CC BY
0Тополь // Вюник Чершпвського нацюнального пе-дагогiчного унiверситету. - Серш: Педагогiчнi науки. - 2015. - № 124. - С. 231-232.
8. Филатова О.А. Дезадаптация личности в условиях чрезвычайных ситуаций / О.А. Филатова
// Таврический журнал психиатрии. - 2011. - № 4 (57). - С. 128-133.
9. Фурман А.В. Психодiагностика особиспсно! адаптованосп: наукове видання. / А. В. Фурман. -Терношль: «Економiчна думка», 2000. - 197с.
ПСИХОЛОГ1ЧНА СТРУКТУРА ЕМОЦ1ЙНОГО 1НТЕЛЕКТУ ЮНАК1В В ОСОБИСТ1СНОМУ
ТА Д1ЯЛЬН1СНОМУ АСПЕКТАХ
Лящ О.П.
докторант лабораторИ сучасних iнформацшних технологш 1нституту психологИ НАПН Украти iMeHi Г.С. Костюка кандидат nсихологiчних наук, доцент
PSYCHOLOGICAL STRUCTURE OF EMOTIONAL INTELLIGENCE OF YOUTH IN PERSONAL AND ACTION-RELATED ASPECTS
Liashch O.P.
a doctoral candidate in the laboratory of new information technologies of G.S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine,
candidate of Psychological Sciences, associate professor
Анотащя
В статп представлено результати ан^зу та теоретичного осмислення особиспсного та дiяльнiсного аспектш емоцшного штелекту юнака, яш засввдчили те, що вся структурно-функцюнальна повнота досль джуваного конструкту може бути досягнута при розглядi проблеми генези емоцшного штелекту в раннш юносп у особиспсному та дiяльнiсному вимiрах. Така основа стала шдставою для побудови теоретично! моделi генези емоцiйного штелекту в раннш юносп як структурного феномену, що складаеться з афекти-вно-когштивного (сприйняття, розпiзнавання i розумшня власних емоцiй, емоцiй iнших людей), поведш-ково-дiяльнiсного (адаптивнiсть i ефектившсть особистостi в спiлкуваннi i дiяльностi), мотивацiйно-рефлексивного компонентiв (управлiння емоцшними проявами).
Abstract
The article presents the results of analysis and theoretical understanding of the youth's personal and action -related aspects of emotional intelligence, which showed that the entire structural and functional completeness of the studied construct can be achieved by considering the problem of the genesis of emotional intelligence in early adolescence in personal and activity dimensions.
Such a foundation has become the basis for constructing a theoretical model of the genesis of emotional intelligence in early youth as a structural phenomenon, consisting of affective-cognitive (perception, recognition and understanding of own emotions, emotions of other people), behavioral activity (adaptability and effectiveness of the person in communication and activity), motivational-reflexive components (management of emotional manifestations).
Ключов1 слова: емоцшний штелект, юнаки, емоцп, особиспсний та дiяльнiсний вимiр, афективно-когнггавний вимiр, поведiнково-дiяльнiсний вимiр, мотивацшно-рефлексивний вимiр.
Keywords: emotional intelligence, youth, emotions, personal and action-related measurement, affective-cognitive measurement, behavioral-activity measurement, motivational-reflexive measurement.
Постановка проблеми у загальному виглядь
Дослщження структури емоцшного штелекту мае будуватись на розумшш особиспсного та дiяльнiс-ного аспектiв. Структурно-функцюнальна повнота дослвджуваного конструкту може бути досягнута при розглядi проблеми генези емоцшного штелекту в раннш юносп у особиспсному та дiяльнiсному вимiрах. Таке розумiння стало шдставою для побудови теоретично! моделi його генези в раннiй юносп.
У психологiчнiй структурi емоцшного штелекту ми визначили афективно-когнггивний (сприйняття, розшзнавання i розумшня власних емоцш, емоцiй iнших людей), поведiнково-дiяльнiсний
(адаптивнiсть i ефективнiсть особистосп в сшлку-ваннi i дiяльностi), мотивацiйно-рефлексивний компоненти (управлiння емоцiйними проявами). Розглянемо !х детальнiше як результат теоретичного аналiзу складових емоцшного штелекту в осо-бистiсному та дiяльнiсному аспектах.
Анатз останнiх дослщжень i публiкацiй, в яких започатковано виршення даноТ проблеми. Стосовно визначення сутностi та особливостей переживания вищезазначених емоцiй дослiдники ма-ють неоднозначш погляди. Так, В. Дерябш, Е. Шах-тель, С. Томшнс, К. 1зард вважали, що радють не мае локалiзацi!, оскiльки охоплюе увесь органiзм, i тому не може бути вщнесена до почуття сенсорного задоволення (емоцiйного тону ввдчуття) [1].
Радють та емоцшний тон з'являються на pi3-них рiвнях емоцшно! сфери. К. 1зард ввдзначив, що радiсть супроводжуеться переживаниям задово-лення собою та навколишнiм свiтом - це i е i! голо-вна вiдмiнна особливiсть. Тому можна визначити радiсть як сильне задоволення. Характерним для радощi е ii швидшсна поява, чим вона наближу-еться до афекту [3].
Виклад основного матерiалу дослiдження. Базовою здатнютю, на як1й грунтуеться афективно-когнтивний компонент емоцшного iнтелекту, е емоцшна чутливiсть (емоцiйнiсть) особистостi. В заруб1жнш психологй' первiсно емоцiйнiсть час-тше всього розумiлась як чуйнiсть людини до емо-цiогених ситуацiй та ii реактившсть. Емоцiйнiсть, як вщзначив П. Фресс, використовувалася у той час як синошм гiперемоцiйностi, тобто як прояв бiльш частих та б!льш мiцних емоцiйних реакцiй, шж це в середньому притаманно людям. У сучаснш зарубь жнiй психологи емоцшшсть трактуеться у термiнах акпв поведiнки. Тобто емоцiйнiсть е проявом пове-дiнки, який можна спостертати та оцiнити за ним силу i тривалiсть емоцй' [5].
Емощя печалi переживаеться як сумнiсть, хандра, смуток. У печалi особистють вiдчувае навколо себе темряву та порожнечу, вiдсутнiсть того, з ким можливо було б роздiлити це ввдчуття порожнечi та самотностi. Ця емоцiя включае в себе комплекс по-чуттiв, як1 супроводжуються конкретними образами, думками та спогадами. Переживання печалi викликае спогади про iншi печальнi поди, часто ви-значаючи наше сприйняття свiту, яке здаеться а-рим та похмурим [3].
Гнiв - це емоцшний стан, негативний за знаком, що, як правило, проходить у формi афекту та з'являеться неоч!куваною появою серйозно! переш-коди на шляху задоволення важливо! для суб'екта потреби [3]. Поняття «гшв» синонiмiчне поняттям «злють», «обурення». Сильний гшв визначають як лють, при якш з'являеться невтримна агресивна по-ведiнка. Агресивна поведiнка завжди сигналiзуе про недостачу засобiв або здiбностей для вирь шення проблемноi ситуацп. У цьому планi Ч. Спш-берг видiлив гнiвливiсть як стшку емоцiйну рису характеру [3].
Страх - це емоцшний стан, який вщображае за-хисну бiологiчну реакцш особистостi при пережи-ваннi нею реальное' або уявно! небезпеки здоров'ю та благополуччю. Суб'ективно страх може пережи-ватися як передчуття, невпевнешсть, незахище-нiсть, ненадiйнiсть свого положення, почуття небезпеки та загрози (фiзичноi або психологiчноi) своему юнуванню [6].
Рiзнi сполучення зазначених емоцiй, ступiнь домiнуваиия кожно! з них складають iндивiдуальну своерщшсть емоцiйного реагування [9]. На думку В. Смирнова та А. Трохачева емоцшш реакци гнiву, радощi, печалi та страху пiдроздiляються на емоцшний вщгук, емоцiйний вибух (афект) та емоцшний спалах. Емоцюнальний ввдгук е самим динамь чним та постшним явищем емоцiйного життя осо-бистостi, iнтенсивнiсть та тривалють якого невелик!. Емоцiйний вiдгук не мае суттевого
The scientific heritage No 32 (2019) впливу на емоцшний стан особистосп. Б!льш вира-зною штенсившстю, напругою та тривалютю пере-живаиия характеризуеться емоцiйний спалах, який здатен змшити емоцiйний стан, але не викликае втрату самовладання. Емоцшний вибух характеризуеться бурним розвитком емоцшно! реакци велико! штенсивносл з послабленням контролю вол! над поведшкою. Це короткочасне явище, тсля якого наступае спадок сил [4].
Таким чином, емоцшшсть у психолопчнш на-ущ розглядали як властивють особистосп, що хара-ктеризуе змют, як1сть та динашку емоцш та по-чутпв. Змютов! аспекти емоцшносп ввдображають явища та ситуаци, що мають особливе значення для суб'екта. Яшсш властивосп емоцшносп характеризуют ставлення особистосп до явищ навколиш-нього свггу i вщтворюються в знаку та модальносп домшуючих емоцш. До формально-динам!чних властивостей емоцшносп вщносять особливосп виникиения, протiкаиия та припинення емоцшних процеав та !х зовтшнього вираження [9].
У цих характеристиках, в свою чергу, визна-чеш ще дв! вщносно самостшш групи: 1) характе-ризуе динашку емоцшних переживань - шдивщуа-льний пори; глибину, тривалють, стшшсть, частоту емоцш; 2) характеризуе динашку прояву емоцш зо-вт - притаманний особистосп наб!р виразних засо-б!в, стутнь насиченосп емоцшними проявами [1].
При цьому, друга група безпосередньо пов'язана с параметрами само! емоцшно! реакци, що виникае у вщповвдь на отриману шформацш, як на р!вш зовшшнього прояву, так i на р!вш внутрш-ньо! псих1чно! д!яльносп. Змют ще! д!яльносп р!з-ний для емоцш р!зних модальностей, i щ вщмшно-сп, перш за все, стосуються особливостей перетво-рювання суб'ектом сприйнято! шформаци, тобто спiввiдношения «аферентного» та «еферентного» компоненпв емоцш. Таких вар!анпв перетворю-вання два: мшм!зацп та максим!зацп шформаци про емоцюгеннний об'ект. В першому випадку об'ект !гноруеться, в другому, навпаки, характерною е сильна концентрац!я уваги на об'ект!. Важ-ливо, що в обох випадках мае мюце викривлення об'ективно! реальности Перший вар!ант типовий для модальносп гтву, другий - для модальносп дистресу та страху [1].
В якосп основних характеристик дослщни-ками були видшеш вразливють, !мпульсившсть та емоцшна лабшьшсть. Вразливють виражае афекти-вну сприйнятливють особистосп, ii чутливють до емоцюгенного впливу [6]. З точки зору ф!зюлоги, вразливють е готовнютю особистосп емоцшно реа-гувати на значущ! для не! подразники. Суттеву роль в формуванш готовносп вщграе адренал!н. Враз-ливють може проявлятися в таких особливостях по-вед!нки, як запальн!сть, драпвливють. Стосовно за-пальност! К. 1зард вв!в поняття «емоц!йного порогу». Людина з низьким порогом емоцп гн!ву б!льш запальна i частше знаходиться в цьому стан!. Про значну емоц!йну вразлив!сть особистост! можна говорити лише в тих випадках, коли ва почуття, як! !й доступш, виникають з однаковою лег-к1стю. Емоц!йна вразливють в!дображае загальну
збудливють нервово! системи, яка обумовлена piB-нем активацп покою [4]. Емоцшна вpазливiсть - це стшка властивiсть особистостi, що виявляеться в легкш, швидк1й та гнучкш емоцiйнiй реакцп на pi-3Hi поди.
Iмпульсивнiсть pозумiеться як швидшсть, з якою емоцiя стае спонукальною силою вчинк1в та дiй без !х передчасного обмipкування та свадомого piшення виконати [3].
Емоцiйно ригвдш люди вiдpiзняються застря-ванням на переживанш емоцiй, ix стабiльнiстю. Це зв'язано з фгксащею уваги на значущих подгях, об'ектах, психотравмуючих обставинах, невдачах та образах. Нестшшсть емоцш виявляеться в тому, що не зважаючи на те, що спочатку вона може бути iнтенсивною, але попм швидко слабшае, та згодом зникае, перетворюючись у стан спокшно! байдужо-стi. Таким чином, емоцшна лабшьшсть особистостi (pуxливiсть, переключения) в^^зняеться тим, що людина швидко реагуе на змiну ситуацiй, обставин та ш, може вiльно виходити з одного емоцшного стану та входити в шшш. Занадто виразна лабшьшсть емоцш може ускладнювати вадносини з на-вколишнiми, тому що людина стае реактивною, iм-пульсивною, погано володiе собою. Емоцiйна лабь льнiсть властива особистостям з високим нейротизмом (тpивожиiстю). Навпаки, низькому нейротизму вiдповiдае емоцiйна pигiднiсть [12].
Характеристики емоцшного реагування, що постiйно та виразно виявляються у людини е емо-цiйними властивостями особистостi, зокрема це вразливють, iмпульсивнiсть, емоцiйна лабшьшсть, емоцшна стшшсть, експpесивнiсть. До емоцшно! стiйкостi piзнi автори ввднесли piзнi емоцiйнi фено-мени. Так, Л. Аболш, М. Дьяченко розглядали ii як стiйкiсть емоцiй. Ця властивють характеризуе осо-бистiсть у процес напружено! дiяльностi, окpемi емоцiйнi мехашзми яко!, що гаpмонiйно взаемодь ють м1ж собою, сприяють успiшному досягненню встановлено! мети [1]. О. Чершкова, Н. Амiнова вважали, що емоцшна стшшсть е piвнозначною ста-бшьносп, тобто представляе собою стiйкiсть пев-ного емоцiйного стану [4]. Л. Баданша pозумiла пiд емоцiйною нестшшстю iнтегpативну властивiсть особистостi, що вадображае сxильнiсть людини до порушення емоцшно! piвноваги. З точки зору £. 1ль!на, емоцiйну стiйкiсть pозумiють як трива-лiсть появи емоцiйного стану при довготривалш та постiйнiй ди емоцiйного чинника - чим шзшше з'являеться емоцiйний стан, тим вище емоцiйна стiйкiсть.
Виявлення емоцiй у людини особиспсно^нди-вiдуальне - чим б№ш виразно людина висловлюе сво! емоцп через мiмiку, жести, голос, тим бшьше в не! виражена експpесивнiсть.
Таким чином, емоцiйнiсть - це шгегративна властивiсть особистостi. Рiзнi емоцiйнi типи особи-стостi визначаються в залежиостi вiд вираження pi-зних стоpiн емоцiйностi Одна з перших спроб ви-значити емоцшш типи особистостi була зроблена Г. Хеймансом, Е. Вирсмою, Р. Ле-Сенном. У !хнш класифiкацi! емоцiйнi типи особистосп видiля-
ються за сгаввадношенням трьох основних характеристик: 1) актившсть - пасивнють, що характеризуе прояви дiяльностi особистосп в усiх сферах життя, а також !! манеру виконувати завдання негайно або ввдкладати !х виконання. Активнiсть - це потреба особистосп в ди, в прагненш побудувати план i здшснити його; 2) емоцiйнiсть - беземоцшшсть, яка вадображае частоту i силу емоцшних реакцiй у вiдповiдь на поди, що вадбуваються, здатнiсть особистосп переживати все те, що ввдбуваеться з нею або стае вадомим !й; 3) первиннiсть - вториншсть, що представляе темпорально-енергетичну реакцш особистостi, вадображае рiвень !! застрявання у пси-хiчному стаиi ^ водночас, !! спосiб структурувати свш час. «Первиннi» невпинно розряджають сво! емоцп, але ефект i слщ реакцi! швидко зникае. Вони живуть сьогоденням, здатнi на велике, але не три-вале зусилля, люблять несподiванки i не здатнi до побудови довготривалих планiв. «Вториннi» ж ви-дають першу слабку реакцш, але попм вона як би «доганяе» подразник, сила реагування наростае, i ефект зберiгаеться бiльш тривалий час. Вони надо-вго залишаються пiд впливом значущо! ситуацi!, наполеглив^ терплячi, здатнi до здiйснения довготривалих плашв i в1дмови вш поточних задоволень
[7].
Вiдповiдно до сшвввдношення цих властивос-тей, дослщниками були видiленi емоцiйнi типи особистосп: нервовий, сентиментальний, бурний, при-страсний, сангвiнiстичний, флегматичний, аморф-ний та апатичний тип [5].
1нша класифiкацiя емоцiйних типiв особис-тосп була роблена Б. Додоновим, який у структурi загально! емоцiйно! спрямованосп визначив сфери активностi особистостi, у яких нею найчастiше пе-реживаеться радiсть, та зг1дно до цього видшив три емоцiйнi типи особистосп: 1) альтру!стичний тип -особиспсть переживае радiсть при наданнi допо-моги iншiй людинi, 2) праксичний тип - особис-тiсть переживае радють при досягнення успiху в ро-ботi; 3) гностичний тип - особиспсть переживае радють при шзнанш нового, шдтвердженш сво!х думок, умовиводiв.
А. Лазурський писав: «.. ..якщо гарний або ду-рний настрш становиться панiвним, постiйним, то виникае тип оптимюта або песимюта. Загальний емоцiйний тон i настрш на сприйняття та оцiнку дшсносп - е психологiчна емоцiйна характеристика людини» [6]. За визначенням К. 1зарда комплекс негативних емоцш: страху, гшву та печалi складае тривожиiсть. Певний рiвень тривожносп -природна та обов'язкова особливють активно! д1я-льностi кожно! людини. При низькому рiвнi нейротизму та тривожносп спостертаеться стабiльний емоцшний фон, при високому - емоцшна нестабь льнiсть, тобто рiзка змша настрою [4].
Змiстовi аспекти емоцшносп пов'язанi з стри-жньовими особливостями особистостi, !! мораль-ним потенщалом: спрямоваиiстю мотивацiйно! сфери, свггозору, цiннiсними орiентацiями. Емо-цiйнi характеристики (афективш, динамiчнi, енер-гетичнi) завжди виступають в якостi необх1дного компоненту будь-яко! мотивацiйно! дiяльностi [7].
Негативш емоцюгенш об'екти (обставини життя, наприклад) провокують суб'екта к б№ш детальному аналiзу ситуаци в цшому, в цiлях ефективного пристосування до не!. Наявнiсть неприемностей та невдач у житп сприяе щдсиленню аналiтичних здь бностей, тому що частiше потрiбно застосовувати операци аналiзу. Так, в дослiдженнях Р. Атшнсона було показано, що тривожнi люди характеризуются переважанням мотивацп уникнення невдач, помилок. Тенденцiя перестрахування, вочевидь, припускае ретельний вiдбiр як конкретних цшей та задач, так i вiдповiдних форм та способiв дiяльно-стi. Все це потребуе операцш диференщацп, вияв-лення специфiки, тобто аналiзу. Протилежна моти-вацiйна тенденщя - досягнення успiху - такого выбору не припускае, в цьому випадку безлiч вибраних задач та дш можуть бути досить широкими, мають мiсто умови, як сприяють розвитку здiбностей до синтезу та узагальнення [8]. Позити-внi переживання закрiплюють успiшнi ди та галь-мують активнiсть суб'екта до виявлення об'екти-вно б№ш ефективних способiв ди, сигналiзують о досягненш результатiв, як1 задовольняють праг-нення особистостi, сповiщають про суб'ективний устху. Тому особистостям, у яких стiйке перева-ження позитивних емоцш потрiбно менше зусиль для досягнення суб'ективного устху, чим тих, яш незадоволеш собою, сво!ми успiхами. Це означае саме суб'ективний неустх вщображае високу потребу в досягненнях у цього емоцiйного типу. Саме занижена, скептична оцшка рiвня свое! активносп до здiйснення дiяльностi та и результативностi служить суб'ективною умовою для бiльш високого рь вня саморегуляцп особистостi [4].
Якщо розглядати модальнiстнi характеристики емоцшносп - емоцп радощi, гнiву, печалi та страху - в структурi особистостi, то можна, за думкою К. 1зарда, говорити про зв'язок з перцептивними, когштивними процесами, а також !х фiзiологiчними характеристиками. Наприклад, взаемодiя емоцп ра-достi очевидна. Будь-яке ввдчуття у станi радосп буде здаватися бiльш приемним, чим при шшому емоцiйному станi. К. 1зард вiдмiтив, що змiни у пе-рцептивнiй системi, як1 викликаш емоцiею радощi, щдвищують порiг виникнення негативних емоцiй, сприяють виникненню впевненосп, терплячостi, благочинностi та iнших позитивних особиспсних якостей. Радiсть також впливае i на когнiтивнi про-цеси: у людини або пiдвищуеться здiбнiсть до вирь шення проблем, або вони просто перестають И три-вожити. При цьому щдвищуеться продуктившсть мислення, запам'ятовування, категоризацп, що позитивно впливае на процеси навчання. Радють ви-никае також i при передбаченнi задоволення ба-жання, як слвдство вже здщсненох в думках бажано! поду.
К. Ланге зробив опис фiзiологiчних характеристик емоцш. Радють супроводжуеться збудженням рухових центрш (жестикуляцiя, пiдстрибування), щдсиленням кровотоку в катлярах, внаслвдок чого шшра тiла червонiе та стае теплшою, а внутрiшнi органи починають краще постачатися киснем, об-
The scientific heritage No 32 (2019) мш речовини проходить штенсившше. Емощя пе-чал!, за уявленнями К. Ланге, не зважаючи на свш небажаний характер (гальмуе псих!чш та соматичш процеси) грае позитивну роль в житп людини. Лю-дина показуе шшим, що !й погано та потр!бна до-помога. До того ж, печаль, як i шш! емоцп грае мо-тивацшну роль: вона спонукае людину до вирь шення проблеми. На ф!зюлопчному р!вш трапляються зрушення, зворотш тим, як1 спостерь гаються при радосп: гальмування моторики, зву-ження кровоносних судин - це викликае ввдчуття холоду та ознобу, попршуеться поступ кисню до оргашзму, людина вщчувае недостачу повиря, ва-жк1сть у груд! та у всьому тш. Печаль гальмуе не пльки ф!зичну, але i розумову д!яльшсть людини, вона лежить в основ! такого псих!чного розладу, як депрес!я [11].
При цьому основш емоцшш властивосп ран-нього юнацького в!ку мають бшьш р!зномаштш фо-рми прояву пор!вняно з шшими вшовими групами, а саме: високий р!вень тривожносп у сшлкуванш, вища диференщац!я за силою емоцшно! реакцп, бь льша екстравертовашсть, менша !мпульсившсть й емоцшна збудливють, бшьша емоцшна стшшсть пор!вняно з шдлтгками, б!льша псих!чна саморегу-лящя. Головним шляхом формування емоцшно! стшкосп у ранньому юнацькому вод е оволодшня прийомами емоцшно-вольово! регуляцп на психо-лопчному та ф!зюлопчному р!внях, розвиток та вдосконалення псих!чних функцш та шдиввдуаль-них властивостей особистосп, яш забезпечують емоцшну стшшсть. Застосування цшсного комплексу психокорекцшного впливу дозволяе ошгашзу-вати емоцшну стшшсть у ранньому юнацькому вод шд час навчально! д!яльносп.
Ускладнення розумово! д!яльносп в раннш юносп призводить i до ускладнення штелектуаль-них емоцш [8]. Щд штелектуальними емощями (по-чуттями) у вичизнянш психологи розумшть спе-циф!чш переживання, яш виникають у людини в процеа розумово! д!яльносп, до яких вщнесено по-див, штерес, почуття гумору, сумшви та ш. Специ-фжою емоцш, як1 належать до штелектуальних, е ввдсутшсть у них валентного (протилежного) заба-рвлення (приемно - неприемно).
Висновки дослщження. Таким чином, результата анал!зу та теоретичного осмислення особисп-сного та д!яльшсного аспекпв емоцшного штеле-кту юнака засввдчили про те, що вся структурно-функцюнальна повнота вивчаемого у нашому дос-л1дженн! конструкту може бути досягнута при роз-гляд! проблеми генези емоц!йного !нтелекту в ран-н!й юност! у особиспсному та д!яльн!сному вим!-рах. Що i стало подставою для побудови теоретично! модел! його генези в раннш юност! як структурного феномену, що складаеться з афекти-вно-когштивного (сприйняття, розп!знавання i ро-зумшня власних емоц!й, емоц!й !нших людей), по-вед!нково-д!яльн!сного (адаптивн!сть i ефектив-н!сть особистост! в сп!лкуванн! i д!яльност!), мотивац!йно-рефлексивного компонент!в (управ-лшня емоц!йними проявами).
Список лггератури
1. Андреева И. Н. Эмоциональный интеллект : исследования феномена / И.Н. Андреева // Вопросы психологии. - 2006.- № 3. - С. 83-95.
2. Заброцький М.М. Вшова психолопя: Навч. поабник / М.М. Заброцький. - К.: МАУП, 1998. -92 с.
3. Изард Кэррол Э. Психология эмоций / К.Э. Изард. СПб.: Питер, 2000. — 464 с.
4. Лящ О.П. Емоцшний штелект як предмет психолопчних дослщжень / О.П. Лящ // Проблеми сучасно! психологи. Збiрник наукових праць Кам'янець-Под№ського нацюнального ушверситету iменi 1вана Опенка, 1нституту психологi! iменi Г.С. Костюка НАПН Укра!ни. -Випуск 22, 2013 - С. 324-326
5. Лящ О.П. Теоретико-методолопчний аналiз змюту емоцiйного iнтелекту / О.П. Лящ // Вюник Ки!вського iнституту бiзнесу та технологiй. №3 (31) 2016. - С.47-51.
6. Носенко Е.Л. Емоцшний штелект: концептуалiзацiя феномену, основш функцi! / Е.Л. Носенко, Н.В. Коврига. - К. : Вища школа, 2003.126 с.
7. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес i психiчний розвиток особистостi / Г.С. Костюк. - К.: Рад. Школа, 1989.- 608 с.
8. Смульсон М.Л. Психолот розвитку iнтелекту / М.Л. Смульсон. - К.: Нора-друк, 2003. -298 с.
9. Хазова С. А. Эмоциональный интеллект и совладание с трудностями / С. А. Хазова, О. А. Вершинина // Психология стресса и совладающего поведения в современном российском обществе : материалы II Международной научно-практической конференции. - Кострома, 2010.- Т. 2. - С. 60-62.
10. Compas B., Connor-Smith J., Saltzman H., Thomsen A., Wadsworth M. Coping with stress during childhood and adolescence: Problems, progress, and potential in theory and research // Psychological Bulletin, 2001. Vol. 127. N 1. P. 87-127.
11. Cramer P. Defense mechanismus and Coping strategies: What's the difference? // American Psychologist, 2000. June. P. 638-646
12. Lazarus R. S. Coping Theory and Research: Past, Present, and Future / R. S. Lazarus // Psychosomatic Medicine. - 1993.- № 55.- P. 234-247.
ЕМП1РИЧНЕ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ОСОБИСТ1СНОГО В1ДЧУЖЕННЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО В1КУ
Подорожний В.Г.
AcnipaHm кафедри психологи та сощальног роботи Втницького державного педагогiчного yHieepcumemy iMeHi Михаила Коцюбинського
EMPIRICAL INVESTIGATION OF THE PERSONAL ALIENATION IN THE ELDERLY
Podorozhnyi V.H.
Post-graduate student of the Department of Psychology and Social Work, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University
Анотащя
У статп подано результати дослвдження особистюного ввдчуження у людей похилого вшу. Зазначено, що проблема особиспсного ввдчуження у лггньому вщ е нагальною та назршою i вимагае розв'язання. Проаналiзовано та штерпретовано результати дослщження самотносп, сощальних та економiчних можли-востей, сфери мiжособистiсноi взаемоди та сустльних явищ, сощально! iзоляцii, гх роль у виникненш та розвитку особистiсного ввдчуження в лiтньому вiцi.
Abstract
The article presents the results of the research of personal alienation in the elderly. The paper noted that the problem of personal alienation in the elderly is urgent and overdue and requires solving. The article investigates: loneliness, social and economic opportunities, interpersonal interaction, social isolation. It gives a detailed analysis of the influence of these phenomena on personal alienation in the elderly.
Ключов1 слова: люди похилого вшу, старють, м1жособиспсна взаемодiя, ввдчуження, особиспсне ввдчуження, самотнють, iзоляцiя, трудова дiяльнiсть.
Keywords: elderly people, old age, interpersonal interaction, labor activity, alienation, personal alienation, loneliness, isolation.
Сощальна та демографiчна тенденщя останшх рошв полягае в збшьшенш середньо! тривалостi життя населения, i як наслiдок збiльшення вiдсот-ково! частки людей похилого вiку. Лига люди в силу специфiки вшового перiоду, що виражаеться у виходi на пенсiю, зниженнi кiлькостi та якосп соцi-альних контактiв, можливих негараздах зi здо-ров'ям, мають психологiчнi особливостi та потреби, незадоволення яких може викликати значш
психологiчнi проблеми. Однiею з найб№ш значи-мих та складних в подоланш проблем людей похилого в^ е особистiсне вiдчужения. Особистюне вi-дчуження супроводжуеться переживанням склад-них психо-емоцiйних станiв, до яких можна вiднести: самотнiсть, сощальну iзоляцiю, вiдчуття обмеженостi можливостей, сум за прожитими роками i життям що закiичуеться та ш. Переживання вищезазначених стаиiв негативним чином впливае
