CC BY
23ФЕНОМЕН СОРОМУ В ГЕШТАЛЬТ П1ДХОД1
Т. А. Демидова Херсонський державний ушверситет
Резюме: У статп розглядаються природа i визначення поняття сором, особливосп його про-яву в одному з напрямшв психологи - гештальт пiдходi. Аналiзуються функди i роль сорому, його позитивш та негативш сторони в продесi розвитку особистосн.
KAroHOBi слова: сором, интроекдя, автентичшсть, нардисичний розлад, гештальт пiдхiд.
PHENOMENON OF SHAME IN GESTALT APPROACH
T. A. Demidova Kherson State University
Resume: The article considers the nature and definition of shame, especially its manifestation in one of the areas of psychology - Gestalt approach. Analyzes the function and role of shame, its positive and negative aspects in the development of personality.
Keywords: shame, introjection, authenticity, narcissistic disorder, gestalt approach.
УДК 616.89-008-085.851
ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА ТАКТИКА ПРИ СОМАТОФОРМНИХ РОЗЛАДАХ В СИСТЕМ1 ГЕШТАЛЬТ-МОДЕЛ1
Л. В. Животовська ВДНЗУ "Укра1нська медична стоматолоична академш", м. Полтава
Резюме: В статп викладено основш принципи психотерапевтичного впливу в системi гештальт-модел при роботi з падieнтами з соматоформними розладами. Запропонована поетапна психотерапш з визначенням мгшеней психотерапевтичних штервендш.
Ключовi слова: соматоформнi розлади, гештальт-терап1я, принципи психотерапи.
Актуальнiсть вивчення соматоформних розлад1в, якi мають топiчну приналежшсть до проекди одного або б1льше органiв/систем, визначаеться як високою поширешстю таких психосоматичних розладiв, так i недостатньою розробленiстю проблеми в цмому [1, 2].
Поняття соматоформнi розлади введено в МКХ-10, причому вони об'еднуються в одну групу з невротичними i стресовими розладами, виходячи iз загально1 «психогенно!» етiологii. Загальною ознакою соматоформних розладiв, згiдно з данною класифiкадiею, е «повторюва-не виникнення фiзичних симптомiв поряд з постшною вимогою медичних обстежень всу-переч негативним результатам, що пщтверджуються, i запевненням лiкарiв про вщсутшсть фiзичноi основи для симптоматики». Навпъ коли виникнення i збереження симптоматики тюно пов'язанi з неприемними життевими под1ями, труднощами чи конфлштами, хворi не бажають обговорювати можливостi 11 психолоично! зумовленостi [3].
З кл1шчних позидш соматоформнi розлади можуть бути представлен у виглядi больо-вих (аличних) синдромiв (кардiалгii, абдомшалги, мiалгii), рiзних сенестопатiй (неприемних, дискомфортних вщчутпв) i вегетативно1 дисфункди. Серед останшх у практидi лiкарiв загально1 практики найбмьше значення мають розлади сердево-судинно1, дихально1, шлунково-кишково1, сечостатево1 сфер. Поряд з проявами вегетативно! дисфункди рiзного ступеню вираженостi загальною ознакою всгх соматоформних розладiв е наявнiсть у хворих симптом1в тривоги, якi виявляються ситуацшно обумовленими, в зв>язку з чим пащенти намагаються уникати вщповщних ситуацш. Нерщко симптоми тривоги поеднуються з проявами депреси [4].
Спмьними ознаками соматоформних розлад1в е наступш:
• повторюваш множинш та вар1абельш соматичш скарги в драматизованому виклад^
• виникнення розладу, як правило, у молодому вщ1,
• тривалгсть не менше 2-х роюв,
• пошук допомоги у лiкарiв р1зних спед1альностей,
• прагнення до обстежень, в тому числ й швазивних,
• неможливiсть пояснити скарги будь-якими наявним захворюванням,
• недовiра до встановленого дiагнозу,
• содiальна або амейна дезадаптащя.
Саме тому пошук нових ефективних методiв терапи соматоформних розлад1в залишаеться одним з важливих напрямюв медидини [5, 6]. Для терапи падiентiв з соматоформними розладами використовуються комплекснi пiдходи, в яких поряд з психофармаколоичним впливом значне мюде займають психотерапевтичш програми. Вплив психотерапи слщ розглядати з точки зору наступних приндипiв в рамках стимуло-реактивно! моделi: а) приндипи утворення емодiйно-поведiнкових комплексiв, б) приндипи взаемоди емощй з вiсдеральними функщональними системами, в) приндип адаптивно! рол емодш (емоди можуть викликати гуморальш та метаболiчнi розлади), г) приндип саморегуляди (емощ! реал1зують мгжсистемну взаемодга завдяки едностi нейрофiзiологiчного субстрату емодш, поведшки та умовно-рефлекторно! регуляди) [7].
Загально фiзiологiчний приндип функщонально! м1жсистемно! взаемоди пояснюе вплив емодш на гомеостаз органiзму, когнiтивну систему, систему мотивiв, гормональний статус та вгсдеральш функди. Тому люба терапевтична штеракщя стосуеться як емодшних зон мозку, так i регуляторних взаемовiдносин дих дентральних зон з гормональними продесами i функд1ями внутр1шн1х органiв (наприклад, почервоншня обличчя, напруження м'яз1в та сердебиття при гнiвi). З урахуванням даних приндип1в стае зрозуммим, що так як дiяльнiсть зорових, слухових, нюхових та смакових аналiзаторiв залежить вщ емодшного стану, то е також справедливим i зворотне взаемовщношення. Опосередковане психотерапiею керування емод1ями та асощативними образами торкаеться всх структурно i функдiонально зв'язаних систем та продеав, включаючи внутрiшнi органи, метаболiчнi та адаптащйш реакди [8].
Метою дослщження було визначити основнi приндипи психотерапевтичних iнтервендiй в системi гештальт-модел в терапi! пащентав з соматоформними розладами.
Пщ нашим спостереженням знаходилося 38 пащентав (30 жшок, 8 чоловтв) вшом вщ 23 до 45 роюв. Згiдно МКХ-10 у 11 пащенпв дiагностовано соматизований розлад (F45.0), у 3 - недиферендшований соматизований розлад (F45.1), у 4 - шохондричний розлад (F45.2), у 16 - соматоформну вегетативну дисфункщю (F45.3), у 4 - соматоформний больовий розлад (F45.4). Ва падiенти пройшли загально клiнiчне обстеження та курс симптоматично! i загальнозмщнюючо! фармакотерапи iз застосуванням вiтамiнiв, адаптогешв, седативних засобiв, антидепресантав. При розробцi системи психотерапi! для пащентав з соматоформними розладами ми обрали комплексний шдхщ, який поеднував шдивщуальш та груповi форми терапевтичного впливу. В якостi основного терапевтичного методу ми застосовува-ли гештальт-терапгю [9, 10, 11].
Для одшки стану хворих в продеа терапи використовували шкалу Мoнгомерi-Асберга (MADRS) для одшки депреси (Montgomery S. A., Asberg M., 1979), методику вимiрювання р1вня тривожностi Тейлор (в адаптащ! Т. А. Немчинова), методику САН (самопочуття, актившсть настрш) для характеристики самоодшки особистостi, шкалу загального клiнiчного вражен-ня (CGI-I) (J. Endicott, R. L. Spitzer, J. L. Fleiss, 1976).
Психотерапевтична програма в комплексному лшуванш падiентiв з соматоформними розладами була структурованою та мала певну послщовшсть еташв. На першому етапi терапевтично! взаемодi! сесi! тривалштю 60 хвилин проводилися 2 рази на тиждень про-тягом 4 тижшв.
Метою першого етапу було формування мотиващ! пащентав для учасп в груповiй психотерапi!, зниження тривоги, пов'язано! з необхiднiстю саморозкриття. Заняття на етапi формування групи починалося з ознайомчо! зустрiчi, пiд час яко! терапевт виясняв моти-ви пащенпв до участi в груповш терапи, шформував про загальну тривалють курсу, частоту, час групових зустрiчей. Падiентам пропонувалося коротко розказати про себе, сво! очжування вщносно курсу психотерапи. На дьому ж еташ вводилися основнi правила та
норми групово! учасл, встановлювався своерГдний психотерапевтичний контракт вГдносин.
На даному еташ застосовувалися вправи на усвГдомлення, метою яких було знакомство учасникГв з продесуальним усвГдомленням (awareness), зниження р1вня тривоги у фазi орГентащ! за рахунок Гнтеракдш в малих групах. Часто падГенти на початковому еташ мали симптом-орieнтований рГвень запиту. Фокусування уваги на соматичному регiстрi сприяло зменшенню суб'ективно! психолопчно! важкостГ переживань. Соматичний симптом пропо-нувалося розглянути як екзистендшне послання падГенту, спроба його глибинно! особисгосгi повГдомити про те, що щось важливе в житгi вГн iгноруе. У зв'язку з дим проводилися вправи на ГдентифГкадГю з симптомом. Даний блок вправ дозволяв перейти з символГчно! мови симптомГв до особистюно! проблематики, не iгноруючи значимГсть симптомiв, а перево-дячи !х на мову вгдносин. Змiна «смислово! рамки» симптоматики сприяла перетворенню вГдношення до хвороби, переводила терапевтичний фокус з симптоматичного на патогене-тичний, особиспсно-дентрований рГвень.
Важливим терапевтичним фактором було навчання освiдомленню та прийняттю так званих негативних емодГй, як регуляторних сигналГв. Фокусування на сенсомоторних компонентах переживань дозволяло вербалГзувати емодГйний досвГд, вГдновити зв'язок емодГй i ситуадИ, i таким чином асимГлювати та iнтегрувати негативнi емодГ!, знизивши !х iнтенсивнiсть. Фокусування на тГлесних та емодГйних компонентах переживань також дозволяло використовувати !х в якосп «човника» до переживань, пов'язаних з раннГм травматичним досвiдом, закрГпленим в продедурнш пам'ятi i афективних компонентах дисфункдГональних систем.
Використовувалася вправа, присвячена усвГдомленню внугрiшнього дiалогу. З точки зору теори гештальт-терапи, внугрiшнiй дiалог пов>язаний з регрофлексiею експресивних висловлювань, спрямованих до iншого. Часгiше за все ретрофлектуеться змiсг агресивного характеру, ретрофлекс1я дратiвливосгi та гнiву призводить до переживання образи, а потм провини. ДослГджуючи внугрiшнiй дiалог, учасники усвГдомлювали, що саме i як виявилося ретрофлексованим в актуальних значимих вГдносинах, якi емоди лишилися невисловлени-ми або були пригнiченi. Пацiентам пропонувалося переадресувати сво! думки конкретнш людинi, що дозволяло досягнути кращого контакту.
У випадку Гнтерперсонального конфлГкту розкриття звичних ретрофлексГй змГнювало структуру стГйких вгдносин та фiксованих ролей. Ще одним iз компонентiв усвГдомлення внугрiшнього дiалогу було виявлення штроекпв, якi упiзнавалися як «голоса батькГв». Таким чином учасники групи починали знайомство з полярними частинами свого конфлГкту i на-вчалися Гдентифшувати Гнтроекти, що обумовлюють обсяг ретрофлектовано! агреси.
Другий етап - етап сфокусовано! тераш!. Тераиевтичнi сеси були груповими тривалГстю 90 хвилин i проводилися 1 раз на тиждень протягом 4 мiсядiв. Власне психотерапевтичне опрадювання вГдбувалося у формi шдивщуально! психотераш! в групi. У фокусГ уваги терапи знаходився актуальний внутрГшньо-особиспсний та мiжособистiсний конфлГкт. Активний учасник заявляв про бажання прадювати з проблемою. Як правило, часом ГндивГдуально! роботи був 30-хвилинний сеанс, тсля чого протягом 15 хвилин учасники групи давали зворотнш зв'язок. Структура сеансу була приблизно наступною:
1. РозповГдь про проблему. При описанш суб>ективно значимо! ситуади учаснику пропонувалося розповГсти ii вГд першо! особи в теперГшньому часi, поступово переводячи переживання з приводу минуло! ситуади в «тут i тепер». В дей час терапевт проявляв нави-ки рефлексивного слухання, вГдображував слова падГента, акдентував емодГйно насиченi висловлювання, приеднувався до вербальних та невербальних характеристик, переводив абстрактш, узагальнюючi висловлювання падiента на мову конкретно! ситуади. Таким чином, вГдбуваеться дек1лька задач - емодГйне прийняття падГента в травматичному для нього досвГдГ, пряме звертання конфронтуе з абстрактним пояснювальним стилем, вщбуваеться активiзацiя емодГйного компонента вiдносин в теперГшнш ситуади. За рахунок звертання уваги на неусвщомлюваш компоненти, що супроводжують висловлювання (висота голосу, темп мови, поза, мжрорухи, тГлесш напруження, дихання та Гн.), якi е фоновими для клГента, вiдбуваеться фокусування суб'ективно значимого переживання в ситуади «тут i тепер» - фшури падГента.
2. Виокремлення продесу. Основною кондепщею змш в гештальт-терапп е парадоксальна теорГя змш А. Бейссера (Beisser A., 1974). ЗгГдно ще! теорп, досвщ переривання за-доволення потреб спочатку виникае як творче пристосування до змшеного поля оргашзм/ середовище, а потам стае досвГдом хрошчно! фрустрадГ!, що формуе змшену поведшку. Ви-никаючий внаслГдок хрошчного незадоволення потреб психолопчний бГль випсняеться Гз
усвщомлення, так же як i мехашзми переривання задоволення потреб. На цьому еташ важ-ливо видiлити той процес, який вщбувався в минулш ситуаци. Фокусування на процесуаль-них компонентах вщношення в умовах психотерапевтичного дiалогу сприяе встановленню зв>язку елеменпв неусвiдомленого травматичного досвiду та поведшки в актуальнiй ситуаци. Увага пащента також переноситься iз змiстовноi сторони розповiдi на процесуальну. Терапевт здшснюе перехiд («човник») вiд процесу в ситуаци «там i тодЬ до ситуаци «тут i тепер».
3. Експеримент в гештальт-тераии тдштовхуе пад1ента до активноi дii. В ситуаци ек-сперименту вiдбувалося моделювання поведiнки в умовах вiдносноi безпеки. Терапевт про-понував сфокусувати процес в тепершнш ситуадii експериментально-динамiчноi модели В процесi експерименту падiент отримував ту зовнiшню пiдтримку, якоi не вистачало йому в реальнiй життевш ситуаци. Використовувалися наступнi модел експерименту: програван-ня, спрямована поведшка, фантаз1я.
1) Програвання незавершеноi актуальноi ситуаци. Дана форма експерименту засто-совувалася при наявностi хронiчноi психотравмуючоi ситуаци в мiжособистiсних стосун-ках. Особлива увага придмялась усвщомленню звичних мехашзм1в переривання контакту та iх рол в розвитку розладу. В зону ретрофлекси часто потрапляе гнiв (замiсть того, щоб виставляти розумнi вимоги до оточуючих, виникае образа), потреба в самовираженш (сором), шшдатива (пасивнiсть або пасивно-агресивна поведiнка). Основою для проекци та ретрофлекси, в свою чергу, е стшш штроекти, що стосуються норм виразу емоцш (заборони на вираження любих форм агреси). Неусвiдомлюванi штроекти е структурними елементами ригiдноi Я-концепци i суттево обмежують дiапазон реагування особистостi. Вщпр1ваючи незакшчену життеву ситуацгю, падiент усвщомлював звичнi механiзми переривання в безпечному терапевтичному просторi, переносив новий досвщ в значимi вщносини тепершнього.
2) Програвання полярностей. Пащенти часто використовують стшш поведiнковi стратег^ в обласп вiдповiдальностi та контролю. З метою усвщомлення бмьш гнучких моделей поведшки ропонувалося програти роль, прямо протилежну тiй, яку вони використовують в житп. Технша полярностей допомагала також посилити здатшсть здшснювати влас-ний вибiр.
3) Спрямована поведшка. Спрямована поведiнка вiдрiзняеться вщ програвання б1льшою директивнiстю, меншою вiдкритiстю i мае практичну спрямовашсть на конкрет-ну поведiнку. Слщуючи простiй iнструкдii, учасник ми знайти новий поворот для давно заблокованоi поведiнки, звичних вщносин, раннього досвщу. Прикладом може бути пряма шструкц1я утримуватися вiд оцшок у пащента з пiдвищеним патерном оцшювання, або зворотня iнструкдiя (амплiфiкадiя) пасивному пащенту зберiгати пасивнiсть.
4) Робота з фантазiею. В гештальт-терапii люба фантазiя являе собою проекдiю аспектiв актуального досвщу. Мшенню терапевтичного використовування фантази в гештальт-терапii е негативне сприйняття майбутнього. Згiдно теорii гештальт-терапи, ранiше пережитий травматичний досвщ, пов>язаний з конфлштом, проектуеться в майбутне та призво-дить до звуження часовоi перспективи, яка е важливою для освiдомлення особистiстю свого життевого простору, та обмеження можливостей вибору в теперiшньому.
Нами використовувалася психодраматична технiка вiдiгрiвання фантазiйного майбутнього. Пащенту пропонувалося уявити себе та свое «екзистенцшне оточення» через вибрану iм кiлькiсть рокiв в майбутньому. Час життя символзувала вщстань мiж мiсцем, де розта-шований учасник, що вiдображуе падiента в тепершньому i мiсцем, яке займае учасник, що вiдображуе його в майбутньому. Потм вiн символчно проходив цей шлях, позначаючи для себе виникаючi почуття. Терапевт звертав увагу на невербальнi маркери переживань, негативш автоматичнi фантазii та незавершенi ди падiента. Пропонувалося моделювання свого майбутнього за рахунок введення та виключення значимих об'ектiв, програвання якогёь можливоi бажаноi дii, усвiдомлення використаних ресурсiв соцiального оточення. За рахунок ц^ роботи засвоювалися копiнг-ресурси в реальнш ситуадii падiента. Ще одним те-рапевтичним сенсом використання фантазш була асимiлядiя актуальних переживань. Три-вога за майбутне може спричиняти фобiчнi фантазii, виникнення яких опосередковуеться психологiчними механiзмами витiснення (ретрофлексii), замщення (дефлексii) i проекдii. За допомогою дослщження змiсту цих фантазiй встановлювався iх зв'язок з психчною травмою минулого. Завершальною фазою психотерапевтичноi роботи була фаза асимiляцii, яка зазвичай реалзувалася за допомогою зворотного зв'язку учасникiв групи. За рахунок цього забезпечувалося усвiдомлення падiентiв до процеав в ситуадii «там i тодi» та досягалася модифiкадiя поведшки.
Для оцшки ефективносп психотерапи анал1зувалися таш показники: симптоматичне покращення, усвiдомлення психолопчних механiзмiв захворювання, вiдновлення поруше-них вщносин особистостi. Ефективнiсть психотерапевтичного пщходу пiдтверджувалася динамiкою кiлькiсних показникiв шкали Мoнгомерi-Асберга (МАDRS): до початку психотерапи сумарний бал складав 20,4±0,56 бала, тсля першого етапу - 17,2±0,48 бал1в, пiсля завершен-ня другого етапу - 11,3±0,45 (р<0,05). За методикою Тейлор до початку психотерапи сумар-на оцшка рiвня тривожносп складала 30,5±0,87 бала, пiсля першого етапу - 24,8±0,73, пiсля другого - 11,4±0,79 (р<0,01). Порiвняння середшх показникiв за методикою САН свщчить про позитивну динамшу вс1х значень: показник самопочуття зб1льшився з 29,2±0,28 до початку психотерапii до 44,7±0,35 пiсля ii завершення, активносп - з 30,9±0,37 до 50,1±0,32, настрою - з 35,4±0,32 до 50,3±0,28 (р<0,01). Вивчення клiнiчного ефекту за шкалою CGI-I показало наступш результати: значне покращення було у 25 (65,8%) пащентш, помiрне - у 9 (23,7%), незначне - у 4 (10,5%).
Таким чином, основними принципами терапевтичного впливу при робота з пациентами з соматоформними розладами е використання активних форм роботи, фокусування на процесi в тепергшньому часi, розпод1лу вiдповiдальностi i контролю. Запропонована поетап-на психотерапiя з позицiй гештальт-пiдходу забезпечуе покращення соматично^ емощйно-особистiсноi сфери, сприяе розширенню соцiальних контактiв i може використовуватися в якосп ефективного компонента медико-содiальноi реабiлiтадii.
Лiтература
1. Малкина-Пых И. Г. Психосоматика: Новейший справочник /И. Г. Малкина-Пых.- М, ЭКСМО, 2003.- 926 с.
2. Александер Ф. Человек и его душа: познание и врачевание от древности до наших дней / Ф. Алек-сандер, Ш. Селесник.- М., 1995.- 605 с.
3. Классификация психических и поведенческих расстройств: Клинические описания и указания по диагностике // Пер. на рус. под ред. Ю. Л. Нуллера, С. Ю. Циркина.- К.: Факт, 1999.- С.143-151.
4. Михайлов Б. В. Генеалогия, механизмы формирования, клиника соматоформных расстройств и основные принципы терапии больных
5. /Б. В. Михайлов, И. Н. Сарвир, В. В. Чугунов, Н. В. Мирошниченко // Архiв психiатрií.- 2001.-Вип. 3 (26).- С. 72-77.
6. Марута Н. А. Особенности терапии соматоформной вегетативной дисфункции у женщин /Н.
A. Марута, Т.Д. Бахтеева, Т. В. Панько // Украшський вюник психоневрологи.- 2006.- Т. 14, вип. 2 (47).- С.183.
7. Кулик Б. В. Сучасш методи терапп невротичних розлащв за наявност шохондричного синдрому / Б.
B. Кулик, I. Й. Влох //Украшський вюник психоневрологи.- 2009.- Т. 17, вип. 2 (59).- С. 98-100.
8. Изард К. Эмоции человека /К.Изард - М.: Изд-во Московского Университета.- 1980.- 440 с.
9. Крыжановский Г. Н. Патологические системы в патогенезе нервно-психических расстройств / Г. Н. Крыжановский // Матер. XIII съезда психиатров России.- М.- 2000.- С.363.
10. Лебедева Н. М. Путешествие в гештальт /Н.М. Лебедева,
11. Е. А. Иванова.- Спб.: Речь, 2005.- 555 с.
12. Гингер С. Практическое пособие для психотерапевтов /С. Гингер,
13. А. Гингер.- М.: Академический проспект; Фонд «Мир», 2010.- 217 с.
14. Табачников С. И. Гештальт-терапия (философская, психологическая и патопсихологическая модели) / С. И. Табачников, В. С. Табачникова // Архiв псииатрп.- 2010.- Т. 16, № 3 (62).- С. 98-104.
психотерапевтическая тактика при соматоформных расстройствах
в системе гештальт-модели
Животовская Л. В. ВГУЗУ "Украинская медицинская стоматологическая академия"
Резюме: В статье изложены основные принципы психотерапевтического воздействия в системе гештальт-модели при роботе с пациентами с соматоформными расстройствами. Предложена поэтапная психотерапия с определением мишеней психотерапевтических интервенций.
Ключевые слова: соматоформные расстройства, гештальт-терапия, принципы психотерапии.
PSYCHOTHERAPEUTIC MANAGEMENT OF SOMATOFORM DISORDERS
IN THE GESTALT MODEL
Zhyvotovska L. V. Ukrainian Medical Dental Academy
Summary: The article outlines the basic principles of psychotherapy in the Gestalt model for the robot to patients with somatoform disorders. We have proposed a phased psychotherapy with the definition of targets of psychotherapeutic interventions.
Key words: somatoform disorders, Gestalt therapy, principles of psychotherapy.
УДК 615.851+616.89+159.9]:616-07.001
ПСИХОГЕНИИ КАК ОСНОВНОЙ СТРУКТУРНЫЙ ЭЛЕМЕНТ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧЕСКОЙ КЛИНИКИ
Ю. И. Заседа
Харьковская медицинская академия последипломного образования
Резюме. Статья посвящена рассмотрению клинико-теоретической интерпретации и си-стематизадии психогений как основополагающей составляющей психотерапевтической клиники. Представлено описание пяти уровней психогенных расстройств. Установлены основные закономерности психопатогенеза данных нарушений в зависимости от уровня развития. Идентифицирована роль психогении в формировании патологии психосоматического круга.
Ключевые слова: психогении, психотерапия, психосоматический, патогенез, клиническая психофеноменология.
Современное понимание психотерапии как синкретичной медико-психологической дисциплины обусловливает ее широкое практическое применение в сфере компетенции психоической дисциплин и ограничено лишь сопряжением с узкодисциплинарной детерминацией. В клинике так называемой «большой» психиатрии психотерапевтическая помощь используется в качестве вспомогательного лечебного метода, корригирующего или абилити-рующего определенные психические функции и процессы, изолированно в структуре психической патологии. В психологии психотерапевтическое обеспечение способствует, в основном, процессу интерпретации в приобретении терапевтического опыта, выполняя скорее дидактическую роль. Оба варианта практической реализации психотерапии иллюстрируют сферу ее клинической и персонологической компетенции лишь частично, поскольку существуют тенденции как к взаимопроникновению, так и к конкуренции указанных сфер.
Обращаясь к собственно психотерапевтической клинике, речь идет, главным образом, о патологии невротического уровня (в рамках «малой» психиатрии), где психотерапия является одним из основных, а порою - преимущественным и даже единственным методом воздействия.
Вместе с тем, существует еще одна область применения психотерапии, представляющая не уступающий по значимости круг заболеваний. Согласно определению Всемирной Организации Здравоохранения психотерапия - это комплексное лечебное воздействие с помощью психических средств на психику больного, а через нее на весь его организм с целью устранения болезненных симптомов и изменения отношения к себе, своему состоянию и окружающей среде. Специалисты различных медицинских областей соматического профиля ежедневно в своей клинической деятельности следуют этому принципу, сознательно или неосознанно пользуясь различными психотерапевтическими приемами в работе с пациентами, что способствует улучшению комплаенса, повышает эффективность лечения соматической патологии и является важным методом в осуществлении профилактики. Аналогично этому психотерапевты, помимо использования основных профессиональных приемов,
