CC BY
57
■ Мкарю, що практикуе_Тпявмя
To General Practitioner ■ [Jcmivic*
УДК 616.728.2-007.17-089.168:615.825 DOI: 10.22141/1608-1706.5.17.2016.83879
ГЕРАСИМЕНКО С.!., РОЙ 1.В., ПОЛУЛЯХД.М.
ДУ «Нститут травматологиi ортопедИ НАМН Украни», м. Кив, Украна
PEABiAiTAUiß ПЮЛЯ ЕНДОПРОТЕЗУВАННЯ ХВОРИХ ¡3 ТЯЖКИМ ТИПОМ ДИСПЛАЗП ТАЗОСТЕГНОВОГО
СУГЛОБА
Резюме. Вступ. Медична реаблтаця являе собою комплекс лкувальних заходв, спрямованих на вдновлення та розвиток фiзiологiчних функцй хворого, на виявлення та активацю компенсаторних можли-востей його органзму з метою забезпечення в подальшому умов для повернення хворого до активного способу життя. Основн вимоги до реаблтаци — раннй початок, наступнсть, послдовнсть та чтке дотри-мання методичних вимог залежно вд вку та стану пацента. Матерали i методи. Матер'юлом для дано! роботи став анал'з результат ендопротезування 50 хворих i3 дисплаз'ею тазостегнового суглоба Crowe III, IV типу, яким виконано 63 ендопротезування тазостегнового суглоба, iз них 13 хворим ендопротезування було виконано з обох сторн. З дисплазiею Crowe III типу було 42 випадки i Crowe IV — 21 випадок. Серед оперованих пацентв було 45 (90 %) жнок i 5 (10 %) чоловнкв. Оцнку результат проводили за шкалою Harris. Результати i 'ix обговорення. Результати ендопротезування тазостегнового суглоба при тяжкй дисплази спостергалися в термн вд 6 мсяцв до 12 рокв. Псля ендопротезування при тривалому спостереженн отримано покращання стану тазостегнового суглоба в середньому до оперативного лкування з 41,7 ± 4,1 (незадовльнийрезультат) до 84,6 ± 6,5 бала псля операци у в'1ддаленому перюд, що вдповдало доброму стану тазостегнового суглоба за шкалою Harris. Висновки. Паценти псля ендопротезування розпочинали ходьбу на другий-третй день псля операци. Паценти, яким виконували ендопротезування iз застосуван-ням безцементно! та пбридно! фксаци компонент, ходили з навантаженням на оперовану кнцвку до 30 % ваги тла та поступовим збльшенням тривалост ходьби. При ендопротезуванн iз застосуванням цементно! фксаци компонент дозволяли навантажувати оперовану кнцвку до 80 %. Через 4-6 тижнв псля операци паценти ходили без милиць, iз повним навантаженням на кнцвку. Патентам iз тяжким типом дисплази тазостегнового суглоба, яким виконували пластику покр1вл1 тазостегново! западини при ендопротезуванн, рекомендовано подовжувати реаблтацю до 16-24 тижнв псля операци з обмеженням навантаження на оперовану кнцвку. Пслярентгенолопчного контролю й пдтвердження перебудови трансплантата — ходи-ти за допомогою палицi, а через 1-2 тижн без не!. Своечасно проведенареаблтаця в псляоперацйному перод дозволяе вдновити силу м'яз'в iрухи в оперованому суглоб'1 та повернути хворого до повноцнного способу життя.
Ключовi слова: диспластичний коксартроз, тазостегновий суглоб, вроджений вивих, тотальне ендопроте-зування.
Вступ
Медична реабштащя являе собою комплекс лшу-вальних заходiв, спрямованих на вщновлення та розвиток фiзiологiчних функцш хворого, на виявлення та активацш компенсаторних можливостей його ор-гашзму з метою забезпечення в подальшому умов для повернення хворого до активного способу життя [1, 3]. Часто вщ реабштацшних заходiв залежить не тльки вщновлення якост життя пащента, а i власне трива-лють життя [4, 6, 7]. Необидно донести до пащента, що процес реабштаци залежить вщ самого хворого, його активного бажання вщновити втрачеш функци [1]. Важливим завданням лшаря е прогнозування ефектив-ност реабштацшних заходiв. У хворого слщ сформу-
вати позитивне ставлення до реабштацшних заходiв, слщ акцентувати на важливост точного та чгткого ви-конання рекомендацш лшаря. При первинному при-значенш будь-яких процедур необидно обов'язково пояснити хворому про можливi вщчуття тд час про-цедури, повщомити про мету та мехашзм дй' вправ на
Адреса для листування з авторами: Герасименко С.1. E-mail: [email protected]
© Герасименко С.1., Рой 1.В., Полулях Д.М., 2016 © «Травма», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
оргашзм пацieнта. OcHOBHi вимоги до реабштацй — раннiй початок, наступнють, послiдовнiсть та чгтке до-тримання методичних вимог залежно вщ вшу та стану пацieнта [1, 2, 4].
Матер1али i методи
Мaтерiaлом для дано! роботи став аналiз резyльтатiв ендопротезування 50 хворих i3 дисплaзieю тазостегно-вого суглоба Crowe III, IV типу, яким виконано 63 ендопротезування тазостегнового суглоба, iз них 13 хворим ендопротезування було виконано з обох сторш. 1з дис-плaзieю Crowe III типу було 42 випадки i Crowe IV — 21 випадок. Серед оперованих пащентав було 45 (90 %) жшок i 5 (10 %) чоловiкiв. Вш пaцieнтiв коливався вщ 15 до 61 року, що в середньому становило 43,02 ± 10,28 року. З yсiх прооперованих пaцieнтiв у 12 (24 %) був уро-джений вивих стегна, iншi 38 (76 %) пaцieнтiв лiкyвaли-ся з приводу тяжкого типу диспластичного коксартрозу Crowe III, IV типу. На рентгенограмах тазостегнового суглоба в yсiх пaцieнтiв вiдмiчaлися змiни, хaрaктернi для деформуючого артрозу рiзного ступеня. Ендопро-тези з безцементним типом фшсаци було застосовано в 51 випадку, що склало 81 %. Цементну фшсацш протеза було застосовано в 5 випадках та в 7 випадках — пбрид-ну фшсацш, що обумовлено вираженим остеопорозом тазостегнового суглоба. У 7 випадках, при високому ви-виху стегна (Crowe III, IV типу), як етап пщготовки до ендопротезування тазостегнового суглоба застосовува-ли апарат зовшшньо! фшсаци (АЗФ) для зведення стегна. Апарат накладали на 2—3 тижнi. За цей час зводили головку стегново! истки до рiвня ютинно! тазостегново! западини. Потiм апарат демонтували, накладали ске-летне витягнення i через 7—10 дшв, пiсля зaгоeння ран вщ стрижнiв АЗФ, виконували ендопротезування. Для забезпечення повного перекриття ацетабулярного компонента ыстковою тканиною у 30 випадках (47,6 %) для фшсаци ацетабулярного компонента тд кутом до 45° ми застосовували пластику покрiвлi тазостегново! западини истковим аутотрансплантатом з вилучено! головки стегново! истки. Оцшку резyльтaтiв проводили за шкалою Harris.
Ми у сво!й робота використовували клaсифiкaцiю Crowe, зпдно з якою при першому типi вiдмiчaeться проксимальне змiщення головки стегново! ыстки до 50 % свого розмiрy, при другому тит — 50—75 %, при третьому — 75—100 %, i при четвертому тиш головка змiщенa бшше нiж на 100 % вщ свого розмiрy [5].
Результати i ix обговорення
Реaбiлiтaцiйнi заходи у хворих iз тяжким типом дис-плази тазостегнового суглоба включали: адекватне знеболювання, для забезпечення комфорту й прове-дення активно! реaбiлiтaцi! (до та тсля оперативного втручання); призначення низькомолекулярних гепа-ринiв iз метою профтактики розвитку тромбоембо-лiчних ускладнень; профiлaктикy гнiйних ускладнень (aнтибiотикотерaпiя); профтактику зaстiйних явищ iз боку легень i нирок; психологiчнy пiдготовкy хворих, позитивну установку на процес л^вання; при потре-
бi — медикаментозну тератю (заспокiйливi, снодiйнi, антидепресанти); пасивна профилактика вивиху протезу тсля операци включала укладання прооперовано! кштвки в положеннi вiдведення 20° (за допомогою кпиноподiбно! поролоново! подушки); навчання правилам поведшки пiсля ендопротезування тазостегнового суглоба й виконання основних р^в (заняття з шструктором, бесiди з лiкуючим лiкарем); вщновлен-ня сили м'язiв та рухiв у суглобах оперовано! иншв-ки. Лшувальну гiмнастику (ЛГ) призначали за трьома перюдами: I перiод (раннш пiсляоперацiйний), 2—3 днi пiсля операци; II перюд — основний, або шзнш пiсляоперацiйний, продовжуеться до виписки хворого з лшарш; III перюд — вщдалений пiсляоперацiйний, ЛГ проводиться за мюцем проживання пацiента шд контролем лiкаря-травматолога (реабiлiтолога) згiдно з рекомендащями й випискою зi стацюнару. Для ви-бору програм реабштацй тдходили iндивiдуально. У перший день тсля операци хворому дозволяли сидь ти в лiжку. Хворий виконував активш рухи в суглобах верхшх та неоперовано! нижньо! кiнцiвок. На проопе-рованiй кiнцiвцi — пасивш рухи. Бiльшiсть пацiентiв, яким виконували ендопротезування iз застосуванням безцементно! та пбридно! фiксацi! компонентiв, роз-починали ходьбу на другий-третiй день тсля операци з навантаженням на оперовану кшщвку до 30 % ваги хворого та поступовим збтьшенням Г! тривалость Па-цiентам, яким виконували ендопротезування iз застосуванням цементно! фiксацiГ компонентiв, дозволяли навантажувати оперовану кiнцiвку до 80 %. Хвор^ яким проводили ендопротезування тазостегнового суглоба з застосуванням пластики покрiвлi тазостегново! западини, ходьбу починали на другий-третш день шсля операци без навантаження на оперовану юнтв-ку. Завдання цього перюду: полшшення нервово-пси-хiчного стану хворого, запобиання ускладненням, навчання навичкам самообслуговування. Комплекс ЛГ складався з загальнорозвиваючих, дихальних та спе-цiальних вправ. Виконували !х переважно з вихщно-го положення лежачи. Тривалiсть процедури 5—12 хв. Пiзнiй пiсляоперацiйний перюд характеризувався по-кращанням клiнiчного стану хворого, але сила м'язiв ще була знижена й рухи в суглобах обмежеш. Завдання перюду: вщновлення функци ходьби, пiдготовка до збшшення фiзичних навантажень та змши рухового режиму. Вправи виконували у вихщному положен-нi лежачи, сидячи, стоячи з помiрною штенсившс-тю. Тривалiсть процедури збiльшували до 15—25 хв. У цей час переважали вправи, спрямоваш на розвиток ушх м'язових груп. Заняття з шструктором проводили 2—3 рази на день, тривалютю 15—20 хвилин. Рухомiсть у тазостегновому суглобi залежить вiд великого сщ-ничного м'яза — розгинання, середнього сщничного м'яза — опорна функтя, чотириголового м'яза стегна i здухвинно-поперекового м'яза — згинання. Для вiдновлення функци м'язiв кштвки призначали рухи пальцями стопи; рухи в гомшково-ступневому суглобi, круговi рухи стопою, рухи в колшних суглобах; згинання i розгинання нiг у колiнних суглобах; iзометричне
Том 17, №5 • 2016
www.mif-ua.com,http://trauma.zaslavsky.com.ua
73
напруження м'язiв сiдниць, стегон та гомток протягом 4—6 секунд 3i збiльшенням кiлькостi повторiв i занять. До моменту виписки на амбулаторне лшування хворi вмiли самостшно пiднiматися з лiжка, ходити за допо-могою милиць. Якщо дозволяв загальний стан, хворих навчали ходити по сходах.
Шсля виписки на амбулаторне лiкування хворi про-довжують ходити за допомогою милиць протягом 4—6 тижшв, частково навантажуючи оперовану кшщвку. Пiсля рентгенологiчного контролю хворим дозволяли ходити за допомогою палищ, а через 1—2 тижнi без не!. Пащенти, яким виконували пластику покрiвлi тазо-стегново! западини, продовжували ходити за допомогою милиць без навантаження на оперовану кшщвку протягом 8 тижшв. Через 8 тижшв дозволяли навантажувати кшщвку до 20 % маси тла ще протягом 8—16 тижнiв. Пiсля рентгенолопчного контролю й пщтвердження пе-ребудови трансплантата — ходити за допомогою палищ, а через 1—2 тижш без не!. Спати рекомендуемо на спиш з клиноподабною поролоновою подушкою мiж ногами, що е профилактикою можливих вивих1в протезу, термь ном до 6—8 тижшв iз моменту операцй.
Результати ендопротезування тазостегнового сугло-ба при тяжкiй дисплазГ! спостериались у термiн вiд 6 мюящв до 12 роыв. Шсля ендопротезування при три-валому спостереженнi отримано покращання стану тазостегнового суглоба в середньому до оперативного лшування з 41,7 ± 4,1 (незадовiльний результат) до 84,6 ± 6,5 бала шсля операцй у вГддаленому перюд^ що вiдповiдало доброму стану тазостегнового суглоба за шкалою Harris.
Висновки
Пащенти, яким виконували ендопротезування Гз за-стосуванням безцементно! та пбридно! фшсаци ком-поненпв, розпочинали ходьбу на другий-третш день шсля операцй з навантаженням на оперовану юнщвку до 30 % ваги тша та поступовим збшьшенням ii трива-лость Пащентам, яким виконували ендопротезування Гз застосуванням цементно! фшсаци компоненпв, дозволяли навантажувати оперовану кшщвку до 80 %. Через 4—6 тижшв шсля операцй пащенти ходили без милиць, Гз повним навантаженням на кшщвку.
Пащентам Гз тяжким типом дисплазГ! тазостегнового суглоба, яким виконували пластику покрГвлГ тазо-стегново! западини при ендопротезуванш, рекомендовано подовжувати реабштацш до 16—24 тижшв шсля операцй з обмеженням навантаження на оперовану кшщвку. Шсля рентгенолопчного контролю й шд-твердження перебудови трансплантата — ходити за допомогою палищ, а через 1—2 тижш без не!.
Своечасно проведена реабштащя в шсляоперацш-ному перюдГ дозволяе вГдновити силу м'язГв i рухи в оперованому суглобГ та повернути хворого до повно-цшного способу життя.
Список л1тератури
1. Герасименко С.1. Профыактика вивиху стегнового ком-
понента ендопротеза шсля тотального ендопротезування кульшового суглоба у хворих на ревматогдний артрит / Герасименко С.1., Полулях М.В., Рой 1.В., Герасименко А.С, Павлова Ю.Г., Заморський Т.В., Ку-дрт А.П.//Травма. — 2015. — Т. 16, № 6. — С. 55-58.
2. Корж Н.А. Реабилитация — важная медицинская и со-
циальная проблема /Корж Н.А., Яременко Д.А., Шевченко Е.Г., Маколинец В.И. // Ортопед. травмат. протез. — 2004. — № 4. — С. 5-10.
3. Ренкер К. Основы реабилитации. Научный обзор /
К. Ренкер. — М, 1980. — 115 с.
4. Рой 1.В. Фiзiотерапевтичне лкування хворих ортопедо-
травматологiчного профыю / Рой 1.В., Бабова 1.К. // Хiрургiчне лкування, медична реабштащя, фiзiотера-тя при переломах шсток та захворюваннях суглобiв: Мат-ли наук.-практ. конф. з мiжнар. участю. — К.: Мань^вка, 2008. — С. 97-98.
5. Crowe J.F., Mani V.J., Ranawat C.S. Total hip replacement
in congenital dislocation and dysplasia of the hip // J. Bone Joint Surg. — 1979. — Vol. 61-A. — P. 15-23.
6. Berry D.J. Revision Total Hip and Knee Arthroplasty. —
Philadelphia, Pa.; London:Lippincott Williams & Wilkins, 2011.
7. Tsuboi M. Mortality and mobility after hip fracture in Ja-
pan / Tsuboi M., Hasegawa Y., Suzuki S., Wingstrand H., Thorngren K.-G. // Journal of Bone and Joint Surgery. — 2007. — Vol. 89-B, № 4. — P. 461-466.
Отримано 04.09.16 ■
Герасименко С.И., Рой И.В., ПолуляхД.М.
ГУ «Институт травматологии и ортопедии НАМН Украины», г. Киев, Украина
РЕАБИЛИТАЦИЯ ПОСЛЕ ЭНДОПРОТЕЗИРОВАНИЯ БОЛЬНЫХ С ТЯЖЕЛЫМ ТИПОМ ДИСПЛАЗИИ
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА
Резюме. Введение. Медицинская реабилитация представляет собой комплекс лечебных мероприятий, направленных на восстановление и развитие физиологических функций больного, на выявление и активизацию компенсаторных возможностей его организма с целью обеспечения в дальнейшем условий для возвращения больного к активному образу жизни. Основные требования к реабилитации — раннее начало, преемственность, последовательность и четкое соблюдение методических требований в зависимости от возраста и состоя-
ния пациента. Материалы и методы. Материалом для данной работы стал анализ результатов эндопротезирования 50 больных с дисплазией тазобедренного сустава Crowe III, IV типа, которым выполнено 63 эндопротезирования тазобедренного сустава. С дисплазией Crowe III типа было 42 случая и Crowe IV — 21 случай. Было 45 (90 %) женщин и 5 (10 %) мужчин. Оценку результатов проводили по шкале Harris. Результаты и их обсуждение. Результаты эндопротезирования тазобедренного сустава при тяжелой дисплазии наблюдались на протяже-
нии периода от 6 месяцев до 12 лет. После эндопротезирования при длительном наблюдении получено улучшение состояния тазобедренного сустава в среднем до оперативного лечения с 41,7 ± 4,1 (неудовлетворительный результат) до 84,6 ± 6,5 балла после операции в отдаленном периоде, что соответствовало хорошему состоянию тазобедренного сустава по шкале Harris. Выводы. Пациенты после эндопротезирования начинали ходьбу на второй-третий день после операции. Пациенты, которым выполняли эндопротезирование с использованием бесцементной и гибридной фиксации компонентов, ходили с нагрузкой на оперированную конечность до 30 % массы тела и постепенным увеличением длительности ходьбы. При эндопротезиро-вании с применением цементной фиксации компонентов позволяли нагружать оперированную конечность до 80 %. Через
4—6 недель после операции пациенты ходили без костылей, с полной нагрузкой на конечность. Пациентам с тяжелым типом дисплазии тазобедренного сустава, которым выполняли пластику крыши впадины тазобедренного сустава, рекомендовано продлевать реабилитацию до 16—24 недель после операции с ограничением нагрузки на оперированную конечность. После рентгенологического контроля и подтверждения перестройки трансплантата — ходить с помощью палочки, а через 1—2 недели без нее. Своевременно проведенная реабилитация в послеоперационном периоде позволяет восстановить силу мышц и движения в оперированном суставе и вернуть больного к полноценному образу жизни.
Ключевые слова: диспластический коксартроз, тазобедренный сустав, врожденный вывих, тотальное эндопротезирование.
Gerasymenko S.I., Roy I.V., Poluliakh D.M.
SI «Institute of Traumatology and Orthopaedy of NAMS of Ukraine», Kyiv, Ukraine
REHABILITATION AFTER ARTHROPLASTY IN PATIENTS WITH SEVERE TYPE OF HIP JOINT DYSPLASIA
Summary. Introduction. Medical rehabilitation is a complex of curative methods directed on recovery and development of patient's physiological functions, on revealing and activation of organism compensatory abilities with the aim of providing conditions in future for patient's comeback to active way of life. The main demands to rehabilitation are the following: early start, continuity, sequence and strict compliance of methodic demands depending on age and the patient's condition. Materials and methods. The material for this paper is the analysis of arthroplasty results in 50 patients with hip joint dysplasia Crowe III, IV type who were made 63 hip joint arthroplasties, in 13 patients arthroplasty was performed from both sides. There were 42 cases with dysplasia Crowe III type and 21 cases with dysplasia Crowe type IV. There were 45 (90 %) females and 5 (10 %) males out of patients operated. The results were evaluated according to Harris scale. Results and discussion. Hip joint arthroplasty results when severe types of dysplasia were followed up during the term between 6 months and 12 years. After arthroplasty while long term observation one achieved hip joint condition improvement in average before operative treatment from 41.7 ± 4.1 (unsatisfactory result) to 84.6 ± 6.5 points after operation in remote period that is
considered as a good condition of the hip joint according to Harris scale. Conclusions. Patients began walking on the second-third day after arthroplasty. Patients that were operated applying cementless and hybrid fixation of the components were walking loading the operated limb by approximately 30 % of their body weight gradually increasing the duration of the walk. The arthroplasty with the application of the cemented fixation of the components allowed load the operated limb up to 80 %. In 4—6 weeks after the operation the patients were walking without crutches with the full load on the limb. The patients with severe type of dysplasia of the hip joint who were performed the plastics of the acetabulum roof were recommended to prolong the rehabilitation up to 16—24 weeks after the operation with the restricted loading on the operated limb. After the radiological control and conformation of transplantat rebuilt there was recommended the walking with the stick and in 1—2 weeks without it. The timely rehabilitation in the postoperative period permits to renew the muscles strength and movements in the operated joint and get the patient back to normal way of life.
Key words: dysplastic coxarthrosis, hip joint, congenital dislocation, total arthroplasty.
TOM 17, №5 • 2016
www.mif-ua.com,http://trauma.zaslavsky.com.ua
75
