Научная статья на тему 'Истоки и атмосфера формирования философско-правовой точки зрения Дмитрия Чижевского'

Истоки и атмосфера формирования философско-правовой точки зрения Дмитрия Чижевского Текст научной статьи по специальности «Философия, этика, религиоведение»

CC BY
103
11
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВЫЕ ВЗЛЯДЫ / ФЕНОМЕНОЛОГИЯ / ЭКЗИСТЕНЦИАЛИЗМ / "ФИЛОСОФИЯ СЕРДЦА" / ИСТОРИЯ ФИЛОСОФИИ / НАЦИОНАЛЬНОЕ МИРОВОЗЗРЕНИЕ / PHILOSOPHICAL AND LEGAL PERSPECTIVES / PHENOMENOLOGY / EXISTENTIALISM / "PHILOSOPHY OF THE HEART" / HISTORY OF PHILOSOPHY / NATIONAL OUTLOOK / ФіЛОСОФСЬКО-ПРАВОВі ПОГЛЯДИ / ФЕНОМЕНОЛОГіЯ / ЕКЗИСТЕНЦіАЛіЗМ / "ФіЛОСОФіЯ СЕРЦЯ" / іСТОРіЯ ФіЛОСОФії / НАЦіОНАЛЬНИЙ СВіТОГЛЯД

Аннотация научной статьи по философии, этике, религиоведению, автор научной работы — Бойко И.Н.

Рассмотрены вопросы истоков и атмосферы формирования философско-правовых взглядов украинского учёного Д. Чижевского, его видение рационального и иррационального, развитие доктрины “философии сердца”, размышления об обусловленности судьбы человека или нации его характером и историческими обстоятельствами. Особенно подчёркнута творческая атмосфера свободной западной философской мысли, в которой осуществлялось становление философских взлядов ученого.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

ORIGINS AND FORMATION OF ATMOSPHERE PHILOSOPHICAL AND LEGAL VIEWS DMITRY CHYZHEVSKY

The article deals with the problem of the origin and the atmosphere of forming philosophical and legal perspectives of Ukrainian scholar D. Chyzhevsky, his views of the rational and the irrational, the development of the doctrine of the “philosophy of the heart”, reflections on the conditionality of the fate of a person or a nation by its character and historical circumstances. A great attention is paid to the creative atmosphere of the free western philosophical thought, which was the ground of becoming the philosophical views of the scientist.

Текст научной работы на тему «Истоки и атмосфера формирования философско-правовой точки зрения Дмитрия Чижевского»

Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА

УДК 340.12 (477) I. Н. Бойко

Навчально-науковий шституту права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", асист. кафедри юторп держави i права

ВИТОКИ ТА АТМОСФЕРА ФОРМУВАННЯ Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ ПОГЛЯД1В ДМИТРА ЧИЖЕВСЬКОГО

© Бойко I. Н., 2014

Розглянуто питання витоюв та атмосфери формування фшософсько-правових поглядiв укра'нського ученого Д. Чижевського, його бачення ращонального та iррацiонального, розвиток доктрини "фшософй серця", роздуми про зумовленiсть долi людини або наци з И характером та iсторичними обставинами. Особливо пщкреслена творча атмосфера вшьноТ захщно!' фшософсько!' думки, в якiй вщбувалося становлення фшософських поглядiв вченого.

Ключовi слова: фiлософсько-правовi погляди, феноменологiя, екзистенщамзм, "фiлософiя серця", iсторiя фшософи, нащональний свiтогляд.

И. Н. Бойко

ИСТОКИ И АТМОСФЕРА ФОРМИРОВАНИЯ ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОЙ ТОЧКИ ЗРЕНИЯ ДМИТРИЯ ЧИЖЕВСКОГО

Рассмотрены вопросы истоков и атмосферы формирования философско-правовых взглядов украинского учёного Д. Чижевского, его видение рационального и иррационального, развитие доктрины "философии сердца", размышления об обусловленности судьбы человека или нации его характером и историческими обстоятельствами. Особенно подчёркнута творческая атмосфера свободной западной философской мысли, в которой осуществлялось становление философских взлядов ученого.

Ключевые слова: философско-правовые взляды, феноменология, экзистенциализм, "философия сердца", история философии, национальное мировоззрение.

I. N. Boyko

ORIGINS AND FORMATION OF ATMOSPHERE PHILOSOPHICAL AND LEGAL VIEWS DMITRY CHYZHEVSKY

The article deals with the problem of the origin and the atmosphere of forming philosophical and legal perspectives of Ukrainian scholar D. Chyzhevsky, his views of the rational and the irrational, the development of the doctrine of the "philosophy of the heart", reflections on the conditionally of the fate of a person or a nation by its character and historical circumstances. A great attention is paid to the creative atmosphere of the free western philosophical thought, which was the ground of becoming the philosophical views of the scientist.

Key words: philosophical and legal perspectives, phenomenology, existentialism, "philosophy of the heart", history of philosophy, national outlook.

Постановка проблеми. ХХ ст. уадбрало в себе безлiч проблем, пов'язаних 3i складними питаннями усвщомлення дiйсностi, переосмислення i навить переформатування сталих уявлень про фшософш, фiлософсько-правовi пщходи до людини, ïï природних прав. У цьому контекстi доволi яскравим прикладом у розглядi реалiй буття е пiдходи недостатньо дослiдженого украïнського вченого, справжнього енциклопедиста Дмитра Чижевського. Неоднозначнють осмислення фiлософського надбання попередникiв, особливо украшських та зарубшних, передусiм европейських мислителiв, заслужено поставило iм'я Д. Чижевського в один ряд з кращими фшософами сучасностi.

За твердженням П. Феденка, ",..м1ж творцями украшсь^' науки, що дiяли за правилом - sine ira et studio, - Михайлом Максимовичем, Володимиром Антоновичем, Михайлом Драгомановим, 1ваном Франком, Михайлом Грушевським, iм'я Дмитра Чижевського залишиться в пошаш, поки живе украшська нацiя та ïï культура" [1, с. 532]. Однак той факт, що творив вчений за межами своеï Батьювщини, багато в чому позбавив вптчизняних дослщниюв можливостi вивчати його внесок у скарбницю фшософп права. Особливо цiкавим е те, що творив Д. Чижевський пщ впливом багатьох чинниюв як об'ективного, так i суб'ективного характеру, його мислення формувалося за неоднозначних умов, в атмосферi i в боротьбi за життя, творчiсть i спшкування з провщними фiлософами свого часу.

Стан дослщження. Чимало вщомостей про Д. Чижевського залишили його сучасники i друзi

0. Бургардт, М. Ветухiв, G. Маланюк, В. Мiяковський, Ю. Луцький, В. Рудко, О. Прщак,

1. Шевченко, Ю. Шевельов, П. Феденко, Л. Чикаленко. За останш десятирiччя творчiсть i життя стало предметом вивчення таких дослщниюв, як: I. Валявко, М. Попович, Л. Ушкалов, М. Наенко, О. Забужко, Ю. Прилюк, I. Шевченко, А. Гонта, К. Гудзик, О. Мишанич, О. Данко, В. Пономарьов.

У пщручнику "Фiлософiя" (1995 р.) Д. Чижевський поданий першим серед найвщомших мислителiв украшсь^' дiаспори, i зазначаеться, що вш "справедливо вважаеться засновником штори украï'нськоï' фiлософiï' як науковоï' дисциплши" [2, с. 175]. До того ж повернення Д. Чижевського сьогодш - справа реабЫтацп нашоï нацiональноï гiдностi, справа вщновлення заслуженого престижу украïнськоï духовноï культури.

Мета роботи полягае у розкритп витоюв та атмосфери формування фшософсько-правових поглядiв Д. Чижевського, показi основних етатв становлення вченого на науковш та освiтнiй нивi в умовах розвитку европейського правового поля, утвердження украшсь^' фшософсь^' думки на свгеовш аренi.

Виклад основних положень. Глибину наукового надбання Дмитра Чижевського (1894-1977 рр.) ми спостергаемо у тих пщвалинах, тiй атмосферi, у якш жив мислитель. Численнi життевi та творчi колiзiï, буремнi революцiйнi поди 1917-1921 рр., подальшi поневiряння, освине та наукове середовище за кордоном, заглиблення у тогочасш фiлософськi доктрини на Заходi, зацiкавлення гносеологiею тзнання та аксiологiею украïнськоï фiлософiï стали основою фiлософсько-правовоï думки вченого, його переконань.

Виключно важливе мюце у становленнi наукового майбутнього Д. Чижевського, у формуванш кола його друзiв належить батькам. За скупою фразою однiеï з автобiографiй мислителя: "Духовш iнтереси батьюв рано визначили й моï власнi устремлшня", - захований справжнш життевий подвиг вихованоï на щеалах украïнства родини, а також того оточення й т1е1 атмосфери, у якш жив учений [3, с. 7].

Д. Чижевський народився 23 березня (за старим стилем) 1894 р. в м. Олександрп (колишньому запорiзькому зимiвнику Ушвщ) Херсонсь^' губернп (тепер - Юровоградська область) над тиховодною рiчкою 1нгульцем у степовiй Украïнi [1, с. 495].

Будучи студентом фiзико-математичного факультету Петербурзького унiверситету, Д. Чижевський вщвщував лекцiï з фiлософiï та диспути, що вщбувалися м1ж "новокантаанцями" на чолi з професором О. Введенським, та "штуптивютами", яких репрезентував М. Лосський. У 1913 р.

вш залишае Петербург i переходить на юторико-фшолопчний факультет Унiверситету св. Володимира у Киев^ де зосереджуеться, передуйм, на вивченнi фшософи [4, с. XIII].

У Киевi на Д. Чижевського мали великий вплив два ушверситетсью фiлософи. Це, по-перше, В. Зшьювський (Зенковський), молодий доцент, що став Чижевському другом на цше життя. Коли вони познайомилися, Зшювський саме видрукував свою першу значну працю "Проблема психiчноl причинностГ', в якш, усупереч Е. Дюркгеймовi та З. Фрейду, обстоював незалежнiсть релЫйного досвщу.

Прихильник "фшософи серця", розроблено! в Московському унiверситетi украшським фшософом П. Юркевичем, В. Зiнькiвський прилучив Д. Чижевського до творчост П. Юркевича, а також Г. Сковороди, М. Гоголя i Т. Шевченка. В. Зiнькiвський, будучи учнем Г. Челпанова, росшського фiлософа i психолога, автора пращ "Мозок i душа", який викладав у Киевi у 1892-1907 рр. аж доки не перебрався до Московського ушверситету, ознайомив Д. Чижевського з працями свого вчителя. Як результат, Д. Чижевський став i себе вважати за челпановського учня, хоча школи не був з ним знайомий, та збер^ав штерес до лопки впродовж усього життя.

Другим фшософом був професор О. Гшяров, один iз визначних учених Росшсько1 шперц, котрий розробив власну софiологiчну систему синехологп та у сво1й iсторико-фiлософськiй концепци намагався поеднати рацiональне з iррацiональним та примирити "iстину розуму" з "ютиною серця".

У час свого ктвського студентства Д. Чижевський також пильно вивчав Г. Гегеля, а згодом защкавився новою течiею захщноевропейсько1 фшософсько1 думки - феноменологiею Е. Гуссерля -шмецького фiлософа, який вщстоював суб'ективний досвщ, як джерело пiзнання об'ективних феноменiв.

Д. Чижевський завершив свое ушверситетське навчання у 1918 р., а восени 1919 р., здавши державний юпит з фшософи та слов'янсько1 фшологп, закшчуе унiверситет з вщзнакою - отримуе диплом першого (тобто найвищого) ступеня (дипломна робота його була пов'язана з фiлософiею поета, драматурга й мислителя Фр;^ха фон Шiллера).

13 травня 1921 р. Д. Чижевський прибувае у м. Гейдельберг до Шмеччини, яка вiдтодi стала для нього другою батьювщиною. Саме там, у Гейдельберзькому ушверситега, Д.1. Чижевський два семестри (весна 1921 р. - осшь 1921 р.) вщвщував лекцп фiлософа, психолога, засновника екзистенцiалiзму К. Ясперса. Планував, одначе, податися до Фрайбурга-в-Брiзгау, де викладав Е. Гуссерль, чия фiлософiя захопила молодого вченого ще в часи ки1вського студентства. Задум здiйснився навеснi 1922 р.: Д. Чижевський перекав до Фрайбурга, де жив по зиму 1923-1924 рр.

У Фрайбурзi Д. Чижевський зм^ навчатися не лише в Е. Гуссерля, а й у М. Хайдеггера, дослщника феноменологи та екзистенцiалiзму, одного iз засновниюв герменевтики та сучасно1 лшгвютично1 фшософи, який окреслив три рiзнi "епохи думки" (античну "першу фшософш з и основним питанням про сутнють сущого, християнiзоване мислення з його вщповщями про створення сущого та недогматичне мислення Нового часу, що виходить iз достовiрностi буття суб'екта) [5], засновника фшософи "сенсу буття", котрий у 1928 р. став наступником Е. Гуссерля; у Й. Кона, представника неокантаанського перцептивно-критичного iдеалiзму та визнаного авторитету в галузi естетики; у Р. Кронера, неогегельянця, культурфшософа, що розробив новий тдхщ до шмецько1 фшософи в перюд вiд Канта до Гегеля та займався виявленням сутноста й смислу культури, якi кореняться у потребах людського духу, притаманних йому суперечностях природного та божественного, чуттевого й розумового, у полюсах едносп i множинностi духу; у Ю. Еббiнхауса, досл;дника фiлософськоl спадщини Е. Канта. Товаришами укра1нського дослщника у навчаннi були нiмецько-росiйський фшософ Ф. Степун, що став Д. Чижевському довiчним другом, та польський феноменолог i теоретик лiтератури Р. 1нгарден.

Та опинившись у Фрайбурз^ Д. Чижевський обрав собi за наукового керiвника не Е. Гуссерля, а Р. Кронера, визначного фахiвця з нiмецькоl iдеалiстичноl фiлософil, зокрема з гегелiвських концепцiй. Саме у Р. Кронера вш розпочав у 1924 р. писати одну з блискучих сво1х робгг "Гегель у Роси", яка принесла йому заслужене визнання у широких наукових колах. Проте Е. Гуссерль звернув увагу на Д. Чижевського i видшив його з багатьох сво1х учнiв. Згодом, у 1932 р.,

даючи йому рекомендацш для отримання посади викладача славiстики Галльського унiверситету, Е. Гуссерль охарактеризував Д. Чижевського як "неперейчну особистшть": "Це надзвичайно грунтовно освiчений, самостiйно мислячий фшософ... захоплений переважно Гегелем, вш водночас перебувае пiд впливом феноменологи, при цьому для нього характерна подиву пдна широта вченоста, що охоплюе рiзнi дiлянки культури. Не базiка! - спокшна, звернена в себе саму людина, котра не тiльки сприймае, а й переробляе, у котро! залюбки вчишся".

Крiм зазначених вщомих фiлософiв, Д. Чижевський слухав лекцп таких вчених, як Г. Майер та Ю. Еббiнгауз, що мало вплив на розвиток його фшософських поглядiв [4, с. ХУ-ХУ1].

У 1925 р. Д. Чижевський опублжував у Празi невелику за обсягом статтю "На теми фшософи штори", i ця чи не найбшьш пристрасна iз близько тисячi його праць сьогодт видаеться на диво актуальною, - а надто для Украши. У нш фiлософ розмiрковуе про зумовленiсть долi людини або наци 11 характером та шторичними обставинами. Долi годi опиратись, однак и несподiвана змiна надае шанс i тому мае сприйматись як милють або благодать. Для людини це може бути якесь велетенське завдання, що пщносить 11 до себе, для наци - культурне вщродження чи вщновлення втрачено! колись державность Коли ж людинi або наци бракуе волi скористатися щею милiстю долi, "...коли великi шторичт завдання упущенi свого часу, коли !х розв'язання замiнено боротьбою за дрiбнi та "настирливГ iнтереси, тодi пройде без слiду й та година, в яку можливо буде велике. Благодать не чекае, доля закамеше нерухома. Але як немае завше живо! вол^ то й ус дверi iсторii залишаються зачиненими назавше" [6].

Вже працюючи в Чехо-Словаччиш, у Празi в Украшському високому педагогiчному iнститутi iм. М. Драгоманова, у 1925 р. Д. Чижевський був обраний на посаду доцента та вiв курси шторп фшософи, iсторiографii, фiлософii, вступу до фшософи та естетики. У лютому 1927 р. -подав до габттаци книгу "Фiлософiя на Украшк спроба iсторiографii питання", за яку Вчена рада цього шституту присудила йому звання професора.

У 1929 р. в Украшському вшьному ушверситеп [7, 579]. Д. Чижевський захищае свою першу докторську дисертацiю "Гегель i Французька револющя" (частина ще! габiлiтацiйноi роботи була надрукована у 1929 р. в першому томi "Праць Укра1нського високого педагогiчного шституту iм. Михайла Драгоманова"). Завдяки цьому здобув в унiверситетi статус "приват-доцента" з правом безкоштовного викладання, а у 1932 р. ушверситет надав йому звання, рiвнозначне ад'юнкт-професорському.

Працюючи в Праз^ Д. Чижевський пщтримував зв'язки i з нiмецькими науковими установами та угрупованнями. Його обрали членом двох престижних фшософських об'еднань - ГеГелiвськоi спшки й Кантавського товариства. Як визнаний фахiвець, був активним членом багатьох оргашзацш, зокрема таких, як Мшнародна Гегелiвська спшка (член управи), Товариства iм. Ф. Достоевського (член управи), Шмецького товариства слов'янських дослщжень у Празi (член-кореспондент), Швейцарський архiв з юторп фшософи (член редакцii) [4, с. ХУ11-ХУШ]. А вщ часу заснування в Берлiнi, в 1926 р. Украшського досл1дного iнституту, вiн був позаштатним спiвробiтником цього закладу [8].

Перебуваючи у Празi, Д. Чижевський продовжував тдтримувати тiснi контакти з науковими колами Шмеччини, насамперед з потужним фiлософським осередком у Фрайбурз^ де вiн свого часу студшвав. Це був единий перiод у його житта, коли вiн читав фактично тшьки фiлософськi курси i велику частину свого часу присвячував науковим досл1дженням з фiлософськоi тематики. Вже у 1926 р. Д. Чижевський визначив для себе напрям сво!х наукових штереив: iсторiя фшософи слов'янських народiв. Праця Д. Чижевського у багатьох напрямах обраноi ним тематики була новаторською i багатогранною [4, с. XVII].

У пращ "Нариси з шторп фiлософii на УкрашГ' (Прага, 1931 р.) Д. Чижевський проводить думку, що украшська фiлософiя генетично спорiднена з неоплатотзмом, з ученням отцiв церкви i -понад усе - з шмецьким мiстицизмом. Найважливiшим елементом у цьому духовному ланцюгу вш вважав щею Божо! iскри в людськш душi або в серцi. Тому, вслщ за П. Юркевичем, Д. Чижевський визначае украшську фiлософiю як фшософш серця [9] та розвивае щею кордоцентризму в нових юторичних умовах. А виданi у цей перюд монографil "Фiлософiя на Украшк спроба iсторiографii

питання" (1926, 1928) та "Нарис з юторп фшософп на Укра!нГ (1931) стали першими Грунтовними роботами з укра!нсько! ютори фшософп, де остання розглядалася як окрема самостшна гшка свiтового наукового процесу, 3Í своею методолопею та перiодизацieю. Сам учений доволi обережно розцiнював значення свое! пращ, зауважуючи, "...що iсторiя фшософп на Украiнi не е головною темою мо!х студiй, i що тому той матерiал, який я подаю, не може вважатись завершенням i викшченням науково! працi в цш галузi, а навпаки, - скорше мае на метi пробудити щкавють i увагу до ще! галузi дослiдження, що досi оминалась украшстикою" [10, с. 4].

У 1934 р. Укра!нський науковий шститут при Варшавському унiверситетi видрукував монографш Д. Чижевського "Фiлософiя Г. С. Сковороди", як двадцять четвертий том "Праць Укра!нського Наукового 1нституту" у Варшав^ а наклад книги надрукували у Львовi, у друкарнi Наукового Товариства ш. Шевченка. Через два роки, завдяки цiй працi, Д. Чижевський був обраний членом на той час найпрестижшшо! укра!нсько! науково! шституцп - Наукового товариства ш. Шевченка у Львовi. У згаданiй працi про Г. Сковороду Д. Чижевський називае себе 'Историком духа", ставить w6í завдання пiзнати нащональний свптогляд, знайти мiжкультурнi спорщнення з духом шших нацiональних культур. Д. Чижевський i дои залишаеться, мабуть, найглибшим iнтерпретатором фшософп Григорiя Сковороди. Завдяки невтомнш працi вченого Сковорода не лише здобув собi визнання як один з найвидатшших европейських мислителiв доби бароко, але хоча б трохи привщкрив свiтовi "незнану землю" укра!нсько! культури [11, с. 13-20]

Починаючи свою науково-викладацьку кар'еру в Галле (Шмеччина), Д. Чижевський сподiвався отримати мiсце ординарного професора. Однак обставини склалися по-шшому... Спочатку не була визнана його перша докторська праця "Гегель i Французька революцiя", оскшьки в Нiмеччинi визнавали насамперед пращ, захищет у нiмецьких ушверситетах. I замiсть габiлiтацii Д. Чижевський мусив пщтверджувати свiй перший докторат, захищаючи нову дисертацiю, що вш i зробив 5 липня 1933 р., блискуче склавши вiдповiдний шпит та захистивши працю "Гегель у Роси" [12] з найвищою ощнкою "Summa cum laudé' (його новим офщшним "доктор-фатером" став професор А. Гельб, уродженець Москви, гештальтпсихолог Берлiнськоi школи). Працю було видано двiчi нiмецькою мовою у 1934 та 1961 рр., росiйською - у 1939 р., а у 2005 р. зроблено видання й укра!нською [4, с. XX-XXI].

З'ясовуючи ставлення Гегеля до просвггницького рацiоналiзму, Чижевський розглядав перипетп того розуму, який став основою просвiтницького варiанта соцiальноi iнженерii та, вiдповiдно, "формування" (Bildung). За ним сто!ть настанова на перетворення людей на пасивний матерiал, оформлення якого робить !х атомами, позбавленими будь-якого духовного зв'язку. Наслщком цього е те, що "правне оформлення звичаiв" зумовило "самоiзоляцiю, самоусамiтнення самосвiдомости", перетворення людей на самотшх осiб, "атомiв", "пунктiв", зрештою, "спустошення" особи, що стае тшьки пустим "помисленим" об'ектом оцiнки в загальнш, зрiвняльнiй формi, за зовшшшми ознаками.

Отже, руйнування феодальноi авторитарно! iерархiчностi, яке в1дбуваеться пiд гаслами рiвностi i прав людини, хоч i мае свою виправдашсть, загрожуе розпадом сощальних i моральних зв'язюв. Замiсть суспiльства з'являеться "маса" як особливе утворення, що опиняеться в цею^ уваги фiлософiв та сощолопв у XX ст. (X. Ортега-ьГассет "Бунт мас" та iн.). Наслщком цього е взаемне в1дчуження людей, криза колективно! i особисто! щентичносп, почуття безпiдставностi власного iснування, а отже, - схильнють до тоталитаризму як iлюзорного порятунку в1д того "усамптнення", що разом iз втратою суспiльного зв'язку п1дважувало особисту щентичнють. Продовженням цього розчинення особи у маш можна вважати також поширення споживацько! ;деологй' у високорозвинених захщних суспiльствах, де у формуваннi уподобань i поцiновувань провiдну роль вщграють мас-медiа.

Майже в усiх дослщженнях, присвячених фiлософii Гегеля, Д. Чижевський захищав i! в1д спрощених штерпретацш. У зв'язку з цим вш критикував акцентування на системностi гегелiвськоi фiлософii, коли !! розглядають з погляду розумових конструкцш (панлогiзм) чи розумово

сконструйованих схем, таких як "трiада". У кшщ статтi "Гегель i французька револющя" вiн зауважив, що дiалектика Гегеля е вiльною системою, в якш жоден елемент не займае чггко визначеного, закрiпленого мiсця. Адже конкретнiсть iстини у розумiннi Гегеля означае "многограннють i многовиднiсть". Однак Чижевський визнавав, що в тзний перiод свого мислення Гегель привтс у свою фiлософiю елементи "ращоналштично1 сухостi" i педантично визначеного мюця певних елементiв свое1 системи. Проте, на думку Чижевського, важливо бачити, як "система" виростае з дiалектичного способу мислення Гегеля.

Про намагання Д. Чижевського висвптлити маловiдомi факти з життя Гегеля i залишет поза увагою деякi пiдтексти його фшософи свщчить i стаття "Гегель i Нiцше", у якiй, зокрема, визнаючи, що нiцшеанський релятивiзм "нагадуе iсторичний релятивiзм Гегеля", зауважив, що мш ними е велика вщмшнють, оскiльки "для Гегеля iсторiя щей - це "Пантеон духу", а для Нщше - вона е низкою помилок i безумств".

Чижевський розумiв, що фiлософiя Гегеля поеднуе в собi суперечливi тенденцii: з одного боку, унiверсалiзм i панлопзм, з iншого, - акцентування на людськш дiяльностi, зокрема духовнiй, яка "об'ективуеться" в культурних витворах. Тому фiлософiя Гегеля стала джерелом юторизму i герменевтики, а також марксизму та дiалектичного матерiалiзму з його абсолютизащею "юторично1 необхiдностi", з якою суперечливо поеднуеться наголос на прюритетност практики (активностi) щодо теорii. Основний обсяг шторико-фшософських дослiджень Чижевського стосуеться поширення фiлософii Гегеля серед слов'янських народiв. Цi дослiдження здебiльшого пов'язат з iсторiею фiлософii слов'янських народiв (фiлософська славiстика); вони дають змогу уточнити окремi моменти у ставлент Чижевського до фiлософii Гегеля [6].

Пщ час викладання в Галльському унiверситетi Д. Чижевський написав низку фшософських праць, якi були певним пщсумком попереднiх наукових дослiджень, де пщшмае фшософсько-правовi проблеми, базуючись на набутому досвда, зокрема, "Коменський i захщна фiлософiя", "Фiлософiя життя у Людовпта Штура", "Гегель у словаюв", "До проблеми фiлософськоi мови i фiлософii мови", "Натурфiлософiя В. I. Вернадського", "В'ячеслав Липинський як фшософ iсторii", "П. О. Кулш - украiнський фiлософ серця" тощо [4, с. ХХ1-ХХШ]. Чижевський вщнайшов в архiвах Галле також латиномовт твори украiнських учених минулих столпть, що студiювали в захщноевропейських ушверситетах.

У бiблiотецi Вайзенгаузеса в Галле за наполегливу дослщницьку працю Чижевського було винагороджено найбiльшим у його житп вщкриттям: 24 грудня 1934 р. вш натрапив на утрачений рукопис головного твору чеського реформатора освпти, теолога Яна Амоса Коменського (Комешуса, 1592-1670 рр.), котрий зупинявся в Галле тод^ коли блукав релЫйним вигнанцем [13, с. 79-98]. Праця Коменського була пщ заголовком "Бе гегит китапагит етепсСаИопе аотиЫаИо еаЖоНеа" ("Загальна порада про виправлення справ людських" скорочено згадувана, як "Пансофiя"). Ця подiя стала справжшм мiстком м1ж мислителями минулого i сучасного та засвiдчила дiйсну наступнють поколiнь.

Висновки. Перу Д. Чижевського належить понад тисячу праць iз найрiзноманiтнiших дiлянок гуманiстики. За глибоким переконанням М. Наенка, "...без його праць украшське лiтерату-рознавство було й залишаеться не просто "неповним", а злиденним. Як, до реч^ й украшська фiлософська думка ХХ столптя... В часи, коли Украша стала незалежною, вона особливо мае пишатися тим, що i в часи неволi не давали заснути тiй думцi такi сподвижники, як Дмитро Чижевський" [14]. В 1969 р. Ганс-Георг Гадамер як президент Гайдельберзькоi академii наук писав Чижевському з нагоди його 75-лгетя: "Якщо Фрiдрiх Великий свого часу начебто казав про Ляйбнща, що вш сам-один був цiлою академiею, то в бшьш вузьких i бшьш широких рамцях нашого столiття про Вас можна сказати щось подiбне" [11, с. 8]. Пращ Д. Чижевського стали для сучасносп першими грунтовними роботами з украш^ко^' юторп фiлософii та фiлософii права, яю

повною мiрою е пщсумком riei науково! та творчо! атмосфери, в якш викристалiзувався талант мислителя та сформувалася окрема самостшна гiлка свiтового наукового процесу, 3i своею методологiею та перюдизащею.

1. Феденко П. Дмитро Чижевський / П. Феденко, Чижевський Д. Украгнське лтературне бароко: Вибраш пращ з давньог лтератури. - К. : Обереги, 2003. - 576 с. 2. Фiлософiя: тдруч. / за ред. Н. Я. Горбача. - Львiв : Логос, 1995. - 224 с. 3. Наенко М. Дмитро Чижевський i його "Iсторiя украгнськог лтератури"/ М. Наенко, Чижевський Д. Iсторiя украгнськог лтератури. -К. : Видавничий центр "Академiя", 2003. - 568 с. 4. Валявко I. 1нтелектуальна бiографiя Дмитра Чижевського: спроба науковог ретроспективи / I. Валявко, Дмитро Чижевський. Фыософсьш твори: у 4-х т. - Т.1. - К. : Смолоскип, 2005. - XI - ХХХ с. 5. Хайдеггер М. Время картины мира / М. Хайдеггер // Современные концепции культурного кризиса на Западе. - М., 1976. - С. 208-249. 6. Пономарьов В. Чижевський Д.: фтософ, що любив котiв. - Тиждень. - 2012. - 20 квтня. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tyzhden.ua/History/48042. 7. Укратська культура: лекци; за ред. Д. Антоновича. - К. : Либiдь, 1993. - 592 с. 8. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.kr.ua/elmuseum/ chizhevsky/pritsak.html. 9. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.kr.ua/elmuseum/ chizhevsky/vilchinsky.html. 10. Чижевський Д. Нариси з iсторiг фтософп на Украгш /Д. Чижевський // Фыософсьш твори: у 4-х т. - Т.1. - К.: Смолоскип, 2005. -XXXVIII.+402 с. - С.3 - 162. 11. Ушкалов Л. Дмитро Чижевський та його книга про фтософт Сковороди / Л. Ушкалов // Чижевський Д. Фiлософiя Г. С. Сковороди. - Х. : Прапор, 2004.- 272 с. 12. Чижевський Д. I. Гегель у Росгг / Д. I. Чижевський // Фыософсьш твори: у 4-х т. - Т.4. - К. : Смолоскип, 2005. - С. 1-305. 13. Кортгаазе В. Чижевський i Коменський. З кторп вiдкриття та ттерпретацгг основного твору Яна Амоса Коменського // Дмитро Чижевський i свтова славктика: матер. наук. семтару (Дрогобич, 17-18 травня 2003 р.). - Т. 1: Славктика. -Дрогобич, 2003. - С. 79-98. 14. Гонта А. Невiдомий Чижевський / А. Гонта // Журнал "Музег Украгни". - Новини. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://museum-ukraine.org.ua/index. php?go= News&in=view&id=2300 (http://sites.google.com/site/ocrb33/).

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.