CC BY
10надежду на то, что права детей нарушаться не будут.
Однако права членов семьи собственника жилого помещения на пользование этим помещением регламентируется не только Жилищным, но и Гражданским кодексом РФ. Речь идёт о п.2 ст.292 Гражданского кодекса РФ, который устанавливает, что переход права собственности на жилой дом или квартиру к другому лицу является основанием для прекращения права пользования жилым помещением членами семьи прежнего собственника, если иное не установлено законом.
Таким образом, в случае отчуждения квартиры (например, путем продажи, дарения) собственник жилого помещения может выселить всех членов семьи. Эта норма введена в действие 1 января 2005 года Федеральным законом от 30.12.2004 N 213-ФЗ.3 Ранее действовавшая редакция п.2 ст.292 Российской Федерации закрепляла прямо противоположное правило: право пользования за членами семьи прежнего собственника сохранялось при переходе права собственности к другому лицу.
Конституционность п.2 ст.292 Гражданского кодекса РФ в прежней редакции была подкреплена правовой позицией Конституционного Суда РФ, который в своём Определении № 274-О от 21 декабря 2000г. указал: «.. .статьей 292 ГК Российской Федерации предусмотрено, что члены семьи собственника, проживающие в принадлежащем ему жилом помещении, имеют право пользования этим помещением на условиях, предусмотренных жилищным законодательством, и могут требовать
устранения нарушений их прав на жилое помещение от любых лиц, включая собственника помещения. Тем самым гражданское законодательство наряду с правами собственника жилого помещения признает и защищает права владельцев и пользователей такого помещения, что соответствует общему конституционному принципу недопустимости нарушения прав и свобод одних лиц осуществлением прав и свобод других (статья 17 Конституции Российской Федерации)».
Как видно, действующее законодательство защищает в большей степени интересы собственников жилых помещений. Между тем представляется, что должен быть соблюден баланс интересов как собственников, так и пользователей жилых помещений.
Список литературы
1. Гражданский кодекс Российской Федерации от 30 ноября 1994 года N 51-ФЗ
2. Жилищный кодекс Российской Федерации от 29.12.2004 N 188-ФЗ (ред. от 28.06.2021) (с изм. и доп., вступ. в силу с 01.07.2021)
3. Семейный кодекс Российской Федерации от 29.12.1995 N 223-Ф3 (ред. от 02.07.2021)
4. Федеральный закон "О внесении изменений в часть первую Гражданского кодекса Российской Федерации" от 30.12.2004 N 213-Ф3
5. Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации № 14 от 2 июля 2009 г. «О некоторых вопросах, возникших в судебной практике при применении Жилищного кодекса Российской Федерации»
РОЛЬ I М1СЦЕ ПРОКУРАТУРИ У БОРОТЬБ1 З КОРУПЩСЮ
Розсоха К.О.
канд. юрид. наук,
асистент кафедри судоустрою та прокурорсько'1 дгяльностг, Нацюнальний юридичний утверситет шет Ярослава Мудрого,
Украна, м. Харюв ORCID 0000-0002-2266-7688
THE ROLE AND PLACE OF THE PROSECUTOR'S OFFICE IN THE FIGHT AGAINST
CORRUPTION
Rozsokha K.
Phd, assistant of the department ofjudicial system and prosecutorial activity, Yaroslav Mudryi National
Law University, Ukraine, Kharkiv
Анотащя
У статп надано визначення поняття «корупщя», вказано, як воно звучить рiзними мовами. Спираю-чись на що, стверджуеться, що И (корупцш) вирiзняe те, що вона мае: негативний вплив на вс сфери сус-пшьного життя; економiчнi, полггичш, правов^ психолопчш й моральш аспекти; свою «щну», яку платить суспшьство за и юнування; сощальну зумовлешсть; здатшсть постшно пристосовуватися до нових реалш життя; транснацюнальний характер.
3 Федеральный закон "О внесении изменений в часть первую Гражданского кодекса Российской Федерации" от 30.12.2004 N 213-Ф3
Акцептовано, що явище «корупщя» б1льшою чи меншою м1рою притаманне багатьом кранам свтту. Щоправда, кожна держава мае свш мехашзм боротьби з нею i ïï викоршення. За результатами першого в £С опитування щодо корупцп та ïï впливу на б1знес i громадян «корупцтя коштуе кранам £вропейського Союзу понад 160 м1льярд1в долар1в щороку, тдривае зусилля для виходу з економiчноï кризи».
Констатовано, що прокуратура зможе повноцшно виконувати своï' функцiï й виршувати поставлен перед нею завдання за умов розроблення виваженоï, продуманоï й чiткоï' нацiональноï антикорупцiйноï стратеги, в якш закршлювався б комплекс заход1в державного, пол1тичного, економ1чного, сощального i правового характеру i мехашзми взаемодiï антикорупцшних оргашв. Висловлено думку, що прокуратура здшснюе протидш корупцп шляхом виконання таких функцш, як: 1) процесуальне кер1вництва досудовим розслвдуванням i тдтримання державного обвинувачення в суд1, 2) представницька д1яльн1сть у позакри-мшальнш сфер1, 3) координацтя дш правоохоронних оргашв у сфер1 протидiï кримшальним корупцшним проявам. До перерахованих можна додати й так функцiï, як нагляду за виконанням судових ршень у кри-мшальних провадженнях, вжиття шших заход1в примусового характеру, що обмежують гарантоваш Кон-ститущею права та свободи громадян, виконуючи як1 прокуратура також у свош дтяльносп використовуе окрем1 елементи протидп корупцшним проявам.
Зроблено висновок, що для устху у антикорупцшнш дтяльносп потр1бна також полттична воля ви-щого кер1вництва держави, оскшьки без цього навиъ найкращ1 законодавч^ адмшстративш або будь-як1 1нш1 заходи 1з протидiï корупцiï не можуть бути ефективними.
Сл1д також пам'ятати про важливе значения соц1ального контролю з боку громадянського сусп1льства за ваею системою державного адм1н1стрування, а також забезпечення можливост1 крим1нального пересл1-дування правопорушник1в. Наголошено, що неодмшною умовою для цього е створення атмосфери прозо-рост1, чому, у свою чергу, сприяють незалежн1 (дшсно, а не на словах) засоби масовоï iнформацiï.
Abstract
The article provides a definition of "corruption", indicates how it sounds in different languages. Based on this, it is argued that it (corruption) is distinguished by the fact that it has: a negative impact on all spheres of public life; economic, political, legal, psychological and moral aspects; its "price" paid by society for its existence; social conditionality; the ability to constantly adapt to new realities of life; transnational character.
It is emphasized that the phenomenon of "corruption" is more or less inherent in many countries around the world. However, each state has its own mechanism to combat it and eradicate it. According to the first EU survey on corruption and its impact on business and citizens, "corruption costs the European Union more than $ 160 billion annually, undermines efforts to overcome the economic crisis." transnational character.
It was stated that the Prosecutor's Office will be able to fully perform its functions and solve its tasks under the conditions of developing a balanced, well-thought-out and clear national anti-corruption strategy, which would establish a set of state, political, economic, social and legal measures and mechanisms of anti-corruption bodies. The opinion is expressed that the prosecutor's office counteracts corruption by performing such functions as: 1) procedural management of pre-trial investigation and support of public prosecution in court, 2) representative activities in the non-criminal sphere, 3) coordination of law enforcement agencies in combating criminal corruption. To these can be added such functions as supervision over the execution of court decisions in criminal proceedings, taking other coercive measures that restrict the constitutionally guaranteed rights and freedoms of citizens, performing which the prosecutor's office also uses certain elements to combat corruption.
It is concluded that success in anti-corruption activities also requires the political will of the top leadership of the state, because without this, even the best legislative, administrative or any other measures to combat corruption cannot be effective.
It is also important to keep in mind the importance of social control by civil society over the entire system of public administration, as well as ensuring the possibility of criminal prosecution of offenders. It is emphasized that a prerequisite for this is the creation of an atmosphere of transparency, which, in turn, is facilitated by independent (really, not in words) media.
Ключовi слова : прокуратура, корупцтя, антикорупцшш органи, функцп.
Keywords: prosecutor's office, corruption, anti-corruption bodies, functions.
Корупцтя - це слово, яке майже однаково зву-чить рiзними мовами: corrupción - юпанською, corruption - англшською, corruzione - ггалшською, korruption - шмецькою, korupcja - польською, la corruption - французькою, coruptie - румунською, korrupció - угорською тощо. Б№ш того, явище, на позначення якого воно вживаеться, за влучним ви-словлюванням О. М. Сахань: «призводить до па-дшня престижу й авторитету влади на вах рiвнях, деформацп моральних основ сустльства, зниження поваги громадян до закону, втрати сощальнот соль дарносп, поширення в соцiумi настротв полтгичнот
anariï й цишзму, прaвового шгшзму тa iндиферен-тносп, зростaння рiвня злочинносп» [1]. Звюно, воно бшьшою чи меншою мiрою притaмaнне 6ara-тьом кршшм свтгу. Проте, врaxовyючи влaснi трa-дици i приписи зaконiв, кожш держaвa мae свiй ме-xaнiзм боротьби з нею i ïï викоршення. Ha пiдтвер-дження нaведемо резyльтaти першого в £С опитyвaння щодо корyпцiï тa ïï вплив га бiзнес i громaдян, зпдно з якими «корyпцiя коштye ^amaH Свропейського Союзу понaд 160 мiльярдiв долaрiв щороку, пiдривae зусилля для виxодy з економiчноï' кризи» [2].
За словами еврокомюарки з внутршшх справ Сесш! Мальстрем, яка представляла основш ви-сновки на прес-конференцп в Брюсселi, заявила, що корупцiя ... завдае болючого удару», швелюе зу-силля цього блоку, яких докладаеться до того, щоб вийти з економiчно! кризи» [2]. Вивчення тексту доповiдi дозволяе зробити висновок, що рiвень корупцп рiзний у кожнiй державi, але що вона впли-вае на ва держави-члени, тобто вiльних ввд коруп-цй' держав насправдi немае». Варто згадати скан-дали у Франци, 1тали, Чехи, Нiмеччинi тощо. Йдеться про звинувачення в корупцп, якi лунали на адресу перших оаб. Так, найвiдомiшою е справа колишнього президента Жака Ширака, якого, як вь домо, звинувачували в отриманш хабарiв i незаконному фшансуванш свое! партй' пiд час перебування на посадi мера Парижа в 1977-1995 рр. Щоправда, щ обвинувачення не мали продовження в судi через конституцiйний iмунiтет президента [3]. Проте зго-дом колишнього президента Франци Школя Сар-козi суд в Парижi визнав винним в корупцп та зло-вживанш службовим становищем. Його засудили до трьох рок1в позбавлення вол1, з яких два умовно i один реально.
Не менший штерес викликае ситуащя в 1спанп, де, на переконання експертiв, надвисокий рiвень го-товностi населения до корупцп'. Зпдно з опитуван-ням, вiн дорiвнюе 95 %. Крiм того, про те, що кору-пцiя ютотно впливае на !х життя, вказали 63 % юпа-нцiв. Особливий штерес викликае той факт, що 87 % юпанщв сумшваються у прозоросл фшансу-вання полiтичних партш. Стали вiдомими й доведе-ними насту пш факи. По-перше, чиновников в Анда-лусп звинуватили у привласненш фiнансiв, як1 £С видiлило на переквалiфiкацiю безробiтних. Подруге, Народну партiю викрили у веденнi упродовж вiсiмнадцяти рок1в подвшно! бухгалтери. По-трете, податковi злочини сестри короля 1спани Фiлiпа VI iнфанти Крiстiни (вона зашдозрена в ухиляннi вiд сплати податшв), а також Tí чоловша I. Урдангарiна, який обiймав посаду керiвника громадського фонду "Instituto Noos" (його звинуватили у пiдробцi доку-ментiв, вiдмиваннi грошей). Як справедливо наго-лошуе I. В. Кушнарьов, корупцiйнi звинувачення проти таких символ1чних осiб найприкрiшi, бо мо-нарша посада уособлюе державнiсть i завжди була сповнена величного символ1зму [4, с. 216].
Не менший резонанс мало встановлення за результатами перевiрки масових випадшв зловжи-вань депутатами британського парламенту. Як на-слвдок, сотням депутапв палати громад розiслано листи з пропозицiею повернути до державно! скар-бницi суми, використанi не за призначенням (тобто на особист потреби). «Серед адресатiв були й Г. Браун, Д. Кемерон, А. Салманд, Н. Клегг та iншi по-л1тики з рiзних полтгичних партiй. Суми повернень були як незначш (218 ф. ст., повернет Д. Кемеро-ном), так i вагомi (40 тис. ф. ст., повернет Т. Мак-налтi)».
Крiм того, у 2014 роцi були оприлюднеш фа-кти щодо Д. Кемерона та Консервативно! партп Велико! Британи, зокрема, про !х ймовiрнi зв'язки з
лобiстськими компашями (зокрема, «New Century»), ввд яких були отримаш винагороди.
Не можна не згадати прем'ер-MÍHÍCTpa Чехй Андрея Бабша, проти якого була вщкрита кримша-льна справа за щдозрою в шахрайствi з фондами £вропейського Союзу. У 2019 роцi були масовi де-монстраци, учасники яких вимагали вiдставки прем'ера. До реч^ на вибори Бабiш йшов тд гаслом боротьби з корупцieю.
Однак опублжоваш «Pandora Papers» докуме-нти показують, що у 2009 рощ Бабш придбав калька елтгаих об'eктiв нерухомостi на французькому Лазуровому узбережж1 загальною вартiстю 15 млн евро. 1нвестици включають замок, на який вш (зп-дно з документами) ми- надати собi позику. Наразi чеська полiцiя розслвдуе, чи вчиняв Бабш операцй' з ввдмивання коштiв. Йому також загрожуе розсль дування у Францй' i США за щдозрою в податко-вому шахрайствi. Чехи, яким не вдалося ввдправити прем'ера у ввдставку, усе-таки перемогли: партiя ANO, яка асощюеться з постаттю прем'ер-мiнiстра Андрея Бабша, не тiльки не наблизилася до само-стiйноi бiльшостi, а й втратила партнера по коалiцii - Чеську соцiал-демократичну партiю, яка не подо-лала виборчий порiг у 5%.
Наведене, на наш погляд, пвдтверджуе думку iталiйських дослiдникiв Д. Дела Порта та А. Вануч^ що до висококорумпованих краш свпу належать Бельгiя, Грецiя, Iспанiя, 1таля, а до «промiжних» -Авс^я, США, Францiя й Японiя. При цьому спо-стерiгаеться стiйка тенденщя до зростання полгтич-ноi корупцп та еволюцп корупцiйних практик у ро-звинутих демократичних кранах [5, с. 16].
Як бачимо, побоювання понад трьох четвертих европейцiв стосовно того, що в !х крш'ш поширена корупцiя, можливо, виправданi. Як вказуе Свропей-ська комiсiя (виконавчий орган £С) у своему пер-шому звiтi про корупцш, остання проникае скрiзь, тобто зачiпае ва сфери повсякденного життя почи-наючи з державних контрактiв зак1нчуючи фшансу-ванням полiтичних партiй. У контекст сказаного видаеться цiлком логiчним i обгрунтованим висло-влювання керуючоi директорки Transparency International Патрiцii' Морейра: «Корупщя руйнуе демократш, утворюючи порочне коло, де корупцiя пiдривае демократичнi шститути, натомiсть, у свою чергу, слабш iнститути менш здатнi контролювати корупщю».
Беручи все це до уваги, спробуемо з'ясувати, що допоможе Укрш'ш якщо не подолати повнiстю, то хоча б зменшити обсяги корупцп.
Приступаючи до висвiтлення питання, переду-сiм наведемо думку О. М. Сахань, яка справедливо акцентуе на тому, що «зрощування корумповано!' частини державних службовщв iз тiньовими кримь нальними колами становить безпосередню загрозу нацiональнiй безпецi й конституцiйному ладу, веде до зменшення потенцiалу шститупв громадянсь-кого суспiльства, порушення прав людини, дискре-дитуе державу на м1жнародному рiвнi. Тому кожна держава намагаеться знизити рiвень цiеi соцiальноi' патологи, унеможливити корупцiйне зловживання
владою, що вражае i призводить до незворотних змiн в уах сферах суспiльного життя» [1, с. 113].
Наведене зайвий раз пiдтверджуе актуальнiсть розгляду проблеми. Однак для того, щоб ввднайти вiдповiдь на питання, що допоможе, якщо не подо-лати повшстю, то хоча б зменшити обсяги корупцп в нашiй кра!ш, передуам, звiсно, варто з'ясувати сутнiсть цього явища. Проаналiзувавши наявт де-фшщп, думки науковцiв, можемо смiливо ствер-джувати, що И (корупцiю) вирiзняе (характерним для не! е) те, що вона мае:
негативний вплив на вс сфери сустльного життя;
економiчнi, полiтичнi, правовi, психологiчнi й моральш аспекти;
свою «цшу», яку платить суспшьство за И юну-вання;
соцiальну зумовленiсть;
здатнiсть постшно пристосовуватися до нових реалiй життя;
транснацюнальний характер. Останне, йдеться про транснацюнальний характер, не пльки мае насторожувати i лякати, а й зму-шуе об'еднувати зусилля оргашв, покликаних про-тистояти й вести з цим явищем боротьбу, не тшьки окремо! кра!ни, а й рiзних держав, тобто на мiжна-родному рiвнi. Крiм того, за такого розумшня корупцп стае зрозумiлим, що боротися з нею слад як пра-вовими засобами, тобто шляхом притягнення до юридично! вiдповiдальностi за корупцiйнi д1яння, так i завдяки застосуванню комплексу економiч-них, полiтичних, органiзацiйних та шших заходiв протидп [6].
Вбачаеться, що такий пiдхiд укра!нського по-лiтикуму, влади й суспiльства дозволить виробити виважену концепцiю запобiгання цьому явищу, об'еднавши сво! зусилля. Це набувае особливо! зна-чущостi з огляду на сучасний рiвень корупци в Ук-ра!нi, яку фахiвцi вважають тотальною й всеосяж-ною. Звюно, це не може насторожувати, позаяк за-грожуе суспiльному розвитку й проведенню реформ задля якнайшвидших демократичних пере-творень, пiдривае законнють i правопорядок, руй-нуе довiру громадян до уряду, органiв влади й поль тикуму (за вггчизняно! полiтично! системи - Верховно! Ради). Унаслщок цього набувають поширення неповага до державних iнституцiй (особливо до суду), цишзм громадян, незадоволення полiтичним життям i дiяльнiстю новостворених антикорупцш-них структур, йдеться про Нацюнальне агентство з питань запобтання корупцi! (НАЗК), Агентство з розшуку та менеджменту активiв, Нацiональне ан-тикорупцiйне бюро Укра!ни(НАБУ), Спецiалiзо-вана антикорупцшна прокуратура (САП), Вищий антикорупцшний суд Укра!ни, комiтет ВР з питань антикорупцшно! полiтики.
Стосовно антикорупцшних структур додамо наступне. З одного боку, !х створення мало на меп формування цiлiсно! системи, бо лише стльними зусиллями, тобто, так би мовити, ведучи наступ на рiзних фронтах, можна досягти позитивного результату. 1з другого - на практищ цi органи почали
конкурувати мiж собою, звинувачувати один одного в бездiяльностi, тдозрювати в подвiйнiй rpi, нечесностi, шдкупносп й пiдступностi (переклада-ючи один на одного провину за нерозслвдування чи затягування провадження). Так, протягом усього 2020 року вiдбувався постшний тиск на антикоруп-цiйнi шституцп. Як вiдомо, робилися спроби зв№-нити директора НАБУ, звiсно, в обхвд законодав-ства, набули поширення випадки втручання пред-ставникiв влади й окремих так званих «впливових» осiб в розслвдування й судовий розгляд топ-коруп-цiйних справ, зокрема, через залучення судово! ri-лки. I це все ввдбувалося на rai кризи конституцш-ного правосуддя, яка мала мiсце наприкiнцi року, i, як виявилося, неспроможностi (або, i це скорш за все, небажання) вищого керiвництва держави повшстю ïï подолати. Висловлене можна тдтвердити тим, що упродовж року робилися непоодинош спроби порушити й швелювати антикорупцiйнi до-сягнення у сферi публiчних закупiвель. Мова йде про те, що й уряд, i парламент намагалися внести змiни до законодавства з метою локалiзацiï публiч-них закупiвель, що, на переконання фахiвцiв, за-жене вичизняну економiку в глухий кут, а головне, це суперечить м1жнародним зобов'язанням Укра-ïни.
За таких умов саме органи прокуратури покли-канi забезпечити невiдворотнiсть притягнення до кримшально! вiдповiдальностi (особливо можнов-ладщв, топ-чиновник1в, держслужбовцiв) за коруп-цшш дi!. Тим бiльше, що вказане е одним iз ключо-вих компоненпв кримiнально! полiтики (як ми ра-нiше вiдмiчали не тшьки Украши, а й будь-якоï, навиъ найрозвиненiшоï, держави). Запорукою ре-зультативносл такоï дiяльностi, на нашу думку, можна вважати те, що до корупцшних злочишв у сферi службовоï та професiйноï дiяльностi у громадян нашоï держави, европейських краïн сформува-лося однакове ставлення - це вкрай негативне., а отже, дп прокуратури, яка посвдае центральне мiсце в системi правоохоронних органiв Украï'ни у сферi протиди корупцiйним проявам, спрямованi на дове-дення факту вчинення корупцiï i притягнення вин-них до ввдповщальносп, схвально сприймати-муться й пвдтримуватимуться громадянським сус-пiльством.
До того ж е законодавчi п1дстави i гарант для ведення означеноï дiяльностi. Як випливае з припи-ав нормативних актiв, прокуратура здiйснюе про-тид1ю корупцiï шляхом виконання таких функцш, як: 1) процесуальне керiвництва досудовим розслi-дуванням i тдтримання державного обвинува-чення в суд^ 2) представницька дiяльнiсть у позак-римiнальнiй сферi, 3) координацiя дш правоохоронних органiв у сферi протидiï кримiнальним корупцiйним проявам. До перерахованого можна додати й таш функцiï, як нагляду за виконанням су-дових рiшень у кримшальних провадженнях, вжиття iнших заходiв примусового характеру, що обмежують гарантованi Конститущею права та сво-боди громадян, виконуючи як1 прокуратура також у свош дiяльностi використовуе окремi елементи протиди корупцшним проявам. Як наголошуе О.Р.
Михайленко, «органи прокуратури, кожен у межах свое! компетенци, вщграють реальну й конкретну роль у виконанш завдань i здiйсненнi функцш, по-кладених на прокуратуру. 1х система та структура побудованi так, щоб вплив прокуратури на забезпе-чення законностi, правопорядку, прав i законних ш-тересiв був ефективним, всеохоплюючим на всiй територи Укра!ни i на всiх напрямах сощальних вь дносин, урегульованих законами» [7, с. 58].
Однак, на наш погляд, у питаниях протиди ко-рупци вирiшальну роль вiдiграе усе-таки функцiя органiв прокуратури з координацп дiяльностi пра-воохоронних органiв. Спираючись на сказане, за-уважимо, що недоречним i невиваженим е крок за-конодавця iз вiдмiни (точшше невключення до оно-вленого) ст. 10 Закону Укра!ни «Про прокуратуру» вщ 05.11.1991 р., згiдно з якою на Генерального прокурора Укра!ни i пiдпорядкованих йому проку-рорiв покладався обов'язок координувати дiяль-нють правоохоронних органiв у питаннях протиди злочинносп та корупцп iз метою тдвищення ефек-тивностi протидi! злочинносп й корупци. Це означало, що законодавець розглядав корупщя як само-стiйний об'ект координацшно! д1яльносп поряд iз координацiею протидi! злочинносп. Зпдно з при-писами ч. 2 ст. 25 чинного Закону Укра!ни «Про прокуратуру» корупщя виступае об'ектом координацию! дiяльностi виключно у «сферi протидi! злочинностi» [8], бо законодавець iз координацш-них повноважень прокуратури виключив тих суб'екпв, як1 дiють поза межами кримшального провадження. Вказане фактично призведе до не-узгодженостi дiй окремих антикорупцшних шсти-туцiй, а це, у свою чергу, спричинить розбалансу-вання системи протидi! корупцi!. Однак жахливi можуть бути наслiдки: погiршення стану законно-стi й правопорядку в держава До недолiкiв чинного Закону Укра!ни «Про прокуратуру» слiд вщнести й те, що в ньому не передбачена норма, яка закршлю-вала б механiзм взаемодi! прокуратури з Нащональ-ним агентством iз питань запобiгання корупцi!, яке теж мае право шщгювати вжиття заходiв щодо при-тягнення до ввдповвдальносп осiб, винних у вчи-ненш корупцiйних або пов'язаних iз корупщею правопорушень.
Пiдсумовуючи сказане, можемо зробити наступи висновки.
Прокуратура зможе повнощнно виконувати сво! функцi! й вирiшувати поставленi перед нею за-вдання за умов розроблення виважено!, продумано! й чгтко! нацiонально! антикорупцiйно! стратеги, в якш закрiплювався б комплекс заходiв державного, полiтичного, економiчного, сощального i правового характеру i механiзми взаемодi! антикорупцш-них оргашв.
Крiм того, необхiдна полiтична воля вищого керiвництва держави, оск1льки без цього навиъ найкращi законодавчi, адмшстративш або будь-як1 iншi заходи iз протидi! корупцi! не можуть бути ефективними.
Не можна оминути й сощального контролю з боку громадянського сустльства за всiею системою державного адмшстрування (неодмiнною
умовою для цього е створення атмосфери прозоро-сп), а також забезпечення можливостi кримшального переслщування правопорушник1в. Важливу роль у цьому здатнi вiдiгравати незалежш (дiйсно, а не на словах) засоби масово! iнформацii. Нинi можна вести мову про ввдсутшсть або обмежешсть ш-формацп про розкриття корупцiйних дiй чиновников уах рангiв та покарання за це посадових осiб i депутапв рiзних рiвнiв, суддiв i прокурорiв, вищих чинiв правоохоронних органiв та шших можновла-дцiв, бо пращвникам ЗМ1 не дозволяють цього ро-бити або власники каналiв, або влада (яскравим прикладом ручного управлшня телеканалами е ро-зпорядження, що надходять з ОП iз приводу того, кого запрошувати на ефiр, кого нi. Йдеться про те, що 20 жовтня 2021 року незалежний телеканал "UA: Перший" - суспшьний мовник, створений у 2014 рощ на базi колишньо! державно! телерадюко-мпан^, - звинуватив Офю президента Володимира Зеленського, серед шшого, у тиску.
«Ведучi Мирослава Барчук i Павло Казарiн написали, що Банкова висувае вимоги, за яких спiкери в1д влади братимуть участь в ефiрах. Пiзнiше про таке заявив i телеканал "Прямий"» [9].
«11 жовтня з ОП хотши нав'язати редакц^ двох власноруч обраних спiкерiв замiсть одного. У випадку вiдмови обiцяли взагалi не ввдправляти в ефiр про енергетичну безпеку нiкого.
18 жовтня "слуги" про^норували програму, що була присвячена, зокрема, бюджету на 2022 рж i закону про олiгархiв. У студи були опозицшш де-путати, полiтолог, журналiст, i не було гостей вщ влади» [9].
Не меншо! ваги (особливо в Укрш'ш, де прогнила судова система, а самi судда часто е топ-кору-пцiонерами, як, наприклад, суддя Зварич) набувае питання досягнення незалежшсть судово! влади. Отже, на чаа проведення повноцiнноi' реформи судiв.
Сподiваемося, що не лише ми дотримуемося тако! точки зору, а отже, положення, наведенi у пу-блжаци, можуть стати фундаментом при розроб-леннi успiшноi нацiональноi антикорупцiйноi поль тики в Украi'нi.
Список лггератури
1. Сахань О. М. Корупщя в сучаснш Укра!'нi як джерело деструктивностi влади. Вiсник Нацiона-льного ушверситету «Юридична академiя Укра!ни iменi Ярослава Мудрого» Янв 4 (27) 2015. С. 112129.
2. Корупщя поширена в усiх кра!нах £вро-пейського Союзу/ URL : https://www.radiosvoboda.Org/a/25252382.html
3. Тшьков А. Л. Особливосп протидй' полiти-чнiй корупцii в кра!нах £С. URL : http://academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Tinkov.pdf
4. Кушнарьов I. В. Полггична корупцiя в 1спа-н^: характерш прояви та напрямки боротьби. Вю-ник Марiупольського державного унiверситету. Сер. Iсторiя. Полiтологiя. 2017. № 18. С. 256.
5. Дела Порта Д., Ванучi А. Брудш оборудки: учасники, ресурси та мехашзми полггично! корупци / пер. з англ. С. Кошзюк. Ки!в: К. I. С., 2006. 302c.
6. Антикорупцшна полггика в Украш: навча-льний посiбник. URL : https://arm.naiau.kiev.ua/books/atikoruption/lectures/l ecture_1.html
7. Михайленко О.Р. Прокуратура Украши : подручник. 2-е вид., перероб. i допов. Кшв : Юрш-ком 1нтер, 2011. 336 с.
8. Про прокуратуру : Закон Украши № 1697-VII вщ 14 жовтня 2014 р. Сайт Верховно! Ради Украши. URL: http:// zakon4. rada. gov.ua/laws/show/1789-12.
9. Зворотнш ввдлж. Як Банкова конфлiктуe з сустльним мовником ... URL : https://www.pravda.com.ua/articles/2021/10/20/73111 00/.
НЕКОТОРЫЕ АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ МЕДИАЦИИ В РЕСПУБЛИКЕ КАЗАХСТАН
Тинистанова С.С.
Казахстан. г. Талдыкорган. Жетысуский университет кандидат исторических наук, преподаватель
Рысбекова А.А. Студентка 4 курса по специальности «Юриспруденция »
SOME TOPICAL PROBLEMS OF MEDIATION IN THE REPUBLIC OF KAZAKHSTAN
Tinistanova S.
Kazakhstan. Taldykorgan city.
Zhetysu University candidate of historical sciences, lecturer
RysbekovaA. 4th year student in the specialty "Jurisprudence "
Аннотация
В данной статье рассмотрены вопросы осуществления медиационной деятельности в Республике Казахстан, а также требования к осуществлению медиационной деятельности и возникающие проблемы при ее осуществлении.
Abstract
This article discusses the issues of carrying out mediation activities in the Republic of Kazakhstan, as well as the requirements for the implementation of mediation activities and the problems encountered during its implementation.
Ключевые слова: споры, медиация, медиаторская деятельность, закон, посредничество, анализ, причины, преимущества медиации.
Keywords: disputes, mediation, law, mediation, analysis, reasons, benefits of mediation.
Со времени принятия Закона Республики Казахстан «О медиации» прошло более десяти лет. Однако сказать, о том, что данный институт применяется полноценно, мы не можем. Вместе с тем, перегруженность судебной системы отрицательно сказывается на доступности правосудия.
В своем Послании к народу Казахстана Глава государства К.К. Токаев отметил: «Нужно развивать и альтернативные способы разрешения споров, что позволит находить компромиссы без участия государства. Такие институты хорошо показали себя в развитых странах.
Почти десять лет назад мы приняли Закон «О медиации». Но до настоящего времени ни один государственный орган не занимается его развитием, внятная государственная политика отсутствует. Данное положение дел следует исправить» [1].
Возникает вопрос:
Почему же медиация не находит должного применения в нашей стране?
Почему граждане не пользуется предоставленной государством возможности?
Исследовавшие данную тему авторы указывают ряд причин:
По мнению А. Рамазанова, анализ причин недостаточного распростронения примерительных процедур в обществе показал, что прежде всего, это недостаточная информационно-разъснительная работа с гражданами о примуществах процедуры медиации, об их праве на обращение за содействиемв регулировании спора к посреднику-медиатору. Хотя последнее время в этом деле есть заметные подвижки: на сайте каждого суда, в холле для посетителей размещены стенды с информацией о при-мерительных процедурах [2].
Ведь для Казахстана медиация - это институт, сложивщиеся исторически. Примерительные процедуры, которые еще в 18 веке начали применять бии, включали в себя разрешение конфликтов и
