CC BY
29
Михайло БАБ1Й
РЕЛ1Г1ЙНИЙ КОМПОНЕНТ УСВ1ТСЬК1Й ШКОЛ1 ЗА УМОВ СВОБОДИ СОВ1СТ1: УКРАТНСЬКИЙ I М1ЖНАРОДНИЙ ПРАВОВИЙ КОНТЕКСТ
У статтг розглянуто позитивнг й нега наслгдки ткорпораци релтйного компонента в си свтсько! освти та корелятивтстъ цього щ з принципами свободи совгстг, украшськими й народними правовими нормами.
Останшм часом надзвичайно актуал1зувалася в Укра1ш проблема шкорпораци релтйного компонента в систему свггсько! осв1ти. Свщчить про це активна тематизащя в суспшьств! питания про запровадження курсу «Християнсько! етики» в загальноосвгода навчальних закладах. Ця проблема систематично пщшмаеться {на зусщчах Президента Украгни з предстоятелями церков, у засобах масово! шформацп.
Суттево впливае на актуал1защю ще! проблеми екстраординарна значупцсть як для держави, так \ для релпшних оргашзацш тако! важливо! сфери буття украшського сощуму, як осв1та. Саме тут найбшын ч1тко перетинаються Тхш ¡нтереси. I в цьому е своя лопка. Адже в цариш освгги виховуються, формуються ¡нтелектуально \ морально громадяни як «Граду земного», так \ певною м1рою «Граду Божого». Тому не дивно, що релпшш оргашзацп актив1зували сво! зусилля щодо уможливлення свое! присутносп в загальноосвпньому простор! держави. Публ1чне обГрунтування ними цього прагнення не викликае заперечень. За своею суттю воно спрямоване на змщнення засад морально-етичного виховання поколшня, яке пщростае, утвердження християнських у свош основ1 духовних, моральних I культурних цшностей. Зрозумшо, що акцент робиться саме на християнськш етищ, на необхщносп формування християнського свпотляду. I, що характерно, при цьому практично заперечуеться важливють загальнолюдських духовних \ моральних цшностей. Окрем1 церкви, зокремаУПЦ КП, у своЬс зверненнях настшно рекомендують батькам писати заяви кер1вникам шил з вимогою забезпечити гхшм дтгм можливють вивчати курс з християнсько! етики \ звшьнити IXвщ вщвщування уроив Етики, шбито не пов'язаних з духовними
Фшософ 'т освгти 1(3)/2006
209
OCBITA I РЕЛ1Г1Я: ПРОБЛЕМИ ВЗА6МИН
традищями i культурою украшського народу, або шших под1бних уройв морально-етичного характеру як таких, що не вщповщають свггогляду батыав.
Але ще майже 150 роыв тому (у 1859 рощ) вщомий англШський фшософ Джон Мшль застер1гав, що намагання сформувати ильки релтйну свщомють i почуття та вщкидання тих св1тських норм, яи до цього сшвюнували з християнською етикою i доповнювали if, переймаючи щось з 'if духу, призведе i HaniTb уже призводить до формування ницого, жалюгщного, рабського типу характеру «Я вважаю, — наголошував Дж. Мшль, — що для морального вщродження людства гшч-о-гшч з християнською етикою повинш юнувати й iHini етичш системи... 1нтереси ¡стини вимагають розмаггтя точок зору [1, 59]. Такий висновокмислителя, яккажутъ, на4aci. Посшшшсть, непроду-манють у цiй важливш cnpaBi може лише завдати шкоди.
Прагнення виршити зазначену проблему саме явковим порядком, ¡гнорування при цьому вимог закону, бажання прискорити цей процес полгшчними методами, без глибокого анашзу i враховування конкретних умов та особливостей релтйноТ ситуацп в держав!, чггких тенденцш до п антагошзацп може призвести до негативних наслщюв, зокрема, посилити протистояння мiж конфес1ями, конфлжтогеншсть м1ж батьками i д1тьми — адептами рпних в1росповщань. Як свщчить практика, при запровадженн1 курсу «Християнсько! етики» у школах захщних областей держави (який, до реч1, в окремих h них виходить за меж1 факультативного) ¡гноруеться думка батьюв, самих д1тей. А уроки «Християнсько! етики» через вщсутн1сть надежного контролю поступово трансформуються в уроки «Закону Божого» i катехизаци. Наявнють релтйно! атрибутики у класах, зд1йснення молитви розглядаються як важлив1 невщ'емн1 складов! навчально-виховного процесу. Як для державних чинниив, так i для окремих релишних орган1зацш факт порушення у цьому pa3i вимог Конституцп Украши, Закону Украши «Про осв1ту» залишаеться поза увагою, постае «безневинним» актом.
При цьому свщомо нехтуються основш принципов! положения Закону Украши «Про освггу», зокрема так1 як: прюритетшсть загальнолюдських духовнихцшностей; незалежн1сть осв1ти вщ пол1тичних парт1й, фомадських i релшйних оргашзацш; науковий, св1тський характер освгги (це положения ст. 6). Астатгя 8 цього Закону конкретизуе ui принципи. У пункт! другому ще! статп чжо записано, що залучення учшв, студенев до учасп в пол1тичних, релМйних заходах пщ час навчально-виховного процесу не допустиме. Закон (ст. 9) дае також розгорнуте положения конституцшного принципу вщокремлення закладцв осв1ти вщ церкви (релтйних оргашзац1й), стверджуе свтеький характер oceiiH в Украшсыай держав1. До цього можна додати й чта принципов! положения Закону Украши «Про свободу coeicTi та релтйш орган1зацй». Важливе у контекст! означених законодавчих акт1в те, що навчально-виховний процес у систем! державно! освгги мае бути вшьним вщ втручання релшйних орган1зацш, так само, як освггня сфера церкви, ¡нших релшйних спшьнот — вщ втручання владних чинншав. Проте факт залишаеться фактом — вимоги Конституцп Украши, законодавство щодо свободи coBicii ¡гнорують як окрем1 державн1 структури, так i релшйш оргашзацп, особливо
210
ф'тософ'т ocb'ith 1(3)/2006
на регюнальному р1вн1, вони забувають, що держава не бере на себе релшйного навчання I виховання сво!х громадян. Слщ зазначити, що часто поза увагою залишаеться те, що принцип свободи совкт, як \ структурного компонента останньо! — свободи в1росповщання — право, передовым, ¡ндивщуального, особиспсного ви\пру. Однак нерщко принцип свободи совши екстраполюеться на колективш вияви релтйного свггогляду, культово!' практики, ототожнюеться з правами релшйних оргашзацш, що пщпадають пщ поняття «свободи церкви» чи правильнее — «свободи релЫйно! оргашзацп».
Свобода совют! — феномен багатоаспектний. Вш охоплюе р!зномаштш сфери свгтоглядного, культурного, морального самовизначення \ самореашзацп особистосп. I в даному контексп самовизначення в цариш в1росповщшй — лише один, хоча й важливий, компонент архггектошки свободи совют! На жаль, пол!аспектне за своею суттю поняття свободи совют! \ в публжащях, \ норма-тивних актах найчасшпе пов'язують, аправильшше буде сказати — ототожнюютъ з! змютом свободи буття релит!, з реашзащею прав сшльнот в1руючих, релйтйних оргашзацш. При цьому акцент, як правило, \ в нормативно-практичнш площиш вияву зокрема, \ в запропонованих проектах змш до Закону Украши «Про свободу совютт та релйтйш оргашзацп», \ в «Концепцпдержавно-конфесшних вщносин» робиться на свободах \ правах релитйно! сшльноти. Мабуть такий пщхщ призводить до того, що шдивщуальне право на свободу совкт в полконфесшнш держав! на практищ пщмшяеться правом релйтйних оргашзацш. Таким чином, у правовому пол! чггко виявляються права лише «¡руючих, яы вже здшснили свш виб1р. А як бути з правом на свободу совютт того, хто ще не самовизначився або е нев!руючим, арелптйним? А останшх, за даними соцюлопчнихдослщжень, в Укрш'ш бшьше третини. Вважаю, що варто подумати й над тим, чому сьогодш публ1чне визнання особистютю себе нев1руючою, а тим бшьше атеютом, вважаетъся непристойним. У мас-медда практично зникли матер1али критичного щодо релит! змюту. Це теж проблема, яка тюно пов'язана з порушенням свободи совюта, демократичних принцишв, на яких прагнемо побудувати наше суспшьство, виховати майбутш поколшня громадян Украши.
Демокраття, однак, як наголошуеться у «Пояснювальному меморандум! до рекомендащй ПАРЕ № 1396», не може «прийняти порушення людсько! гщносп та прав людини в ¡м'я в1ри». Релпшш оргашзацп мають поважати й шанувати вимоги Конституцп I закошв Украши, право на свободу сов1сп вых 1 кожного, зокрема й дггей. Свобода сов1еп для кожного покликана об'еднати в единому правовому пол1 секулярну I релшйну культури, науку 1 релшю, св1тську 1 релшйну мораль, в1руючих I нев1руючих [2, 28]. I коли наголос робиться на тому, щоб курс «Християнсько! етики» став засобом «формування християнського свггогляду», то мета рел1гшних оргашзацш стае очевидною. Однак виникае питания: як ця мета узгоджуеться ¡з принципами р!вно1 свободи ргзних в1росповщань, р1вносп к адепттв перед законом, засадами свободи совкт, релтйного плюрал1зму, полжонфесшност1 й, зокрема, з! свободою буття релтйних меншин, особливо, так званого «нетрадищйного спрямування». До реч1, в Резолюцп Генерально! Асамбле! ООН (№44/131 вщ 20.02.1990 р.)звертаеться увагадержав-члешв ООН нате,
Фтософ/я освгти 1(3)/2006
211
0СВ1ТА I РЕЛ1Г1Я: ПРОБЛЕМИ ВЗА6МИН
щоб державш посадов! особи, педагопчш пращвники пщ час виконання сво1х обов'язьав поважали вс1 релш! 1 переконання й не допускали дискримшацшнихдш щодо оаб, котр1 мають ¡ныл переконання. Зауважимо також, що окреслена вище мета не корелюеться з вимогами закону про свободу совют! (ст. 3), в якому чггко записано, що «шхто не може встановлювати обов'язкових переконань 1 с в ¡то гл яду», що «не допускаеться будь-яке примушування... до навчання релип».
Ведучи мову про спроби шкорпорацп релшйного компонента в систему освга!, маемо брати до уваги й свгтський характер нашо! держави й освпи. Маемо достатньо приклад!в, коли цей важливий принцип, це й своерщний статус-кво у ставленш нашо! держави до свггоглядних уподобань свогх громадян порушуетъся, зокрема через освячення, ритуал1защю релшйними оргашзащями державних заход!в, зокрема й пщ час офщшного вщкритгя нових шкш I навпъ кабшеттв у державних установах тощо. У цьому раз! забуваеться фундаментальне правило: базова цшшсть демократичного суспшьства — свисыасть. Екстра-ординарною особливютю вияву останньо! е свпотляднанейтральшсть держави, яка розповсюджуеться не лише на релтю, але й на ¡нш1 типи св1тогляду. Свпхыасть — надзвичайно важливий компоненту контекст! проблеми, яку ми експл!куемо. Бона постае одним ¡з суттевих чинниыв забезпечування 1 гаранта свободи совют!, зокрема 1 в систем! осв!ти — сощального ¡нституту, який сьогодн! найважливший в аспект! соц!ал!зацп особистосп. Отже, принцип свиськосп постае у правовому пол! держави гаранпею самоспйносп 1 свободи кожного вшьно приймати вщповщш ршення, самовизначатися у свтоглядно-духовнш сфер! без втручання владного чинника.
Свгтська держава мае забезпечувати такий стан речей, за якого шяка кон-фес!я (велика чи мала, «традицшна» чи «нетрадищйна»), а тим бшьш н!яка владна структура, не могли б нав'язувати будь-кому (зокрема батькам, дггям, в!руючим, атеютам) певш конфес!йно обгрунтован! моральн!, культурно-духовш засади, певну в!росповщну щентичн!сть.
Свгтськють у контекст! функщонування системи державно! осв!ти мае забезпечити набуття дгтьми «¡нтелектуального шструментар!ю», який сприяв би формуванню !хньо! здатност! до самостШного мислення ! в!льного самовизначення у духовшй, св!тогляднШ сфер!.
Тому учш, як! студента, безперечно, повинш мати Грунтовш науков! знания про релшю, !! конфесШш вияви, напрями, течи, знати !х !стор!ю, базов! положения !х вчень, моральн! настанови. Збагачення знаниями про релт! в систем! загально!! вищо! освгти повинне дата майбутшм громадянам Украши «яюсний ¡нтелектуальний багаж», на баз! якого вони могли б вшьно виносити сво! судження щодо релтйних питань, зокрема! морально-етичного вим!ру.
Цьому, на нашу думку, може сприяти обов'язкове (а за певних умов ! факультативне) викладання релтйно-шзнавальних, релтезнавчих дисциплш в ус!х навчальних закладах. Християнський, а також шш! конфесШш компонента морально-етичного вчення повинш знайти свое повноцшне вщображення в курс! морально-етачних предмепв з корелящею для р!зних вжових груп. Однак викладання релЫезнавчих курс!в мае бута позаконфесшним. На цьому, до реч!,
212
фтософ'ш освпи 1(3)/2006
наголошуетъся i в Рекомевдащях «Релшя тадемокрапя» Парламентсько! Асамбле! Ради бвропи (1999 р.), в якихдержавам запропоновано «сприяти викладанню в школах пор1вняльно1 icTopii р1зних релшй, звертаючи увагу на ix походження, поддбнють деяких TxHix цшностей та рпноманптя звича1в, традицш, свят ¡т.п. ». При цьому звертаеться увага на те, що «релтйш настанови не можна здшснювати за рахунок уроыв про релшю як сутнюну складову ¡сторй культури та фшософп людства». В шшихрекомендащях ПАРЕ йдеться про те, що «свпхъка держава не повинна накидати cboim громадянам жодних релшйних зобов'язань», а мусить сприяти знаниям про pi3Hi penirii, формувати принципи толерантность
А Декларащя ООН (1981 р.) «Про лжвщащю Bcix форм нетерпимосп та дискримшаци на шдстав1 релит! чи переконань» (ст. 5/2) наголошуе на тому, що «кожна дитина мае право на доступ до освгги у сфер1 релш! або переконань вщповщно до бажання Г! батыав,... i не може бути примушена до навчання у сфер1 релтТ чи переконань, всупереч бажанням Ii батыав, ... у цьому pa3i кер1вним принципом е штереси дитини». Дитина мае бути убезпечена вщ будь-яких форм дискримшаци на Грунт! peflirii' i переконань.
Варто нагадати, що питания про можливють викладання релш! в держав-них школах неодноразово розглядав Ком1тет з прав людини ООН, який встановив, що вивчення в державних школах загально! icTopii релш! i етики дозволено за умови, якщо його подають нейтрально i об'ективно. До реч1, у згадашй вище «Декларацп ООН...» також наголошено що «вести викладання з питань релт! або переконань слщ у мюцях, що п1дходять для ще! мети».
Цитування под1бних вимог м1жнародних правових докумен-пв, що вщно-сяться до проблем дитини, i"i рел1пйно! освгги, ц свободи coeicTi, можна про-довжити. Але суть цих вимог одна — в центр ставляться штереси дитини, и свобода.
У к о н с т и ту ц i й н о - п р а в о в о м у контекст! даш вимоги та рекомендацп доку-мент1в чйжнародних органiiauiii мають бути враховаш нашою державою. Бона повинна сприяти розширюванню можливостей для одержування рел1-пйно1 осв1ти, зокрема й в морально-етичному BHMipi, yciMa, хто цього бажае. Тим бшыпе, що громадяни Украши (в1руюч1 батьки, а також 1хш д1ти) можуть здобути релшйну ос в ¡ту в духовних начальних закладах, створюваних при рель пйних орган ¡ зац1ях, недшьних школах, а також на позашкшьних заняттях за рппенням в1руючих батыав. Зазначимо, що на початок 2006 року в нашш Kpai'Hi функщонувало 175 духовних навчальних закладцв (понад 24 тис. слухач1в), бшьше 12,5 тисяч недшьних шил.
Зрозумшо, що маемо творчо опанувати м^жнародний досвщ у розв'язанш даного питания. У зв'язку з цим варто нагадати, що декшька роив тому пробле-ми релшйноТ осв1ти в св1тсыай школ1 були предметом обговорювання на специальному ceMiHapi у Ватикаш. Цжаво, що учасники сем1нару рекомендували церквам вщмовитися вщ загально! обов'язково! конфес1йно! осв1ти молод1 в середнк школах i вщновити (як демократичну i таку, що вщповщае принципу свободи coBicri) прицерковну систему освгги, зокрема недшьш школи [3, 118].
Узагальнюючи, слщ сказати, що сьогодш релшйш орган1зацп в Укршш мають значну, законодавчо гарантовану можливють дати релпшну осв1ту
Ф'тософю освгги 1(3)/2006
213
OCBITA I РЕЛ1Г1Я: ПРОБЛЕМИ ВЗА6МИН
сво1м в1рним та 1хшм дггям. Згщно п Законом про свободу совюп, вони можуть навггь створювати сво! загальноосвгтш навчальш заклад и. То ж цю можливють 1м слщ сповна використати в межах вимог Конституцн Украши, законодавчих акпв держави, шануючи право и громадян, 1хшх дггей на свободу совит, релтТ, на стабшьнють \ спокш в полшонфесшному украшському сощумь
Л1тература:
1. МшльДж. Про свободу: Есе. — К., 2001. — С. 59.
2. Бурьянов С. А. Свобода совести в российской науке, законотворчестве и правоприменении // Право и политика. — 2001. — № 7. — С. 28.
3. Вступая в третье тысячелетие: религиозная свобода в плюралистическом обществе. - М., 2000. - С. 118.
Михаил Бабий. Религиозный компонент в светской школе в условиях
свободы совести: украинский и международный правовой контекст
В статье рассматриваются положительные и отрицательные последствия инкорпорации религиозного компонента в систему светского образования и коррелятивность этого процесса с принципами свободы совести, украинскими и международными правовыми нормами.
Myhaylo ВаЫу. Religious Component in the Secular School Under
Condition of Liberty of Consciousness: Ukrainian and International Legal
Context
Positive and negative consequences of the religious component incorporation into the secular education are examined in the article. It is shown the correlation of this process with the principles of liberty of consciousness, Ukrainian and international legal norms.
214
фтософ'т освгти 1(3)/2006
