих щурiв вiком 9 мю., масою 210 ± 30 г. Тварини були роздiленi на двi групи: 1-ша — група контролю (ш-тактнi тварини); 2-га — група тварин iз моделлю хро-шчно! хвороби нирок. Модель експериментального по-рушення ремоделювання юстково! тканини при ХХН, що розвинулася з часом тсля однократного впливу високо! iнтенсивностi, який викликав гостру нирко-ву недостатнiсть, здшснювали шляхом одноразового внутршньом'язового введення 50% розчину глщерину в дозi 10 мл/кг маси тла тварини. Розвиток ХХН контр-олювали вiдповiдно до методики авторiв моделi [5].
Порушення ремоделювання шстково! тканини контролювали за допомогою прямого вимiрювання щiльностi кiстки, яку розраховували як вщношен-ня маси шстки (г) до об'ему дано! шстки (см3) [6]. Об'ем ыстки визначали за об'емом випснено! рь дини.
Кров для дослiдження тварин брали iз серця.
Дослiдження цитокiнового профтю проводилося через 12 тижнiв тсля ш'екци глiцерином методом iму-ноферментного аналiзу в сироватцi кровi.
Рiвень антагонiста рецептора iнтерлейкiну-1 ви-значали за допомогою набору «Вектор-Бест» (Рошя, Новосибiрськ). Визначення рiвня остеопротегерину здшснювали iз застосуванням набору еВю8с1епсе (Австрiя).
Математична обробка результатiв була проведена iз застосуванням пакета статистичного анал1зу 81а118-йса 6.0. Вщмшносп мiж порiвнюваними показниками вважали вiрогiдними, якщо значення вiрогiдностi було бтьшим чи дорiвнювало 95 % (р < 0,05).
Результати дослщження та ¡х обговорення. При до-
слщженш щiльностi кустки було вiдзначено и вiрогiдне зниження в групi тварин iз моделлю порушення ремоделювання ыстково! тканини при ХХН (експерименталь-на група) — 1,431 ± 0,038 г/см3 порiвняно з контрольною групою — 1,618 ± 0,039 г/см3, що пiдтверджуе порушення процесiв ремоделювання кустки в цш групi.
Як видно з рис. 1, у тварин експериментально! групи показник вмiсту в кровi цитокiну 1Л-1 РА був вiро-гiдно вищим (4,207 ± 0,546 пг/мл), нiж у вiдповiдних iнтактних тварин (2,529 ± 0,132 пг/мл) (р < 0,05). Рь вень ОПГ (28,338 ± 1,223 пг/мл) був вiрогiдно вищим порiвняно з показником тварин iз контрольно! групи (21,588 ± 0,763 пг/мл). Вмiст 1Л-1 РА тдвищував-ся на 66 %, ОПГ — на 31 %. Найбтьш значним було збтьшення вмiсту протизапального цитоюну 1Л-1 РА, який синтезуеться для запобтання запальним реакщ-ям, опосередкованим 1Л-1.
При проведеннi кореляцшного аналiзу було виявле-но, що рiвень 1Л-1 РА негативно корелював iз рiвнем ОПГ у контрольнш групi i в групi з ХХН, однак коре-ляцiя в контрольнш груш не була значущою (табл. 1).
Нашi дослiдження показали збтьшення сироват-кового рiвня ОПГ у груш з ХХН, у якш шдтверджено зниження мшерально! щтьносл кiстки. Часто феномен пдвищення ОПГ при ХХН пояснюють редукщ-ею величини швидкостi клубочково! фтьтраци, тоб-то вмiст ОПГ у сироватщ кровi негативно корелюе зi швидкiстю клубочково! фiльтрацi! [7]. Можна також припустити, що пдвищення рiвня ОПГ являе собою гомеостатичну вщповщь на запалення при ХХН i таким чином регулюе рiвень юстково! маси. Крiм того, пдвищення рiвня ОПГ у групi з ХХН може свтчити про активацш Т-клiтин. Цi припущення щдтверджу-ються дослщженнями ряду авторiв, яю надали докази зв'язку мiж ОПГ i кiстковими порушеннями в умовах хронiчного запалення [8, 9]. Таким чином, збтьшен-
1Л-1 РА 1 -'■О-'-МСО-РьСЛСЛ-^ОЗСО Caleg. Box. & Whisker Plo RA 38 36 34 32 30 28 с 26 О 24 22 20 18 16 14 ■ Меап □ ± ББ Щ ± Бй Caleg. Box. & Whisker Plo OPG
■
| 1 I
■
Е ХХН Групи Е ХХН Групи
Рисунок 1. Р'вш циток'ш'т у контрольнш та експериментальнш групах
№ 3 (15), 2014
www.mif-ua.com
83
Конгреси, ^Mno3ÍyM^ школи / Congresses, Symposiums, Schools
Таблиця 1. КореляцП показникв у контрольнй та експериментальн'ш групах
Показники Контрольна група Група з моделлю порушення ремоделювання кютково! тканини при ХХН
Цитошни 1Л-1 РА 1Л-1 РА
ОПГ -0,25 -0,31*
Прим1тка: * — р < 0,05.
ня вмюту ОПГ у сироватщ кровi тварин у груш з ХХН можна розглядати як компенсаторну реакцш на пдви-щення активност остеокластiв, а також як Т-кштинну iмунну вiдповiдь на запалення, що також щатверджу-еться негативною корелящею рiвня ОПГ з рiвнем про-тизапального цитоину 1Л-1 РА.
Висновки. Кореляци рiвнiв цитоинш у тварин обох груп демонструють взаемозв'язок у систем! регуляцй ре-моделювання юстково! тканини. Характер зм1ни р1вшв 1Л-1 РА i остеопротегерину демонструе зворотну спрямо-ванiсть процешв, що дозволяе припустити iснування ме-хашзму оберненого негативного зв'язку м1ж порушення-ми исткового метаболiзму й нирковою патолопею, що ре-алiзуеться у вигляд даних м1жкл1тинних медiаторiв.
Також можна припустити, що остеопротегерин вщ-грае значну роль не ттьки в процесах ремоделювання к1стки, але i в розвитку ХХН.
Список лтератури
1. Gal-Moscovici A. Bone health in chronic kidney disease mineral and bone disease / A. Gal-Moscovici, S.M. Sprague // Adv. Chronic Kidney Dis. — 2007. — Vol. 14(1). — P. 27-36.
2. Lewis R. Mineral and bone disorders in chronic kidney disease: new insights into mechanism and management / R. Lewis // Ann. Clin. Biochem. — 2012. — Vol. 49(5). — P. 432-440.
3. Ford M.L. FGF-23 and osteoprotegerin are independently associated with myocardial damage in chronic kidney disease stages 3 and 4. Another link between chronic kidney disease-mineral bone disorder and the heart / M.L. Ford, E.R. Smith, L.A. Tom-linson [et al.] // Nephrol. Dial. Transplant. — 2012. — 27(2). — P.727-33.
4. Jiang J.Q. Serum osteoprotegerin measurement for early diagnosis of chronic kidney disease-mineral and bone disorder / J.Q. Jiang, S. Lin, P.C. Xu [et al.] // Nephrology (Carlton). — 2011. — Vol. 16(6). — P. 588-94.
5. Кондаков I.I. Вплив глщеролу на функцюнально-морфолопчт показники нирок при моделювант гостро! та хротчно! нирково! недостатносп у щурiв / I.I. Кондаков, I.I. Топчш, О.М. Кiрieнко // Украшський журнал нефрологи та дiалiзу. — 2013. — № 3(39). — С. 14-20.
6. Подковкин В.Г. Влияние постоянного магнитного поля на состояние костной ткани крыс с повышенным уровнем резорбции / В.Г. Подковкин, Д.Г. Иванов, Г.А. Иванов // Успехи современного естествознания. — 2008. — № 7. — С. 13-16.
7. Kazama J.J. Increased circulating levels of osteoclastogene-sis inhibitory factor (osteoprotegerin) in patients with chronic renal failure / J.J. Kazama, T. Shigematsu, K. Yano [et al.] // Am. J. Kidney Dis. — 2002. — Vol. 39(3). — P. 525-32.
8. Moschen A.R. The RANKL/OPG system is activated in inflammatory bowel disease and relates to the state of bone loss / A.R. Moschen, A. Kaser, B. Enrich [et al.] // Gut. — 2005. -Vol. 54. — P. 479-487.
9. Nascimento M.M. Elevated levels of plasma osteoproteger-in are associated with all-cause mortality risk and atherosclerosis in patients with stages 3 to 5 chronic kidney disease / M.M. Nascimento, S.Y. Hayashi, M.C. Riella [et al.] // Braz. J. Med. Biol. Res. — 2014. — Vol. 22. — P. 1-8.
ПАШЕНКО А.В., ХМЫЗОВ С.А.
ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И. Ситенко НАМН Украины», клиника детской ортопедии, кафедра травматологии и ортопедии ХМАПО, г. Харьков
Применение интрамедуллярного телескопического фиксатора у детей с несовершенным остеогенезом как метод выбора в коррекции деформаций длинных костей нижних конечностей
Введение. Несовершенный остеогенез (НО) (болезнь Лобштейна — Вролика) — гетерогенная патология, связанная с мутациями генов COL1A1 и COL1A2, которая встречается с частотой 1—7,2 : 10 000—1 : 20 000, характеризуется качественным либо количественным нарушением синтеза коллагена I типа, что сопровождается множественными переломами костей скелета и развитием прогрессирующих деформаций длинных костей конечностей. Основной клинический признак НО — ломкость костей — обусловлен нарушением качества костной ткани (bonequality) и остеопенией. Нарушение плотности костной ткани приводит к снижению устойчивости костей скелета к нагрузкам, в результате чего у пациентов отмечаются болевой синдром, патологические переломы, ведущие к формированию и прогрессированию деформаций костей конечностей, вплоть до полной невозможности вертикального стояния и ходьбы. В соответствии с современными пред-
ставлениями лечение пациентов с НО является комплексным, направленным на улучшение плотности костной ткани (применение бисфосфонатов), профилактику переломов длинных костей (ортезирование) и хирургическое лечение деформаций длинных костей конечностей.
Цель: изучить эффективность применения интрамедуллярного телескопического фиксатора (ИТФ) оригинальной конструкции в лечении деформаций длинных костей у детей с НО.
Материалы и методы. В работе представлен анализ результатов комплексного лечения 10 пациентов с деформациями длинных костей на фоне НО, проходивших лечение в клинике детской ортопедии ГУ «ИППС им. проф. М.И. Ситенко НАМН Украины» в период с 2005 по сентябрь 2014 года, в возрасте от 3 лет 2 месяцев до 12 лет 9 месяцев. Лечение проводилось с применением интрамедуллярных (ИМ) фиксаторов различной конструкции. Пациенты были разделены на 2 группы в зависимости от конструкции ИМ фиксатора. В I группу вошли 5 пациентов — 50 % (2 мальчика и 3 девочки), оперированные с применением нерастущих ИМ фиксаторов (Rush, ChM, стержни Битчука), во II группу — тоже 5 пациентов — 50 % (2 мальчика и 3 девочки), оперированные с применением ИТФ оригинальной конструкции.
Средний возраст в I группе составил 6 лет 4 месяца (3 года 5 месяцев — 12 лет 8 месяцев), во II группе — 5
