CC BY
17HISTORICAL SCIENCES
УДК 070.13 (092) (477)
Стеценко B.I.
Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький ДПУ 1мен1 Григор1я Сковороди» DOI: 10.24411/2520-6990-2020-11987 РЕГЮНАЛЬНА МЕРЕЖА ЦЕНЗУРНИХ ОРГАН1В В УКРАШСЬКИХ ГУБЕРН1ЯХ РОС1ЙСЬКО1 1МПЕРП (1905-1917 РР.): ОСОБЛИВОСТ1 ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ТА КАДРОВО1
КОМПЛЕКТАЦП
Stetsenko V.I.
SHEI «Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University»
REGIONAL NETWORK OF CENSORSHIPS IN THE UKRAINIAN PROVINCES OF THE RUSSIAN EMPIRE (1905-1917): FEATURES OF FUNCTIONING AND STAFF COMPLECTATION
Анотацш.
У пропонованш статтг здтснено спробу розглянути сукуптсть напрям1в д1яльн1сть мгсцевих цензу-рних оргатв, визначити тематичнг прюритети у ¡'хнт повсякденнш роботi i тим самим виявити регго-нальну особливгсть у реал1зацИ гмперсько'1 цензурно'1 полтики. Методологгя дослгдження передбачала аналгз актових документгв цензурного законодавства та дшоводства вгдповгдних оргатв, що дгяли в ук-ратських губертях упродовж 1905-1917рр. Наукова новизна полягае у виявлент взаемозв'язку мгж особ-ливостями соцгально-економгчного, суспшьно-полтичного, нацюнального характеру регготв тдросшсь-ко'1 Украши i вгдповгдною направленктю в роботг цензурних оргатв. Встановлено, що для цензурних оргатв Киева, Катеринослава, Одеси та Харкова першочерговим було не допустити поширення соцгалктичних учень та критики на мкцеву i верховну владу. Укра'1'нське питання перебувало у прюри-тетг роботи тшьки «кишськоХ цензури». Головним механизмом покарання журналiстiв i видавцiв стало все ж не передбачена законодавством судове пере^дування, а адмтктративш штрафи, накладення яких було обумовлено запровадженням або втськового стану або стану посилено'1 охорони в регюнах. Найбыьш неефективною по загальнт оцiнцi була дiяльнiсть Катеринославського тспектора у справах друку, дещо хибувало функцюнування цензурного органу Харкова, цензурш органи Киева та Одеси у повнт мiрi виконували поставлен завдання.
Summary.
In the proposed article an attempt was made to consider a set of directions of activity of local censorship bodies, to define thematic priorities in their daily work and thereby to reveal a regional peculiarity in the implementation of imperial censorship policy. The methodology of the research included analysis of the documents of censorship legislation and record keeping of the relevant bodies that operated in the Ukrainian provinces during 1905-1917. The scientific novelty is to find the correlation between the peculiarities of socio-economic, sociopolitical, national character of the regions of sub-Russian Ukraine and the corresponding orientation in the work of the censorship bodies.
For the censorship bodies of Kyiv, Katerynoslav, Odessa and Kharkiv, it was paramount to prevent the spread of socialist scholars and critics to local and supreme power. The Ukrainian issue was a priority of the Kyiv censorship only. The main mechanism for punishing journalists and publishers, however, was not judicial prosecution, but the administrative penalties imposed by the imposition of either military or enhanced security in the regions. The most ineffective in the overall assessment was the activity of the Katerynoslav Inspector of Press Affairs, the functioning of the censorship body of Kharkiv somewhat disturbed, the censorship bodies of Kyiv and Odessa fully fulfilled their tasks.
Ключовi слова: цензура, цензор, цензурне законодавство, Головне управлтня у справах друку, тимча-совий комтет у справах друку, тспектор у справах друку, укра'тське питання.
Keywords: censorship, censor, censorship legislation, General Directorate on Printing Affairs, Temporary Committee on Printing Affairs, Inspector of Printing Affairs, Ukrainian Issue.
У Росшськш iMnepii' цензура була засобом фо-рмування громадсько! думки, утвердження едино! вдеологп й захисту iMnepcbrax штереав. З огляду на pi3rn сусшльно-полтгачш, соцюкультурш особ-ливосп украшських земель у складi iмперil цензу-рна полтгика та дiяльнiсть ввдповщних шституцш мала сво! специфiчнi риси, особливi функцюнальш
завдання. Серед них центральним було вплинути на розвиток нацюнально! культури, загальмувати роз-гортання нацюнально-визвольного руху, контро-лювати робггаичий рух, охороняти сустльну мораль. Перша Росшська револющя 1905-1907 рр. обумовила значш змши у правовш базi та мехашз-
<<ШУШетиМ~^©и©Мак>>#Щ69)),2©2© / ИКТОМСЛЬ 8С1Б1ЧСБ8
мах функщонування цензури, трансформувала по-лтгачний лад у державу послабила антиукра!нський репресивний тиск, однак незмшним було праг-нення 1мперсько! влади за допомогою мереж цен-зурних оргашв контролювати зм1ст преси та шшо! друковано! продукци.
Дана iсторична студiя базуеться на актових джерелах з фонд1в Центрального державного юто-ричного арх1ву Укра!ни м. Киева (фонди 295, 1680), Державного арх1ву Одесько! обласп (фонди 10, 13), спогад1в деяких службовщв м1сцевих цензурних оргашв.
Анал1з праць присвячених проблем! цензури, шформацшнш полчищ в Росшськш !мпери засвщ-чив, що в дорадянський та радянський перюди роз-витку вторично! науки в силу р1зних обставин не було здшснено комплексного висвгглення роботи цензурних оргашв в укра!нських губершях Росшсь-ко! !мперп. Серед найнов1тшших праць вичизня-них та зарубгжних (перед уам росшських) вчених дотичних до нашо! проблематики варто видшити дослвдження Г. Жиркова [20], О. Кир1енка [21], I. Коляди [22-25], Н. Патрушево! [26], I. Сулими-Камшсько! [29], М. Щербака, Н. Щербак [31].
У пропонованш статт заплановано розгля-нути сукупшсть намрямпв дiяльнiсть мюцевих цензурних оргашв, визначити тематичш прюритети у !хнш повсякденнш робот 1 тим самим виявити ре-гюнальну особливють у реал1зацп !мперсько! цен-зурно! полтики.
Юридичну складову функщонування шсти-туту цензури в Росшськш !мпери складали Статути про цензуру 1 друк 1804, 1826, 1828 рр., штатш роз-писи по персоналу 1850, 1860, 1865 рр., Тимчасов1 правила 1862, 1865, 1882, 1905-1906 рр., шш1 тдза-конш акти Мшстерства внутршшх справ. Специ-фжа правово! бази полягала у тому, що до ухвале-ного ще у першш половиш XIX ст. цензурного статуту вносилися доповнення, правки тимчасовими правилами та шшими нормативними актами [20, с. 23-30]. Майже 200 рошв йшло перманентне рефор-мування цензурного законодавства. Все спрямову-валося на адаптацiю роботи системи проф1льних оргашв у ввдповвдносп до ситуаци з розвитком дру-кованого слова та посталих виклишв часу.
На початку XX ст., реагуючи на сусшлъш про-блеми, вимоги видавщв книг та перюдичних ви-дань, самодержавна влада розпочала обмежене ре-формування цензурного законодавства. Перша Ро-сшська револющя 1905-1907 рр. змусила прискорити цей процес. Протягом 1905-1906 рр. новими нормативно-правовими актами було змь нено цензурне законодавство. Зокрема л1кв1довано попередню цензуру, скасоваш деяш тематичш об-меження (серед них заборону на укра!нське книго-видання 1 пресу), пом'якшено вщповщальшсть за порушення цензурних норм. Однак, общяно! у Ма-шфест 17 жовтня 1905 р. свободи слова забезпечено не було, лише скасовувалися найб1льш застарш з огляду на р1вень розвитку журналютики та книго-видання цензурш процедури, арха!чш перестороги. Основну «оновленого» цензурного законодавства складали «Доповнення до тимчасових правил про
перюдичш видання» (18 березня 1906) та «Тимча-сов1 правила про неперюдичш видання» (26 китня 1906). Разом !з ними у регламентацп шформацшно! сфери застосовували норми рашше впроваджених закошв «Про посилену охорону», «Про военний стан», а з початком Першо! свггово! вшни - «Тим-часове положення про вшськову цензуру» [27, с. 18-23].
Упродовж 1905-1917 рр. у Росшськш !мпери продовжувала д1яти централ1зована система на-гляду та контролю за друкованими виданнями. До ще! системи входили: спещальш цензурш органи або чиновники вщомства Головного управлшня у справах друку; цензурш шдроздши Головного управлшня пошти 1 телеграф1в (так звана «поштова цензура»); шш! органи державно! влади та посадов! особи, повноваження яких передбачали здшснення без спещально! винагороди цензурних функцш (гу-бернатори та вще-губернатори, полщ!я, митниця). З 1837 р. по 1865 р. цензуру у шдросшськш Укра!ш здшснювали Ки1вський та Одеський цензурш комь тети, з 1865 по 1905 рр. у Киев!, Одеа, Харков1 (1886 р.), Катеринослав1 (1903 р.) працювали окрем1 цензори !з внутршньо! цензури. В умовах так званого «обновленного строя» (1906-1917 рр.) функ-цюнували тимчасов1 комггети у справах друку у Киев! та Одеа, окремий Комггет шоземно! цензури працював в Одеа, продовжили свою роботу у Хар-ков1 та Катеринослав1 канцелярп шспектор!в у справах друку. Велика шльшсть заклад1в книжково! торпвл! та видавництв обумовлювали необхвдшсть утримання в Киев1 та Одеа таких 1нституц1й, як 1н-спектор у справах друкарень, л1тограф1й та книжково! торпвл! Загалом можемо констатувати, що система цензурних оргашв в укра!нських губершях Росшсько! 1мпер1! мала свою специф1ку 1 ввдр1за-лася в1д т1е!, що д1яла у центральних губерн1ях 1м-перЦ Романових. У першу чергу досить щ1льною була мережа спещальних орган1в, д1яв потужний центр 1з цензури 1ноземно! в Одес1, працювали аж три таемш центри з перлюстрацп приватно! корес-понденцЦ у найбшьших м1стах - Киев1, Одес1 та Ха-рков1. Разом 1з цим рег1ональна мережа цензурних оргашв в УкраМ не була на пряму прив'язана до губерн1ального под1лу в Рос1йськ1й 1мпер1!, не зв'язана вона була 1 з подшами на освгтш чи судов1 округи. Так би мовити, цензурш райони або зони обслуговування того чи шшого цензурного органу були абсолютно умовними. Так, територп, як1 включали Правобережну Укра!ну (або П1вденно-Захвдний край) та Л1вобережжя обслуговувалися вь дкритими у Киев1 цензурними органами. Швдень Укра!ни (або умовна назва Новоросшський край) обслуговувався одеськими цензурними органами. Середне Подн1пров'я та Слобожанщина - в!дпов;д-ними шспекторами у справах друку Харкова та Ка-теринослава. Оск1льки меж1 цензурних райошв директивно не було визначено, то видавщ непер1оди-чних друкованих видань могли звертатися за цензурним дозволом до в1дпов1дних орган1в, що були менш завантажеш або були бшьш лояльн1 до них [1-2; 11;13].
Попри прописаш у законодавствi висок1 фа-хово-професшш вимоги до цензорсько! служби, у кадровому доборi службовцiв для оргашв цензури в украшських губернiях застосовувалися рiзнi шд-ходи. Для цензурних установ Киева та Одеси службовщв добирали дуже ретельно. Аналiз персонального складу Кшвського та Одеського тимчасових комiтетiв у справах друку, Одеського комггету шо-земно1 цензури, кар'ерних траекторiй 1х службовщв засвГдчив, що це були чиновники та фахiвцi з безза-перечною репутащею, мали високий освiтнiй рь вень, знали по дек1лька шоземних мов, були актив-ними дiячами монархiчного руху. Натомiсть на пе-риферй' - Харк1в та Катеринослав - у кадровому пiдборi був повний безлад та формалiзм: у щ мiста вiдряджали лiтнiх або малоквалiфiкованих чинов-ник1в, що не могло не вщобразитися на якосп роботи установ. У той же час брак фшансування ш-ституту цензури в iмперiï призводив до того, що штатний розпис регюнальних органiв в украшських губершях не завжди вiдповiдав реальним потребам, рiвню розвитку журналiстики та видавничих поту-жностей. Через вiдсутнiсть належноï кiлькостi ви-сококвалiфiкованих службовцiв в украшських губершях широко практикувалося сумщення та сумь сництво посад в органах внутрiшньоï та iноземноï цензури [27, с. 56; 30].
На д1яльшсть кожного окремого цензурного органу в украшських губершях впливали як об'ективш (етшчний склад населення, сощально-економiчна специфiка, рiвень розвитку суспшьних рухiв), так i суб'ективш (персоналiя губернатор, мь сцевi чиновники, видш нацiонально-культурнi дГ-ячi) регюнальш фактори.
З початком розгортання революцшних подiй 1905 р., появою безцензурних сощалютичних та ре-волюцiйних видань в iмперiï, украшське питання у д1яльносл ще тодi канцелярiï кшвського окремого цензора вГдходить на заднш план. Тому саме укра-номовна продукщя першою «прорвала» цензурну блокаду в Киевi i довгий час виходила без ввдповь дних цензурних дозволiв. Фактично з сiчня по гру-день 1905 р. канцелярiею кшвського окремого цензора взагалi не здiйснювалася якась ефективна цен-зурна робота. Головне управлiння у справах друку також не давало конкретних директив, тшьки вима-гало взяти шд контроль соцiалiстичнi видання. У першш рш революцiï 1905-1907 рр. у Киевi майже половину сусшльно-полггачного контенту давали украïнськi видання (з 9 перюдичних видань сусшльно-полггачного характеру 4 видання: «Рада», «Слово», «Рщний край» (переведений Гз Полтави), «Украша» (колишня «Киевская старина») були украшською мовою; 1 видання: «Dsennik Kjowski» - польською) [22, с. 355].
12 травня 1906 р. розпочав роботу Кшвський тимчасовий комггет у справах друку. Мало вщбу-тися повне перезавантаження дшоводства та прин-цишв цензурно1' роботи. Перед реформованим цен-зурним органом Киева було поставлено завдання взяти шд контроль мюцеву пресу, мошторити змют неперГодично!' друковано!' продукцй' та надавати до-
помогу полщшним органам щодо проведення кон-тент-аналГзу масових видовищ, серед яких помине мюце почав займати сшематограф [1, арк. 10-13].
На середину 1906 р. з 81 перюдичного видання мюта Киева, бГльше половини (а саме 46) мали сус-шльно-полггачне спрямування та вважалися друко-ваними органами рГзних полтгачних сил i рухГв. За мовою видання: абсолютна бшьшють - росшсько-мовнц 3 газети - «Громадська думка», «Боротьба» i «Рада» - украшською, 2 газети - польською, 1 газета - чеською. Вс украшсьш видання безсумшвно були занесет кшвськими цензорами у табГр опози-цшних. Одразу ж розгорнулося судове переслщу-вання опозицшних видань, застосування рГзних форм покарання порушник1в цензурних припиав. НайбГльше дюталося i без того дотацшним украш-ськими меценатами «РадЬ> та «Громадськш думщ». На останню за першГ 20 дшв 1906 р. 5 разГв накла-дався арешт, з 25 счня по 3 лютого 1906 р. ïï вих1д було призупинено, а в серпш того ж року вона була зовам закрита [5, арк. 5; 6; 8, арк. 1-24].
У червш 1907 р. кшвський губернатор П. 1г-нат'ев запровадив стан посилено1' охорони (за пра-вовим режимом подГбний до военного стану) та заборонив публжащю будь-яких статей або шших по-вгдомлень у яких висловлюеться негативне ставлення до уряду, критикуються дп тих чи шших державних установ. За губернаторсько1' розпоря-дження передбачався штраф до 500 рубл. або адмь шстративний арешт на 3 мюящ [5, арк. 39]. Вгдпо-вгдно спрощувалася робота цензурних оргашв, як1 могли не звертатися до суду i доводити через суд порушення цензурних норм, а просто вказати губернатору на редакторГв-порушнишв його розпоря-дження.
Лгдерами за шлькютю адмшютративних штра-фГв були три опозицшш видання - «Киевская мысль», «Киевские вести», «Рада». Тираж «Ради» були у рази меншими, а тому украшомовна газета страждала найбшьше. Станом на 1909 р. загальний наклад дев'яти украïномовних перюдичних видань був у 1,8 разГв меншим за шють польських перюдичних видань та майже у 10 разГв за 58 росшських i складав 2650 примГрнишв [7, арк. 3-39].
У 1909-1910 рр. у дГяльносп Кшвського тим-часового комггету у справах друку намггалися на-ступш тенденци: 1) зменшення шлькосл судових клопотань про порушення перюдичними видан-нями цензурних норм та зростання числа судових ухвал на користь цензурних оргашв; 2) збшьшення у рази адмшютративних штрафГв, що накладалися на редакторГв газет i журналГв за порушення тих чи шших норм; 3) випснення з шформацшного простору адмшютративними штрафами та цензурними переслщуваннями опозицшних газет i журналГв, «розчистка» мюця на ринку для проурядово1' преси.
Упродовж 1910-1914 рр. в робот з перюдич-ними виданнями застосовувалася аналопчна практика та ще потужшшим був цензурний натиск на украшомовну перюдику за для зменшення ïï зрос-таючого впливу на «шородщв», якими за визначен-ням П. Столишна було зараховано украïнцiв.
У цей же перюд 40-50% найменувань закор-донно! друковано! продукцп, що надходило до Ки-!вського тимчасового комитету у справах друку за-боронялися мiсцевими цензорами. Що ж до укра!-номовно! продукцп, то заборонялося без малого 100%. В основному в укра!номовних творах зачiпки цензорiв стосувалися не мови написания, а змюту та навiть натяку на прославляння геро!ки козацько! доби, укра!нську окремiшнiсть, унiкальнi звича! та традици. Звичайно ж не допускалися i науковi працi з вшськово! чи сусшльно-полггачно! юторп, що не вкладалися у загальноросiйську iсторичну концеп-цш [9, арк. 1-141].
Контроль за шформащею громадсько-полгтич-ного, соцiально-економiчного характеру складав понад 50% усього робочого часу. Проте не менш ва-жливим у дiяльностi Ки!вського комггету у справах друку був контроль за дотриманням сусшльно! мо-ралi та загально! благопристойностi у преа. Дшо-водство вiдповiдного комiтету засввдчуе, що цен-зори намагалися боротися з поширенням у ки!всь-кш пресi як прямих так i завуальованих оголошень про надання штимних послуг, не санкцiоноваиою медичним лжарським департаментом рекламою ль карських засобiв та медичних послуг.
З початком Першо! свггово! вiйни дiяльнiсть Ки!вського тимчасового комiтету у справах друку та шспектора друкарень, лiтографiй i книжково! за-знае iстотних змш. На перший план виходить завдання захисту вшськово! i державно! таемнищ, не-допущення повГдомлень у преа та iнших друкова-них виданнях, як1 б могли слугувати ворогу для збирання оперативно! вшськово! iнформацi! або по-ширювати серед населення панiчнi настро!, с1яти зневiру у вiйськовiй могутностi Росiйсько! iмперi!, шдривати моральний авторитет центрально! та мю-цево! влади. Ки!вський тимчасовий комггет у справах друку змушений був поступитися монополiею на охорону iнформацiйного простору Швденно-За-хвдного краю та Лiвобережжя органам вшськово! цензури i стати фактично другорядною цензурно! iнституцiею iз консультативними функщями.
Перша росiйська революцiя та небувалий до того тдйом народних мас не могли не вплинути на посилення видавничо! активностi також i в Одесi та Швденно-Схвдному регюш загалом. Хоча на вщ-мГну вiд Киева, тут не було лавини укра!номовно! друковано! продукцп. Незважаючи на економiчний розвиток регiону, тут виходило вщносно мало перь одики. У 1905 р. в Одес виходило 15 найменування щоденних сусшльно-полггачних газет, але !хня ш-льшсть стрiмко зростала. Разом iз цим одесьш цен-зори не розгубилися (як !хнi ки!вськ1 колеги) та ви-рiшили спрямовувати свiй контроль насамперед на популярш, авторитетнi перюдичш видання, як1 мали серйозну вагу у сустльстш i свого роду фор-мували суспiльнi настро! [18].
У грудш 1905 р. в Одеському генерал-губерна-торствi було оголошено военний стан, в умовах якого цензурш органи отримували можливiсть на-кладати адмiнiстративнi штрафи та призупиняти вих1д перiодичних видань без подання вiдповiдного клопотання до суду та прокуратури, i тим самим не
чекати судового вердикту. Упродовж грудня 1905 р. - першого кварталу 1906 р. вдалося закрити або тимчасово призупинити вихiд найбiльш опозицш-них перiодичних видань: «Комерческая Россия», «За свободу», «Народное дело», «Чайка», «Народна справа», «Шсп», «Русский еврей», «Жиче Поль-ське» та iншi [15, арк. 46-50].
Не менш суворий контроль з боку цензури та мюцевих очшьнишв губернiй спостертався у 19051906 рр. щодо неперiодичних видань. Упродовж першого пiврiччя 1906 р. порушено 9 судових тяжб щодо видавщв та розповсюджувачГв книжок, змiст яких порушував цензурш норми [16, арк. 36]. Деяк ввдповщальш за випуск особи отримали окрiм штрафiв ще й по два тижш адмiнiстративного ув'яз-нення. Найбiльший гнiв влади було спрямовано на еврейсьш друкованi видання. Цензор В. Фром вка-зував на те, що одеський генерал-губернатор вима-гав негайно арештовувати та висилати за меж1 Шв-денно-Сх1дно! Укра!ни осiб причетних до видання й поширення еврейських антиурядових друкованих видань, конфюковувати все друкарське обладнання [15, арк. 37]. У 1907 р. продовжилося виявлення та нейтралiзацiя сощал-демократично!, анархютсько! та соцiалiстично! лiтератури.
Основна увага iнспекторiв у справах друку була звернена на робиниче питання, сощальш не-гаразди, що висвилювалися на сторiнках одесько! преси. Службовщ вiдповiдного вiдомства намагалися не допустити опозицiйно! лiберально-демократично! критики центрально! та мюцево! влади. Починаючи з 1909 р. i до запровадження спещаль-но! вiйськово! цензури у 1914 рр. Одеський тимчасовий комггет у справах друку у сво!й робот керу-вався чинними на той час загальноiмперськими но-рмативно-правовими актами у сферi друку, а отже будь-яке адмшютративне переслГдування чи пока-рання за порушення цензурних норм наставало пльки шсля ввдповщно! судово! ухвали. Штрафи, яш накладалися судом за клопотанням Одеського тимчасового комггету у справах друку на мюцевГ перюдичш видання, були вщносно незначними за розмГром вщ 25 до 100 рублГв. Тому бГльш небезпе-чним покаранням для видань--порушнишв було призупинення виходу його номерiв. До тако! практики в умовах вадсутносп военного або надзвичай-ного стану Тимчасовий комггет у справах друку м. Одеси вдавався все часпше. Так, протягом 1912 р. цензурний орган намагався призупинити вихвд неугодних перюдичних видань 47 разiв, Г лише у 20 випадках суд тдтвердив його домагання. Зокрема, на термш до 20 дшв призупинявся вихщ «Голос Одессы», «Утро Одессы», «Русский воин», «Южная мысль» [19, арк. 17].
Упродовж 1910-1914 рр. шльшсть перюдичних видань знову почала збГльшуватися. Так, на 1913 р. в Одеа видавалося 89 перюдичних видань. 56 разГв одесьш цензори порушували перед судом клопотання щодо призупинки виходу окремих пе-рюдичних видань, але лише у 10 випадках суд видав санкщю на так дп [19 арк. 20-41]. Як бачимо на завадГ повно! цензурно! вакханалш стояла все довод дГева судова система. У видавщв та редакторГв
HISTORICAL SCIENCES / <<ШЦШМУМ~^©и©Ма1>#Щ&9)),2©2©
все ж була можливють захистися вГд цензурних пе-реслщувань у ходГ судового розгляду.
ВГдмежовано у довоенний перюд функцюну-вав Одеський комггет шоземно1' цензури, який був пропускним пунктом найрГзномаштшшо1' Гноземно1' лтгератури з усього свиу, що потрапляла до Росш-сько1' держави через чорноморськ1 порти. Загалом комггет працював злагоджено, жодних затримок Гз цензуруванням книжково1' продукци не було. Нато-мють газетний ввддш при поштовому вГдомствГ, який займався цензурування преси, виписано1' з-за-кордону, виконував свою роботи не ефективно, а тому зГ сторони Одеського комитету Гноземно1' цензури було не мало наржань на це.
Початок Першо1' свГтово1' вшни та запрова-дження на П1вдт Украïни надзвичайних норм вш-ськово1' цензури внесли значш корективи у роботу вщповвдних цивГльних оргашв. По-перше, органи вшськово1' цензури, займаючись попередньою вш-ськовою цензурою, намагалися прибрати Гз перюдичних видань не пльки не дозволену до поши-рення вшськово-оперативну шформащю, але й не-гативш вщгуки у бж влади, критику юнуючого ладу, скарги на попршення рГзних аспекпв сусшль-ного життя; по-друге, кращГ фахГвщ з Одеського тимчасового комггету у справах друку та Одеського комитету Гноземно1' цензури були запрошеш на посади вшськових цензорГв. 1з ввдчуття обов'язку та зважаючи на бГльшу оплату пращ вшськового цензора, бшьшють службовщв названих оргашв перей-шли у шдпорядкування вшськового ведомства.
Ми вже зазначали, що в украшських губершях у порГвнянш з шшими регюнами Гмпери мережа цензурних оргашв була досить щшьною. Разом Гз цим вГдкриття будь де окремо1' цензурно1' шституци у системГ Головного управлшня у справах друку та забезпечення його державним фшансуванням з ко-шпв мшютерства внутршшх справ було досить складною бюрократичною справою. ВГдкриття у КатеринославГ канцеляри шспектора у справах друку вГдбулося завдяки серйозному лобшванню з боку тодшнього катеринославського губернатора Федора Келлера, авторитет i звернення якого до ви-щого керГвництва Гмпери не могли бути залишеш без уваги. Натомють з призначеннями цензорГв в Катеринослав явно не таланило. Bti службовщв, а я 1'х змшилося за перюд 1903-1917 рр. аж 10, були не мюцевими, вони не знали шформацшно1' i сумГжно1' з нею обстановки та й не хотши вникати у мюцеву специфжу. У звггах та дшоводст канцелярй' катеринославського шспектора у справах друку вГдсу-тш будь-як1 клопотання про розширення функцш та повноважень, проблеми з книговидавцями чи перь одичними виданнями. Фактично йшла звичайна, часто заформалГзована, робота цензурного органу [29, с. 175-176]. В силу шституцшно1' слабкосп, ча-стих змш цензорГв защкавленш книготорговцу ре-дактори чи шш1 особи контактували з цензурними органами Одеси та Киева, виршували сво1' буденш справи. Bri аспекти цензурного контролю за поши-ренням друковано1' продукцп 1905-1907 рр. i насту-пш роки були у бшьшосп покладеш на спещальних
чиновников губернсько1' канцеляри, а мГж катерино-славським цензором i губернською владою не пльки не було сшвпращ, а й навпь були певш перь оди гостро1' конфронтаци.
Значно ефективш було налагоджено роботу цензурного органу у ХарковГ, цензурний район якого охоплював територш СлобГдсько1' Украïни. В шституалГзаци окремого цензурного органу, зок-рема канцеляри окремого цензора, були защкавленш як губернська влада, так i мюцевГ видавщ, ре-дактори i журналюти. Ддяльнють харк1вського ш-спектора у справах друку в умовах оновленого цензурного законодавства такод видавалася мюце-вш владГ малоефективною, тому мюцевий губернатор, користуючись уже вщпрацьованою практикою сво1'х колег з Киева та Швдня Украши, у 1908 р. за-провадив военний стан, який у 1910 р. був замше-ний станом надзвичайно1' охорони («Положения щодо заходГв по охорош державного ладу та сусш-льного спокою»). Це дозволило встановити контроль над мюцевою пресою. Показовими репресив-ними актами щодо преси стали накладання штрафГв у розмГрГ 3000 руб. на редакцп газет «Южный Край» та «Утро» [10-12].
Масштаби видавничо1' дГяльносп в ХарковГ та на Слобожанщиш в цшому вимагали розширення штату цензурно1' шституци. Зусиль одного шспек-тора у справах друку явно не вистачало. Питання вГдкриття Харк1вського комггету у справах друку розглядалося центральною владою. Однак, у Головному управлшш друку та профшьному мшютерс-твГ порахували, що проспше та економшше буде Гз спецфонду Мшютерства внутршшх справ видь лити кошти на утримання 5 помГчнишв для харшв-ського шспектора у справах друку, шж вГдкривати тут новий цензурний комггет. Серед помГчник1в, фактично на постшнш основГ працював тГльки той, що цензурував украшомовну продукщю. Решта за-прошувалися по мГрГ необхГдностГ [12, арк. 22].
У роки Першо1' свггово1' вГйни Харк1вська губе-ршя не увГйшла до театру вшськових дш, тому на ïï територи не передбачався попереднГй перегляд друкованих видань спецГальними органами вГйсь-ковоï' цензури. Однак, у 1916 р. завдяки запрова-дженню стану посиленоï' охорони та виданню ряду обов'язкових постанов Гз забороною поширювати рГзного роду iнформацiï военного характеру мю-цева влада фактично змусила видавщв та редакто-рГв самостГйно подавати на цензурний розгляд дру-коваш матерГали за для уникнення можливих адмГ-нГстративних штрафГв та шших проблем [12, арк. 31].
Отже, впродовж 1905-1917 рр. стащонарш це-нзурш органи (як вГдокремленГ юридичнГ особи) дь яли у чотирьох найбшьших мГстах Украï'ни - КиевГ, Одеа, КатеринославГ та ХарковГ. Робота кожного органу мало багато вГдмГнностей, але в загальному можна виокремити наступш перГоди: 1905-1906 рр. - розгубленють та вГдсутнГсть дГевого контролю за друкованими виданнями; 1907-1909 рр. - повер-нення цензурного контролю та посилення адмГнГст-ративного тиску на мюцеву пресу; 1910-1914 рр. -
стабГльне здшснення цензурного контролю змша-ними методами (у межах звичайного цензурного за-конодавства та в умовах перюдичних надзвичайних сташв); 1914-1917 рр. - втрата реального впливу на шфопрослр та допом1жнГ функцп органам вшськово! цензури.
З кризових для цензури рошв 1905-1907 рр. вь дповадн органи в Укра!ни виходили по-рГзному, але стльним було - допомога губернсько! влади, яка адмшютративними методами допомагала упо-корити опозицшну пресу.
Для вах оргашв першочерговим було все ж ко-нтролювати перюдичнГ видання, не допустити по-ширення сощалютичних учень та критики на мю-цеву Г верховну владу. Головним мехашзмом пока-рання журналюпв Г видавщв стало все ж не судове переслГдування, як це було прописано у цензурному статут^ а адмшютративш штрафи, накла-дення яких було обумовлено запровадженням або вшськового стану або стану посилено! охорони.
НайбГльш масштабна була д1яльшсть укра!нсь-ко! штелГгенцп у КиевГ, а тому саме «ки!вська цензура» цензура розглядала найбГльшу к1льк1сть укра-!номовних перюдичних та неперюдичних видань, намагаючись боротися з нею як адмГтстративними так й шшими методами. Решта вщповвдних оргашв у бГльшш мГрГ були зосередження на протидп по-ширенню сощалютичних та революцшних щей, знатп гостроти робиничого питання. НайбГльш не-ефективною по загальнш ощнщ була д1яльшсть Ка-теринославського шспектора у справах друку, дещо хибувало функиГонування цензурного органу Харкова (особливо у перюд 1905-1907 рр.). Натомють цензурш органи Киева та Одеси у повнш мГрГ вико-нували поставлен завдання та намагалися вщстою-вати штереси самодержавства не тшьки на держав-нш службу а Г у громадсько-полп'ичному житп, те-оретичнш гумаштаристищ.
Список лiтератури
1. Центральний державний юторичний архГв Укра!ни у м. КиевГ (ЦД1АК Укра!ни), ф. 295, оп. 1, спр. 1.
2. ЦД1АК Укра!ни, , ф. 295, оп. 1, спр. 2.
3. ЦД1АК Укра!ни, ф. 295, оп. 1, спр. 3.
4. ЦД1АК Укра!ни, ф. 295, оп. 1, спр. 4.
5. ЦД1АК Укра!ни, ф. 295, оп. 1, спр. 5.
6. ЦД1АК Укра!ни, ф. 295, оп. 1, спр. 76.
7. ЦД1АК Укра!ни, ф. 295, оп. 1, спр. 98.
8. ЦД1АК Укра!ни, ф. 295, оп. 1, спр. 100.
9. ЦД1АК Укра!ни, ф. 295, оп. 1, спр. 103
10. ЦД1АК Укра!ни, ф. 1680, оп. 1, спр. 110.
11. ЦД1АК Укра!ни, ф. 1680, оп. 1, спр. 111.
12. ЦД1АК Укра!ни, ф. 1680, оп. 1, спр. 112.
13. Державний архГв Одесько! обласл (ДержархГв Одесько! обл.), ф. 10, оп. 1, спр. 8.
14. Держарх1в Одесько! обл., ф. 10, оп. 1, спр. 10.
15. Держарх1в Одесько! обл., ф. 10, оп. 1, спр. 19.
16. Держарх1в Одесько! обл., ф. 10, оп. 1, спр. 25.
17. Держарх1в Одесько! обл., ф. 10, оп. 1, спр. 59.
18. Держарх1в Одесько! обл., ф. 11, оп. 1., спр.
110.
19. Держарх1в Одесько! обл., ф. 11, оп. 1, спр. 112.
20. Жирков Г. В. История цензуры в России Х1Х-ХХ вв.: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. Москва, 2001. 368 с.
21. КирГенко О. Ю. Вшськова цензура в укра-!нських губершях Росшсько! Гмпери (липень 1914 -жовтень 1917 р.): монограф1я. Ки!в, 2016. 366 с.
22. Коляда I. А. «Благородный осведомитель»: штрихи до портрета ки!вського цензора Серпя Ни-кипоровича Щоголева. Проблеми юторп Укра!ни
XIX - початку XX ст. 2012. Вип. 20. С. 354-363.
23. Коляда I. А. Видавнича актившсть укра!н-сько! штелГгенцп в умовах цензурно! полгшки Росшсько! Гмперп (друга половина XIX ст.). Вюник Черкаського ушверситету. Сер1я: кторичн науки.
2012. № 9. С. 61-69.
24. Коляда I. А. Повсякденне життя чиновников цензурного вщомства Росшсько! Гмперп (друга половина XIX - початок XX ст.). кторичш записки: Зб. наук. праць. Вип. 35. 2012. С. 117-127.
25. Коляда I. А. Тимофш Флоринський - Гм-перський антиукра!нофГльський штелектуал-цен-зор. Проблеми юторп Укра!ни XIX - початку XX ст.
2013. Вип. 22. С. 413-424.
26. Патрушева Н. Г. Цензоры Малороссии, Но-вороссии и Слободской Украины в XIX - начале
XX века. Книжное дело в России в XIX - начале XX века : сб. науч. тр. Санкт-Петербург, 2006. Вып. 13. С. 181-251.
27. Патрушева Н.Г. Цензор в государственной системе дореволюционной России (вторая половина XIX — начало XX века) / ред. М. А. Бенина. Санкт-Петербург, 2011. 268 с.
28. Стеценко В. I. Цензурш органи в Швденно-Схвднш Укра!ш. Вчеш записки ТНУ Гмеш В.! Вер-надського. СерГя: кторичш науки. Том 30 (69). № 3, 2019. С. 30-38.
29. Сулима-Камшська I. В. Регюнальш органи царсько! цензури початку XX ст.: харшвський та ка-теринославський шспектори у справах друку. Крае-знавство. 2013. №1. С. 173-179.
30. Цензоры Российской империи, конец XVIII - начало XX века: библиографический справочник / О.Ю.Абакумов, СПб., 2013, 480 с.
31. Щербак М.Г., Щербак Н.М. Цензура Г преса в КиевГ на початку XX ст. кторГя. Сучасшсть. 2007. №9. С. 141-146.
