CC BY
18
В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ
УДК 616.89:159.9
ПсихолоНя в дiяльностi лжаря-клшщиста
Федоренко O.G.
Нацгональний медичний университет гм. О.О. Богомольця
ПСИХОЛОГИЯ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВРАЧА
КЛИНИЦИСТА
Федоренко А. Е.
Рассмотрены основные вопросы психологии в клинической деятельности врача. Дана общая характеристика психосоматических подходов. Проанализированы факторы, определяющие степень проявлений и длительность психоэмоциональных отклонений. Рассмотрены уровни психологического отображения заболевания в психике пациента и основные типы психологического восприятия пациентом соматической патологии.
PSYCHOLOGY IN CLINICAL PRACTICE Fedorenko A. Ye.
The basic questions of psychology in clinical practice have been considered. The general description of psychosomatic approaches has been given. The factors determining the degree of manifestations and the duration of psichoemotional abnormalities have been analyzed. The levels of psychological mapping of a disease in patient's psyche and basic types of psychological perception of somatic pathology by a patient have been considered.
Професшна дiяльнiсть лшаря-клшщиста пов'язана з щоденним використанням не тшьки спещальних ктшчних знань та навичок, але й передбачае обов'язкове урахування пси-холопчних особливостей реагування хворих на наявну у них ту чи шшу соматичну патолопю.
Тож перед лшарем часто-густо стоять склад-ш завдання, виршення яких не обмежуеться тшьки самими шструментальними чи тера-певтичними або хiрургiчними л^вальними заходами. При обстеженш пащенпв лшар мае також в обов'язковому порядку брати до ува-ги особистють кожного з них, загальний стан здоров'я, умови i спошб життя, потреби та мож-ливост !хнього задоволення тощо.
Загальна характеристика психосоматич-них пiдходiв. Фактично будь-яка соматична хвороба позначаеться не тiльки на бiологiчнiй структурi людини, але й обов'язково - на пси-хологiчнiй: змiнюеться характер, настрш, емо-цiйне тло, вольова сфера тако! особи.
Психосоматичнi захворювання або психосоматика (вiд грецьк. psyche - душа, soma - тшо) - один з напрямiв сучасно! медично! психологИ, що вивчае вплив психологiчних факторiв на виникнення та подальший розвиток багатьох соматичних захворювань (бронхiально! астми, псорiазу, ппертошчно! хвороби, стенокарди, ек-земи, дiабету). На наявнiсть помiтного впливу психолопчного стану особистостi на соматичну
патолопю звернули увагу ще таю древш мисли-телi, як Аристотель, Пппократ, Сократ, Епiкур, Платон та ш. Особливо! ж актуальностi ця проблема набула в кшщ ХХ сторiччя, що дало тд-ставу деяким авторам, виходячи з !х наукових дослiджень, стверджувати, що приблизно 70 % соматичних захворювань, вщомих сьогоднi, вiдносяться саме до категорп психосоматичних. У принципi, мабуть, допустимо сперечатись вщ-носно вщсотка психосоматичних захворювань, але цiлком однозначно вщомо, що захворювань, якi мають психосоматичне походження, набага-то бшьше тепер, нiж вважалось ранiше.
Вперше в медичну термiнологiю це поняття у 1818 р. ввiв шмецький психiатр С. Хейнрот. Сьогоднi юнуе кiлька теорiй, що пояснюють походження психосоматичних захворювань. Зпдно з одшею з них, психосоматичнi захворювання е результатом стресу, зумовленого пере-несеною такою особовою психотравмою. 1нша теорiя пов'язуе !х виникнення з внутршшм психологiчним конфлiктом мiж однаковими за штенсившстю, але рiзноспрямованими мотивами поведшки того чи шшого iндивiда.
Збереглись вiдомостi, що ще лiкарi стародав-ньо! 1ндп розглядали негативш емоци, як першi щаблi до початку будь-яко! соматично! хвороби. Всесвггньо вiдоме iндiйське вчення «йога» та-кож базуеться на тюному взаемозв'язку мозку i тiла. Давньогрецью вченi також розглядали лю-
1-2 (12)' 2009
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
Федоренко О.С. ПСИХОЛОГ1Я В Д1ЯЛЬНОСТ1Л1КАРЯ-КЛ1Н1ЦИСТА
дину, як едине цше. Узагальнююта щ погляди, Гiппократ висловився таким чином:
- Важлив1ше знати, яка людина хвора, мж знати, на що хвора людина.
Римський лшар Клавдш Гален, базуючись на власному багаторiчному клiнiчному досвiдi, та-кож стверджував про юнування залежностi ба-гатьох вiдомих йому патологiй вщ стану нервiв i мозку захворшо1 людини.
Наукове пояснення вже давно помiче-них багатьма клiнiцистами психосоматичних взаемозв'язкiв у першiй половинi ХХ сторiччя дав I. П. Павлов, який експериментально довiв, що не можна вiдмежовувати псих1чне вiд сома-тичного, а треба завжди йти шляхом фiзюлоriч-ного обгрунтування реакцш цiлiсного оргашз-му. Виходячи з цього, росшський нейрофiзiолог А. М. Анохш розробив бiологiчну теорiю функ-цiональних систем - концепцiю оргашзаци про-цесiв у цiлiсному людському органiзмi, який взаемодiе з зовшшшм середовищем. Ця теорiя базуеться на уявленш про функцiю як досяг-нення людським органiзмом пристосувального (корисного) результату у його постшнш взае-моди з навколишнiм середовищем. В основi такого активного взаемовiдношення оргашзму з середовищем знаходяться якiсно специфiчнi системнi процеси. У свiтлi ще! теори будь-яка якiсно окреслена емощя розглядаеться, як цшс-на функщональна система з усiма властивими !й закономiрностями - спецiальна фiзiологiчна категорiя динамiчних iнтегративних процесiв, що об'еднуе кору мозку i пiдкiрковi утворення.
ЕмоцИ, як початкова ланка в загальному лан-цюзi пристосувальних процешв людського ор-ганiзму, е специфiчною формою цих реакцiй, якi, змшюючи одна одну, зрештою охоплюють увесь оргашзм i дають йому змогу оперативно вщповщати на той чи шший вплив навколиш-нього середовища або на iмпульси вiд штеро-рецепторiв, виникаючi внаслiдок появи сома-тичного захворювання або певного фiзичного дискомфорту. Саме вони детермiнують усю життедiяльнiсть нашого органiзму, демонстру-ючи тим самим сомато-вегетативну його штег-рацiю. При цьому поеднання емощйно! (афек-тивно!) та вюцеро-вегетативно1 сфер е цшком очевидним та безперечним як у ктшчному, так i в фiзiологiчному аспектах. Тобто - емоцшш стани, як у норм^ так i при соматичних захво-рюваннях пiдпорядкованi причинно-наслщко-вим зв'язкам, а !х перебiг вiдбуваеться у рамках
певних нейродинамiчних спiввiдношень.
Розвитковi соматично! патологи передують коливання у вюцеро-вегетативних зв'язках з проекцiею на центральну нервову систему («темш вщчуття», за визначенням I. М. Сеченова), яю виявляються у змшеному самопочуттi, фiзичному дискомфортi, почуттi незрозумшого хвилювання, занепокоеностi станом здоров'я близьких. Таким чином, реакцiя з боку психiч-но! сфери i емоцш на початок власне соматично-го захворювання е цшком достатньою шформа-тивною ознакою, на яку, тим не менш, бiльшiсть людей не реагують, а погане самопочуття, що у них виникло, вони переважно пояснюють соб^ як наслщок хрошчно1 утоми, переохолодження, неяюсного харчування, професiйного переван-таження тощо. I лише трохи згодом - вже при появi клiнiчних ознак соматичного захворювання:
- може порушуватись сон (iнодi з кошмарни-ми сновидiннями);
- звужуеться коло штерешв;
- помiтно виснажуються увага та пам'ять (головним чином, короткочасна й оперативна);
- знижуеться швидюсть розумових опера-цiй;
- спостерпаеться пiдвищена емоцiйна ла-бiльнiсть, плаксивють, вразливiсть, знижений фон загального настрою.
Стутнь вияву i тривалостi психоемоцшних вiдхилень залежить вiд таких факторiв:
- гострого або повiльного початку соматич-ного захворювання;
- локалiзацil патологи, що виникла;
- характеру соматично1 патологи (захворювання серця, шюри, судин, легень, шлунка);
- вiку хворого;
- фiзичного i психiчного здоров'я напередо-днi захворювання ;
- особистосп хворого (рiвня штелектуаль-ного розвитку, освiченостi, загально1 культури, вихованосп, моральностi, особливостей темпераменту i характеру);
- рiвня елементарно1 медично1 грамотностi;
- своечасностi отримання квалiфiкованоl ме-дично1 допомоги;
- тривалосп хвороби;
- стану реальних взаемовщносин у родинi та на роботц
- можливостi отримати гарантований со-цiальний захист;
- можливих наслщюв хвороби (повне оду-жання, зниження працездатностi, iнвалiднiсть).
1-2 (12)' 2009
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
В ПОМОЩЬ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВРАЧУ
При хрошчно-рецидивуючому перебиу пе-реважно! бiльшостi дерматолопчно! патологи цiлком закономiрним е поступовий розви-ток чiткого астешчного симптомокомплексу, що передуе появi оргашчних змiн у психiчно! дiяльностi особи. Вш виявляеться в порушен-ш пам'ятi, коливаннях настрою, слабодухос-т1, стомлюваностi. Хворi стають вразливими, з'являеться iпохондрична фiксацiя уваги на рiз-них вiдчуттях. Ступiнь вияву i тривалiсть тако! астени зумовленi характером та ктшчним пе-ребiгом соматичного захворювання, психоло-гiчними властивостями конкретно! особистосп, достовiрнiстю дiагностики та ефектившстю л> кування на всiх його етапах. Треба також знати, що особистють iз стшкими вольовими якостя-ми iнодi стае нездатною до адекватно стшко-го, правильного аналiзу змiн, що вiдбулися в !! соматичнiй сферi, у фiзичному благополуччь У цих випадках астено-депресивнi реакци вияв-ляються стiйкими, а нерщко - i не адекватними тяжкост ураження шкiри чи слизових оболонок у цшому. Такi хворi мають особливу потребу в постiйних психотерапевтичних бесiдах та мо-ральнiй шдтримщ.
Таким чином, психосоматика вивчае залеж-нiсть та взаемозв'язок стану внутршшх органiв вiд психiчно! дiяльностi та вплив психши на дiяльнiсть внутршшх органiв. При соматично-му захворюванш у кожно! людини виникае нова для не! життева ситуацiя, в якш вона змушена «будувати» свое ставлення як до нових обста-вин життя, так i до себе в цих обставинах (внут-р1шню картину захворювання).
Психологи видшяють чотири рiвнi психоло-гiчного вщображення захворювання у психiцi людини:
- 1 рiвень - чуттевий, рiвень вiдчуттiв;
- 2 рiвень - емоцШний, пов'язаний з рiзними видами реагування на прояви як окремих симп-томiв соматичного захворювання, так i на нього в цшому та його очшуваш наслщки;
- 3 рiвень - гнтелектуальний, пов'язаний з уявою та знанням людини про свое захворю-вання, роздумами про його причини та можливi наслщки;
- 4 рiвень - мотивацШний, пов'язаний з пев-ним психологiчним ставленням людини до сво-го захворювання, iз змшою поведiнки i способу !! життя, активiзацiею дiяльностi щодо повер-нення i збереження здоров'я.
Сучасна психолопя визнае iснування кiлькох основних титв психологiчного сприйняття лю-
диною наявносп у не! будь-якого соматичного захворювання:
- сенситивний;
- шохондричний;
- депресивний;
- дистимiчний;
- фобiчний;
- iстеро!дний;
- ейфорично-анозогнозичний.
Р. Конечний i М. Боухал пропонують дещо шшу класифшащю типiв реакцiй особистостi на наявне у не! соматичне захворювання:
- нормальна (адекватно вщповщае об'ектив-ному стану хворого);
- зневажлива (недооцшка тяжкостi та перспектив захворювання);
- така, що заперечуе ^гнорування самого факту захворювання та його наслщюв);
- нозофобна (хворий розуше, що перебiль-шуе тяжюсть захворювання, але подолати це не може);
- тохондрична (психолопчне заглиблення у власне соматичне захворювання);
- нозофшьна (хворий задоволений тим, що захворювання звшьняе його вщ обов'язюв);
- утилгтарна (бажання одержання матерiаль-но! або морально! вигоди вщ захворювання).
Лiкар-клiнiцист мае чiтко усвщомлювати, що психологiчна реакцiя особистостi на захворювання залежить вщ цшо! низки факторiв:
- характеру соматичного захворювання, його розвитку i гостроти переб^у;
- особливостей лiкування;
- ставлення до цього захворювання тих, хто оточуе (родичiв, друзiв, знайомих);
- уявлення хворого про свое захворювання;
- преморбщного стану захворiлого; штелекту захворiлого.
Бiльше того, деякi вчеш вважають, що пси-хосоматичнi захворювання - це п захворюван-ня, причиною виникнення та подальшого роз-витку яких е розум. У зв'язку з цим, виникла окрема наука дганетика, предметом вивчення яко! стали психосоматичш захворювання та ме-тоди !х лiкування. У цшому, це наука про потребу рацюнального мислення в станi соматично! хвороби. Виходячи з цього, наука про «душевне здоров'я» зайняла особливе мюце в тдготов-цi медичних кадрiв у бiльшостi кра!н свггу, бо було однозначно встановлено, що змши психiки у хворо! людини рееструються практично при всiх захворюваннях, починаючи з самих еле-ментарних.
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология
1-2 (12)' 2009
