CC BY
56
© Плетенецька А. О. УДК 614. 25:340. 6 Плетенецька А. О.
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АН^З ПИТАНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ
iЗ правовою ВiДПОВiДАЛЬНiСТЮ ЛiКАРiВ у ЗВ'ЯЗКУ
З ТХ ПРОФЕСiЙНОЮ ДiЯЛЬНiСТЮ
НМАПО iменi П. Л.
Дана стаття е фрагментом науково-дослщ-но! роботи кафедри судово! медицини Нацю-нально! медично! академiI пiслядипломноI освiти iм. П. Л. Шупика «Судово-медична оцшка вогне-пальних ушкоджень тта i одягу», № держ. реестраци 010би009578.
Вiдомо, що законодавство, яке регламентуе вiдповiдальнiсть медикiв за лкарсью помилки, з'явилося ще в глибоку давнину. Одним з найбтьш вщомих законодавчих актiв, що дiйшли до нас, е ви-сiчений на камен Звiд законiв (законник) Хаммурат, який правив Вавилоном i об'еднаною Mесопотамiею у 1792 - 1750 рр. до н. е. У ньому вщповщальност за лкарську помилку було вiдведено три параграфа. Причому, цей звщ законiв передбачав не ттьки на-стання вiдповiдальностi лкаря, але заходи заохо-чення за вдало виконане втручання. У залежност вщ результату лiкування i класово! приналежностi пац^ ента, лiкаря за помилкове л^вання карали, аж до страти. За невдалi операци кара була особливо жор-стока. У Стародавнм 1ндп, згiдно Зводу закоыв Ману (X - V ст. до н. е.), лкар за помилкове лкування пщ-давався штрафу, розмiр якого визначався в залеж-ностi вiд кастового положення хворого. Своерщы медичнi стандарти iснували в Стародавньому бгип-тi, де медична дiяльнiсть регламентувалася сувори-ми вимогами i традицiями. Порушення «стандартiв» «Священно! книги» суворо каралося, включаючи i вирок лiкаря до смертi. Лкарська етика того часу ви-магала вщкритого повiдомлення пацiенту передба-чуваного результату л^вання однiею з трьох фраз: «Це хвороба, яку я можу вилiкувати; це хвороба, яку я, можливо, зможу вилiкувати; це хвороба, яку я не зможу вил^вати». Лiкарi, якi слiдували канонам «Священно! книги», звтьнялися вiд вщповщаль-ностi незалежно вiд результатiв л^вання. За часiв християнства в Палестин за ненадання допомоги хворому призначалася ганебна смерть i конфiскацiя майна. У Стародавнм Грецi! лiкарська майстернють цiнувалася дуже високо, тому медики за помилки звтьнялися вщ вщповщальносД якщо хворий помирав «проти волi лiкуючого». Особливiстю медицини в стародавнм Грецi! було те, що вона спочатку носила свiтський, а не релИйний характер. Римське право передбачало покарання лкаря за грубi помилки.
Шупика (м. КиГв)
Вперше до лiкарсько! дiяльностi було застосовано поняття «помилка» (закон Аквiлiя), причому поняття це було досить широким До цього вщносились i не-досвiдченiсть, i необережнiсть лiкарiв, i ненадання медично! допомоги. Римське право вже допускало правомiрнiсть смертi хворого внаслщок тяжкостi за-хворювання. Умисне умертвЫня хворого, отруення за допомогою отрути, аборт, кастрацiя не вщноси-лися до професiйних злочинiв, а вщповщальнють медикiв за них була такою ж, як i Ыших громадян. У Римськiй iмперi! стали проявлятися елементи не ттьки державно! регламентации а й державно! пщ-тримки медично! справи. Нерщко лiкарiв залучали до судово! дiяльностi в якост експертiв. Наприклад, лiкар Антютм брав участь у розслiдуваннi вбивства Юлiя Цезаря. В Англi! у XV стол^ хiрург, який завдав шкоди пацiентовi, поставав перед судом мера мюта, i за вироком останнього пщцавався штрафу, тюремному ув'язненню або на певний строк позбавлявся лкарсько! практики.
В ютори Ки!всько! Русi заняття лiкарською дiяль-нiстю прирiвнювалося до волхування i чарiвництва. Тому за лiкарськi помилки лкар ню вiдповiдальнiсть як за умисний злочин. Прикладом може служити умертвЫня лкаря Леона, який лкував хворого сина великого князя 1вана III, але не змiг його врятувати вщ смертi. У 1686 р в одному з царських указiв л^ карi попереджали, що «буде из них кто нарочно или не нарочно кого уморят, а про то сыщется, им быть казненными смертью». [1,2]
Отже, основи регламентацп вщповщальност л^ карiв за помилки з'явилися майже водночас iз заро-дженням медицини. Зазвичай, вщповщно до понять свого часу, вщповщальнють лiкарiв практично в ус часи була суворою i передбачала заходи фiзичного впливу, аж до смертно! кари. Якщо за чаЫв глибоко! давнини лiкування прирiвнювалося до чарiвництва, а лiкарям надавалася мютична роль, то поступово iз розвитком сусптьства почала з'являтися державна регламента^я i пiдтримка медично! справи, виникло поняття «лiкарських помилок».
Цiкавою е еволю^я поглядiв на вiдповiдальнiсть медичних пра^вниюв за професiйнi правопорушен-ня з 1917 р до нашого часу [3].
У 1928 роцi судовi медики Н. I. 1жевський та I. В. МарковЫ вщзначають помiтне зростання крим^ нальних справ проти лiкарiв порiвняно з дореволю-цiйним часом у Ростовському та Леынградському округах. Так, у Ростовському округу за 1924-1927 рр до кримшально! вщповщальност за професмы правопорушення було притягнуто 20 лiкарiв, серед яких були хiрурги, акушери-гiнекологи, терапевти, i нав^ь зубний лiкар. Тiльки в чотирьох випадках л^ карi були вщдаы до суду. У Ленiнградi за 1921-1925 рр число експертиз за «лкарськими справами», вщ-повiдно по роках, становило: 1, 2, 11, 35, 48. З 24-х лiкарiв, як притягувалися по 18 процесам до судово! вiдповiдальностi, суд виню виправдувальн вироки або припинив по касацп справи 9 лiкарiв (37,5 %), 3 лкаря отримали громадський осуд i штраф, 12 за-судженi, з них 9 умовно. За медичними спе^альнос-тями на першому мiсцi були акушери-гiнекологи та хiрурги. А. В. Грегорi (по I. Ф. Огаркову) призводить ктькють кримЫальних справ, порушених по Ленш-граду майже за 10 роюв (1921-1928). Всього !х було 312, з них 124 проти акушерiв-гiнекологiв, 80 проти хiрургiв, 42 проти терапев^в, 33 проти педiатрiв, решта - за iншими спецiальностями. Лише 31 вщ-дано до суду.
У 20-тi роки дискусю викликала гучна заява ро-сiйського акушерсько-гiнекологiчного товариства, яке звернулося до Народного Комiсарiату Охорони Здоров'я (1925 р) з приводу непомiрного зростання кримшальних звинувачень лiкарiв за помилки i дефекти в !х професiйнiй роботi. З 1921 по 1925 рр мало мюце 64 випадки звинувачень, з яких 27 - на акушерiв-гiнекологiв, 26 на хiрургiв.
У 1929 рощ («рк великого перелому»), переваж-но з полггичних мiркувань, з'явилося повщомлення про «ворожу змову» укра!нських академшв, серед яких було 5 лiкарiв - вiдомих вчених - теоретиюв, якi «проводили медичний терор» проти бтьшовиюв.
У 1938 роцi виникла нова гучна справа - проти «правотроцькютського блоку». Тодi в особливу групу знову були видтеы «лiкарi вбивцi» професо-ра Д. Д. Плетньов, Л. Г. ЛевЫ, И. Н. Казаков та Ышм, як стверджувалося, намагалися отру!ти видних д^ ячiв компартiI, а голова московського товариства терапев^в, редактор журналу «Кгмычна медицина «Д. Д. Плетньов звинувачувався в умисному отруен-нi М. Горького [4]. Не ттьки вiдомi професори, а й лiкарi, були в т роки репресованi. За 5 роюв (19351940) ттьки в I московському медшститут було аре-штовано 17 студентiв медиюв, 14 зазнали громад-ського осуду i були вiдрахованi з Ыституту.
Цiкаво, що поняття лiкарськоI помилки в т роки було неоднозначним нав^ь для судових медикiв. Так, Я. Л. Лейбовiч до лкарських помилок вiдносив «неправильные, небрежные, недобросовестные, неосторожные и невежественные действия и приемы в оказании медицинской помощи больным, в результате которых явилось телесное повреждение или смерть больного, либо затяжка или ухудшение болезни, либо потеря благоприятного времени для правильного лечения». Професор Г. Дембо на
пiдставi того, що лкарсью помилки найбтьш часто бувають при л^ваны, пщ лкарськими помилками розумiв «виключно наукову недосконалiсть лкар-сько! дiI». Казанський професор А. Д. Гусев в сво!й монографiI «Врачебные ошибки и врачебные преступления» (Казань, 1935) розрiзняв двi основы форми лкарських помилок: 1) таю дм, якi заподiяли шкоду хворому внаслiдок недолiкiв устаткування, обстановки, недосконалост медично! науки i 2) вс iншi, якi е злочинами. Т. Д. Епштейн, вказуе, що ви-хщним пунктом лкарсько! вiдповiдальностi слщ вва-жати шкоду, заподiяну хворому при: ненаданн до-помоги хворому, несумлЫному ставленнi лiкаря при наданн медично! допомоги та лiкарськi помилки. У т роки ще одним приводом для притягнення до вщ-повщальност лiкарiв було взято !х необережну i нео-бгрунтовану поведшку через вiдсутнiсть правових обмежень i експериментування над хворим. Особливо часто це мало мюце при л^ваны сифтюу.
Про «лiкарськi справи» з 1926 по 1934 роки у ^в-ычно-Кавказькому репоы згадував П. В. Устiнов, коли було 57 справ стосовно лiкарiв: 48 в лкарнях, решта в полклшках, дитячому будинку, пюнерта-борк При цьому, на першому мющ за кiлькiстю були справи на терапев^в, потiм на хiрургiв та акушерiв-гiнекологiв. Адмiнiстративнi стягнення мали мюце в 19 випадках, в 10 справа дмшла до суду.
За даними К. С. Кечек, Ростовською обласною судово-медичною експертизою у 1935-1940 рр було зроблено 234 експертизи, пов'язаних з обвинува-ченням медпра^вниюв (208 лiкарiв, 26 фельдшерiв).
Слiд також навести гучну «Справу лiкарiв» (Справа лiкарiв-отруйникiв, в матерiалах слiдства Справа про сюнютську змову в МГБ) - кримЫальна справа проти групи видних радянських лiкарiв, звинуваче-них у змовi i вбивствi ряду радянських лiдерiв. Ви-токи кампанп вiдносяться до 1948 року, коли лкар Лщя Тимашук звернула увагу компетентних оргаыв на дивацтва стосовно лiкування Жданова, що при-звели до смерт пацiента. У текстi офiцiйного повщомлення про арешт, опублкованого в Ычы 1953, було оголошено, що «бтьшють учасникiв терористично! групи (Вовс М. С., Коган Б. Б., Фельдман А. I., Гршш-тейн А. М., Етiнгер Я. Г. та Ышм) були пов'язанi з мiж-народною еврейською буржуазно-нацiоналiстичною оргаыза^ею «Джойнт», створеною американською розвiдкою ыбито для надання матерiально! допомоги евреям в шших кра!нах». У зв'язках з щею ж оргаыза^ею ранiше були звинуваченi i проходили у справi бврейського Антифашистського комггету. Розголос справи мiсцями придбав антисемтеький характер, i питання влилося в бтьш загальну кам-панiю по «боротьбi з безрiдним космополiтизмом», що проходила в СРСР в 1947-1953 рр. Пюля арешту групи лiкарiв кампанiя прийняла загальносоюзний характер, але заюнчилася пiсля смертi Сталiна на початку березня того ж року. 3 квтя вс заарешто-ван у «справi лiкарiв» були звтьнеы, вiдновленi на роботi i повнютю реабiлiтованi.
З деяким вщносним зростанням загального рiвня життя i культури населення у 60-80х роках, по-зитивними змшами в медицинi з впровадженням ново! технiки змiнився i характер дефекпв лкар-сько! дiяльностi. Проте, як i ранiше, основна частина справ заводилася на фахiвцiв тих спещальностей, якi використовують активнi хiрургiчнi втручання. Але в цi роки хiрурги у бiльшiй кiлькостi стали виперед-жати акушери-гiнекологи.
Основна частина справ вщкривалася на лiкарiв, що працювали в мiських лiкувальних установах, у сво!й бiльшостi це лкары центру областi. У бтьшос-т випадкiв скарги були зверненi до лiкарiв, якi пра-цюють у стацюнарах, решта припадала на лiкарiв полiклiнiк i швидко! медично! допомоги [5].
Отже, радянський перюд нашого сусптьства характеризувався досить строгим вщомчим контролем з боку мшютерства охорони здоров'я за охо-роною здоров'я громадян. Часто законодавчi акти пщмшялися вiдомчими iнструкцiями. Закон роз-глядав тiльки лiкарськi злочини, тобто кримшально каранi дiяння, наприклад, незаконне проведення абор^в. Слiд зазначити виражену полiтичну спрямо-ванiсть переслiдувань лiкарiв за !х помилки. Водно-час з цим, у радянському перiодi практично не юну-вало правово! бази, яка регулювала б питання якост медично! допомоги.
Новий сплеск штересу i явних змiн в розслщу-ваннi «лiкарських справ», в характерi вщповщаль-ностi медичних пра^вниюв стався у дев'яностi роки минулого столбя. Вони пов'язанi зi змшами сус-пiльно-полiтично!, соцiально!, економiчно! життя сусптьства, в тому чи^ i в галузi охорони здоров'я населення, впровадженням страхово! м едицини в деяких кра!нах свiту, розвитком платних медичних послуг, дозволом приватно! лкарсько! дiяльностi та цiлительства.
Не дивлячись на значний науково-техычний прогрес, який зазнала медична галузь протягом останых 50 роюв, досi, через людський фактор (не-компетентнiсть, недбалiсть медичного персоналу та низьку освiченiсть населення в сферi медицини), ми спостерiгаемо неухильне зростання випадюв неналежного надання медично! допомоги нав^ь у високорозвинених кра!нах свiту. Наприклад, за оф^ цмними даними у США частка лкарських помилок становить 3-4 %, у Великобританп - 5 %, у Франци -3 %. У Великобританп вщ лiкарських помилок що-рiчно помирають до 70 тис. оЫб, у США за рiзними оцiнками - 50-100 тисяч. У США лкарсью помилки займають 5-е мюце серед причин смертностi. Кожн 15 хв. в цiй кра!ы вiд лiкарських помилок або не-сумлiнностi медичного персоналу вмирають 5 оЫб. За iнформацiею 1спансько! асощацп жертв медично! недбалостi, де дiе переважно державна система охорони здоров'я, за останн 10 роюв померли близько 5 тис. пащен^в.
Окремо складаеться ситуацiя в 1талп, де система охорони здоров'я е одыею з найменш ефектив-них, одночасно найбiльш консервативною. Щорiчно
вiд лiкарських помилок страждають близько 90 тис. iталiйцiв.
Для порiвняння, в Росi! на сьогодышнм день за неофiцiйною статистикою кожен третм дiагноз л^ карi встановлюють невiрно. Результати патолого-анатомiчних даних, отриманих в чотирьох великих лкарнях Москви, показали, що в 21,6 % випадюв встановлений за життя дiагноз був неправильний. У кожному з п'яти випадюв не було встановлено запалення легеыв, а помилки при дiагностицi зло-яюсних новоутворень склали 30-40 %. Згщно з даними академка АМН Роси А. Г. Чучалина, через не-правильне або несвоечасно встановленого дiагнозу вмирають 12 % хворих з пневмоыею (Акопов В. I., Маслов Е. Н., 2002).
В Укра!ы ситуацiя не краща. Статистика лкарських помилок у нас майже повнютю закрита. I лише окремi випадки стають вщомими громадськостi головним чином через ЗМ1 - преса, телебачення (Антонов С. В., 2007)[6]. Причиною цього е те, що з проголошенням Укра!ною незалежност у 1991 роц ми отримали у спадок радянську систему оцшки правопорушень медичних пра^вниюв, як в юридич-ному, так i в судово-медичному вщношены, що не задовольняе сучасы потреби суспiльства. Система правового регулювання в Укра!ы мае багато недол^ кiв, розбiжностей понять i вщсутнють критерi!в оцiн-ки багатьох правопорушень, зокрема пов'язаних iз правовою вщповщальнютю лiкарiв у зв'язку з !х професiйною дiяльнiстю. Все це позбавляе судо-вих медикiв можливостi вщповюти на питання щодо дефектiв надання медично! допомоги, а юрис^в -можливос^ належним чином квалiфiкувати дм або бездiяльнiсть лiкаря. В кра!нах з високим рiвнем розвитком, де впроваджена страхова медицина, питання щодо «лкарських помилок» виршуеться юристами виключно шляхом спiвставлення викона-них медичних призначень i манiпуляцiй протоколам i стандартам надання медично! допомоги. В Укра!ы ж ситуацiя складнiша. З одного боку, таю протоко-ли i стандарти iснують i затверджеы Наказами МОЗ, тобто мають юридичну силу i наказовий характер. З Ышого ж боку, цi протоколи i стандарти викону-ються далеко не вЫма лiкарями. Тому прюритетним питанням для вирiшення проблеми радянського успадкування е впровадження системи страхово! медицини, як тако!, що виправдала себе у високорозвинених кра!нах св^, а також правово! бази.
Таким чином, в Укра!ы на сучасному етат питання лкарсько! помилки е одним iз найважчих. Актуальнють проблеми якостi надання медично! допомоги е беззаперечною, осюльки вона стосуеться шкоди життю i здоров'ю людини, що гарантовано !й Конститущею Укра!ни. На шляху до впровадження страхово! медицини, яка визнана ефективною на досвщ економiчно розвинених кра!н свiту, необ-хщним е як вдосконалення правово! бази стосовно дано! теми, так i попереднм чiткий аналiз лiкарських помилок.
Лiтература
1. «Врачебная ошибка» вне закона...[Электронный ресурс] // ООО «ПРАВОдник». - 2009. - С. 1-3. - Режим доступа: http://pravo. ru/review/view/14897/ (04.08.09.). - Назва з екрану.
2. Бобров О. Медицина (нравы, судьбы, бесправие) / О. Бобров. - Кировоград : «Полинум», 2003. - С. 5-56.
3. К истории судебной ответственности врачей [Электронный ресурс] / В. И. Акопов // Научно-культурологический журнал. - 2001. - № 10. - С. 20-27. - Режим доступа: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu-www.woa/wa/ Main?textid = 742&level1 = main&level2 = articles (23. 05. 2001). - Назва з екрану.
4. Горькая смерть Горького Последняя загадка великого писателя [Электронный ресурс] // ЗАО «Редакция газеты «Московский Комсомолец» Электронное периодическое издание «MK. ru». - 2011. - С. 1-3. - Режим доступа : http://www. mk.ru/culture/2011/02/20/567117-gorkaya-smert-gorkogo. html (20. 02. 11). - Назва з екрану.
5. Краткий исторический экскурс [Электронный ресурс] / А. М. Балло, А. А. Балло // Права пациентов и ответственность медицинских работников за причиненный вред. - 2001. - С. 20-40. - Режим доступа : http://pravouch. com/ meditsinskoe-pravo-rf/kratkiy-istoricheskiy-ekskurs-15991. html (21.03.01) . - Назва з екрану.
6. Врачебная ошибка: невежество или халатность? [Электронный ресурс] / Е. Э. Черников, М. М. Зарецкий, Н. М. Черникова / Медицинская этика. - Луганск. - 2009. - № 2 (70). - С. 34-38. - Режим доступа : http://www.umj.com. uaarticle/2695/vrachebnaya-oshibka-nevezhestvo-ili-xalatnost (20.09.09) . - Назва з екрану.
УДК 614. 25:340. 6
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ AHAЛiЗ ПИТАНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ i3 ПРАВОВОЮ ВЩПОВЩАПЬНЮТЮ ЛiКAPiB У ЗВ'ЯЗКУ З Тх ПРОФЕСШНОЮ ДiЯПЬНiСТЮ
Плетенецька А. О.
Резюме. Для повного розумшня проблеми якост надання медично! допомоги на сучасному eTani, зо-крема в Укра!ы, слщ вивчити стан цього питання в юторичному контекстк У статт наведено результати ретроспективного aнaлiзу питань, пов'язаних i3 правовою вщповщальнютю лiкaрiв у зв'язку з !х професмною дiяльнiстю, починаючи 3i стародавых чаЫв. З урахуванням юторичних лтературних джерел, наведен дан щодо судово-медично! та юридично! оцЫки правопорушень медичними пра^вниками, а також проанал^ зовано, за якими спещальностями лiкaрiв нaйчaстiшe було притягнуто до вщповщальност стосовно «лкар-ських помилок».
Ключовi слова: медична допомога, лкарська помилка, судово-медична експертиза.
УДК 614. 25:340. 6
РЕТРОСПЕКТИВНЫЙ АНАЛИЗ ВОПРОСОВ, СВЯЗАННЫХ С ПРАВОВОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ВРАЧЕЙ В СВЯЗИ С ИХ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ
Плетенецкая А. А.
Резюме. Для полного понимания проблемы качества оказания медицинской помощи на современном этапе, в частности в Украине, следует изучить состояние этого вопроса в историческом контексте. В статье приведены результаты ретроспективного анализа вопросов, связанных с правовой ответственностью врачей в связи с их профессиональной деятельностью, начиная с древних времен. С учетом исторических литературных источников, приведены данные судебно-медицинской и юридической оценки правонарушений медицинскими работниками, а также проанализированы, по каким специальностям врачей зачастую было привлечено к ответственности по «врачебным ошибкам».
Ключевые слова: медицинская помощь, врачебная ошибка, судебно-медицинская экспертиза.
UDC 614. 25:340. 6
Retrospective Analysis of Issues Related to the Legal Responsibility of a Doctor in Connection with their Professional Activities
Pletenetskaya A.
Abstract. We know, that the law, which regulates doctors responsible for medical errors, appeared in ancient times. One of the most famous pieces of legislation, that have come down to us, are the Laws of Hammurabi, who ruled Babylon and Mesopotamia in 1792 - 1750 yy. BC in ancient India, according to the Laws of Manu (X - V century BC.), doctor for the wrong treatment was subjected to a fine. Peculiar medical standards existed in ancient Egypt. Doctors, who followed the canons of "Holy Book". Doctors, who followed the canons of "Holy Book", were exempted from liability regardless of the outcomes. At the time of Christianity in Palestine for failure to assist a patient, doctor was subjected shameful death and confiscation of property. In ancient Greek medical skills were highly valued, because doctors for errors exempted from liability if the patient died "against the will of treating". Rome's Law provided penalties for gross medical error. For the first time medical practice applied the concept of «error», and the concept was wide enough. Inexperience, negligence of doctors and lack of medical care belonged to the medical error. Roman law has permitted the legality of the death of a patient due to disease severity. Intentional killing the patient, using poisoning, abortion, castration were not related to occupational crimes and responsibility of physicians for them was the same as for the other citizens. In the Roman Empire began to show not only the elements of state regulation and state support and medical affairs. In England in the XV century surgeon, who harmed
^EK^l"
a patient appeared in court mayor, and by the sentence was subjected to a fine, imprisonment or for a specified period deprived of medical practice. In the history of Kiev Rus treatment was equated to magic.
The Soviet period our society has shown quite strict internal control of the Ministry of Health for public health. Often legislation is changed to departmental instructions. The law only considered medical crimes punishable act that, for example, illegal abortions. The harassment of doctors for their mistakes in most cases had political orientation. However, in the Soviet period nonexistent legal framework regulating to the issue of quality of care.
Despite significant scientific and technological progress, which has undergone medical field for the last 50 years, due to the human factor (incompetence, negligence of medical staff and low educated people in the medical field), we can see a steady increase in cases of improper medical care even in highly countries.
Nowadays in Ukraine statistics of medical errors almost completely closed. And only few cases of the public primarily are known through the media - newspapers, television. The reason for this is that since Ukraine's independence in 1991, we inherited the Soviet system of evaluation violations of health workers, both in law and in forensic medical aspect, which doesn't meet the current needs of society. The system of legal regulation in Ukraine has many shortcomings, discrepancies concepts and criteria for assessing of many offenses, in particular related to the responsibility of doctors because of their professional activities. This eliminates the possibility of forensic doctors answer questions about the defects of medical care and lawyers to qualify medical acts or omissions. In countries with high levels of development, which introduced health insurance, the issue of «medical errors» are decided by lawyers exclusively by comparing medical appointments and manipulation to protocols and standards of care. In Ukraine, the situation is more complicated. On the one hand, the protocols and standards and are approved by the Ministry of Healthcare, that are valid and imperatively. On the other hand, these protocols and standards are executed not by all doctors. Therefore, a priority to address the Soviet inheritance is the introduction of health insurance, which proved itself in developed countries.
Keywords: medical care, medical error, a forensic examination.
CTarrn Haflmwna 28. 11. 2014 p.
