CC BY
18Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 2. 2010 г. С. 3-15.
ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА. ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА. ФИЛОСОФИЯ ПРАВА
УДК342.4:94.323(477) «1917»
ДЕРЖАВНО-КОНСТИТУЦ1ЙНЕ БУД1ВНИЦТВО В УКРА1Н1 В ПЕРШИЙ ПЕР1ОД 1СНУВАННЯ ЦЕНТРАЛЬНО! РАДИ (БЕРЕЗЕНЬ-ЖОВТЕНЬ 1917 Р.)
Кащенко С. Г., Таран П. С.
Тавршський нащональний ушверситет 1м. В. I. Вернадського, Смферополь, Украта
Шсля Лютнево! революцп у Петроградi в 1917р. в росшськш частиш Украши посилився нацю-нально-визвольний рух i виникла з початку як громадська оргашзащя Укра'шська Центральна Рада, яка незабаром перетворилася у владний представницький орган укра'шського народу. В статп роз-глядаються И дiяльнiсть в березнi-жовтнi 1917р. по вщновлению автономп Украши в складi демократично! Росшсько! Федерацп, протидп проти цього Тимчасового росiйського уряду. Йдеться й про тi нормативно-правовi акти, якi були виданi УЦР в сферi державотворення й мали конституцшне значення.
Ключовi слова: Укра'шська Центральна Рада, Генеральний Секретарiат, унiверсал, автономiя, федерацiя, Укра'шська державнiсть.
Вщтворення державност в Укра1ш у 1991р. посилило увагу до юторп И конституцшного буд1вництва, яке розпочалося бшьш як два стол1ття тому. Перш1 консти-туцшш акти в Сврош з'явилися у ХУ11 ст. в Англп. На початку XVIII ст. Украша теж вступила на шлях конституцшного регулювання правових вщносин. Тут в 1710 р. було видано першу украшську конститущю, яка мала назву «Пакти й конститущя закошв та вольностей Вшська Запорозького» [1].
Це свщчить про те, що Украша рашш, шж США та Франщя, надбання яких у сфер1 конституцшного регулювання правових вщносин на свгтовому р1вш е загаль-новизнаними, залучилася до нього. Вже з початку ХУ111 ст. вона не стояла осторонь розвитку конституцшного права [2].
Другий етап конституцшного буд1вництва в Укра!ш охоплюе часи владування Центрально! Ради. Вивчення його е актуальним { плщним для нашого часу: воно дае можливють використовувати досвщ конституцшного регулювання правових вщно-син цього перюду в сучасному конституцшному буд1вництв1, запоб1гати повторення у ньому тих хиб 1 недолшв, яю тод1 мали мюце.
Необхщнють вивчення державно-конституцшного буд1вництва в Укра1ш в бе-резш 1917 - квгтш 1918р. викликаеться також тим, що у радянськш юторико-правовш л1тератур1 воно свщомо або замовчувалося, або характеризувалося вщпо-вщно до партшних настанов тшьки негативно. Це було притаманне 1 для узагаль-нюючих друюв з юторп Украши, И держави { права [3-7], { для видань, присвячених ютори Украши перюду 1917-1920 рр. [8], 1 для публшацш з юторп конституцп УРСР [9-10].
Спроба об'ективного висв^лення державно-конституцiйного будiвництва за часiв Центрально! Ради була зроблена у виданнях, що з'явилися за межами Укра!ни. 1х авторами були учасники державотворення в Укра!ш в той час. Тому в них об'ективнють досить часто шдмшювалася суб'ективним баченням подiй !х авторами [11-19].
Ситуащя з вивченням державотворення та його конституцшного оформлення шд час владування Центрально! Ради стала поступово в Укра!ш змiнюватися на краще тiльки пiсля 1991р. Стали з'являтися друки, в яких мало мюце прагнення до-слiдити його бшьш-менш об'ективно. Це притаманне окремим виданням узагаль-нюючого характеру з ютори Укра!ни, !! держави i права [20-26], для друкiв, при-свячених iсторi! укра!нсько! революцi! [27-31], ютори державотворення в Укра!ш [32-36].
Вщзначаючи тi позитивнi явища, яю вже е в вивченнi державно-конституцш-ного будiвництва в Укра!нi доби Центрально! Ради слщ вiдзначити, що в цьому на-прямку поки що зроблеш лише першi кроки: деяю його питання тiльки порушеш, iншi висвiтленi недостатньо. С й таю, що вимагають додаткового юторико-правового аналiзу й обгрунтування.
Метою ще! публiкацi! е дослiдження державно-конституцшного будiвництва в Укра!нi в перший перюд iснування Центрально! Ради, коли мали мюце спочатку в> дновлення, а потiм втрата державностi та !х конституцiйне оформлення (березень -жовтень 1917 р.).
На початку XX ст. укра!нсью землi знаходилися у складi двох iмперiй - Росш-сько! (Волинська, Катеринославська, Ки!вська, Подiльська, Полтавська, Таврiйська, Чернiгiвська, Харювська, Херсонська губернi!) та Австро-Угорсько! (Буковина, Га-лiцiя, Закарпаття).
Цей час вщзначаегься посиленням свiдомостi i нащонально-визвольного руху в обох частинах Укра!ни. В них стали виникати полгшчш партii, iншi громадськi ор-гашзацп, в тому числi Укра!нська революцшна партiя, Укра!нська соцiалiстична партiя, товариство укра!нських поступовцiв на чолi з Грушевським М.
Подальшому зростанню нащонально! свiдомостi i нацiонально-визвольного руху сприяла перша свiтова вiйна. Укра!на стала ареною военних дш, що супрово-джувалося господарським роздором, посиленням сощальних i нацiональних проти-рiч. Вони були також наслщком военних мобшзащй, реквiзицiй, занепадом проми-словостi, транспорту i сiльського господарства.
В цей час в Укра!ш посилилися i репресi! проти укра!нсько! нацiонально! св> домостi, проти нацiонально-визвольного руху. Особливо активно вони проводилися правлячими колами Росшсько! iмперi!. В росiйськiй частит Укра!ни були забороне-нi дiяльнiсть укра!нських полiтичних партiй i культурно-осв^шх органiзацiй i об'еднань, видання укра!нських друкiв, арештовано й заслано багато укра!нських полiтичних дiячiв, письменникiв, вчених тощо. Репресивнi дi! росiйсько! влади проти укра!нства посилили антиросшсью настро! в укра!нському суспiльствi i прагнення до вiдновлення державносп в Укра!нi.
Однак вiдзначаючи зростання нащонально! свщомост i нащонально-визвольного руху в росшськш частинi Укра!ни, треба звернути увагу на те, що воно
не досягло того рiвня, який можна було очшувати. Пояснюеться це насамперед тим, що на протязi бiльш як двох столт росiйська влада свщомо намагатися викоренити в укра!нцях нацюнальш почуття, нацiональну гiднiсть i в значнш мiрi це !й вдалося.
В наслiдок цього селяни i мiське населення були слабо займаш iдеями нацюна-льно-визвольного руху, а нацiональносвiдомi елементи, в тому чи^ укра!нська ш-телiгенцiя, не вiдрiзнялися рiшучiстю i послiдовнiстю дiй на шляху вщтворення укра!нсько! державностi.
Не зайняли потрiбного мiсця нацiонально-визвольнi ще! i в програмах дiяльно-ст Укра!нсько! соцiал-демократично! робiтничо! партi!, Укра!нсько! партi! сощатс-тiв-федералiстiв та шших партiй соцiалiстичного спрямування.
Пiсля падшня самодержавства у Росi! драматизм, складшсть i суперечливiсть полiтичного процесу у росшськш частинi Укра!ни, слабкий розвиток пол^ичних сил, !х роздрiбнiсть i антагонiзм мали негативний вплив на процес вiдновлення дер-жавностi та його конституцшне оформлення.
3 березня 1917 р. у Киевi за шщативою укра!нських полiтичних партiй, нацю-нальних i освiтницьких органiзацiй була створена Укра!нська Центральна Рада. Спочатку це була громадська органiзацiя, метою яко! були органiзацiя, представни-цтво i координацiя нацiонально-полiтичного життя в Укра!ш.
I! головою було обрано Грушевського М. С., який тшьки повернувся з росшсь-кого заслання i приеднався до Укра!нсько! сощально-революцшно! партi!. Серед лiдерiв Центрально! Ради бши також Винниченко В., заступник голови Центрально! Ради, член Центрального комтету Укра!нсько! соцiал-демократично! робiтничо! парти, головний редактор «Робiтничо! газети»; Сфремов С., заступник голови Центрально! Ради, член Центрального комтету Укра!нсько! парти сощатспв-федералiстiв; Шраг М., заступник голови Центрально! Ради, член Центрального ко-мтету Укра!нсько! партi! соцiалiстiв-революцiонерiв; Петлюра С., член Центрального комггету Укра!нсько! соцiал-демократично! робiтничо! парти, голова Укра!нсь-кого генерального вшськового комiтету.
22 березня 1917р. Центральна Рада оголосила звернення «До укра!нського народу», в якому не було й згадки про державотворення, а укра!нщ закликалися лише до еднання, створення пол^ичних, економiчних i культурних товариств, до «нового вшьного творчого життя пiсля бiльш як двохсотлггаього сну».
1 квiтня 1917 р. у Киевi вiдбулася чисельна машфестащя на пiдтримку Центрально! Ради. I! учасники закликали Раду стати репрезентантом укра!нського населення, взяти до сво!х рук владу i зайнятися вiдновленням укра!нсько! державность
В той час усi полгшчш сили Укра!ни теж виступали за !! вiдновлення, але серед них не було едност щодо того, якою мае бути державшсть в Укра!нi. Серед них були поширеш три такi концепцi! державотворення:
1. Укра!нська соцiал-демократична робiтнича пар^я (Винниченко В., Петлюра С.), частина Укра!нсько! партi! соцiалiстiв-революцiонерiв (Зарубш О., Скловсь-кий I.), Росшська соцiал-демократична робiтнича партiя (меншовикiв) (Балабанов М., Чижевський Д.) виступали за те, що Укра!на повинна стати автономним державним утворенням у складi Росшсько! федеративно! демократично! республши.
2. Укра!нська пария сощатспв-федералюив (Ефремов С., Никовський А.) пропагували щею, зпдно з якою Укра!нська федеративна демократична республша мала бути складовою частиною конфедерацп держав, що виникли на територи ко-лишньо! Росшсько! !мпери.
3. Укра!нська парт1я сощатспв-самостшниюв (Михновський М.), частина Укра!нсько! парти сощалют!в-революцюнер1в (Голубович В., Любинський М.), Союз визволення Укра!ни (Меленевський М.) вважали, що Укра!на повинна стати по-внютю незалежною державою [37, с. 3].
Кожна з цих концепцш вщтворення Укра!нсько! державност - автономно-федералютська, конфедеративна I самостшницька - мала сво!х приб1чниюв серед делегат1в Всеукра!нського нацюнального з'!зду, який працював у Киев1 17-21 квггня 1917р. На ньому перемогла перша концепщя. «З'!зд, - йшлося в його резолюци, -визнае, що тшьки нацюнально-територ1альна автоном1я Укра!ни в сташ забезпечити потреби нашого народу 1 вс1х шших народ1в, що живуть на укра!нськш землЬ>.
З'!зд не визначив меж1 тако! автономи, але вказав на 11 головш принципи. По-перше, Укра!на мала залишитися частиною Росшсько! федеративно! демократично! республши. По-друге, автоном1я мала забезпечити «повну гарант1ю прав нацюналь-них меншостей, що живуть в Укра!ш». По-трете, передбачався легггимний характер 11 створення - росшська частина Украши мала одержати автоном1ю тшьки за законом, прийнятим у Петроград! у процес розбудови Росшсько! федеративно! демократично! республши.
Хоча Всеукра!нський нацюнальний з'!зд виступив проти негайного проголо-шення нацюнально-територ!ально! автономи, е шдстави вважати його ршення першим кроком на шляху вщновлення автономи у росшськш частиш Укра!ни: вш тд-креслив, що санкцюнування !! Всеросшськими установчими зборами мае стати лише кшцевим актом у процес вщновлення державность
З'!зд висловився за негайний початок державотворення. У зв'язку з цим Центральнш Рад! було доручено: по-перше, «по згод1 з меншими народами творити невщкладно основи !! автономного життя», а по-друге «виявити як можна швидше шщативу в справ! утворення мщного союзу тих народ!в котр!, як ! укра!нц!, дома-гаються нац!онально-персонально! автоном!! [38, с. 11].
Кр!м того, з'!зд сам розпочав процес вщтворення державност!: утворив першу владну укра!нську структуру у росшськш частин! Укра!ни - визнав владш повнова-ження Центрально! Ради, законшсть !! !снування { д!яльносп як репрезентанта укра-!нського суспшьства.
Центральна Рада з нацюнально-пол!тичного 1 нацюнального-культурного гро-мадського центру перетворилася в нацюнально-державну владну структуру. Щоб розширити !! представницький характер, з'!зд виршив збшьшити !! склад за рахунок представниюв вщ укра!нських пол1тичних партш переважно сощалютичного спря-мування за встановленою квотою: вщ автономюпв-федератспв { сощатспв-федералюта - 5, вщ сощал-демокрапв - 4, вщ радикал-демокрапв - 3, вщ сощалю-т!в-революцюнер!в - 3, вщ сощалюпв-самостшниюв - 1 представник.
Одержали право надюлати до Центрально! Ради сво!х представниюв { регюни: Волинська, Полтавська, Ки!вська, Катеринославська, Харювська, Херсонська губе-
рни - по 4: Тавршська, Чершпвська, Кубань i Холмщина - по 3. По 2 делегати мали надюлати Харкiв, Катеринослав, Одеса, Петроград i Москва (!х укра!нське населен-ня) [37, с. 10].
Пiсля збшьшення свого складу Центральна Рада набула риси передпарламенту: вона репрезентувала укра!нсью партi! (переважно соцiалiстичного спрямування), вс губернi!, найбiльшi мiста, громадськi оргашзацп росiйсько! частини Укра!ни. Головою оновлено! Центрально! Ради було переобрано М. Грушевського, а його заступниками В. Винниченка i С. Сфремова [39, с. 115].
23 кв^ня 1917р. з'явився «Наказ Укра!нсьюй Центральнш РадЬ>, в я кому ви-значався головний напрямок !! дiяльностi в державотвореннi: «Укра!нська Центральна Рада, будучи представницьким органом уае! органiзацi! укра!нсько! людностi, мае сво!м завданням виконати волю то! людносп, висловлену на укра!нському нащ-ональному з'!здi, цебто введення автономi! Укра!ни в Федеративнiй демократичнiй росiйськiй республщ, з забезпеченням прав нацiональних меншостей, що живуть на територi! Укра!ни» [38, с. 19].
На думку Грушевського М., автономiя Укра!ни мала бути досить широкою i «наближатися до самостiйностi». В !! межах Укра!на повинна була сама виршувати сво! полiтичнi, економiчнi та культурш справи, мати свою систему законодавчо!, виконавчо! i судово! влади, право зовшшшх вiдносин, свое вiйсько i право голосу при вирiшеннi Росiею вiйни i миру [40, с. 115].
Грушевський М. вважав, що Укра!на буде не тiльки автономною частиною Ро-сi!, але що вона «ввшде в склад Федераци Свропейсько!, i в нiй Укра!на стане одною з опор се! федераци» [41, с. 92].
Терени автономп Укра!ни голова Центрально! Ради визначив у межах мешкан-ня укра!нцiв. «Од них (тих губернш, якi мали не тiльки укра!нське населення), - т-дкреслював вш, - треба вiдрiзати повiти i волостi неукра!нськi.., а прилучити нато-мiсть повiти сусiднiх губернiй (населеш укра!нцями) [41, с. 121].
За визнанням права росiйсько! частини Укра!ни на автономiю з боку тогочас-них керiвникiв Росi! у Петроград прибула депутащя Центрально! Ради на чолi з Винниченком. Там вона подала таю пропозици щодо взаемин Укра!ни i Росi!:
1. Укра!на залишаеться у складi Росi! як !! автономiя.
2. Тимчасовий росшський уряд мае окремим актом оголосити, що вш «не сто-!ть проти нацiонально! волi Укра!ни», проти !! права на автономiю.
3. У Петроградi при вирiшеннi вшх питань щодо Укра!ни будуть рахуватися з позищею комiсара з укра!нських справ при Тимчасовому росiйському уряд^ при-значеного Центральною Радою.
4. Мiсцеву владу в росшсьюй частинi Укра!ни мае очолювати комюар Тимча-сового росiйського уряду, обраний у Киевь
5. Певна частина грошей, що збираеться в Укра!ш в росшську державну казну, повинна надаватися Центральнш Радi для задоволення нацiонально-культурних потреб укра!нського народу [42].
Однак цi досить стримаш пропозицi! не зустрiли порозумшня в росiйськiй сто-лицi. Там, визнаючи на словах право народiв Росп, яку Ленiн В. I. характеризував як «тюрьму народiв», на виршення !х нацiональних потреб, як i царат, вiдмовлялися !х
виршувати у практичнш площиш, продовжували керуватися принципом «едино! ! неподшьно! Рос!!».
В!дмова Тимчасового рос!йського уряду визнати право росшсько! частини Укра!ни на автоном!ю викликала незадоволення у Киев! ! п!дбурила на бшьш р!шуч! дИ на шляху державотворення.
2 червня 1918 р. з!брання члешв Центрально! Ради ! Всеукра!нського селянсь-кого з'!зду прийняло звернення до укра!нського народу, в якому проголошувалося потреба негайно приступити до закладки фундаменту автономного устрою в Укра!ш [37, с. 11].
Було також прийнято ршення без згоди на це Тимчасового росшського уряду проголосити в!дновлення автоном!! в росшськш частин! Укра!ни, яка була однобоко лшвщована рос!йською стороною у другш половин! XVIII ст.
Це було здшснено «Ун!версалом Укра!нсько! Центрально! Ради до укра!нського народу, на Укра!ш й поза Укра!ни сущого», прийнятого 10 червня 1917 р. Його мо-жна вважати першим конституцшним актом, що було видано за чашв Центрально! Ради, хоча у ньому були й не правов!, а декларативно-полггичш положення.
Останн! були спрямоваш на те, щоб обгрунтувати видання Центральною Радою першого ушверсалу та проголошення ним у росшськш частин! Укра!ни !! автоном!!. В них тдкреслювалося, що лише вщмова Тимчасового рос!йського уряду у згод! на визначення автономного устрою Укра!ни спонукала Центральну Раду на самостшне державотворення.
«Ми не можемо, - йшлося у першому ушверсат, - допустити край наш на без-ладдя та занепад в ньому. Коли Тимчасове росшське правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до велико! роботи, то ми сам! повинш взяти !! на себе. Се наш обов'язок перед нашим краем ! перед тими народами, що живуть на нашш земл!. I через те ми, Укра!нська Центральна Рада.., одниш сам! бу-демо творити наше життя» [42].
В першому ушверсал! не було мови про вщокремлення вщ Рос!!, навпаки наго-лошувалося, що вона е !! нев!д'емною частиною. «Не одд!ляючись вщ вс!е! Рос!! -говорилося у ньому, - не розриваючи з державою Росшською, хай народ укра!нсь-кш на сво!й земл! мае право сам порядкувати сво!м життям».
Йшлося й про те, що оголошення автоном!! це лише перший етап у процес! державотворення в Укра!ш. Установлювалося, що р!шення про автономда мае бути в майбутньому затверджене укра!нським парламентом, що буде представляти «ус!х народ!в земл! укра!нсько!».
Наголошувалося ! те, що право остаточного ршення про в!дновлення автоном!! залишаеться за Всерос!йськими установчими зборами. «Т закони, той увесь лад, який ми п!дготовим, - тдкреслювалося у першому утверсат, - Всеросшське учре-дительне з!брання мае затвердити сво!м законом».
Зг!дно з першим ушверсалом автономна Укра!на мала стати одним з суб'екпв Рос!йсько! Федераци. На !! терен! повинн! були д!яти як видан! всерос!йським парламентом загальнодержавш закони, що будуть «лад давати по всш росшськш зем-л1», так ! закони, прийнят! Всеукра!нськими народними зборами (соймом).
Проголошувалося утворення Укра!нсько! автономно! республiки з демократич-ним державним устроем. Головним ношем влади у нiй мав стати парламент, обра-ний шляхом вселюдних, рiвних, прямих i таемних виборiв.
Перший унiверсал проголосив Центральну Раду тимчасовим органом верховно! влади в укра!нськш автономи, створеним «виборними людьми з уше! землi укра!н-сько!». «Вони, - зазначалося в унiверсалi Центрально! Ради, - наказали нам бути на чолi нашого народу, стояти за його право i творити новий лад вшьно! i автономно! Укра!ни» [42].
Одним з об'екпв конституцiйно-правового регулювання у першому унiверсалi було визначення принципiв, на яких мають будуватися аграрш вщносини в Укра!нi. Установлювалося, що регулювання земельних вщносин буде здiйснюватися на шд-ставi як загальноросiйських, так i укра!нських законiв. Передбачалася обов'язкова шляхом загальноросшського законодавства передача «у власшсть народiв» помщи-цьких, казенних, царських, монастирських та iнших земель. А правила користування ними в Укра!ш повинш були бути вироблеш Укра!нськими народними зборами.
Для функщонування Укра!нсько! автономi! потрiбнi були кошти. Центральна Рада не зазiхала на т з них, що збиралися в Укра!нi для росiйсько! казни. Перший ушверсал зобов'язав усi укра!нсью управи i установи з 1 липня 1917 р. «накласти на людшсть особливий податок на рщну справу» i негайно пересилати його в скарбни-цю Центрально! Ради.
Перший ушверсал зобов'язав укра!нсью громадсью органiзацi!, земськi управи i окремих осiб негайно залучитися до практично! пращ в державотворенш i здiйснити такi дi!:
1. Вшм громадянам самим порядкувати сво!м життям.
2. Кожнiй волостi, селу, пов^ов^ земськiй управi, що стоять за штереси укра!-нського народу, установити «найтiснiшi органiзацiйнi зносини» з Центральною Радою.
3. Нащональносвщомим громадянам мюцевостей, де адмiнiстративна влада за-лишилася в руках людей, ворожих до укра!нства, провести серед населення роз'яснювальну роботу i добитися перевиборiв владних установ.
4. Укра!нцям, що мешкають у мютах i селах поряд з представниками iнших нацiональностей, «негайно прийти до згоди й порозумшня з демокрапею тих нащо-нальностей i разом з ними приступати до пiдготовки нового життя».
Важливим положенням конституцiйного значення, яке мютилося у першому унiверсалi, був припис про те, що автономiя в Укра!ш, це автономiя не тшьки для укра!нцiв, що вона мае мiжнацiональний характер. Висловлювалася надiя на те, що неукра!нщ, що мешкають на укра!нських землях, «одностайно з нами стануть до працi коло оргашзаци автономi! Укра!ни».
Пiсля проголошення першим унiверсалом вiдновлення автономно! державносп в росiйськiй частинi Укра!ни постала задача !! конституцiйного закрiплення. 20 чер-вня 1917 р. Центральна Рада утворила з 8 сво!х члешв спецiальну комiсiю для тдго-товки конституцi! - «Статуту автономно! Укра!ни» [37, с. 10]. 24 червня 1917 р. Центральна Рада затвердила шструкщю про порядок зiбрань i дiяльностi цiе! комi-
си. Було також виршено розширити !! кшьюсний склад до 100 ос1б з залученням до не! не тшьки укра!нц!в, а й представниюв !нших нац!ональностей.
Одночасно було вжито заход!в до поширення представницького характеру Центрально! Ради. До !! складу було залучено 130 депутапв Всеукра!нсько! ради в!йськових депутат!в, майже 100 член!в Всеукра!нсько! ради роб!тничих депутат!в, 212 член!в Всеукра!нсько! ради селянських депутапв [39, с. 157], 202 представника нацюнальних меншин [37, с. 10].
Центральна Рада остаточно придбала характер передпарламенту, який репрезе-нтував основш верстви населення, пол!тичш орган!зац!! ! репони автономно! Укра!-ни. Це звичайно збшьшило !! право приймати ршення в!д !мен! населення укра!нсь-ких земель.
Розглядаючи себе як законодавчий орган, Центральна Рада розпочала форму-вання владних структур. 15 червня 1917р. вона сформувала уряд автономн - Гене-ральний Секретар!ат. Головою його було обрано В.Винниченка, а генеральним писарем - Христюка П. (пот!м Лотоцького О.).
За нацюнальним складом цей уряд був багатонацюнальним ! в ньому були представники основних нац!ональних груп, що мешкали в Укра!ш: 9 генеральних секретар!в були укра!нцями, 2 рос!янами, 2 евреями, 1 поляком. Вони репрезентува-ли р!зш парт!! соц!ал!стичного спрямування [39, с. 157].
27 червня 1917 р. сешя Центрально! Ради визнала, що Генеральний Секретар!ат е найвищим органом виконавчо! державно! влади в автономий Укра!н!, що за свою д!яльшсть в!н мае вщповщати перед Центральною Радою [43].
Вщтворення автоном!! в рос!йськ!й частин! Укра!ни викликало протид!ю того-часних кер!вниюв Рос!!. Однак рос!йський уряд через вшськов! невдач! та внутр!шн! ускладнення не мав змоги перешкодити цьому силовими методами. Тому вш вир> шив використовувати тактику «законодавчого зволшання» визнання права укра!нц!в на автономну державшсть.
21 червня 1917 р. Тимчасовий уряд звернувся до укра!нського народу з закли-ком вщкласти вир!шення «укра!нського питання» до Всеросшських установчих збо-р!в. А в Ки!в прибула делегац!я Тимчасового уряду на чол! з Керенським, якш було доручено «приборкати» Центральну Раду.
Росшсью урядовц!, вимагаючи в!д не! вщмови в!д автоном!!, давали марш об> цянки, залякували анарх!ею ! економ!чною кризою. Кер!вники Центрально! Ради не виявили стшкосп ! вол! ! дали можлив!сть себе умовити.
Пщсумком д!яльност! Керенського та його колег у Киев! у Петроград! були за-доволеш. 3 липня 1917р. м!ж Центральною радою ! Тимчасовим рос!йським урядом була укладена угода, яка стала кроком назад на шляху державотворення ! привела до лшвщацн нещодавно проголошено! автоном!! Укра!ни.
Зг!дно з нею Тимчасовий росшський уряд погодився провести деяю зм!ни в управл!нн! в росшськш частин! Укра!ни, визнати у загальнш форм! право укра!нц!в на самовизначення, а Центральна Рада погодилася на виршення «укра!нського питання» Всеросшськими установчими зборами, антиукра!нський характер яких у Петроград! передбачався.
Угода знайшла свое законодавче втшення у другому конституцшному акт Центрально! Ради: 3липня 1917 р. з'явився другий «Ушверсал Укра!нсько! Центрально! Ради». Зпдно з ним скасовувалося положення першого ушверсалу про вщтво-рення автономп в росiйськiй частинi Укра!ни.
За другим ушверсалом змiнився правовий статус Генерального Секретарiату. Вiн перестав бути найвищим виконавчим органом влади автономно! Укра!ни, !! урядом, шдпорядкованим Центральнiй Радi.
Вона, йшлося у другому ушверсал^ сформуе новий склад Генерального Секре-тарiату i подасть на затвердження у Петроград « яко носителя найвищо! краево! влади Временного правительства в Укра!ш» [43].
Згiдно з угодою вщ 3 червня 1917 р. Центральна Рада тдготувала документ «Основи тимчасового управлшня в Укра!нi», який було надруковано 18 липня 1917 р. Представники Центрально! Ради повезли його на затвердження до Петрограду [44].
У ньому передбачалося, що Генеральний Секретарiат, як вищий орган управлшня Тимчасового росшського уряду в Укра!ш, мае формуватися Центральною Радою, а по^м затверджуватися у Петрограда Передбачалося, що вiн буде вщповщати за свою дiяльнiсть перед Центральною Радою.
До складу Генерального Секретарiату повинш були входити 12 генеральних се-кретарств - внутршшх справ, фiнансiв, вiйськових справ, продовольчих справ, юс-тицi!, освiти, торгу, промисловоси, пошти i телеграфу, пращ, шляхiв, а також генеральний контролер i генеральний писар.
Документ не передбачав законодавчi повноваження Центрально! Ради: Генеральний Секретарiат мав «передавати на санкцiю» Тимчасового росшського уряду л законопроекти, якi ухвалила Центральна Рада, а також ухвалеш нею «тимчасовi фь нансовi обрахунки видатюв на потреби Укра!ни».
Зпдно з документом «Основи тимчасового управлшня в Укра!ш» при Тимчасо-вому росшському урядi мала бути утворена посада статс-секретаря з укра!нських справ, а право призначення на не! надавалося петроградському урядовi за згодою з Центральною Радою.
Вш мав «пильнувати штереси Укра!ни у роботi» Тимчасового росшського уряду i пересилати законопроекти щодо Укра!ни, якi будуть прийматися у Петроградi, через Генеральний Секретарiат на розгляд Центрально! Ради.
У липш 1917 р. до Киева прибула депутацiя кримських татар, яка прохала шд-тримати у Петроградi !! прагнення до входження Криму на пiдставi його автономi! до складу Укра!ни. Але Центральна Рада визнала за передчасне розглядати прохан-ня, оскшьки в той час ще не було виршено питання про вщтворення державностi само! Укра!ни.
Тимчасовий росiйський уряд порушив свою угоду з Центральною Радою вщ 3 липня 1917 р. I! документ «Основи тимчасового управлшня в Укра!ш» у Петро-градi взагалi вiдмовилися обговорювати.
4(17) серпня 1917 р. там видали «Тимчасову iнструкцiю Генеральному секрета-рiатовi Тимчасового уряду на Укра!нi» [45]. Вже у самш !! назвi пiдкреслювалося, що Генеральний Секретарiат е лише адмшютративним органом Тимчасового росш-
ського уряду, який мае призначатися з кандидата, запропонованих Центральною Радою.
В шструкци { згадки не було про вщтворення у майбутньому автономи у росш-ськш частиш Укра!ни. Йшлося лише про !! «мюцеве урядування», характер якого мають визначити Всеросшсью установч! збори.
Тимчасовий росшський уряд р1зко скоротив терени укра!нських земель, яю тд-лягали його владуванню через Генеральний Секретар1ат: його адмшютративш пов-новаження поширювалися лише на Ки!вську, Волинську, Подшьську, Полтавську { Чершпвську губернп. На шших укра!нських землях мали д1яти звичайш владш ор-гани Тимчасового росшського уряду.
Кр1м того, з вщання Генерального Секретар1ату були вилучеш найважливш! питання управлшня. Це знайшло свое втшення у скороченш кшькосп члешв Генерального Секретар1ату: до його складу тепер мали входити лише генеральний секре-тар внутршшх справ, генеральний секретар фшанав, генеральний секретар хл1бо-робства, генеральний секретар освгги, генеральний секретар торгу { промисловост!, генеральний секретар прац1, генеральний секретар нацюнальних справ.
Антиукра!нська спрямован1сть «Тимчасово! 1нструкц1! Генеральному Секрета-р1атов1 Тимчасового уряду в Укра!ш» проявлялася { в тому, що зпдно з нею з 7 ге-неральних секретар1в 4 повинн1 були «не належати до укра!нсько! нац1ональност1».
А компетенщя Генерального Секретар1ату обмежувалася лише розглядом, роз-робкою й поданням на затвердження Тимчасового рос1йського уряду проекпв, що торкалися «життя краю 1 його урядування», а також наданням на розгляд у Петроград кандидапв на кер1вн1 посади у п'яти укра!нських губерн1ях. Центральнш Рад1 надавався статус дорадчого органу при Генеральному Секретар1атов1: в1н м1г за вла-сним бажанням передавати або не передавати на !! обговорення проекти, п1дготов-лен1 ним для затвердження у Петрограда
З ус1х справ, установлювалося у тимчасовш 1нструкц1!, владн1 структури у п'яти укра!нських губерн1ях повинн1 звертатися до Генерального Секретар1ату, який п1сля зносин з Тимчасовим росшським урядом «передае його розпорядження { нака-зи мюцевш влад1». Петроградський уряд залишив за собою I право безпосередшх, без послуг Генерального Секретар1ату, зносин з органами мюцево! влади.
Центральна Рада не наважилася виступити проти «Тимчасово! шструкци Генеральному Секретар!атов! Тимчасового уряду в Укра!ш», яка стала ддачим нормати-вним актом. Центральна Рада фактично перестала д!яти, процес державно-конституц!йного буд!вництва в Укра!ш став сходити нан!вець.
Тим часом, влада Тимчасового рос!йського уряду ! не лише в росшськш частин! Укра!ни ставала все бшьш малопом!тною, зростав вплив рос!йських бшьшовиюв та !х привабливих для багатьох заклиюв.
Владування Генерального Секретар!ату, склад якого було затверджено у Петроград! 5 вересня 1917 р., як адмшютративного органу Тимчасового росшського уряду у п'яти укра!нських губершях, виявилося малоплщним.
Заклики Центрально! Ради до населення Укра!ни терпляче чекати всеросшських установчих збор!в, що мали розглянути «укра!нське питання», мало на нього впли-вали. Авторитет ! вплив Центрально! Ради падали. В цих умовах 24 вересня Генера-
льний Секретарiат оголосив, що бере владу над краем до сво!х рук, а 10 жовтня 1917 р. Центральна Рада створила оргашзацшний ком1тет по шдготовщ виборiв до укра!нських установчих зборiв.
Лютнева революцiя у Петроградi посилила нацiональну свiдомiсть i нацюналь-но-визвольний рух в росiйськiй частит Укра!ни, що привело до утворення у Киевi Укра!нсько! Центрально! Ради. Вона була громадською оргашзащею, яка незабаром перетворилася у владний представницький орган, що репрезентував не тшьки укра!-нцiв, а й нацюнальш меншини.
Дiяльнiсть Центрально! Ради привела спочатку до вщтворення державностi у росшськш частинi Укра!ни у формi !! автономi! у складi Росшсько! федеративно! демократично! республiки, що було затверджено першим конституцшним актом Центрально! Ради, а незабаром шд впливом росшсько! сторони до вщмови Центрально! Ради вщ не!. Здшснене це було другим !! конституцшним актом.
Список л^ератури
1. Хрестомаия з iсгорi! держави 1 права Укра!ни. У 2-х томах. / [В. Д. Гончаренко]. - К. : 1н Юре. - . -
Т. I. З найдавшших чаав до початку ХХ ст. - 1997. - С. 567 с.
2. Конституцп та законодавч1 акти буржуазних держав. ХУП-ХГХ вв. Ангая. США. Франщя. 1тал1я. Шмеччина : [Зб1рник документа]. - М. : Державне видавництво юридично! л1тератури, 1957. - 684 с.
3. 1стор1я Укра!нсько! РСР. - К. : Наукова думка. - . -
Т. 5. - 1977. - 846 с.
4. Нариси з юторп держави 1 права Укра!нсько! РСР (1917-1960). / [Ред. колепя В. М. Корецький та 1нш1]. - К. : Вид-во АН УРСР, 1961. - 867 с.
5. Ткач А. П. Нариси з юторп держави 1 права Укра!нсько! РСР / А. П. Ткач. - В 3-х вип. - Вип. I. - К. : Видавництво Ки!вського державного ушверситету, 1961. - 428 с.
6. 1стор1я держави 1 права Укра!нсько! РСР. / В 2-х томах. / [Редакцшна колепя Б.М. Бабш та ш-ш1].- К. : Наукова думка. - . -
Т. I. - 1917-1937, 1967. - 892 с.
7. История государства и права Украинской ССР. - В 3-х томах. - К. : Наукова думка. - . -
Т. I. - 1917-1937, 1987. - 625 с.
8. Великий Жовтень 1 громадянська вшна в Укра!ш. / [Енциклопедичний довщник]. - К. : УРЭ, 1987. - 954 с.
9. Кульчицький В. С. 1стор1я конституцп Укра!нсько! РСР / В. С. Кульчицький. - Льв1в: Видавництво ЛДУ, 1956. - 211 с.
10. Таранов А. П. 1стор1я Конституцп Укра!нсько! РСР/А. П. Таранов. - К. : Видавництво АН УРСР, 1957. - 326 с.
11. Христюк П. Зам1тки з матер1алами до юторп укра!нсько! революцп. / П. Христюк - У 2-х томах. - Прага. - . -
Т. 1. 1917-1920 рр., 1921. - 421 с.
12. Дорошенко Л. Мо! спомини про недавне минуле. / Л. Дорошенко. - Льв1в: Червона калина, 1924. - 142 с.
13. Петр1в В. Спомини з чаав укра!нсько! революцп (1917-1921)/ В. Петр1в. - Льв1в: Червона калина, 1927. - 442 с.
14. Мазепа I. Укра!на в огш 1 бур1 революцп. / I. Мазепа. - Прага, 1941. - 333 с.
15. Стах1в М. Державний устрш Укра!нсько! держави в 1917-1920 рр. - Енциклопед1я укра!но-знавства / М. Стах1в. - Мюнхен - Нью-Йорк, 1949. - 247 с.
16. Яковл1в А. Основи конституцп УНР / А. Яковл1в. - Нью-Йорк: Говерля, 1964. - 112 с.
17. Косив К. Конституцшш акти вщновлення Украшсько! держави 1917-1919 рр. 1 !хня пол1тико-державна яюсть / К. Косив. - Торонто, 1964. - 422 с.
18. CTaHiMip О. Моя участь у визвольних змаганнях 1917-1920 рр. / О. CTaHiMip. - Торонто, 1966.
- 511 с.
19. Марчук П. Укра!нська державшсть. - 1917-1920 / П. Марчук. - Фiладельфiя, 1967. - 392 с.
20. Iсторiя Укра!ни: нове бачення. - К. : Наукова думка, 1996. - 676 с.
21. Iсторiя держави i права Украши. / [Курс лекцш] / [За ред. В. Г. Гончаренка]. - К. : ВентурЦ 1996. - 711 с.
22. Iсторiя держави i права Украши. / [За ред. А .Й. Рогожина]. - К. : 1н Юре, 1996. - 624 с.
23. Кульчицький В.С., Настюк М.1., Тищик Б.Й. Iсторiя держави i права Украши/ [В. С. Кульчи-цький, М. I. Настюк, Б. Й. Тищик]. - Львiв: Свщ 1996. - 347 с.
24. Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава i право Украши. - 1917-1920. - Центральна Рада. Гетьманство. Директорiя. / [О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко]. - К. : Либщь, 1999. - 217 с.
25. Музыченко П. П. История государства и права Украины. - В 2-х частях / П. П. Музыченко. -Одеса: Одеська Юридична академiя, 1998. - 812 с.
26. Коваль М. В., Кульчицький С. В., Курносов В. М., Iсторiя Украши / М. В. Коваль, С. В, Ку-льчицький, В. М. Курносов. - К. : Наукова думка, 2000. - 626 с.
27. Стршець В. В. Полтчш сили в перюд укра!нсько! нащонально-демократично! революцп / В. В. Стршець. - К. : Видавництво КДУ, 1992. - 376 с.
28. Реент О. Украшська револющя / О. Реент. - К. : Наукова думка, 1996. - 299 с.
29. Гриценко Д. П. Шштичш сили у боротьбi за владу в Укра!'ш / Д. П. Гриценко. - К. : Наукова думка, 1996. - 443 с.
30. Румянцев В. О. Украшська державшсть у 1917-1922 рр. (форми i проблеми розбудови) / В. О. Румянцев. - Х. : Основа, 1996. - 545 с.
31. Украшська револющя i державшсть (1917-1920 рр.). - К. : Парламентське видавництво, 1998.
- 448 с.
32. Солдатенко В. Д. Украшська револющя: юторичний нарис / В. Д. Солдатенко. - К. : Либщь, 1999. - 283 с.
33. Кульчицький В. С., Настюк М. I., Тищик Б. Й. З ютори укра!нсько! державноси. - В. С. Кульчицький, М. I. Настюк, Б. Й. Тищик. - Львiв: Видавництво ЛДУ, 1992. - 280 с.
34. Украшська державшсть: iсторiя i сучасшсть. // Матерiали науково! конференцй. - К. : Видавництво КДУ, 1993. - 241 с.
35. Павленко Ю., Храмов Ю. Украшська державшсть у 1917-1919 рр. (юторико-генетичний ана-лiз ) / Ю. Павленко, Ю. Храмов. - К. : Наукова думка, 1995. - 296 с.
36. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Iсторiя украшсько! державност / Я. Малик, Б. Вол, В. Чуприна.
- Львiв: Свгг, 1995. - 750 с.
37. Конституцшш акти Укра!ни. - 1917-1920. - Невiдомi конституцп. - К. : Фшософська i сощо-лопчна думка, 1992. - 611 с.
38. Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава i право Укра!ни. - 1917-1920. - Центральна Рада. Гетьманство. Директорiя./О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко. - К. : Либщь, 1997. - 217 с.
39. Кульчицький В. С., Настюк М. I., Тищик Б. Й. Iсторiя держави та права Укра!ни. / В. С. Кульчицький, М. I. Настюк, Б. Й. Тищик. - Львiв: Свщ 1996. - 371 с.
40. Грушевський М. Яко! ми хочемо автономй i федерацй / Грушевський М. На порозi ново! Укра!ни: гадки i мри / М. Грушевський. - К. : Наукова думка, 1991. - 349 с.
41. Грушевський М. Звщки пшло укра!нство i до чого воно йде // Великий укра!нець. - Матерiа-ли з життя i дiяльностi М. С. Грушевського. - К. : Веселка, 1992. - 404 с.
42. Вют з Укра!нсько! Центрально! Ради. - 1917. - Травень. - №9.
43. Нова Рада. - 1917. - 4 липня. - №79.
44. Нова Рада. - 1917. - 18 липня. - №90.
45. Вестник Временного правительства - 1917. - 5/18/ августа. - №123/169/.
Кащенко С. Г., Таран П. Е. Государственно-конституционное строительство в Украине в первый период существования Центральной Рады (март-октябрь 1917 г.) / С. Г. Кащенко, П. Е. Таран// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 2. 2010. - С. 3-15.
После Февральской революции в Петрограде в 1917 г. в русской части Украины усилилось национально-освободительное движение и возникла вначале как общественная организация Украинская Центральная Рада, которая вскоре превратилась у властный представительный орган украинского народа. В статье рассматривается ее деятельность в марте-октябре 1917 г. по восстановлению автономии Украины в составе демократической Российской Федерации, противодействия этому Временного российского правительства. Идет речь и о тех нормативно-правовых актах, которые были изданы УЦР в сфере государственного строительства и имели конституционное значение.
Ключевые слова: Украинская Центральная Рада, Генеральный Секретариат, универсал, автономия, федерация, украинская государственность.
Kashenko S., Taran P. The state-constitutional building in Ukraine during the first period of existence Central Soviet (March-October, 1917) / S. Kashenko, P. Taran // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 2. 2010. - Р. 315.
After February revolution in Petrograd in 1917 at russian part of Ukraine national-liberation movement has amplified and Ukrainian Central Soviet has arisen, in the beginning as public organization, which has soon turned to an imperious representative body of the Ukrainian nation. Its activity in March-October 1917 on restoration of Ukrainian autonomy as a part of the Democratic Russian Federation and counteraction to it of the Time Russian government is considered in article. It is a question and of those regulatory legal acts which have been published by UCS in sphere of the state building and had the constitutional value.
Keywords: Ukrainian Central Soviet, General Secretary, an autonomy, federation, the Ukrainian statehood.
Поступила в редакцию 14.12.2010 г.
