CC BY
39
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК [617-089.5-031.81+617-089.819.3]-06+616.12-008.331.1-053.9-02-084-085 DOI: 10.22141/2224-0586.5.76.2016.76434
ЛОСКУТОВ O.A.1-2, АРУЖИНА ОМ.1-2, КОЛЕСНИКОВ В.Г.2, АОМОРАЦЬКИЙ O.E.2 1АУ «1нститут серця» МОЗ Укра/ни, м. Ки/в, Укра'/на
2Кафедра анестезЮлогн та ¡нтенсивно! терапИ НМАПО ¡мен П.Л. Шупика МОЗ Укра/ни, м. Ки/в, Укра'/на
ПРОФ1ЛАКТИКА i AiKYBAHHß ПРЕСОРНИХ ГЕМОДИНАМ1ЧНИХ РЕАЩЙ НА ETAni ВВОДНОГО HAPK03Y ТА iHTYBAÖU ТРАХЕ1
В ПAЦieHTiB ПОХИЛОГО BiKY
Резюме. Цяробота присвячена оцтщ вираженостi пресорних гемодинамiчнихреакцш на етап ввiдного наркозу та ттубаци трахе'1' в nацieнтiв похилого вку, X профлактиц та способам кутрування. У до^-дження було включено 47пацieнтiв з шемiчною хворобою серця, яким була виконана операция аортокоро-нарного шунтування в умовах штучного кровообщ. Середнш вк обстежених становив 69,3 ± 4,5року, середня маса тыа — 82,5 ± 7,4 кг. Залежно вгд способу профлактики й лкування пресорних реакцш, що виникали у пацieнтiв на етат ттубаци трахе'1', ва пащенти були роздтеш на три групи. У першу групу (п = 12) увшшли пащенти, у яких був використаний 2% розчин лiдокаiну (100 мг), яким зрошували голосовi зв'язки перед введенням штубацшноi' трубки. Другу групу (п = 18) становили пащенти, яким на еташ ларингоскопа вводився уратдил у дозi 15—20 мг. У третш груш обстежених (п = 17) проводилося поглиблення анестези у виглядi додаткового введення фентанлу ш пропофолу. Увах обстежених пащен-тiв на етапларингоскопаартерiальний тиск (АТ) збльшувався на 23,6 ± 3,2 % вiдносно вихiдногорiвня. Безпосередньо тсля ттубаци в першш i третш групах спостер^алося подальше тдвищення систолiчного АТ, при цьому у другш грут, у якш використовувалося профыактичне введення уратдилу, АТ був у серед-ньому на 27,4 ± 2,6% менше порiвнянозiзначеннями АТ, що фксувалися в першш iтретш групах. Отже, пащенти з артерiальною гiпертензieю на етап ларингоскопа та нтубаци трахе'i схильт до виражених пресорних гемодинамiчнихреакцш, для профыактики iлкування яких нашбтьш ефективним методом е внутршньовенне введення уратдилу.
Ключовi слова: артерiальна гiпертензiя, хворi похилого вку, анестезия, пресорн реакци при ттубаци.
Вступ
Артерiальна гiпертензiя (АГ) е найпоширешшим серцево-судинним захворюванням, вщ якого страж-дае близько 1 млрд людей у всьому свт [1].
Пщвищення рiвня apTepianbrora тиску (АТ) е причиною 54 % уск шсулкпв, 47 % уск випадюв iшемiчноI хвороби серця (1ХС) i 25 % шших серце-во-судинних захворювань [2, 3].
При цьому тшьки половина з них обумовлена явною АГ (ощнювана за стандартними критерiями: АТ > 140/90 мм рт.ст.). Решта випадюв асощюеться з АТ, що знаходиться в межах норми (систолiчний АТ у рамках 115—139 мм рт.ст.). Це ще раз тдкрес-люе значення поняття «преппертенз1я», що остан-шм часом починае використовуватися в клтчнш практищ для визначення величезно! когорти оаб, яю потребують особливого шдходу до регуляцп системно! гемодинамжи пад час проведення оперативного втручання.
Результати, яю наводить у сво!й робот D.R. Spahn, вказують, що ймовiрнiсть перюперацш-них кардюлопчних ускладнень у хворих з неконт-
рольованою riпертензieю в 1,31 раза вище nopiBra-но з пащентами, у яких визначаеться нормальний аpтеpiальний тиск [4].
Зпдно з даними G. Mancia и ствавт., пащенти з АГ мають у 7 pазiв бшьшу частоту виникнення ш-сульту, у 6 pазiв — серцево! недoстатнoстi, у чотири рази — IXC [5]. А ризик виникнення серцево-су-динних ускладнень у них збшьшуеться приблизно на 30—40 % на кожш 10 мм рт.ст. тдвищення систо-лiчнoгo АТ у хворих уах вiкoвих категорш [6].
Данi положення особливо актуальш при прове-деннi оперативних втручань у даного контингенту хворих.
Адреса для листування з автором: Лоскутов Олег Анатолшович E-mail: [email protected]
© Лоскутов О.А., Дружина О.М., Колесников В.Г.,
Доморацький О.Е., 2016 © «Медицина невщкладних сташв», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Як випливае з робгг ряду aBTopiB, перюперацш-на гшертенз1я — досить часте явище, що виникае у 25 % випадках при проведент загальносоматичних операцiй [7] i в 50 % — при виконант кардюх1рур-гiчних оперативних втручань [8].
При цьому, як показано в дослщженнях бага-тьох науковщв, у пацiентiв, якi перенесли несер-цеву операцiю, наявнiсть дооперацшно! гшертонй збiльшувала ризик шсляоперацшно! летальностi в 3,8 раза порiвняно з нормотензивними хворими [9].
У дослщжент ECLIPSE [10] було показано, що виражетсть коливань тдйому АТ i тривалють пе-рюперацшно! гшертензп чiтко пов'язат з рiвнем 30-денно! летальностi в прооперованих пащенпв.
Метою дано! роботи була ощнка вираженостi пресорних гемодинамiчних реакцiй на етапi ввщно-го наркозу та штубацП трахе! в пащенпв похилого вiку, 1х профшактики та способiв купiрування.
Матер1али та методи
У дослiдження було включено 47 пащенпв з 1ХС, яким на базi ДУ «1нститут серця», була вико-нана операцiя аортокоронарного шунтування з на-кладенням 2-3-коронарно-венозних анастомозiв в умовах штучного кровооб^. Середня кiлькiсть ко-ронарно-венозних анастомозiв становила 2,4 ± 0,3.
Середнш вiк обстежених становив 69,3 ± 4,5 року, середня маса тша — 82,5 ± 7,4 кг, шдекс маси тша — 27,4 ± 2,3 кг/м2. Осiб чоловiчоi статi було 32 (68,1 %), жшочо! — 15 (31,9 %).
Залежно вiд функцiонального класу (ФК) стено-кардп всi пацiенти розподшялися так: II ФК — 9 оаб (19,1 %), III ФК — 28 оаб (59,6 %), IV ФК — 10 оаб (21,3 %).
Один шфаркт мюкарда (1М) у минулому мали 29 (61,7 %) пащенпв, два 1М — 7 (14,9 %) хворих. В 11 (23,4 %) обстежених 1ХС перебрала без 1М в анам-незi.
Цукровий дiабет 2-го типу визначався в 14 оаб (29,8 %).
Супутня АГ (згiдно з критер1ями ВООЗ [11]) ви-значалася в уах обстежених пацiентiв. Показники середньодобового систолiчного/дiастолiчного АТ становили 143,5 ± 22,9/101,5 ± 15,3 мм рт.ст.
Дооперацшна комбiнована антигiпертензивна терапiя була продовжена аж до дня планово! опе-рацп.
У день операцп за 40 хвилин до початку оперативного втручання кожен патент в/м отримував пре-медикацiю у виглядi введення дiазепаму 0,25 мг/кг i морфшу гiдрохлориду 10 мг.
Ус пацiенти оперувалися в умовах загально! анестезй на основi севофлурану (1,5—2 МАК). Iндукцiя в анестезш включала в себе пропофол (1,8 ± 0,3 мг/кг), севофлуран (4 об%) i фентанiл (2,5 мкг/кг). Мюрелаксац1я забезпечувалася року-ронiю бромщом (0,8 мг/кг).
Залежно вщ способу профшактики й лiкування пресорних реакцш, що виникали у пацiентiв на ета-пi штубацй трахе!, вс пацiенти були роздiленi на три групи.
У першу групу (n = 12) увшшли пацieнти, у яких був використаний 2% розчин лщокашу (100 мг), яким зрошували голосовi зв'язки перед введенням штубацшно! трубки.
Другу групу (n = 18) становили пащенти, яким у разi пiдвищення систолiчного АТ > 140 мм рт.ст. i дiастолiчного АТ > 85 мм рт.ст. на етат ларингоскопа, перед введенням штубацшно! трубки, вводився урапiдил у дозi 15—20 мг.
У третш групi обстежених (n = 17) для л1куван-ня пресорних гемодинамiчних реакцiй проводилося поглиблення анестезп у вигляд1 додаткового введення 100 мкг фенташлу й пропофолу (100 мг).
За вихщними гендерними, демографiчними й ге-модинамiчними показниками та передоперацшною антигiпертензивною терапiею групи були пор1внян-нi м1ж собою.
Адекваттсть анестезп перед iнтубацiею трахе! була тдтверджена критер1ями Бейлi (централiзацiя очного яблука, мюз, вiдсутнiсть зiничного рефлексу на свило). Ощнку глибини анестезП проводили, використовуючи монiтор VISTA (Aspect Medical System Inc, США). Середне значення бюпектраль-ного шдексу (BIS) у дослiджуванiй групi становило 43,7 ± 4,5 %.
Вiзуалiзацiя фарингеальних структур при повно-му вщкритп рота в обстежених пащенпв згщно з класифiкацiею Маллампатi вщповщала 1-2-му сту-пеню.
За методикою чотирьох1мпульсно1 стимуляцп приладом TOF-Watch S (Organon) оцiнювали сту-пiнь реверс!! нейром'язового блоку.
Гемодинамiчнi параметри визначали шляхом мошторування iнвазивного АТ катетером, встанов-леним в a.radialis.
Аналiз отриманих результатiв проводився на персональному комп'ютерi з використанням при-кладних програм Ехсе1 2007 i Statistica 6.0.
Результати
Динaмiкa систол1чного артерiального тиску в до-слщжуваних групах на етaпi шдукцй, ларингоскоп!! та штубацп трахе! наведена на рис. 1.
Як видно з рис. 1, у вс!х обстежених пащенпв тсля шдукц!! в1дзначалося зниження АТ у серед-ньому на 20,3 ± 3,1 %.
Однак на етат ларингоскоп!! АТ зб!льшувався у вс!х групах у середньому до 148,9 ± 7,5 мм рт.ст., що на 4,2 ± 1,1 % було вище в1д вихщного р1вня i на 23,6 ± 3,2 % б1льше вщносно АТ, що визначався на етат шдукц!! (рис. 1).
Безпосередньо тсля штубацп в перш1й i третш групах спостер1галося подальше п1двищення систо-л1чного АТ до 164,25 ± 8,30 мм рт.ст., що в середньому було вище вщ вихщного р1вня на 11,8 ± 2,4 % i перевищувало систол1чний АТ на етап1 шдукц!! в середньому на 29,1 ± 3,2 % (рис. 1).
При цьому в другш грут, у якш використову-валося проф1лактичне введення урапщилу, систо-л1чний тиск АТ визначався в межах 119,2 ± 8,3 мм рт.ст. i в середньому був на 27,4 ± 2,6 % меншим, нж
Оригинальные исследования / Original Researches ^w
систолiчний АТ, зафiксований в першш i третiй гру-пах (рис. 1).
Обговорення досл1джень
Нестабiльнiсть гемодинамiки, що часто виникае пщ час ввiдного наркозу, значною мiрою обумов-лена прямим вазодилатуючим ефектом анестети-кiв i !х кумулятивною взаемодiею з препаратами, якi приймали пацiенти напередоднi операцп i яю самi по собi сприяють зниженню судинного тонусу (Р-блокатори, антагонiсти Са2+ тощо).
Подiбнi реакци спостерiгалися нами на етат ш-дукци, що й призводило до зниження АТ у вах до-слщжуваних групах.
На етапах ларингоскоп!! та штубацц трахе! вщ-значалося пiдвищення артерiального тиску, незва-жаючи на використання наркотичних анальгетикiв й досягнення адекватного рiвня анестезп за даними В18-мошторингу.
Подiбнi пресорнi реакци обумовленi симпатичною iмпульсацiею, подразненням глибоких сенсор-них рецепторiв гортанi й рiзким пщвищенням рiвня катехоламiнiв [12, 13].
Так, у дослщженнях W. ОсгешЫ i спiвавт. показано, що тсля введення штубацшно! трубки рiвень ендогенного адреналiну в плазмi кровi зростав у се-редньому на 18,2 %, а норадреналшу — на 7,2 % [14]. За даними авторiв, прояви катехоламшового стресу були ще бiльш вираженими на етат екстубацп, коли концентрац1я адреналшу пiдвищувалася на 66,9 %, а норадреналшу — на 38,6 % [14].
Для запобпання пресорним гемодинамiчним реакц1ям у першiй групi пашенпв нами був вико-ристаний лщокаш
Прихильники використання лщокашу вщзнача-ють його позитивний вплив на гемодинамiчнi реак-цГ! у вiдповiдь на ларингоскопго й iнтубацiю трахе!, зниження ймовiрностi пщйому внутршньочереп-
тиску в дослщжуваних групах на етап ¡ндукцИ, ларингоскопа' та ¡нтубаци трахеï Примтки: АТс — систол'чний артер'альний тиск; Т — пер 'юд вим 'рювання показниюв АТс; ТО — ви-хщний АТс; Т1 — АТс тсля ввщного наркозу при досягненнi BIS = 43,7 ± 4,5 %; Т2 — АТ пщ час ларингоскопа'; Т3 — АТ тсля введення iнтубацйноï трубки; Т4 — АТ тсля тгубацн та проведеноï те-рапй.
ного тиску у хворих з патолопею або травмою головного мозку, зменшення болючост при введент пропофолу [15].
За даними М. El-Orbany i ствавт., лщокаш запо-6irae пресорним реакцiям гемодинамжи у вщповщь на ларингоскопго й штубацго трахе! за рахунок пе-риферично! вазодилатацИ та блокади синаптично! передачi [16].
Згiдно з роботами W.Y. Kim, мехатзм, за рахунок якого лщокаш забезпечуе стабшзацго показниюв гемодинамжи при ларингоскоп^ та iнтубацiï трахе!, пов'язаний з прямим впливом препарату на мюкард, периферичною судинорозширювальною дiею i впливом на синаптичну передачу [17].
Противники застосування лщокашу вказують на недостаттсть доказiв щодо переваг його використання та можливють розвитку артерiальноï нпотет!
У наших спостереженнях мiсцеве застосування лщокашу не сприяло профiлактицi пщвищення АТ у вщповщь на iнтубацiю. ц1 данi узгоджуються з1 спостереженнями ряду 1нших автор!в [12, 18].
Як вказують у свой дослщженнях М. Behzadi i ствавт., обробка манжети iнтубацiйноï трубки лщо-кашом також не мае переваги перед внутршньовен-ним введенням даного препарату для запобiгання пресорним гемодинам!чним реакц!ям, що виника-ють п1д час штубацИ трахе! [19]. До того ж, згщно з даними R.M. Gonzalez i ствавт., використання л1-докашу для мiсцевоï анестезИ при екстубацп може збшьшити ризик пiсляоперацiйноï астрацИ [20].
Вщносно використання мiсцевих анестетикiв при iнтубацiï трахй перспективним виглядають до-слщження Y.F. Meng i спiвавт., яю в!дзначають, що мiсцеве застосування рошвакашу дозволяе значно скоротити дози урапщилу та есмололу, як1 були ви-користанi авторами для запобiгання пресорним ге-модинамiчним реакц!ям [12].
У третш груп1 пацiентiв для зниження пщвище-ного АТ у вщповщь на штубацго трахй нами вико-ристовувалося поглиблення анестезИ шляхом до-даткового введення пропофолу.
За даними ретроспективного опитування кур-сантiв передатестацшного циклу, проведеного на кафедрi анестезюлогИ та iнтенсивноï терапИ НМАПО !мет П.Л. Шупика, подiбна методика за-стосовуеться 61льш1стю анестезiологiв [21].
Проте, як випливае з наших спостережень, при цьому хоча i досягалося зниження АТ, але одночас-но вщбувалося значне поглиблення анестезИ, яке супроводжувалося зниженням бiспектрального ш-дексу до р!вня 26,5 ± 3,7 %.
А як випливае з ратше проведених нами досль джень, поглиблення анестезИ нижче в1д показниюв BIS = 40 % е фактором ризику виникнення тсля-операцшних когн1тивних дисфункц1й [21].
I тому регуляц!я пресорних гемодинамiчних ре-акцш на етапi штубацИ шляхом додаткового введення гшнотиюв (при адекватних значеннях бюпек-трального iндексу) е недоцшьною.
В!дносно використання додаткових анестезюло-г1чних компонентiв у под16ного контингенту хворих
iHTepec можуть становити данi 6.В. Михайловой згiдно з якими для запобiгання збiльшенню серед-нього артерiального тиску, частоти серцевих ско-рочень i зниження потреби мюкарда в киснi у вщ-повщь на ларингоскопiю й iнтубацiю трахй перед виконанням шдукцИ та штубацН доцшьне внутрш-ньовенне введення фентаншу в доз1 4—5 мкг/кг [18].
Однак слщ зазначити, що дана методика, швид-ше за все, е прийнятною для тривалих операцш. А ïï використання при короткострокових оператив-них втручаннях може збшьшити час екстубацИ па-цiентiв.
З огляду на данi, отриманi в результат виконан-ня даноï роботи, найбшьш ефективним методом профшактики й л!кування гемодинамiчних пресо-рних реакцш, що виникають на етапi ларингоскопН та штубацИ трахй, е використання урапщилу (друга група).
На нашу думку, його застосування доцiльне тому, що для регуляцИ артерiального тиску пщ час прове-дення анестезюлопчного забезпечення в под16ного контингенту хворих сл1д застосовувати гiпотензивнi препарати з керованою й передбачуваною дiею.
Так, за даними бвропейського реестру з вивчен-ня лiкування гостро! гшертонИ (Euro-STAT), засно-ваного на обсервацшному дослiдженнi, проведе-ному в 11 лжарнях 7 европейських краш (Австр!я, Бельгiя, Нiмеччина, Iталiя, Iспанiя, Швец!я та Спо-лучене Корол1вство), найбшьш частим препаратом, використовуваним для корекцИ АТ тд час прове-дення загальноï анестезИ, е урапщил [22].
Урапщил мае центральний i периферичний ме-ханiзми дИ. На периферичному р!вш в1н блокуе в основному постсинаптичш а1-адренорецептори. На центральному р!вш в1н модулюе активнiсть центру регуляцН кровоо61гу, що запобiгае пщвищенню тонусу симпатичноï нервовоï системи i знижуе тонус судинного русла [23].
Внутршньовенне введення урапщилу приводить до зниження систол!чного й дiастолiчного АТ шляхом зниження загальнопериферичного судинного опору. При цьому частота серцевих скорочень зали-шаеться практично незмiнною, а ефект вщ введення препарату передбачуваний i дозозалежний [23].
Так, у ро6от1 А. Grabowska-Gawel i спiвавт. були вивчеш ефекти урапiдилу при виконаннi р!зних х1-рург1чних операцiй [24]. У результат було показано, що монотерапя урапiдилом (у середнiй внутрш-ньовеннш доз1 вщ 26,3 ± 2,4 мг до 30,5±3,5 мг) ви-явилася ефективною у 81,1 % пащенпв [24].
У дослiдженнi M.M. Hirschl i спiвавт. наводяться дат про ефектившсть урапiдилу у 96 % пащенпв, госпiталiзованих у вщдшення невiдкладноï терапïï з гiпертонiчним кризом [25]. Автори д1йшли ви-сновку, що урапiдил повинен використовуватися як терапя першоï лiнïï в пащенпв з гiпертонiчним кризом [25].
У дослщженш P. Tauzin-Fin i ствавт. пацiентам з феохромоцитомою здiйснювалося безперервне вну-трiшньовенне введення урапщилу в доз1 10—15 мг/год протягом трьох дооперацшних дн1в i пщ час прове-
дения оперативного втручання з видалення пухли-ни надниркових залоз [26]. При цьому, як вказують автори статтi, епiзодiв неконтрольованого пщви-щення тиску в обстежених пащенпв виявлено не було, а урапщил, на думку дослiдникiв, е безпечною i ефективною альтернативою пiд час хiрургiчного л1-кування феохромоцитоми [26].
Як було показано вище, несприятливим етапом анестезiологiчного забезпечення в плат можливого розвитку гшертензИ е iнтубацiя пацiента. За даними наукових дослщжень, використання урапiдилу може запоботи р1зкому п1дйому артерiального тиску на цьому етат анестезИ.
Так, за даними J. Quere i ствавт., внутршньовен-не болюсне введення урапщилу в доз1 0,4—0,6 мг/кг до початку анестезИ було ефективним у зниженш ri-пертонiчноï вщповщ на iнтубацiю [27].
Р. Mastronardi i спiвавт. також продемонстру-вали, що внутршньовенна 1нФуз1я урапiдилу з1 швидк1стю 0,01—0,05 мг/кг/хв до i ид час штубацИ е ефективним заходом, що дозволяе запобпти розвитку iнтраоперацiйно'ï гшертензИ в бшьшост хворих [28].
У свою чергу, в роботах Н. Langtry i ствавт. показано, що урапщил у доз1 0,4 мг/кг, введений вну-тршньовенно в кшщ операцïï, зменшуе ступ1нь пщ-вищення АТ у в1дпов1дь на екстубацго [29].
Сл1д особливо вiдзначити, що зниження АТ при введенш урапщилу не пов'язане з пщвищенням внутршньочерепного тиску i не призводить до по-рушення церебральноï перфузïï [30].
Висновок
Пацiенти з артерiальною гшертенз!ею схильн1 до виражених пресорних гемодинам!чних реакцiй на етапi ларингоскопïï та штубацИ трахй, для профь лактики i купрування яких найбiльш ефективним методом е внутршньовенне введення урапщилу.
Список л1тератури
1. Differences in prevalence, awareness, treatment and control of hypertension between developing and developed countries/M. Pereira, N. Lunet, A. Azevedo [et al.] // Journal of Hypertension. — 2009. — Vol. 27. — Р. 963-975.
2. Сиренко Ю.Н. Гипертоническая болезнь и артериальные гипертензии/Ю.Н. Сиренко. — Д.: Издатель Заславский А.Ю., 2011. — 288 с.
3. Украшська асощащя кардiологiв. Рекомендаци Украш-ськог асощаци кардiологiв з профыактики та лкування артерi-ально'1 гтертензи: Поабник до Нацюнально'1 програми профыактики i лжування артерiальноï гтертензи. — К., 2008. — 80 с.
4. Spahn D.R. Preoperative hypertension: remain wary?«Yes» — cancel surgery? «No» / D.R. Spahn, H.J. Priebe // British Journal of Anaesthesia. — 2004. — Vol. 92. — Р. 461-464.
5. Reappraisal of European guidelines on hypertension management: a European Society of Hypertension Task Force document / G. Mancia, S. Laurent, E. Agabiti-Rosei [et al.]//Blood Pressure. — 2009. — Vol. 18, № 6. — Р. 308-347.
6. The cardiovascular disease continuum validated: clinical evidence of improved patient outcomes. Part I. Pathophysiology and clinical trial evidence (risk factors through stable coronary artery disease) / V.J. Dzau, E.M. Antman, H.R. Black [et al.] // Circulation. — 2006. — Vol. 114, № 25. — P. 2850-2870.
7. Mangano D.T. Peri-operative medicine: NHLBI working group deliberations and recommendations/D.T. Mangano// Jour-
Оригинальные исследования / Original Researches ^m
nal ofCardiothoracic and Vascular Anesthesia. — 2004. — Vol. 18 — Р. 1-6.
8. Bridging anti-platelet therapy with cangrelor in patients undergoing cardiac surgery: a randomized controlled trial/ D.J. Angiolillo, M.S. Firstenberg, M.J. Price [et al.]// Journal of the American Medical Association. — 2012. — Vol. 307. — Р. 265-274.
9. Manjula S. Analysis of Anaesthetic Intensive Care Unit Admissions: The Anaesthesiologists Perspective / S. Manjula D. Lalita, R. Shilpa // The Internet Journal of Anesthesiology. — 2006. — Vol. 307, № 1. — P. 73-79.
10. Faergeman O. Efficacy and tolerability of rosuvastatin and atorvastatin when force titrated in high risk patients: Results from the ECLIPSE Study / O. Faergeman, F. Sosef, E. Duffield// Atherosclerosis Supplements. — 2006. — Vol. 7. — Р. 8-12.
11. 2013 ESH/ESC Guidelines for the management ofarterial hypertension: the Task Force for the management ofarterial hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC) / G. Mancia, R. Fagard, K. Narkiewicz [et al.]// J. Hypertens. — 2013. — Vol. 31, № 7. — Р. 1281-1357.
12. Local airway anesthesia attenuates hemodynamic responses to intubation and extubation in hypertensive surgical patients / Y.F. Meng, G.X. Cui, W. Gao [et al.]//Med. Sci. Monit. — 2014. — Vol. 20. — Р. 1518-1524.
13. Which is responsible for the haemodynamic response due to laryngoscopy and endotracheal intubation? Catecholamines, vasopressin or angiotensin?/ Z. Kayhan, D. Aldemir, H. Mutlu [et al.] // Eur. J. Anaesthesiol. — 2005. — Vol. 22, № 10. — 780-785.
14. Hemodynamic and catecholamine stress responses to insertion of the Combitube, laryngeal mask airway or tracheal intubation / W. Oczenski, H. Krenn, A.A. Dahaba, [et al.] // Anesth. Analg. — 1999. — Vol. 88, № 6. — P. 1389-1394.
15. Salhi B. In defense of the use of lidocaine in rapid sequence intubation / B. Salhi, E. Stettner // Ann. Emerg. Med. — 2007. — Vol. 49, № 1. — Р. 84-86.
16. El-Orbany M. Rapid sequence induction and intubation: current controversy/M. El-Orbany, L.A. Connolly//Anesth. Analg. — 2010. — Vol. 110, № 5. — Р. 1318-1325.
17. Kim W.Y. Lidocaine does not prevent bispectral index increases in response to endotracheal intubation /W.Y. Kim // Anesth. Analg. — 2006. — Vol. 102, № 1. — P. 156-159.
18. Михайлова Е.В. Обоснование методики быстрой последовательной индукции наркоза и интубации трахеи: Диc... KaHd. Med. мук: 14.01.20/ Михайлова Евгения Викторовна. — СПб, 2014. — 104 с.
19. Endotracheal tube cuff lidocaine is not superior to intravenous lidocaine in short pediatric surgeries / M. Behzfldi, F. Hajimohamadi,
A.E. Alagha [et al.]// Int. J. Pediatr. Otorhinolaryngol. — 2010. — Vol. 74, № 5. — Р. 486-488.
20. Efficacy of endotracheal lidocaine administration with continuous infusion of remifentanil for attenuating tube-induced coughing during emergence from total intravenous anesthesia / H. Yamasaki, K. Takahashi, S. Yamamoto [et al.]// J. Anesth. — 2013. — Vol. 27, № 6. — Р. 822-826.
21. Влияние глубины анестезии на развитие послеоперационных когнитивных дисфункций / О.А. Лоскутов, С.Н. Судаке-вич, И.П. Шлапак [и др.] // Медицина невiдкладних статв. — 2013. — № 7(54). — С. 19-23.
22. Characteristics, practice patterns, and outcomes in patients with acute hypertension: European registry for Studying the Treatment of Acute hypertension (Euro-STAT) / А. Vuylsteke, J.L. Vincent, D.P. de La Garanderie [et al.]// Crit. Care. — 2011. — Vol. 15, № 6. — R271.
23. Buch J. Urapidil, a dual-acting antihypertensive agent: Current usage considerations/ J. Buch //Adv. Ther. — 2010. — Vol. 27, № 7. — Р. 426-443.
24. Grabowska-Gawel A. Usefulness of urapidil during intraoperative rise ofarterial blood pressure in patients operated under general anesthesia/A. Grabowska-Gawel, K. Porzych, G. Grzesk//Przegl. Lek. — 2005. — Vol. 62, № 3. — Р. 148-151.
25. Efficacy of different antihypertensive drugs in the emergency department / M.M. Hirschl, D. Seidler, M. Müllner [et al.]// J. Hum. Hypertens. — 1996. — Vol. 10 (suppl. 3). — Р. 143-146.
26. Effects of perioperative alpha1 block on haemodynamic control during laparoscopic surgery for phaeochromocytoma / P. Tauzin-Fin, M. Sesay, P. Gosse [et al.]//Br. J. Anaesth. — 2004. — Vol. 92, № 4. — Р. 512-517.
27. Does urapidil attenuate the hypertensive response to tracheal intubation at the time of general anesthesia? / J.F. Quéré, Y. Ozier, J. Bringier [et al.]// Cah. Anesthesiol. — 1990. — Vol. 38, № 5. — Р. 343-344.
28. Prevention ofhypertensive crises in the perioperative period. Efficacy and safety ofthe use ofurapidil / P. Mastronardi, T. Santagata, A.. Nose-da [et al.]//Minerva Chir. — 1996. — Vol. 51, № 4. — Р. 227-233.
29. Langtry H.D. Urapidil. A review of its pharmacodynamic and pharmacokinetic properties, and therapeutic potential in the treatment of hypertension / H.D. Langtry, G.J. Mammen, E.M. Sorkin // Drugs. — 1989. — Vol. 38, № 6. — Р. 900-940.
30. Effect of nifedipine and urapidil on autoregulation of cerebral circulation in the presence of an intracranial space occupying lesion / R.T. Wüsten, J. Hemelrijck, M. Mattheussen[etal.]//Anasth. Inten-sivther. Notfallmed. — 1990. — Vol. 25, № 2. — P. 140-145.
Отримано 29.04.16 ■
Лоскутов O.A.12, Аружина A.H.12, Колесников В.Г.2, Аоморацкий А.Э.2
1ГУ «Институт серАЦа» МЗ Украины, г. Киев, Украина
2Кафелра анестезиологии и интенсивной терапии НМАПО имени ПЛ. Шупика МЗ Украины, г. Киев, Украина
ПРОФИЛАКТИКА И ЛЕЧЕНИЕ ПРЕССОРНЫХ ГЕМОДИНАМИЧЕСКИХ РЕАКЦИЙ НА ЭТАПЕ ВВОДНОГО НАРКОЗА И ИНТУБАЦИИ ТРАХЕИ У ПАЦИЕНТОВ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА
Резюме. Данная работа посвящена оценке выраженности прессорных гемодинамических реакций на этапе вводного наркоза и интубации трахеи у пациентов пожилого возраста, их профилактике и купированию. В исследование были включены 47 пациентов с ишемической болезнью сердца, которым была выполнена операция аортокоронарного шунтирования в условиях искусственного кровообращения. Средний возраст обследованных составил 69,3 ± 4,5 года, средняя масса тела — 82,5 ± 7,4 кг. В зависимости от способа профилактики и лечения прессорных реакций, которые возникали у пациентов на этапе интубации трахеи, все пациенты были разделены на три группы. В первую группу (п = 12) вошли пациенты, у которых был использован 2% раствор лидокаина (100 мг), которым орошали голосовые связки перед введением интубационной трубки.
Вторую группу (п = 18) составили пациенты, которым на этапе ларингоскопии, вводился урапидил в дозе 15—20 мг. В третьей группе обследованных (п = 17) проводилось углублениие анестезии в виде дополнительного введения фентанила и пропофола. У всех обследованных пациентов на этапе ларингоскопии артериальное давление (АД) увеличивалось на 23,6 ± 3,2 % относительно исходного уровня. Непосредственно после интубации в первой и третьей группах наблюдалось дальнейшее повышение систолического АД, при этом во второй группе, в которой использовалось профилактическое введение урапидила, АД было в среднем на 27,4 ± 2,6 % меньше по сравнению со значениями АД, которое фиксировалось в первой и третьей группах. Таким образом, пациенты с артериальной гипертензией на этапе ларингоскопии и интубации трахеи подвержены вы-
раженным прессорным гемодинамическим реакциям, для Ключевые слова: артериальная гипертензия, пожилые профилактики и купирования которых наиболее эффек- больные, анестезия, прессорные реакции при интуба-тивным методом является введение урапидила. ции.
Loskutov O.A.1,2, Druzina O.M.12, Kolesnykov V.H.2, DomoratskyiO.E.2
1State Institution «Heart Institute» of the Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
2Department of Anesthesiology and Intensive Care of the National Medical Academy of Postgraduate Education named after P.L. Shupyk of the Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine
PREVENTION AND TREATMENT OF HEMODYNAMIC PRESSOR RESPONSE AT THE STAGE OF INDUCTION OF ANESTHESIA
AND TRACHEAL INTUBATION IN ELDERLY PATIENTS
Summary. This work deals with the assessment of balance of pressor hemodynamic responses on the stage of induction of anesthesia and tracheal intubation in elderly patients, their prevention and treatment. The study included 47 patients with ischemic heart disease, who underwent coronary artery bypass grafting. The average age of the patients was 69.3 ± 4.5 years, the average weight — 82.5 ± 7.4 kg. Depending on the method of the prevention and treatment of pressor reactions occurred in patients at the stage of tracheal intubation, all patients were divided into three groups. The first group (n = 12) consisted of patients, in whom we have used 2% lidocaine solution (100 mg) for the irrigation of vocal cords before introduction of the endotracheal tube. The second group (n = 18) consisted of patients, who were administered urapidil in a dose of 15—20 mg at the stage of laryngoscopy. In the third group
of examinees (n = 17), a deepening of anesthesia was performed by additional fentanyl and propofol administration. In all patients at the stage of laryngoscopy, blood pressure (BP) increased by 23.6 ± 3.2 % from baseline. Immediately after intubation, in the first and third groups a further increase of systolic BP occurred, while in group 2, in which urapidil prophylactic administration was used, BP was lower by an average of 27.4 ± 2.6 % compared with BP values recorded in the first and third groups. Thus, patients with arterial hypertension at the stage of laryngoscopy and tracheal intubation are subject to pronounced hemodynamic pressor responses, for the prevention and treatment of which the introduction of urapidil is the most effective method.
Key words: arterial hypertension, elderly patients, anesthesia, pressor response during intubation.
