Районування сільських територій як база адміністрування сталого землекористування Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

2. Грищенко В.Н. Использование биотехнических мероприятий в охране редких видов птиц. Обзор мировой литературы / В.Н. Грищенко // Практичш питання охорони птах1в. -Чершвщ. - 1995. - С. 10-52.

3. Корелов М.Н. Материалы по экологии и экономическому значению золотистой щурки / М.Н. Корелов // Известия АН Казахской ССР. - Сер.: Зоологическая. - 1948. - Вып. 7. -С. 107-123.

4. Крапивный А.П. К вопросу о трофических связях золотистой щурки / А.П. Крапивный // Вестник Харьковского ун-та. - 1990. - № 346. - С. 84.

5. Ручкин Н.В. К питанию птенцов золотистой щурки / Н.В. Ручкин // Птицы бассейна Северского Донца : матер. 4-ой и 5-ой конф. изучение и охрана птиц бассейна Северского Донца. - Харьков. - 1998. - Вып. 4-5. - С. 62-65.

6. Симочко М.Д. Заселенность искусственных гнездовий в дубравах Закарпатья / М.Д. Симочко // Вестник зоологии. - 1975. - № 4. - С. 51-54.

7. Шупова Т.В. К вопросу о питании удода в условиях степной зоны Украины / Т.В. Шупова // Вюник Луганського державного педагогичного ушверситету iм. Т. Шевченка. -2002. - № 1. - С. 69-71.

8. Эйгелис Ю.К. Питание гнездовых птенцов сизоворонки Coracias garrulus в Са-вальском лесничестве / Ю.К. Эйгелис // Русский орнитологический журнал. Экспресс-выпуск. - 2002. - № 189. - С. 622-624.

9. Aviles J. Nest-boxer used by Eurasian Restrels Falco tinnunculus are preferred by rollers Coracias garrulus / J. Aviles, J. Sanchez, D. Parejo // Folia zool. - 2001. - Vol. 50, № 4. -Pp. 317-320.

10. Greutz G. Zum Vorkommen der Blauracke (Coracias garrulus L.) in der Oberund Nider-lausitz / G. Greutz // Abh. und Ber. Naturkundemus. - Görlitz. - 1975. - № 8. - S. 25-27.

Шупова Т.В. Ракшопод1бш птахи (Coraciiformes) як регулятор чи-сельност1 фмофапв

Здшснено аналiз харчування звичайно! бджолощки та сиворакшi в умовах Степу Укра1ни. Бджолощка корисна в боротьбi проти шкщнигав родiв Anisoplia, Oxythyrea, Anacridium, Oedipoda, частка яких становить вщ 30 % до 53,4 % ращону птахiв. Птахи шкодять бджолярству лише восени за рахунок мшруючих зграй. Сиво-ракша знищуе великих фмофапв. У харчових пробах сиворакшi частка Coleoptera -56,7 %, а Orthoptera - 19,5 %. Рекомендовано приваблювати цих птах1в у культурний ландшафт як природного ворога фмофапв та охороняти мюця 1х юнування.

Ключовi слова: сиворакша, бджолощка, кормовий ращон, комахи-ф™фаги.

Shupova T.V. Coraciiformes as regulator of phytophagans' number

Nutrition of Bee-eater and Roller in the Steppe zone of Ukraine is analyzed. The Bee-eaters fight with vermin of genus Anisoplia, Oxythyrea, Anacridium, Oedipoda. They account about 30-53,4 % of birds' ration. The Bee-eaters damage beekeeping only in autumn by migrating birds. Roller eats large phytophagans. Coleoptera (56,7 %) and Orthop-tera (19,5 %) are in roller's nutrition. These birds need to attract to cultural landscape as natural phytophagans' enemy. Their places need to protect.

Keywords: Roller, Bee-eater, fodder ration, vermin of plants.

УДК 332.3 Асист. Н.1. Кришеник -

Львiвський нащональний аграрний унтерситет

РАЙОНУВАННЯ С1ЛЬСЬКИХ ТЕРИТОР1Й ЯК БАЗА АДМ1Н1СТРУВАННЯ СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Проаналiзовано проблеми районування сшьських територш, яга виступають базою адмшютрування сталого землекористування. Визначено поняття ландшафтно-еколопчного районування. Проведено районування на прикладi Закарпатсько! области Визначено, що в межах кожно! ландшафтно-еколопчно! зони регюну можливо за-безпечити реалiзацiю окремого напряму розвитку територи.

Ключовг слова: районування, землекористування, ландшафт, сшьсьга територи.

Науковий вкник Н.1Т У Укра'1'ни. - 2013. - Вип. 23.7

Постановка проблеми. В умовах сучасного землеустрою виникае не-обхiднiсть подальшого розвитку ефективних форм та методiв управлiння землекористуванням, регулюванням земельних вiдносин i3 урахуванням до-пущених помилок, з метою виршення iснуючих проблем на основi плануван-ня, правового режиму землекористування шляхом зонування та районування земель за 1х категс^ями, типами землекористування з врахуванням економiч-но! придатносп земель та суспiльних потреб. У цьому контекстi проблема ра-цюнального землекористування, соцiально-економiчного перерозподiлу та оптимiзацп 1х використання стае вкрай актуальною, особливо iз залученням до цього важливого процесу територiальних громад.

Анал1з останн1х досл1джень i публ1кац1й. Теоретичш й методолопч-нi пiдходи до районування земель та землекористування на сучасному етат розвитку земельних вщносин дослiджували такi науковцi, як: 1.К. Бистряков, В.В. Горлачук, Г.Д. Гуцуляк, А.М. Третяк, М.1. Лавейкiн та ш. Вони проана-лiзували та обгрунтували як теоретичнi засади районування землекористування сшьських територiй, так i основнi функцп, принципи, мехашзми та напрями управлiння земельними ресурсами. Однак на значну увагу заслуго-вують вивчення та розроблення заходiв щодо вдосконалення районування сiльських територш як бази адмiнiстрування сталого землекористування.

Постановка завдання. Метою роботи е розроблення моделi комплексного функцюнального тдходу до районування сiльських територш як бази адмшстрування сталого землекористування.

Виклад основного матерiалу. Сiльськi територп об'еднують природ-нi, виробничо-господарськi, сощальш, полiтичнi складники, що перебувають тд управлiнським i регулятивним впливом територiальних громад, органiв мiсцевого самоврядування, оргашв державно! влади, бiзнесу та громадськос-тi. Термiн "сiльськi територп" використовують для позначення сшьсько! мю-цевост конкретних частин кра!ни, а саме: природно-економiчних, адмшю-тративно-територiальних утворень тощо. Важливим аспектом iснування сiльських територш е те, що вони е ресурсною базою для сшьського госпо-дарства, розвиваються у тiсному зв'язку, але кожний сво!м шляхом [4, с. 178179]. Досягнення економiчного зростання загалом у державi можливе лише за умови забезпечення такого ж розвитку окремих сшьських територш тери-торiальних громад, як являються базою адмiнiстрування сталого землекористування i формують суспiльство загалом.

Для забезпечення гармошзацп процесу еволюцiйного розвитку приро-ди i суспiльства як цшюного компонента, створення сприятливих оптималь-них умов для ефективного землекористування, недопущення подальшо! дег-радацп земель, забезпечення здорово! життедiяльностi наших нащадюв необ-хiдно забезпечити найкраще стввщношення мiж економiчними, соцiальними екологiчними та технолопчними чинниками. Досягнення результату, який би давав очжуваш наслiдки, неможливе без комплексного районування землекористування сшьських територш, яке дае змогу бшьш детально враховувати властивостi земельних ресуршв.

2. Екологiя довкiлля

71

Науково-iнформацiйну основу проектування адаптивних агроекосис-тем i агроландшафтiв становлять спецiальнi класифжацп i районування (зо-нування) землевпорядковувано1 територп та синтезуючi покомпонентнi дос-лщження й вишукування (геоморфолопчш, Грунтов^ пдрогеолопчш, мжрок-лiматичнi та iншi) [2, с. 12].

Для цшей землеустрою застосовуються практично всi види районування (природно-сшьськогосподарське, еколого-економiчне та ш.), якi харак-теризуються единою просторовою визначенiстю. Результатом районування е мережа райошв, яка вiдображае об'ективну iерархiчнiсть просторових систем.

Дослiджуючи та аналiзуючи вiтчизнянi пращ, в яких розкрито питан-ня екологiчного орiентованого районування, варто зазначити, що у сучаснш науцi досi немае спшьно! думки щодо видiв, принципiв та критерпв такого районування. Тому проблемними завданнями ще залишаються розроблення конкретних методик дослщжень, визначення оцiночних показникiв, що дало б змогу перетворити еколого-географiчне районування загалом i ландшаф-тно-еколопчне зокрема в ефективний засiб наукового i практичного виршен-ня еколого-економiчних проблем на всiх територiальних рiвнях [3, с. 69].

Закон Укра1ни "Про охорону земель" вiдповiдно до ст. 26 [1] визначае, що природно-сшьськогосподарське, еколого-економiчне, протиерозшне та ш-шi види районування (зонування) земель включають:

• поди земель за цшьовим призначенням з урахуванням природних умов, аг-робюлопчних вимог сшьськогосподарських культур, розвитку господарсько! д1яльносл та приоритету вимог еколопчно! безпеки;

• установления вимог щодо рацюнального використання земель в1дпов1дно до району (зони);

• визначення територш, що потребують особливого захисту в1д аитропогеиио-го впливу;

• установлення в межах окремих зон необх1дних вид1в еколопчних обмежень у використанш земель або Грунив з урахуванням !х геоморфолопчних, при-родно-юнматичних, Грунтових, иротиерозгйних та шших особливостей ввд-пов1дно до еколопчного району (зони).

Методичний тдхщ переходу вщ природно-сiльськогосподарського до ландшафтно-екологiчного районування зумовлюеться необхiднiстю видшен-ня видiв земель-таксошв мiсцевого значення - через неможливють у земле -робських районах штенсиф^вати одиницi ландшафту. За допомогою видiв земель певнi ландшафтнi категорп стають доступними для використання за умови проведення комплексного землеустрою [2, с. 14].

Ландшафтно-еколопчне районування територп - це диференщащя територп за комплексом параметрiв, що характеризують сучасний стан геосистем iз врахуванням природних умов та антропогенного впливу. Тому використання його даних у землевпорядкуванш дае змогу ефективно вирiшувати проблеми агроеколопчного та економiчного характеру, визначати еколопчно й економiчно оптимальш параметри вирощування сiльськогосподарських культур шляхом визначення агроеколопчного потенщалу вщповщно! терито-рil [3, с. 72].

Науковий вкник НЛТУ Украши. - 2013. - Вип. 23.7

Районування сшьських територш як бази адмiнiстрування сталого землекористування розглянемо на прикладi Закарпатсько! областi. Цей регiон характеризуемся з-помiж iнших яскравими особливостями. Зокрема, на вщ-мiну вiд iнших областей, земельш ресурси для ведення сшьськогосподарсь-кого виробництва на територи Закарпаття обмеженi. За даними Державно! служби статистики Украши [5], сiльськогосподарськi упддя у спiввiдношеннi до загально! плошд цих угiдь у межах Украши займають 1,1 %, рiлля - 0,6 %. Вщповщно на одного жителя област припадае 0,36 га сшьськогосподарських угiдь i 0,16 га ршш при 0,90 та 0,70 га по Укра1т.

Ще одтею характерною особливiстю регiону е те, що на господарства населення припадае 78,7 % сшьськогосподарських упдь i ними виробляеться близько 95 % валово! продукци сiльського господарства. Крiм цього, ушкаль-нiсть дослщжувано! територи полягае в тому, що в природно-юторичному вiдношеннi область подiляеться на три ландшафтних регiони: гiрський, пе-редгiрний та рiвнинний, якi значно вiдрiзняються за агроклiматичними умо-вами та рельефом.

Рис. Ландшафтно-екологiчнерайонування ЗакарпатськоИ областi

(розроблено автором)

Особливост регюну зумовлюють проведення комплексного ландшаф-тно-екологiчного районування територи. Окремi науковцi проводили подiл на природно-економiчнi зони областi, але на основi адмшютративно! одини-

цi - району. Так, за даними фахiвцiв Закарпатського шституту АПВ УААН А.В. Баляна, Г.1. Бiгана, Т.М. Боднарчук, Т.А. Кужильно!, до складу прсько! зони включено Великоберезнянський, Воловецький, Мiжгiрський, Пере-чинський, Рахiвський, Свалявський райони, до передпр'я вiднесено 1ршавсь-кий Т^вський та Хустський райони i до низовини - Берегiвський, Виногра-дiвський, Мукачiвський та Ужгородський.

На нашу думку, враховуючи класифжащю придатносп земель, рельеф, Грунтоформiвнi та шдстилакш породи, умови зволоження, ландшафтно-еко-лопчне районування потрiбно вдосконалити i не прив'язувати до адмшютра-тивно! одинищ - району (рис.). Отже, в межах кожного ландшафтного регюну можливо забезпечити реалiзацiю окремого напряму розвитку територп.

У табл. 1 наведено результати районування земель Закарпатсько! об-ласт в розрiзi ландшафтних регюшв.

Табл. 1. Районування земель ЗакарпатськоТ област1 в розр1з1 ландшафтних регюшв '

Площа, тис. га (до районування)

Адмшстративно-територ1альна

одиниця (райони, м1ста)

Загальиа площа,

ий

н нф

на

зиша

ид

§

л

ийй Й к

о

д В й еа

и

Площа, тис. га (тсля районування)

й

ит кф

а &

гн ан

л

й

I н Д I -©I о

| а 'Й

! §

л

икни

5 й « »ИЗ

а Э ^ и 1 а рн

еа пела

ий

ий Н К

И О

ь с § 'С

1-С ан л

Берег1вський

65,4

65,4

65,4

Великоберезнянський

81,0

81,0

2,5

15,3

63,2

Вииоградiвський

69,5

69,5

63,4

6,1

Воловецький

54,4

54,4

0,3

54,1

[ршавський

94,4

94,4

25,9

49,8

18,7

Млжпрський

116,3

116,3

0,6

115,7

Мукачiвський

99,7

99,7

62,0

37,7

Перечииський

63,1

63,1

6,6

33,1

23,4

Рахiвський

189,2

189,2

180,7

Свалявський

67,6

67,6

1,4

30,9

35,3

Гячiвський

181,8

181,8

52,7

129,1

Ужгородський

86,6

60,7

25,9

Хустський

99,8

99,8

31,4

38,5

29,9

м. Ужгород

3,5

3,5

3,5

м. Мукачеве

2,8

2,8

2,8

Всього

1275,2

327,5

376,0

571,7

325,7

299,4

650,1

тис. га

*Джерело: розраховано автором.

З даних, наведених у табл. 1, спостершаемо за перерозподшом земель в межах ландшафтних регюшв. У табл. 2 наведено структуру земель в розрiзi ландшафтних регюшв.

Таке районування дае змогу виокремлювати перспективш напрями розвитку сшьських територш в контекст сталого розвитку землекористуван-ня, яке е системою, якш притаманна гармошзащя вшх процешв життедiяль-

Науковий вкник Н.1Т У Укра'1'ни. - 2013. - Вип. 23.7

носп. У цьому контексп будь-якi змiни земельних вщносин, перерозподiл функцiй зeмлi або соцiально-eкономiчний розвиток територп повиннi узго-джуватися з рекреативними можливостями довкшля, тобто здiйснюватися в умовах еколопчно! безпеки вiдтворювальних процeсiв [6, с. 66].

Табл. 2. Структура земель ЗакарпатськоТ облает в рочр'т ландшафтних регютв *

Ландшафтний регюн

Загальна площа

до районування

тис. га

%

тсля районування

тис. га

%

Рiвнинний

327,5

25,7

325,7

25,5

Передпрський

376

29,5

299,4

23,5

Прський

571,7

44,8

650,1

51,0

Всього

1275,2

100,0

1275,2

100,0

*Джерело: розраховано автором

Висновки. Внаслщок запропонованих основних концептуальних поло-жень ландшафтно-eкологiчного районування сшьських тeриторiй як бази адмь нютрування сталого землекористування та рeалiзацil накреслених заходiв що-до вдосконалення основних принцитв зонування дасть змогу окреслити нап-рями розвитку рeгiону в контексп сталого розвитку. Крiм цього, землевпоряд-не забезпечення, пов'язане iз розвитком сiльських тeриторiй, прiоритeтних проеклв у цiй сфeрi, сприятиме додатковому залученню iнвeстицiй на село.

Л1тература

1. Закон Укра1ни "Про охорону земель". [Електронний ресурс]. - Доступний з http://za-kon2.rada.gov.ua

2. Методичш рекомендацп еколого-ландшафтного землевпорядкування сшьськогоспо-дарських шдприемств / А.М. Третяк, В.О. Леонець та ш. - К. : ННЦ "1н-т аграрно! економжи", 2006. - 92 с.

3. Казьм1р П.Г. Оргашзащя сшьськогосподарського використання земель на ландшаф-тно-eкологiчнiй основ! / П.Г. Казьм1р, Н.С. Стойко, М.В. Дроздяк та ш. / за заг. ред. П.Г. Казь-м1р. - Льв1в : Вид-во СПОЛОМ, 2009. - 254 с.

4. Радомський С.С. Управлшня земельними ресурсми. - Т. 6. Сталий розвиток сшьських територш / С.С. Радомський. В.В. Тимошевський.А.С. Попов, М.Г. Ступень, Л.В. Ткачук, Н.е. Стойко, А.М. Шворак - TEMPUS IV. - Донецьк : Вид-во УНИТЕХ, 2012. - 416 с.

5. Сшьське господарство Укра!ни. Статистичний зб. - К. : Вид-во Держслужби статистики Укра!ни, 2012. - 386 с.

6. Третяк А.М. Еколопя землекористування: теоретико-методолопчш основи формуван-ня та адмшютрування : монограф1я / А.М. Третяк. - Херсон : Вид-во Гршь Д.С., 2012. - 440 с.

Кришеник Н.И. Районирование сельских территорий как база администрирования устойчивого землепользования

Проанализированы проблемы районирования сельских территорий, которые выступают базой администрирования устойчивого землепользования. Определено понятие ландшафтно-экологического районирования. Проведено районирование на примере Закарпатской области. Определено, что в пределах каждой ландшафтно-экологической зоны региона возможно обеспечить реализацию отдельного направления развития территории.

Ключевые слова: районирование, землепользование, ландшафт, сельские территории.

Kryshenyk N.I. Zoning in rural as database administration of the sustainable land management

At the article the problems of zoning rural, which are the basis for sustainable land management, are analysed. The concept of the -ecological zoning are defined. Conducted of the zoning as an example Zakarpatska region. Determined that within each landscape-ecological zones of the region may provide a direct implementation of specific development areas.

Keywords: zoning, land use, landscape, rural.

УДК630.71 Асист. М.М. Ф1так-НЛТУ Украши, м. Льв1в

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-РЕКРЕАЦШНО1 СТЕЖКИ МУЗЕЮ НАРОДНО1 АРХ1ТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ У ЛЬВОВ1

Запроектовано еколого-рекреацшну стежку з описами 28 видових точок у де-сятьох етнозонах Музею. Запропоновано основш напрями формування узлюь св^-лохвойних, темнохвойних та дрiбнолистих деревосташв з використанням методiв ландшафтних рубань та ландшафтних культур у 68 рослинних асощащях.

Ключовг слова: еколого-рекреацшна стежка, Музей народно! арх^ектури та побуту, етнозона, ландшафтш рубки, ландшафтш культури, узлюся.

В умовах сталого розвитку, який охопив сучасне суспшьне життя, не-обхщним завданням е тдвищення еколопчно! свщомост людей. Одним iз шляхiв цього процесу е тдвищення знань про природно-еколопчт та есте-тичт особливосп краю. Для цього облаштовуються спещальт еколого-рек-реацшш стежки iз пiзнавально-навчальними та рекреацшними функцiями.

Головна мета еколого-рекреацшно! стежки - виховання еколопчно-грамотно! поведшки людини в навколишньому природному середовищ^ по-ширення знань про природу та людину як невiд'емну частку довкiлля.

У наказi № 330 Мшстерства охорони навколишнього природного се-редовища Укра!ни "Про затвердження Положения про рекреацшну дiяльнiсть у межах територш та об'екгiв природно-заповiдного фонду Укра!ни" вiд 22.06.2009 р. зазначено: "Еколопчна (еколого-освiтня) стежка - спещальний маршрут, який створюеться з метою оргашзацп еколого-освiтньоl роботи шляхом демонстрацп природних, естетичних, а також культурних цiнностей". Еколого-рекреацiйна стежка дещо ширше поняття, яке ^м пiзнання еколо-гiчних особливостей якогось характерного ландшафту включае i вiдпочинок у процеш переходу вiд одного фрагменту природи до шшого, вiд однiеl пейзаж-но! картини до друго!, викликаючи емоцiйнi вiдчуття у вiдпочивальникiв.

Етнографiчнi регiони Укра!ни, зокрема тi, яю представленi в Музе!, видiляються своею неповторною красою - сосновими люами Полюся, бучи-нами Буковини i Покуття, ялицево-смерековими лiсами Гуцульщини i Бойкiвщини. На жаль, бiльша частина насаджень Музею сформована iз штро-дуцентiв видiв, зокрема дуба червоного, клена ясенолистого, робшп псевдо-акацп, а також дерев субедифiкаторiв - граба звичайного, клена гостролисто-го, клена-явора тощо.