CC BY
16
УДК 616.248:616.89 С.М. Мороз
Укр Держ НД МСП1 (директор - проф. А. В. 1патов) м. Днтропетровськ
Ключовi слова: астма, ncuxocoMamu4Hi розлади, пульмонологiя
Key words: asthma, psychosomatic disorders, р-ulmonology
ПСИХОЛОГ1ЧН1 ДЕТЕРМ1НАНТИ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАД1В У ПУЛЬМОНОЛОГИ
Резюме. В статье проанализировано патогенное влияние патопсихологических и психопатологических факторов у больных с бронхиальной астмой, которые могут быть определены как неспецифические факторы риска развития и усиления соматической патологии. Выявлены основные направления изменений в структуре личности и психических проявлений у данных больных. У больных с бронхиальной астмой выявлено постоянное усиление актуальных тревожных тенденций, преобладание фиксации на препятствии, внешне-обвинительные и препятственно-доминантные реакции в ситуации фрустрации, низкий уровень субъективного контроля в областях неудач, здоровья и жизни в целом, высокий уровень субъективного контроля в области достижений и межличностных отношений (семья, трудовой коллектив). Полученные результаты позволяют определить необходимость включения специфических лечебно-реабилитационных мероприятий в работе с больными с бронхиальной астмой на всех этапах развития соматической патологии, разработать основные направления организации такой помощи. Summary. In the article a pathogenic influence of patopsychologic and psychopathologic factors in bronchial asthma (BA) patients, which may be defined as nonspecific risk factors of development and strengthening of somatic pathology was analyzed. The main direction of changes in the structure of personality and psychiatric manifestations in these patients were revealed. In BA patients a constant increase of actual anxious trends, prevalence of fixation on the obstacle, external-accusative and interfering-dominant reactions in a situation of frustration, a low level of subjective control in the domain of failure, health and life in general, a high level of subjective control in the domain of achievements and interpersonal relations (family, collective at work) is noted. These results enable to determine the need to include specific treatment and rehabilitation activities in the work with (BA) patients at all stages of somatic pathology development, to develop the main directions of the organization of such an assistance.
З кожним роком зростае актуальшсть лшу-вання не хвороби, а хворого з iндивiдуальною неповторною конструкщею психосоматичних вщносин [3]. З точки зору психосоматично! тео-ри, будь-яке захворювання е розладом особис-тюного буття, що виявляеться не тшьки пору-шенням бюлопчного статусу, але i супутньою психiчною та сощально-рольовою деперсонатза-щею, яка часто е пусковим мехашзмом для соматично! патологи або навггь И першопричи-ною [2]. Тому важливим е не тшьки вивчення психопатолопчних змш, що виявляються в ходi захворювання та його лшування, але i виявлення психолопчних детермшант стресогенних впли-вiв, що призвели до захворювання [5].
Починаючи з минулого столотя, широкого поширення набула думка про те, що психо-лопчш фактори вщпрають ютотну роль в
етюлоги соматичного захворювання [3, 6]. При-хильники тако! думки стверджували, що емоцшш змши супроводжуються фiзiологiчними змшами в органiзмi людини, i якщо таю емоцшш змши виявляються стшкими або вщбуваються досить часто, це може спричинити за собою i патологiчнi соматичнi змiни [4, 6]. При розвитку соматично! патологи психолопчш фактори можуть закршити або попршити !! чи спро-вокувати рецидив. Передбачалося, що соматич-ний стан, викликаний таким чином, мае полш-шуватися, якщо пом'якшуеться або проходить (чи спонтанно, чи в результат психолопчного лiкування) психологiчна напруга.
Ц ще! набули поширення i були пiдсумованi в 2 теори. Перша з них базувалася на твердженш, що специфiчнi типи емоцшного конфлiкту або певнi особливостi структури особистосп можуть
09/ Том XIV/ 4
39
КЛШ1ЧНА МЕДИЦИНА
викликати специфiчну соматичну патолопю. Видiлено було основнi психосоматичнi захво-рювання: бронхiальна астма, ревмато1'дний артрит, неспецифiчний виразковий колiт, есенщ-альна артерiальна гiпертензiя, нейродерматит, тиреотоксикоз, виразкова хвороба. Були описанi специфiчнi типи особистостi, пов'язанi з певними захворюваннями [3, 4, 6].
Вщповщно до друго! теори, неспецифiчнi стресори, швидше за все, лише сприяють роз-витку патологiчного процесу в органах, вже схильних до цього з яко!-небудь шшо! причини. Серед основних факторiв, що впливають на розвиток соматично! патологи, називалися психофiзiологiчнi, поведiнковi, гормональнi [3]. Багато дослщжень, що проводилися на початку розробки даного напрямку, були проведенi некоректно, вiдбiр хворих вiвся упереджено, не було контрольних груп, використовувалися суб'ективш, нестандартизованi методи достд-ження, бiльша частина дослiджень були ретро-спективними [2, 3]. Згодом сформувався бiльш загальний пiдхiд до впливу психолопчних факторiв на соматичну патолопю. Вщповщно до сучасних поглядiв, соматичш захворювання можуть бути зумовленi в тому чи^ i психо-лопчними, емоцiйними порушеннями.
Таким чином, метою нашого дослiдження е вивчення особистюних особливостей хворих на бронхiальну астму, яю виступають як неспе-цифiчнi фактори ризику розвитку психосома-тично! патологи.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛЩЖЕНЬ
Виходячи з вищевикладеного, в перюд з 2005 по 2007 роки була обстежена група хворих на 6poHxianbHy астму, що супроводжусться тими чи шшими скаргами на важю психологiчнi пере-живання та психолопчний стан. Усi хворi на момент первинного обстеження не мали дiaгнозy хронiчноï терапевтично1 пaтологiï i проходили обстеження в терапевтичному стaцiонaрi УкрДержНД1 МСП1. Всього був обстежений 81 пащент, кожен i3 них обстежувався двiчi з мiнiмaльним розривом мiж обстеженнями 6 мiсяцiв. Серед обстежених було 47 чоловтв i 34 жшки у вiцi вiд 41 до 56 роюв. Хворi були обстежеш клiнiко-психопaтологiчно та патопси-холопчно. Спочатку хворим був проведений стандартний ктшко-психопатолопчний огляд з видiленням психопатолопчного провiдного кл> нiчного синдрому. Поим дослщжувалася фрус-тровaнiсть хворих за допомогою методики дослiдження фрyстрaцiï Розенцвейг, дослщжу-вався рiвень суб'ективного контролю за допомогою методики НД1 iм. Бехтерева УСК [1, 7].
Отримаш дaнi опрaцьовaнi статистичними методами за допомогою стандартного набору програм Microsoft Excel для ЕОМ.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ÏX ОБГОВОРЕННЯ
Розподiл виявлених у хворих у результат клшко-психопатолопчного обстеження клшч-них синдромiв надано в тaблицi 1.
Таблиця 1
Розподш кл1н1чних сиидромпв, виявлених у хворих
Проввдний кл1н1чний психопатолог1чний синдром Початкове обстеження Контрольне обстеження
абс. % абс. %
Окрем симптоми тривоги, що не досягають р1вня 29 35,8 5 6,2 клШчного синдрому
Виражений тривожний синдром 12 14,8 11 13,6
Тривожний синдром з переважанням 14 17,3 19 23,5 соматовегетативних екв1валент1в
Тривожно-депресивний синдром 8 9,9 16 19,6
Астено-депресивний синдром 6 7,4 9 11,1
Депресивний синдром 7 8,6 10 12,3
Депресивно-тохондричний синдром 5 6,2 11 13,6
Таким чином, слщ говорити про посилення психопатолопчних симптомiв у хворих дaноï групи, що вiдповiдaе розвитку бшьш тяжкоï форми терапевтично1' патологи, у 44,4% випадюв вона придбала хронiчнy форму, 13,6% хворих була встановлена 3 група швалщносп. В ре-
зультат кореляцiйного aнaлiзy виявлена пряма зaлежнiсть тяжкостi терапевтично1' патологи i розвитку депресивних симптомiв у ктшчнш кaртинi захворювання (р <0,05).
Результати обстеження за допомогою методики дослщження фрyстрaцiï Розенцвейга дозво-
ляють видшити наступнi тенденци. В ситуаци фрустраци у напрямку реакци (агресп) вiдповiдi всiх обстежуваних i при першому, i при другому тестуванш роздiлилися мiж зовшшньо-обви-нувальними з докорами, ворожост та агре-сивносп у вiдношеннi шшо! людини i само-
обвинувальними, що мiстять докори сумлшня, почуття власно! провини, агресда, спрямовану на себе, з явною перевагою перших (табл. 2). Однак при контрольному обстеженш кiлькiсть зов-нiшньо-обвинувальних реакцiй значно збшь-шилась (р <0,05).
Таблиця 2
Результати методики дослщження фрустрацн Розенцвейг
Напрямок та тип реакци Початкове обстеження Контрольне обстеження
абс. % абс. %
Зовшшньо-обвинувальна реакщя Самообвинувальна реакщя Перешкоджаюче-дом1нантний тип реакци Самозахисний тип реакци!
43 38 46 35
53.1 46,9 56,8
43.2
64 17 59 22
79,0 21,0 72,8 27,2
За типом реакци вщповда роздшилися мiж перешкоджаюче -домiнантними, з фшсащею на перешкодi, i самозахисними, з посиленою про-тидieю власнiй провиш. Пiд час контрольного обстеження спостерпаеться достовiрне збшь-шення кiлькостi зовшшньо-обвинувальних реак-цiй i перешкоджаюче - домшантного типу реакци (р <0,05). Слщ зазначити, що саме у випробовуваних, у вщповщях яких переважала оцiнка фруструючо! ситуаци як тако!, що перешкоджае зовнi реалiзацil особистостi та спрямованостi агресп зовш, спостерiгаеться ускладнення терапевтично! патологи та поси-лення депресивних тенденцiй (р <0,05).
За результатами дослщження рiвня суб'ек-тивного контролю за допомогою методики НД1 iм. Бехтерева УСК слщ видшити наступи тенденци. За шкалою загально! iнтернальностi у бшьшосп дослiджуваних (у 68,4% обстежених в першому дослщженш, у 77,9% у другому до-слiдженнi) спостерiгаються низью показники, що вiдповiдае низькому рiвню суб'ективного контролю. Такi хворi не бачать зв'язку мiж сво!ми дiями i значущими для них подiями !хнього життя, не вважають себе здатними контролювати !х розвиток через зовшшне втручання - випадки або ди iнших людей. Високий рiвень суб'ективного контролю притаманний практично всiм обстеженим у галузi досягнень, хворi вважають, що вони самi добилися всього того доброго, що було i е в !хньому життi, часто незважаючи на протидда зовнi. За шкалою iнтернальностi в дшянщ невдач спостерiгаеться переважання низького рiвня суб'ективного контролю, що говорить про схильшсть припису-вати вщповщальнють за такi поди iншим людям чи невдачь Средньогруповi результати за шкалами штернальносн в сiмейних вщносинах i
в сферi виробничих вщносин знаходяться на високому рiвнi, але слiд зазначити, що хворi вщзначають низький рiвень задоволення мiжо-собиснсними стосунками. Також слiд видiлити, що хворi з низьким рiвнем суб'ективного контролю в сощальних вщносинах мали бiльш важкий рiвень соматично! патологи (р <0,05). За шкалою штернальносн щодо здоров'я i хвороби у бшьшосп опитаних спостерiгаються низью показники, що свiдчить про приписування причин появи, розвитку i подальшого перебiгу захворювання зовнiшнiм обставинам, у тому чи^ i дiям лiкарiв.
ВИСНОВКИ
1. Проведене обстеження доводить наявнють патопсихологiчних i психопатологiчних фено-менiв у структурi особистостi хворого на бронхiальну астму, якi можуть бути визначеш як неспецифiчнi фактори ризику розвитку та посилення соматично! патологи.
2. Серед них слщ видшити постшне посилення актуальних тривожних тенденцш, фшса-цiю на перешкод^ зовнiшньо-обвинувальнi i перешкоджаюче-домiнантнi реакци в ситуаци фрустраци, низький рiвень суб'ективного контролю в д^нщ невдач, здоров'я i життя в щ-лому, високий рiвень суб'ективного контролю в галузi досягнень i мiжособистiсних вiдносин (сiм'я, трудовий колектив).
3. Лшарю при органiзацi! лшувально! та реабiлiтацiйно! роботи слiд враховувати i психо-логiчний, i сощальний аспекти внутрiшньо! орга-нiзацi! хворого, що допоможе оргашзувати шди-вщуальну терапевтичну роботу з хворим, бшьш повно визначити прогноз лiкування i реабiлiтацi! хворого.
09/ Том XIV/ 4
41
КЛ1Н1ЧНА МЕДИЦИНА
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Белова А.Н. Шкалы, тесты и опросники в неврологии и нейрохирургии. - М.: 2004. - 348с.
2. Бойцов С.А., Шуленин С.Н., Парценяк С.А. Донозологическая диагностика в общетерапевтической практике // Новые Санкт-Петербургские врачебные ведомости.-2001.-№ 1. - С. 19-24.
3. Бройтигам В., Коистиан П., Рад М. Психосоматическая медицина: Краткий учебник / Пер. с нем. Г.А. Обухова, А.В. Бруенка; Предисл. В.Г. Остро-глазова. - М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999. - 376 с.
4. Григорьева В.Н. Психосоматические аспекты
нейрореабилитации. Хронические боли. - Нижний Новгород: Изд-во Нижегородской гос. мед. академии, 2004. - 420 с.
5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. - М.: МЕД- Пресс- информ, 2002. - 588с.
6. Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику. - М.: Изд-во МГУ, 1987. - 170 с.
7. Основы психологии. - Ред. - сост. Л.Д. Столяренко. - Ростов н / Д: Изд-во «Феникс», 2000. -576 с.
♦
УДК 616.12-008.331.1-092:612.8]-085 С.В. Ляшко
ВПЛИВ Г1ПОКСИТЕРАПП НА СТАН НЕЙРОГУМОРАЛЬНОÏ РЕГУЛЯЦП У ХВОРИХ НА Г1ПЕРТОН1ЧНУ ХВОРОБУ II СТАДП
Запор1зьк1й державний медичний утверситет кафедра с1мейно1 медицини та терапи ФПО (зав. - д. мед. н., проф. В.1. Кривенко)
Ключовi слова: ггпертонгчна хвороба, гтокситерапгя, кортизол, альдостерон, ендотелт I, варгабельнгсть серцевого ритму Key words: essential hypertension, hypoxitherapy, Cortisol, aldosterone, endothelin I, heart rhythm variability
Резюме. В работе проведен анализ влияния дозированных нормоба-рических гипоксических тренировок, которые применялись на фоне стандартной антигипертензивной терапии, на нейрогуморальный статус больных гипертонической болезнью II стадии. Для этой цели определяли параметры вариабельности сердечного ритма, концентрации кортизола, альдостерона и эндотелина I. Установлено, что у этих пациентов на фоне лечения имеет место достоверное увеличение общей мощности системы регуляции, снижение концентраций корти-зола, альдостерона, эндотелина I в сыворотке крови, что свидетельствует о мобилизации адаптационно-регуляторных возможностей организма. Полученные результаты показывают необходимость и экономические выгоды включения гипокситерапии в комплексное лечение больных с гипертонической болезнью II степени.
Summary. In this work an influence of the dosed normobaric hypoxic trainings on neurohumoral status in patients with essential hypertension II stage, applied on a background of a standard hypotensive therapy, was analysed. For this purpose the parameters of heart rhythm variability, cortisol, aldosterone and endothelin I concentrations were estimated. It was determined that these patients have reliable increase of the general power of the regulation system, and a reliable decrease of cortisol, aldosterone, endothelin I concentrations, in the blood serum; on the background of treatment; this points to mobilization of adaptation-regulation possibilities of an organism. Obtained results show the necessity and economic benefits of inclusion of hypoxitherapy into the treatment of patients with essential hypertension II stage.
