CC BY
44
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
УДК 616.831-005:577.1:616-092.11 DOI: 10.22141/2224-0586.4.91.2018.137863
Задорожна Б.В.1, Сайко О.В.2
1 Льввський нацюнальний медичний унверситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на
2 Вйськово-медичний кл1н1чний центр Захдного репону, м. Льв1в, Украна
Роль 6ioxiMi4^x MapKepiB в патогенез^ дiaгнoстицi та прогнозуванш гостроТ церебрально! шемп
Резюме. В сmаmmi наведет дат лтератури про сучасну виживатсть та смерттсть вiд церебрального шсульту, показана роль гематоенцефалiчного бар'ера та судинного ендотелЮ в патоге-незi ушкодження мозково1 тканини з подальшим розвитком запальних нейроавтоiмунних порушень. Виявлено, що критерiем тяжкостi шсульту елабораторт визначення вмсту С-реактивного быка та показни^в прозапальних i протизапальних цитокшв. Також важливу дiагносmичну та про-гностичну роль у динамщ перебгу шсультно1 хвороби вiдiграюmь нейроспецифiчнi блки. Визначення рiвнiв блка S100 та нейроспецифiчноi енолази дае змогу виявити ступшь вираженосmi уражень нейротв i клтин гли, прогнозувати клшчний перебк i завершення захворювання, здшснювати мо-тторинг його лжування. Тому найважлившим аспектом фундаментальних долджень в ангонев-рологи е вивчення бiохiмiчних зрушень при теми мозку, що дозволяе розширити розумшня складних механiзмiв патогенезу шфаркту мозку, розробити терапевтичт тдходи до корекци меmаболiчних порушень. Отже, долдження бюхiмiчних маркерiв дае можливсть оцшити тяжккть деструк-тивних змш тканини головного мозку, порушення цiлiсносmi гемаmоенцефалiчного бар'ера, прогнозувати перебк i завершення госmроi церебральноi шеми.
Ключовi слова: церебральний шсульт; тсляшсультна виживатсть; гемаmоенцефалiчний бар'ер; судинний ендотелш; запальна iмунна вiдповiдь; бiохiмiчнi маркери
Церебральний шсульт е одшею з важливих причин захворюваност та смертност населення в уах крашах свггу [1]. При цьому в показниках захворю-ваност та смертност вщ шсульту жт^в краш iз рiзним рiвнем доходу виявлено значт вщмшность Результати епщемюлопчних дослщжень свщчать про те, що за остант 40 роюв захворювашсть на церебральний шсульт в економiчно розвинених краь нах знизилася на 42 %, у той час як у крашах iз менш високим доходом захворювашсть на гострi порушення мозкового кровооб^ збшьшилася бшьш нж на 100 % [2]. У крашах iз середшм i низьким доходом на !х частку припадае 85 % смертей i 87 % втрачених роюв життя, пов'язаних iз шсляшсультною швалщ-шстю. Якщо сучаснi тенденцп захворюваностi на церебральний iнсульт i старiння населення будуть зберiгатися незмшними, то смертнiсть вiд iнсульту в крашах, що розвиваються, буде збшьшуватися на
20 % [3]. При цьому единим ефективним методом за-побтання пандемп церебрального iнсульту е профь лактика гострих i хротчних судинних захворювань головного мозку. Через поширенють артерiальноi гшертензп, курiння, вживання мiцного алкоголю, абдомiнального ожирiння, низь^ фiзичноi актив-ностi та нездорового харчування в крашах Схiдноi бвропи кiлькiсть хворих на церебральний шсульт невпинно зростае [4]. На сьогодш гострi порушення мозкового кровооб^ продовжують домiнувати у структурi судинних захворювань головного мозку. У свт щорiчно церебральний iнсульт переносять близько 6 мшьйошв чоловiк [5]. Незважаючи на ак-тивне вивчення ще! проблеми, спецiалiсти вщзна-чають, що госщ порушення мозкового кровообiгу продовжують посщати друге мiсце серед причин смертности поступаючись смертностi вщ серце-во-судинних захворювань, i провiдне — серед при-
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» (<Medicina neotloznyh sostoanij»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденцГГ: Сайко О.В., Вiйськово-медичний шшчний центр Захiдного регiону УкраГни, вул. Личашська, 26, м. Львiв, 79010, УкраТна; e-mail: o.saiko@ukr.net For correspondence: 0. Saiko, Military Medical Clinical Center of the Western Region of Ukraine, Lychakivska st., 26, Lviv, 79010, Ukraine; e-mail: o.saiko@ukr.net
чин швалщизацп дорослого населения [6—8]. У го-строму перiодi церебрального iшемiчного iнсульту смертнiсть становить близько 35 % i збшьшуеться до кшця першого року на 12—15 % [9]. В Укра!ш рiвень захворюваностi та смертностi внаслщок церебраль-них iнсультiв залишаеться стабiльно високим i пе-ревищуе середнi показники бiльшостi европейських кра1н, де вш становить близько 200,0 на 100 тис. на-селення [9, 10]. Щороку в Укра'1ш рееструеться 100— 110 тис. церебральних iнсультiв, з яких близько 57 % припадае на iшемiчнi iнсульти [9, 11]. Аналiз захво-рюваностi на церебральний шсульт в Укра!ш протя-гом останшх десятилiть свiдчить про несприятливу тенденцiю до 11 зростання. За перюд 2000—2010 рр. кiлькiсть гострих порушень мозкового кровообiгу в Укра!ш зросла у 1,6 раза. З 2011 р. тенденц1я до зростання захворюваносп на iнсульт зберiгаеться, i у 2013 р. даний показник досягнув 297,0 на 100 тис. населення [9, 12]. Як вщомо, ризик розвитку церебрального шсульту тдвищуеться зi збшьшенням вiку. Так, у оаб вiком понад 25 роюв захворюванiсть i смертнiсть вщ шсульту збшьшуеться у 2 рази з кож-ним десятилiттям. На сьогодш частка осiб похилого вiку у популяци становить 23—25 %, а у 2025 р., згщ-но з прогнозами, становитиме 30 %, що зумовить збшьшення кiлькостi хворих iз гострою церебровас-кулярною патолопею [13]. Проведений Ю.1. Голо-вченком аналiз фатальних наслiдкiв iнсульту про-тягом трьох рокiв засвiдчив, що найбшьшу кiлькiсть летальних випадкiв зафжсовано в першi 30 дiб тсля церебрального iнсульту. Кумулятивна виживанiсть для вск хворих на церебральний шсульт у першi 30 дiб становила 87 %, через 6 мюящв — 83 %, через 1 рж — 81 %, через 2 роки — 75 %, через 3 роки — 69 % [14]. У дослщженш привертав увагу нерiвномiрний розподш показника ризику смерт за роками. Так, тсля виписки зi стацiонару з роками зростання смертност характерне для вах пiдтипiв iнсульту та навiть для лакунарного i невiдомого (невизначено-го) шдтипу, коли неврологiчний дефiцит е легким або помiрним. Автори припустили, що наявнють гшертошчно! хвороби, метаболiчних розладiв, iмо-вiрного розвитку судинно'1 деменцГi е чинником високого вщсотку «шслястацюнарних» фатальних наслiдкiв. Проте протягом останшх кшькох деся-тилiть спостертаеться зниження смертностi вiд ш-сульту в свт [12, 13], що призводить до збiльшення у популяци кшькосп людей iз наслщками шсульту. 35—40 % хворих на шсульт помирають протягом першого мюяця, а серед тих, хто вижив, до повно-цшно! працi повертаються лише близько 10 %. На кожш 100 тис. населення припадае 600 хворих iз наслщками перенесеного гострого порушення мозкового кровообiгу, серед них близько 60 % е шваль дами [12]. У популяцшному дослщженш [15] iз за-лученням осiб, якi перенесли церебральний шсульт, встановлено, що через 5 роюв 20 % оаб перенесли повторний шсульт.
Частота виникнення рiзних ввддв церебрального iнсульту коливаеться. Iшемiчнi шсульти становлять 65—87 %, геморагiчнi (включаючи внутрiшньомоз-
ковi гематоми та субарахнощальш крововиливи) — 10—20 %, транзиторш iшемiчнi атаки та iншi види гострих мозкових подiй — 10—15 % [16].
У розвитку шфаркту мозку велике значення ма-ють такi патофiзiологiчнi процеси [17]:
— зниження мозкового кровотоку;
— зниження синтезу аденозинтрифосфату;
— дисфункцiя каналiв активного iонного транспорту;
— активацiя глутаматного каскаду при надлиш-ковому вившьненш глутамату з пресинаптичних закшчень iшемiзованих нейронiв у мiжклiтинний проспр;
— вивiльнення кальцiю з внутршньоклггинного депо;
— активацiя ряду ферментiв — фосфолшази, ксантиноксидази, протеази калпа'iну, а також нако-пичення арахiдоново'i кислоти;
— окислювальний стрес i накопичення вiльно-радикальних сполук i метаболтв кисню;
— запалення i генетично запрограмована заги-бель нейронiв.
Церебральш iшемiчнi процеси супроводжуються деривацiею енергетичних реакцiй i накопичуван-ням в ушкодженш зонi недоокислених продуктiв, що утворюються в умовах анаеробного глiколiзу, порушенням функцiонування мембранних електро-лггних каналiв, пiдвищенням проникностi клiтин-них мембран i гематоенцефалiчного бар'ера (ГЕБ), внаслщок чого в нейрони з екстрацелюлярного простору проникае вода. Це призводить до формування вазогенного набряку. При цьому збшьшуеться об'ем мозку, виникае внутршньочерепний тиск. Набряк головного мозку виникае через юлька хвилин тсля розвитку шеми. Вираженiсть набряку залежить в1д розмiрiв iшемiчного ураження. Ппокс1я головного мозку через зниження мозкового кровооб^ ви-кликае iшемiчний каскад патобiохiмiчних реакцiй, що призводять до некрозу iшемiзованоl тканини. На молекулярному рiвнi етапи iшемiчного каскаду опосередковуються великою ильюстю бiлкiв та ш-ших бiологiчно активних речовин, яю переважно синтезуються в судинному ендотели та е факторами нейрохiмiчноl регуляцП [18]. До них належать:
— низкомолекулярш сполуки (глутамат, гам-ма-амiномасляна кислота (ГАМК), допамiн, оксид азоту);
— нейропептиди (анпотензин-1, ендотелiн-1, енкефалши, натрiйуретичнi пептиди);
— трофiчнi фактори (васкулоендотелiальний фактор росту (VEGF), нейротропний фактор мозку (BDNF));
— цитокши (прозапальнi медiатори) — iнтер-лейкши (IL-1b, IL-6, IL-10), фактор некрозу пухли-ни альфа (ФНП-а).
Експрес1я генiв при зaгибелi нейронiв активiзуе синтез прозапальних цитокiнiв (IL-1 спектра а i р, ФНП-а, молекул м1жклггинно1 взаемодП, цикло-оксигенази-2), при якому запускаються процеси запалення в дшянщ шеми, пiдтримки оксидантного стресу, порушення мiкроциркуляцil i ГЕБ.
Критерiем тяжкостi iнсульту е визначення по-кaзникiв прозапальних i протизапальних цитоюшв у хворих у гострому перiодi iшемiчного iнсульту. Так, зниження рiвня ФНП-а у цереброспiнaльнiй рщиш aсоцiюеться з тяжким перебiгом, а пГдви-щення його рiвня — зi сприятливим перебiгом ш-сульту. Численними дослщженнями встановлено, що при шеми запалення сприяе вторинним де-структивним змiнaм нейронiв. Мiгрaцiя лейкоципв в дiлянку шеми може починатися через 30 хвилин вiд 11 початку. Лейкоцити порушують проходження еритроципв через мiкроциркуляторне русло. При цьому активацш фосфолiпaз у лейкоцитах сприяе виробленню речовин, яю викликають вазокон-стрикцiю та пiдсилюють агрегащю тромбоцитiв. Речовини, що виробляються активованими лейкоцитами, можуть так само викликати деструктив-ш змiни тканини мозку. У процесi шеми «ядро» шфаркту поступово збiльшуеться в об'емi. Отже, внаслщок викликаного iшемiею порушення енер-гетичного обмiну настае деполяризацГя нейрошв, вивiльняються нейромедiaтори, що супроводжу-еться пщвищенням рiвня внутрiшньоклiтинного кaльцiю. Це призводить до додаткового вивГльнен-ня збуджуючих aмiнокислот глутамату та аспартату, пад впливом яких збiльшуеться вмют внутрГшньо-клiтинного кaльцiю й активацш ряду ферменпв. Через aктивaцiю перекисного окислення лшщв ви-никае деструкцГя клiтинних мембран, розвиваеться апоптоз нейрошв (роз'еднання 1х зв'язкiв з шши-ми нейронами). Нaйвaжливiшими пaтологiчними феноменами, що викликають деструктивш змь ни мозково'1 тканини, е iмуннi реакцп та зaпaльнi процеси. Складна багатокомпонентна оргашзац1я Гмунно'! системи i рiзномaнiття рiвнiв регуляци да-ють можливють розглядати ц як високооргашзова-ну систему, зi спецiaльними мехaнiзмaми управлш-ня, регулювання, як внутрiшньосистемними, так i мГжсистемними. Роль Гмунно'! вщповщ при Гше-мГ1 мозку двояка. З одного боку, iмуннa вщповщь спрямована на видалення некротизовано'1 тканини, а з шшого — обтяжуе перебiг iшемiчного гнсульту, з6гльшуючи дшянку iнфaркту [19]. При порушеннi ¡золяци чи ушкодженнi ГЕБ, що супроводжуе будь-який розлад мозкового кровообпу, приховaнi моз-ковг антигени стають доступними для Гмунно'! системи оргашзму. Вирaженiсть гмунного компоненту при судинному ураженш мозку залежить вГд стану Гмунно'! реaктивностi оргaнiзму та сили антигенного подразнення, що визначаеться величиною г гли-биною вогнища ураження.
Дотепер встановлено, що судинний ендоте-лш — це активна ендокринна система гуморально! регуляци гемоваскулярного гомеостазу, що бере участь у модулюванш судинного тонусу, регуляци транспорту розчинених речовин у судинну стшку, а також зростанш та диференцГюваннГ ендотелю-цитГв, формуваннГ позаклГтинного матриксу, ак-тивГзацГ! хемотаксичних, запальних Г репаратив-них процесГв у вГдповГдь на локальне ГшемГчне ураження. КрГм того, ендотелш визначае баланс
профГбринолГтично! Г протромбогенно! активностГ кровГ. Секреторну здатнГсть ендотелш стимулю-ють нейрогормони, медГатори та шшГ бГологГчно активнГ речовини (катехоламши, вазопресин, аце-тилхолГн, брадикГнГн тощо), тромбоцитарш фак-тори, що видГляються при дегрануляцГ! кров'яних пластинок внаслвдок !х активацГ! (серотонГн, аде-нозиндифосфат, тромбш), а також змГна швидко-стГ кровотоку, зокрема при пГдвищенш артерГаль-ного тиску.
ЧисленнГ функцГ! ендотелГю, що визначають тромбогеншсть судинно! стГнки, запальш змГни Гнтими, вазореактивнГсть, а також стабГльшсть ате-росклеротично! бляшки безпосередньо або побГчно пов'язанГ з розвитком шфаркту головного мозку [20]. Значна увага при вивченш патогенезу ГшемГч-ного Гнсульту придГляеться проатерогеннГй ендоте-лГопатГ!, що проявляеться дисфункцГею ендотелГю як найбшьш ранньою фазою ушкодження судинно! стГнки [21]. Адже задовго до клГнГчних проявГв атеросклерозу в штимГ та субендотелГальнГй частиш артерГй запускаеться складний патогенетичний ме-ханГзм формування атероми, а також внутрГшньо-судинно'1 активацГ! тромбоцитГв, шших гемГчних агентГв, якГ призводять до розвитку тромбозу, що в кшцевому пГдсумку реалГзуеться у виглядГ гострих судинних подш.
У наш час увага придГляеться метаболГчним факторам, здатним викликати дисфункцГю або ушкодження ендотелГю. Число таких факторГв збГль-шуеться в мГру накопичення знань Г можливостей лабораторно'1 дГагностики (фактор фон ВГллебран-да, С-реактивний бГлок, ГнтерлейкГни, фГбрино-ген, фактор некрозу пухлин, тканинний активатор плазмшогену тощо). Ряд дослГдникГв зараховують Ш метаболГчно активнГ речовини до так званих не-лГпГдних факторГв ризику серцево-судинних Г цере-броваскулярних захворювань, що вщграе важливу роль в 1х патогенезГ та вимагае переосмислення деяких патогенетичних мехашзмГв розвитку дано! патологи [22—24]. Вразливе положення ендотелГю, який у виглядГ моношару вкривае зсередини судинну стшку, робить його чутливим до рГзних впливГв. На поверхш ендотелГю розташоваш спешалГзова-ш рецептори до рГзних макромолекул, зокрема до холестерину, лшопротещв низько'1 щГльностГ. Так, при гГперхолестеринемГ! вщбуваеться осГдання на стГнках судин атерогенних лшопроте'1шв, при окисленнГ яких вивГльняються вГльнГ кисневГ ради-кали й утворюються окислювальш форми лГпопро-тещв низько'1 щГльностГ. Вони чинять пряму цито-токсичну дГю Г викликають ушкодження ендотелГю через активГзашю експресГ! тканинного фактора й ГнгГбГтора активацГ! плазмГногену, а також стиму-ляцш адгезГ! моноцитГв до Гнтими судин з утворен-ням пГнистих клггин-макрофапв, якГ скупчуються в субендотелГальному просторГ й акумулюють лГпГ-ди [25]. КрГм того, пГнистГ клГтини виробляють бГологГчно активнГ сполуки, включаючи хемотаксини, мгтогени та фактори росту, що викликають мГгра-цГю гладком'язових клгтин Г фГбробластГв Гз медГ1
в iнтиму, ЗСх пролiферацiю з утворенням сполучно! тканини. При процесах вiльнорадикального окис-лення вiдбуваеться активне руйнування оксиду азоту кисневими радикалами, активiзацiя синтезу ендотелшу-1, що призводить до ослаблення вазо-дилатацп i посилення вазоконстрикц!!. Формуеть-ся стшка артерiальна гiпертензiя, що також моди-фiкуе морфологiю i функцп ендотелш. Судинний ендотелiй е единим органом, який регулюе гемо-динамiку i перфузiю тканин адекватно потребам кожного органу. В ендотелiальних клiтинах судин середнього i великого калiбру переважають синтетична i метаболiчна функцп, в той час як особли-вiсть будови капiлярiв визначае ЗСх основну функ-цiю — транспортну.
Висою енергетичнi потреби головного мозку за-безпечуються внаслщок активного транспорту кис-ню й енергетичних субстрапв (через ГЕБ), тому що нормальне функцговання мозку можливо лише в умовах кисневого, електролггного та бiохiмiчного гомеостазу [26]. У головному мозку особливо розви-нена мiкроциркуляторна судинна мережа, катляри яко! мають б!льш тонкий ендотелiй з великим числом тноцитозних везикул i транспортних систем. Морфолопчним субстратом ГЕБ у першу чергу е ен-дотелiальнi клiтини мозкових капiлярiв, якi мають ряд особливостей i вiдрiзняються наявшстю велико! кiлькостi ущiльнених мiжклiтинних контакпв, ш-трацелюлярних пор, мiтохондрiй, а також високою концентращею окислювальних ферменпв на сво-!й поверхнi, що забезпечуе активний двостороннш транспорт речовин мiж нейрональною тканиною та кров'ю [27].
Ендотелiальна дисфункцiя поряд зi структур-но-функцiональними змiнами судинно! стшки при артерiальнiй гшертензп, атеротромбозi i гшер-коагуляцп пiдвищують проникнiсть ГЕБ, порушу-ють ауторегуляцiю мозкового кровооб1гу та зб!ль-шують iмовiрнiсть iшемiчного ураження головного мозку [28]. В1домо, що одним iз патогенетичних механiзмiв нейронального ушкодження та загибелi при гострш церебральнiй шемп е окислювальний стрес [29].
Негативш наслщки дисфункци ендотелiю цере-бральних судин призводять до порушення 1х судин-но-рухово! функцп, що посилюеться пролiферацiею судинно! стшки на рiвнi меди, змшами структури та кiлькостi ендотелiоцитiв, посилення внутр1ш-ньою поверхнею судинно! стшки адгезивних влас-тивостей, зб1льшення проникносп для прозапаль-них агентiв, активац!! тромбоцитiв i гемостатичних факторiв [30]. Внаслщок цього запускаеться процес м1граци лейкоцитiв через ендотелiй у тканину мозку, що веде до ураження здорових клггин нервово! тканини, а також до ангiогемiчного дисбалансу та збшьшення шеми мозково! тканини.
Складнють i фiзiологiчна рiзноманiтнiсть пато-ф1з1олог1чних процес1в при !нсульт1 обумовлюють серйозну проблему юнуючих дiагностичних тдхо-д1в, як1 не повною м1рою забезпечують виживання i подальшу реабштащю пацiентiв. Дiагностика цере-
брального шсульту базуеться перш за все на методах нейровiзуалiзацli з використанням магттно-резо-нансно! та комп'ютерно! томографП, а також на кль н1чн1й верифжаци дiагнозу. Останнiм десятилiттям у науковш лiтературi активно обговорюються надiй-ш i доступн! тести для дiагностики iнфаркту головного мозку, визначення його етiопатогенетичних п1дтип1в, тяжкост! невролопчного дефiциту, кл1н1ч-ного переб1гу ! насл!дк1в [31].
Нин1 б1льше уваги привертають нов! напрямки в лабораторнш д1агностиш р1зних патолог1чних стан1в, поеднання яких е як1сно новим шдходом до вивчення патогенезу захворювань [32]. За даними сучасно! науково! лггератури, в1дзначаеться низка д1агностичних ц1нностей багатьох бюх1м1чних по-казник1в, тому прюритетним завданням кл1н1чно! лабораторно! д1агностики е пщвищення 1х анал1-тично! в1ропдност1, а також розробка ! впроваджен-ня у практику нових бюх1м1чних маркер1в — б1оло-г1чно активних бшюв, що зд1йснюють специф1чн1 функцп, характерш для нервово! системи [33—37]. 1х можна класиф1кувати за локально-структурним принципом (нейрональн1, гл1альн1, мембраноасо-цшоваш, цитоплазматичн! тощо), а також вид!лити маркери, наявн1 в норм! ! при патолог!!. Визначення р1вшв б1лкових б1омаркер1в дозволяе виявляти ризики розвитку !нфаркту головного мозку, а також здшснювати його ранню д1агностику, оск1ль-ки значущ1 змши концентрац!! метабол1т1в часто передують тим ушкодженням церебральних структур, як1 можна виявити !нструментальними методами. Кр1м того, досл1дження нейроспециф1чних проте!шв дае можлив1сть прогнозувати переб1г ! результат захворювання, зд1йснювати мон1торинг його л1кування [38]. Отже, найважлив1шим аспектом фундаментальних дослщжень в анпоневрологп е вивчення б1ох1м1чних зрушень при шемп мозку, що дозволяе розширити розумшня складних ме-хан1зм1в патогенезу шфаркту мозку, розробити терапевтичн! пщходи до корекц!! метабол1чних порушень. Поряд !з методами нейров!зуал1зац11 являе великий штерес вивчення експрес!! нейро-специф1чних б1лк1в як маркер1в !нфаркту головного мозку. Щ б1лки виявляються в р1зних тканинах, але найб!льш специф1чн1 для кл1тин ектодермаль-ного походження. У норм1 нейроспециф1чн1 б!лки наявн1 в сироватц1 кров1 в низьких концентрац1ях внасл1док природно! та/або шдуковано! загибел1 нейрон1в. Концентрац1я нейроспециф1чних б1л-к1в у сироватц1 кров1 та церебросп1нальн1й р1дин1 зб1льшуеться при р1зних патолог1чних станах — травмах, шсультах, г1покс1!, нейродегенеративних 1 соматичних захворюваннях, включаючи сепсис, а також нейроендокринних пухлинах, що св1дчить про ураження центрально! нервово! системи. При цьому в клш1чшй практиш нейроспециф1чш б1л-ки активно використовуються як маркери загибел1 кл1тин нейроеп1тел1ального генезу. 1мунофермент-ний скрин1нг дозволяе оцшити не т1льки ступ1нь ушкодження ГЕБ, але 1 процеси його репарац!! при динам1чному спостереженн1.
Нейроглiальний бшок S100 — кальцiйзв'язуючий протеш, специфiчний для нервово! тканини. Впер-ше S100 був видшений i3 тканин мозку людини i вважався бiлком, специфiчним для глГальних кль тин. Глiальнi клiтини — це найбГльш численнi кль тини мозково! тканини. Пiдвищення вмiсту бшка S100B у кровi вiдбуваeться при порушенш мозково-го кровообiгу, його рiвень вiдображаe розмiри зони шфаркту мозку i е маркером ушкодження головного мозку [39]. БГлок S100B може бути виявлений у дорослих з ушкодженнями тканини головного мозку рiзного походження, включаючи травматич-нi ушкодження або iнсульт. Маркер е неспецифГч-ним, реагуючи тдвищенням рiвня у вiдповiдь на мехашчш, гiпоксичнi, iшемiчнi, бiохiмiчнi та iншi нейротоксичнi чинники [40]. Слiд зважати на те, що концентрацiя бшка S100 збшьшуеться з вiком, причому у чоловтв бiльшою мiрою, н1ж у ж1нок. Збiльшення концентрацiй S100B тсля гострого церебрального iшемiчного шсульту визначаеться, починаючи з 8-! години, i досягае максимуму через 2—3 дш. Цей iнтервал бiльший, н1ж пiсля черепно-мозково! травми. Концентрацiя S100B корелюе з об'емом ушкодження i неврологiчними наслщка-ми шсульту. Пдвищення S100B пiсля спонтанних субарахно!дальних крововиливiв також корелюе з тяжюстю патологи. Так, рiвень вище 0,3 мкг/л асо-цiюеться з несприятливим перебiгом. S100 вперше був видшений Б.В. Моором iз клiтин мозку бика в 1965 рош. Згодом, з появою бiльш чутливих ¡муно-логiчних методiв, бiлок був виявлений у вах хре-бетних, включаючи людину, i навiть у рослин. S100 вважався бГлком, характерним для глiальних i шва-нiвських клггин. Свою назву вiн отримав через здат-нiсть залишатися в розчиненому сташ (S — solution, розчинний) в насиченому розчиш сульфату амо-нiю при нейтральнiй рН. Дотепер видшено понад 20 рiзних мономерiв цього бiлка. Два з цих мономе-рiв — S100aip i S100pp — виявляються переважно в клггинах нейроглГ! (глiальнi клiтини — астроцити i шванiвськi клiтини), а також в шших клiтинах — меланоцитах, адипоцитах, хондроцитах, клггинах шдшлунково! залози, скелетних i гладких клгга-нах. Також вони визначаються в тканинах злояюс-них утворень, наприклад меланоми i базалiоми. Щ факти дозволяють ряду дослщниюв вважати бшок S100 маркером клГтин нейроектодермального походження. БГлок S100, на думку А. Маркса i Р. Ал-лоре (1990), бере участь у розвитку вищо! нервово! дГяльност — навчанш, адаптацГ!, формуванш емо-цш i пам'ятГ [41]. 1снуючГ дослщження дозволяють розглядати бГлки S100 як один ¡з компонента, що забезпечуе функцюнальний гомеостаз клгган головного мозку. Вони впливають на рГвень специ-фГчного зв'язування лпавддв — ГАМК, дофамшу, серотоншу i норадреналшу з рецепторами. Для бшка S100p у фГзюлопчних (тко- i наномоляр-них) концентрацГях (менше 105 нг/мл) характерна функцГя росту i нейротрофГчш властивость Вш ре-гулюе нейрогенез, пщвищуе експресш антиапоп-тотичного бГлка Bcl, стимулюе зростання аксошв,
пролГферашю астроципв i поглинання ними глу-тамату. Пдвищення концентрацГ! бшка супрово-джуеться нейро- i цитотоксичними ефектами, що обумовлеш рГзким збГльшенням рГвня внутршньо-клгганного кальцш. При шдвищенш концентраци бшка S100p вщбуваеться активацГя шдуцибельно! синтази оксиду азоту iNoS, збшьшуеться секрецГя астроцитами штерлейкшв (IL-1p, IL-6) i ФНП-а. Встановлено, що при окислювальному стрес бь лок S100p навиъ у фГзюлопчних концентрацГях може стимулювати програмовану смерть нейрошв [42]. Вважаеться, що в нормГ (у практично здоро-вих людей) рГвень бшка S100 не перевищуе 90 нг/л, становлячи в середньому 54 нг/л. Також рГвень бГлка схильний до сезонних коливань [43]. Його пдвищення спостерпаеться при ушкодженш або некрозГ астроципв, що супроводжуеться пасив-ною секрешею бшка з клгган [44]. Деяю автори розглядають бГлок S100p як аналог С-реактивного бГлка щодо запальних захворювань головного мозку [45]. КонцентрацГя бшка S100p у кровГ вщносно стабГльна i на вщмшу вгд рГвня нейроспецифГчно! енолази (НСЕ) не пщвищуеться при гемолГзь На думку ряду дослщниюв, рГвень бшка S100 швидше вщображае не ушкодження нейрогли, а порушення проникност ГЕБ рГзно! етюлоги. Ряд дослщжень свщчать про те, що природна ¡мунореактившсть на нейрональш бГлки виявляеться у 95 % дорослого населення. S100 не мае гендерних вщмшностей i пщвищуеться з вжом. 1нтактний ГЕБ е проникним для аутоантитш до антигешв головного мозку, зо-крема для антитш до бГлка S100. Антитша до бГлка S100 можуть нейтралГзувати надмГрну кшьюсть молекул бшка i перешкоджати його токсичним ефек-там, а також чинити нейротрофГчну дш [46]. Разом ¡з тим ¡снуе думка, що тяжкГ ураження нервово! системи супроводжуються високим умютом антитш до нейрональних бшюв, а утвореш ними ¡мун-ш комплекси в пщвищених концентрацГях здатш вдруге ушкоджувати структурш компоненти ГЕБ i викликати автоГмунне ураження мозку. У гострому перюдГ ураження нервово! системи спостериаеться збГльшення вмГсту автоантитГл до бшюв. 1снуе думка, що протимозковГ антитГла з'являються у сиро-ватш кровГ хворих на гострГ порушення мозкового кровообиу через 6—30 дшв. НайбГльш високий рГ-вень протимозкових антитГл спостерГгався у хворих на ¡шемГчний ¡нсульт. Титри антитГл залишаються високими протягом декГлькох тижнГв, а потГм по-ступово знижуються до нормального рГвня, що збГ-гаеться з регресом клГнГчних симптомГв.
Одним ¡з найбгльш специфГчних маркерГв ушкодження нервово! тканини е НСЕ (англ.: NSE — neuron-specific enolase). НСЕ (2-фосфо-D-глiцерат-гГдролГаза) являе собою внутрГшньоклгганний глГколГтичний фермент з молекулярною масою 78 кДа, що бере участь у перетворенш 2-фосфо-глщерата в фосфоенолпГруват. НейроспецифГчна енолаза ¡снуе у виглядГ декГлькох димеризованих ¡зоферменив (аа, ар, ау, рр, уу), утворених ¡з трьох типГв субодиниць а, р, у. ДГагностично значущими
е гомолопчш уу- чи гетеролопчш ау-1зоферменти, як1 й е НСЕ. НСЕ — маркер ус1х диференцшова-них нейрошв, але може визначатися в нейроендо-кринних кл1тинах 1 в тих, що походять !з пухлин (нейробластома, ретинобластома, феохромоцитоми тощо), а також у клггинах кров1 (еритроцитах, тромбоцитах, плазматичних кл1тинах) [47].
Вм1ст НСЕ в сироватщ кров1 не перевищуе 13 нг/мл (в1д 3 до 12,5 нг/мл) 1 не залежить вщ ста-т1 та в1ку пащенпв. Як1сне та к1льк1сне визначення НСЕ в сироватщ кров1 може дати шформацго про ступ1нь ушкодження нейрошв 1 порушення цшс-ност1 ГЕБ, що мають м1сце при р1зних невролопч-них захворюваннях, а також при нейроендокринних пухлинах ОPUD-системи. За в1дсутност1 онколо-г1чного захворювання пщвищений р1вень НСЕ в перифер1йн1й кров1 буде визначатися т1льки в раз1 ушкодження нейронально-гл1альних структур. Без ушкодження останшх, нав1ть при п1двищен1й про-никност1 ГЕБ, вона буде залишатися в межах рефе-рентних показниюв [48, 49].
Визначення р1вня нейроспециф1чних б1лк1в активно використовуеться для оцшки стану нервово! системи та прогнозування результат1в л1куван-ня при великому спектр! патолог1чних сташв. При ушкодженн1 нейрон1в внутр1шньокл1тинн! ензими й !зоферменти потрапляють в позаклггинне середови-ще, що дозволяе визначити !х активн1сть 1 ступ1нь ушкодження нервово! системи. Так, визначення р1вня НСЕ 1 б1лка S100 у пащенпв з черепно-мозко-вими травмами показало, що в першу добу захворювання вщзначалося законом1рне р1зке п1двищення 1х р1вня, що збер1галось протягом тривалого перю-ду. Р1вень НСЕ залежав в1д тяжкост1 травми 1 був в1-рог1дно вище у пащенпв !з тяжкими ушкодженнями головного мозку, що в1дображало стутнь ураження нейронально-гл1альних структур 1 корелювало з ви-ходом !з невщкладного стану [50].
Дослщження, проведен! у пащенпв !з гострим порушенням мозкового кровооб1гу, показали наяв-н1сть зв'язку м1ж р1внем б1лка S100 1 тяжшстю стану за шкалою NIHSS, а також прогнозом переб1гу захворювання [51].
Пщвищення р1вня нейроспециф1чних б1лк1в 1 його зв'язок з вираженютю ендотел1ально! дисфунк-ц!! були виявлеш 1 у хворих на дисциркуляторну ен-цефалопат1ю [86]. Виявлення р1зкого п1двищення р1вня НСЕ 1 б!лка S100 у пац1ент1в тсля серцево-ле-генево! реашмацп дозволяе розглядати цей факт як маркер г1поксично-1шем1чного ушкодження нервово! системи в критичному стан [52].
Для того, щоб повною м1рою бути придатни-ми для оц1нки ступеня тяжкост1 церебрального ш-сульту 1 визначення прогнозу результата, б!ох1м1чн! маркери повинш вщповщати певним вимогам:
— бути повшстю незалежними в1д зм1ни кон-центрацп !нших б1ох1м1чних речовин;
— мати високу специф1чн1сть до нервово! тка-нини (нейротропн1сть);
— мати високу чутливють до ушкодження нер-вово! тканини;
^т
— пояснювати патофiзiологiчнi механiзми ш-сульту;
— бути прогностично значущими щодо розви-тку та завершення перебiгу iнсульту;
— легко визначатися в бюлопчних середови-щах при життi хворого (сироватщ кров^ церебро-спiнальнiй рiдинi);
— споаб визначення маркера з бюлопчних се-редовищ пацieнта повинен бути простим i доступ-ним.
Незважаючи на велику кiлькiсть набутих знань, «деальний» бiохiмiчний маркер ушкодження нервово! тканини при церебральному шсулкп, який би вщповщав усiм вимогам, дои так i не знайде-ний. Для того, щоб повною мiрою оцiнити роль бiохiмiчних маркерiв у дiагностицi, лiкуваннi та прогнозi церебрального iшемiчного iнсульту, не-обхщш подальшi проспективнi клiнiчнi дослщжен-ня на великих вибiрках пацieнтiв, ощнка ефектив-ностi одночасного застосування комбшацп рiзних маркерiв, подальший пошук нових маркерiв, якi бiльш детально могли б пояснити патофiзiологiч-нi мехашзми ушкодження мозку при iнсультах, а також розробка нових технологш лабораторно! дiагностики, якi дозволили б визначати маркери ушкодження головного мозку бшьш простими i до-ступними методами.
Конфлiкт штереав. Автори заявляють про вщсут-нють конфлiкту iнтересiв при пiдготовцi дано! статп.
Список лператури
1. Feigin V.L. Stroke prevention in the developing world / V.L. Feigin, R. Krishnamurthi // Stroke. — 2011. — Vol. 42(12). — P. 3655-3658.
2. Worldwide stroke incidence and early case fatality reported in 56population-based studies: a systematic review/ V.L. Feigin [et al.]// Lancet Neurol. — 2009. — Vol. 8. — P. 355-369.
3. Preventing stroke: saving lives around the world/ K. Strong [et al.]// Lancet Neurol. — 2007. — Vol. 6. — P. 182-187.
4. Ezzati M. Comparative quantification of mortality and burden of disease attributable to selected risk factors / M. Ezzati, S.V. Hoorn, D.A. Lopez // Global Burden of Disease and Risk Factors. — New York: Oxford University Press, 2006. — P. 241268.
5. Гусев Е.И. Проблемы инсульта в России / Е.И. Гусев //Журнал неврологии и психиатрии. — 2003. — № 9 (Инсульт). — С. 3-5.
6. Суслина З.А. Эпидемиологические аспекты изучения инсульта. Время подводить итоги / З.А. Суслина, Ю.Я. Ва-ракин //Анналы клинической и экспериментальной неврологии. — 2007. — № 2(1). — С. 22-28.
7. Хобзей Р.К. Особенности эпидемиологии инвалидности при заболеваниях нервной системы в Украине / Н.К. Хобзей, Т.С. Мищенко, В.А. Голик, Н.А. Гондуленко // Мiжнародний неврологiчний журнал. — 2011. — № 5(43). — C. 15-19.
8. Федин А.И. Интенсивная терапия ишемического инсульта. Руководство для врачей/А.И. Федин, С.А. Румянцева. — М, 2004. — С. 15-19.
9. Варакин Ю.Я. Эпидемиология сосудистых заболеваний головного мозга / Ю.Я. Варакин // Очерки ангионевро-логии (под ред. чл.-кор. Суслиной З.А.). — М.: Атмосфера,
2005. — С. 66-76.
10. Ревенько 1.Л. Етдемшлоггя тсульту в Украгш / 1.Л. Ревенько // Запорожский медицинский журнал. — 2010. — Т. 12, № 3. — C. 42-47.
11. Зозуля 1.С. Епiдемюлогiя цереброваскулярних захво-рювань в Украгш/ 1.С. Зозуля, А.1. Зозуля// Украгнський ме-дичний часопис. — 2011. — № 5(85) — С. 38-41.
12. Зозуля 1.С. Основш завдання покращання надання медичног допомоги при церебральному iнсультi / 1.С. Зозуля, А.1. Зозуля // Украгнський медичний часопис. — 2014. — № 4(102). — C. 114-118.
13. Ovbiagele B. Stroke epidemiology: advancing our understanding of disease mechanism and therapy / B. Ovbiagele, M. Nguyen-Huynh // Neurotherapeutics. — 2011. — Vol. 8. — P. 319-329.
14. Головченко Ю.1., Маркулан О.Л., Трепет Л.1., Лас-каржевська Н.М., Черенько Т.М. Трирiчна виживашсть тсля iшемiчного iнсульту: вплив тдтипу, статi та вжу / Ю.1. Головченко [та н.]// Украгнський неврологiчний журнал. — 2009. — № 2. — С. 33-38.
15. Global and regional burden of stroke during 1990—2010: findings from the Global Burden of Disease Study 2010/ V.L. Feigin [et al.]// Lancet. — 2014. — Vol. 383(9913). — P. 245-254.
16. AHA Statistical Update: Heart Disease and Stroke Statistics — 2013 Update. A Report From the American Heart Association / S. Alan [et al.]// Circulation. — 2013. — Vol. 127. — P. 6-245.
17. Шевченко Ю.Л. Кардиогенный и ангиогенный церебральный эмболический инсульт (физиологические механизмы и клинические проявления) /Ю.Л. Шевченко, М.М. Оди-нак, А.Н. Кузнецов, А.А. Ерофеев. — М.: ГЭОТАР-Медиа,
2006. — С. 13-26.
18. Secades J.J. Probably role of citicoline in stroke rehabilitation: review of the literature / J.J. Secades. Rev. Neurol. — 2012. — Vol. 54. — P. 173-179.
19. Крыжановский Г.Н. Нейроиммунопатология. Руководство /Г.Н. Крыжановский, С.В. Магаева, С.В. Макаров, Р.И. Сепиашвили. — М., 2003. — 282 c.
20. Домашенко М.А. Состояние функции эндотелия при ишемических нарушениях мозгового кровообращения / М.А. Домашенко // Неврологический журнал. — 2007. — № 6. — С. 10-14.
21. Гавриш А.С. Проатерогенная эндотелиопатия: монография /А.С. Гавриш. — К..: Четверта хвиля, 2009. — 416 c.
22. Шушляпин О.И. Фактор Виллебранда и его роль в дисфункции эндотелия при ишемической болезни сердца: диагностика, критерии прогноза и перспективные подходы к терапии/ О.И. Шушляпин, Л.Г. Кононенко, И.М. Маник// Украгнський кардюлогiчний журнал. — 2006. — № 3. — С. 126-131.
23. Iskra T. Hemostatic markers of endothelial injury in is-chaemic stroke caused by large or small vessel disease / T. Iskra, W Turaj, A. Slowik//Pol. Merkur. Lekarski. — 2006. — Vol. 21, № 125. — P. 429-433.
24. Elkind M.S. High-Sensitivity C-Reactive Protein, Lipoprotein Associated Phospholipase A2, and Outcome After Ischemic Stroke / M.S. Elkind, Kr.W. Tai//Arch. Intern. Med. — 2006. — № 166. — Р. 2073-2080.
25. Boyle J.J. Macrophage Activation in Atherosclerosis: Pathogenesis and Pharmacology of Plaque Rupture / J.J. Boyle // Current Vascular Pharmacology. — 2005. — Vol. 3. — P. 63-68.
26. Ohtsuki S. New Aspects of the Blood-Brain Barrier Transporters; Its Physiological Roles in the Central Nervous System / S. Ohtsuki// Biol. Pharm. Bull. — 2004. — № 27(10). — P. 1489-1496.
27. Smith M.W. Endocytosis at the blood-brain barrier: from basic understanding to drug delivery strategies / M.W. Smith, M. Gumbleton// J. Drug Target. — 2006. — № 14. — P. 191-214.
28. Abbott N.J. Dynamics of CNS barriers: evolution, differentiation, and modulation / N.J. Abbott // Cell. Mol. Neuro-biol. — 2005. — Vol. 25. — P. 5-23
29. Вничук С.М. Гострий шемiчний iнсульт/ С.М. Вни-чук, М.М. Прокотв. — К..: Наукова думка, 2006. — С. 41-45.
30. Verma S. Endothelial function testing as a biomarker of vascular disease / S. Verma, M.R. Buchanan, T.J. Anderson // Circulation. — 2003. — Vol. 108. — P. 2054-2059.
31. Jickling G.C. Blood Biomarkers of Ischemic Stroke / G.C. Jickling, F.R.. Sharp // Neurotherapeutics. — 2011. — Vol. 8, № 3. — Р. 349-360.
32. Koh P.O. Proteomic analysis of focal cerebral ischemic injury in male rats/P.O. Koh // J. Vet. Med. Sci. — 2010. — Vol. 72, № 2. — Р. 181-185.
33. Вельков В.В. На пути к ранней диагностике сердечно-сосудистых событий: многомаркерные панели и ультрачувствительные тропонины / В.В. Вельков // Медицинский алфавит. Лаборатория. — 2011. — № 1. — С. 30-36.
34. Whiteley W. Blood biomarkers in the diagnosis of ischemic stroke. A systematic review / W. Whiteley, M.C. Tseng, P. Sandercock//Stroke. — 2008. —Vol. 39. — P. 2902-2909.
35. Сыскина Е.Н. Биохимические маркеры состояния ткани мозга и гемостаз у больных с тяжелыми формами инфарктов мозга в артериях каротидной системы / Е.Н. Сыскина: автореф. дис... канд. мед. наук. — М., 2011. — 24с.
36. Шабалина А.А. Гемостаз и биохимические маркеры повреждения ткани мозга при атеротромботическом и ла-кунарном подтипах ишемического инсульта / А.А. Шабалина: автореф. дис... канд. мед. наук. — М., 2011. — 31 с.
37. Wunderlich M.T. Release of neurobiochemical markers of brain damage is related to the neurovascular status on admission and the site of arterial occlusion in acute ischemic stroke / M.T. Wunderlich, C.W. Wallesch, M. Goertler// J Neurol Sci. — 2004. — Vol. 227. — Р. 49-53.
38. Heizmann C.W. SI00 proteins: structure, functions and pathology / C.W. Heizmann, G. Fritz, B.W. Schafer // Front Biosci. — 2002. — Vol. 7. — P. 1356-1368.
39. Beer C. Systemic markers of inflammation are independently associated with S100B concentration: results of an observational study in subjects with acute ischaemic stroke / C. Beer [et al.] // J. Neuroinflammation. — 2010. — Vol. 7. — 71 p.
40. Sen J. S100B in neuropathologic states: the CRP of the brain? //J. Sen, A. Belli //J. Neurosci. Res. — 2007. — Vol. 85(7). — P. 1373-1380.
41. Donato R. Function of S100proteins/ R. Donato [et al.]// Curr. Mol. Med. — 2013. — Vol. 13(1). — P. 24-57.
42. Morera-Fumero A.L. Summer winter changes in serum S100B protein concentration as a source of research variance / A.L. Morera-Fumero, P. Abreu-Gonzalez, M. Henry Benitez // Journal of Psychiatric Research. — 2013. — Vol. 47. — P. 791795.
43. Goncalves C.A. Biological and methodological features of the measurement of S100B, a putative marker of brain injury / C.A. Goncalves, M.C. Leite, P. Nardin // Clin. Biochem. — 2008. — Vol. 41. — P. 755-763.
44. Sen J. S100B in neuropathology states: the CRP of the brain?/ J. Sen, A. Belli// Journal of Neuroscience Research. — 2007. — Vol. 85(7). — P. 1373-1380.
45. Koh S.X.T. S100B as a marker of brain damage and blood-brain barrier disruption following exercise / S.X.T. Koh, J.K.W. Lee // Sport Medicine. — 2014. — Vol. 44(3). — P. 369386.
46. Poletaev A.B. General network of natural autoantibodies as immunological Homunculus (Immunculus) /A.B Poletaev, L. Osipenko // Autoimmunity Review. — 2003. — Vol. 2(5). — P. 264-271.
47. Mehta S.S. Biochemical serum markers in head injury: an emphasis on clinical utility / S.S. Mehta // Clinical Neurosurgery. — 2010. — Vol. 57(1). — P. 134-140.
48. Lamers K.J. Protein S100, NSE, myelin basic protein (MBP), and glial fibrillary acid protein in CSF and blood of neurological patients / K.J. Lamers // Brain Res. Bull. — 2003. — Vol. 15(7). — P. 261-264.
^m
49. Шанько Ю.Г. Специфические маркеры повреждения мозга (белок S100 и нейронспецифическая енолаза) при тяжелой черепно-мозговой травме / Ю.Г. Шанько [и др.] // Экстренная медицина. — 2013. — № 1(5). — С. 40-49.
50. Jauch E.C. NINDS rt-PA Stroke Study Group. Association of serial biochemical markers with acute ischemic stroke: the National Institute of Neurological Disorders and Stroke recombinant tissue plasminogen activator Stroke Study / E.C. Jauch // Stroke. — 2006. — Vol. 37. — P. 2508-2513.
51. Wakisaka Y. Plasma S100A12 is associated with functional outcome after ischemic stroke: research for biomarkers in ischemic stroke / Y. Wakisaka, T. Agoa, M. Kamouchi / Journal of the Neurological Sciences. — 2014. — Vol. 340. — P. 75-79.
52. Einav S. Modeling serum biomarkers S100 beta and neu -ron-specific enolase as predictors of outcome after out-of-hospital cardiac arrest / S. Einav, N. Kaufman, N. Algur, J.D. Kark // Journal of the American College of Cardiology. — 2012. — Vol. 60(4). — P. 304-311.
Отримано 30.03.2018 ■
Задорожная Б.В.1, Сайко А.В.2
1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина
2 Военно-медицинский клинический центр Западного региона, г. Львов, Украина
Роль биохимических маркеров в патогенезе, диагностике и прогнозировании острой церебральной ишемии
Резюме. В статье приведены данные литературы о современной выживаемости и смертности от церебрального инсульта. Показана роль гематоэнцефалического барьера и сосудистого эндотелия в патогенезе повреждения мозговой ткани с развитием воспалительных нейроаутоим-мунных нарушений. Доказано, что критерием тяжести инсульта являются лабораторные определения показателей провоспалительных и противовоспалительных ци-токинов, С-реактивного белка. Также важную диагностическую и прогностическую роль в динамике течения инсультной болезни играют нейроспецифические белки. Определение уровней белка S100 и нейроспецифической энолазы дает возможность выявить выраженность поражения нейронов и клеток глии, прогнозировать клиническое течение, исход заболевания, осуществлять мони-
торинг его лечения. Поэтому важнейшим аспектом фундаментальных исследований в ангионеврологии является изучение биохимических нарушений при ишемии мозга, что позволяет расширить понимание сложных механизмов патогенеза инфаркта мозга, разработать терапевтические подходы к коррекции его лечения. Таким образом, исследование биохимических маркеров позволяет оценить тяжесть деструктивных изменений ткани головного мозга, нарушения целостности гематоэнцефалического барьера, прогнозировать течение и завершение острой церебральной ишемии.
Ключевые слова: церебральный инсульт; постинсультная выживаемость; гематоэнцефалический барьер; сосудистый эндотелий; воспалительный иммунный ответ; биохимические маркеры
B.V. Zadorozhna1, O.V. Saiko2
1 Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine
2 Military Medical Clinical Center of the Western Region, Lviv, Ukraine
The role of biochemical markers in the pathogenesis, diagnosis and prediction of acute cerebral ischemia
Abstract. The article presents the literature data on modem survival rate and mortality in cerebral stroke, demonstrates the role of the blood-brain barrier and vascular endothelium in the pathogenesis of brain tissue damage with subsequent development of inflammatory neuroautoimmune disorders. It is shown that the criteria of stroke severity are the laboratory parameters of proinflammatory and anti-inflammatory cytokines, as well as C-reactive protein. Neuron-specific proteins also play an important diagnostic and prognostic role in the dynamics of a stroke. Evaluation of S100 protein and neuron-specific enolase levels makes it possible to deter-
mine the severity of the damage to neurons and glial cells, to predict the clinical course and outcome of the disease and to monitor its treatment. Therefore, the most important aspect of fundamental researches in angioneurology is the study of biochemical shifts in cerebral ischemia that allows expanding the understanding of complex mechanisms of brain infarction pathogenesis and developing therapeutic approaches to the correction of metabolic disorders.
Keywords: cerebral stroke; post-stroke survival rate; blood-brain barrier; vascular endothelium; inflammatory immune response; biochemical markers
