CC BY
14
УДК 930.2(477)Феодосiй Софонович
Ю. М. Н1кольченко,
Т. М. Школьченко
РЕТРОСПЕКТИВА П1ЗНАННЯ 1СТОР11 ТА КУЛЬТУРИ ВОЛИН1 У Л1ТОПИС1 ФЕОДОС1Я СОФОНОВИЧА
У статт1 анал1зуеться «Хронта з лтописщв стародавнгх» Феодос1я Софоновича - видатний тв1р украгнського авторського лтописання Нового часу на предмет з'ясування рол1, яку в1д1гравала Волинь I Волинсьш землг у втчизнянт ¡стори I культур1 в1д часу розселення слов'ян у Сх1дн1й Сврот до подт першого етапу Нащонально-визвольног втни у червнг 1648 р.
Клю^о^^ слова: Украгна, Новий час, Феодост Софонович, «Хромка з лтописщв стародавтх», Волинь, Волинсьт землг.
DOI 10.34079/2226-2849-2019-9-18-63 -71
«Хрошка з лтописщв стародавшх» Феодоая Софоновича (у подальшому «Хрошка...») - ушкальна пам'ятка укршнсько! юторп та культури, створенняяко1 ствпадае з перюдом Нацюнально-визвольно1 вшни украшського народу 1648-1658 рр., коли пол^ична реальнiсть сприяла розвитку украшсько1 нацюнально"1 освiти i культури, на чолi якого був Киево-Могилянський колегiум i патрiотично налаштоване православне духовенство [13].
У стшах цього авторитетного навчального закладу европейського типу, в келiях Киево-Печерсько1 лаври i православних монастирiв - Густинського, Межипрського, Мгарського, Михайлiвського Кшвського та шших почали набувати популярностi компшяцп iз вiтчизняних лiтописiв та зарубiжних хрошк, насамперед творiв польських авторiв М. Стрийковського, М. i Й. Бельських, М. Меховського, М. Кромера, а також ггалшця О. Гваныш та шших. Водночас виникла потреба в украшських фундаментальних юторичних працях, прикладом яких слугують «Синопсис» (1674) та «Обширний синопсис руський» (1681-1682) П. Кохановського. Важливою рисою праць того перюду стала еднiсть хронолопчно1 послщовносп та сюжету.
Слiд завважити, що розквiт лiтописання в Укршш ХУП-ХУШ ст. не можна розглядати як свiдому реконструкцiю лiтописiв i хрошк Х-XVI ст. Зазначаемо, що методи пiзнання iсторичного минулого в украшськш юторюграфп не були застиглими, а за термшом «лiтопис», «хронiка» зчаста приховувався юторичний твiр нового типу. Традицшний термiн «лiтописець», або «хрошст» насправдi не вповнi пiдходить для визначення представниюв украшсько1 юторично1 думки Нового часу, наприклад Ф. Софоновича, С. Величка, П. Симоновського, аношмного автора «1сторп руав» [16, с. 301-305].
Украшсью iсторичнi твори XVI-XVШ ст. дозволяють певнимчином компенсувати безповоротно загублен джерела, якi знищувалися внаслщок майже безперервних вiйн, а також стихшних явищ, недбалого ставлення до '1'хнього збереження. За таких умов питома вага л^опиав як свщчень юторпта культури Украши значно тдвищуеться, хоча самi пам'ятки дiйшли до нашого часу з великими втратами [6, с. 18-19].
До вище означено'1 групи в^чизняно"1 юторюграфп належить i «Хрошка...» визначного дiяча укршнсько'! православно'1 церкви та кшвського культурного центру
XVII ст. Феодоая Софоновича (на початку XVII ст.-1677) - одна з перших узагальнюючих праць з юторп та культури Украши вiд найдавнiших часiв до 1673 р. Вона складасться iз трьох частин-хрошк: «про Русь», «початок i назву Литви», «про землю Польську». У перший частинi висвiтлюeться iсторiя Кшвсько'1 Русi, другiй i третш - iсторiя Украши XIY-XVII ст. на тл юторп Великого князiвства Литовського i Польського королiвства (шсля 1569 р. - Речi Посполито'1').
Оригiнал «Хрошки...» не зберiгся; у науковому об^у вiдомi тринадцять п спискiв та редакцiй: «Хронiки о РусЬ> - вiсiм, «Хронiки о початку i назви Литви» та «Хрошки про землю Польську» - п'ять [13, с. 16-21].
Упорядники, яю готували «Хрошку...» до видання у 1992 р. - Ю. Мицик та В. Кравченко -звернули увагу читачiв на те, що публшащя пам'ятки була здiйснена «на основi сучасних методичних рекомендацiй щодо передачi текстiв документiв XVI-
XVIII ст. У шдгрунп публiкацГi- Погодшський список (ДПБ. - ВР, Зiбр. Погодiна № 1476, «Хроника о Руси»), «Кройшка о початку i назвиску Литви», «Кройнiка о землi Полской», за текстом списку з ЦДАДАСРСР(ф. 181,оп. 1, спр. 93/122). Оскшьки оригiнал не зберiгся, а наявш списки (див. схему у «Хрошщ...» на с. 22) порушили послщовшсть частин, упропонованiй публшацп вщновлюеться послiдовнiсть оригiналу: I - «Кройшка о РусЬ»; II - «Кройшка о початку i назвиску Литви»; III -«Кройнiка о землi Полской» [13, с. 52].
Найбшьшою за обсягом частиною пам'ятки е «Хронiка о Русi», на яку припадае приблизно 70% загального п обсягу. Вона грунтуеться, переважно, на повщомленнях iз 1патського лiтописного зводу. У «Хрошщ о початку i назви Литви» поруч iз шшими джерелами Ф. Софонович використовуе «Лтопис польський, литовський, жмудський i вае'1 Русi» - визначну iсторiографiчну пам'ятку доби тзнього Середньовiччя, яка охоплюе поди вiд найдавнiших часiв до 1582 р. й заснована на численних наративних i актових джерелах, чимало з яких на сьогодш вже не юнуе. Писав п упродовж багатьох рокiв видатний польський iсторик, поет, дипломат, католицький священик Мацей Стрийковський (1547-1586) [14]. При висвггленш сучасних Ф. Софоновичу подш у «Хронiцi про землю Польську» з кшця XVI до 1673 р. ним широко використовувались власш спостереження та свщчення очевидцiв [13, с. 27-29].
1сторичш, культурологiчнi, лшгвютичш та лiтературнi особливостi «Хрошки...» Феодоая Софоновича привертають увагу вiтчизняних i зарубiжних дослiдникiв, починаючи з 30-х рр. Х1Х ст. i до сьогодення. Серед них: С. Болховтнов, Ц. Борелiус iз Швецп, С. Голубев, С. Даль, М. Корпанюк, В. Кравченко, В. Микитась, Ю. Мицик, Ю. Нiкольченко i Т. Ншольченко, О. Робiнсон, О. Рогов, О. Рогозинський, П. Строев, Ю. Шевельов, В. Шевчук та шшь Уведенi до наукового обiгу результати 1'хшх дослiджень мiстять багато вагомого наукового матерiалу, що був iз вдячнiстю використаний авторами.
Однак, слщ завважити, що у всiх без винятку наукових розвiдках щодо «Хрошки...» Феодоая Софоновича конкретно проблема «Волиш» не розглядалася, у зв'язку з чим безсумшвна важливiсть пошуку авторiв статтi полягае у всебiчному з'ясуванш цього питания та уведення його до наукового об^у, що мютить у собi актуальний дослiдницький аспект: юторико-культуролопчне дослiдження подiй, якi вщбувалися на волинських землях у Х-ХVII ст. i знайшли свое вщображення на сторiнках «Хрошки... ».
Текст «Хрошки...» Феодоая Софоновича був шдготовлений до публшацп у 1992 р. траноштеруванням за допомогою чинно'1 украшсько'1 абетки зi збереженням оригiналу, написаного мовою, поширеною у вченому i церковному середовищi Украши ХVII ст., що значно ускладнюе його сприйняття сучасним читачем. З огляду на
означене, автори виршили перекласти використанi у статтi оригшальш тексти з «Хрошки...» сучасною украшською мовою. Переклад був здiйснений Т. Ш!кольченко, фахiвцем у галузi украшського перекладу, кандидатом фiлологiчних наук, доцентом, доцентом кафедри слов'янсько'1 фшологи та перекладу Марiупольського державного унiверситету, ствавтором пiдручника «Теорiя i практика перекладу», пщготовленого у 2013 р. для студенпв закладiв вищо'1 освiти [4]. Аналопчний метод щодо публшацп писемних джерел Ки'1всько'1 Русi був застосований Л. Махновцем при пщготовщ до видання «1патського лiтописного зводу» у 1989 р. тд назвою «Л!топис руський» [8].
У «Хрошщ...» Феодоая Софоновича вмiщено двадцять повiдомлень iз проблеми, що дослiджуеться, зокрема: «Волинь» - 18; «Волинське княжiння» - 1; «Волинь» (мiсто) - 1 [13, с. 326]. Першазгадка про «Волинь» з'являеться на сторшках пам'ятки у Главi I - «От початку словен i Русi». Йдеться про недатоване повщомлення щодо розселення рiзних за походженням народiв у Схщнш Свропi, серед яких були i ятвяги: «Ятвяги, якi були единим народом iз литвоюi з половцями, i з прусами старими, походять вщ готiв,у яких столичним мютом був Дрогочин, а Пщляшшя все аж до Прусiв, починаючи з Волиш, було осiдлим, Шовгородок // Литовський i околичнi волост утримувало» [13, с. 58]. Проте, перше повщомлення про ятвяпв у «Повют временних лiт» зовсiм не пов'язане з «Волинню», а припадае на 983 р., коли Володимир Святославич здшснив похщ у Схщну Прибалтику з метою приеднання цих земель до Рус [8, с. 49].
У Главi 11 «Хрошки...» «Про розподiл руських княжiнь вщ Володимира синам i про смерть його» розповiдаеться про те, що напередодш смертi, що сталася у липш 1015 р., кшвський князь розподшив сво'1 володiння мiж синами, аби запоб^и мiжусобицям: «...Посвiзду - Волинь (Волинське княжшня - авт.).» [13, с. 69]. Це повщомлення не зб^аеться з шформащею у «Повют временних лiт», у якш iм'я Позвiзда згадуеться двiчi - як сина Володимира вщ болгариш (11 iм'я невiдоме - авт.) [8, с. 49] та у поiменному списку вах дванадцяти сишв князя у звязку з прийняттям ними християнства у 988 р. [8, с. 67]. У цьому ж рощ, а не перед смертю, кшвський князь розподшив русью землi (згадка про «Волинь» або «Волинське княжшня» -вщсутня) серед сво'х синiв; для Позвiзда в цьому списку мюця не знайшлося [8, с. 67].
Перша i остання згадка Ф. Софоновича про мiсто «Волинь» е у Главi 13 «Про те, як Болеслав, князь польський, вигнав iз Киева Ярослава i посадив Святополка, i як знову Ярослав перемiг Святополка». У «Хрошщ...» вказуеться, що «Святополк умовив Болеслава, князя лядського, прийтийому на допомогу проти Ярослава. Болеслав iз задоволенням^бравши велике вiйсько, тшов за Святославом на Русь, розоряючи мюта i села. Отримавши про це звютку, Ярослав зiбрав вшсько, умовивши печенiгiв i варягiв прийти йому на допомогу, зус^в Болеслава бшя Волиня над Бугом.» [13, с. 70].
Йдеться про боротьбу мiж синами Володимира Святославича Святополком i Ярославом за кшвський княжий стш. Поди, що розгорнулися на волинськш землi у 1018 р., скшчилися для Ярослава поразкою бшя мюта Волинь на Бузi, тсля яко!' вiн тiкае до Новгорода, поступившись Киевом Святополку. Але вл^ку 1019 р. Ярослав остаточно перем^ Святополка та його союзниюв i «.сiв у Киевi, утерши поту з дружиною своею, показавши побщу i труд великий» [8, с. 84].
Шаступне повiдомлення у «Хрошщ...» щодо «Волиш» пов'язане з драматичними подiями на Руа другох половиини Х1 ст. У лютому 1054 р. Ярослав Володимирович помирае, не визначивши наступника серед п'ятьох сво'х сишв - старших Ярославичiв: 1зяслава, Святослава, Всеволода та молодших - 1горя i Вячеслава, що вщкрило шлях до князiвських мiжусобиць, яю спричинили криваву громадянську вiйну 1073-1097 рр. не тшьки за володшня столом великого ки'вського князя, ай за перерозподш удiльних
земель Кшвсько1 Руа, зокрема - волинських [11, с. 17-22].
Далi Ф. Софонович занотуе: «Року 6585 (1077) 1зяслав, князь, тшов iз князем Болеславом Хоробрим на свое княжшня до Киева. Проти нього вийшов Всеволод iз вiйськом на Волинь i учинив там з 1зяславом мир. I прийшовши, 1зяслав сiв у свош столицi в Киевi, а Всеволод у Чершгов^ з якого Олег Святославич утш до Тмутороканi» [13, с. 75-76]. Стосовно звютки про зус^ч 1зяслава iз Всеволодом на Волиш, у автора «Хрошки...» немае розбiжностей iз «Повiстю временних лт>, проте за текстом iз останньо1 до Тмутораканi у травнi 1077 р. тшае не Олег Святославич, який був ув'язнений Всеволодом у Чершгов^ а Борис Вячеславич, князь-вигнанець, онук Ярослава Володимировича [8, с. 121]. Олег дшсно втЫз полону до Тмуторокаш, де приеднався до Бориса, але це станеться вже у квггш 1078 р.
У Главi 18 «Про княжшня Всеволода» е запис: «Року 6593 (1085) Ярополк 1зяславич тдняв повстання проти Всеволода, захопив Кшв, послухавши злих порад. Довiдавшись про це, Всеволод послав проти нього сина свого Володимира, який прийшов на Волинь. Ярополк, у Луцьку залишивши все, збуджений злими порадами, втш до Ляхiв, а Володимир захопив Луцьк i посадив князя Давида у Володимир^ замють Ярополка, а матiр i жiнку Ярополка та його скарби привiз до Киева» [13, с. 76]. 1з огляду на вищезазначене, конфлiкт мiж Ярополком i Всеволодом визрiв рiк потому, коли у 1084 р. останнш передав у володшня Давиду 1горевичу колишнi батьювсью погоринськi землi з центром у Дорогобужь Вчинок Всеволода Ярославича стосовно Давида 1горевича був дiйсно далекоглядним - передаючи останньому у володшня досить престижш землi з великокняжого резерву, Всеволод плекав над^ встановити з Давидом якщо не дружш, то хоча би мирнi стосунки [11, с. 21].
Передача Давиду Погорини з Дорогобужем викликала вкрай негативну реакщю з боку Ярополка 1зяславича, який мав претензп на щ земл^ що призвело до збройного протистояння у 1085 р. мiж ним та Всеволодом Ярославичем, описаного Ф. Софоновичем. «Року 6606 (1098) знову по весш, Святополк, зiбравши вшсько, розпочав новий похщ проти Давида 1горевича до Володимира на Волиш, з якого Давид iз жшкою та iншими втш до Лядсько1 землi» [13, с. 80].
Автор «Хрошки...» продовжуе вщстежувати поди, пов'язанi з феодальною вшною на пiвденно-захiдних землях Русi наприкшщ Х1 ст. Традицiйно в таких вшнах обов'язково брали участь п схiднi та захiднi сусiди: половцi, поляки, угри, яких у багатьох випадках залучали до внутршнього конфлшту нащадки Рюрика, нехтуючи iнтересами держави. Не стали винятком i поди 1097-1100 рр. У 1098 р. Святополк (тсля смерт Всеволода у 1093 р. - Кшвський князь) оточив головне мюто Волинi -Володимир; Давид змушений був тшати до Польщi: «.у Ляхи, до [князя] Володислава [Германа], шукаючи пщмоги. Ляхи ж обiцялися це сповнити i взяли в нього п'ятдесят гривень золота» [8, с. 152]. За визначенням В. Пашуто - 50 гривень золотом була на той час вартють послуг наймано"1 руськими князями шоземно1 вiйськовоi дружини [12, с. 45].
Спроба чергового перерозподшу земель Русi на початку Х11 ст., зокрема, волинських, також привернула увагу Ф. Софоновича: «Року 6610 (1102) захо^в посадити Святополк свого сина князем у Новгород^ бо сам Святополк там рашше правив, а Мстислава, сина Володимира, посадити у Володимирi на Волиш; проте новгородщ не захотши Святополковича, а обрали собi знову Мстислава» [13, с. 81]. Ця подiя зафшсована i на сторiнках «Повiстi временних лт» щоправда з iншою датою -20 жовтня 1101 р. [8 с. 156-157].
Пюля смертi Святополка у 1113 р. кшвським князем стае Володимир Всеволодович Мономах. Змщнюючи центральну владу, вiн долае отр удiльних князiв.
Автор «Хрошки...» активно реагуе на конфлшт мiж Володимиром i Ярославом Святополковичем за володшня волинськими землями: «Року 6625 (1117) [...] Ярослав, син Святополка, князь володимирський i волинський [...] зразу ж на Волиш сво'1 мюта Володимир, Белз та iншi ввдбрав» [14, с. 81]. Це було перемогою: «I вчинив Володимир мир iз Ярославом, бо Ярослав покорився. [...] I тодi в мирi розiйшлися вони кожен до себе» [8, с. 178].
Наступна згадка про «Волинь» у «Хрошщ...» розлого шформуе читача про поди, пов'язаш з боротьбою 1зяслава Мстиславича за кшвский стiл iз Юрiем Володимировичем Довгоруким: «Року 6657 (1149) [...] переяславщ, зрадивши 1зяслава, Гургiя (Юрiя) за князя собi визнавши, поб^ли[...]. Iзяславовi полки почали вiдступати, а Гургiевi на них iз половцями почали наступати [...]. Побачивши це, 1зяслав сам почав тiкати на Кашв, а потiм до Киева. А з Киева, разом зi своею жшкою, утiк на Волинь до Володимира. [...]. Гургiй зi сво'1'м вiйськом i з половцями тшов iз Киева [...] у Пересопницю на Волинь. [...] 1зяслав, усiм цим наляканий, по'1'хав на Волинь до мюта Володимира ^ розлютившись, вiдправив брата свого Володимира до свого зятя, короля угорського з проханням про допомогу...» [14, с. 95-96]. Шзшше, у 1151 р., 1зяслав поверне собi владу у Киев^ але до свое'1 смертi у 1154 р. буде постшно боронити 11 вiд зазiхань Юрiя Довгорукого.
Вiд центровим тенденщям у полiтичнiй юторп Кшвсько!' Рус останньо!' чвертi Х11 ст., як при Мстиславовi 1зяславичу поширилися i на землi Володимира-Волинського князiвства, Ф. Софонович придшяе значну увагу, розглядаючи постать князя як достойного кандидата на великокняжий стш [13, с. 106-110].
Останне повщомлення у «Хрошщ о РусЬ» щодо «Волинi» припадае на 1283 р., коли Галицько-Волинське князiвство, разом з iншими руськими землями, опинилося у васальнш залежност вiд Золото!' Орди: «У т часи хан Телебуга, забувши про те, що сталося iз ним в Угорщиш, замислив пiти на Ляхiв разом iз князями з-за Дншра, волинськими, Левом, Мстиславом, Володимиром, у зв'язку з тим, що на той час ус русью князi знаходились пiд владою татар. Сказав вш про те i Ногаевi, i з усiма князями тшов на Волинь. Там його князi волинсью дружньо зустрiли: Мстислав на Гориш, Володимир у Крем'янщ» [13, с. 106-110]. Трагiчнi поди того часу на волинських землях викликають занепокоення у Ф. Софоновича, яке ствпадае з переживаннями за тогочасш поди автора Галицько-Волинськоголiтопису [8, с. 435-436].
У середиш XIV ст. бшьшють укра'нських земель опинилася тд владою Великого князiвства Литовського (ВКЛ). 1снують рiзнi погляди стосовно його впливу на укра'нську державшсть. Наприклад I. Крип'якевич пiдкреслював: «.. .литовсью великi князi намагалися знищити в Укрш'ш стремлiння до створення самостшного державного життя. Литовська держава не була державою укра'нською» [7, с. 114]. У свою чергу, В. Борисенко стверджуе, що «.. .визволена спшьними силами Укра'на об'едналася iз Литвою в однш державi як рiвна з рiвною.» [2, с. 93]. Феодосш Софонович цими проблемами не переймаеться, а лише фшсуе у «Хрошщ о початку i назви Литви» подii, що вiдбувалися в укра'нських землях вiд 1320 по 1533 рр.
Повщомлення щодо Волиш в означенш частиш «Хронiки.» бшьш уривчастi, нiж у попереднiй. Перше iз них припадае на перюд мiж 1335-1340 рр., коли Гедимш роздiлив сво'1 володiння мiж амома синами: «[.] Любарту, який був одружений з дочкою князя Володимир-Волинського Володимира, вщдав мiста Володимир i Луцьк на Волинi, як своему родичу.» [13, с. 177].
У зв'зку з тим, що вичерпних даних юторичш джерела не подають, навколо цього важливого питання щодо подальшо'1 долi волинських земель серед науковщв виникла полемша. Так, у Вшенському лiтописi -зiбраннi писемних юторичних джерел рiзних
перiодiв, списаного у 1495 р. за дорученням смоленського епископа Йосифа, е запис про передачу Гедимшом земель у володшня його синам: «.а Любарта прийняв волинський князь у всю землю Волинську», проте не вказано ш iменi князя, ш часу ща поди [3]. У П. Батюшкова (1811-1892) зус^чаемо наступне - «... близько 1324 року захщна Волинь iз Володимиром i Галiцiею залишилась за сином Андрiя Юрiем 11, а схщна - з Луцьком - належала зятю князя Лева, литовському князю Любарту Гедимшовичу, чоловшу единох його доньки Бушi» [1, с. 52].
Вщомий росiйський юторик М. Любавський (1860-1936) звертае увагу на под^, яка сталася 1340 року у Галицько-Волинськш державi тсля смертi Юрiя 11, коли польський король Казимир 111 «швидкоруч [...] удерся у Галицьку землю, оволодiв Львовом таiншими мiстами, але незабаромусе це втратив. Один iз впливових галицьких бояр Дiтко та князь Острозький Даншл, залучивши татар для допомоги, витюнили польськi гарнiзони з Гали^^ землiй захопилий на користь литовського князя Любарта Гедимшовича, котрий, як зять одного з останшх волинських князiв, утвердився тим часом на Волиш» [9, с. 30]. Цю думку тдтримуе вiтчизняний дослщник середньовiчноi юторп Украши Ф. Шабульдо: «Серед галицько-волинського боярства була значна кшькють прибiчникiв Дмитра-Любарта Гедимiновича, пов'язаного родинними узами з динаспею Романовичiв. Саме його мiсцеве боярство запросило стати князем» [15, с. 37].
Сучасний юторюграф Волиш М. Киричук стверджуе, що «по смерт останнього з роду Даниловичiв (по материнськш лшп) Волинсько-Галицького князя Юрiя 11 (Болеслава) в 1340 рощ волинсью та галицью бояри, як вже булозазначено, проголосили Волинсько-Галицьким князем Любарта, сина Великого князя Литовського Гедимша. Любарт був одружений iз волинською княжною Бушею (Богуславою), донькою Луцького князя Лева, прийняв православ'я та набув друге (руське) iм'я Дмитрш ^ вочевидь,у той час княжив у Луцьку» [5, с. 122].
Наступна iнформацiя Ф. Софоновичем не коментуеться: «Литовсью л^описщ пишуть, що дав Ягайло Вгговту Волинь i Пiдляшшя» [13, с. 177]. Радше за все, ця подiя сталася ще до укладання Крев^^ унп 14 серпня 1385 р. i обранням Ягайла польським королем тд iменем Владислава 11 15 лютого 1386 р.
«Волинь» згадуеться у подiях громадян^^ вшни 1432-1440 рр. у ВКЛ за великокняжий трон мiж Владиславом 11, В^овтом, Свидригайлом i Сигизмундом Кейстутовичем: «Розпочав вiйну король Ягайло зi Свидригайлом i, прийшовши на Волинь, почав здобувати Луцьк. А коли поляки не змогли здобути Луцьк, король Ягайло уклав перемир'я зi Свидригайлом» [13, с. 183]. 1 дал^ вже тд 1442 р. «Пiсля вбивства Сигизмунда Кейстутовича Казимир Ягайлович був обраний великим князем литовським [...] i Свидригайлу, дядьковi своему, пщтвердив володiння Луцьком зi всiею волостю на Волиш» [13, с. 185].
У другш частит «Хрошки...» востанне згадуеться «Волинь»у повiдомленнi про спустошливi набiги кримських татар на украшсью землi на початку XVI ст.: «У 1512 р. татарський хан iз Перекопуз двадцятип'ятитисячною ордою спустошив Подшля i Волинь» [13, с. 186].
У «Хрошщ про землю Польську» е лише одне повщомлення про «Волинь», яке ми розглянемоу контек^ зауваження, де упорядники «Хрошки...» Ю. Мицик i В. Кравченко звернули увагу читачiвна два повщомлення щодо Волиш з категорп «оригшальних звiсток», не вiдомих за шшими джерелами [13, с. 37]. У першому йдеться про втечу до Тмуторакаш у 1064 р. новгородця Порея, киянина Вишатиразом iз Ростиславом Володимировичем, онуком Ярослава Мудрого, володарем частини волинських земель i Володимира-Волинського. Щодо означеноi подii е припущення у
В. Мавродiна: Ростислава було вигнано з Волиш внаслiдок вшськово'1 акцп Святослава Ярославовича з метою заволодшня ним пiвденно-захiдними землями Рус [10, с. 161162].
Друге повщомлення iнформуe читача «Хрошки...» про вщступ польських шляхетських вiйськ пщ орудою князя Яреми Вишневецького з Лiвобережноï Украши на Волинь та про 1хш бойовi сутичкиз козаками пщ Прилуками. У джерелах зус^чаються повiдомлення про те, що 1 червня 1648 р. Я. Вишневецький дшсно був на чолi польсько-шляхетського загону бiля мiста Прилуки, але лише Ф. Софонович розповщае про невдалий бш з поляками козаюв Уманського полку [13, с. 228]. Упорядники пам'ятки припускають, що тут i в наступних повiдомленнях ïï автор використовував Уманський лiтопис, невщомий iншим хронiстам. Вони завважують, що «використання Ф. Софоновичем джерел, яю не дiйшли до нашого часу, власних спогадiв i свiдчень очевидщв зумовили появу у «Кройшщ...» певно'1' кiлькостi оригiнальних повiдомлень, котрi проливають свiтло на невiдомi ранiше сторшки юторп i культури Ки'1'всько'1' Рус та Украши XVII ст.» [13, с. 45].
Розглянувши лише одне окреме питання на сторшках «Хрошки з лiтописцiв стародавшх» Феодосiя Софоновича, автори статп дiйшли висновку, що цей твiр не тiльки вагомо репрезентуе яскраву вiтчизнянуiсторiографiю Нового часу, а й дае можливiсть сучасному дослщнику з'ясувати особливостi iсторичного, суспшьно-полiтичного, соцiального, економiчного i культурного розвитку Украши та ïï окремих земель вiд давнiх часiв до останньоï чвертi XVII ст.
Список використаноУ л1тератури
1. Батюшков П. Н. Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края / П. Н. Батюшков. - С.-Петербург: Типография Товарищества «Общественная Польза», 1888. - 414 с.; Batyushkov P. N. Volyn. Ystorycheskye sudby Yugo-Zapadnogo kraya / P. N. Batyushkov. - S.-Peterburg: Typografyia Tovaryshhestva «Obshhestvennaya Polza», 1888. -414 s.
2. Борисенко В. И. Курс украись^ юторп: З найдавнiших чаав до ХХ столiття : навч. поаб. / В. И. Борисенко. - Кшв : Либiдь, 1996. - 616 с. ; Borysenko V. Y. Kurs ukrainskoi istorii: Z naidavnishykh chasiv do KhKh stolittia : navch. posib. / V. Y. Borysenko. - Kyiv : Lybid, 1996. - 616 s.
3. Вшенський л^опис [Електронний ресурс] // 1зборник. - Режим доступу : http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov18.htm ; Vilenskyi litopys [Elektronnyi resurs] // Izbornyk.
- Rezhym dostupu : http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov18.htm
4. Жаркова G. М. Теорiя i практика перекладу : пщруч. / G. М. Жаркова, М. В. Икольченко, Т. М. Икольченко; за ред. Т. М. Икольченко. - Донецьк : Вид-во «Ноулщж» (Донецьке вщдшення), 2013. - 439 с. ; Zharkova Ye. M. Teoriia i praktyka perekladu : pidruch. / Ye. M. Zharkova, M. V. Nikolchenko, T. M. Nikolchenko; za red. T. M. Nikolchenko. - Donetsk : Vyd-vo «Noulidzh» (Donetske viddilennia), 2013. - 439 s.
5. Киричук М. Г. Волинь - земля украшська / М. Г. Киричук. - Луцьк: «Надстир'я», 1995. - 390 с. ; Kyrychuk M. G. Volyn - zemlya ukrayinska / M. G. Kyrychuk. - Luczk: «Nadstyr'ya», 1955. - 390 s.
6. Корпанюк М. Слово. Хрест. Шабля (Украшське монастирсько-церковне, св^ське крайове л^описання XVI-XVIII ст., комтляцп козацького л^описання XVIII ст. як юторико-лггературне явище) : моногр. / М. Корпанюк. - Кшв : Смолоскип, 2005.
- 904 с. ; Korpaniuk M. Slovo. Khrest. Shablia (Ukrainske monastyrsko-tserkovne, svitske kraiove litopysannia XVI-XVIII st., kompiliatsii kozatskoho litopysannia XVIII st. yak istoryko-literaturne yavyshche) : monohr. / M. Korpaniuk. - Kyiv : Smoloskyp, 2005. - 904 s.
7. Крип'якевич I. П. Iсторiя Украши / I. П. Крип'якевич. - Львiв: Свгг, 1990. -
520 с. ; Krypiakevych I. P. Istoriia Ukrainy / I. P. Krypiakevych. - Lviv: Svit, 1990. - 520 s.
8. Л^опис руський / пер. з давньорусько'1 Л. С. Махновця. - Кшв : Дншро, 1989. -591 с. ; Litopys ruskyi / per. z davnoruskoi L. Ye. Makhnovtsia. - Kyiv : Dnipro, 1989. -591 s.
9. Любавский М. К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно [Електронний ресурс] / М. К. Любавский. - 2-е изд. -Москва : Московская художественная печатня, 1915. - 401 с. - Режим доступа : https://runivers.ru/lib/book8197/462651/ ; Lyubavskiy M. K. Ocherk istorii Litovsko-Russkogo gosudarstva do Lyublinskoy unii vklyuchitelno [Yelektronniy resurs] / M. K. Lyubavskiy. - 2-e izd. - Moskva : Moskovskaya khudozhestvennaya pechatnya, 1915. - 401 s. - Rezhim dostupa : https://runivers.ru/lib/book8197/462651/
10. Мавродин В. В. Очерки истории Левобережной Украины : (с древнейших времен до второй половины XIV века) / В. В. Мавродин. - Санкт-Петербург: Наука, 2002. - 416 с. ; Mavrodin V. V. Ocherki istorii Levoberezhnoy Ukrainy : (s drevneyshikh vremen do vtoroy poloviny XIV veka) / V. V. Mavrodin. - Sankt-Peterburg: Nauka, 2002. -416 s.
11. Икольченко Ю. М. Давид 1горевич: «Князь-трат, чи «герой свого часу»? / Ю. М. Икольченко // 1сторичш постав Украши: проблеми i пошуки : моногр. / В. М. Бодрухин, В. М. Романцов, Ю. М. Икольченко - Луганськ : Вид-во СНУ ím. В. Даля, 2003. - С. 16-29. ; Nikolchenko Yu. M. Davyd Ihorevych: «Kniaz-pirat, chy «heroi svoho chasu»? / Yu. M. Nikolchenko // Istorychni postati Ukrainy: problemy i poshuky : monohr. / V. M. Bodrukhyn, V. M. Romantsov, Yu. M. Nikolchenko - Luhansk : Vyd-vo SNU im. V. Dalia, 2003. - S. 16-29.
12. Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси / В. Т. Пашуто. - Москва : Наука, 1968. - 472 с. ; Pashuto V. T. Vneshnyaya politika Drevney Rusi / V. T. Pashuto. -Moskva : Nauka, 1968. - 472 s.
13. Софонович Ф. Хрошка з л^описщв стародавшх / Ф. Софонович, шдгот. тексту до друку, передм., комент. Ю. А. Мицика, В. М. Кравченка. - Кшв : Наукова думка, 1992. - 336 с. ; Sofonovych F. Khronika z litopystsiv starodavnikh / F. Sofonovych, pidhot. tekstu do druku, peredm., koment. Yu. A. Mytsyka, V. M. Kravchenka. - Kyiv : Naukova dumka, 1992. - 336 s.
14. Стрийковський М. Л^опис польський, литовський, жмудський i вае'1 Рус [Електронний ресурс] / М. Стрийковський, вщп. ред. О. Купчинський. - Львiв : Наукове товариство ím. Шевченка, 2011. - 1075 с. - Режим доступу : http://chtyvo.org.ua/authors/Stryikovskyi_Matsei/Litopys_polskyi_lytovskyi_zhmudskyi_i_vs iiei_Rusy/ ; Stryikovskyi M. Litopys polskyi, lytovskyi, zhmudskyi i vsiiei Rusi [Elektronnyi resurs] / M. Stryikovskyi, vidp. red. O. Kupchynskyi. - Lviv : Naukove tovarystvo im. Shevchenka, 2011. - 1075 s. - Rezhym dostupu : http://chtyvo.org.ua/authors/Stryikovskyi_Matsei/Litopys_polskyi_lytovskyi_zhmudskyi_i_vs iiei_Rusy/
15. Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского / Ф. М. Шабульдо. - Кшв : Наукова думка, 1987. - 182 с. ; Shabuldo F. M. Zemly Yuho-Zapadnoi Rusy v sostave Velykoho kniazhestva Lytovskoho / F. M. Shabuldo. -Kyiv : Naukova dumka, 1987. - 182 s.
16. Шевчук В. Муза Роксоланська : Украшська л^ература XVI-XVIII стшть: у 2-х кн. / В. Шевчук. - Кшв : Либщь, 2004. - Книга перша : Ренесанс. Ранне бароко. - 400 с. ; Shevchuk V. Muza Roksolanska : Ukrainska literatura XVI-XVIII stolit: u 2-kh kn. / V. Shevchuk. - Kyiv : Lybid, 2004. - Knyha persha : Renesans. Rannie baroko. - 400 s.
Стаття надшшла до редакцп 14.09.2019
Yu. Nikolchenko,
T. Nikolchenko
RETROSPECTIVE OF UNDERSTANDING VOLYN'S HISTORY AND CULTURE IN THE CHRONICLES OF THEODOSIY SOFONOVYCH
The «Chronicles of Ancient Chronographers» Theodosius Sofonovich is a unique monument of Ukrainian history and culture, the creation of which coincides with the period of the National Liberation War of the Ukrainian people of 1648-1658 when political reality contributed to the development of Ukrainian national education and culture, headed by Kyiv Mohyla Collegium and patriotic Orthodox clergy.
«Chronicles ...» consists of three parts: «About Russia», «The beginning and the name of Lithuania», «About the land of Poland». The first part covers the history of Kievan Rus, the second and third — the history of Ukraine XIV—XVII centuries. on the background of the history of the Grand Duchy of Lithuania and the Kingdom of Poland (after 1569 — the Commonwealth).
In the «Chronicles ...»Theodosius Sofonovich contains twenty messages on the problem being investigated, in particular: «Volyn» — 18; «Volyn lands» — 1; «Volyn» (city) — 1.
With the help of the messages «Chronicles ...», an important role played by Volyn and Volyn lands in national history and culture from the time of the settlement of the Slavs in Eastern Europe to the events of the initial period of the National Liberation War in June 1648 was determined.
Considering only one particular issue in the pages of «The Chronicles of the Chroniclers of the Ancients» Theodosius Sofonovich, the authors of the article came to the conclusion that this work not only greatly represents the bright national historiography of the New time, but also gives the opportunity to a modern researcher to find out the features of the historical, socio-political, social, economic and cultural development of Ukraine and its separate lands from ancient times to the last quarter of the XVII century.
Key words: Ukraine, New Time, Theodosius Sofonovich, «Chronicles of Ancient Chronographers », Volyn, Volyn lands.
УДК 027.7:004.42
С. С. Орехова,
Н. М. Линська
ЗАСТОСУВАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГ1Й В СИСТЕМ1 ШФОРМАЦШНО-КОМУШКАЦШНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 Б1БЛ1ОТЕК
np0aHani30eaH0 використання сучасних хмарних технологт у тформацтно-комунжацтнт дiяльностi бiблiотек. Розглянутi питання щодо можливостей впровадження хмарних технологт у документацтно-тформацтному об^у установ та виявлення переваг i недолтв впровадження хмарного серв^у, окресленн перспективи переходу у майбутньому до хмарног мережi та використання хмарних технологт в бiблiотечнiй дiяльностi.
Ключовi слова: тформацтш технологи, сучасна бiблiотека, хмарш обчислення, тформацтш послуги, бiблiотечне обслуговування, хмарн серв^и.
