CC BY
1
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (36), 2022
УДК 340.12
Антонша Токарська
Нащональний унiверситет "Львiвська полтехшка", доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорп права та конституцiоналiзму Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно1 освiти
айошпа. 8.1окагека@1рпи .иа
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ПОГЛЯД НА 1СТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС РОЗВИТКУ Ф1ЛОСОФ11 ПРАВА ЯК СИСТЕМИ ЗНАНЬ
Шр:/Мо^о^/10.23939/1а^'2022.36.083 © Токарська А., 2022
У виклад1 матерiалу засвiдчено вiдсутнiсть систематизованого сучасного щшсного аналiзу пiдходiв до ваеТ кторй" функцiонування фшософсько-правовоТ науки в академiчних закладах освiти i науки та "й" критичного бачення прогалин i перспектив наукового та навчально-методологiчного значення для формування свггоглядних позиций майбутшх зрiлих громадян УкраТни.
Окреслено тенденщю: кризовi епохи можуть нiвелювати дидактичш пiдходи до змктовоТ ваги i ролi фшософп права.
Сдина i цiлiсна система знань в гумаштаристищ не може бути зневаженою i такою, що повторюе помилки попередниюв, не даючи забезпечити поступального розвитку науки.
Ключовi слова: фiлософська наука, викладання фшософп, свiтоглядне значення, загальносвiтовi тенденцп, философия права, iсторичнi епохи.
Постановка проблеми. Зауважено, що навт авторитарш заборони на викладання фшософп взагалi чи фшософп права, зокрема, школи не зупиняли свiдомих проповщниюв цiлiсного процесу поступу науки з метою утвердження загальнозначущих цiнностей буття, акумулюючи здобутки сво!х попередникiв. Виршення системи '^чних фiлософських проблем" вщбувалося в контекстi i галузевого св^обачення - а саме фшософп права. Принципово новi "змши" на розвиток означених наук, як правило, на певних юторичних етапах були пол^ично, iдеологiчно спроeктованi, що привносило своерщну анархiю у фiлософськi системи.
Людський дух покликаний еволюцiонувати у самосвщомост вiдповiдно до темпорально-просторових умов нишшньо! епохи. Констатацiя сучасного поступу руху знань iз фшософп права переконуе у потребi освоення "форми науки", долаючи кризовi прояви у суспшьсга, виправляючи 1х. Спрямування на праксеолопчшсть, соцiокультурну обумовленiсть, формування критичного мислення набуло визнаного характеру. Все це тдтверджуе окреслеш вагомi перспективи науки i вiдмову вiд "реконструювання" предмету й вчення, до чого нас зобов'язуе iсторiя i прийдешшсть.
Iсторичнi "трансформащГ' фшософп права скориговують нашу роботу щодо прогресу у названш сферi. Часто заборони на розвиток ще! науки призводили, на думку Вшдельбанда, до без-вихщно! ситуацн (через спекулятивнi конструювання викладу фiлософського мислення).
Антонта Токарська
Аналiз дослщження проблеми. 1сторико-фшософсью дослiдження процесiв розвитку i галь-мування науки достатньо часто потрапляють у поле зору вчених. Вггчизняш працi належать В. Вовк, У. Вовкович, С. Возняку, М. Костицькому, П. Кралюку, С. Сливцi, I. Гришву, А. Дахнiю, А. Баумейстеру, Н. Павлушв, М. Поповичу та ш.
Чимало iмен дослiдникiв фшософи, ютори фшософи, фшософи права спостер^аемо в зару-бiжних науках: Джоваш Реале Дарiо Антисерi, П'ер Адо, Артур Амстронг, Карл Ясперс, Цезар Водзшський, Мартш Гайдеггер та ш.
Однак iсторичнi злами в рiзнi епохи (аж до сучасностi) шюструють стримуваний на якийсь час розвиток фшософсько! науки через 11 спрямовашсть на "вшьшсть i свободу" та справедливють. Поки що вiдсутнiй систематизований опис ушх заборон на викладання фiлософських дисциплiн, який дав би можливють оцiнити iсторичнi процеси i зробити висновок про те, чи був прогрес яки-хось "радикальних" крокiв, якого очiкували !хш сповщники. Несформованiсть свiтоглядних засад мислення для усвщомлених демократичних дiй надзвичайно складна, i вона е безперспективною.
Виклад основного матерiалу. "Сучасний стан розвитку фшософи права е лопчним продов-женням майже трьохсотлiтнього перiоду любомудрствовання на тему правди i неправди, добра i зла, справедливостi й несправедливости свободи i рабства, порядку й анархп тощо" [5, с. 17]. Такий довгий шлях науки '^чно! фiлософii" (рЫ^ойа регепш8) школи не був легким чи простим.
Самостшшсть iснування теоретичного знання фшософи права за всю юторда 11 розвитку не завжди одержувала схвальш оцiнки. Людська сутнiсть, яка е основою буття - це "найтаемничшший об'ект", закорiнений в "езотеричностi" права (Т. де Шарлен).
Людина iз прадавнiх часiв намагалася проникнути у навколишнш свiт, змiст свого ества. Першi мислителi давнього перiоду розвитку тзнання Гераклiт, Демокрит, Фукiдид, Пппш, Антифонт, Алкадимант, Епiкур звертали увагу на правову тематику. Як i тi, хто в античнш фшософи представляв iмена "семи мудрещв" - Фалес, Солон, Пiттак, Бiант, Клеобул, Перiандр, Хiлон.
Солон спричинився до укладання юридичних законiв у 594 р. до н. е. i зумiв 1х впровадити в життя. Так само Гераклiт (520-460 р. до н. е.) проголосив щею: за сво! закони треба стояти, як за мюью стши. В античностi правовi погляди формувалися на основi понять: дiке (справе дливють), фемiс (темiс) - (звичай), тiме (честь) i номос (закон). Дше було основою всього розумування, мислення.
Заборона i кшець антично1 фшософи пов'язанi iз умовною датою - 529 р. н. е., коли iмператор Юстинiан в Афшах заборонив викладання фшософи у Платошвському унiверситетi. Антична фшо-софiя була заборонена. Так символiзований "кшець античносп" [2].
Наступна вiха - це перюд занепаду Римсько1 iмперil. Тодi практично зникла фiлософiя. Продовжився розвиток фшософи тод^ коли Свропа вийшла iз занепаду. Академiк М. Костицький констатував: "В англосаксонських кранах (Велика Бриташя, неевропейських - США, Канада, Австрали) простежувався крен у бш позитивiзму", витiснення фшософи права з юридичних наук [5]. Проте зупинити розвиток фшософсько-правових знань було вже неможливо.
Предметом фшософи права е право у широкому вияв^ в т. ч. i природному правь Цей тдхщ вiдрiзняв фшософда права вiд теори права.
Прагнення до вщродження фшософи права завжди було пов'язане iз задоволенням значення фшософи як науки, повернення !й належного рангу i подолання пашвного соцiологiчного типу мислення. Бо "Джерелом закону е не людина, а людина розуму: тому, на думку польського дослщника, цей закон е культурним твором"..., який мае реальний вплив на правотворчi процеси в певнiй краiнi. Так вш визначае напрям для законодавчих дiй [1, с. 10].
Ряд дослщниюв доводить, що поняття, введене в фшософсько-правову науку як сучасна назва "фiлософiя права", виникло у XVIII ст. завдяки Гуго Гроцю. Через те, що поняття було елементом юридично! науки, то i фiлософiя права мае належати до юриспруденци - така модель И тдпорядку-вання iснувала у дослщницьких джерелах.
Ретроспективний погляд на гсторичний процес розвитку фшософп права як системи знань
Дискусшним, однак справедливим, е iм'я першовщкривача термiнопоняття "фiлософiя права" ще у XVII ст. Це юпанський фiлософ Франциско Суарес. 1821 року з'явилася праця Г. Гегеля "Фшо-софiя права", яку вш вважав частиною фшософп, хоча вивiв фiлософiю права, як дисциплiну у ранг самостшно1.
Як зауважують автори "Фрагмештв фiлософсько-правових праць" (м. Бшосток, РП), в один рiк (1918-1919) назва "теорiя права" використовувала назву "фiлософiя права". Так було до 1939 року на юридичних факультетах ушверситеив Вiльнюса, Львова та Кракова, Познаш, Любл> на i Варшави.
Пiсля визнання фшософп права "буржуазним знанням" i заперечення "його наукового характеру", в Сврош, зокрема, у Польщi пiсля 1950 року вщбулося розмежування двох спорiднених сфер наукового тзнання. Вiдтодi назви "фiлософiя права" i "теорiя держави i права" використовували якийсь час як синонiмiчнi [1, с. 17].
Фiлософiя права була вiдображена у певному темпорально-часовому вимiрi, вона пояснювала "майбутню реальнiсть права, а теорiя права - поточну". Було стверджено, що "Догма права чи соцiологiя права мають найнижчий ступiнь абстракцп, а фiлософiя права - найвищий".
На думку польського фшософа права Ч. Тарногорського, фiлософiя права одержуе визнання, оскшьки вона "поважае право по вщношенню до системи людини", проте в багатьох системах погляди на природу людини не тдкреслюються, а мовчазно зшвельовуються.
1950 року у Польщi були створеш кафедри теорп держави i права. На думку згаданого вище дослiдника, така змша була спроектована iз засад "едино вiрноl теорп марксизму". Теоретики держави i права, критикуючи фшософда як "буржуазну науку", аргументували це тим, що "феномен права не слщ вщокремлювати вiд держави". Теорiя закону природи вважалася ненауковою [1].
Як теоретики права, так i фшософи права й досi сповщують неоднаковi погляди на право. Рашше ж це було об'ектом запеклих дискусiй. Фiлософи не вiдмежовувалися у колi сво1х опонентських обговорень. Такими були питання юнування "непозитивного" права. У дискусшне поле европейсь-ких дослщниюв фiлософських i юридичних шкш потрапляли питання визнання/невизнання "рiзних закошв природи", !х сучаснiсть/несучаснiсть i т. ш.
1з 1970 р. Чеслав Тарногорський розпочинае закликати до потреби вщродження фшософп права. З'являються статп, фiлософськi i юридичнi розвiдки цього автора, а також унаочнюються цими проблемами лекцп автора. 1972 року Генрик Янковський долучився до заклику вщродження фшософп права, за ним - Гжегож Леопольд Зайдлер. Будучи теоретиком держави i права, Г. Зайдлер видав свою працю шд назвою "З питань фшософп права" (1978), чим активiзував iдею вщродження фшософп права.
У часи панування сощалютично1 щеологп фшософп права набула швидкого "вiдновлення та популяризацп". У цей перюд у фiлософсько-правовiй доктриш використовуються з певною метою суто фшософсью рефлексп, "особливо гносеологiчнi та антрополопчш" [1, с. 18].
Пюля заборони займатися фiлософiею права в Польщi iз 1950 до 1989 року фiлософiя права повертаеться до академiчного викладання. Ранiше фiлософiя права юнувала, але И читали лише на фшософському факультетi Християнсько1 академп католицько1 теологil у Варшавi.
Чеслав Тарногорський викладав фiлософiю права на юридичному факультетi у Бiлостоку тд назвою "Iсторiя великих полiтичних доктрин" (1986-1989). Хоча все-таки йому вдавалося видавати книжки iз фшософп права.
"Тривожно, - пише автор, що в деяких академiчних центрах фiлософiею права називаються подальшi лекцil з теорп держави i права. Це створювало багато неприемностей. У 1950-1989 рр. у Польщi було видано чимало книжок iз фiлософil права. 1хшми авторами були викладачi Люб-лiнського католицького унiверситету Калиновський i Ганна Васкевич, томiст Анджей Мщельський i Гжегож Зайдлер" [1, с. 12].
Дразливим е питання про украшську фiлософiю i фiлософiю права зокрема, якщо взяти до уваги твердження про те, що фiлософiя з'явилася на укра1нських теренах разом iз християнством
Антотна Токарська
[URL: https://w.volynnews.com. Пеpегляд 0i.09.2022]. Дaлi за цим нaстae œp^ "темних вшв", "поpожнечa". Аж y XVI ст. з'явилися "вiдголоски Ренесaнсy, полемiчнa лiтеpaтypa, Ктево-Могилянська aкaдемiя" [6].
Пpофесоp П. ^алюк нaзивae яскpaвi постaтi: Анaxapсiс - один iз семи мyдpецiв, Бюн Боpис-фенiт, Андpiй Вишоватий, Гуго Коллонтай - один iз спiвaвтоpiв пеpшоï eвpопейськоï Kонститyцiï, Василь Довгович, Сеpгiй Подолинський - опонент Mapксовi з його "класичним мapксизмом", ^ед-ставники Львiвсько-Вapшaвськоï школи [6].
Ще одна пapaдель, долучена з iстоpiï фiлософiï пpофесоpом П. ^глюком як загаль-новiдомого факту. i 848 p. у цapськiй Роси вiдмiнили викладання фiлософiï як "дуже кpaмольноï". Ця зaбоpонa нaдaлi сигнaлiзyвaлa "пpо кpизовi явища у величезнш iмпеpiï: була пpогpaнa Kpимськa вшна. Лише пiсля пpоведениx pефоpм на поч. 60-х pокiв XIX ст. фшософда повеpнyли в yнiвеpси-тети [6].
У СРСР фiлософiя ^ава стала складовою теоpiï пpaвa, не будучи надшеною статусом о^е-мо1' науки. Iстоpiя 70-х pокiв бшьшовицько1' влади в Укpaïнi - це час боpотьби iз "бypжyaзною" ф> лософieю. M. Костицький зауважив: "на довп десятиpiччя в юpиспpyденцiï запанував "сощашстичний позитивiзм" [S, с. i7].
На початку i970-x pp. в Академи сyспiльниx наук пpи ЦК КПРС з'являються пyблiкaцiï iз "фшософських пpоблем пpaвa". I все ж таки дослщники - вiдносили ïï до загально1' теоpiï деpжaви i ^ава, а основою пpоголошyвaли мapксистсько-ленiнськy мaтеpiaлiстичнy дiaдектикy. Такою була "iмпеpaтивнa заявка тотaдiтapного pежимy" [S, с. i8].
Пiсля лiквiдaцiï iдеологiчного контpолю за фiлософieю пpaвa ця наука одеpжaлa свiй с^м-кий pозвиток (В. Бaчинiн, Л. Петpовa, В. Чефpaнов, В. Шкода та ш.).
Висновки. Наукова i навчальна дисциплша "фiлософiя пpaвa", яка беpе витоки iз основопо-ложних iдей фшософи, сягae у своeмy pозвиткy античних чашв. Як особливий piзновид шзнавально1' дiяльностi, фiлософiя пpaвa вiд витоюв скеpовaнa на aнaлiз об'eктивниx i системних, apгyментовa-них знань ^о буття i людину, eднiсть мiкpо- i мaкpокосмy, буття i шзнання. Вона e квiнтесенцieю мислення i свщомосп, з якими вiдбyвaeться пошук iстини iз "вiчниx" питань. ^агнучи ствоpити цiлiснy систему знань, фшософи намагалися обфунтовувати i досягати гapмонiï iндивiдyaдьного i соцiaдьного. Однак в piзнi iстоpичнi епохи така концептуальна мета наштовхувалася на пеpешкоди i зaбоpони, якi були пов'язaнi: iз неpозyмiнням/недооцiнкою фiлософського знання; iз уведенням фiлософiï пpaвa в науковий об^ теоpiï деpжaви i пpaвa; iз iдеологiчними зaбоpонaми на "свободо-любie". У сyчaснiй гyмaнiтapистицi подекуди вбaчaeмо елементи свiтоглядниx змiн основ науки та ошташзаци сyспiльного блоку дисциплш. Окpемiшнiсть загально1' теоpiï пpaвa i фшософи ^ава постулюють сво1' концептуальш пiдxоди i задають вже усталену xpae^ropTO дисциплiнapноï дифе-pенцiaцiï. Цей векг^ особливо aктyaлiзyeться у ^щ^чний пеpiод нашо1' iстоpiï.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Фpaгменти фiдософсько-пpaвовиx ^аць. Пеpекдaд Чеслава Тapногоpського. 3-тe вид., пеpеpоб. Бiдосток, 2020. 4i0 с.
2. Бayмейстеp А. Бiдя джеpел мислення i буття. К. : Дух i Лп^а, 20ii. 480 с.
3. Бayмейстеp А. Вступ до фiдософськиx стyдiй. К., 20i7. 238 с.
4. Бayмейстеp А. Не ходити колом. Чим небезпечна ^TOp^ra aмнезiя i як ïï лшувати в Укpaïнi. URL: https://focus.ua. [Доступ 04.09.2022].
5. Костицький M. В. Фiлософiя npaea як наука i навчальна дисципдiнa. Проблеми фшософи права. 2003. Т. i. С. i7-2i.
6. Kpaдюк П. Чи потpiбнa нам фiдософiя? URL: https://w.volynnews.com. [Доступ 0i.09.2022].
7. Фiдософiя пpaвa: енцикдопедiя. Т. 2: Велика юpидичнa енцикдопедiя: у 20-ти т. ; за заг. pед. С. I. Maксимовa. Xapкiв-Kиï'в, 20i7. ii2S с.
Ретроспективний погляд на iсторичний процес розвитку фшософп права як системи знань
REFERENCES
1. Fragments of philosophical and legal works. Translated by Czeslaw Tarnogorski. 3rd ed., revised. Bialystok, 2020. 410 p.
2. Baumeister A. Near the sources of thinking and being. K.: Duh i Litera, 2011. 480 p.
3. Baumeister A. Introduction to philosophical studies. K., 2017. 238 p.
4. Baumeister A. Don't go around in circles. What is the danger of historical amnesia and how to treat it in Ukraine. URL: https://focus.ua. [Accessed 09/04/2022].
5. Kostytskyi M. V. Philosophy of law as a science and educational discipline. Problems of the philosophy of law. 2003. Vol. 1. P. 17-21.
6. Kralyuk P. Do we need philosophy? URL: https://w.volynnews.com. [Access 09/01/2022].
7. Philosophy of law: an encyclopedia. Vol. 2: Big legal encyclopedia: in 20 volumes ; in general ed. S. I. Maksimova. Kharkiv-Kyiv, 2017. 1125 p.
Дата надходження: 25.10.2022 р.
Antonina Tokarska
Lviv Polytechnic National University, Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of Theory of Law and Constitutionalism, Educational and Scientific Institute of Law, Psychology and Innovative Education
antonina.s.tokarska@lpnu.ua
A RETROSPECTIVE VIEW ON THE HISTORICAL PROCESS OF DEVELOPMENT PHILOSOPHIES OF LAW AS KNOWLEDGE SYSTEMS
In exposition of material absence of the systematized modern integral analysis of going is validified near all history of functioning of philosophical-legal science inacademic establishments of education and science and her critical vision of blanks and prospects of scientific and educational-methodological value for forming of worldview positions of future mature citizens of Ukraine.
A tendency is outlined: crisis epochscan level the didactics going near semanticweight and role of philosophy of right.
Thesingle and integral system of knowledge in gumanitarij can not be contemptible andsuch that repeats the errors of predecessors, not giving to provide forward development of science.
Key words: philosophical science, teaching philosophy, worldview significance, global trends, philosophy of law, historical eras.
