CC BY
8В. О. Медтцев Психолог1чний есенщал1зм у науков1й практищ
В I Д О М О С Т I ПРО АВТОРА
Анотацш. Проблематика психолоичного есенщал1зму сформувалася наприюнщ 1980-х роив { дотепер поповнюеться новими досл1дженнями. Бшьша 1х частина спрямована на мехашзми формування та розвитку цього явища в онтогенез!. Проте, як показано у низщ анал1зованих публшацш, прояви психолоичного ессенщал1зму можна спостер1гати { у сфер1 науково1 практики, зокрема в психологи та медицин!. У стати показано, що таю прояви переважно зумовлеш недостат-ньою науково-методолопчною компетенщею дшчих вчених { практиюв. Заходи, запропоноваш для редукци психолоичного есенщал1зму в науковш практищ вважаю недостатшми, осюльки вони не зачшають суть проблеми.
Колючов1 слова: есенщал1зм, психолопчний есенщал1зм, наукова практика, теор1я та методолопя психологи.
Цитуваяння: Медшцев В. О. Психолопчний есенщал1зм у науковш практищ. Теоретична досл1дження у психологи: монографгчна сер1я. Сост. В.О. Медшцев. Том 17. 2023. С. 31-40. ао1: 10.24412/2616-6860-2023-1-31-40.
Поняття "психолопчний есенщатзм" введено в нау-кове вживання Medin, ОЛопу [10]. Корисно згадати, що тд есенц1ал1змом автор цього поняття К. Поппер ро-зум1в традиц1ю, вщому за багатьма ф1лософськими школами, в рамках яко1 про тлумачення свиу побудо-вано на твердженн1 кнування незм1нних форм буття -сутностей, що утворюють все р1зноман1ття свпу [8; 3]. Проблеми, що обговорюються у зв'язку з поняттям «сутнкть» (або «есенц1я»), е виявом давньо! фшософсь-ко1 дискусп про походження та структуру наукових понять. Кр1м того, зазначен1 проблеми та пов'язат з ними дебати е складовою б1льш загально1 дискусп про форми та роль наукових теорш, 1х стввщношення з емтрич-ними дослiджениями. В кторп фшософп з цього приводу сво1 позицп манiфестували iдеалiсти та ма-терiалiсти давнини, номiналiсти та реалiсти Вщродження, матерiалiсти, iдеалiсти, позитивiсти, прагматики, iнструменталiсти, конвенцiоналiсти та iн. Фiлософськi школи Нового та Новiтнього часу. Якщо в галузi фiлософських дискусiй жодна зi сторiн не змогла здобути перемогу, то в науковiй практищ, як це конста-тував К. Поппер, сталося витiснения фшософп есен-цiалiзму. Вiдбулася неявна перемога тк! традицп у фшософп науки, яку у рiзний час розвивали пози-
тивiсти, прагматики, операцiоналiсти, iнструмен-талкти та конструкцiонiсти. Виявилося, що зовам не обов'язково знаходити остаточне пояснення за допомо-гою сутностей для створення плщних теорiй та методiв дослiджень, отримання оригiнальних та затребуваних емпiричних даних. З iншого боку, недолжи есен-цiалiзму стали виразно виявлятися в тому, що <дара в сугi (справжнi чи хибт) може створювати перешкоди для мислення, для постановки нових та плщних проблем. Бшьше того, така вiра не може бути частиною науки» [8, С. 9]. Однак ще! та елементи фшософп есен-цiалiзму, як i ранiше, мае прихильнигав i виявляються в рiзних наукових практиках, як на це вказують до-слiдники ПЕ.
Автори поняття ПЕ, наголошуючи на його зв'язку з фшософською доктриною метафiзичного есенцiалiзму, акцентували на тому, що «Це було б не уявленням про те, що речi мають сутносй, а скорiше уявленням про те, що уявлення людей про речi можуть вiдображати таке переконання (хоч би яким помилковим воно не було)» [10, С. 183]. Тобто йдеться про переконання в тому, що зовшшш властивост предмейв дослiджения сформо-ванi або згенероваш «глибшими, бiльш центральними частинами понять». Автори поняття ПЕ окреслили як негативнi, так i позитивнi наслiдки його проявiв. Щодо
остантх сказано таке: «ми повинт вивчити, як зв'язки м1ж поверхневими i глибшими властивостями служать для надання структури репрезентацiям понять кнуе значна i корисна роль, яку може з^ати психологiчний есенщатзм») (там же С. 193). Сучаст критики ПЕ характеризуют його, зокрема, як «упередженкть, яка стри-муе теоретизування в психологiчнiй науцЬ [2]. Однак цей та iншi недолiки ПЕ, як1 критики вiдносять до наслщгав недолiкiв само! фшософп есенщатзму, на мiй погляд, значною мiрою зумовлет iншими причинами.
Розглянемо приклади проявiв ПЕ у науковiй практищ. У клШчнш психолога [2] критикують, зокрема, складання та використання класифiкатора синдромiв (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM), оскшьки: «той самий дiагностичний ярлик (наприклад, розлад аутистичного спектру; РАС) iнодi може виникати з рiзних груп симптом1в » [2, С. 494]. Причиною тому, як вважають автори, е нехтування шдивщуальними вiдмiнностями пацiентiв, оскшьки класифжацп отриманi з вивчення груп. При цьому деяк1 синдроми в класифжацп DSM автори вважають достат-ньо валiдними. Тобто по суп йдеться про недолiки ме-тодiв класифжацп, як1 обумовленi самим !х принципом: структурувати в принципi нескшченне рiзноманiття окремих предметiв або явищ за обмеженим набором
ознак групи. Вщповщно, вс1 науков1 класифшацп засно-ван1 на абстрагуванн1 вщ частини властивостей предметов, що класифжуються. Що стосуеться класиф1кац1й людських якостей це означае принципову неможлив1сть врахувати все 1ндив1дуальн1 вщмшность Будь-як1 типо-логп можуть згодом виявитися т1ею чи 1ншою м1рою по-милковими незалежно вщ того, ман1фестован1 вони як есенщалктсьи чи конструкц1он1стськ1. Автори дал1 ре-комендують враховувати «ризик есенщал1зму» п1д час обговорення синдром1в, оск1льки 1х 1менування можуть ставитися до ч1тко певно1 категорп та етюлогп. Але 1 в цш частин1 по сут1 йдеться про необхщнкть волод1ти знаннями науково1 методологи, зокрема про фрагмен-тован1сть наукового знання, що проявляеться в кнуванш р1зних трактувань зм1сту тих самих понять, 1х р1зно1 емоц1йно1 навантаженост1 (позитивно1 або нега-тивно1). Але також необхщне розум1ння того, що в1ра в есенц1альний зм1ст понять чи конструкцюнктське 1хне трактування не замшюють дотримання науково1 методологи 1х визначення та класифжацп в рамках понятш-них систем. Тому я згоден з авторами в тому, що: «погано певш категорп генерують теоретичн1 проблеми, що повторюються» [там же, С. 498].
З проявом есенц1ал1зму також пов'язують зневагу соц1альним та соц1етальним контекстами розвитку та
активносп псих1ки, коли «есенцiалiстська iнтущiя може призвести до iгнорувания випадкових чи контекстуаль-них факторiв на користь шбито вроджених, що лежать в основi когнiтивних чи бюлопчних порушень» [там же, С. 495] . У зв'язку з цим автори посилаються на числент дослщження характеру та глибини проблем iз псийчним здоров'ям, пов'язаних iз расовою чи еттч-ною сегрегацiею, сощальною iзоляцiею, фiнансовими труднощами та ряду шших (там же). Можиа тшьки ди-вуватися з того, що знаходяться фахiвцi, якi оркнту-ються не на результати дослщжень, а на «есенщалкт-ську штущш». 1нша справа, що питания розрiзнения та стввщношения вроджених та набутих псинчних та психологiчних властивостей особи не втрачають актуальность Але вщповвд на щ питания ми шукаемо не через штущп, а вдосконалюючи теоретичний та експери-ментальний iнструментарiй дослщжень (звiсно, не заперечуючи у них певно! ролi штущи).
До фокусу критики потрапляе i оманлива приваб-ливiсть сутностей, широко поширена в когнiтивнiй науцi. На прикладi використания терм1на «увага» можиа виявити його есенцiалiстськi трактувания як окремо! сутностi поряд з конструкцюнкткою - як когттивно! пiдсистемои, яка здшснюе добiр. Але якщо в теоретич-
них дискурсах зберiгаеться проблематика емерджент-ностi уваги, то прогрес у 1! вивченнi очевидно вщбу-ваеться там, де !! розглядають як системиу як1сть певно! когштивно! пщсистеми [6] . Бiльше того, сучасне ро-зумiния емерджентностi пов'язують вже не з сутно-стями, а з законами композицп властивостей, яю вщ-сутнi у окремо взятих елементiв, але з'являються при злитп цих елементiв у якесь нове цше у процесах само-оргашзацп складних нелiнiйних динамiчних систем. До остантх належить переважна бшьшкть реальних систем, зокрема тих, що вивчаються у психологи. Таким чином, i у випадках прояву ПЕ у розумiннi тако! псийч-но! функцп як увага швидше виявляеться недостатия наукова поiнформованiсть.
Ознаки проявiв ПЕ можиа побачити й у практищ ушверсатзацп висновк1в з результата дослщжень, проведение на тих чи шших обмежених вибiрках, як уза-гальнень людини як бюлопчного виду. Припущения про кнування уиiверсальних псих1чних та психо-лопчних властивостей людини повиннi бути предметом ретельного роздуму та обговорення, мають бути вкла-дет значнi кошти в емтричне дослiджения мiжкуль-турних порiвиянь, заявлен розумнi та чiткi предмети узагальнення [2]. I з цiею позицкю важко не погодитись.
Праге й y зaзнaчeниx випадках, гадаю, виразно прояв-ляeтьcя ^достат^ тeарeтика-мeтадалагiчкa комте-тeкцiя даcлiдкикiв.
Даcлiджeккя гeкeзи та форм ПЕ зaceрeджeкi пeрe-важно на кaгнiтивкaмy розвитку дiтeй та пaрiвкяккi ет-нокультурних аcабливаcтeй yявлeкь про cвiт дорогих у павcякдeккамy життi [5] . I хоча кaвi даcлiджeккя приз-водять до паcтaкавки нових питань, зaкрeма у зазна-чeкiй публжацп, цe нормальний науковий працec, у якому кaшe знання паглиблюeтьcя. Разом з тим розши-рюeтьcя i cфeра даcлiджeкь праявiв ПЕ. Зoкрeмa, прeд-мeтам уваги пcиxaлaгiв стае творча активкicть продуку-вання та cприйняття тварiв миcтeцтвa, мexaкiзми прoявiв у них ПЕ (див., наприклад, [7]). Ceрeд iкшиx питань автор розглядае зраcтaючy роль Beликиx даних у кiкаiкдycтрiï, а cамe у творчому працeci cтварeнкя та доопрацювання фiльмiв та призводить до замши до-cтaвiркacтi cюжeтy та ceœy твору, а також вказуе на за-
Peдyкцiя eceкцiалiзмy у
Bиxoдячи iз того, що прояви ПЕ нeгaтивнo вплива-ють на розвиток пcиxалагiчкаï науки, Brick et al. [2] про-понують чотири «cтрaтeгiï» його рeдyкцiï.
лeжкicть рiвня ацiкки твору миcтeцтвa в1д cфoрмoвa-ного у cпаживaчa yявлeккя про його cпрaвжкicть. B ш-шому даcлiджeккi Rangel & Keller [12] отираючжь на cy-чacкi yявлeння про eceкцiaлiзм як фyкцaмeктaлький тоаб cацiaлькага миcлeккя, а також на пaпeрeдкi до-cлiджeккя, що вивчають вiрy в гeкeтичкий дeтeрмiкiзм як компо^нт eceкцiалiзмy, cтвeрджyють, що гедатич-ний дeтeрмiкiзм кe мажe становити едину acкaвy. Cацiaлький дeтeрмiкiзм як додатковий кампакeкт eceкцiaлiзмy cпирaeтьcя на вiрy в тe, що отов^й ха-рaктeр людини фармyeтьcя ^щальними факторами (вихованням, caцiальким паxаджeккям). У цьому ж кaпрямi вивчають прояви ПЕ як вiри у врод^^ть та кeзмiккicть прикaлeжкаcтi до coцiaльнoï групи [1].
Я виcлавлюю cвoю пщтримку та зацiкавлeкicть у по-дальшому розвитку даcлiцжeкь ПЕ, are викликае подив його праявiв у вчeниx, у тому чиcлi ^италоов, а також вiдcyгкicть дacлiцжeкь цього фeкамeкy.
:авiй тeарiï та практищ
1. В1дкрите oбгoвoрeння тoгo, щo вiдoмo npo ме-хатзми ПЕ.
Я вважаю, що це не стратепя редукцп ПЕ, а форма його дослщження. Як для форми дослщження вида-ються виправданими i висуиутi припущения, i постав-лет питания. Зокрема, е тверлдения, що в есенщалкт-ському мисленнi може не бути основний сутносп; воно може виникнути як емерджентна властивкть рiзних ас-пектiв обробки шформацп. Також залишаеться незро-зумiлим, чи характеризувати есенцiалiзм як единий процес або як суму пов'язаних компонента [5]. У коло обговорюваних висуиуто, зокрема, припущения, що основою розвитку психологiчного есенцiалiзму служить евристика невiд'eмностi [4]. В обговореннях ПЕ зазна-ченi не лише його недолiки, а й користь - як ярлика, який допомагае виявити низку пов'язаних м1ж собою проблем у психолопчному теоретизуваннi, в тому чи^ формуваннi у дiтей понятшних структур [5; 10] .
2. Ощнити контекстуальт та випадковi пояснення.
Тут мова йде про те, щоб не обмежуватися штуиив-ним пояснениям поведiнкового феномену, а будувати бiльш загальну пояснювальну структуру, в яку включен рiзнi контексти: «Основна мета полягае в тому, щоб вимiряти мiнливiсть у рiзних контекстах, щоб спросту-вати унiтарне пояснения та визначити обмеження спiльностi» [2, С. 500]. Тобто знов - треба дотримувати науково! методологи.
3. Перевiряти явища на наявшстьзагальног причинног тдстави.
У руст цк! стратеги психлогам рекомендовано докладные перевiрити (а) припущения у тому, чи зале-жить рiзнi завдання вiд загального чинника, (б) як учас-ники об'еднуються у окрем1 групи i (в) як групи перетинаються.
4. Розглянути можливкть використання нових термШв для конструктiв.
Ця стратепя вщсилае до проблем науково! мови, та автори стратегш е торкаються цих проблем у широкому обсязь Мова про те, що багато психолопчних понять можуть здаватися добре зрозумшими теоретичними конструкцiями не через загальноприйняте наукове визначення, а тому, що вони резонують з iнтуlтивними сутностями. Однiею з ефективних стратегiй можливо була б побудова точних формалiзованих моделей. Оскiльки в багатьох галузях психологи вони вщсутш, при введеннi нових термiнiв слщ уникати використания слiв природно! мови, яю вже мають певнi стшга конота-ци. Ця стратегiя буде корисною в областях, де викори-стано вербальш пояснения. Я можу прокоментувати цi стратегil в такий спосiб. Справдi, якщо ставити завдання редукувати прояви ПЕ, то потрiбна адекватна стратегiя. Однак незрозумшо, чому цi методологiчнi
пропозицп представлен! як стратеги, а не як завдання, як1 необхщно вир1шити гад час реатзацп загально! стратеги. Якщо автори д1йсно розглядають наведен1 по-ложення як незалежш стратеги, з яких сл1д обирати найб1льш тдходящ!, виникнуть додатков1 питання, зокрема : яку з них вибрати? якщо вибрати кшька, то в якш послщовносп !х застосовувати? Але якщо говорити по суп висунутих пропозиц1й, то у мене не викликае сумшв1в твердження автор1в про те, що чггкий опис ме-хан1зм1в ПЕ може виявити в наукових дискурсах есен-щалктсьи припущення 1 пол1пшити !х спростування, а також поглибити розумшня когн1тивного розвитку д1тей («стратегiя» 1). Разом з тим, чггкого опису ме-хан1зм1в ПЕ поки що немае (що пщтверджують 1 сам1 автори), а зм1шувати проблематику формування ПЕ у д1тей та збереження його у дорослих, тим бшьше фах1вц1в навряд чи можна визнати рац1ональним.
У «стратегiях» 2 1 3 по суп викладено версп вщомих положень про побудову науково! теорп (будувати «за-гальшшу пояснювальну структуру») та розробку експе-риментальних досл1джень. Тобто, по суп, знов йдеться про необхщнкть фах1вцям дотримувати науково! методологи.
«Стратепя» 4, як 1 «стратегiя 1», безпосередньо пов'я-зана з проблематикою мехашзтв ПЕ, у 1! конкретизацп
та поеднання з частиною широкого кола проблем науково! мови. Вщповщно до цк! «стратеги», слщ уникати терм1н1в з природних мов, тобто треба утворювати неологiзми. Однак дотримання ц1е! стратеги неминуче призведе до необмеженого росту обсягу психолопчно! термшологи. До того ж це навряд чи зшме проблему есенщалктських трактувань, оскiльки будь-який неологiчний термш також може бути витлумачений як такий, що означае сутнiсть. 1нша рiч, що використання неологiзмiв наблизить психологiчнi дискурси до фор-матзованих описiв, що використовуються в природни-чих науках (терм1н-неолог1зм по суп шчим не вiдрiзняеться в1д позначення будь-яким символом). Не знаю, чи автори «стратепй» розум1ють так! наслщки !! застосування, адже формалiзацiя для бшьшосп психо-лог1в залишаеться безперечним методолог1чним злом. Не поглиблюватимуся тут у цю тему, про мовш про-блеми в психологи, в тому числ! стосовно психолог1чно! термшологи, написано чимало. Ц проблеми мають бшьш фундаментальний характер, але !х виршення, кр!м шшого, сприятиме ! редукцп ПЕ.
У сучасних фшософських дебатах про походження та сутнкть наукових понять фшософська та методолопчна проблематика есенщатзму практично в1дсутня. Сьогодш серед конкуруючих теорш поняття (а саме ТИв
Classical Theory, The Prototype Theory, The Theory-Theory, The Neoclassical Theory, Conceptual Atomism) лише в однк! (The Theory-Theory) простежуеться зв'язок з есен-щал1змом, причому не з фшософським, а психо-лопчним. Зокрема: «Одна з переваг Теори-Теорп поля-гае у моделях категоризацп, яю вона заохочуе. Розробка
ц1е! теорп пов'язана з тим, що багато психолопв висло-вили незадоволен1сть бшьш ранн1ми теор1ями понять на тш п1дстав1, що вони не враховують схильн1сть людей до есенщалктського мислення » [9] .
Висновки
ПЕ сьогодт вивчають у широкому спектра вщ ме-ханiзмiв його формування в онтогенезi - до специфжи його проявiв у сощальних та етнiчних спiльнотах [11]. Ро-зум1еться вiн як схильнiсть людей, яка формуеться гене-тично, до есешщальних трактувань понять, пов'язаних з описом навколишнього свiту. У цьому безумовно вона представляе науковий штерес. Однак залишаеться вщкритим питания про причини !! збережения навiть тсля вивчення основ наукового знания у процес загаль-но!, а тим бшьше спещально! психолопчно! освiти. Дещо дивують деяк1 пояснения ПЕ, наприклад: «Так1 ярлики, як «iнтелект» або «увага», можуть здатися добре зро-зумшими теоретичними конструкцiями не через чгтке наукове визначення, а тому, що вони резонують з штугшвними сутностями») [2, С. 501] . Але проблема не тиьки у тому, що поняття «резонують з штугшвними сутностями», а й у тому, що вони е «добре зрозумшими
теоретичними конструкциями». У цьому виявляеться гли-бока фрагментованкть насамперед теоретично! психологи, внаслщок яко! у вживаннi зберкаються рiзнi трак-тувания тих самих психолопчних понять, i навiть рiзноманiття теоретичних побудов для описи однк! й тк! психолопчно! феноменологи. У цьому плат есенщальт описи психолопчно! реальносгi роблять свiй внесок у процеси фрагментаци психологи i, вщповщно, ак-туатзаци робiт з штеграци психологiчного знания.
Мо! окремi мiркування щодо проблематики ПЕ були висловлеш вище у статтi, а загальний висновок полягае в тому, що ПЕ - це прояви есенщального свгто-гляду дитини, що формуеться в онтогенез^ який зберiгаеться у деяко! категорп дорослих. А те, що вщносять до проявiв ПЕ у наукових дискурсах, е наслщком зневаги чи недостатнього володiния фахiвцями загальнонауковою методологiею.
Л1тература
1. Агадуллина Е.Р., Чумакова М.А. Психологический эссенциализм: разработка и апробация шкалы // Социальная психология и
общество. 2017. Т. 8. № 3. С. 147—162. doi:10.17759/sps.20170803011
2. Brick, C., Hood, B., Ekroll, V., & de-Wit, L. (2022). Illusory Essences: A Bias Holding Back Theorizing в Psychological Science.
Perspectives on Psychological Science, 17(2), 491-506. https://doi.org/10.1177/1745691621991838
3. Cartwright, R., L. (1968). Some Remarks on Essentialism. The Journal of Philosophy , Vol. 65, No. 20, pp. 615-626.
https://doi.org/10.2307/2024315
4. Cimpian, A., & Salomon, E. (2014). The inherence heuristic: An intuitive means of making sense of the world, i потенцшний precursor
to psychological essentialism. Behavioral and Brain Sciences, 37 (5), 461-480. https://doi.org/10.1017/S0140525X13002197
5. Gelman, SA (2005). Essentialism in everyday thought. Psychological Science Agenda , 19 (5).
https://www.apa.org/science/about/psa/2005/05/gelman
6. Hommel, B., i Colzato, Л.С. Front. Psychol. 2017. 8:100. doi: 10.3389/fpsyg.2017.00100
7. Johnson M. The Psychology of Essentialism and How It Impacts Innovation and Creativity in Film. June 16, 2020.
https://www.popneuro.com/neuromarketing-blog/psychology-of-essentialism-how-it-impacts-creativity-and-innovation-film-big-data
8. Karl Popper (1965) Three Views Concerning Human Knowledge. In Karl Popper "На^дки та репутаци: Зростання сучасного
тзнання", Chapter 3, London, Routledge, 1965, pp. 97-119.
9. Laurence, S., & Margolis, E. (1999). Concepts and Cognitive Science, E. Margolis & S. Laurence (Eds.), Concepts: Core Readings
(pp. 3-81).
10. Medin, D., та Ortony, A. (1989). Psychological Essentialism. In S. Vosniadou and A. Ortony (Eds.), Similarity and Analogical
Reasoning (pp. 179-195). New York: Cambridge University Press.
11. Neufeld, E. (2022). Psychological essentialism and the structure of concepts. Philosophy Compass, 17( 5),
e12823. https://doi.org/10.1111/phc3.12823
12. Rangel, U., & Keller, J. (2011). Essentialism goes social: Belief in social determinism as a component ofpsychological essentialism.
Journal of Personality and Social Psychology, 100(6), 1056-1078. doi:10.1037/a0022401
V. O. Medintsev Psychological essentialism in scientific practice
Annotation. The problem of psychological essentialism was formed at the end of the 1980s and is still being supplemented by new research. Most of them are aimed at the mechanisms of formation and development of this phenomenon in ontogenesis. However, as shown in a number of analyzed publications, manifestations of psychological essentialism can be observed in the field of scientific practice, in particular in psychology and medicine. The article shows that such manifestations are mainly due to insufficient scientific and methodological competence of working scientists and practitioners. I consider the measures proposed to reduce psychological essentialism in scientific practice to be insufficient, as they do not touch the essence of the problem.
Keywords: essentialism, psychological essentialism, scientific practice, theory and methodology of psychology.
MefliH^B B. 0. ncHxonorwHHM eceHL|iani3M y HayKOBiM npaKTi^i
