CC BY
29Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.391-395.
УДК 821. 161. 2 - 64. 09
ПУБЛ1ЦИСТИЧНЮТЬ ЩОДЕННИК1В УКРА'ПНСЬКИХ ПИСЬМЕННИК1В
Галич О.А.
Луганський нащональний утверсит ет 1м. Тараса Шевченка, м. Луганськ
У статп розглядаюгься щоденники укра!нських письменник1в ХХ - початку ХХ1 столитя. Особливий акцент робиться на !хню публщистичшсть, що е одшею з провщних жанрових рис ще! мемуарно!' форми. Матер1алом служать щоденники В. Винниченка, О. Гончара, £. Барана.
Ключов1 слова: публщистичшсть, мемуари, щоденник, жанр, жанров1 особливосп
У л1тератур1 ХХ - початку ХХ1 столгть помгтне мюце посщають письменницью щоденники. Будучи жанром древшм i водночас молодим, вони е одним i3 найпоширешших жанрових форм мемуарно! лгтератури, публiцисгичнiсгь яко! не викликае сумнiвiв. Пiсля довгих сгорiч перебування на маргшесах лiгерагурного процесу наприкшщ другого гисячолiггя мемуари несподiвано для багатьох дослщниюв вирвалися вперед, випередивши iншi жанри навiгь суто художньо! лiгерагури. I хоча мемуарна проза представлена багатьма жанрами (роман, повють, есе, нарис, лгтературний портрет, лист, некролог тощо), щоденник у нш посщае особливе мiсце. "Якщо автобiографiя i мемуари, - зазначала Г. Сиваченко, -зображують життя з певно! часово! дисганцil й вщ того бiльш чи менш упорядковано, хронолопчно послiдовно, то щоденник немовби вихоплюе ri чи iншi поди з плину життя в момент !хнього звершення. У "Щоденнику" Винниченка щ три жанровi форми немовби сплавляються. На малiй площинi власного життя письменник намагаеться прослухати пульс цшо! доби, виразити зiткнення епох, рух iсторичного часу" [6, с.152]. "Щоденник" - страшний документ душевних страждань генiального мистця, - пише Роман Корогодський про твiр Олександра Довженка, - вш сприймаеться як сповщь художника, що оплатив цшою життя той моторошний свiт, який оствував усупереч iсторичнiй правдi, прагнучи зберегти при цьому свою художню неповторнють i самобутнiсть" [4, с.53]. На думку Бориса Хазанова, щоденник - це "лгтературний жанр, який являе собою протест проти лгтератури з !! жанрами та прийомами; протест проти само! сутi художньо! творчосп - його умовно!, ^рово! природи. Ось що таке щоденник, котрий веде письменник" [8, с.179]. „Щоденник на сьогоднi е, мабуть, найменш вивченим жанром документально! прози, одною з тих дшянок в укра!нському лiтературознавствi, яко! практично не торкалося перо дослщника лiтератури, внаслщок залежностi лiтерагурознавства, в основному, вщ панiвних тодiшнiх стереотипiв" [7, с.5]. „Щоденники - единий сьогоднi жанр, поряд зi споминами / спогадами, який я можу
читати з насолодою i користю для себе" [1, с.51], - зазначав вiдомий критик С. Баран.
Мет а ст ат т i - розглянути щоденники укра!нських письменникiв ХХ - початку ХХ1 столiття.
Акт уальтст ь даного дослiдження нерозривно пов'язана з тими кардинальними змшами, яю вiдбулися в Укра!ш тсля здобуття нею незалежностi в 1991 рощ. Ця iсторична подiя дала можливють оприлюднити щоденники вiдомих украшських митщв, частина з яких дос незаслужено замовчувалася. Щоденник як мобшьний публiцистичний жанр документально! лiтератури вщображае тi важливi громадсько-полiтичнi процеси, що вiдбувалися в суспiльному розвитку. Дослщники документально! лiтератури, зокрема мемуарiв, не раз звертали увагу на те, що штерес до не! завжди зростав у переломнi епохи, одну з яких переживае зараз Укра!нська держава на початку ХХ1 столiття, в час становлення на свгтовш аренi. Актуальнiсть пропоновано! пращ посилюеться ще й тим, що останшм часом значно зрiс штерес до творiв, присвячених особистiй долi видатних письменникiв; подiй, свiдками та активними учасниками яких були вони сам^
Пост ановка проблеми. Вивчення науково! та критично! лiтератури з дано! проблеми показуе, що як у захщноевропейському, американському та росшському лгтературознавств^ так й у вггчизняному бiльш дослiдженими е iншi жанри мемуаристики - повюп, романи, лггературш портрети, листи, - тiльки не щоденники. Практично вщсутш теоретико-лiтературнi пращ, в яких була б представлена жанрово-стильова специфша щоденниюв, !х поетика, немае узагальнюючих праць про щоденники в юторико-лггературному планi. Не дослщжуеться публiцистичний змiст цього жанру письменницько! публiцистики.
Творча практика нацiональних письменниюв минулого - початку нового столггтя наочно переконуе, що досить значна !х частина (В. Винниченко, П. Тичина, О. Довженко, А. Любченко, О. Гончар, П. Сорока, К. Москалець, С. Баран та ш.) регулярно вела щоденники. Цей жанр представлено десятками несхожих один на одного творiв, що рiзняться мiж собою в широтi охоплення життевого матерiалу, публiцистичному його наповненнi, тематичному й проблемному його розмагтп, розкритт внутрiшнього свiту, часто сягаючи нашнтимшших його глибин, проливаючи свiтло на приховаш таемницi творчого процесу, мотиващю художнiх задумiв i !хню реалiзацiю. Щоденниковi записи показують оточення письменника, розкривають перипетi! навкололiтературного життя, е джерелом вивчення свггоглядних позицiй автора, бачення ним юторичного процесу й свого мюця в ньому.
Постiйна роздвоенють полiтика та митця неухильно супроводжуе щоденниковi записи Володимира Винниченка, робить !х полiфонiчними, оскiльки для полггика характерним е рацiоналiзм мислення, постшний аналiз ситуацiй, прогнозування !х розвитку, а для митця - поглиблена увага до почутпв, емоцшних сташв i настро!в, саморефлексiй. Скажiмо, записи 1940 року переповнеш аналiзом переб^у радянсько-фiнсько! вiйни та !! впливу на подальшу долю Укра!ни. Характерним у цьому плаш е новорiчний запис письменника: „Глинянi ноги московського гевала все бшьше загрузають у фшляндську операцiю. Зарозумiлi нiкчемники Кремля все
бiльше проймаються розумiнням свое! нiкчемностi, а тому тривогою й страхом союз з Птлером уже не ховаеться. Куди там гратися в дипломатичнють. Давай швидше помочу Гiтлере, а то загину! I вже весь свгт з усмiхом повторюе благання гевала iнструкторiв для армi!, для промисловости. Ось-ось Гестапо одверто вiзьме в руки ГПУ i почне порядкувати вшм СССР. I от щкаво: що ж тодi заважатиме союзникам проводирям визнати одверто цей факт i вщповщно на нього реагувати? Для нас, бщних... прокажених в укр. кутку - це не абстрактне питання: з ним в'яжеться наша доля" [2, с. 9]. А паралельно з цим тривае напружена штелектуальна праця: „Знову з'являеться щея роману мого життя. Переглянути всю смугу буття, якою я пройшов, i зафiксувати !! так, як я !! бачу тепер. Коли б милi американцi замовили меш якраз оцю роботу, !! вистачило б, здаеться, томiв на десять. Не мое маленьке юнування, а велике життя тих великих нацюнальних колективiв, серед яких мое оте iснування тяглося ниточкою" [2, с. 24].
Однак для того, щоб займатися полгтикою чи лгтературою, треба мати засоби для матерiального забезпечення. В емпраци В. Винниченко таких засобiв не мав, особливо в 40^ роки. Ось чому в його щоденниках трапляються й нерщко такi нотатки: „Трошки неспокшно: щодня ми обое хочемо цший день !сти. Наше годування бщше все бiльше, фруктiв уже майже немае, горiхiв зовсiм не !мо, молока пiвлiтра на двох, пшеницю економимо, а сама городина, очевидно, за вшх справитись не може. I нам весь час хочеться !сти..." [2, с. 24].
Г. Костюк зазначав: „На вшх записниках В. Винниченка лежить тавро його неспокшно!, могутньо!, яскраво-суперечливо!, але сильно! i чесно! особистости, його безнастанних пошукiв правди, добра i щастя для людей. У цьому чи не найбшьша тзнавальна вартiсть його записок для нас i для наступних поколiнь" [5, с. 28].
Яскравий вияв знайшла публiцистичнiсть у щоденниках О. Гончара, особливо останшх роюв життя, коли з великими потугами почала утверджуватися укра!нська державнють. 21 сiчня 1992 року письменник занотовуе: „Те, що менi зараз розповши, - це жахливо! Демократи стають хапугами! Купують „мерседеси" на чорнобильську валюту, що !! так щедро й зворушливо жертвувала дiаспора для порятунку чорнобильських дiтей, зовшм не сподiваючись, що липучi доляри прилипатимуть до липучих загребущих рук" [3, с. 396]. За мюяць до смерт письменник записав у щоденнику те, що його найбшьше турбувало: „Найбшьшим лихом для Укра!ни е нацiональне само!дство. Нема ненавист лютiшо!, нiж та, що виникла мiж самими укра!нцями" [3, с. 571].
Щоденники Свгена Барана писалися зовшм в iнший час, а тому !хня публiцистичнiсть прямо пов'язана з суспшьно-полгтичними подiями Укра!ни початку XXI статття. Це i реакщя критика на затягування справи про вбивство журналюта Гонгадзе („Справа журналюта Гонгадзе, яка тягнеться з вересня 2000-го, переконуе мене, що моею кра!ною править Хунта, хитрша i цинiчнiша за пiночетiвську") [1, с.25], корумпованiсть владних структур („Офiцiйна влада всуцшь корумпована. Незалежна Укра!на 2001 року нагадуе менi Рим чашв Нерона i Калi гули - розпуста, одна розпуста на вершиш й рабське „воляче" мовчання низiв" [1, с.34]), вiдгук на вщвщини Укра!ни Папою Римським („23-27.06. - перший вiзит Папи Римського !вана-Павла II (Кароля Войтили) в Укра!ну. Це Боже благословення через
Папу. Вш - единий сьогодш духовний лiдер християн" [1, с. 36]), розповщь про ситуащю в Спiлцi письменникiв („Пройшли сшлчансью збори, обирали делегатiв на з'!зд... Спiлка перетворилася на найвiдсталiший колгосп. II треба ^норувати, що, за великим рахунком, я й роблю" [1, с. 39]). Щоденники С. Барана засвщчують, що його свщомють еволюцiонiзуе з кожним записом. З роками автор стае помiркованiшим i розважливiшим в оцiнках, про що свщчить хоча б такий запис 26 березня 2006 року: „Пройшли вибори до Верховно! Ради. Як i передбачалося, Пария Регiонiв набрала десь близько 32 %, далi йдуть БЮТ, "Наша Украша", сощалюти, комунiсти, блок Вiтренчихи. Шкода, що не пройшов блок Литвина (хоча це даш екзит-полу). Це першi вибори, якi я сприймаю спокшно. Заслуга i Помаранчево! революци, i розчарування вiд не!. Бо моя Укра!на нiкуди не подiлася. Вона зi мною i в меш. I воювати за не! бшьше я не маю потреби" [1, с. 101].
Щоденник - це жанр мемуарно! лгтератури, що, зародившись у давш часи, у ХХ столгт все ще перебував у процес становлення. Домiнантними жанровими рисами його е хронолопчна послiдовнiсть авторських нотаток, певна дискретнiсть записiв, вщсутнють единого зв'язного сюжету, спiльностi авторського замислу. Як мемуарний жанр, щоденник мае бшьшють рис, притаманних для мемуарно! лгтератури в цшому. Зокрема, йому характерш суб'ективнiсть, документальнiсть, асощативнють, концептуальнiсть. Водночас такi жанровi риси, як звернення до минулого, наявнють двох часових плашв, у щоденниках мають специфiчний вияв, адже дистанщя в часi мiж подiями i записами про них наближаеться до нуля. I тшьки справдi великим письменникам минулого столгття, таким як В. Винниченко, О. Довженко, О. Гончар i деяким шшим, удалося подивитися на сучасну !м дшснють з позицiй майбутнього й помгтити в нiй тенденци, що будуть домшувати в наступнi десятилiття.
Висновки. Щоденники укра!нських письменникiв ХХ столгття дають багатий матерiал не лише для теори й ютори лгтератури, а й для юторюграфп, що само по собi е цшним iсторико-культурним феноменом. Своерiднiсть щоденникiв згадано! доби полягае в тому, що часто вони, акцентуючи увагу на буденних подiях життя авторiв, у шдтексп висловлювали одвiчнi потаемнi прагнення укра!нського народу, виражали його волелюбний дух. I хоча щоденники минулого статття рiзняться мiж собою життевим матерiалом, що лiг до Лхньо! основи, адже умови життя, в яких довелося працювати авторам, були абсолютно несхожими. Для В. Винниченка - це i дореволюцшна доба з частою змшою мюця перебування, арештами, конспiрацiею, переслiдуваннями; спроба очолити нащонально-визвольну боротьбу в добу революци 1917-1920 рокiв i десятилiття поневiрянь по тому в емiграцiI. Щоденники Олеся Гончара - це понад п'ятдесят роюв украшсько! iсторiI, переважно друго! половини ХХ столiття. народу. Його записи - це своерщна кардюграма доби з вiйною, тяжкими сталшськими повоенними роками, короткочасною хрущовською "вщлигою", роками застою й радютю здобуття незалежностi. Почуття творчо! особистосп в складну добу становлення незалежно! Укра!ни вiдтворено в щоденниках С. Барана початку ХХ1 столiття. Публщистичшсть щоденникового жанру не викликае жодних сумнiвiв.
Список лгтератури
1. Баран £.М. Наодинщ з литературою... Щоденников1 нотатки, есе!. - Луцьк: ПДВ „Твердиня", 2007. - 172 с.
2. Винниченко Володимир. Щоденники // Ки!вська старовина. - 2001. - №3. - С. 9-25.
3. Гончар О.Т. Щоденники: У 3-х т.: Т.3 (1984 - 1995) / Упоряд., тдгот. текспв, шюстр. матер1алу В.Д. Гончар. - К.: Веселка, 2004. - 606 с.
4. Корогодський Роман. Довженко: вчора, сьогодш, завтра в кра!ш нацюнально! культури // Дивослово. - 2001. - №4. - С. 52-54.
5. Костюк Григорш. Записники Володимира Винниченка // Винниченко Володимир.
- Щоденник. - Т.1. Едмонтон, Нью-Йорк: Канадський шститут укра!нських студш, 1980.-С. 11-28.
6. Сиваченко Галина. "Кому пов1м печаль мою?.." (Неопублжоваш щоденники В. Винниченка) // Кшвська старовина. - 2000. - №3. - С. 175-153.
7. Танчин К.Я. Щоденник як форма самовираження письменника / Льв1в. нац. ун-т 1меш I. Франка. - 10.01.06 - теор1я лгтератури. - Дис. канд. фшол. наук. - Льв1в, 2005.
- 198 с.
8. Хазанов Борис. Дневник сочинителя // Октябрь. - 1999. - №1. - С. 176-188.
Галич АА Публицистичность дневников украинских писателей
В статье рассматриваются дневники украинских писателей ХХ - начала XXI века. Особый акцент делается на их публицистичности, что является одной из ведущих жанровых особенностей этой мемуарной формы. Материалом служат дневники В. Винниченко, О. Гончара, Е. Барана.
Ключевые слова: публицистичность, мемуары, дневник, жанр, жанровые особенности
Halych АА Publicism of diaries of the Ukrainian writers
In the article the diaries of the Ukrainian writers are examined XX - beginning of a XXI age. Special accent is done on their publicism that is one of leading genre lines of this memoir form. Diaries serve as material of V. Vinnichenko, O. Honchar, E. Baran.
Key words: publicism, memoirs, diary, genre features
Пост упила до редакци 12.09.2008 р.
