CC BY
28
5. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМИ ВИЩО1 ШКОЛИ
Науковий вкник НЛТУ Укра'ши Scientific Bulletin of UNFU http://nv.nltu.edu.ua https://doi.org/10.15421/40280232
Article received 15.03.2018 р. Article accepted 29.03.2018 р.
УДК 504-027.22:[502.12-047.22:378-057.4]
ISSN 1994-7836 (print) ISSN 2519-2477 (online)
1 |><J Correspondence author O. M. Lobodynska o.lobodynska@nltu.edu.ua
О. М. Лободинська, I. П. Магазинщикова
Нацюнальний л^отехтчний утверситет Украгни, м. Львiв, Украта
РОЛЬ ЕКОЛОГ1ЧНИХ ПРАКТИК У ФОРМУВАНН1 ЕКОЛОПЧНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 ФАХ1ВЦЯ З ВИЩОЮ ОСВ1ТОЮ
На засадах компетентшсного пiдходу та основ теорп социально'' практики обгрунтовано можливiсть використання понят-тя екологiчна практика для виршення актуально'' проблеми формування у процеа навчання дiяльшсноí (поведшково'О складово'' компетентностi майбутнього фахiвця, а також п дiагностики як результату навчання. У контекстi концепцп стало-го розвитку запропоновано теоретичну штерпретащю поняття екологiчна практика, тдходи до структурного аналiзу еколо-гiчних практик, що застосовують у рiзних сферах життeдiяльностi людини. Наведено результати соцiологiчного анаизу конкретних виявiв еколопчио'' активностi студенив. Згiдно з концепцieю дослщження, змши у поведiнцi вiдбуваються пiд впливом еколопзацп навчання, iндикаторами цих змш е обiзнанiсть студентiв зi спектром еколопчних практик, готовнiсть ''х використовувати та набутий у процеа навчання досвщ !'х застосування. Окреслено можливост методу портфолiо як засо-бу формування та оцшювання рiвня еколопчно! компетентностi студента. Доведено необхiднiсть педагопчно! пiдтримки використання студентами екологiчних практик, яка полягае у шдвищенш рiвня обiзнаностi студентiв про ефективнi практики ресурсозбереження та природоохоронно'' дiяльностi, застосуваннi спецiальних форм оргашзацп самостшно! роботи сту-дентiв та !'х практично'' пiдготовки, використаннi рiзних форм суб'ект-суб'ектно'' взаемоди викладача i студента, реалiзацil принципу навчання сптьною дieю - вщ спшьио! дослiдницько-iнновацiйноl дiяльностi до спшьио! громадсько!, волонтерсь-ко'' роботи, спрямовано'' на захист природи та покращення стану довкiлля.
Кл^чов^ слова: еколопзащя освiти; компетентнiсний тдхщ; результат навчання; зразок поведiнки; сталий розвиток; со-цiологiчний аналiз; метод портфолю.
Вступ. Академiчна спiльнота Укра!ни протягом ос-таншх рок1в виконуе непросте завдання щодо реформу-вання освiти на засадах компетентнiсного тдходу. Принципова вiдмiннiсть цього пiдходу ввд когнiтивного полягае у трaктувaннi результату навчання: за компетентшсного тдходу педагопчт зусилля спрямовують-ся на набування студентами досвiду практичного використання набутих знань, навичок, вмшь для виконання конкретних соцiaльно-професiйних завдань, а також для формування здатносп виршувати реaльнi проблеми вах сфер життедiяльностi майбутнього фaхiвця. На цьому наголошують нормaтивнi документи, що утво-рюють сучасну базу реформування вичизняно! освiти. Так, у Закон Укра!ни "Про освпу" зазначено: результат навчання - сукупнгсть знань, розумть, ставлень, цгнностей, умть, зразтв поведтки, тших компетен-тностей, як опановуе та здатна продемонструвати особа тсля успгшного завершення осв1тньо1 програми або окремих ii частин (модул1в, предметгв, дисциплгн, курсгв тощо) (Zakon Ukrainy "Pro osvitu", 2017). Отже, у рамках ново! освггньо! парадигми ставлення людини до
реалш та перспектив И життед1яльност1, а також цшнос-т1 особистосп, зразки поведшки, що були сформован (засвоеш) нею у процеа навчання, е вагомим результатом цього процесу 1, одночасно, е важливими складови-ми компетентносп особистосп. Водночас дослщження стану застосування у вищш освт результатно! парадигми навчання, яка базуеться на компетентшсному шдход1, свщчить про, що значущ1сть цшшсно1 (ставлення, щнносп, смисли) та поведшково1 (зразки поведшки, досвщ д1яльност1) складових компетентносп майбутнього фах1вця е недооцшеною, И слабо акцентуе академ1чна спшьнота 1, як наслвдок, проблема формування та д1агностики цих важливих складових компе-тентносп е недостатньо опрацьованою у теоретичному та прикладному аспектах.
Д1агностика результативносп навчання студента, оцшка досягнутого ним р1вня компетентносп (у всш сукупносп И вияв1в) е необхщними для перманентного внесення вщповвдних коректив у навчально-виховний процес тдготовки фах1вця. Однак саме складшсть комплексного ощнювання компетентносп як результату
1нформащя про aBTopiB:
Лободинська Оксана Мирослaвiвнa, канд. соц. наук, доцент, в.о. завщувача кафедри соцюлогп та культурологи.
Email: o.lobodynska@nltu.edu.ua Магазинщикова 1рина Петрiвнa, канд. екон. наук, доцент, доцент кафедри соцюлогп та культурологй'.
Email: i.magazynshchykova@nltu.edu.ua Цитування за ДСТУ: Лободинська О. М., Магазинщикова I. П. Роль еколопчних практик у формуванш еколопчно''
компетентности фахiвця з вищою освiтою. Науковий вюник НЛТУ Укра'ши. 2018, т. 28, № 2. С. 00-00. Citation APA: Lobodynska, O. M., & Magazynshchykova, I. P. (2018). The Role of Environmental Practices in Shaping the Ecological Competence of a Higher Education Professional. Scientific Bulletin of UNFU, 28(2), 00-00. https://doi.org/10.15421/40280232
навчання е однieю з головних причин того, що когш-тивну oрiентацiю вищо! oсвiти в Укра!ш ще не подола-но, адже сьогодш oсвiтяни мають дoскoналi методи оць нювання рiвня набутих знань та вмшь, проте oцiнка зрушень у системi цiннoстей та пoведiнцi студента е проблематичною. На завадi посилено! oрiентацi! вищо! oсвiти на формування дiяльнiснo! (поведшково!) складово! компетентносп е те, що це потребуе нових шдхо-дiв до оргашзацп практично! пiдгoтoвки студента, реального залучення працедавцiв до розроблення освишх програм, насичення навчального процесу шноващями щодо змiсту та оргашзацп самостшно! роботи студента, забезпечення партнерсько! взаемодп у прoцесi навчання викладача i студента, загалом iстoтнo збiльшуе варпсть пiдгoтoвки фахiвця (Panych, 2017). Отже, актуальним е наукове осмислення ще! проблеми та, на цiй основ^ ре-альне насичення всiх елеменпв навчально-виховного процесу дiевими методами i засобами досягнення та дь агностики бажаного результату навчання - формування у студенпв кoмпетентнoстi як iнтегральнol сошально-професшно! риси oсoбистoстi.
Як вщомо, iнтегральна кoмпетентнiсть фахiвця е комплексом загальних та фахових (спешальних) компе-тентностей (Metodychni rekomendatsii). У сучасних умо-вах планетарно! еколопчно! кризи до складу ключових компетентностей, необх1дних кожнш сучаснш людинг для устшног життедгяльностг (Zakon Ukrainy "Pro os-vitu", 2017), обгрунтовано включено еколопчну компе-тентнiсть як здатшсть фахiвця гармoнiйнo взаемoдiяти з природним довк1ллям та сoцiумoм у вах сферах влас-но! життедiяльнoстi (Tunytsia & Mahazynshchykova, 2016). Оск1льки за структурою й штегральна компетен-тшсть, i l! складoвi (загальнi та спешальш) е iдентични-ми i тлумачаться нормативними документами як еднiсть когштивно!, цшшсно-смислово!, емоцшно-вольово! та поведшково! структур oсoбистoстi, як "ди-намiчну кoмбiнацiю знань, рoзумiнь, пoглядiв, щннос-тей, умiнь, iнших особистих якостей, що визначае здатшсть особи устшно здшснювати прoфесiйну та/або по-дальшу навчальну дiяльнiсть i е навчальним результатом на певному рiвнi освети" (Zakon Ukrainy "Pro osvi-tu", 2017). Розглянемо проблему формування та дiаг-ностики дiяльнiснol (поведшково!) складово! компетен-тнoстi майбутнього фахiвця на прикладi еколопчно! компетентносп.
Мета дослiдження. На приклащ еколопчно! компе-тентнoстi розглянути можливосп використання основ теорп сошально! практики для виршення проблеми формування у процеа навчання та дiагнoстики дiяль-нiснol (пoведiнкoвol) складово! кoмпетентнoстi фахiвця з вищою oсвiтoю.
Виклад основного матер1алу дослiдження. Як заз-начено вище, описуючи в рамках компетентшсного пiд-ходу результат навчання, законодавець окреслюе пове-дiнкoву складову кoмпетентнoстi поняттям зразки пове-дгнки. У сучаснш сошальнш науцi поняття зразок пове-дгнки, модель поведтки, патерн (як усталена поведш-кова реакщя людини на конкретну ситуацiю життедi-яльносп) часто вживають для характеристики актив-нoстi сoцiальнoгo суб'екта. Цi поняття дають змогу на-уковцям тлумачити фундаментальну категoрiю соцгаль-на практика (Balich, 2013), котра е зручним методич-ним iнструментoм сoцioлoгiчнoгo аналiзу виявiв актив-нoстi сoцiальних суб'екпв, до складу яких вiднoсимo як
окремих iндивiдiв, так i сошальш спiльнoти, oрганiза-цi!, рiзнoманiтнi сошальш шститути.
Вивчення джерел, як1 стосуються проблеми стиму-лювання екoлoгiчнo! активносп сoцiальних суб'ектiв, свiдчить про те, що для дослвдження !! конкретних ви-явiв найчастiше застосовують теорш сoцiальнo! практики (Social Practice Theory) (Dunlap, 2015; Evansetal, 2012; Gross & Heinrichs, 2010; Hards, 2011). Зпдно з цiею теoрiею, екoлoгiчна практика е рiзнoвидoм соць ально! практики, саме !! визначають як конкретний вияв екoлoгiчнo! активносп суб'екта, як сукупнiсть його до-цiльних дiй з порятунку природного довшлля. У теoрi! сoцiальнo! практики наголошуеться, що внаслiдoк зас-тосування екoлoгiчних практик змiни вiдбуваються як у природному довшлт, так i в системi сoцiальних вiднo-син i, головне, змiнюеться сам суб'ект практик, людина набувае нових властивостей (Barr, 2008; Hards, 2011; Shove et al., 2012). В англомовних наукових текстах на позначення еколопчно! практики вживають термши pro-enviromentalpractice та sustainable practice (Berthou, 2013; Hargreaves, 2011; Shove & Spurling, 2013).
Узагальнення теоретичних засад дoслiдження еколо-гiчних практик, вивчення доступних для аналiзу резуль-татiв конкретних соцюлопчних дoслiджень з проблем екoлoгiзацi! поведшки oсoбистoстi дали нам змогу зап-ропонувати таку iнтерпретацiю поняття еколог1чна практика - це модель поведшки, зразок доцшьно! дь яльнoстi сошального суб'екта, що забезпечуе задово-лення його потреб без порушення принцишв гармо-нiйнo! взаемoдi! людини та суспшьства з природним довк1ллям завдяки узгoдженoстi мети та результату ше! дiяльнoстi з цiлями сталого розвитку (Mahazynshchykova & Lobodynska, 2018). Такий пiдхiд створюе можли-вють виокремлювати для аналiзу iндивiдуальнi та гру-пoвi екoлoгiчнi практики, структурувати !х залежно вiд мети дiяльнoстi (практики господарювання, пoлiтичнi, сoцioкультурнi, повсякденш - прoфесiйнo-трудoвi, спо-живання, амейно-побутов^ дoзвiльнi тощо), аналiзува-ти oкремi групи практик крiзь призму визначених свгго-вою спiльнoтoю цiлей сталого розвитку тощо.
Важливою проблемою дослщжень протягом трива-лого часу залишаеться проблема мотивування змiн по-ведшки людини на дружню до довшлля, заохочення до використання позитивних еколопчних практик. Мето-дoлoгiчнoю основою виршення цiе! проблеми вважа-ють трифакторну модель еколог1чно'1 практики (Shove et al., 2012), яка пояснюе бажаш змши у пoведiнцi дiею трьох груп чинник1в: наявнiстю матерiальнoгo забезпечення (Materials), до якого зараховують шфраструкту-ру, технологи, нормативно-правове регулювання, плани та програми дiяльнoстi вщповвдних сoцiальних iнститу-тiв тощо; цшшсно-смисловим наповненням дiяльнoстi (Meaning) - уявлення про важливiсть, значущiсть, цiн-носп oсoбистoстi, смисли, дoмoвленoстi тощо, а також компетентшстю oсoбистoстi (Competencies) - сукупшс-тю !! знань, реальних навишв, практичного дoсвiду використання людиною позитивних екoлoгiчних практик.
Отже, зпдно з шею теоретичною моделлю, застосу-вання людиною закрiплених культурою еколопчних практик, прагнення розширювати !х спектр i, цим самим, шдвищувати рiвень свое! екoлoгiчнo! активносп залежить вiд l! екoлoгiчнo! компетентность Однак еко-лoгiчну кoмпетентнiсть, як результат еколопзацп навчання, можна дiагнoстувати, oцiнюючи рiвень oбiзна-
носп людини про наявш екологiчнi практики, piBeHb готовносп ïx використовувати, що змiнюeться пiд впли-вом зрушень в умовах життeдiяльнoстi та в CTCTeMi цш-нiснo-смислoвoгo осягнення дщсносп, а також дoсвiд реального застосування людиною екoлoгiчниx практик. Це саме ri особистi якостг, як можна 1дентиф1кува-ти, спланувати, оцтити i вимiряти та яю особа здат-на продемонструвати тсля завершення освтньог прог-рами або окремих освiтнiх компонентiв (Zakon Ukrainy "Pro vyshchu osvitu", 2014).
Концепщя еколопзацп навчання, метою я^ е формування екoлoгiчнoï кoмпетентнoстi майбутнього фа-xiвця, передбачае набування студентами досвщу у вирь шеннi конкретних еколопчних та сошальних проблем рiзнoгo рiвня на oснoвi використання набутих "знань, умшь i навичок, що забезпечують здатнiсть аналiзувати процеси природокористування з рoзумiнням взаемоза-лежнoстi екoнoмiчнoï, довшльно'' та сoцiальнoï систем, пропонувати превентивш рiшення для запoбiгання дес-труктивним впливам i конструктивно ствпрацювати для забезпечення екoнoмiчнoï ефективнoстi, сoцiальнoï справедливoстi та якoстi довк1лля в iнтересаx сучасних i майбутнix пoкoлiнь" (Tunytsia & Zahvoiska, 2016).
Зрoзумiлo, що без належнoï педагoгiчнoï пiдтримки, без спещально oрганiзoванoï роботи, як складoвoï нав-чально-виховного процесу, важко спoдiватися на збага-чення досввду залученoстi студентiв до реалiзацiï у свош дiяльнoстi цiлей сталого розвитку, на розширення спектра екoлoгiчниx практик, що вони використовують у вах сферах життедiяльнoстi. Неoбxiднiсть виконання цього завдання спонукае до глибшого аналiзу виявiв ре-альнoï екoлoгiчнoï активнoстi, вивчення та систематиза-цiï даних про наявш еколопчш практики, а також мож-ливостей проектування нових практик, що узгоджують-ся з тлями та принципами сталого розвитку.
Громадський центр сoцioлoгiчниx дослвджень НЛТУ Украши протягом тривалого часу вивчае вплив еколопзацп навчання на формування екoлoгiчнoï свiдoмoстi студентiв, змiни у ïx ставленнi до проблем ресурсозбе-реження та охорони природного довшлля, набуття реального досввду у виршенш цих проблем на галузево-му та теритoрiальнoму рiвняx.
Концепшею дослвдження важливим ресурсом вирь шення екoлoгiчниx проблем визначено oбiзнанiсть що-до можливих спoсoбiв долучитися до природоохорон-нoï дiяльнoстi (iндивiдуальнo чи у склащ групи), набування досвщу ïx використання i, ввдповщно, тдвищен-ня рiвня oбiзнанoстi - важливе завдання oсвiтян. Еколо-пзащя змiсту навчання передбачае надання студентoвi максимально кoнкретнoï вiдпoвiдi на запитання: що я конкретно можу зробити для збереження природного довк1лля як фаxiвець, громадянин, мешканець, спожи-вач тощо.
За результатами соцюлопчних опитувань, як1 прово-дилися центром у 2010 та у 2017 рр., зафшсовано пози-тивну динамiку рiвня oбiзнанoстi студентiв НЛТУ Украши щодо застосування еколопчних практик у громадський та побутовш дiяльнoстi. Зокрема спостереже-но зростання частки студентськoï мoлoдi, яка добре знае: як ввдповвдально поводитися з выходами (сегрега-цiя батарейок, сортування смiття, здавання на перероб-ку макулатури тощо), у який спoсiб можна економити у побуп прирoднi ресурси (електрoенергiю, воду, патр тощо), як вiдпoвiдальнo споживати (надання переваги
продуктам мюцевих виробник1в; ввдмова вiд упаковки, що погано утилiзуеться; повторне використання речей тощо).
Формування усввдомленого ставлення мoлoдi до здiйснення прoекoлoгiчнoï дiяльнoстi, гoтoвнiсть сту-дентiв долучатися до суспiльнo значущих екoлoгiчниx практик також е важливою складовою дiагнoстики еко-лoгiчнoï кoмпетентнoстi студента. За результатами опи-тування, двое з трьох респoндентiв гoтoвi долучатися до громадських рoбiт щодо прибирання паршв, берегiв рiчoк, висаджування дерев; кожен другий студент гото-вий поширювати iнфoрмацiю про проблеми довк1лля через сошальш мережу oсoбистi контакти, турбуватися про бездомних тварин i брати участь у волонтерсьшй дiяльнoстi. Кожен третш з опитуваних готовий долучитися до оргашзацп та проведення конкурав, акцiй еко-лoгiчнoгo спрямування, а також брати участь у сошаль-ному експериментi "нуль вiдxoдiв", який проводиться у Львoвi.
Бшьшють студентiв гoтoвi долучитися до пoширенoï у свiтi практики "шерингу", що мае за мету рацюнальне використання речей, збереження природних ресурсiв, необхвдних для виробництва. Зокрема, найбiльшу шд-тримку мали так1 рiзнoвиди спшьного користування, як: вiддавання непoтрiбниx речей до "банку речей", спшьне користування велосипедами, дарування iншим людям сво1х особистих речей, прокат ялинок у горщиках на зи-мoвi свята та iншi.
За результатами опитувань фшсують високий рiвень (90 %) готовносп студентськoï мoлoдi застосовувати пoбутoвi екoлoгiчнi практики вiдпoвiдальнoгo пово-дження з вiдxoдами, а саме: сортувати та викидати у спецiальнi контейнери (пункти прийому) вiдxoди (пластик, патр, скло, батарейки, ртутнi лампи, старий одяг тощо), прибирати та забирати зi собою смiття тсля тк-нiка на прирoдi, застосовувати для чорнового друку ра-шше використаний папiр. Бiльшiсть студентiв гoтoвi докладати зусиль щодо економного використання у по-бутi електрики, води та газу.
Кожен другий студент НЛТУ у процеа опитування зазначив, що готовий до вщповвдального споживання, найбiльшу тдтримку мали так1 практики: вiдмoва вщ використання пoлiетиленoвиx пакетiв, пластикового одноразового посуду; тд час купiвлi тoварiв надавати перевагу товарам у безпечнш для довк1лля упаковш та екoлoгiчнo безпечним товарам, а також не купувати (не зривати) рослин, занесених до Червoнoï книги (первоц-вiтiв тощо).
Важливо наголосити, що результати конкретних соцюлопчних дослщжень поширеносп екoлoгiчниx практик засвщчують розрив мiж гoтoвнiстю мoлoдi до ïx використання (високий рiвень) та ïï реальною еколопч-ною активнiстю (низький рiвень). При цьому тсля зю-тавлення результапв опитування 2010 i 2017 рр. прос-тежуемо позитивну, хоча i незначну, тенденцiю до зменшення цього розриву.
Результати останшх сoцioлoгiчниx опитувань зас-вiдчують високий рiвень екoлoгiчнoï активнoстi щодо поводження мoлoдi зi смiттям, адже 89 % студенпв заз-начило, що завжди викидають смiття на вулицях тiльки в смiттевi баки (урни), бiльшiсть респoндентiв сорту-ють смитя, якщо для цього ствoренi вщповвдш умови, найпoширенiшoю практикою екoнoмiï природних ре-
сурав е використання енергозберiгaючих та LED лам-почок.
Серед консьюмеристських екологiчних практик, як у повсякденному життi застосовуе студентська молодь, чшьне мiсце займае практика купувати обмежену шль-шсть 1ж1, щоб не викидати зайво!, кожен другий студент купуе переважно продукти "по сезону" та в мюце-вих виробник1в, споживае "оргaнiчнi продукти". У питаниях вщмови вiд предметiв побуту, яш роблять життя комфортним, але завдають шкоду навколишньому сере-довищу, вiдповiдi респонденпв роздiлилися так: вiд використання полiетиленових пaкетiв, зaмiнюючи !х на пaперовi або з тканини, третина респондентiв готовi вiдмовитися цiлком, а 2/3 - частково. Майже половина учаснишв опитування рiшуче налаштована на щлкови-ту вiдмову вiд використання пластикового одноразового посуду, замшюючи його багаторазовим або паперо-вим. Здшснюючи покупки продуктiв в упаковщ, 54,5 % респондентiв готовi надавати перевагу товарам у без-печнш для довк1лля упaковцi. Загалом, ввдповщ рес-пондентiв зaсвiдчують домiнувaння у повсякденному житп прагматичних мотивiв д1яльносп, а також моделей поведшки, що забезпечують самозбереження.
Отже, результати опитування студенпв ввдобража-ють позитивш змiни в !хньому використaннi повсякден-них екологiчних практик. Зрозумiло, що для дiaгности-ки змiн, що вщбуваються пiд впливом еколопзацп нав-чання, недостатньо результaтiв соцiологiчних обсте-жень. Вони е необхiдною складовою дiaгностики цш-шсно1 та емоцшно-вольово! складово! еколопчно1 ком-петентностi, проте мають бути доповненими iншими методами та засобами оцшки li рiвня.
Одним iз дiевих зaсобiв, що забезпечуе досягнення ще1 мети, е метод портфолю Педaгогiчний експери-мент, який ми провели, з використання цього методу показав, що саме портфолiо, як зааб накопичення та систематизацп мaтерiaлiв, яш зaсвiдчують рiвень сфор-мовaностi еколопчно1 компетентностi студента, адекватно виконуе дiaгностичну функцiю разом iз функць ями впорядкування самостшно1 роботи студента, и сти-мулювання, самооргашзацп, самопрезентацп результа-тiв навчання та самоощнювання !х, на цiй основi вибу-довуеться суб'ект-суб'ектна взaемодiя з викладачами протягом усього перiоду навчання студента в ушверси-тетi (Adamovskyi & Mahazynshchykova, 2014).
Використання у навчальнш роботi методу портфолiо дае змогу поступово залучати студентiв до застосуван-ня практик природоохоронно1 та ресурсозберц-аючо1 дь яльностi, надаючи !й характер безперервно1, з акцентом на самостшнш дослiдницькiй та практично перетворю-ючш роботi. Досягнення ще1 мети забезпечуеться, якщо завдання для самостшно1 роботи, що розробляють вик-лaдaчi, мають проблемний i трaнсдисциплiнaрний характер та спрямоваш на вирiшення реальних галузевих i територiaльних проблем. Отже, педагопчна тдтримка використання студентами еколопчних практик ба-зуеться на прагненш виклaдaчiв забезпечити збшьшен-ня часу практичное' пiдготовки, самостшно1 роботи студенпв, використати iндивiдуaльний пiдхiд, орiентуючи, разом iз тим, на ствпрацю.
Формуванню еколопчно1 компетентностi студента шляхом залучення 1'х до реaлiзaцil еколопчних практик активно сприятиме зв'язок навчання з практикою орга-шзацп життедiяльностi унiверситету на засадах сталого
розвитку: вдосконалення шфраструктури здорового способу життя студентiв, iMraeMeHrama практики зеле-них унiверситетiв та зеленого студм^ечка, запрова-дження екошновацп у сферi енергоефективностi та ре-сурсозбереження, моделей поведiнки i споживання, що вiдповiдають концепцп сталостi - використання енерго-ощадливого обладнання та технологш, альтернативних джерел та видiв енергп, мiсцевих продуктiв для 1далень, екологiчно безпечних засобiв для прибирання примь щень, сортування та утилiзацiя вiдходiв, використання електронних засобiв комушкацп, електронних ресурсiв бiблiотек, перехiд на непаперове дшоводство тощо.
Висновки. Еколопчш практики, як конкретнi зразки доцшьно! дiяльностi людини, що забезпечують задово-лення li потреб без порушення принципiв гармоншно1 взаемодп з природним довк1ллям, е ефективним засо-бом формування еколопчно1 компетентностi май-бутнього фахiвця. Одночасно, згiдно з теорiею сошаль-но1' практики, екологiчнi практики е зручним шструмен-том дiагностики та оцiнювання досягнутого студентами внаслвдок навчання рiвня еколопчно1 компетентностi.
За умови належно! педагопчно1 пiдтримки використання студентами еколопчних практик та оргашзацп функцюнування унiверситету на засадах сталосп, ста-ють досяжними так1 цш навчання, як: виховання вщпо-ввдального ставлення майбутнього фахiвця до результа-тiв власно1 дiяльностi; формування критичного мислен-ня з конструктивною компонентою пошуку нових, нес-тандартних пiдходiв до вирiшення актуальних галузевих i територiальних проблем; налаштованосп на да-алог, партнерство, ствпрацю; прагнення здiйснювати всi види дiяльностi (професiйну, громадську, дозвiльну тощо) вщповвдно до цiлей сталого розвитку.
Перелш використаних джерел
Adamovskyi, M. H., & Mahazynshchykova, I. P. (2014). Otsiniuvan-nia rivnia sformovanosti ekolohichnoi kompetentnosti VNZ yak re-zultatu ekolohizatsii navchannia. [Assessment of the level of formation of ecological competence of higher educational institutions as a result of environmental education]. Vyshcha osvita Ukrainy, 3, 135-140. [in Ukrainian]. Balich, N. (2013). Socialjni praktyky ta jikhnja rolj v suchasnomu sus-piljstvi. [Social practices and their role in modern society]. Soci-ologhija: teorija, metody, marketyngh, 4, 69-78. [in Ukrainian]. Barr, S. (2008). Environment and Society: Sustainability, Policy and
the Citizen. Ashgate Publishing, Ltd. Berthoü, S. (2013). The Everyday Challenges of Pro-Environmental Practices. The Journal of Transdisciplinary Environmental Studies, 12, 53-68.
Dunlap, R. (2015). Environmental Sociology. International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences, 7, 796-803. https://doi.org/10.1016/B978-0-08-097086-8.91030-4 Evans, D., Southerton, D., & McMeekin, A. (2012). Sustainable consumption, behaviour change policies and theories of practice. The Habits of Consumption, COLLeGIUM: Studies across Disciplines in the Humanities and Social Sciences, 12, 113-129. Helsinki: Helsinki Collegium for Advanced Studies. Gross, M., & Heinrichs, H. (2010). Environmental Sociology: European Perspectives and Interdisciplinary Challenges. Springer Science & Business Media. Hards, S. (2011). Social Practice and the Evolution of Personal Environmental Values. Environmental Values, 20(1), 23-42. https://doi.org/10.3197/096327111X12922350165996 Hargreaves, T. (2011). Practice-ingbehaviour change: Applying social practice theory to pro-environmental behaviour change. Journal of Consumer Culture, 11, 79-99.
https://doi.org/10.1177/1469540510390500
Mahazynshchykova, I., & Lobodynska, O. (2018). Teoretychne pidgruntia sotsiolohichnoho analizu ekolohichnykh praktyk yak za-sobu dosiahnennia tsilei staloho rozvytku. [Theoretical basis of sociological analysis of environmental practices as a means to achieve sustainable development goals]. Hrani 2, 17-28. [in Ukrainian].
Panych, O. (2017). Yakoiu bude reforma akredytatsii u vyshchii osvi-ti? Title of resources. Retrieved from: http://education-ua.org/ua/ar-ticles/1029-yakoyu-bude-reforma-akreditatsij i-u-vishchij -osviti
Rekomendatsii. (n.d.). Metodychni rekomendatsii shchodo rozroblen-nia standartiv vyshchoi osvity. Title of resources. Retrieved from: www.sau.Kyiv.ua/docs/20161220/recomendations.doc. [in Ukrainian].
Shove, E., & Spurling, N. (2013). Sustainable Practices: Social theory and climate change. London: Routledge.
Shove, E., Pantzar, M., & Watson, M. (2012). The Dynamics of Social Practice. Everyday Lifeand HowitChanges. London: Sage Publications.
Tunytsia, Yu. Yu., Mahazynshchykova, I. P., & Adamovskyi, M. H. (2016). Sotsialna vidpovidalnist universytetu za dosiahnennia tsilei staloho rozvytku. [The social responsibility of the university for achieving the goals of sustainable development]. Ievropeiska intehrat-siia vyshchoi osvity Ukrainy v konteksti Bolonskoho protsesu, 4(2), 52-56. [in Ukrainian]. Tunytsia, Yu. Yu., Zahvoiska, O. M., & Adamovskyi, A. M. (2016). Ekonomichnyi dyskurs osvity dlia stalohoro zvytku. [The economic discourse of education for sustainable development]. Znannia, 4(74), 7-27. [in Ukrainian]. Zakon Ukrainy "Pro osvitu". (2017). Title of resources. Retrieved
from: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Zakon Ukrainy "Pro vyshchu osvitu" (2014). Title of resources. Retrieved from: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/zakonodavstvo-pro-diyal-nis/zakoni-ukraini/65715.html.
О. М. Лободинская, И. П. Магазинщикова
Национальный лесотехнический университет Украины, г. Львов, Украина
РОЛЬ ЭКОЛОГИЧЕСКИХ ПРАКТИК В ФОРМИРОВАНИИ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ СПЕЦИАЛИСТА С ВЫСШИМ ОБРАЗОВАНИЕМ
С учетом требований компетентностного подхода к реформированию системы образования и на основе теории социальной практики, обоснована возможность использования понятия экологическая практика для решения актуальной проблемы формирования в процессе обучения поведенческой составляющей компетенции будущего специалиста с высшим образованием, а также ее диагностики как результата обучения. В контексте концепции устойчивого развития предложена теоретическая интерпретация понятия экологическая практика, подходы к структурному анализу экологических практик, используемых в разных сферах жизнедеятельности человека. Приведены результаты социологического анализа конкретных проявлений экологической активности студентов. Согласно концепции исследования, изменение поведения студента происходит под влиянием экологизации обучения, индикаторами этих изменений являются информированность о спектре экологических практик, готовность их использовать, а также имеющийся опыт их применения. Очерчены возможности метода портфо-лио как способа формирования и средства оценки уровня экологической компетентности студента. Обоснована необходимость педагогической поддержки использования студентами экологических практик, которая состоит в повышении уровня знаний студентов об эффективных практиках, способствующих экономии природных ресурсов и защите окружающей среды, использовании специальных форм организации самостоятельной работы студентов и их практической подготовки, обеспечении субъект-субъектного взаимодействия преподавателя и студента в процессе его обучения, совместной научно-исследовательской деятельности, а также совместной общественной, волонтерской работе по защите природы и улучшению состояния окружающей среды.
Ключевые слова: экологизация образования; компетентностный подход; результат обучения; модель поведения; устойчивое развитие; социологический анализ; метод портфолио.
O. M. Lobodynska, I. P. Magazynshchykova
Ukrainian National Forestry University, Lviv, Ukraine
THE ROLE OF ENVIRONMENTAL PRACTICES IN SHAPING THE ECOLOGICAL COMPETENCE OF A HIGHER EDUCATION PROFESSIONAL
Based on the competence approach and basic principles of the theory of social practice, the authors substantiate the possibility of using the concept of environmental practice to address the topical issue of formation of the activity (behavioural) component of the competence of a future specialist, as well as its diagnostics as a result of training. In the context of the concept of sustainable development we present a theoretical interpretation of the concept of environmental practice and approaches to the structural analysis of environmental practices applied in various spheres of human activity. Environmental practice is proposed to be considered as a model of behaviour, an example of purposeful activity of the individual, ensuring satisfaction of his needs without violating the principles of harmonious interaction with the natural environment. We outline the possibilities of using the concept of environmental practice as an instrument for analysing the environmental activity of the individual and seeking reserves for its improvement. The results of a sociological analysis of specific manifestations of environmental activity of students are presented. According to the concept of the study, changes in behaviour occur under the influence of education greening, indicators of these changes are the students' awareness of a range of environmental practices, readiness to use them and the experience gained in their learning process. The authors define the possibilities of the portfolio method as a means of formation and assessment of the level of environmental competence of the student. We prove the necessity of pedagogical support for the use of environmental practices by students, which means raising the level of students' knowledge about effective practices of resource conservation and nature protection activities, the application of special forms of organization of independent work of students and their practical training, the use of various forms of subject-subject interaction of the teacher and student, the implementation of the principle of learning by joint action - from joint research and innovation activities to the joint public, volunteer work aimed at protecting nature and improvement of the environment.
Keywords: greening of education; competence approach; learning outcomes; behaviour pattern; sustainable development; sociological analysis; portfolio method.
