Противорецидивная терапия больных хронической идиопатической крапивнице Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

УДК 616.514-085

Протирецидивна терашя хворих на хрошчну щюпатичну кропив'янку

Рудник Т. Свирид-Дзядикевич О. С.*

tЛьвгвський нацгональний медичний университет гм. Данила Галицького * Нацгональний медичний университет гм. О. О. Богомольця

Актуальнють вивчення кропив'янки обумовлена и широкою поширенютю, часто - нез'ясованими етюлопчними факторами i патогенезом, полiморфiзмом ключного nepe6iry, торпiднiстю до традицшних методiв i засобiв те-рапи i, вiдповiдно, негативним впливом на якють життя пацieнтiв та члеыв Тх сiмей. Мета дослщження - визна-чення фyнкцiонального стану щитовидноТ залози у хворих на кропив'янку i його впливу на переб^ патолопчного процесу. Пiд нашим спостереженням перебувало 127 па^етчв з хроычною iдiопатичною кропив'янкою (49 чо-ловiкiв i 78 жiнок у вiцi вiд 15 до 67 рогав). Групу контролю утворили 20 здорових оаб. Тривалiсть захворювання коливалася вщ 5 мiсяцiв до 29 роюв. Легкий стyпiнь тяжкостi переб^у дерматозу дiагностовано у 43 (34 %) пацiентiв, середнiй - у 41 (32 %) i тяжкий переб^ дерматозу - у 43 (34 %). Фyнкцiональний стан щитовидноТ залози оцЫювали шляхом визначення рiвня тироксину, трийодтиронiнy i тиреоглобулшу в сироватцi кровi. Вмiст тироксину дослщжували за допомогою тест-набору Р1О Т4-1ПР (Респyблiка Бiлорyсь), а трийодтироншу - Р1О Т3-1ПР (Респyблiка Бторусь); результати виражали в нмоль / л. Рiвень тиреоглобyлiнy визначали за допомогою тест-набору Р1О-ТГ125 з використанням тиреоглобулЫу, мiченого йодом 125 (Республка Бiлорyсь); результати виражали в нг / мл. Дослщження проводили на рад^мунному аналiзаторi «Гамма-12». Виходячи з резулыапв наших дослiджень, ми визначили, що у хворих на кропив'янку спостер^аеться дисфункцюнальний стан щитовидноТ залози, який полягае у зростанн в сироватц кровi вмiстy тироксину i тиреоглобулЫу i пригнiченнi рiвня трийодтиронiнy Виразнiсть зазначених змiн залежить вщ клiнiчного перебiгy патологiчного процесу, а саме - вщ тривалосл останньоТ клiнiчноí ремiсií.

Ключовi слова: кропив'янка, щитовидна залоза, функцюнальний стан, лкування.

Значна поширенiсть, нез'ясованють етюлопч-

них чинникiв i патогенетичних механiзмiв, виразнiсть суб'ективних вiдчуттiв i варiабель-нiсть клiнiчних проявiв патолопчного процесу, недосконалють iснуючих терапевтичних пщхо-дiв обумовлюють актуальнiсть подальшого вивчення кропив'янки [1, 3].

Досить широкий спектр ланок розвитку кропив'янки часто не дозволяе окреслити н, ко-трi мають домiнуючий вплив на ктшчш прояви [4, 7]. Крiм того, поза увагою залишаеться низка чинникiв, зокрема, стан залоз внутршньо! се-крецн, роль яких у перебну цього дерматозу залишаеться нез'ясованою [2]. Тому, подальшi до-слiдженi, присвяченi вивченню окремих ланок патогенезу кропив'янки та !х асоцiйованостi з метою подальшо! розробки адекватно! тактики терапевтичного пiдходу, видаються вельми ак-туальними [5, 6, 8].

Мета роботи - шдвищення ефективносн л> кування хворих на кропив'янку на пiдставi дослщження функцiонального стану щитовидно! залози та аутоiмунних процесiв шляхом засто-сування комбiновано! терапi!.

Матерши та методи дослщження. Щц нашим спостереженням знаходилось 127 хворих на хрошчну щюпатичну кропив'янку (49 чоло-втв i 78 жiнок) у вщ вiд 15 до 67 роюв. Трива-лiсть захворювання коливалась вщ 5 мiсяцiв до 29 роюв. Слiд зазначити, що 95 (74,8 %) пащен-тiв не змогли вказати вiрогiдну причину розвитку патолопчного процесу; решта, у якосн чин-ника, iнiцiюючого дебют дерматозу, назвали:

- вживання лшарських засобiв i харчових продуктiв - 12 (9,5 %) пащенпв;

- нервово-псих1чне перенапруження - 8 (6,3 %);

- контакт з хiмiчними речовинами - 5 (3,9 %);

- перенесет бактерiальнi та вiруснi шфекцп -4 пацiента (3,2 %);

- вплив фiзичних факторiв - три пащента (2,3 %).

Ус хворi ранiше отримували традицiйну п-посенсибiлiзуючу терапiю, але без бажаного ефекту.

Тривалiсть останньо! клiнiчно! ремiсi! - до моменту звернення до нас - найчаснше складала:

- 3-6 мюящв - у 42 (33,1 %) пащенпв;

- 7-12 мюящв - у 48 (37,8 %) пащенпв.

У пащеннв, яких ми спостериали, пред-ставленi рiзнi ступеш тяжкостi перебiгу кропив'янки:

- легкий - у 43 (34 %) пащеннв;

- середнш - у 41 (32 %) пащеннв;

- тяжкий - у 43 (34 %) пащеннв.

Таким чином, вибрана для дослщження трупа хворих вщповщае загальноприйнятим ви-могам i метi дослiдження. Розподiл наших па-цieнтiв за статтю, вiком, ктшчним перебiгом патологiчного процесу вiдповiдаe загальнопо-пуляцiйним особливостям кропив'янки.

Визначення рiвнiв тироксину, трийодтиро-нiну, тиреоглобулiну та вмюту аутоантитiл до тиреопероксидази та тиреоглобулшу було проведено у 127 пащеннв, яких ми спостериали. Групу контролю утворили 20 здорових ошб, по-рiвнянних за статтю та вшом.

Вмiст тироксину дослщжували за допомогою тест-набору Р1О-Т3-1ПР (Республша Бiлорусь); результати виражали в нмоль/л. Рiвень тирео-глобулiнувизначали за допомогою тест-набору Р1О-ТГ125 з використанням тиреоглобутну, ]шче-ного йодом 125 (Республша Бiлорусь); результати виражали в нг/мл. Дослщження проводили на рад^мунному аналiзаторi «Гамма-12».

Результати та Тх обговорення. Встановле-но, що у хворих на кропив'янку рееструеться дисфункщональний стан щитовидно! залози, котрий проявляеться вiрогiдним зростанням вмiсту:

- тироксину - до 107,52 ± 4,20 нмоль/л (у здорових осiб - 78,13 ± 3,65 нмоль/л; р < 0,05);

- тиреоглобутну - до 29,73 ± 2,51 нг/мл (у здорових осiб - 20,16 ± 1,34 нг/мл; р < 0,05), -

котре асощюеться зi зменшенням рiвня три-йодтиронiну - до 1,33 ± 0,06 нмоль/л (у здорових оаб - 1,52 ± 0,04 нмоль/л; р < 0,05). Але ступеш тяжкосп перебиу дерматозу не вiдрiз-нялись статистично достовiрними змiнами по-казниюв, у порiвняннi з середнiми значеннями у всього контингенту пащеннв.

Звертае також на себе увагу вщсутнють за-лежностi вмiсту тироксину, тиреоглобутну та трийодтиронiну вiд тривалостi перебиу патоло-гiчного процесу. Дещо шша картина спостер> галась при аналiзi впливу тривалостi останньо! клшчно! ремюп на рiвнi цих сполук; так, у по-рiвняннi iз середшми значеннями показника у всього контингенту пащеннв:

- вмiст тироксину вiрогiдно зростав:

1) при вiдсутностi ремюш - до

114,75 ± 1,32 нмоль/л (р < 0,05);

2) при тривалосп ремiсiй до 3 мюящв -

до 113,98 ± 1,45 нмоль/л (р < 0,05);

- рiвень трийодтиронiну зменшувався:

1) при вщсутносп ремiсiй - до

1,15 ± 0,03 нмоль/л (р < 0,05)

2) при тривалосп ремiсiй до 3 мiсяцiв -

до 1,20 ± 0,04 нмоль/л (р < 0,05).

- вмют тиреоглобулiну вiрогiдно зростав лише при вщсутносп ремюш - до 35,49 ± 1,65 нг/мл (р < 0,05).

Дослщження ролi щитовидно! залози у роз-гортаннi аугамунних процесiв при кропив'янцi дозволило констатувати вiрогiдне зростання у таких пащеннв рiвнiв аутоантитiл:

- до тиреопероксидази - до 27,18 ± 2,23 МО/мл (у здорових ошб - 14,47 ± 0,55 МО /мл; р < 0,05);

- до тиреоглобулшу - до 159,70 ± 8,05 МО /мл (у здорових ошб - 76,12 ± 3,42 МО /мл; р < 0,05).

Крiм того, встановлена ютотна залежшсть вмiсту цих сполук вiд ктшчних проявiв патоло-гiчного процесу:

- при легкому ступеш тяжкосп перебиу дерматозу р1вш аутоантитш до тиреопероксидази та тирео-глобутну були в!рогщно зменшеними, у пор1внянш !з середшми значеннями показниюв у всього контингенту хворих, вщповщно, до 20,35 ± 1,14 МО /мл (р < 0,05) 1 до 126,94 ± 4,83 МО /мл (р < 0,05);

- при середньому ступенi тяжкостi вони залишались у !х межах, становлячи, вщповщно, 26,73 ± 1,28 МО /мл (р > 0,05) i 149,08 ± 6,12 МО /мл (р > 0,05);

- тяжкий переб1г кропив'янки характеризувався в1рогщно зрослим вмютом аутоантитш до тиреопероксидази та тиреоглобулшу, у пор1внянш ¡з середшми значеннями показниюв у всього контингенту пащенпв, вщповщно, до 34,13 ± 1,35 МО /мл (р < 0,05) 1 197,65 ± 7, 94 МО /мл (р < 0,05).

Залежшсть р1вшв зазначених сполук вщ тривалосп переб1гу патолопчного процесу не про-стежувалась; однак, вщм1чалась певна залежшсть вщ тривалосп останньо! ктшчно! ремюп; так:

- вмiст аутоантитш до тиреопероксидази в> рогiдно перевищував середнi значення показни-ка у всього контингенту хворих, сягаючи:

1) 35,04 ± 1,19 МО /мл (р < 0,05) - при вщсутносп ремюш;

2) 33,74 ± 0,89 МО /мл (р < 0,05) - при

тривалосп ремюп до трьох мiсяцiв.

- рiвень аутоантитiл до тиреоглобулiну в> рогщно зростав, у порiвняннi з середшми зна-ченнями показника у всього контингенту па-щеннв, лише при вщсутносп ремiсiй - до 174,38 ± 5,67 МО/мл (р < 0,05).

Дослщження взаемозв'язку функщонально-го стану щитовидно! залози та ау^мунно! ланки розвитку кропив'янки дозволили з'ясувати найбшьшу асоцшованють мiж:

- рiвнями тироксину i тиреоглобулiну

(г = + 0,62);

- вмютом аутоантитш до тиреопероксидази (г = + 0,60).

У якосн методу лшування, коригуючого функщональний стан щитовидно! залози, ауто-

1-4 2013

iмуннi розлади та ктшчш прояви кропив'янки, ми вдались до комбшованого застосування вузькоспектрально! фототерапi!, бальнеотерапi! та камери мшроктмату якi справляють рiзно-спрямований вплив на перебiг патолопчного процесу. З метою оцiнки ефективност зазначе-ного пiдходу, усi хвор^ що знаходилось пiд нашим спостереженням, були розподiленi на двi групи (порiвняльну та основну):

- порiвняльна група складалась iз трьох тд-груп:

1) першо! (32 особи), яку утворили 10 па-цiентiв з легким ступенем тяжкост перебiгу кропив'янки, 11 - з середшм i 11 - з тяжким;

2) друго! (31 особа), яку утворили 10 па-щенпв з легким ступенем тяжкостi перебпу кропив'янки, 10 - з середшм i 11 - з тяжким;

3) третьо! (31 особа), яку утворили 11 па-щенпв з легким ступенем тяжкостi перебпу дерматозу, 10 - з середшм i 10 - з тяжким;

- основна група (33 особи), яку утворили 12 пащенпв з легким ступенем тяжкост перебпу кропив'янки, 10 - з середшм i 11 - з тяжким.

Першш груш хворих призначало-ся лише стандартизоване лiкування, згiдно iнструктивно-методичних рекомендацш:

- антигiстамiннi засоби (Фенкарол, Лората-дин, Цетрин, Алерон);

- гшосенсибшзукта препарати (глюконат кальцiю, тiосульфат натрда);

- ентеросорбенти (Ентеросгель, Мультисорб). В окремих випадках тяжкого перебiгу патолопчного процесу, резистентного до наведених засобiв, рекомендувалась системнi глюкокорти-костеро!ди (преднiзолон, дексаметазон). Трива-лiсть лшування складала 2-4 тижнi.

Встановлено, що у хворих групи порiвнян-ня вщсутня вiрогiдна корекцiя функцiонального стану щитовидно! залози. Вмют аутоантитiл до тиреопероксидази та тиреоглобулшу статис-тично достовiрно пригнiчувався, незалежно вiд ступеня тяжкостi перебiгу кропив'янки, але за-лишався поза межею фiзiологiчних значень.

Клшчну ефективнiсть терапi! оцiнювали при спостереженш за хворими на протязi до 1,5 року. Критерiями вважались тривалють ктшч-но! ремiсi! та виразнють рецидивiв; якщо тривалють ремiсi!:

- не перевищувала 6 мюящв, то результати лiкування оцшювали, як «вщсутнють ефекту»;

- складала вщ 6 до 12 мюящв, то такий стан штерпретували, як «нестшка клiнiчна ремюя»;

- складала понад 12 мiсяцiв, то такий стан ш-терпретували, як «стшка клiнiчна ремюя».

Слiд зазначити, що «стшко! клiнiчно! ремь сi!» не було досягнуто у жодному випадку спо-стереження за хворими ще! групи. «Вiдсутнiсть ефекту» iдентифiковано у 6 пащенпв з легким

ступенем тяжкост перебпу дерматозу, у 8 - з се-реднiм i у 9 - з тяжким. «Нестшку клiнiчну ремь сда» констатовано вщповщно у 4, 3 i 2 пацiентiв. Виразнiсть рецидивiв суттево не змiнювалась.

Отже, стандартизована терашя пацiентiв з кропив'янкою не дае ютотно! ефективностi сто-совно функцюнального стану щитовидно! залози, ауггамунних розладiв i клiнiчного перебiгу дерматозу.

Враховуючи такi досить невтiшнi результати санацп пацiентiв групи порiвняння, особам основно! групи призначалось комбiноване л^вання у виглядi поеднаного застосування вузькоспектрально! фототерапп, бальнео- та галотерапп пiсля усунення клiнiчних проявiв дерматозу вна-слiдок прийому стандартизованих засобiв, про-тягом 3-4 мiсяцiв. Доведено, у цих хворих вiдбу-ваеться вiрогiдне полiпшення функцiонального стану щитовидно! залози; при легкому та серед-ньому ступенях тяжкосп перебiгу кропив'янки вш сягав фiзiологiчних меж, зокрема:

- вмют тироксину складав:

1) при легкому ступеш тяжкостi -83,22 ± 5,31 нмоль/л (до лшування -103,04 ± 2,80 нмоль/л; р < 0,05);

2) при середньому ступеш тяжко-сп - 80,75 ± 4,90 нмоль/л (до лшування -106,23 ± 3,94 нмоль/л; р < 0,05);

3) у здорових осiб - 78,43 ± 3,65 нг/мл; р > 0,05;

- вмют трийодтироншу складав:

1) при легкому ступеш тяжкосп -1,55 ± 0,02 нмоль/л (до лшування -1,38 ± 0,07 нмоль/л; р < 0,05);

2) при середньому ступеш тяжко-сп - 1,49 ± 0,09 нмоль/л (до лiкування -1,30 ± 0,05 нмоль/л; р < 0,05);

3) у здорових осiб - 1,52 ± 0,04 нмоль/л; р > 0,05;

- вмют тиреоглобулшу складав:

1) при легкому ступеш тяжко-сп - 19,13 ± 1,32 нг/мл (до лшування -25,42 ± 1,73 нг/мл; р < 0,05);

2) при середньому ступеш тяжко-сп - 22,04 ± 2,14 нг/мл (до лшування -22,91 ± 2,27 нг/мл; р < 0,05);

3) у здорових осiб - 20,16 ± 1,34 нг/мл; р > 0,05.

При тяжкому ступеш перебпу дерматозу, не-зважаючи на вiрогiдну корекцiю, значення по-казниюв залишилось поза дiапазоном контроль-них вiдхилень:

- вмiст тироксину складав 95,19 ± 3,08 нмоль/л (до лшування - 109,87 ± 4,15 нмоль/л, р < 0,05; у здорових оаб - 78,43 ± 3,65 нмоль/л, р > 0,05);

- вмют трийодтироншу - 1,45 ± 0,01 нмоль/л (до лшування - 1,35 ± 0,08 нмоль/л, р < 0,05; у здорових оаб - 1,52 ± 0,04 нмоль/л, р < 0,05);

- вмют тиреоглобулшу - 26,53 ± 1,21 нг/мл (до л^вання - 31,06 ± 2,42 нг/мл, р < 0,05; у здорових oci6 - 20,16 ± 1,34 нг/мл, р < 0,05).

Вмют аутоантитш до тиреопероксидази та тиреоглобулшу у таких пащеннв вiрогiдно при-гшчувався та входив до амплггуди фiзiологiч-них коливань, незалежно вiд клiнiчних проявiв патологiчного процесу; зокрема:

- вмют аутоантитш до тиреопероксидази складав:

1) при легкому ступеш тяжкосп перебиу кропив'янки - 15,19 ± 0,75 МО/мл (до л^-вання - 20,35 ± 1,14 мо/мл; р < 0,05);

2) при середньому - 13,02 ± 1,30 МО/мл (до л^вання - 26,73 ± 1,28 МО/мл;р < 0,05);

3) при тяжкому - 16,04 ± 1,97 МО/мл (до лшування - 34,13 ± 1,35 нг/мл; р < 0,05);

4) у здорових ошб - 14,47 ± 0,55 МО/мл; р > 0,05;

- вмют аутоантитш до тиреоглобутну складав:

1) при легкому ступеш тяжкосп перебиу кропив'янки - 78,61 ± 4,22 МО /мл (до л^-вання - 126,96 ± 4,83 МО/мл; р < 0,05);

2) при середньому - 80,35 ± 5,19 МО/мл (до лкування - 149,08 ± 6,12 МО/мл; р < 0,05);

3) при тяжкому - 81,72 ± 6,15 МО/мл (до лкування - 197,65 ± 7,94 МО/мл; р < 0,05);

4) у здорових осiб - 76,12 ± 3,42 МО/мл;

р > 0,05.

Визначення клшчно! ефективносп комб> новано! тераш! пацiентiв основно! групи дозволило встановити бшьшу !! доцшьнють, нiж лiкування пацiентiв групи порiвняння. Зокрема, при застосуваннi комбiновано! тераш! була до-сягнута:

- «стшка ктшчна ремюя»:

1) у 10 пащеннв з легким ступенем тяжкосп перебiгу;

2) у 8 пащеннв з середшм ступенем тяжкосп перебiгу;

3) у 6 пащеннв з тяжким перебтем хво-роби;

- «нестшка клiнiчна ремюя», без випадюв «вiдсутностi ефекту»:

1) у двох пащеннв з легким ступенем тяжкосп перебиу;

2) у двох пащеннв з середшм ступенем тяжкосп перебиу;

3) у п'яти пащеннв з тяжким перебтем хвороби.

Слщ також зазначити, що у цих пащеннв, незалежно вщ клшчних проявiв патологiчного процесу, виникакта рецидиви характеризува-лись помгтним зменшенням виразностi (кшь-костi пухирiв i !х розмiрiв).

Висновки

1. Встановлено, що у хворих на кропив'янку спостериаеться дисфункцiональний стан щитовидно! залози, котрий полягае у зростанш в си-роватцi кровi вмiсту тироксину та тиреоглобу-лiну, пригнiченнi рiвня трийодтиронiну та зале-жить вiд тривалостi останньо! клшчно! ремiсiï.

2. Встановлено, що тюний взаемозв'язок мiж дисфункцiональним станом щитовидноï залози та аутоiмунним механiзмом розвитку кропив'янки, котрий сягае r = +0,52 стосовно вмюту тироксину та аутоантитш до тиреоперок-

Л1ТЕРАТУРА

1. Бездетко Т. В. Использование препарата «Эриус» в лечении острой и хронической форм крапивницы / Т. В. Бездетко// Украш-ський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2007. - № 2 (25). - С. 26-29.

2. Болотная Л. А. Местно антигистаминных препаратов в терапии зудящих дерматозов аллергического генеза/ Л. А. Болотная// Украш-ський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2010. - № 2 (37). - С. 29-34.

3. Бутов Ю. С. Антигистаминная терапия -основы современного лечения аллергодерма-тозов / Ю. С. Бутов, М. В. Тарасова, Ю. А. Родина // Российский журнал кожных и венерических болезней. - 2005. - № 5. - С. 31-33.

4. Голяченко Г. Б. Клшко-епщемюлопчна характеристика поширеносн хрошчних дер-

сидази, свщчить про чшьне мюце цього ендо-кринного органу у розгортанш патолопчного процесу.

3. Доведено, що призначення хворим на кропив'янку вузькоспектральноï фототерапи, бальнео- та галотерапи, а хворим з середшм i тяжким ступенем перебиу - ïx поеднання з вузькоспектральною фототерашею дозволяе ю-тотно пщвищити ефективнють лшування у ви-глядi досягнення бiльшоï тривалостi ремiсiï та зменшення виразносп рецидивiв.

матозiв / Г. Б. Голяченко // Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология. - 2008. - № 3-4 (11). - С. 133-138.

5. Каденко О. А. Антигистаминный препарат нового поколения <^-Цет» в лечении больных острой и хронической крапивницей, аллергическим контактным дерматитом/ О. А. Каденко// Укра!нський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2010. -№ 1 (36). - С. 50-54.

6. Корнелишин М. Ф. Пщвищена чутливють шшри до засобiв косметики та гшени у хворих на алерпчш дерматози / М. Ф. Корнелишин// Матерiали науково-практично! кон-ференцп «Дермато-венеролопя в проблемi сiмейного лiкаря». - К.: НМАПО iм. П. Л. Шупика, 2006. - С. 39.

7. Старостенко Л. В. Психосощальш пробле-ми хворих на хрошчш сверблячi дерматози. Способи ïx виршення за допомогою нетра-дицiйниx метсдов./ Л. В. Старостенко// Укра-шський журнал дерматологiï, венерологiï, косметологiï. - 2006. - № 1 (20). - С. 42-44.

8. Шкшьна М. I. Характеристика хворих на кропив'янку в поеднанш з лямблюзною шва-з1ею / М. I. Шкшьна // Матер1али регiональноï' науково-практичноï' школи «Проблеми дермато-логiï та 1ПСШ вiд дитячого до похилого вку». -К.: НМАПО iм. П. Л. Шупика, 2011. - С. 88-90.

ПРОТИВОРЕЦИДИВНАЯ ТЕРАПИЯ БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКОЙ ИДИОПАТИЧЕСКОЙ КРАПИВНИЦЕЙ

Рудник Т. И., Свирид-Дзядикевич А. С.

Львовский национальный медицинский университет им. Данила Галицкого

Национальный медицинский университет им. А. А. Богомольца

Актуальность изучения крапивницы обусловлена ее широкой распространенностью, часто - невыясненными этиологическими факторами и патогенезом, полиморфизмом клинического течения, торпидностью к традиционным методам и средствам терапии и, соответственно, негативным влиянием на качество жизни пациентов и членов их семей. Цель исследования -определение функционального состояния щитовидной железы у больных крапивницей и его влияния на течение патологического процесса. Под нашим наблюдением находилось 127 пациентов с хронической иди-опатической крапивницей (49 мужчин и 78 женщин в возрасте от 15 до 67 лет). Группу контроля образовали 20 здоровых лиц. Длительность заболевания колебалась от 5 месяцев до 29 лет. Легкая степень тяжести течения дерматоза диагностирована у 43 (34 %) пациентов, средняя - у 41 (32 %) и тяжелое течение дерматоза - у 43 (34 %). Функциональное состояние щитовидной железы оценивали путем определения уровня тироксина, трийодтиронина и тиреоглобулина в сыворотке крови. Содержание тироксина исследовали с помощью тест-набора РИО Т4-ИПР (Республика Беларусь), а трийодтиронина - РИО Т3-ИПР (Республика Беларусь); результаты выражали в нмоль / л. Уровень тиреоглобулина определяли с помощью тест-набора РИО ТГ125И с использованием тиреоглобулина, меченного йодом 125 (Республика Беларусь); результаты выражали в нг / мл. Исследования проводили на радиоиммунном анализаторе «Гамма-12». Исходя из результатов наших исследований, мы определили, что у больных крапивницей наблюдается дисфункциональное состояние щитовидной железы, которое заключается в росте в сыворотке крови содержания тироксина и тиреоглобулина и угнетении уровня трийодтиронина. Выраженность указанных изменений зависит от клинического течения патологического процесса, а именно - от продолжительности последней клинической ремиссии.

Ключевые слова: крапивница, щитовидная железа, функциональное состояние, лечение.

COUNTER-RELAPSE TREATMENT OF PATIENTS WITH CHRONIC IDIOPATHIC URTICARIA

Rudnik T. I., Svirid-Dzyadikevich O. S.

Danylo Halytsky Lviv National Medical University Bogomolets National Medical University

The urgency of studying urticaria is due to its high prevalence, often unclear etiological factors and pathogenesis, the polymorphism of its clinical course, the negative impact on the quality of life of patients and their families. The purpose of the research is the definition of the functional state of the thyroid gland in patients with urticaria and its impact on the course of the pathological process. We have observed 127 patients with chronic idiopathic urticaria (49 men and 78 women) aged 15 to 67 years; 20 healthy individuals have formed the control group. The disease duration ranged from 5 months to 29 years. Mild severity of the dermatosis has been diagnosed in 43 (34 %) patients, the average one - in 41 (32 %) and severe one - in 43 (34 %). The thyroid gland functional state has been assessed by determining the level of thyroxin, threey-odothyronine and thyroglobulin in serum. The content of thyroxine has been examined by test kit RIO T4-IPR (Republic of Belarus) and triiodothyronine - RIO T3-IPR (Republic of Belarus); the results are expressed in nmole per liter. Thyroglobulin levels have been determined by means of the test kit RIO TG125I using thyroglobulin labeled with iodine-125 (Republic of Belarus); the results are expressed in ng / ml. The investigations have been carried out on radioimmunoassay analyzer "Gamma-12". Based on the results of our research, we have found that patients with urticaria manifest dysfunctional state of the thyroid gland, which lies in increase of thyroxin and thy-roglobulin in the serum and oppression of triiodothyronine level. Intensity of these changes depends on the clinical course of the pathological process, namely, the duration of the last clinical remission. Keywords: urticaria, thyroid gland, functional status, treatment.

Рудник Татьяна Игоревна - ассистент кафедры поликлинического дела, семейной медицины и дерматологии, венерологии Львовского национального медицинского университета им. Данила Галицкого. Свирид-Дзядикевич Александра Сергеевна - аспирант кафедры дерматологи и венерологи Национального медицинского университета им. А. А. Богомольца 1^пуко^@Д.иа