CC BY
15Сплочение и общая цель способствуют личностному росту и развитию не только детей с особыми образовательными потребностями, но и их родителей и даже специалистов.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Закон РК «Об образовании».
2. Стратегический план развития Республики Казахстан до 2025 года (Указ Президента Республики Казахстан от 15 февраля 2018 года, № 636)
3. Пособие по совершенствованию инклюзивной практики в образовании (Перевод с английского). Белград, 2012
4. Психолого-педагогическое сопровождение детей с особыми образовательными потребностями в общеобразовательной школе: метод. рекомендации/ Елисеева И.Г., Ерсарина А.К. - Алматы: ННПЦ КП, 2019 - 118с.
5. https://kursiv.kz/news/obschestvo/2019-04/v-kazakhstane-rastet-chislo-detey-s-invalidnostyu.
6. Майрамян Р. Ф. Семья и умственно отсталый ребенок: автореф. дис. канд. мед. наук / Р. Ф. Майрамян. -- М., 1976. -- 24 с. Агавелян О. К. Общение детей с нарушениями умственного развития: Дис. . д-ра психол. наук. М., 1989.
7. В.В. Ткачёва Технологии психологического изучения семей, воспитывающих детей с отклонениями в развитии. Учебное пособие- - М.: АСТ; Астрель, 2007. -318, [2] с. — (Высшая школа)
8. И. Ю. Левченко, В. В. Ткачева Психологическая помощь семье, воспитывающей ребенка с отклонениями в развитии. Методическое пособие М.: Просвещение, 2008. - 239 с.
ROLE OF NON FORMAL EDUCATION IN SOCIAL ADAPTATION OF CHILDREN AND YOUTH
Kozubovska I.
doctor ofpedagogic sciences, professor, head of Department of General Pedagogic and Pedagogic of
Higher School, Uzhhorod National University, Ukraine
Kozubovsky M.
post graduate student. Department of General Pedagogic and Pedagogic of Higher School. Uzhhorod National University, Ukraine.
РОЛЬ НЕФОРМАЛЬНО! ОСВ1ТИ В СОЦЬАЛЬНШ АДАПТАЦП Д1ТЕЙ I МОЛОД1
Козубовська I.B.
доктор педагоггчних наук, професор, завгдувач кафедри загально'1 педагог1ки та педагогжи вищо'1 школи, Ужгородський нацгональний утверситет, Украша
Козубовський М.Р.
аспгрант кафедри загально'1 педагогжи та педагогжи вищо'1 школи, Ужгородський нацгональний утверситет, Украша
Abstract
This article deals with the problem of educational work with juveniles. It is underlined that especially urgent this problem is for «juveniles at risk» with different deviations in adaptation. The possibilities of non formal education in the work with this category of youth are discussed. Special attention is paid to the leisure activity. The main task of this work is the formation of social competence of juveniles at risk and prevention of deviant behavior.
Анотащя
В статп розглядаються питания виховання неповноли'шх. Наголошуеться на важливосп оргашзацп вадповадно! виховно! роботи з неповнолишми, яш мають порушення в сощальнш адаптаци. Цю категорш неповнолггшх часто вщносять до групи ризику. Обговорюються можливосп неформально! освгга з деза-даптованими неповнолишми. Важливе значення в цьому плаш надаеться оргашзацп продуктивного дозвiлля неповноли'шх. Головним завданням в цш робот е формування сощально! компетентносп дней i молод^ попередження девiантноi поведшки.
Keywords: adaptation, educational work, children, youth, non formal education, leisure.
Ключовi слова: виховна робота, дти, молодь, неформальна освгга, дозвшля.
Сьогодш внаслгдок складних трансформацш-них процеав, якг вгдбуваються в суспшьста, часто мають мГсце порушення в сощальнш адаптаци осо-бистосл, що особливо характерно для дней i мо-лодГ - учшв загальноосвп'тх шкш, коледжгв та ш-ших навчальних закладГв.
Вщомо, що термш «адаптацГя» запозичений з
латинсько! мови i означае пристосувапня. Напри-клад, це може бути пристосування органiзму до рГз-них впливГв чи умов життя, яш постшно мГняються [1, с. 8]. Низька адаптившсть або ii вадсутнють ха-рактеризуються термшом «дезадатацiя», вивченню яко! присвяченi дослщження багатьох зарубiжних та укра!нських учених (Б.Алмазов, К.Андросович,
Л.Баркаа, Ф.Березш, М.Блажывський, С.Впген-берг, Н.Максимова та ш.)
У сучаснш лiтературi поняття «адапта^» мае певну багатозначнiсть. Теоретичний аналiз дозво-ляе зробити висновок про те, що сьогоднi немае едино! точки зору на цей феномен. Однак загаль-ним для всiх дослвджень адаптацп залишаеться уяв-лення про даний феномен як про взаемодiю шдиввда й середовища. Тому особливо важливе значения мае соцiальна адаптацiя - процес при-стосування iндивiда до умов сощального середовища, формування адекватно! системи стосункiв iз сощальними об'ектами, iнгеграцiя особистостi в сощальш групи, дiяльнiсть щодо освоення стабшь-них соцiальних умов, прийняття норм i цiнностей нового соцiального середовища, яка штенсивно вiдбуваеться в неповнолггаьому вiцi. Саме в цьому вщ найбiльш часто виникають порушення в адап-тацi!, як1 вимагають вщповщно! реакцi! суспшь-ства.
Слад шдкреслити, що значна частина нау-ковщв цiлком слушно розглядае дезадаптитвну по-ведiнку у тiсному зв'язку з девiантною поведiнкою. Так, £.Змановська вщзначае, що девiантна по-ведiнка - це поведшка особистостi, для яко! характерно ввдхилення ввд найб№ш важливих сощаль-них норм, що завдае шкоди суспiльству або самш особистостi, i супроводжуеться !! сощальною деза-даптацiею [2, с. 150].
Збшьшення кiлькостi дезадаптованих непов-нолпшх вимагае посилення виховних функцiй школи як основного освiтнього закладу, щоб школа була не просто навчальною, а особистюно-розвива-ючою, виховною системою, яка створюе умови для соцiального становлення молодо! людини, вклю-чення !! в систему суспшьних вiдносин, всебiчного розвитку як в№но!, творчо! особистостi, запобтае виникненню порушень в адаптацi!.
Основою виховно! роботи школи з учнями, яш мають порушення в адаптаци i, вiдповiдно, вщхи-лення у поведшщ, е надання допомоги в реалiзацi! iндивiдуального потенцiалу, в становленш пов-ноцiнного громадянина суспiльства.
Одним з найважливших завдань у цш роботi е формування сощально! компетентности забезпе-чення соцiального самовизначення особистосп, яке залежить вiд реалiзацi! двох важливих умов. Перша з них - це залучення неповнолгтшх в реальш соцiальнi вiдносини, виникнення у них осо-бистiсного ставлення до д1яльносп, яке включае об'ективний i суб'ективний компоненти: об'ектив-ний - це власне дiяльнiсть особистостi, суб'ективний - ставлення особистосп до дано! дiяльностi. Неповнолiтнi, включаючись в реальш вщносини, орiентуються на сво! iдеальнi уявлення про цi вщносини. Другою умовою е самореалiзацiя непов-нолiтнiх у процесi сощально! взаемодп. Ця умова передбачае надання можливосл особистостi бiльш повно розкрити себе у вщносинах з оточуючими .
Аналiз праць багатьох учених, зокрема М.Га-лагузово!, Н.Максимово!, Л.Олифiренко, В.Орже-ховсько!, М.Шакурово!, Л.Шипiцино! та шших, дае
пiдставу зробити висновок, що в робоп з дезадап-тованими неповнолiтнiми навчальнi заклади по-винш керуватись певними принципами, основнi з яких коротко проаналiзуемо.
Принцип орiентацi! на позитивне в поведiнцi i характерi особистостi. Основними умовами його реалiзацi! е: стимулювання самопiзнання учнем сво!х позитивних рис; формування моральних по-чуттiв при самооцiнцi свое! поведшки; постiйна увага до позитивних вчиншв; довiр'я до учня; формування в учшв вiри в можливють досягнення по-ставлених завдань; оптимютична стратег1я у визна-ченш виховних завдань; врахування iнтересiв учшв, !х iндивiдуальних захоплень, пробудження нових штереав та iн.
Принцип сощально! адекватностi виховання вимагае вiдповiдностi змюту i засобiв виховання соцiальнiй ситуаци, в як1й проходить виховання учня. Умовами реалiзацi! даного принципу е: врахування особливостей сощального оточення учня при виршенш виховних завдань; координац1я взае-модi! соцiальних шститупв, як1 впливають на осо-биспсть; забезпечення комплексу соцiально-педа-гогiчно! допомоги дням; врахування рiзноманiтних факторiв навколишнього сощального середовища; корекщя iнформацi!, яку сприймають учнi, в тому чи^ i вiд засобiв масово! шформаци.
Принцип iндивiдуалiзацi! виховання дiтей з порушеннями в адаптацi! передбачае визначення iндивiдуально! траекторi! соцiального розвитку кожного учня, визначення спещальних завдань, яш вi-дповiдають iндивiдуальним особливостям учня. Умовами реалiзацi! принципу iндивiдуалiзацi! е: монiторинг змiн iндивiдуальних властивостей учня; визначення ефективносп впливу фронталь-них пiдходiв на iндивiдуальнiсть кожного учня; ви-бiр спецiальних засобiв педагогiчного впливу на кожного учня; врахування iндивiдуальних властивостей учня, його штереав при виборi виховних засобiв; надання учням можливосп вiльного ви-бору способiв учасп у позаурочнiй дiяльностi.
Принцип сощального загартування дезадаптованих неповнолiтнiх передбачае включення вихо-ванцiв у ситуаци, яш вимагають вольових зусиль для подолання негативного впливу соцiуму, вироб-лення певних способiв цього подолання, обов'яз-ково адекватних iндивiдуальним особливостям учня, формування сощального iмунiтету, стресо-стiйкостi, рефлексивно! позицi!. Умовами реалiзацi! принципу соцiального загартування е: включення учшв у виршення рiзних проблем сощальних в1д-носин в реальних i штучно створених ситуац1ях; дь агностування вольово! готовностi до адекватного сприйняття системи суспiльних вiдносин; стимулювання самотзнання учнiв у рiзних соцiальних ситуац1ях, визначення свое! позицп i способiв адекватно! поведшки в рiзних ситуац1ях; надання допомоги учням в аналiзi проблем сощальних вщносин i варiативному проектуванш свое! поведiнки в скла-дних життевих ситуацiях.
На сьогоднiшнiй день, на жаль, далеко не кожна загальноосвггая школа в Укра!'нi, здатна усшшно справитися з цими завданнями. На нашу
думку, дощльно впроваджувати новi моделi шкш, наприклад, школу-оздоровчо-виховний комплекс. В таких школах дгга отримують комплекс необ-х1дних послуг, не тiльки освiтнiх, але й зв'язаних з профшактикою, оздоровленням, сощальною допо-могою, рiзнобiчним особистiсним розвитком, медичною, педагогiчною i психологiчною ре-абiлiтацieю.
Оск1льки сьогоднi в умовах навчально-вихов-ного процесу в загальноосвп'шх школах досить важко досягти суттевих позитивних результатiв у роботi з дезадаптованими дiтьми i пiдлiтками, то в багатьох випадках доцiльним е направления непов-нолiтнiх в спещальш реабiлiтацiйно-виховнi за-клади, а також використання можливостей неформально! освiти, наприклад, залучення !х в дiяль-нють рiзних дитячих i молодiжиих позашкшьних закладiв (гуртк1в, секцiй, клубiв, центрш дозвiлля тощо), де забезпечуеться продуктивне дозвiлля дiтей. При цьому важливою умовою устшно! ре-абштацп сощально дезадаптованих дiтей i пiдлiткiв е включення !х в систему нових мiжосо-бистiсних вiдносин, як1 будуються на основi колек-тивно! суспшьно корисно! дiяльностi. Тут ство-рюеться те виховне середовище, яке здатне вико-нувати функци iнституту соцiалiзацi!, вiрнiше, ресоцiалiзацil, тобто ввдновлювати втрачеш навички соцiально схвалювано! поведiнки, сощаль-ний статус, подолати ввдчуження ввд основних ш-ститутiв соцiалiзацil (сш'1, школи), змiнити систему внутрiшнiх цiнностей i референтних орiента-цш [3].
Безперечно, дозвiлля вiдiграе велике значення в житп молодi. В сферi дозвiлля створюються, збе-р^аються та передаються з поколiния в поколшня зразки культурних традицiй через рiзноманiтнi фо-рми навчання, просвгга, виховання, пвдключення iндивiдiв, соцiальних груп до культурно-дозв^е-во! дiяльностi. В процеа ще! дiяльностi ввдбува-еться розвиток та саморозвиток особистостi. Крiм того, вiдбуваеться соцiалiзацiя особистостi, в процеа яко! iндивiд збагачуеться новим соцiальним досвiдом. I тому необхадно, щоб обранi для його проведення заняття були до душi неповнолiтньому, розвивали та удосконалювали його як фiзично, так i духовно. Щоб досягти цього, потрiбно не допус-кати заповнення дозвiлля випадковими заняттями, як1 мало дадуть i розуму, i серцю.
Важливо, щоб дозвшля не тiльки розважало, а й сприяло вихованню юнакiв та дiвчат, !х всебiч-ному розвитку, допомагало формувати в них науко-вий свiтогляд, полiтичну культуру, естетичш погляди та смаки, виробляло вмiния ввдстоювати та бе-регти сво! iдеали та духовнi цшносп, i, що дуже важливо, протистояти негативним впливам. Зав-дяки заняттям на дозвiллi молодi людина може краще зрозумiти власне життя, сво! професшш якостi, творчi здiбностi.
Вщомо, що класичне поняття «дозвшля» було розроблено Арютотелем, який вважав, що поняття «дозвшля» е невiд'емним вщ поняття «думкам». Воно розглядаеться ним як дiяльний стан людини, яка ш в чому не мае потреби, а дiе в силу природно
властиво! 1й людсько! активности Той, хто не мае дозвшля, тдкреслював великий мислитель, г1дний жалю: адже вiн не мае можливосп зустрiчатися з друзями, думати про справи держави, бути при-сутнiм в судах i на зборах. Щастя також пов'язане з поняттям дозвiлля, бо той, хто отримуе насолоду, ввдчувае себе щасливим. Дозвiлля - цей розвиток розуму i душi, це те, що трапляеться в житп, як лю-бов, радiсть, це неможливо контролювати [4].
Без дозвшля, на думку Арютотеля, не може бути ш розвиненого смаку, ш мистецтва, нi ци-в1л1зацИ. Людей, яш поспiшають, греки не вважали досить цивiлiзованими. Дозвiлля заповнене беадами, музикою, вiдвiдуваииям громадських мiсць, пмнастикою. Найбiльш часта форма дозвiлля - це розумове споглядання, фiлософ-ствування, що поеднуе в собi стан повноти, спокою i вищо! духовно! активносп. Платон i Арiстотель розглядають дозвiлля як одну з найважливших цiн-ностей нарiвнi з мудрютю i щастям. Здатнiсть ро-зумно використати дозвшля - основа життя вшьно! людини .
Шзшше цiкавi ^де! стосовно дозвшля вислов-лювали так1 заруб1жш вченi, як Т.Веблен, Х.Дан-форд, Д.Рюмен та iншi.
Д.Рiсмен писав, що дозвiлля - це сощальний феномен i для його реалiзацi! потрiбно створювати соцiальнi умови i культуру. На його думку, мож-ливiсть рацiонально провести дозвiлля залежить безпосередньо вiд того, яку дiяльнiсть обирае людина, в якому середовищi мешкае. Це впритул пов'язано з рiвнем культури. Дозвiлля е !! невiд'емною складовою частиною i повинне так само постiйно вивчатися, як i культура. Разом з тим вивчення дозвiлля i рекреацшно! дiяльностi мож-ливе тiльки з аналiзом особливостей розвитку сус-пшьства i культури [5, с. 29].
Характер дозвiлля залежить вiд вжових особливостей та iндивiдуальних якостей людини, !! здi-бностей, потреб, тому дозвшля доцшьно розглядати в зв'язку iз законами тако! науки, як психолог1я.
Психологи, займаючись проблемою дозвiлля, визначають вiльний час як можливють саморе-алiзацi!, самодопомоги, самоствердження i саморо-звитку. У зв'язку з цим вказуеться, що дозвшля ро-бить бшьш осмисленим життя людей рiзного вiку. При цьому психологи не обмежують дозвiллеву дiяльнiсть тiльки iнтелектуальними заняттями. Навiть для людей з обмеженими можливостями, на !х думку, дозвiлля може бути засобом фiзичного розвитку.
Дозвшля - цей час, який залишаеться тсля того, як всi справи, необхадш для нормального iснуваиия i життезабезпечення, виконаиi. Дозвiлля означае, що людина може робити все, що хоче, якщо вона не пов'язана якими-небудь обов'язками.
1снують рiзнi види i форми дозвiлля. Наприклад, клубна робота в порiвняннi з шкшьним нав-чанням розглядаеться як набагато менш формалiзо-вана практика соцiалiзацi! i соцiально! адаптацi! тих дней i пiдлiткiв, проблеми та штереси яких не в змозi виршити i задовольнити двi основнi тдси-
стеми суспшьства - родина i школа. В рiзних не-формальних клубах в атмосферi гри, радосл, шдтримки з боку оточення молодш людинi легше знайти i проявити себе, прийняти соцiальнi норми i правила спiвжиття. Основним завданням сощально-виховно! роботи в клубах е створення умов для засвоення дiтьми i пiдлiтками зразк1в ци-вiлiзованого сшвжиття, навичок спiлкування в групi, особиспсного росту кожного члена клубу.
Учеш (Г.1ващенко, М.Кульпедiнова, Д.Лебедев, О.Романов, Л.Романовська та iн.) вважають, що ефектившсть оргашзацп клубно! дiяльностi дггей i пiдлiткiв пвдвищуеться при дотриманш наступних умов: 1) Органiзацiйно-педагогiчних: наявшсть дорослих, як1 вiдповiдним чином тдгото-ванi до проведення клубно! роботи; забезпечення тривалого i стабiльного функцюнування клубного колективу; створення системи взаемозв'язшв клубного об'еднання з сощальним середовищем. 2) Пси-холого-педагогiчних : врахування вiкових, статевих i особиспсних можливостей i ресурсiв членiв клуб-них об'еднань; забезпечення особистюно! i сощаль-но! значимостi змiсту клубно! д1яльностц забезпечення дiтям i пiдлiткам суб'ективно! позицi! в жит-тедiяльностi клубного колективу. 3) Педагопчних: адекватнiсть змiсту клубно! дiяльностi штересам неповнолiтнiх, соцiальним умовам i можливостям Г! органiзацi!; комплексний характер спшьно! дГяль-ностi; поеднання iндивiдуальних i групових форм в процесi оргашзацп життедiяльностi; стимуляцiя са-модiяльностi дней i пiдлiткiв, створення вiдносин довiри i поваги в колективi.
Зауважимо, що в органiзацi! сощально-вихов-но! клубно! роботи на сьогоднiшнiй день е певш труднощi, зокрема, це стосуеться недостатнього ма-терiально-технiчного забезпечення дiяльностi ба-гатьох клубних заклащв, вiдсутностi високо-квалiфiкованих спецiалiстiв, яких майже не готу-ють у вищих навчальних закладах, недостатньо! уваги до проблем клубно! роботи з боку державних оргашв, комерцiалiзацiя закладiв дозвшля тощо.
Дуже важливими в плаш забезпечення позитивного впливу на особиспсть дiтей з порушен-нями в соцiальнiй адаптацп, особливо пвдлитав, е дитячi i молодiжнi громадсьш об'еднання (ор-ганiзацi!, союзи, команди, загони, асоцiацi! тощо), значення яких полягае у задоволенш iнтересiв i потреб дiтей; цiлеспрямованому введенш в соцiальне середовище i адаптацш до його умов шдростаючих громадян; соцiальному захистi неповнолiтнiх, !х прав та штереав; попередженнi негативних впливiв середовища.
Дитячi громадсьш об'еднання створюють умови для : задоволення потреб дггей i пiдлiткiв у
самореалiзацii; акгуалiзацii можливостей, якi не мали змогу проявигися в iнших спiльногах, членом яких були неповнолiгнi; усунення дефщиту продуктивного спiлкування, в тому чи^ й з дорос-лими; розвитку соцiальноi творчостi, умiння взаeмодiяти з iншими.
Ученi Г.1ващенко i М.Кульпедiнова виокрем-люють три основш педагогiчнi функцii, яш властивi дитячим об'еднанням: розвиваючу - забезпечення громадянського, морального становлення особи-стосп дитини, розвитку ii творчостi, умшня спiлку-ватися i взаeмодiяти з ровесниками i дорослими, ставити перед собою цш i досягати ix; орieнтацiйну - забезпечення умов для орieнтацii дiтей в системi сощальних, моральних, полiтичниx цiнностей; ком-пенсаторну - створення умов для реалiзацii потреб, iнтересiв, актуалiзацii' можливостей кожно! дитини [6, с. 36].
Щоб уникнути загрози формалiзацi! дитячого руху, необxiдно особливо активно включати дней i пiдлiткiв у соцiальнi вщносини, але не можна включати неповнолгЕшх в дiяльнiсть всупереч !х бажа-нню, слiд дбати про якомога повшшу реалiзацiю iн-тереав всix членiв колективу, поважати особиспсть кожного, не допускати принижения його чесп i достоiнства, дотримуватися рiвностi непов-нолiтнix i дорослих у виршенш всix питань, яш стосуються дiяльностi дитячо! органiзацii.
Отже, неформальна освгга, яка забезпечуеться рiзними соцiальними iнститутами, мае важливе значення у запобтанш i подоланнi ввдхилень у соцiальнiй адаптацii неповнолiтнix.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Псиxологiчна енциклопедiя / Автор-упо-рядник О. М. Степанов. К.: Академвидав, 2006. 424с.
2. Змановская Е.В. Девиантология: Психология отклоняющегося поведения: [учебное пособие]. М.: «Академия», 2004. 287 с.
3. 1.Козубовська, Р.Козубовський, Н.Сойма, З.Мигалина. Сощально-педагопчна робота з деза-даптованими дпъми в США: [монографiя]. Ужгород: «АУТДОР-ШАРК», 2019. 225 с.
4. Орлов Е.В. Философский язык Аристотеля: [моногрфия]. Новосибирск: Институт философии и права, 2011. 317 с.
5. Riesman D. Social Psychological Perspectives on Leisure and Recreation. Springfield: University Press, 1990. 350 p.
6. Иващенко Г., Кульпединова М. Детское движение: реалии и возможности. Педагогика. 1999. №6. С. 34-40
