CC BY
4PHILOSOPHICAL
РЕАЛ1ЗАЦ1Я 1ДЕ1 МИЛОСЕРДЯ В ПОЛ1ТИЦ1 СОЦ1АЛЬНО1 СПРАВЕДЛИВОСТ1 В СУЧАСНИХ МОДЕЛЯХ СОЦ1АЛЬНО1 ДЕРЖАВИ
Ходанич Ю.М.
Ужгородський нацгональний унгверситет, м. Ужгород (Украгна),
доцент кафедри фшософи
IMPLEMENTATION OF THE IDEA OF MERCY IN THE POLICY OF SOCIAL JUSTICE IN MODERN MODELS OF THE WELFARE STATE
Khodanych Iu.
Uzhhorod National University (Uzhhorod, Ukraine), Associate Professor at the Department of Philosophy
АНОТАЦ1Я
Стаття присвячена окресленню napaMeipiB реатзацц вде! милосердя в сощальнш полiтицi держави як утiлення принципу сощально! спpаведливостi. Новаторський пiдхiд автора полягае в обIpунтуваннi того, що на сьогоднi, зокрема, на пpикладi захвдних держав можливо помiчати деякою мipою «зрощення» вдей милосердя та справедливосп пеpедусiм у напрямку забезпечення мiнiмальних потреб для всiх члешв сус-пiльства, але й також у сфеpi соцiального пiклування про тих оаб, як1 в силу piзного роду фактоpiв (до прикладу, фiзичноl чи розумово! обмеженостi) не здатш самостiйно й повноцiнно про себе потурбуватися. Автор приходить до висновку, що вдея милосердя найб№шою мipою pеалiзовуеться саме за комуштари-стсько! моделi. Особлива роль в достджент выводиться тому, як на пpикладi системи шклюзивно! освiти pеалiзовуеться вдея милосердя та соцiального тклування в деpжавi в спосiб турботи про дiтей, природно обмежених у своему розвитку.
ABSTRACT
The article deals with the measure of mercy in the social politics of the government as an embodiment of the principle of social justice. The author's innovative approach is to substantiate the fact that today, in particular, on the example of Western countries, it is possible to see some «merging» of ideas of mercy and justice primarily to ensure basic minimum needs for all members of society, but also in the sphere of social care, which due to various factors (for example, physical or mental limitations) are not able to independently and fully take care of themselves. The conclusion is that the idea of mercy is most realized through the communitarian model. A special role is given to inclusive education, where implements the idea of mercy and social care in the state (the way of caring for children who are naturally limited in their development).
Ключовi слова: шклюзивна освгга, комуштаризм, милосердя, солщарнють, сощальна держава, сощ-альна политика, сощальна справедливють, сощальний захист.
Keywords: inclusive education, communitarianism, mercy, solidarity, welfare state, social policy, social justice, social protection.
Постановка проблеми. Сучасш глобалiза-цшш процеси створюють передумови для б№шого залучення держави до управлшня сустльством i забезпечення його потреб. Завдяки цьому можливо визначити не лише шдиввда, сощальш групи, сусш-льство в цшому, але й державу певною мiрою «суб'ектом» милосердя. Мова йде про те, що держава як представник iнтересiв усього сустльства повинна дбати про рiзнi сфери його життедгяльно-стi (полггичну, економiчну, культурну, соцiальну тощо), однак у контекст втiлення iдеi милосердя, перш за все, йдеться про систему сощального захи-сту населения як безпосередню реалiзацiю засади соцiальноi справедливостi.
В такий спосiб на сьогодш можливо помiчати «зрощення» щей милосердя та справедливости Ключова ввдмшшсть мiж милосердям та справедливою як цiннiсними установками полягае в тому, що перше е сощально бажана, а друге - сощально необхщна поведшка. Як ввдзначае В.В. Левку лич,
«уявлення про справедливiсть вкарбовуються в ма-сову свiдомiсть настшьки, наскiльки вона задоволь-няе масовi потреби, викликае масовий iнтерес i по-стае консенсусною цiннiстю» [9, с. 233].
На прикладi ж здшснення соцiальноi' полiтики допустимо вести мову про поеднання чи з'еднання соцiально бажаноi та соцiально необхвдно. поведь нки в аспектi дiяльностi держави щодо забезпечення громадянам належного рiвня соцiального за-хисту. При цьому, до прикладу, реалiзацiя державою сфери забезпечення потреб та штереав малозабезпечених верств населення, осiб з фiзич-ною неповносправшстю, опiка над дiтьми, позбав-леними батьшвського пiклування, певними категориями населення тощо постае результатом «милосердно].'» передуам дiяльностi держави. У цьому контекст соцiально бажана поведшка поеднуеться з соцiально необхiдною. З одного боку, держава зо-бов'язана дбати про вказаних вище оаб, тобто це обов'язок держави як суспшьного шституту, однак,
з шшого боку, рiвень (як1сть) тако1 дiяльностi сут-тево вiдрiзняeться на прикладi рiзних держав. Таким чином, можливо вести мову про рiзний ступiнь «милосердносп» в реaлiзaцil функцiй держави.
Незважаючи на те, що визначена нами щея е новою, вона опираеться на вже усталенi позици щодо розумiння сощально1 держави як спещаль-ного концепту. Дане поняття мае як свое теорети-чне обгрунтування, так i практичне втiлення в прак-тицi передових захiдних держав.
Метою статт е продемонструвати, в який спо-сiб на сьогодт реалiзовуеться iдея милосердя в по-лiтицi сощально1 справедливостi в сучасних моделях сощально! держави (на приклащ держав £вро-пейського Союзу та Украши), в тому чи^ й у сферi шклюзивно1 освгги.
Методи досл1дження. У процесi проведения дослвдження автор використовував методи аналiзу, синтезу, узагальнення, формально-логiчний та сис-темно-структурний. Окрiм цього, застосовувались: статистичний - для демонстраци практики реaлiзa-ци сощально1 справедливостi в державах £вропей-ського Союзу та в Украшц порiвняльний - з метою здшснення компаративного аналiзу iснуючих моделей сощально1 держави. З точки зору методики, до-сладження побудоване на пошуку та обгрунтуваннi 1де1 милосердя в рiзних моделях сощально1 держави, в реалiзацil полтики соцiального захисту населення держав £вропейського Союзу та Украши, а також у системi шклюзивно1 освгга.
Результати досл1дження. Вперше концепщя сощально1 держави сформувалась у працях шмець-кого вченого Х1Х ст. Л. фон Штейна. З його точки зору, сощальна держава це така, яка зобов'язана щдтримувати абсолютну рiвнiсть у правах для всiх рiзномаиiтних суспiльних класiв, для окремо1 особи, а також сприяти економiчному й сустль-ному прогресу всiх сво1х громадян [8, c. 170-171].
У свгговш практицi сформувались дек1лька моделей сощально1 держави: лiберальна, корпоративна i солiдарна. Вiдмiннiсть м1ж ними полягае в ступенi учасп в реалiзацil сощально1 полiтики, по-перше, трьох и основних суб'екпв - держави, кор-порацiй та особистосп, а, по-друге, iнших шститу-тiв громадянського суспiльства [3, а 353].
Лiберальна модель сощально1 держави (Анг-лiя, 1рланд1я та шш) передбачае, з одного боку, мь нiмaльну участь держави в системi соцiaльного захисту населення, а, з шшого боку, - стимулювання розвитку рiзного роду недержавного сощального страхування та сощально1 пвдтримки, рiзних засо-бiв i способiв отримання та падвищення громадя-нами сво1х доходiв. Перш за все, держава бере на себе зобов'язання забезпечити мшмальний рiвень соцiaльного захисту для вах громадян, а також до-бробут нaйбiльш слабких i знедолених верств населення. В свою чергу, кожен член сустльства вщпо-вiдaльний за свою долю та долю свое1 ам'1. Основою фшансового забезпечення е приватне страхування та привaтнi заощадження.
Корпоративна модель сощально1 держави (Японiя) визначае, що фшансовою основою забез-
печення сустльства постають стрaховi внески кор-порацш (оргaиiзaцiй-роботодaвцiв). Мова йде не про усунення ролi держави в здшсненш сощально1 полiтики, але про участь держави, кожного члена сустльства та шдприемств у и здiйсненнi, однак зi значним превалюванням учaстi саме оргашзацш-роботодaвцiв. Формою втiлення дiяльностi установ та оргaнiзaцiй тут е система пожиттевого найму прaцiвникiв, а також надання ними рiзного роду со-цiaльних гaрaитiй прaцiвникaм (пенсшне забезпе-чення, часткова оплата медичних послуг, освiти тощо).
Третя модель сощально1 держави - солiдарна -грунтуеться на прiоритетi учaстi держави в здшсненш сощально1 полiтики. Ця модель, базуючись на принцип солщарносп, передбачае вщповвдаль-нiсть усього сустльства за долю кожного його члена. В такий споаб багатий платить за бщного, здоровий - за хворого, молодий - за старого. Фшан-совими мехашзмами забезпечення добробуту населення виступають держaвнi бюджети та сощально-стрaховi фонди, що реaлiзовуються завдяки системi перерозподiлу фшансових зaсобiв. При цьому мож-ливють функцiонувaиия недержавних соцiaльних фондiв не забороняеться. Така модель сощально1 держави поширена в скандинавських кра1нах £в-ропи (Швецiя, Дашя, Норвег1я та шш) та була сформована в 1950-1960-х рр.
У цшому слщ зауважити, що однiею з умов по-вноцiнного функцiонувaния сощально1 держави е нaявнiсть солiдaрностi в сусшльств^ яка базуеться на «вкоршенш у суспiльнiй свiдомостi морaльнiй установщ на взаемодопомогу людей одне одному». Результатом тако1 солiдaрностi е загальне благо як «прояв усезагально1 справедливосп в межах держави та як справедливе начало в вщносинах iндивi-дiв мiж собою» [13, с. 240].
Як указуе В.В. Зiнченко, в контекстi третьо1 моделi сощально1 держави принцип солiдaрностi в здшсненш сощально1 полiтики реaлiзовуеться в таких аспектах: по-перше, солвдаршсть мiж рiзними соцiaльними групами, верствами населення, державою i громадянським суспiльством за рахунок сис-теми перерозподшу фiнaисових ресурсiв; по-друге, солщаршсть м1ж трьома основними суб'ектами со-щально1 полiтики - державою, корпоращею та особою, де кожен у свош чaстцi бере в нш участь з до-помогою рiзних зaсобiв (бюджетнi вiдрaхувaиия, стрaховi внески роботодaвцiв, прaцiвникiв тощо) [3, а 354-355].
Яскравим прикладом сощалъно1 держави тре-тього (солiдaрного) типу е Швещя. Серед важливих характеристик сощал-демократичного устрою ще1 держави е прагнення до спрaведливостi та егалта-ризм. При цьому спрaведливiсть у шведiв сприйма-еться як, перш за все, рiвнiсть усiх перед законом. У свою чергу, егалггаризм виражений у незначному розривi в рiвнi доходiв мiж верхнiми та нижшми верствами населення, а також у рiвному для всiх до-ступi до освiти та медичного обслуговування Пере-розподiл зaсобiв на сощальш потреби у Швеци здшснюеться головним чином завдяки високому рь
вню оподаткування (переважно найманий пращв-ник чи iндивiдуальний тдприемець). При цьому частка податк1в населения складае близько 80 % ш-дивгдуальних доходiв. Даний фактор е основним об'ектом критики шведсько! моделi сощально! по-лiтики, адже, збираючи вiд населення значний об-сяг !х доходiв, держава перерозподiляе !х у виглядi рiзного роду сощальних допомог i виплат. Однак, як слушно вiдзначае Г.Ю. Канарш, вагомою перевагою шведсько! моделi сощально! держави е поед-нання високого рiвня соцiально! рiвностi та висо-кого рiвня соцiального добробуту [6, а 138-139].
Отже, гдея милосердя в дiяльностi держави в напрямку провадження соцiально! полiтики в межах кожно! з зазначених моделей сощально! держави виражаеться по-рГзному. В контекстi лГбера-льно! та корпоративно! моделей держава через реа-лiзацiю вiдповiдно! системи, дбаючи про забезпечення кожному члену суспiльства мшмаль-них гарантiй соцiального захисту, в той же час ос-новну частку в забезпеченнi добробуту населення покладае на недержавнi соцiально-страховi фонди й гарантуе умови для можливосп забезпечення гро-мадянами самих себе та сво!х сiмей (лiберальна модель). ОкрГм цього, держава, також гарантуючи мь нiмальний рiвень добробуту для кожного члена су-стльства, основну частку вiдповiдальностi покладае на тдприемства й установи, де пращв-ники, завдяки сво!й трудовiй учасп в виробництвi, отримують можливостi для сощального забезпечення (корпоративна модель).
Однак, як видаеться, iдея милосердя в системi соцiально! полiтики держави найбГльшою мiрою виражена саме за солидарно! моделi соцiально! держави, адже тут досягаеться максимальний рiвень кооперацi! та iнтеграцi! рiзних ланок суспшьства з метою забезпечення добробуту всього населення. При цьому провщну роль вiдiграе саме держава як свого роду «гарант» утшення основних засад сощально! политики. Завдяки реалiзацi! принципу соль дарностi милосердя в рамках дано! моделi сощально! держави виходить на максимально високий рь вень реалiзацi!, коли кожен член суспшьства е вщповвдальним за вах iнших, так само як i всi члени сустльства вiдповiдальнi за кожного шди-вща. Такий наш висновок випливае з переконання автора в тому, що реалiзацiя милосердя в сустльс-твi пов'язана з його потужним штеграцшним поте-нцiалом, який дозволяе належним чином реагувати на виклики, що мають мiсце в суспiльствi, а також, що найважливше, впливати на споаб мислення ш-дивiдiв у межах сощуму, орiентуючи !х на потреби шших та применшення власних его!стичних установок.
У лiтературi також видГляють ще одну модель сощально! держави - твденно-европейсъку (латин-ську, католицъку), що мае мГсце в Португалл, 1спа-нi!, державах ПГвденно! Америки. I! особливiсть по-лягае в тому, що держава бере на себе мшмальну вщповвдальшсть за добробут громадян, як i при т-беральнiй моделi, однак сощальна допомога й спри-яння добробуту здшснюеться за принципами хрис-
тиянсько! етики та отримуеться вгд близьких, роди-чiв, общини, мiсцево! влади. Якщо взяти, до прикладу, кра!ни Пiвденно! Америки, то останш вщзна-чаються високим рiвнем бвдносп (майже кожен че-твертий житель) та безробгття. Можемо вгдзначити, що в цьому контекст милосердя реалiзовуеться на основi колективного залучення рiзних соцiальних груп до сприяння та допомоги в сусшльствг
Слiдуючи далi в наших позицiях, зазначимо, що в основi розумiння соцiально! держави лежить iдея соцiально! справедливостi. Серед сучасних концепцш справедливостi слiд видшити вiдповiднi Р. Нозiка, Дж. Роулза, Р. Дворшна, А. Мак1нтайра, М. Нассбаум та iнших.
Зокрема, концепця справедливостi Р. Нозiка (праця «Анархiя, держава i утопiя» 1973 р.), що близька до лiберально! моделi соцiально! держави, передбачае розумiння справедливосп як «права на рiвний захист з боку держави» [5, а 74]. 1стинно справедливою фiлософ називае так звану «мiнiма-льну державу», яка повинна, перш за все, забезпе-чити громадянам безпеку, можливiсть захисту !х прав у судах тощо, а також створити умови для вь льного обмшу в державi товарiв i послуг. При цьому основним постае принцип самоввдповщаль-ностi громадянина, який може потклуватися про себе сам, а безпосередньо держава бере на себе вгд-поввдальшсть забезпечити мшмальш умови добробуту для тих громадян, яш в силу фiзичних чи розу-мових здатностей не можуть самостiйно забезпе-чити сво! потреби.
Таким чином, уплити в рамках такого тдходу до справедливостi та соцiально! держави щею милосердя досить складно, адже в рамках суспшьства кожен його член, перш за все, дбатиме про власний добробут, у свою чергу, про шших (потребуючих) потклуеться держава. Бшьше того, переважно зв'язки мiж iндивiдами в такш системi координат обмежуються в1дносинами вшьного обмiну товарiв i послуг. Неможливе милосердя в умовах замкнуто-сп iндивiдiв на самих собi.
У свою чергу, в теори Дж. Роулза (1971 р.) справедливють постае як чесшсть. Остання, водно-час, е «визнання балансу взаемних прав i зо-бов'язань або готовшсть брати на себе соцiальнi зо-бов'язання» [9, с. 66]. В основi пiдходу Дж. Роулза лежить рiвнiсть щодо потреб iндивiдiв. Лiберальна теор1я Р. Дворк1на грунтуеться на праи кожного на рiвний захист i повагу [5, c. 86].
На противагу теорiям справедливостi Р. Но-зiка, Дж. Роулза та Р. Дворшна, на сьогодш значно! поширеностi в зах1дних передових суспшьствах на-бувають комунiтаристськi теорi!. Комунгтаризм як напрям у сучаснiй англо-американськш полГтичнГй теорй виник в 1980-х рр. як вадповадь на поширення iдей лiбералiзму в рГзних його формах. Суть кому-нiтаризму Г.Ю. Канарш зводить до тако! сентенци: «Життя людини в суспГльствГ передбачае не лише турботу про шдивщуальш права, але й у не меншш (г навiть 6гльшгй) мГрГ - турботу про благо ствто-вариства (загальне благо)». На вгдмГну вГд уявлень лГберальних мислителГв, де шдивш розглядаеться як «Гзольований атом» Г який мае лише «договГрш»
вщносини з соцiумом, в якому перебувае, комунгга-ристи виходять з постулату про те, що iндивiд - це завжди носiй певно1 соцiaльноl iдентичностi (певна соцiaльнa роль, сощальш зобов'язання тощо), за-вдяки як1й i можливе сприйняття його як iндивiдa [5, с. 92-93].
Одним iз прогресивних представник1в комуш-таризму е А. Мак1нтайр, який вибудовуе свою етико-полiтичну теорш на концепци Аристотеля (вдея про мету людського життя, концепщя чеснот та уявлення про людину як «полггачну тварину»). Так, кожна людина прагне до блага, яке досягаеться шляхом чеснот як зaсобiв до його досягнення, що може бути реaлiзовaно в рамках политично! комуни. 1деальним типом такого ствтовариства в А. Макш-тайра е aристотелiвський полiс, що влаштований iе-рaрхiчно. Кожен громадянин займае в суспшьсга певну нiшу, здiйснюе певний вид д1яльносп, а його заслуга визначаеться щншстю тако1 дiяльностi й яшстю виконання свое1 сощально1 ролi [5, с. 100]. Нaйбiльш вaжливi сфери дiяльностi - полiтикa та законодавство.
Погляди комунггариспв е близькими до реаль заци 1де1 милосердя в суспiльствi не лише тому, що виходять з позицп розумiния шдиввда як члена пев-но! стльноти (спiвтовaриствa), але й тому, що по-iншому бачать статус держави. Якщо в лiберaльних мислителiв держава е дещо «зовшшне» щодо шди-вiдiв, яка повинна «не заважати» !м реaлiзовувaти свою свободу, то, з точки зору комуштариспв, держава мае серйозну функцiю в суспiльствi - сприяе реaлiзaцil «загального блага». Це означае, що вона повинна культивувати й «виховувати» в суспiльствi певнi морaльнi якостi (чесноти), спрямоваш на ви-конання сощально корисно1 для суспiльствa дТяль-носп з точки зору позицп «загального блага».
Видаеться, однак, що з ще1 позици комуштари-стiв можуть випливати деякi ризики. Якщо, з точки зору лiберaльних теорiй, загальним благом е певний компромю мiж благами кожного iндивiдa в су-спiльствi на основi !х поеднання, то комунiтaристи вважають, що саме ввд держави повинна виходити вдея загального блага як певна «стратепя» поведь нки iндивiдiв у суспшьсга, спрямована на задово-лення потреб та iнтересiв уае1 стльноти. Однак ри-зик тут полягае в наступному: по-перше, держава може стати свого роду «гегемоном» моральное' док-трини суспiльствa, яка буде насаджувати визначену нею конкретну лшш поведiнки; по-друге, постае питання про те, чи зможе держава обрати ту мора-льну доктрину, яка б улаштовувала вах члешв сус-пiльствa, а також на пiдстaвi чого буде визначатись така моральна доктрина; по-трете, держава може переслвдувати громадян iз допомогою санкцш через «вадхилення» !х ввд установленох лши поведi-нки.
У такий спосiб, якщо говорити про концепт милосердя та його реaлiзaцiю в суспшьств^ то на теоретичному рiвнi комунiтaризм дозволяе вплю-вати його на практищ, проте держава не повинна встановлювати в якостi обов'язково1 певну лiнiю поведiнки iндивiдiв у сусшльств^ нaтомiсть може
лише рекомендувати певнi морaльнi установки, за-охочуючи до солiдaрностi, жертовностi, допомоги ближшм тощо.
Ще один сучасний шдхвд до обгрунтування пи-тання щодо загального блага виражений у функцю-нaлiстськiй теорil (А. Сен i М. Нассбаум). З цiеl по-зицil соцiaльнa спрaведливiсть розглядаеться ^зь призму розвитку базових функцiонaльних можли-востей людини iнститутaми держави й сустльства. Тому метою суспiльного розвитку стае «постшне розширення людських можливостей (базових свобод)», як1 кожен за сво1м розумiниям використовуе чи не використовуе для покращення якосл свого життя [5, с. 107].
У цшому ж «сучасне розумшня соцiaльноl спрaведливостi пов'язане з наданням рiвних стар-тових можливостей, сощальних гaрaнтiй усiм членам сустльства, забезпеченням рiвноl оплати за рь вну працю, недопущенням дискримiнaцil, необхвд-нiстю пiдтримки депривованих верств i груп населення» [13, с. 238].
Сутшсною характеристикою соцiaльноl держави постае и нормативно обов'язковий характер, тобто «держава, будучи соцiaльною, не просто здш-снюе певну благочинну дiяльнiсть щодо сво1х громадян, але робить це з необхвдшстю, в силу взятого на себе обов'язку. Саме обов'язок держави тклува-тися про людину, а не сама турбота, е принципова ввдмшшсть соцiaльноl держави в1д будь-яко1 ш-шо!» [8, с. 172]. 1ншими словами, турбота про лю-дину з боку держави перестае мати форму милос-тиш, але набувае обов'язкового, визначального характеру. Така держава бере на себе певш сощальш зобов'язання та гарантуе !х виконання. В свою чергу, громадянин отримуе право вимагати вщ держави виконання и соцiaльних зобов'язань.
Основна мета соцiaльноl держави полягае в «максимальному задоволенш постiйно зростаючих мaтерiaльних i духовних потреб членiв суспiльствa, послiдовному шдвищенш рiвия життя населення i зниженш соцiaльноl нерiвностi, зaбезпеченнi всеза-гально1 доступностi основних соцiaльних благ, пе-редусiм як1сно1 освiти, медичного i соцiaльного об-слуговування» [2, с. 20].
У науковш лiтерaтурi наголошуеться на необ-хiдностi вiдрiзияти поняття соцiaльноl держави та соцiaльноl полтшки. Якщо соцiaльнa полiтикa спрямована переважно на зменшення соцiaльноl нерiвностi з допомогою монетарного перерозпо-дТлу, то поняття сощально1 держави передбачае «досягнення сощально1 спрaведливостi, консол1да-цТю штереав усТх соцiaльних груп суспiльствa, дер-жaвнi гaрaитil захисту !х соцiaльно-економiчних прав, неприйняття нерiвностi» [11, с. 180].
У такий споаб ми шдшшли до питання щодо практичних aспектiв реaлiзaцil соцiaльноl полТтики та сощального захисту населення на рТвш Свропей-ського Союзу та в Укра1ш ПорТвняння досвТду ре-алГзацп соцiaльноl полТтики на рТвнТ £С та в Укрaiнi дозволить нам, зокрема, вийти на окреслення особ-ливостей реaлiзaцil iдеl милосердя в дТяльносп дер-жави.
На думку В.В. Зiнченка, «суть вде! сощально! полпики в £С полягае в тому, щоб не тiльки допо-могти тим, хто потерпае через неспpиятливi жит-тевi обставини, але й створити громадянам так1 умови, в яких вони матимуть змогу й за допомогою держави, i паралельно саш опiкуватися власними справами та брати участь в сощальнш кооперацп» [3, c. 353].
Мають мiсце 3 основш джерела фiнансування соцiального захисту в кра!нах £С: 1) державш вщ-рахування; 2) стpаховi внески громадян; 3) внески pоботодавцiв. При цьому в середньому по кра!нах £С на 2-у i 3-ю групи припадае близько 60 %, на податки - близько 38 %. Однак у piзних крашах £С ситуацiя вiдpiзняеться: в Дани (найбшьше з усiх кра!н £С) на частку податк1в у фшансуванш припадае близько 62 %, в 1рлавди - 53,5 %. В свою чергу, в деяких крашах £С частка внескiв громадян i ро-ботодавцiв переважае над податками: Шдерланди (65,4 %), Франщя (65,3 %) i Нiмеччина (63,2 %) [11, c. 188].
У передових економiчно розвинутих кра!нах Заходу проведения сощально! полгшки залиша-еться одним iз найбiльш пpiоpитетних завдань. Так, у кра!нах ОЕСР у 2013 рощ середня частка витрат на соцiальний захист сягала 22 % ВВП, а в окремих кра!нах - навиъ була суттево вищою (Фpаицiя - 33 %, Дан1я - 30,8 %, Бельпя - 30,7 %, Фiнляндiя - 30,5 %, Швецiя - 28,6 % тощо). Окpiм цього, у стpуктуpi державних витрат у кра!нах ОЕСР у 2011 pоцi сощ-альний захист займав у середньому 35,6 %, в окремих кра!нах - був суттево вищим (Дашя - 43,8 %, Шмеччина - 43,3 %, Фiнляндiя - 43,1 %, Франщя -42,6 %, Австр!я - 41,6 %, 1тал1я - 41 % тощо) [7, c. 15-17].
Що стосуеться Укра!ни, то на сьогоднi наша держава чпко не сформувала свое! моделi сощаль-но! держави та до кшця не перейняла елементи ю-нуючих моделей. Вважаеться, що використову-ються iнстpументи лiбеpально! та солидарно! моделей соцiально! держави. При великш кiлькостi видiв соцiально! допомоги та шдтримки piзних ка-тегорш населення Укра!ни (особи з швалщшстю, пенсiонеpи, одинок! матеpi, малозабезпеченi ам'!, внутpiшньо пеpемiщенi особи тощо) piвень остан-шх залишаеться невисоким i не може повною мь рою покрити юнуюч! потреби шдиввда. В цшому держава прагне до того, щоб кожен громадянин зми- на надежному р!вш забезпечувати себе та свою ам'ю, при цьому надае базов! сощальш гарант!! не-захищеним чи сощально вразливим верствам населення. Мае мюце також прагнення постшно шдш-мати р!вень мшмального р!вня сощального забезпечення й водночас зменшувати суттевий розрив у доходах населення, у такий споаб проводячи поль тику сощального вир!внювання та вплюючи принцип сощально! справедливости
Основними проблемами низького р!вня соща-льного захисту в Укра!ш можна визначити: кризо-вий стан економ!ки, вщсутшсть !! прогресивного розвитку; складна внутршня та зовшшня обстановка, пов'язана з вшськовими д1ями на Сход! Укра-!ни; недостатнш р!вень фшансового забезпечення
сощальних тараний та послуг; високий рГвень без-робгття та вгдсутшсть належних можливостей для працевлаштування населення; патерналютсьш на-стро! в укра!нському суспшьствц спрямування дГя-льносп уряду на боротьбу з бщшстю, а не розбу-дову промисловосп, створення робочих мюць та стимулГв для реалГзаци людей в Укра!нц корумпо-вашсть державного апарату та шшг
О.В. Макарова одним Гз найважливших факто-рГв сощально! несправедливости що мае мюце в Ук-ра!ш, називае «збереження високого рГвня державного патерналГзму та утриманських настро!в у сус-шльствЬ» ПатерналГзм постае «формою стосуншв держави та сустльства, що характеризуеться «ба-тьк1вською» откою влади над народом та вщповь дними очГкуваннями населення щодо державного тклування». Певною мГрою прояви патерналГзму притаманш кожнш державГ [10, c. 24]. В УкраМ па-терналютсьш установки мають юторичш витоки та пов'язаш з бГльш шж 300-лггшм функщонуванням на територп Укра!ни «держав-ошкушв»: спочатку Росшсько! Гмперп, дал - Радянського Союзу.
Як слушно наголошуе В.В. Зшченко, головною проблемою здшснення сощально! полггики е фшан-сування сощальних витрат [3, а 328]. В Укра!ш пи-тання сощального забезпечення та сощального захисту майже повнютю знаходяться шд компетен-щею держави та постають як !! обов'язок, фшансуються за рахунок Державного бюджету. В свою чергу, в ПольщГ система сощального забезпечення Г сощального захисту побудована на ств-пращ держави та неурядових оргашзацш на основа по-перше, замовлення державою на основГ конкурсу виконання громадськими оргашзащями певних сощальних проекпв; по-друге, тдтримки сощаль-них проекпв громадських оргашзацш шляхом уча-сп в !х фшансуванш [14, а 106].
В УкраМ держава переважно не тдтримуе ре-алГзащю громадських проекпв, спрямованих на ак-тивне сприяння в напрямку забезпечення окремих потреб населення. Останш вплюються завдяки бла-годшним пожертвам. Варто вщзначити, що в 2015 роц громадсьш оргашзаци Укра!ни, як1 беруть участь у сощальнш шдтримщ людей з обмеженими можливостями, з рГзних джерел отримали 6,3 млрд. грн., основну частку з яких становили надходження вгд благодГйностГ (3,7 млрд. грн.). При цьому найбь льше коштГв було витрачено на благодшну д1яль-нГсть - 1,9 млрд. грн. Усього було реалГзовано по-над 5,4 тис. сощальних проекпв [14, а 109].
ЦГкаво, що в ПольщГ громадяни (платники по-датку з доходГв фГзичних оаб) мо^ть спрямувати 1 % вщ сво!х податк1в на користь обраних ними не-державних (у т.ч. благодшних) органГзацГй, Гнакше цей 1 % потрапить до державного бюджету. У та-кий споаб особа самостГйно вирГшуе, куди буде спрямована частина з !! податку. При цьому отри-мувачем цього 1 % податку може бути лише та недержавна оргашзац1я, що мае статус громадського блага та зареестрована в передбаченому законодав-ством порядку [14, c. 105].
На сьогодш в укра!нському сустльствГ паралельно спГвГснують двГ тенденцп: з одного боку, все
бшьше людей, сп^аючись на зpaзки захадних де-мокpaтичниx сyспiльств, стають пеpеконaними в необxiдностi сaмостiйно зaбезпечyвaти та pеaлiзо-вyвaти себе, але, з iншого 6оку, залишаються й на-стpоï постpaдянського мислення щодо пpiоpитетноï pолi деpжaви в забезпеченш людинi гiдного piвия життя. Cеpед фaктоpiв пaтеpнaлiзмy в Укpaïнi мож-ливо ввдзначити: 1) фyнкцiонye цший комплекс деpжaвниx допомог, пiльг, послуг, як1 надаються за кaтегоpiйними пpинципом, без ypaxyвaния ступеня та факту нужденностц 2) деpжaвнa соцiaльнa допо-мога пеpевaжно обмежyeться виплатами, активш ж меxaнiзми виходу з ^облемте!' ситyaцiï не застосо-вуються; 3) pозшиpення пеpелiкy пiльговиx катего-prn населення; 4) значна тpивaлiсть пеpебyвaння гpомaдян сеpед пiльговиx кaтегоpiй населення [10, c. 29].
Таким чином, в У^аш (з точки зоpy дiяльно-стi Уpядy) в pеaлiзaцiï пpогpaм соцiaльного забез-печення та сощального захисту спостеpiгaються пе-pевaжно пaтеpнaлiстськi установки, як1 pеaлiзовy-ються в наданш соцiaльноï допомоги piзним пiльговим кaтегоpiям гpомaдян та о^емих сощаль-них пpоектiв. Пpи цьому piвень фiнaисyвaння зали-шaeться достатньо низьким. Видатки на соцiaльний захист та сощальне забезпечення складають в Ук-païнi близько 30 % мюцевих бюджетiв та деpжaв-ного бюджету [10, c. 141].
Однак, найбшьш сутгевим недолiком дiяльно-сп деpжaви в соцiaльнiй сфеpi e те, що пpaктично не pеaлiзовyються заходи, спpямовaиi на виpiшення пpоблемноï ситyaцiï з пiльговими кaтегоpiями населення (спpияння в пpaцевлaштyвaннi, допомога в здшсненш пiдпpиeмницькоï дiяльностi, залучення до певних пpоектiв та активностей тощо). За межею бвдносп в Укpaïнi на сьогоднi пеpебyвaють 25 % населення.
Рiвень мшмально1' зapобiтноï плати в Укpaïнi з шнця гpyдня 2016 (1600 грн.) до листопада 2021 pокy (6000 ^н.), хоча й зpiс, однак все ж залиша-eться досить низьким ^охи менше 200 eвpо), зва-жаючи на piвень шфляцп та висок1 цiни на товapи й послуги для населення. В свою чеpгy, також низьким зaлишaeться пpожитковий мiнiмyм в Укpaïнi: станом на листопад 2021 pокy вiн становить для пpaцездaтного населення - 2294 ^н., а для оаб, як1 втpaтили пpaцездaтнiсть, - 1854 ^н. Що стосyeться pозмipy пенсiй (за вiком) в Укpaïнi, то ïx piвень також низький (станом на листопад 2021 pокy мшма-льна пент становить 1854 гpн. (тpоxи бшьше 60 eвpо)), в той час як у ^ашах GC цей показник становить ввд 130 eвpо в Болгapiï до 2000 eвpо в №p-веги.
Вapто ввдзначити, що не всi eвpопейськi деp-жави встановлюють piвень мшмально1' зapобiтноï плати (до пpиклa,дy, Дашя, Iтaлiя, Австpiя, Фшлян-дiя, Швещя) на законодавчому piвнi, однак у бшь-шостi кpaïн вiн коливaeться ввд 184 eвpо в Болгapiï до 2000 eвpо в Люксембypзi. Пpи цьому 10 кpaïн £вpопейського Cоюзy мають мiнiмaльнi зapобiтнi плати до 500 eвpо.
Отже, у^аш^ке сyспiльство, яке, зважаючи на складну внyтpiшню та зовнiшню ситуацш в деp-жaвi, зaлишaeться оpieнтовaним пеpевaжно на «ви-живання». Укpaïнський гpомa,дянин «не вiдчyвae тieï необxiдноï гpyповоï зaлyченостi до сощаль-ного, економiчного та полiтичного життя своeï ^а-ши» [4, c. 218]. У такий спосiб вiдбyвaeться пpоцес поглиблення iндивiдyaльниx намагань забезпечити власне юнування, що впливae на вiдповiдне зни-ження piвня милосеpдя й жеpтовностi. Пpи цьому за умови неефективного здшснення деpжaвою фун-кцiï забезпечення пдного piвня життя населення питання pеaлiзaцiï милосеpдя в сyспiльствi пеpевa-жно лягae на сввдомих та активних гpомa,дян, як1 не байдуж до потpеб iншиx та готовi жеpтвyвaти ная-вними в них pесypсaми. Завдяки цьому пеpмaнен-тно залишаються потенцшш можливостi для стpiм-кого pозвиткy блaгодiйностi, волонтеpськоï актив-ностi тощо, як це мало мюце в 2014-2015 pокax в Укpaïнi.
На пpотивaгy yкpaïнським pеaлiям, в кpaïнax Gвpопейського Cоюзy, де пеpевaжно деpжaвa на на-лежному piвнi пiклyeться пpо сво1'х ^ома^н, а також зaлyчae недеpжaвнi оpгaнiзaцiï до piзномaиiт-них сощальних пpоектiв, pеaлiзaцiя милосеpдя в су-спiльствi постae пpодовженням фyнкцiï деpжaви в нaпpямкy пiклyвaння пpо потpебyючиx. У такий спосiб сyспiльство також (однак у вадмшний вiд у^аш^кою вapiaитa) «зaкpивaeться» на собi. Бь льше того, незважаючи на достатш соцiaльнi стан-дapти та rapa^rii' в окpемиx кpaïнax Gвpопейського ^юзу, час в1д часу спостеpiгaeться тенденци до стpaйкiв, мaнiфестaцiй, iншиx суспшьних pyxiв, як1 спpямовaнi на задоволення вимог щодо посилення iснyючого piвня забезпечення населення.
В якостi висновку шляхом поpiвняння yкpaïн-сько1' та eвpопейськоï ситyaцiй можливо вiдзнa-чити, що на piвнi сyспiльствa pеaлiзaцiя iдеï мило-сеpдя, жеpтовностi, учасп в piзниx соцiaльниx пpо-ектах демонстpye набагато бiльшi можливостi й пеpспективи. Це пов'язано з тими пpоблемaми, як1 пеpеживae yкpaïнське суспшьство, викликами, як1 стоять пеpед ним, й необхвдшстю на них pеaгyвaти. 1ншими словами, лише за наявносп пpоблеми мож-ливий пpояв милосеpдя в якостi «вiдповiдi» на не! Cyспiльствa ж деpжaв Gвpопейського Оэюзу вигля-дають досить «безпpоблемними».
На сучасному етaпi pозвиткy пpогpесивним у сфеpi соцiaльного пiклyвaния деpжaви roarae явище iнклюзивноï освiти. В ïï основi лежить пpин-цип забезпечення доступу до освгтшх послуг для оаб, як1 мають фiзичнi, емоцшш, pозyмовi чи сен-соpнi поpyшення в pозвиткy. Дана система пеpед-бaчae наближення освiти до кожного члена сустль-ства незалежно ввд його фiзичниx чи pозyмовиx здь бностей i здатностей. В У^аш понад 1 млн. дiтей, яш потpебyють коpекцiï фiзичного чи pозyмового pозвиткy.
1де1' iнклюзивного навчання почали втшюва-тись ще в пеpшiй половинi Х1Х ст. в Шмеччиш, Ав-стpiï та Фpaнцiï. Задля цього були оpгaиiзовaиi спе-щальш кypси для пiдготовки педaгогiв для pоботи з дiтьми з особливими потpебaми. Згодом у дpyгiй
половиш ХХ ст. в Швецп та шших розвинених кра-!нах вгдбуваеться нова «хвиля» актуалГзацп пи-тання про систему шклюзивного навчання. На мГж-народному рГвш принцип шклюзивно! освГти був проголошений на Всесвгтнш конференци з освГти оаб з особливими потребами в 1994 рощ (1спашя) [1, а 6-7].
Система шклюзивно! освГти дозволяе не лише залучати дгтей з обмеженими можливостями в освь тнш процес, забезпечувати !м доступ до освГти, але й сощалГзувати дгтей-швалщв, створити активну поведшкову установку в дггей-швалщв на впев-нене позищонування себе в суспшьста, змшити ставлення сучасного суспшьства до оаб з обмеженими можливостями [15, с. 56].
1нклюзивне навчання може здшснюватися за одшею з форм:
1) повна штегращя - за щею формою датей Гз психолопчною готовшстю до стльного навчання зГ здоровими однолитами та рГвнем психофГзичного розвитку, що ввдповщае вгковш нормГ, по 1-3 особи включають до звичайних клаав (груп) загальноос-вГтнього (дошкольного) навчального закладу; при цьому вони мають одержувати корекцшну допо-могу за мГсцем навчання й проживання;
2) комбшована штеграц1я, за яко! дгтей Гз бли-зьким до норми рГвнем психофГзичного розвитку по 1-3 особи включають до звичайних клаав (груп) за-гальноосвГтнього (дошкольного) навчального закладу; у процеа навчання вони постшно одержу-ють допомогу вчителя-дефектолога (асистента вчи-теля);
3) часткова штегращя, за яко! дгтей з особли-востями психофГзичного розвитку, як неспроможш разом зГ здоровими однолГтками оволодГти освгтшм стандартом, включають до загальноосвгтшх клаав (груп) по 1 -3 особи лише на частину дня;
4) тимчасова штегращя, за яко! дгтей з особли-востями психофГзичного розвитку об'еднують зГ здоровими однолГтками 2-4 рази на мГсяць для про-ведення стльних виховних заходГв.
При цьому повна та комбшована форми штег-рацп прийнятш для дгтей Гз високим рГвнем психо-фГзичного й мовленневого розвитку, а часткова та тимчасова - з нижчим рГвнем розвитку, зокрема, й з його порушеннями [12, с. 130].
КрГзь призму Гсторичного розвитку можливо вести мову про двГ основш форми сощально! «ада-птаци» дгтей з особливими потребами: 1) медична, яка передбачала, що так дГти е хворими та повинш лГкуватися й розвиватися в спещальних закладах, що для них створеш, тобто Гзольовано вщ шших члешв суспшьства; 2) сощальна модель «вклю-чення», яка мае на мел активну штегращю дгтей з особливими потребами до навчального процесу на рГвш з шшими дГтьми, як1 не мають вад у фГзичному чи розумовому розвитку.
З наведених моделей на сучасному еташ розвитку розвинеш захвдш держави застосовують саме сощальну, яка, на наше переконання, е одним Гз способГв реалГзацп милосердя в сусшльствг За ще! модел вГдбуваеться свого роду «реабштац1я» ста-
тусу дгтей з особливими потребами, яш до того вва-жались «меншоварлсними», ствердження !х пдно-сп, прав та можливостей у розвитку, незалежно вГд !х природних здатностей. Таким чином забезпечу-еться реалГзаця гуманност та рГвного ставлення до таких дгтей. Цшком слушно вважаеться, що «ш-шГсть» дгтей з особливими потребами не робить !х «менш варпсними» та не е тдставою для прини-ження чи марпнального ставлення до них. Милосердя прагне ствердити природне в людиш, ствер-дити Г! пдшсть. У зв'язку з цим, держава разом Гз громадським сектором беруть на себе обов'язок щодо надання можливостей для розвитку дней з особливими потребами, зокрема, для !х учасп в освГтньо-виховному процес нарГвш з шшими дГтьми, що не мають природних вад. Здобуття такими особами освГти дозволить !м у подальшому розвиватися та реалГзовувати сво! прагнення в сус-тльствГ, а включешсть у сощальне середовище -вГдчувати себе «сво!м» у сустльствГ, а не «чужим» та ввддшеним.
Висновки. 1дея милосердя в системГ сощаль-но! поливки держави найбшьшою мГрою виражена саме за солшарно! моделГ сощально! держави, адже тут досягаеться максимальний рГвень кооперацп та штеграцп рГзних ланок суспшьства з метою забез-печення добробуту всього населення. При цьому провГдну роль вщграе саме держава як свого роду «гарант» утшення основних засад сощально! поль тики. В контексл Гдей сощально! справедливосп саме комунГтаризм дозволяе втГлювати Гдею милосердя в суспшьствГ на практицГ, однак держава не повинна встановлювати в якосп обов'язково! певну лГнГю поведшки ГндивГдГв у суспГльствГ, а може лише рекомендувати певнГ моральнГ установки, за-охочуючи до солгдарностГ, жертовносл, допомоги ближнГм тощо. Укра!нське сустльство на сьогоднГ багато в чому залишаеться в парадигмГ пострадян-ського мислення щодо прГоритетно! ролГ держави в забезпеченш людинГ гГдного рГвня життя. В свою чергу, держава активно реалГзовуе где! патерналГ-зму в соцГальнГй полГтицГ, не залучаючи до соцГаль-них проектГв шститути громадянського суспГльс-тва. При цьому також для укра!нського суспГльства, що залишаеться орГентованим переважно на «вижи-вання», фактор милосердя реалГзовуеться в д1яль-ностГ свГдомих та активних громадян, як1 не бай-дуж1 до потреб Гнших та готовГ жертвувати наяв-ними в них ресурсами. На рГвш реалГзацП милосердя, жертовносл, участГ в рГзних сощальних проектах укра!нське суспГльство демонструе наба-гато бГльшГ можливостГ й перспективи, ашж сучаснГ захГднГ (як «безпроблемш»), адже, перебуваючи в кризовому становищГ перед викликами, повинне на них реагувати. У рамках Гнклюзивно! освгга фактор милосердя втГлений завдяки «реабштаци» статусу дГтей з особливими потребами, яш до того вважа-лись «меншоварпсними», ствердженню !х гГдностГ, прав та можливостей у розвитку, незалежно вщ !х природних здатностей, включеносп до соцГального середовища для подолання !х вГдчуженостГ в суспГ-льствг
Лггература
1. Ашиток Н. Проблеми шклюзивно! освгга в Укрш'ш. Людинознавчi студи. Педагогка. 2015. Вип. 1. С. 4-11.
2. Белов В.Г. Социальное государство и гражданское общество. Ценности и смыслы. 2009. № 3. С. 16-27.
3. Зшченко В.В. Громадянське сустльство: шляхи, форми та перспективи (сощально-фшософ-сьш ще! Т полiтико-прaвовi тенденцп сучaсностi). Ки!в: КАРПУК; МАУП, 2007. 468 с.
4. ЗТнченко В.В. Сощальна пол1тика як фактор громадянського сустльства Т нащонально! безпеки Украни. Гумантарний вкник ЗД1А. 2009. Вип. 38. С. 213-221.
5. Канарш Г.Ю. Социальная справедливость: философские концепции и российская ситуация: монография. Москва: Изд-во Московского гуманитарного университета, 2011. 236 с.
6. Канарш Г.Ю. Социальное государство: исторический генезис и современные модели. Знание. Понимание. Умение. 2018. № 1. С. 128-142.
7. Колот А.М., Герасименко О.А. Сощальна держава: генезис та перспективи розвитку. Соцiально-трудовi вiдносини: теорiя та практика. 2017. № 1. С. 8-36.
8. Кочеткова Л.Н. Социальное государство: философский анализ сущности. Личность. Культура. Общество. 2009. Вып. 1. С. 169-175.
9. Левкулич В.В. СправедливТсть як сощокуль-турний феномен: монограф1я. Ужгород: Видавни-чий дТм «Гельветика», 2018. 480 с.
10. Макарова О.В. Сощальна полтгака в Укра-im: Монографiя. К.: 1н-т демографи та сощальних дослщжень iM. М.В. Птухи НАН Украни, 2015. 244 с.
11. Макушина Л.В. Социальное государство как основа консолидации нации (опыт ФРГ). Согласие в обществе как условие развития России. Политическое согласие: Стратегии и реальность / Отв. ред. О.М. Михайленок. Москва: ИС РАН, 2013. С. 179-191.
12. Маранчак Р.С., Василенко О.М. 1нклюзи-вна освгга як одна з умов соцiальноi' адаптацп детей з особливими потребами. Збiрник наукових праць Хмельницького тституту сощальних технологт Унiверситету «Украта». 2013. № 2. С. 128-132.
13. Острая Т.Б. Социальное государство как инструмент достижения социальной справедливости. Известия Томского политехнического университета. Социально-экономические и гуманитарные науки. 2006. Т. 309. С. 238-241.
14. Фшмонов О.Б., Шинкарюк А.О. Фшансу-вання сощальних проектш для людей з особливими потребами в Укра1ш та Польщг Фтансовий прос-тiр. 2006. № 1. С. 103-111.
15. Якобчук Л.М. 1нклюзивна освгга - основа штеграцп у сустльство людей з особливими потребами. 1нклюзивна освiта: досвiд i перспективи: [мо-нографГя] / Кол. авторГв; вгдп. ред. Г.В. Давиденко. Вшниця, 2016. С. 55-61.
