CC BY
13Выводы.
По итогам проведенного экспертной оценки причин, затрудняющих проведение успешного процесса реабилитации пациентов с ОНМК получены следующие выводы:
Из этого проведенного анкетирования следует,
что:
1. Точная диагностика первоначального состояния пациента, оценка его реабилитационного потенциала является основополагающим фактором, на котором базируется дальнейший выбор методик реабилитации пациентов с ОНМК. Скоординированная, своевременная и компетентная работа всех звеньев специалистов, принимающих участие в процессе восстановления пациента с ОНМК, позволяет достигать наилучших результатов в его восстановлении, прогнозировать и координировать процесс восстановления и лечения, ставить перед специалистами и пациентом реально достигаемые цели и задачи.
2. Средства и методы лечебной физической культуры (ЛФК), применяемые в остром периоде инсульта имеют первоочередное значение, которое заключается, в первую очередь, в профилактике осложнений после перенесенного инсульта (пневмонии, риск пролежней, депрессии и др.).
3. Одной из важнейших задач в этом периоде является - научить пациента, его родственников осознанному участию в проведении реабилитационных мероприятий со всеми специалистами муль-тидисциплинарных бригад. Необходимо все время мотивировать пациента на его активное участие во время проведения всех восстановительных мероприятий и ухода за ним (самостоятельные перевороты в кровати или с помощью инструктора методиста, психолога, логопеда и др.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Анохин П.К. Общие принципы компенсации нарушенных функций и их физиологическое обоснование. М.: Медицина. 1977; 200 с.
2. Балунов, О.А. Оптимизация реабилитационного процесса при церебральном инсульте / О.А. Балунова, Т.Д. Демиденко // Ленинградский НИИ им. Бехтерева: материалы. СПб., 1990. -171с.
3. Вальчук, Э.А. Современное состояние медицинской реабилитации в Республике Беларусь / Э.А. Вальчук, А.Н. Ильницкий // Пробл. соц. гигиены, здравоохр. и истории медицины. 2000. - № 1. -С. 48-51.
4. Гусев Е.И., Гехт А.Б., Гаптов В.Б., Тихопой Е.В. Реабилитация в неврологии. Учебное пособие. М., 2000.
5. Дамулин И.В., Кононенко Е.В. Статолоко-моторные нарушения у больных с полушарным инсультом. Клин. геронтол. 2007, 13(8) - 188с.
6. Демиденко, Т.Д. Реабилитация больных с сосудистыми заболеваниями головного мозга / Т.Д. Демиденко. Л., 1979. - 135с.
7. Леонов, С.А. Достижения и проблемы в лечении инвалидов / С.А. Леонов, И.Н. Калиниченко // Здравоохр. Рос. Федерации. 1999. - № 3. - С. 2832.
8. Нивина, Ю.В. Восстановление двигательной функции больных церебральным ишемическим инсультом на стационарном этапе реабилитации: дис. [...] канд. пед. наук: 13.00.04 / Нивина, Юлия Владимировна. - М., 2004. - 171 с.
9. Шетова, И.М. Возможности расширения реабилитационного потенциала больных с церебральным инсультом /И.М. Шетова // Международный конгресс» Нейрореабилитация». - М., 2011. - 78 с.
PREVRNTIVE WORK WITH VULNERABLE CHILDREN IN PRIMARY SCHOOLS OF GREAT
BRITAIN
Kozubovska I.,
Doctor of Pedagogic Sciences, professor, Head of Department of General Pedagogy and Pedagogy ofHigher School,
Mylian Z. senior specialist,
Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine
ПРОФ1ЛАКТИЧНА РОБОТА З ПРОБЛЕМНИМИ Д1ТЬМИ В ПОЧАТКОВ1Й ШКОЛ1 ВЕЛИКО1
БРИТАНП
Козубовська I.,
доктор педагоггчних наук, професор, завгдувач кафедри загальног педагогжи та педагогжи вищо'1 школи,
Милян Ж. провгдний спецгалгст, Ужгородський нацгональний унгверситет, Ужгород, Укра'ша
Abstract
This article deals with the problem of preventive work with vulnerable children in Great Britain. Special attention is paid to the primary school, because the first symptoms of different deviations usually appear in this age. The meaning of the term «prevention» is proposed. The main scientific approaches and ways of preventive
work with vulnerable children in primary schools are discussed. The important role of «fostering», «mainstay», «emergency care» in preventive work is underlined.
Анотащя
В статп розглядаються питання профшактично1 роботи з проблемними дггьми у Великш Британп. Особлива увага звертаеться на початкову школу, осшльки зазвичай поява перших CTMnroMÎB вiдхиленъ у поведiнцi мае мюце саме в цъому вщг Запропоновано визначення термiну «профшактика». Проаиалiзо-вано основнi пiдходи i шляхи проведения профшактично1 роботи з проблемними диъми в початковiй школi. Пщкреслюеться важлива роль таких фори отки дiтей, як «fostering», «mainstay», «emergency care».
Keywords: primary school, vulnerable children, deviations, preventive work, Great Britain.
Ключовi слова: початкова школа, проблемш дни, вiдхилення, профiлактична робота, Велика Бри-таиiя.
Упродовж останшх рокiв в Украiнi спо-стертаеться зростання кiлькостi правопорушень серед неповнолишх. Результати дослiджень вичиз-няних учених (I. Ковчина, В. Синьов, В. Орже-ховська, I. Пафанович, Т. Федорченко та iн.) свщчать, що найбiльша кiлькiсть правопорушень здшснюеться неповнолiтнiми у пiдлiтковому вiцi, проте дуже часто першi симптоми неблагополуччя в моральному розвитку i поведшщ неповнолiтнiх можна виявити вже в молодшому шкiльному вiцi. Якщо не звернути на це своечасно увагу, соцiальна деформацiя особистi зазвичай поглиблюеться i в майбутньому неповнолiтнiй стае на шлях скоення правопорушень i злочинiв.
Слiд пiдкреслити, що проблема вщхилень у по-ведiнцi неповнолишх характерна для багатьох за-рубiжних краш, тому вважаемо доцiльним вив-чення зарубiжного досвiду.
Таким чином, метою дано1' статтi е вивчення досвiду органiзацii профiлактичноi роботи з проблемними диъми у Великш Британii.
Перш за все, вщзначимо, що термiн «профшак-тика» тлумачиться як «попередження», «за-побiгання» у вичизнянш i зарубiжнiй науковiй лiтературi [1; 2]. Профiлактика девiантноi по-ведiнки неповнолiтнiх - це система комплексних заходiв, якi здiйснюються державними i громадсь-кими органiзацiями i спрямованi на виявлення i л^щащю причин, якi негативно впливають на здо-ров'я i розвиток особистосп неповнолiтнiх, сприя-ють 1'х бездоглядносп, вчиненню ними правопорушень. Змют профшактично1' дiяльностi в найбiлъш загальному виглядi полягае в реалiзацii системи цшеспрямованих заходiв, якi забезпечують ефек-тивну дiю соцiалъних норм у вах сферах життя сус-пшьства .
Деякi вiтчизнянi дослiдники пропонують чiтко розмежовувати поняття «запобiгання», «припи-нення», «профiлактика» На 1'х думку, профшактика - це багаторiвнева система державних i громадсь-ких цшеспрямованих заходiв щодо виявлення, усу-нення, нейтралiзацii причин та умов девiантноi по-ведiнки [3]. Термiн «припинення» вiдображае нега-тивну оцiнку поди, котро1' намагаються уникнути, й адресний активний характер запобiжних дiй. Припинення полягае в дiях, спрямованих на зупинення злочинно1' дiяльностi, яка вже почалася та недопу-щення настання злочинного результату [4, с. 130]. Запоб^ання е дiялънiстю держави та сустльства, спрямованою на утримання девiантних проявiв на
можливо мшмальному piBHi через усунення ii причин i умов, а також на недопущення i припинення конкретних злочинних дш [1, с. 165].
Здшснений аналiз науковоi лiтератури сввд-чить, що у Великiй Британп найбiльш поширеним е термiн «prevention» (превенщя, профiлактика, попередження), який вживаеться в дуже широкому значенш.
Зауважимо, що останнiм часом цей термш почав досить активно використовуватися i у вичизнянш психолого-педагогiчнiй, соцiологiчнiй, юри-дичнiй лiтературi [5].
Незважаючи на рiзноманiтнiсть пiдходiв до визначення профiлактики, основною ii характеристикою е спрямованiсть на попередження i мiнiмiзацiю негативних девiантних проявiв.
Британськi вченi [6; 7] наголошують на важли-востi молодшого шкiльного вiку у формуваннi осо-бистостi, тому активна профiлактика девiантноi' по-ведiнки проводиться вже в цьому вiцi, а в окремих випадках (наприклад, наявностi несприятливих умов виховання дитини в родинi) навиъ ранiше.
У випадку виявлення неблагополучноi' сiм'i, в якiй не створеш належнi умови для нормального розвитку дитини i це негативно починае познача-тися на поведшщ, ii тимчасово вилучають з такого середовища.
Найбiльш поширеними заходами в подiбних випадках е «fostering» i «mainstay» [8]. Точний переклад цих термшв зробити досить важко, але суть 1'х в тому, що вони означають догляд за чужою ди-тиною, особливий вид опiкунства. «Fostering» пе-редбачае перебування у прийомнiй сiм'i впродовж тривалого перiоду часу, як правило, до повноллтя. Проте контакти дитини з бюлопчними батьками зберiгаються, i як тiльки умови в амЧ стають бiльш сприятливими для виховання дитини, вона знову може повернутися до сво1'х батькiв.
«Mainstay» передбачае догляд за диьми вiком вiд 11 до 17 рошв на коротший перiод, найчастiше це - всього кшька мiсяцiв, у зв'язку з тимчасовими труднощами в сiм'i' дитини. Якщо щ труднощi зни-кають, дитина повертаеться в сiм'ю, якщо ж ам'я продовжуе переживати важкий перiод, то оформ-ляеться «fostering».
1снуе ще один вид догляду за диьми iз небла-гополучних сiмей - «emergency care» - догляд у надзвичайних (критичних) ситуацiях, який сьогодш вiдсутнiй в Украiнi. Вiн мае мюце тодi, коли вини-кае необхвдшсть негайно iзолювати дитину ввд
негативного впливу в ам% наприклад, коли тралилась якась надзвичайна подiя, яка може викликати псих1чну травму у дитини (вбивство, арешт, аварiя i т.д.). У таких випадках дитина передаеться для догляду в шшу сiм'ю на калька днiв чи тижнiв до остаточного виршення питання про l! подальшу долю.
Усиновлення як превентивний захвд не е надто поширеним у Великий Британп. Усиновлення (adoption) - це легальний процес, при якому всi права, обов'язки та вшповвдальшсть природних батьк1в передаються усиновителям згiдно з ршен-ням суду. Дитина приймае прiзвище усиновителiв i втрачае всi правовi зв'язки з ам'ею, де народилася, хоча деяш усиновленi дiти зберiгають контакт з членами 1х природно! сш'1.
Не дуже популярнi у Великий Британп штер-натнi заклади для дггей. Вважаеться, що нормаль-ний розвиток дитини краще забезпечуеться у сш'1, нехай навiть прийомнiй, що, вочевидь, цiлком справедливо.
Омей, як1 бажають взяти на виховання чужих дiтей, дуже багато. Можливо, одна з причин цього полягае в особливостях менталлету населення ще! кра!ни, бо тут вважаеться престижним, почесним, гуманним виховання дитини з неблагополучно! ам'1, як i виховання дней з фiзичними i розумо-вими вадами розвитку. Проте, на нашу думку, не-абияке значення мае i той факт, що ця нелегка i вшповвдальна праця у Великий Британп досить ви-соко оплачуеться Так, держава не пльки повнiстю фiнансуе всi витрати, пов'язанi з утриманням дитини, але й забезпечуе придбання необхшного обладнання, транспортнi витрати, лiкування, лпнш вiдпочинок i оздоровлення дiтей, оплату пращ прийомних батькiв-вихователiв i навиъ 1х 6-ти тиж-неву щорiчну вiдпустку.
В системi профiлактики девiантноl поведiнки неповнолiтнiх ученi (як британсьш, так i вичиз-нянi) виокремлюють окремi напрямки i заходи за-гального характеру (загальна соцiальна, загально-державна профiлактика), а також iндивiдуалiзованi заходи, адресован конкретним особам (спещальна профiлактика). Кожен з цих видiв профiлактики мае свою специфiку, яка виражаеться в способах i прийомах оргашзацп профiлактичних впливiв. Так, загальна сощальна профiлактика розглядаеться як комплекс економiчних, полiтичних, iдеологiчних, культурно-виховних та шших заходiв, спрямованих на ефективне функщонування i прогресивний розвиток суспшьства i разом з тим на звуження сфери девiантних проявiв. Вона здiйснюеться в масштабах суспшьства в цшому, а також рiзних соцiальних груп. Спецiальна профшактика включае рiзнi за характером, формою i змiстом спецiальнi економiчнi, виховнi, правовi, органiзацiйнi заходи, безпосе-редньо спрямованi на усунення, нейтралiзацiю причин конкретних форм девiацiй [9].
В рамках профшактичних заходiв розглядають первинну, вторинну i третинну профiлактику.
Первинна профiлактика спрямована на ство-рення i розвиток умов, яш сприяють збереженню здоров'я i життя дiтей, а також на попередження
негативного впливу факторiв соцiального i природного середовища.
Завданням вторинно! профiлактики е ранне ви-явлення негативних змiн у поведшщ дитини (iнодi навiть не самих змш, а !х найперших симптомiв), що дае можливiсть вжити вiдповiднi заходи i попе-редити !х подальший розвиток.
Третинна (або цшеспрямована) профiлактика передбачае проведения ввдповвдно! корекцшно-ре-абштадшно! роботи з тими неповнолпшми, у моральному розвитку i поведiнцi яких вже проявля-ються суттевi ввдхилення, що дозволяе попередити подальшу сощальну деформацiю особистосп, вчи-нення злочинних дiй.
Слш пiдкреслити, що в профiлактицi девiант-но! поведiнки неповнолiтнiх у Великш Британп важливого значення надають виховним заходам, ефективна реалiзацiя яких в значнш мiрi зумовлюе позитивну спрямовашсть розвитку особистостi. Наголошуючи на особливш ролi виховання в за-гальнш системi профiлактики девiантноl поведiнки неповноллшх, британськ1 вченi визнають, що виховання (як в широкому, так i вузькому значеннi) присутне практично в дiяльностi будь-якого сус-тльного iнституту. Виховання, вирiшуючи кон-кретш завдання формування особистостi, спрямо-ване на засвоення нею суспiльних цшностей, мо-ральних норм i принцишв. Таким чином, правильне виховання за своею суттю е засобом попередження девiацiй у поведшщ неповноли'шх [10].
Важлива роль у забезпеченш профiлактично-виховно! роботи, на думку б№шосп вчених, безпе-речно, належить с1м'1. Проте, як згадувалося вище, не кожна ам'я здатна справитися з цим складним завданням. Тому велика вiдповiдальнiсть в цьому планi лягае на освгтш заклади. Профiлактика - це частина загального навчально-виховного процесу школи. Система профiлактики в навчальному за-кладi представлена в двох формах: загальною ранньою профiлактикою, яка проводиться з уама учнями i спещальною профiлактичною роботою з учнями, яю мають вiдхилення у поведiнцi, схильш до вчинення правопорушень.
В концептуальному планi в профшактичних технолопях ученi зазвичай виокремлюють : шфор-мацiйний, соцiально-профiлактичний, медико-бюлопчний, психолого-педагогiчний пiдходи. 1н-формацiйний шдхвд базуеться на тому, що непов-нолiтнi здiйснюють ду, несумiснi з сощальними нормами, оск1льки не ознайомлеш з ними в достат-нш мiрi. Особливо це стосуеться молодших шко-лярiв. Тому основним напрямком роботи е iнфор-мування неповнолгтшх про 1х права та обов'язки, вимоги, яш пред'являються суспiльством до вико-нання встановлених для кожно! вiковоl групи соцiальних норм i вiдповiдальнiсть у випадку 1х не-дотримання. Ця робота здiйснюеться з широким за-лученням ЗМ1, мистецтва, а також через систему спещального навчання з метою формування право-свiдомостi неповнолiтнiх, правово! культури.
Сощально-профшактичний пiдхiд мае основною метою виявлення, усунення та нейтралiзацiю причин i умов, як1 викликають рiзнi негативнi
явища. Основою цього тдходу е забезпечення си-стеми соцiально-економiчних, оргашзацшних, пра-вових, виховних заходiв, яш проводиться державою, конкретними сощально-педагопчними закладами для усунення або мiнiмiзацii причин девiантноi поведiнки.
Суть медико-бюлопчного пiдходу полягае у попередженш можливих вiдхилень вiд соцiалъних норм шляхом забезпечення цшеспрямованих за-ходiв медично-профiлактичного характеру сто-совно оаб, як1 страждають рiзними псих1чними аномалiями. Дуже важливим е своечасне розтзнання патологiчних порушень псих1ки, як1 можуть спровокувати здiйснення неповнолiтнiми девiантних вчиншв. Так1 дiти мають бути обстежеш псих1атром i забезпеченi вiдповiдним л1куванням в поеднаннi з психолого-педагогiчними впливами.
Дуже часто в профшактичнш робот викори-стовуеться психолого-педагогiчний пiдхiд, який полягае в корекцп властивостей неповнолтгаього з девiантною поведiнкою в процеа реабштацшно-виховно1' роботи. Основним завданням психолого-педагогiчноi реабштацп е забезпечення рiвноваги в психiцi i поведшщ неповнолiтнього, тобто по-ведiнка повинна бути адекватною в^ i вимогам се-редовища, в якому проживае неповнолiтнiй. Кш-цева мета психолого-педагопчно1' реабштацп -включения та штегращя iндивiда в суспiлъство [9].
Слад пiдкреслити, що бiльшiсть британських учених не надае переваги якомусь конкретному тд-ходу, а обгрунтовуе положення про те, що в профшактично-виховнш роботi з неповнолiтнiми повинш оргаиiчно поеднуватися всi вищезгадат шдходи при домiиуючiй рол1 якогось одного, за-лежно вiд ситуацii, вшу, з чим, вважаемо, можна по-внiстю погодитися.
Аналiз наукових джерел сввдчить, що у профiлактично-виховнiй робот з неповнолiтнiми, яка може проводитись на iидивiдуалъному чи гру-повому рiвнi, використовуються такi вiдомi педа-гогiчнi методи : формування свщомосп особи-стостi (бесiда, переконання, дискуая, приклад); ор-гашзацп дiяльностi, формування позитивного досввду суспiлъноi поведiнки (вимога, привчання, громадська думка, аваисуваиня довiр'ям, створення вiдповiдних виховних ситуацiй, прогнозування); стимулювання дiялъностi i поведiнки (змагання, за-охочення, покарання); самовиховання (само-пiзнания, самоощнивання, саморегуляцiя), а також методи психотерапп (позитивне i негативне щдкршлення дiй, зворотний зв'язок, ефект переносу, моделювання, методика поетапних змш).
Досить неоднозначним е ставлення британсь-ких учених до такого методу як покарання. Визна-ючи загалом необхiднiсть його застосування, вони водночас цшком справедливо вказують на його недолiки:
1. Покарання в деяких випадках може служити щдкршленням негативно!' поведiнки неповнолггаь-ого. Наприклад, зауваження вчителя стосовно неза-дов№но1' поведiнки учня пiд час заняття привертае до нього увагу учшв i це може йому сподобатись,
оскшьки iнших способiв звер^ти на себе увагу од-нокласник1в вш не знае.
2. Частi зауваження можуть дестабiлiзувати поведiнку дитини, вона перебувае в сташ постiйноi' напруги, тривоги.
3. Покарання може стати негативним прикладом модел1 поведшки, яка демонструе, що агресiя i жорсток1сть е одним з ефективних способiв виршення проблем.
4. Покарання може мати деструктивний вплив на особу, яка застосувала цей метод, зокрема викли-кати почуття провини, незадоволення власною по-ведiнкою [11, с. 389].
З огляду на це, британсьш вченi радять не за-надто захоплюватись покаранням, застосовувати цей метод пльки в особливих випадках.
Вважаемо за дощльне також ввдзначити, що на сьогоднiшнiй день дуже поширеними в профiлак-тичнiй робоп з неповнолiтнiми у Велик1й Британп е психотерапевтичнi методи.
У працях багатьох вiдомих британських учених (Д. Гелфенд, М. Раттер, М. Рiчардс, А. Росс та ш.) наголошуеться, що психотерапiя, яка тривалий час асоцiювалась з медициною, зокрема психiатрiею, сьогоднi значно розширила меж1 за-стосування. 11' суть зводиться до забезпечення позитивного впливу на iндивiда з проблемною по-ведшкою в процесi безпосереднього стлкування i встановлення продуктивних взаемовiдносин мiж ним i психотерапевтом.
Цiкаво ввдзначити, що у Велик1й Британii' рiзнi психотерапевтичнi методики, як1 не е занадто складними, зазвичай розробляються i використовуються в роботi з проблемними неповнолiтнiм не ди-пломованими псих1атрами, а психологами, педагогами, сощальними працiвниками, а термiн «психотерапевт» вживаеться в досить широкому розумшш [12].
1ндив1дуальна психотерапiя проводиться в тих випадках, коли у неповнолинього спостер^аються в^дхилення в емоцшнш сферi, зв'язаиi з конфлiкт-ними ситуащями, переживаннями, стресами, як1 мали мiсце в ми^лому, або наявш на даний момент.
Якщо основш проблеми дiтей, як1 зумовлюють 1х неадекват^ поведiнку, зв'язанi з порушенням взаемодii' з iншими дiтьми (ровесниками, старшими, молодшими), корисною може стати групова психотератя. Психотерапевт спостерiгае за по-ведiнкою неповнол1тнього в груш i намагаеться встановити, як1 його вчинки (можливо, вади зовнiшностi) викликають насмiшки, знущання, iзо-ляцiю чи iншi види порушення контактiв. Це дае змогу вносити вiдповiднi корективи у поведшку, використовуючи рiзнi психотерапевтичш методики (моделювання, ефект переносу, методика поета-пних змiн, зворотнiй зв'язок, позитивне i негативне пiдкрiпления дш), як1 зазвичай доповнюють одна одну. Вщомий британський учений М. Раттер наводить простий приклад використання психотерапii : Над хлопчиком насмiхаються iншi дiти, зневажа-ють його, оскшьки вш дуже 6о1ться води, не хоче
купатися в рiчцi. СпостерТгаючи, як iншi купа-ються, граються у вод^ отримуючи вiд цього задо-волення, не вiдчуваючи страху, хлопчик, з яким вiдповiдно працюе психотерапевт, поступово стае смшившим, все ближче пiдходить до води, отри-муе схвалення психотерапевта та iнших дней i, нарештi, пробуе сам зайти у воду, вчиться плавати, робить першi устхи в цьому, стаючи дедалi бiльше впевненим у сво!х силах. При цьому вiн переживае позитивнi емоцп, що сприяе формуванню бажання й надалi вдосконалювати сво! вмiння триматися у водi [11, с. 377].
Досить часто в практичнш робот з проблем-ними дпъми використовуеться така форма методики зворотного зв'язку, як перегляд вщеозапиав поведiнки, в процесi якого дии самi (або з допомо-гою психотерапевта) переконуються в помилко-востi деяких сво!х дiй, суджень, що стае основою для формування в майбутньому позитивних нави-чок поведшки.
Аналiз наукових праць дослiдникiв дозволяе виокремити деяш важливi принципи психотерапевтично! дiяльностi:
1. Уважне вивчення i адекватна оцiнка дшсно! природи труднощiв неповнолiтнього е важливою передумовою психотерапевтично! роботи.
2. Психотерапевт прислуховуеться до непов-нолiтнього i надае йому широк! можливостi для ви-раження власних почутпв i переконань.
3. Психотерапевт дае неповнолтгаьому змогу зрозумтга, що вш хоче допомогти йому справитися з проблемами.
4. Психотерапевт i неповнолiтнiй повинш чттко з'ясувати мету Т завдання !х сшвпрацт
5. Психотерапевт повинен чттко пояснити неповнолтгаьому, чому його поведшка е неприй-нятною.
6. В тих випадках, коли проблеми поведшки неповнолтгаього зв'язаш з внутршшми амейними вщносинами, корисною визнаеться психотерапев-тична робота з ам'ею в цшому, а не Тндивщуальна з неповнолттшм. Аналопчно, шкшьш проблеми шод! неможливо виршити без вадповадно! роботи з педагопчним Т учшвським колективом.
7. Необх1дно дуже чiтко визначити доцiльнiсть продовження або припинення психотерапевтично! роботи з неповнолишм. Iнодi l! продовження не мае сенсу, оскшьки прогрес очевидний i наступнi зустрiчi нiчого не зм^ть, iнодi, навпаки, очевидною е неефектившсть дiяльностi психотерапевта i безперспектившсть !! продовження не викликае сумнiвiв.
Отже, у Великiй Британi! здшснюеться систематична цiлеспрямована профiлактична робота, в процеа яко! значна увага звертаеться на дiтей мо-лодшого шильного вшу, яш мають проблеми поведшки.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. 1ванов Ю. Ф., Джужа О. М. Кримшолопя. К.: Вид. Паливода А. В., 2006. 264 с.
1. 2.Crompton M. Respecting Children. London: Edward Arnold Publications, 1999. 118 p.
2. Енциклопедтя для фахiвцiв сощально! сфери / За заг. ред.. 1.Зверево!ю К.: Ушверсум, 2013. 536 с.
3. Зелшський А. Ф. Кримiнологiя. Х.: Рубжон, 2000. 230 с.
4. Оржеховська В.М., О. I. Пилипенко. Превентивна педагопка. Черкаси: Вид. Чабаненко Ю. 2007. 284 с.
5. Wilson A., Creativity in Primary Education. SAGE Publication: 3rd Edition: UK, 2015. 255p.
6. Morgan C., Stobbe J., Baron W., Miller J. Keys to the Elementary Classroom. 3d
7. Edition. USA: Corwin press. 2009. 206 p.
8. Cooper J., Thompson A. Fostering future. London: Imprower, 2014. 117 p.
9. Бартош О. П., Досш А. Р., Козубовська I. В., Козубовський Р. В. Сучасна система профшактики девiантно! поведшки неповноли'шх у Великш Бри-тани. Ужгород: УжНУ, 2007. 221с.
10. Asquith S. Children and Young People in Conflict with the Law. London: Kingsley Publishers, 2006. 200 p.
11. Раттер М. Помощь трудным летям: пер. с англ. М.: Прогресс, 1997. 424 с.
12. Ross A. Behaviour Therapy. Chichester: Wiley, 2002. 192 p.
