CC BY
19
ТЕОР1Я I МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ
УДК 37.032:061.213
Зоряна УДИЧ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГ1ЧН1 ВИМОГИ ДО ПЛАСТОВОГО ВИХОВНИКА
1СТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
У cmammi достджуютъся го поет вимоги до вихователя Monodi, Kompi були сформоеаш в процеа ¡сторичного розвитку Пласту, i проанатюваш джерела, рашше neeidoMi у наукових копах. Дослгдження проводиться з метою вироблення рекомендаций щодо п1дготовки вчитетв до оргатзацй самовиховання учтв старших клаав загальноосвтньо! шкопи.
В статье рассмотрены и определены главные требования для воспитателя молодежи, которые была сформированы в процессе исторического развития Пласту, и проанализированы источники, которые научное сообщество прежде не знало. Исследование проводится с целю определения рекомендаций в подготовке учителей к организации самовоспитания учеников старших классов общеобразовательной школы.
The author has considered and determined how the main requirements for a youth educator were formed in the process of historical development of Plast, and analyzed the sources the scientific community did not know before. The research was done in order to recommend some requests and teachers' training for organizing the young people self education.
Сьогодш, у час, коли тривае реформа освгги в Украш, сусгальство i держава висувають нове бачення особистосп школяра i HOBi вимоги до педагопв. Саме тому гадготовка майбутшх учите.шв-виховател¡в, учител1в-наставншав у самовихованш та самоосвт учшв вимагае реал1зацп HOBiTHix тсхнолопй, застосування позитивного досвщу заруб1жних педагопв i здобутыв впчизняних громадських оргашзацш, метою яких е виховання та створення умов для самовиховання пщростаючого поколшня.
Загальна чисельшсть зареестрованих мол од ¡жн их орган i за цш в Украли станом на кшець 2007 р. сягала 269 [6]. 3 них 140 мають статус всеукра1нських молод1жних громадських оргашзацш [12]. Лише деяи з них декларують свое самовиховне спрямування. До таких оргашзацш належитъ Пласт - Нащональна Скаутська оргашзащя У крайни (дал1 - Пласт).
Сучасш дослщження д1яльносп Пласту в ¡сторичному ракурй щодо його становления та розвитку здшснили В. Окаринський, М. Пантюк, Б. Савчук, О. Сич, Я. Луцький, В. Стецько; щодо репонально1 специфики д1яльносп Пласту i нащонального виховання - I. Андрух1в, М. Баяновська, Ю. Полщук; щодо особливостей фгзичного виховання, здорового способу життя та формування несприйнятливосп до вживання наркогенних речовин - П. Мартин, М. Окаринський; в контсксп скаутських оргашзацш щодо самовиховання дггей та шдл1тк№ i i'x сощал1зацн - Л. Ярова, С. Диба; особливосп виховного процесу в Пласп дослщжувала Ю. Жданович.
Анаиз останн1х наукових досшджень з питань оргашзаци bhxobhoi робота молод! в систем! Пласту виявив недостатне наукове обгрунтування психолого-педагопчно1 шд готовки виховниыв у Пласп, досвщу в менеджмент! самовиховним ироцесом молод1 та вщсутшсть методичних рекомендацш щодо використання даного досвщу в процеа ирофесшно1 пщготовки вчител1в до оргашзаци самовиховання школяр1в.
Метою нашого дослщження е з'ясування психолого-иедагопчних вимог до виховника в про Lie ci ¡сторичного розвитку Пласту.
HayKosi записки. Сер1я: Педагопка. — 2009. — №2
101
Пласт - це молод ¡жна оргашзащя, яка мае найбшьш тривалу серед ¡нших громадських об'еднань ¡стор1ю свое! д1яльносп. Маючи шдфунтя й основи свггового скаутського руху, украшський Пласт виробив властиш лише йому нацюналып риси [ своерщну систему патриотичного виховання мол од 1 та старшого поколшня. При цьому вш позищонуе себе як не полтин а [ позжонфесшна молод1жна оргашзащя. 1деологами I засновниками Пласту у 1911 р. стали Петро Франко (син 1вана Франка), 1ван Чмола та Олександр Тисовський. Вщтод1 1 до сьогодш основною його метою його д1яльност1 е: «сприяти всеб1чному, иатрютичному вихованню та самовихованню украшсьт мол од 1 на засадах християнсько! мор ал к виховувати молодь як свщомих, рпдпорпдяльних \ повноправннх фомадян мкцево!, национально! та свггово! спшьнсти, провщниыв суспшьствана ¡дейних засадах Пласту» [18, с. 2].
Пщтвердженням того, гцо ця мета усшшно реал1зуеться, е багатор1чна ¡стор1я ще! оргашзаци та життя 1 д1яльшсть видатних ¡сторичних оиб Украши - вихованщв Пласту, представниыв уах напрямыв елгги р1зного часу (Ю. Охримовича, Ю. Косач, М. Колесси, Ю. Дороша, О. Гаврилюка, В. Грищенко, В. Яшва, С. Бандери, Р. Шухевича, Д. Мирона, О. Кандиби-Ольжича, Л. Храпливо!, Г. Мороз, I. Климе а, 3. Коссака, В. Куб шов и1 т. О. Субтельного, А. Ф1Голя, Б. Кравщва, С. Щуровського, Д. Скоропадського, Я. Старуха, А. Антоновича та багатьох ¡нших) [13, с. 118-131].
Вщколи зародив ся Пласт I до сьогодшшнього дня тривае розробка профеаофами пластового виховника. Варто зазначити, гцо в обговоренш цього питания брали участь не лише засновники та ¡деологн Пласту, а й педагоги, досвщчеш пластов! виховники. Найбшьш вагомий внесок у формування уяви про функци 1 вимоги до виховника та пластовоГ системи виховання розробив один ¡з засновниив Пласту О. Тисовський. Вш вщзначав, що виховник не мае буги для юнака ¡деалом чи зразком, оскшьки будь-яка його помилка може призвести до розчарування [ втрати дов1ри з боку пщошчних, а також повинен мати постшний поступ у власному вдосконаленш [19, с. 4-5]. Найбшьш грунтов но основш прикмети виховника описав А. Ф1голь у своему декалоз1 вщ 1946 р. «Роля виховника в Пласп» (авторизоване вииравлення мови тексту): в¡ра в юпаыв; запал, зосфеджений на щасп юиж1в; безмежна дов1ра до Пласту, його виховно1 профами; усвщомлення виховником того, що для юнака Пласт - це фа, а для виховника фа е засобом впливу на гадлтав; розумшня виховником того, що для юнацтвавш I е Пласт, иослщовшсть у виконанш виховником нашчених напрямив виховання з енерпею I внтрнвашстю, терппм1стю \ добрим насфоем; вмшня виховника вщсунути себе на другий план \ дата можлив!сть юнацтву самовиражатися \ самореял 1 зовуватися: наявшсть у виховника постшного бажання самовдосконалюватися 1 навчатися нов их форм, метод ¡в I прийошв впливу на юнацгво; налагодження сшвпращ з родиною юнака, школою, цфквою, шсцевою пластовою владою для добра як поодиноких пластушв, так [ для цшо1 пластово! фомади; постшне прагнення виховника пфебувати серед природи I любов до и Творця [14, с. 25].
Л. Палш у статп «До питань пластового виховання» (1950 р.) пропонуе з'ясувати, чи надаеться людина до виховжи пращ, вщпов1вши на ряд запитань, сфед яких: «Чи я свщома свого морального права вимагати дов1ри в юначки? Чи мш щоденний поступ може бути прикладом для юначки? Чи я стало поглиблюю власш знания? Чи е у мене бажання та запал передати сво! умшня молодшим подругам?» [16, с. 58].
До пере.гику цих питань наприюнщ 90-х роыв XX ст. в пластов!й методичнш Л1тератур1 було запропоновано додати наступш: «Чи вважаю я себе завершеною, повшстю сформованою особиспстю, чи е в мене резфви внутршнього росту I розвитку? Чи достатньо я впевнений у соб1? Чи здатний я терпимо сприймати р1зш точки зору? Чи здатний я сприймати критику, яка буде корисною для мого особистого I професшного розвитку? Чи знаю я в дшсносп, як мо! юнаки сприймають св1т, яким здаюся шя? Що для мене е пфеважаючим ор1ентиром - люди чи об'екти? Чи намагаюся я встановити причину складноицв або бажання, яи можуть виникнути в юнака при здач1 чфгово1 ироби, вмшосп? Чи пробуджуе мш стиль виховання в юпаыв ¡нтфес, вщповщальшсть [ жтивну иозищю до життя Пласту в щлому [ гуртказокрема?» [1, с. 21].
Найбшыне проблема особистоеп I вимог до виховника шдншалася й розроблялася у пластовш преа в 70-х роках минулого столптя, в псрюд ¡снування оргашзаци у середовипц украшсько1 д1аспори. Так, у 1970 р. в «Пластовому шляху» - офщшному пластовому виданш -з'явилися ряд статей, присвячених питаниям виховництва у Пласп. Серед них стаття О. Кандиби, який у сво1х роздумах про чинники усшшно! виховно! д1яльност1 в Пласта
102
Наукое записки. Серя: Педагог1ка. — 2009. — № 2.
наголошував на тому, що пластош провщники-виховники «мають бути живими прикладами для наслщування» [ «позитивно настроеними до життя, любити молодь та мати природш защкавлення виховною роботою», а щоб 1хня праця мала усшх, вони мають володпл навичками ствпращ ¡з ам'ею 1 школою свого юнацтва та церквою [7, с. 71].
В. Маланчш у свош статп «Пластова метода в юнащвЬ) вщзначае, що виховник е не окремим контролюючим елементом юнацького гуртка, а його членом, що сприяе налагодженню дружелюбного, щирого сгалкування I взаемодн м1ж ним та д1тьми [11, с.88]. Бшып конкрсгш прикмети виховниказапропонував В. Палкнко. Вш визначив, зокрема, вимоги до виховника, серед яких: наявшсть оргашзацшних вмшь \ навичок та досвщ групово1 робоги; наявшсть лщфських якостей, умшня планувати I розпод1ляти вщповщальшсть; любити свой; вихованщв та вшти завоювати 1хню дов1ру I прихильшсть; практикувати життя у природ! як основу пластування; мати гщну Пластову поставу та бути позитивним прикладом, щоб завоювати авторитет як в дп~ей, так 1 в 1хшх батьыв [15, с. 92-93].
О. Хабурський наполягав на тому, що шдивщуальшсть виховника, його особистий приклад, авторитет та атмосфера в гуртку лежить в основ1 усгашного виховного процесу. Щодо спещальних зиань, необхщних виховнику, вш виокремлював знания з основ в ¡ков о! психологи для розумшня пагачиих процейв, особливостей патачного розвитку та оволодшня методами впливу на не1 [21, с. 94]. Про важливкть ум1ння пластового виховника використовувати емоцшну сффу у виховному процеа ще у 1973 р. наголошувала Т. Горохович. В она ж, опираючись на пращ В. Сухомлинського та Г. Ващенка, стверджувала, що неможливо досягнути усшху у вихованш юнацтва, застосовуючи накази I очжуючи «слшого послуху» [4, с. 58]. Не оминула увагою й обговорення питания оптимального вжу для виховниив юнацтва.
Найбшын аргументовано до ще1 проблеми пщшшла X. Томив, котра вважала, що найкращим виховником для юнацтва може бути саме старшопластун, зважаючи на його в ¡к. близький до юнацького [20, с. 99]. X. Мазуркевич-Бардин закликала виховниив пам'ятати про те, що юиацтво не любить сарказм;'. недов1ри, несправедливость зарозумшосп та невдач з приводу нездшсиених плашв. Яйцо впорядник у свош пращ зможе оминути щ основш помилки, то вш не лише отримае позитивний авторитет, а й досягне усшху в оргашзацп самовнховного середовнща юнацтва [10, с. 43]. В. Сохашвський до основних вимог до виховника вщшс ще вмшня правильно ощнювати й розумтт ситуащю, знати мотиващю поведшки сво1х юнамв та IX потреби [17, с. 45].
У пластовш преа неодноразово обговорювалося питания пашчного та ф1зичного розвитку юнацтва. Так, О. Кульчицький (1954 р.) розглянув своерщшсть пластового виховання, самовихования кр1зь призму побудови псюпки вщиовщно до юнацького в1ку [9]. I. Голов¡нськиий (1968 р.), опираючись на досягнення вщомих психолопв, звфтав увагу виховниив на основш чинники, котр1 впливають на пошчний розвиток юнацтва [3]. На сторшках пластово! перюдики також час ввд часу з'являеться дискуйя стосовного того, чи може юнак одночасно бути впорядником новацтва або юнацтва. Найбшын об'ективно до висв1тлення щеК проблеми пщшшла Р. Герасимв (1970 р.), котра охарактеризовала вс1 основш фазнчш та пагачш змии [ потреби юнака у цей перюд й аргументовано стверджуе, що юнацтво не повинно братиучасп у виховнш д1яльносп [2, с. 116].
Як вщзначае В. Колодчин, «Пласт не е оргашзащею самою для себе, а е оргашчною частиною украшського фомадянства» (1951 р.) [8, с. 59]. Тому у пер ¡од вщновлення д!яльносп Пласту в УкраГш на початку 90-х роыв XX ст. вщбулося пфеосмислення та адаптация шдготовки виховниив до оргашзацп самовихования юнацтва зпдно нов их вимог суспшьства, останшх досягнень в галуз1 иедагопки та психологи. До важливих атрибупв пластового виховника також вщнесено терпелив ¡сть, талант абстрактного мислення та сильне й евщоме бажання бути пластовим виховником [5, с. 4].
Загалом уй розглянуп нами статп щодо виховного процесу в Пласп на ргзних етапах розвитку оргашзацп заевщчили, що ключова роль в реалгзацй самовихования юнацтва в Пласп належить виховнику, а в ос нов 1 його шдготовки та вимог до нього лежать науков1 психолого-педагопчш обгрунтування. Шд час шдготовки виховника у Пласп питому увагу вщводять формуванню у нього мотиваци до виховно! робота, виявленню \ розвитку необхщних рис та якостей, його фаховш компетенцн.
Ес:.уксе:1 записки. Сер1я: Педагопка. — 2009. — №2
103
Анаиз пластово! лггератури щодо формування вимог 1 уявлення про особиспсть виховника продемонстрував всеСпчний шдхщ р1зних автор1в до з'ясування цього питания, засвщчив IX формування на осиов1 поступального розвитку орган¡защ! та тих вимог, котр1 висувае суспшылво, 1 умов, яы створюе держава у вихованш шдростаючого поколшня. ГИдсумовуючи та узагальнюючи наше дослщження, ми визначили таи основш нщивщуалып пс нхо л ого - пе д агоп ЧП1 вимоги до особистосп виховника, котрий залучае I надае педагопчну гадтримку молод1 у самовихованш: тактовгасть, толерантшсгь. вр1вноважешсть; чесн1сть I справедливкть; фудовашсть I комиетентшсть; наполеглив1сть, сумлшшсть 1 вщповщальгасть; комушкабельшсть, жтгпт.рад1сшсть \ енерпйшстк щлеспрямовашсть 1 гнучысть; наявшсть оргашзацшних задатив та креативного мислення.
Пфспективи подальшого дослщження позитивного досвщу оргашзаци самовиховання юнаитва в Пласп, а також фахово! гадготовки виховниив до створення вщповщних умов \ залучення до цього ироцесу молод1 полягатимуть у виробленш ефективно1 мод ел 1 фахово! гадготовки вчител1в-наставниыв школяр ¡в у самовихованш, з'ясуванш вимог до Гх особисп, а також р1вшв, иоказниив, критернв 1х готовносп реал1зовувати основну мету навчально-виховного процесу у шко.ш: навчити учшв вчитися 1 самовдосконалюватися.
Л1ТЕРАТУРА
1. Внховннк 1 гурток // В Дорогу. Журнал виховниив юнацтва. - 1999. -Ч. 2. - С. 20-21.
2. Герасиме Р. Юнак як внховннк / Роксолана Герасишв // Пластовий шлях. - 1970. - Ч. 1-2 (24-25). -С. 112-117.
3. Головшський I. Пснхолопчш основн юнацького пластування / 1ван Головшський // Пластовий шлях. -1968. -Ч. 1 (16) -С. 32^11.
4. Гороховнч Т. Роля емоцш у розвитку особнстосгн / Тоня Гороховнч // Пластовий шлях. - 1973. -Ч. 2 (37). - С. 53-59.
5. Грималяк £. Пластовий внховннк // Цвгт Украши. -1994. -Ч. б (26). - С. 2-4.
6. 1нформащйно-анагатична довщка про результаты „ияньносп Мш1стерства юстицп та йото територ^альних оргатв з питань легалпацп об'еднань громадян, шшнх громадських формувань [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Мр:'.Чу\уу;.пигц иь1:.ао у. иа/0/13796- Заголовок з екрану.
7. Канднба О. Пластова метода / Олег Кандиба // Пластовий шлях. - 1970. - Ч. 1-2 (24-25). - С. 68-73.
8. Колодчин В. Нов1 умовн -новий гпд:ад до пластового внховання (Доповщь внтолошена 15 кегтш 1951 р. в Нью-Йорку на Пластовш Конференцп) / Васнль Колодчин // Пластовий шлях. - 1951. -Ч. 5 - С. 57-63.
9. Кульчицький О. Психолопчна проблематика пластового внховання / Олександр Кульчицький // Пластовий шлях. -1954. -Ч. 7. - С. 49-67.
10. Мазуркевич-Бардин X. Завдання Пласту -виховати провщниюв / Христина Мазуркевич-Бардин // Пластовий шлях. -1968. -Ч. 3^1 (18-19) - С. 41^18.
11. Маланчш В. Пластова метода в юнацтв1 / В1ра Мапанчш // Пластовий шлях. - 1970. - Ч. 1-2 (24-25) - С. 87-90.
12. Молодей« громад сью оргаизацп [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmu. gov.ua/sport/contr ol/uk/publisll/article;jsessioшd=9E12б017BDбB5E68Aб4DЗб2732DF056б?art_id=739 27&саЫс1=б6190 - Заголовок з екрану.
13. Окарннський В. М. Украшськин скаутський рух (1911-1944 рр.). - [Монограф1я] / Володнмир Михайлович Окаринський. - Тернопшь, 2006. - 264 с.
14. Па.шсико В. До проблемн проводу 1 внховання в улад1 Пластового юнацтва / Васнль Палкпко // Пластовий шлях. -1967. -Ч. 4 (15). -С. 24-31.
15. П^шенко В. Кадра еихоениюе. Уведення до проблеми: «Пластовий виховник» / Василь Пал1енко //Пластовий шлях. - 1970. -Ч. 1-2 (24-25). - С. 91-93.
16. Палш Л. До питань пластового внховання / Л да Палш // Пластовий шлях. - 1950. - Ч. 1 (4). -С. 57-65.
17. Сохашвський В. Не знаючи юнака - неможливо ного виховувати (Гупрка з виховниками на еишкол!) / Володимнр Сохашвський // Пластовий шлях. - 1979. - Ч. 1 (56). - С. 40—16.
18. Статут «Пласт - Нащональна Скаутська Оргаизащя Украши». - Льв1в, 1999. - 9 с.
19. Тисовський О. Кудою йти? / Олександр Тисов ськнй // Пластовий шлях. -1930. - Ч. 1 - С. 2-6.
20. Томив X. Кадра виховниив 1 У СП / Христина Томив // Пластовий шлях. - 1970. - Ч. 1-2 (24-25). -С. 97-102.
21. Хабурський О. Кадра виховниив / Олександр Хабурський // Пластовий шлях. - 1970. - Ч. 1-2 (24-25). - С. 94-97.
104
Наукое записки. Серя: Педагопка. — 2009. — № 2.
