CC BY
27
| Матерюли конференцм / Proceedings of the Conference
до розробки даного алгоритму. Крiм того, у дану гру-пу увiйшли 2 пашенти, первинне оперативне лшу-вання яким проведено в iнших лiкувальних закладах, iз пiзнiми рецидивами вивихiв (в одного через 4 роки тсля первинно! операцй, у другого — через 2 роки). Щ двое хворих були повторно опероваш в 1ПХС iз позитивним результатом. У вшх хворих за архiвними комп'ютерними томографiчними сканами були визна-чеш необхiднi параметри — дефiцит суглобово! поверх-нi головки плечово! истки, площа дефекту головки плечово! истки, площа суглобово! поверхнi лопатки, кут iнклiнацii дефекту, розрахували вiдносини купв i спiввiдношення площ.
Спосiб хiрургiчного втручання, визначений за роз-робленим нами алгоритмом, i реально виконаний спо-сiб збiглися в 9 пащентав дано! вибiрки. У вшх цих па-цiентiв результати лшування виявилися добрими або вiдмiнними. У 2 пащенлв (iз реоперацiею) рекомен-дований алгоритмом обсяг оперативного л^вання i реально виконаний обсяг втручань були рiзними. Так, згiдно з даними алгоритму, в обох випадках було по-казане виконання, о^м передньо! капсулопластики, також ремплюацй дефекту головки плечово! истки су-хожиллям шлп1ха8рта1:ш (iз використанням анкерних фiксаторiв), а реально була виконана лльки операцiя Вапкай або передня капсулопластика. Ефективнiсть реально виконаних втручань виявилася недостатньою. У пацiентiв розвилися шзш рецидиви нестабiльностi.
Висновки. Розроблений алгоритм вибору тактики хiрургiчного лiкування показав свою ефективнють i може бути використаний у клшчний практицi.
УАК 616.727.2-008.63-001-08
Тяжелов O.A., Вцадзе М.З., Карп1нська O.A., Пазднков Р. В.
АУ «Нститут патологИхребта та суглобв м. проф. М.1. Ситенка НАМН Укра'ни», м. Харюв, Укра'на
РЕЗУЛЬТАТИ ЛКСУВАННЯ ХВОРИХ Í3 НЕСТАБ^ЬНЮТЮ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА ПРИ ПОвДНАНИХ ПОШКОДЖЕННЯХ ХiЛЛ-САКСА ТА БАНКАРТА
Було дослiджено результати лшування 63 пацieнтiв Í3 нестабiльнiстю плечового суглоба при поеднаних пошкодженнях Хтл-Сакса та Банкарта. Bík хворих коливався вщ 16 до 63 роив. Хворих було подтено на три групи вiдповiдно до виконаних оперативних втручань: I група — стабшзашя переднього вiддiлу капсули плечового суглоба анкерними фшсаторами, исткова автопластика дефекту голiвки плечово! кiстки — 13 пащенлв; II група — стабшзащя анкерними фшсато-рами — 23 пащенти; III група — стабшзащя анкерними фшсаторами, ремплюащя дефекту голiвки плечово! кiстки — 28 пащенлв.
Данi було оброблено статистично методами таблиць спряженосл.
Результати та ix обговорення. Спосiб оперативного втручання залежить вiд первинного стану плечового
суглоба, що, 3i свого боку, залежить вiд po3Mipy дефекту голiвки плечово! кiстки. З урахуванням того, що розмiр дефекту мае певну варiабельнiсть, було подтено роз-мiри дефекту на 8 категорш: до 5 %, вщ 5 до 10 %, вщ
10 до 15 %, вхд 15 до 20 %, вiд 20 до 25 %, вщ 25 до 30 %, вщ 30 до 35 % та бтьше 35 %. У вшх хворих I групи величина дефекту перевищувала 30 % (34,15 ± 2,47 %). У хворих II групи в 95,7 % випадив величина дефекту не перевищувала 20 % (13,43 ± 3,16 %). У III групi хворих величина дефекту була в 92,9 % випадив вщ 20 до 30 % (23,40 ± 3,83 %).
До операцшного обстеження вш пацiенти вiдмiчали наявнiсть повторних вивихiв плечового суглоба, що i стало причиною звернення до лшаря. Шсля операцш-ного лiкування, незалежно вщ виду втручання, i через 6 мю, i через рiк пацiенти не вiдмiчали рецидивiв виви-хiв плечового суглоба. При зверненнi до лшарш хворi переважно (90 %) скаржилися на помiрне обмеження р^в (10 балiв), помiтно! рiзницi мiж групами не вщмь чено (p = 0,317). Через 6 мю. пiсля хiрургiчного лкуван-ня 30 % хворих не вiдмiчали обмежень р^в у повсяк-денному житл. Переважно (15 — 65,2 %) це були хворi
11 групи, серед хворих III групи таких було 5 (17,9 %). Хворi I групи через 6 мю. тсля хiрургiчного лiкування вiдмiчали легке обмеження руив у суглобi. На цьому етат спостерiгаеться помiтний розбй результатiв вщ-новлення функцй суглоба в групах, що тдтверджуеть-ся статистично (p < 0,01). Через 1 рк пiсля хiрургiчного лкування не вiдмiчали обмежень рухiв у суглобi 80 % хворих — майже 22 iз 23 (95,7 %) патента II групи, 27 iз 28 (75,0 %) III групи i 9 iз 13 (69,2 %) I групи. На цей перюд результати лкування в групах вирiвнюються та рiзниця стае статистично незначущою (p = 0,079). До лкування 87,5 % пащенлв скаржилися на 50% ротацiю та вщведення верхньо! кiнцiвки та 10,9 % — на 75% ро-тащю та вiдведення. Обмеження рухiв спостерiгалося в 1 хворого. Статистично! рiзницi мiж групами не вщ-мiчено (p = 0,176). Через 6 мю. пiсля операцй' у всiх хворих I групи вiдмiчалася 75% ротацiя верхньо! инщвки, у хворих I групи — у 8 (34,8 %), у хворих III групи — у 23 (82,1 %). У решти пащенлв обсяг рухiв вщновився повнютю. Рiзниця в результатах реабiлiтацi! на перюд 6 мю. пiсля операцй' була на статистично значущому рiвнi (p < 0,01). Через 1 рк пiсля операцй повнiстю вщ-новили функцiю плечового суглоба 81,2 % пащенлв, iз них у I груш — 9 (69,2 %), у II — 22 (95,7 %), у III — 21 (75,0 %). У шших обсяг рухiв становив 75 %. Статично значущо! рiзницi мiж групами на перюд 1 рк тсля операцй не знайдено (p = 0,079).
До початку л^вання у вшх хворих вiдмiчали по-ганий стан плечового суглоба, тобто вш оцiнювався нижче 50 балiв. Через 6 мiс. пiсля операцй в 98,4 % хворих вiдмiчено вщмшний результат, причому 15 (65,2 %) хворих II групи i 5 (17,9 %) хворих III групи показали результат 100 балiв. У 92,3 % хворих I групи вiдмiчався 90-бальний результат, i в 1 (7,7 %) результат ощнювали в 70 балiв — задовтьний. На перiод 6 мю. пiсля операцй рiзниця мiж групами статистично значу-ща (p < 0,01). Через 1 рш тсля операцй 81,7 % хворих
28
Травма, p-ISSN 1608-1706, e-ISSN 2307-1397
Том 17, №3 • 2016
Матер1али конференцм / Proceedings of the Conference
вiдмiчaли 100-бальний результат. У I rpyni 9 (69,2 %) хворих вiдмiчали 100-бальний результат, у II rpyni таких хворих було 22 (95,7 %), у III — 21 (75,0 %). На перюд спостереження 1 рк тсля операцй' у вшх хворих вiдмiчався вiдмiнний результат. У I груш пашен-тiв частiше спостеркали рецидиви вивиху 1—2 рази за твроку в 3 (23,1 %) та 1—2 рази на мюяць у 4 (30,8 %), у II груш частше спостеркали рецидиви вивихiв 1—2 рази на мюяць — у 10 (43,5 %) хворих та 1—2 рази на мюяць — у 9 (39,1 %), у III груш хвоpi частше вiдмiча-ли рецидиви вивихiв 1—2 рази на мюяць — 10 (35,7 %) та 1—2 рази на тиждень — 8 пащентав (28,6 %). Але на початок лкування статистично! piзницi мiж трупами за кшькютю pецидивiв вивихiв не вiдмiчено (p = 0,348). У пюляоперацшному пеpiодi pецидивiв вивимв та пщви-вихiв не спостеркали. До опеpацiйноrо лiкyвання 90 % хворих вiдмiчали помipнi тpyднощi з iммобiлiзацiйною пов'язкою. Через 6 мю. 71 % пацiентiв вiдмiчали незна-чнi тpyднощi, а 30 % хворих через 6 мю. i 100 % через 1 piK вiдмовилися вiд iммобшiзацi!. До операцй' 73,4 % хворих вiдмiчали наявнють помipноrо болю, через 6 мю. у 87,5 % хворих бшь змiнився на невиражений, а через 1 piK хвоpi не скаржилися на болi. До операцй' в 65,6 % хворих спостеркали помipне обмеження повсякденно' активностi, причому хвоpi I групи вщмь чали значне обмеження активностi в 30,8 % випадыв. Через 6 мiс. 80 % хворих вiдмiчали незначне обмеження повсякденно! активностi (у I груш хворих — 100 %). Через 1 piK 98 % хворих не мали обмежень у повсяк-деннш активность Статистично значущо'' piзницi мiж групами в перюди спостереження не знайдено. Стан хворих щодо побоювання повторних вивих^в плечо-вого суглоба щодня до операцй' становив майже 97 %. Через 6 мю. тшьки 25 % хворих iнодi проявляли занепо-коенiсть стосовно вивиху суглоба, частше це проявля-лося у хворих I групи — 5 (38,5 %). Через 1 рк m страхи зникли у всiх хворих. До операцй' 60 % хворих вiдмiчали проблеми у виконанш повсякденно! роботи (4 бали), переважно на обмеження скаржилися хвоpi I (84 %) та III (89 %) групи. Цей показник статистично значущо piзний у групах (p < 0,01). Через 6 мю. 72 % хворих вщ-мiчали поодинок випадки тpyднощiв у виконаннi повсякденно! роботи, а через рк — тшьки 7 %. Проблема з плечовим суглобом до операцй' заважала соцiальномy життю хворих I групи в 77 % бшьшють дшв за останнi 3 мюящ до операцй', хворим III групи — в 56,5 % ттьки iнодi та в 39 % — бшьшють дшв, II групи — переважно в 57 % бшьшють дшв. Рiзниця мiж групами статистично значуща (p < 0,01). Через 6 мiс. 64 % хворих вiдмiчали тpyднощi сощального життя, iз них майже 92 % хворих I групи (12), piзниця мiж групами статистично значуща (p < 0,029). Через 1 pk 95 % хворих обмежень у сощальному житп не вiдчyвали. Уш хвоpi до операцй' мали обмеження при заняттях спортом. Через 6 мю. 7,8 % хворих не вщчували обмежень у плечово-му сyглобi пiд час занять спортом, 34,4 % — вщчували незначний дискомфорт, а 57,78 % — вщчували деякий час проблеми з плечовим суглобом. Найripшi результата показали хвоpi III групи, в яый на обмеження при
заняттях спортом (3 бали) скаржилися 78,6 % та хвоpi I групи — 61,5 %. Рiзниця мiж групами на перюд спостереження через 6 мiс. тсля операцй' статистично значуща (p < 0,01). Через 1 pk не мали обмежень у плечово-му сyглобi 82 % хворих. У хворих першо'' групи в 38,5 % випадыв (5 пашентав) iнодi виникали проблеми. При привичному вивиху плеча хвоpi скаржилися на немож-ливють пiднiмати ваrовi предмети. Через 6 мю. 68,8 % хворих вiдмiчали обмеження в пiднiманнi ваги тшьки в piдких випадках, а через рк 89,3 % не вiдмiчали обмежень. Але 30,8 % хворих I групи вiдмiчали випадки в обмеженш пiднiмання ваги. При зверненш до лiкаpнi 89,1 % хворих вщчували сильний i 4,7 % дуже сильний бшь у плечовому сyrлобi. Через 6 мю. пiсля операцй' 40 % хворих взагалi не вiдчyвали болю, а 60 % скаржилися на слабкий бшь. Частше на слабкий бшь скаржилися хвоpi I групи (84,6 %) та III групи (71,4 %). Рiз-ниця статистично значуща (p < 0,01). Через 1 рк хвоpi болю не вiдмiчали. До операцй' проблеми в плечовому сyглобi завдавали проблем у положеннi лежачi в посте-лi практично постiйно в 45 % хворих, у 50 % — шодь Через 6 мiс. 90 %, а через pk 100 % хворих не вщчували незручностей у лiжкy.
Висновки. Результати лiкyвання (за шкалою Rowe) за методом хipypriчноrо втручання, обГрунтованим вщ-повiдно до наших дослщжень, кpащi (p < 0,01), шж результати лiкyвання зriдно зi старими методами пiдходy як через 6 мiс. пiсля операцй', так i через 1 piк. Результати за новими методами оцшювали в межах 90—100 балiв — вщмшний результат, за старими пщходами результат не перевищував 80 балiв на теpмiн 6 мю. спостереження (60—80 балiв), а через pk досяг меж вщ 65 до 85 балiв i оцiнювався як задовiльний.
УАК 616.728.2-089.843:616.718.4-001.5-089.2-06
Филиппенко В.А., Танькут В.А., Бондаренко С.Е., Танькут А.В., Аконджом М.
ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И. Ситенко НАМН Украины», г. Харьков, Украина
ЭНДОПРОТЕЗИРОВАНИЕ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА ПРИ ОСЛОЖНЕНИЯХ ПОСЛЕ ОСТЕОСИНТЕЗА ПРОКСИМАЛЬНОГО ОТДЕЛА БЕДРЕННОЙ КОСТИ
Актуальность. После неудачной фиксации фрагментов проксимального отдела бедренной кости могут возникать сложности при эндопротезировании тазобедренного сустава.
Цель: проанализировать результаты тотального эндопротезирования тазобедренного сустава после неудачной попытки фиксации перелома проксимального отдела бедренной кости.
Материалы и методы. Были проанализированы 27 пациентов (27 суставов) с осложнениями после неудачной фиксации перелома проксимального отдела бедренной кости (15 женщин и 12 мужчин). Средний возраст составил 64 года (от 43 до 82 лет). У 22 паци-
Том 17, №3 • 2016
www.mif-ua.com
29
