CC BY
6
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-130-134
УДК 616.831-005.1-002-06-07
Дельва 1.1., Веснна Л. Е., Мамонтова Т. В.
ПРОФ1ЛЬ МАРКЕР1В СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1ЧНОГО ПЕРЕБ1ГУ
ПОСПНСУЛЬТНОТ ВТОМИ УкраУнська медична стоматологiчна академiя (м. Полтава)
Зв'язок nублiкацГí з плановими науково-дослщ-ними роботами. Стаття е фрагментом НДР «КлЫ-ко-патогенетична оптимiзацiя дiагностики, прогно-зування, лiкування та профiлактики ускладнених розладiв центрально'1 нервовоТ системи, а також не-врологiчних порушень при соматичнш патологи» (№ державно'1 реестрацп 0116U004190).
Вступ. Незважаючи на суттевий прогрес в менеджмент гострих порушень мозкового кровообку (ГПМК) та на значне удосконалення методiв постш-сультноТ реабмггацп, до теперiшнього часу шсульти в усьому свiтi залишаються провщною причиною iнвалiдностi в дорослiй популяци [1]. В сучаснiй анп-оневрологп особлива увага придiляеться так званим «шмим» (без функцiонального дефекту) ускладнен-ням шсульту, серед яких важливе мiсце посiдае по-стiнсультна втома (П1В) [2]. П1В мае виражений нега-тивний вплив на процеси вщновлення пiсля iнсульту [3], асоцшеться з пiдвищеним ризиком постшсуль-тноТ функцюнальноТ залежностi [4] та iстотно знижуе якiсть життя пацiентiв [5].
Дослщження останнiх рокiв виявили, що П1В е не-однорiдним етюпатогенетичним феноменом [6,7,8]. Wu S. зi спiвавт. запропонували концепцiю часовоТ неоднорщносл П1В: так звана «рання» П1В (наявна в гострому перiодi шсулычв) асоцiюеться, переважно, з бiологiчними чинниками, тодi як «пiзня» П1В (присут-ня у вiдновному перiодi шсулычв) пов'язана з психо-емоцiйними та поведшковими розладами [8]. Серед бюлопчних факторiв ризику П1В, в останнш час роз-глядаються, з досить суперечливими результатами, постшсультш iмуно-запальнi реакци [9,10,11,12,13]. Отже, зважаючи на гетерогеншсть П1В, залежно вiд ТТ часових характеристик, для розробки адекватних методiв прогнозування та корекцп цього патолопч-ного феномену, доцiльно дослiдити асощацп мiж паттернами маркерiв системного запалення та кли нiчними особливостями П1В.
Мета дослiдження: вивчити закономiрностi стану маркерiв системного запалення, залежно вщ часу виникнення та особливостей ключного перебiгу П1В.
Об'ект i методи дослщження. Загалом в досли дження включено 49 пацiентiв з ГПМК за iшемiчним типом - з iшемiчними iнсультами та транзиторни-ми iшемiчними атаками (Т1А). Умовами включення пащенлв в дослiдження була вщсутшсть супутньоТ патологи, яка б могла потенцшно впливати на виникнення втоми (онколопчш захворювання, хворо-би системи кров^ декомпенсована соматична па-тологiя, прогресуюча стенокардiя, гострий шфаркт мiокарду), вiдсутнiсть захворювань та сташв, що су-проводжуються ознаками системного запалення (постшсультш шфекцшш ускладнення, трекая, супутн1 хронiчнi iнфекцiйнi та iмуно-запальнi захворювання), зловживання алкоголем, ознаки деменцп (значення
коротко! шкали оцшки психiчного статусу менше 24), депресивш та тривожнi розлади (значення вщповщ-них пiдшкал госттально! шкали депресп та тривоги бiльше 10), виражеш розлади мови (афазп, дизар-три), порушення функцй' письма, що не дозволяють належно заповнювати опитувальники, виражеш постшсультш функцюнальш порушення (значення за модифтованою шкалою Ренкiна >4 балiв).
П1В дiагностувалася за допомогою опитувальни-ка - шкали оцшки втоми (Fatigue Assessment Scale (FAS)). Шкала FAS складаеться з 10 питань: 5 питань стосовно психнноТ складово! та 5 питань щодо фiзич-но! складово! втоми. Для кожного питання пропо-нуеться 5 вщповщей. Розмах можливих показникiв коливаеться вщ 10 до 50 балiв. Значення шкали 22 та бтьше свiдчать про наявнiсть втоми [14].
В залежност вiд часових характеристик, П1В умов-но подiлялася на 3 типи: ранню П1В - наявна в гострому перiодi ГПМК шд час стацiонарного лтування та зникае не пiзнiше перших трьох мкящв, персистую-чу П1В - дiагностуеться в гострому перiодi ГПМК пiд час стацiонарного лтування i все ще наявна шд час обстеження через 3 мкяця пiсля ГПМК, пiзню П1В
- вперше дiагностуеться через 3 мкяЦ або пiзнiше пiсля розвитку ГПМК [6].
Залежно вщ наявностi П1В та Tí часових типiв, було сформовано наступш групи пацiентiв: 10 пащенлв без П1В, 15 пащенлв з ранньою П1В, 15 пащенлв з персистуючою П1В та 9 пащенлв з пiзньою П1В.
Визначення наявност (вiдсутностi) П1В та синх-ронне дослiдження рiвня маркерiв системного запалення проводили у певш часовi точки: у пацiентiв без П1В - в першi 3 доби та через 1 мкяць тсля ГПМК; у пацiентiв з ранньою П1В - в першi 3 доби, через 1 та 3 мкяц пiсля ГПМК; у пащенлв з персистуючою П1В
- в першi 3 доби, через 1, 3 та 6 мкящв тсля ГПМК; у пащенлв з тзньою П1В - при обстеженш через 3 мiсяцi пiсля ГПМК.
Визначення рiвнiв iнтерлейкiну (IЛ)-1ß, 1Л-6 та С-реактивного протешу (С-РП) в сироватц кровi проводили за допомогою iмуноферментного аналiзу в Науково-дослщному iнститутi генетичних та iмуноло-пчних основ розвитку патологи та фармакогенетики Укратнсько! медичнот стоматолопчно! академи. До-слiдження IЛ-1ß та 1Л-6 проводили з використанням тест-систем компани „Вектор-Бест" (Росiя), а досли дження С-РП - з використанням тест-системи Товари-ства з обмеженою вiдповiдальнiстю „Хема" (Росiя), згiдно з доданими шструкщями.
Ямсш показники представленi у виглядi абсолютно! кiлькостi (n) та вщсотшв (%). При аналiзi кшь-кiсних ознак перевiряли нормальнiсть !х розподи лу за допомогою критерш Колмогорова-Смiрнова. Кiлькiснi значення з нормальним розподшом були представленi у виглядi середньо! арифметично! (М)
та середнього квадратичного в1д-хилення (о). К1льк1сн1 значення, що мали ненормальний розподт, були представлен! у вигляд1 ме-д1ани (Ме) та 1нтерквартильного (25%-75%) розмаху (Q1-Q3). До-стов1рн1сть вщмшностей м1ж кть-к1сними ознаками проводили за допомогою парного и-критер1ю Манна-У1тн1 (м1ж двома неза-лежними групами), за допомогою Н-критер1ю Краскела-Уолка з апостер1орними пор1вняннями за критер1ем Даннета (м1ж трьома та бтьше незалежними групами), за допомогою Т-критер1ю В1лкоксона (м1ж двома залежними групами) та за допомогою критерш Фрщма-на з апостер1орними пор1вняння-ми за критер1ем Ньюмена-Кейлса (м1ж трьома та бтьше залежними
Таблиця 2
Концентращя С-РП в сироватцi KpoBi (мг/мл) в залежностi вiд типу П1В та строшв спостереження, Ме (Q1-Q3)
Строк спостереження тсля ГПМК Групи пащенлв
Без ПIВ П1В
рання персистуюча п1зня
3 доби 28,0 (20,2-29,1) * 29,0 (26,8-30,3)** 27,8 (25,3-29,2) *** -
1 мкяць 14,6 (5,4-23,0) **** 29,8 (27,7-32,3)** 32,4 (28,2-34,2) *** -
3 м1сяц1 - 15,5 (12,7-22,9)***** 28,3 (24,8-32,4) *** 12,3 (4,8-21,8)
6 м1сяц1в - - 13,3 (7,3-23,0) -
Примггки: * - достов1рн1 в1дм1нност1 (р<0,05), зг1дно Т-критер1ю Вткоксона, при пор1внянн1 з патентами без П1В через 1 мкяць шсля ГПМК;
** - достов1рн1 в1дм1нносп (р<0,05), зг1дно критер1ю Фр1дмана з апостерюрним анал1зом за критер1ем Ньюмена-Кейлса, при пор1внянн1 з патентами з ранньою П1В через 3 мкящ п1сля ГПМК;
*** - достов1рн1 в1дм1нносп (р<0,05), зг1дно критер1ю Фр1дмана з апостерюрним анал1зом за критер1ем Ньюмена-Кейлса, при пор1внянн1 з пациентами з персистуючою П1В через 6 м1сяц1в п1сля ГПМК;
**** - достов1рн1 в1дм1нност1 (р<0,05), зг1дно Н-критер1ю Краскела-Уол1са з апостер1орним анал1зом за критер1ем Даннета, при пор1внянн1 з патентами з ранньою П1В та персистую-групами). В ус1х випадках досто- чою П1В через 1 м1сяць п1сля ГПМК;
в1рними вважали вщмжносл при ***** - достов1рн1 в1дм1нност1 (р<0,05), зг1дно и-критер1ю Манна-У1тн1, при пор1внянн1 з па-р<0 05 ц1ентами з персистуючою П1В через 3 м1сяця п1сля ГПМК.
Результати дослщження та ix
обговорення. Як показано в таблицi 1, характеристики пащетчв ycix труп критично не вiдрiзняються мiж собою, зважаючи на вiдносну невелику кшьмсть спо-стережень. Необхiдно вiдмiтити порiвняно значну питому частку Т1А у пащетчв з пiзньою П1В. Однак, на наш погляд, ця особлив^ь, з огляду на трьохми сячний строк тсля ГПМК, iстотно не впливае на показники маркерiв системного запалення в аспект часових характеристик постiшемiчноT запальной вщповд
Таблиця 2 демонструе, що в перш1 3 доби пiсля розвитку ГПМК, незалеж-но вiд наявност П1В, в усiх пацiентiв спостер^аються практично однаковi, пiдвищенi рiвнi С-РП сироватки кровг Однак, в подальшому динамiка змiн С-РП достовiрно вiдрiзняеться, залеж-но вiд наявностi П1В та особливостей TT подальшого клЫчного перебiгу. У па-цiентiв з ранньою П1В через 3 мкящ пiсля iнсульту, поряд з вже вщсутньою П1В, достовiрно знижуеться рiвень С-РП сироватки кровi, порiвняно з попередш-ми двома вимiрюваннями в цш же групi (в першi 3 доби та через 1 мкяць) та порiвняно зi значеннями С-РП кровi у пацiентiв з персистуючою П1В через 3 ми сяцi пiсля ГПМК. У пащетчв з персистуючою П1В рiвнi С-РП дост^рно зменшуються тiльки пiд час шести-мiсячного обстеження, порiвняно з уама трьома по-переднiми вимiрюваннями. У пацiентiв же з тзньою П1В, рiвнi С-РП е вщносно низькими i практично не вiдрiзняються вiд показникiв С-РП сироватки кровi у пацiентiв без П1В через 1 мкяць пiсля ГПМК.
До нашого часу порiвняно невелика кшьмсть до-слiджень (до того ж, з досить суперечливими результатами) присвячена особливостям показника С-РП кров^ як маркера системного запалення у пащенлв з П1В. При одночасному дiагностуваннi П1В (за шкалою FAS) та визначенш рiвнiв С-РП сироватки кров1 в довiльнi часовi точки протягом перших трьох по-
ст1нсультних мюяц1в, тсля виключення з дослщжен-ня випадк1в з дошсультною втомою та з тривожно-депресивними розладами (за Госттальною шкалою тривоги та депреси), у пац1ент1в з П1В середня геоме-трична р1вня С-РП була достов1рно вищою (p=0,025), н1ж у пац1ент1в без П1В - 16,04 мг/л (95% дов1рчий 1нтервал (д1): 7,12-36,14) та 5,16 мг/л (95°% Д1: 2,7-
Таблиця 1.
Характеристики пащенлв, що включен в дослiдження
Характеристики Групи пац1ент1в
без ПIВ П1В
рання персистуюча п1зня
середнш в1к (роки), М±о 65,3±11,1 54,6±10,3 68,5±10,2 59,0±7,7
чолов1ча стать, n (%) 7 (70%) 6 (40%) 7 (47%) 5 (56%)
ГПМК 1шем1чний 1нсульт, n (%) 10 (100%) 15 (100%) 12 (80%) 4 (44%)
TIA, n (%) - - 3 (20%) 5 (56%)
Шкала NIHSS при госштал1зацп' (бали), М±о 5,7±2,9 5,6±4,9 4,9±4,1 4,1±3,9
9,85), в1дпов1дно [9]. При синхронному вим1рюванн1 ступеня вираженост П1В (за шкалою FAS) та р1вн1в С-РП сироватки кров1 через 1, 6 та 12 м1сяц1в тсля ¡н-сульту, т1льки в шестим1сячний терм1н спостереження була виявлена статистично достов1рна кореляц1я м1ж цими показниками (r = 0,27, 95% Д1 0,03-0,48; p=0,04) [10]. Пщвищений р1вень С-РП кров1 протягом першого пост1нсультного року, п1сля врахування кл1-шчноТ вираженост1 1нсульту та часу дослщження (1, 3 та 12 м1сяц1в п1сля 1шем1чних шсульлв), був предиктором П1В, зпдно шкали FAS [13]. З шшого боку, не знайдено будь-яких статистично достов1рних кореля-ц1й м1ж р1внем С-РП кров1 протягом перших 72 годин в1д початку 1нсульту та р1внем П1В (за шкалою Fatigue Severity Scale (FSS)) у вщстрочеш пост1нсультн1 терм1-ни - через 6, 12 та 18 м1сяц1в [11,12].
Таблиця 3 свщчить, що р1вн1 IЛ-1ß кров1 е стабть-ними, окр1м пац1ент1в з персистуючою П1В: досто-в1рне п1двищення I.-1ß через 1 м1сяць п1сля ГПМК,
Таблиця 3.
Концентращя IЛ-1ß в сироватцi KpoBi (пг/мл) в залежностi вщ типу П1В та строшв спостереження, Ме (Q1-Q3)
Строк спостереження тсля ГПМК Групи пащенлв
без П1В П1В
рання персистуюча тзня
3 доби 17,0 (16,0-22,3) 19,0 (17,5-19,0) 18,0 (17,0-20,0)* -
1 мкяць 19,0 (18,3-20,8) 21,5 (17,5-25,5) 24,0 (20,5-25,5) -
3 мкящ - 20,0 (17,5-24,0) 18,0 (15,0-22,5)* 20,0 (19,0-22,0)
6 мкящв - - 18,0 (16,5-22,0) -
Примггки: * - достс^рш вщмшносп (р<0,05), згiдно критерiю Фрщмана з апостерюр-ним аналiзом за критерieм Ньюмена-Кейлса, при порiвняннi з пациентами з персисту-ючою П1В через 1 мiсяць шсля ГПМК.
пор1вняно з першими трьома добами, з наступним зниженням у трьохмкячний терм1н спостереження до початкових значень. В перспектив!, феномен шд-вищення р1вня 1Л-1Р кров1 протягом гострого перюду ГПМК, п1сля певного доопрацювання цього питання, ймов1рно, можна буде розглядати в якосп ранньоТ прогностичноТ ознаки щодо можливост1 подальшого персистування П1В.
До тепер1шнього часу, ттьки в одн1й робот1 вивча-лися зв'язки м1ж показниками 1Л-1Р кров1 та характеристиками П1В - виявлена позитивна кореляц1я м1ж р1внем 1Л-1Р протягом перших 72 годин в1д початку 1нсульту та виражешстю П1В (за шкалою FSS) через 6 м1сяц1в п1сля розвитку захворювання (г=0,37; р=0,02), тод1 як через 12 та 18 м1сяц1в под1бна законом1рн1сть вже не спостер1галась [11,12].
Таблиця 4 показуе, що р1вн1 1Л-6 си-роватки кров1 е незмшними, незважа-ючи як на наявшсть у пац1ент1в П1В, так I на особливост ТТ клш1чного переб1гу. Нажаль, в л1тератур1 ми не знайшли жодноТ роботи, присвяченоТ асоц1ац1-ям м1ж 1Л-6 та П1В.
Таким чином, нами виявлеш певн1 законом1рност1 зм1н р1вн1в С-РП в си-роватц1 кров1 в залежносл в1д траекто-рп клш1чного переб1гу П1В у гострому та виновному пер1одах ГПМК за шем1чним типом. Також, у пац1ент1в з персистуючою П1В спостер1га-еться певна траектор1я зм1н р1вня 1Л-1 в в сироватц1 кров1 протягом гострого перюду ГПМК: достов1рне п1двищення через 1 м1сяць, пор1вняно з першими трьома добами з наступним поверненням п1д час трьохмкячного спостереження до першопочаткових значень. З 1ншого боку, для тзньоТ П1В не характеры будь-як1 зм1ни маркер1в системного запалення, що може свщчити про ТТ ет1опатогенетичн1 в1дм1нност1 в1д П1В в гострому перюд1 захворювання. В сукупнос-т1 вищенаведен1 факти можна розглядати як доказ певноТ рол1 системного запалення в розвитку П1В протягом гострого перюду шсулычв та в подальшш пролонгаци П1В.
До тепершнього часу немае ч1ткого розум1ння рол1 системного запалення в ет1опатогенез1 П1В. Вважаеться, що прозапальн1 циток1ни модиф1кують моноам1нерг1чну нейротрансм1с1ю через порушення процеав б1осинтезу допам1ну та серотон1ну [15,16], через модуляц1ю активност1 транспортер1в допамшу та серотон1ну та через мо-дуляц1ю чутливост1 рецептор1в до допамшу [17,18]. Кр1м того, прозапальш циток1ни (в тому числ1, 1Л-1Р, 1Л-6) ви-кликають в1дчуття втоми через Тх здат-н1сть порушувати кл1ренс екстрацелю-лярного глутамату астропальними кл1тинами [19]; в невеликому клш1чному досл1дженн1 р1вень глутамату плазми кров1 прямо корелював з виражешстю П1В у пац1ент1в з малим шсультом [20].
Таким чином, нами виявлеш деяк1 законом1рнос-т1 змш маркер1в системного запалення, в залежносл в1д особливостей кл1н1чного переб1гу П1В протягом гострого та в1дновного перюд1в ГПМК за 1шем1чним типом. Траектор1я зм1н р1вня С-РП сироватки кров1 досить ч1тко синхрон1зуеться з особливостями кл1н1ч-ного переб1гу П1В. Пщвищення р1вня 1Л-1Р сироватки кров1 протягом гострого перюду ГПМК е специф1чни-ми щодо подальшоТ пролонгаци П1В у в1дновному пе-р1од1 захворювання та може в перспектив! викорис-
Таблиця 4.
Концентращя 1Л-6 в сироватцi KpoBi (пг/мл) в залежносл вщ типу П1В -та строев спостереження, Ме (Q1-Q3)
Строк спостереження шсля шсульту Групи пащенлв
без П1В П1В
рання персистуюча тзня
3 доби 10,0 (5,0-15,5) 11,0 (7,5-16,6) 12,9 (5,5-18,0) -
1 мкяць 7,0 (6,0-17,5) 13,0 (12,3-16,9) 13,0 (12,2-14,1) -
3 мкящ - 11,7 (10,3-13,7) 13,3 (12,3-13,7) 13,0 (11,8-13,3)
6 мкящв - - 12,6 (11,2-15,8) -
товуватися в якосп прогностичного маркеру щодо пщвищеного ризику персистування П1В. Висновки
1. У пац1ент1в з П1В часов! законом1рност1 знижен-ня р1вн1в С-РП сироватки кров1 в гострому перюд1 ГПМК за 1шем1чним типом синхрошзуються з особливостями кл1н1чного переб1гу П1В.
2. У пац1ент1в з П1В зб1льшення р1вня 1Л-1Р сироватки кров1 протягом гострого перюду ГПМК асоцю еться з пролонгац1ею П1В протягом в1дновного пер1о-ду захворювання.
3. П1В, що вперше виникла у виновному пер1од1 ГПМК за шем1чним типом не асоц1юеться з тдви-щенням р1вня маркер1в системного запалення.
Лггература
1. Joo H, George MG, Fang J, Wang G. A literature review of indirect costs associated with stroke. J Stroke Cerebrovasc Dis. 2014;23:1753-63.
2. Kim JS. Post-stroke mood and emotional disturbances: pharmacological therapy based on mechanisms. Journal of stroke. 2016;18(3):244-55.
3. De Groot MH, Phillips SJ, Eskes GA. Fatigue associated with stroke and other neurologic conditions: Implications for stroke rehabilitation. Arch Phys Med Rehabil. 2003;84:1714-20.
4. Go AS, Mozaffarian D, Roger VL, Benjamin EJ, Berry JD, Blaha MJ, et al. Heart disease and stroke statistics - 2014 update: a report from the American Heart Association. Circulation. 2014;129:28-292.
5. Haacke C, Althaus A, Spottke A, Siebert U, Back T, Dodel R. Long-term outcome after stroke: evaluating health-related quality of life using utility measurements. Stroke. 2006;37:193-8.
6. Delva M, Lytvynenko N, Delva I. Factors associated with the time-based phenomenology of post-stroke fatigue over the first year after stroke occurrence. Georgian medical news. 2018;6(279):92-7.
7. Chen K, Marsh ЕВ. Chronic post-stroke fatigue: It may no longer be about the stroke itself. Clinical neurology and neurosurgery. 2018;174:192-7.
8. Wu S, Mead G, Macleod M, Chalder T. Model of understanding fatigue after stroke. Stroke. 2015;46:893-8.
9. McKechnie F, Lewis S, Mead G. A pilot observational study of the association between fatigue after stroke and C-reactive protein. The journal of the Royal College of Physicians of Edinburgh. 2010;40(1):9-12.
10. Wu S, Duncan F, Anderson NH, Kuppuswamy A, Macloed MR, Mead GE. Exploratory cohort study of associations between serum C-reactive protein and fatigue after stroke. PloS one. 2015;10(11):e0143784.
11. Ormstad H, Aass HC, Amthor KF, Lund-Sorensen N, Sandvik L. Serum cytokine and glucose levels as predictors of poststroke fatigue in acute ischemic stroke patients. J Neurol. 2011;258:670-6.
12. Ormstad H, Aass HC, Amthor KF, Lund-Sorensen N, Sandvik L. Serum levels of cytokines, glucose, and hemoglobin as possible predictors of poststroke depression, and association with poststroke fatigue. Int J Neurosc. 2012;122:682-90.
13. Becker KJ. Inflammation and the silent sequelae of stroke. Neurotherapeutics. 2016;13(4):801-10.
14. Michielsen HJ, De Vries J, Van Heck GL. Psychometric qualities of a brief self-rated fatigue measure: The Fatigue Assessment Scale (FAS). J Psychosom Res. 2003;54:345-52.
15. Dantzer R, O'Connor JC, Freund GG, Johnson RW, Kelley KW. From inflammation to sickness and depression: when the immune system subjugates the brain. Nat Rev Neurosci. 2008;9(1):46-56. DOI: 10.1038/nrn2297
16. Miller AH, Haroon E, Raison CL, Felger JC. Cytokine targets in the brain: impact on neurotransmitters and neurocircuits. Depress Anxiety. 2013;30(4):297-306. DOI: 10.1002/da.22084
17. Moron JA, Zakharova I, Ferrer JV, Merrill GA, Hope B, Lafer EM, et al. Mitogen-activated protein kinase regulates dopamine transporter surface expression and dopamine transport capacity. J Neurosci. 2003;23(24):8480-8.
18. Malynn S, Campos-Torres A, Moynagh P, Haase J. The pro-inflammatory cytokine TNF-alpha regulates the activity and expression of the serotonin transporter (SERT) in astrocytes. Neurochem Res. 2013;38(4):694-704. DOI: 10.1007/s11064-012-0967-y
19. Ronnback L, Hansson E. On the potential role of glutamate transport in mental fatigue. J Neuroinflammation. 2004;1:22. DOI: 10.1186/17422094-1-22
20. Syed AB, Castell LM, Ng A, Winward C, Rothwell PM. Plasma glutamate levels predict fatigue after TIA and minor stroke. Cerebrovasc Dis. 2007;23:117.
ПРОФ1ЛЬ МАРКЕР1В СИСТЕМНОГО ЗАПАЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1ЧНОГО ПЕРЕБ1ГУ ПОСПНСУЛЬТНОТ ВТОМИ
Дельва I. I., Весшна Л. Е., Мамонтова Т. В.
Резюме. Поспнсультна втома (П1В) суттево ускладнюе реабЫтацшний процес пащенлв тсля шсульту. Метою дослщження стало вивчення 3aK0H0MipH0cri стану MapKepiB системного запалення, залежно вщ часу виникнення та особливостей клЫчного переб^у П1В. П1В дiагностувалася за допомогою шкали оцшки втоми (FAS). П1В та синхронне дослщження рiвня маркерiв системного запалення проводили у певш часовi точки. Визначення рiвнiв штерлейкшу (1Л)-1Р, 1Л-6 та С-реактивного протеТну (С-РП) в сироватц кровi проводили за допомогою iмуноферментного аналiзу. Отримаш результати дозволили зробити висновки: 1) у пащенлв з П1В часовi закономiрностi зниження рiвнiв С-РП сироватки кровi в гострому перiодi ГПМК за iшемiчним типом синхрошзуються з особливостями ключного перебку П1В; 2) у пащенлв з П1В збтьшення рiвня 1Л-1Р сироватки кровi протягом гострого перюду ГПМК асоцшеться з пролонгащею П1В протягом виновного перюду захворювання; 3) П1В, що вперше виникла у виновному перiодi ГПМК за iшемiчним типом не асощюеться з пiдвищенням рiвня маркерiв системного запалення.
Ключовi слова: шсульт, втома, iнтенсивнiсть, iнтерлейкiн, С-реактивний протеТн.
ПРОФИЛЬ МАРКЕРОВ СИСТЕМНОГО ВОСПАЛЕНИЯ И ОСОБЕННОСТИ КЛИНИЧЕСКОГО ТЕЧЕНИЯ ПОСТИНСУЛЬТНОЙ УСТАЛОСТИ
Дельва И. И., Веснина Л. Э., Мамонтова Т. В.
Резюме. Постинсультная усталость (ПИУ) существенно усложняет реабилитационный процесс пациентов после инсульта. Целью исследования стало изучение закономерностей состояния маркеров системного воспаления, в зависимости от времени возникновения и особенностей клинического течения ПИУ. ПИУ диагностировалась с помощью шкалы оценки усталости (FAS). ПИУ и синхронное исследование уровня маркеров системного воспаления проводили в определенные временные точки. Определение уровней интерлейкина (ИЛ)-1Р, ИЛ-6 и С-реактивного протеина (С-РП) в сыворотке крови проводили с помощью иммунофермент-ного анализа. Полученные результаты позволили сделать выводы: 1) у пациентов с ПИУ временные закономерности снижения уровней С-РП сыворотки крови в остром периоде ОНМК по ишемическому типу синхронизируются с особенностями клинического течения ПИУ; 2) у пациентов с ПИУ увеличение уровня ИЛ-10 сыворотки крови в течение острого периода ОНМК ассоциируется с пролонгацией ПИУ в течение восстановительного периода заболевания; 3) впервые возникшая в восстановительном периоде ОНМК по ишемическому типу ПИУ не ассоциируется с повышением уровня маркеров системного воспаления.
Ключевые слова: инсульт, усталость, интенсивность, интерлейкин, С-реактивный протеин.
PROFILE OF BLOOD SYSTEMIC INFLAMMATORY MARKERS AND TIME-BASED CHARACTERISTICS OF POST-STROKE FATIGUE
Delva I. I., Vesnina L. E., Mamontova T. V.
Abstract. Post-stroke fatigue (PSF) is very common after stroke and is strongly related to poor quality of life, independent of depression and disability. PSF is heterogeneous phenomenon. During acute stroke period PSF is associated predominantly with biological factors, while at chronic stroke period PSF is connected, as rule, with emotional and behavioral factors. In recent years, among biological risk factors for PSF occurrence is being considered post-ischemic inflammatory response.
Aim: to study the dynamic patterns of blood systemic inflammatory markers depending on the time of PSF onset and PSF clinical course.
Object and methods. We recruited in the study 49 patients with ischemic acute cerebrovascular events (ACE) -strokes and transient ischemic attacks. PSF was diagnosed by use of questionnaire - Fatigue Assessment Scale. On the ground of the time-based PSF characteristics we conditionally divided all PSF cases as early PSF (that manifested within the first month after ACE onset with subsequent self-resolution not later than at 3 months time-point observation), persistent PSF (that manifested within the first post-stroke month and was still present at 3 months timepoint observation) and late PSF (that manifested at 3 months after ACE onset or later). It was included 15 patients with early PSF, 15 patients with persistent PSF and 9 patients with late PSF. Control group consisted of 10 patients without PSF. Diagnosis of PSF presence/absence and simultaneous measurement of systemic inflammatory markers (C-reactive protein (CRP), interleukin (IL)-1 ß, IL-6) in blood serum by ELISA method was carried out at the certain time points after ACE onset. Variables were expressed as mediana (Me) and interquartile (25%-75%) range (Q1-Q3). Data were evaluated using non-parametric comparisons (Mann-Whitney, Friedman, Wilcoxon, Newman-Keuls tests). A p-value less than 0,05 was considered statistically significant.
Results and discussion. Within the first 3 days after ACE onset, regardless of presence (absence) of PSF, all patients had much less identical elevated mean CRP level (within the range of 27,8 (25,3-29,2) mg/l to 29,0 (26,8-30,3) mg/l). However, in the next months, dynamics of changes in mean CRP concentration were significantly different, depending on PSF presence and on PSF duration. In the non-PSF patients, mean CRP level was significantly lowered already at 1 month after ACE onset (to 14,6 (5,4-23,0) mg/l) compared to baseline values. In the patients with early PSF, at 3 months time-point observation, on the background of self-resolved PSF, mean CRP level was significantly reduced (to 15,5 (12,7-22,9) mg/l) compared to the previous two measurements (at the first 3 days and at 1 month after PSF onset) and compared with mean value of CRP concentration in the patients with persistent PSF at 3 months after ACE onset (28,3 (24,8-32,4) mg/l). In the patients with persistent PSF, mean CRP level was significantly reduced only at 6 months time-point observation (to 13,3 (7,3-23,0) mg/l), compared with the all three previous measurements. In the patients with late PSF, mean CRP level was relatively low (12,3 (4,8-21,8) mg/l) and practically didn't differ from mean CRP serum value in the non-PSF patients at 1 month after the ACE onset. Mean L-1ß levels were stable during the whole observation period with the exception for the patients with persistent PSF who had significant serum IL-1ß elevation at 1 month time-point observation (to 24,0 (20,5-25,5) pg/l), compared with the first 3 days mean value (18,0 (17,0-20,0) pg/l), followed by decreasing to baseline mean value at 3 months time-point observation (to 18,0 (16,5-22,0) pg/l). Serum mean levels of IL-6 were unchanged during the whole observation period regardless of PSF presence (absence) and regardless of PSF clinical course as well.
Conclusions
1. In PSF patients the time patterns of CRP reduction during the first months after ACE onset are much less synchronized with PSF duration.
2. In PSF patients, an increase of IL-1ß level during acute ACE period is associated with prolongation of PSF duration at least till recovery ACE period.
3. PSF that first appeared during recovery ACE period is not associated with an increase in the blood level of any systemic inflammatory marker
Key words: stroke, fatigue, intensity, interleukin, C-reactive protein.
Рецензент - проф. Литвиненко Н. В.
Стаття надшшла 22.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-137 УДК 616-089.168-06:616.89-008.452]-053.9 Демитер I. М., Воротинцев С. I.
П1СЛЯОПЕРАЦ1ЙНИЙ ДЕЛ1Р1Й У ПЛАНОВИХ ПАЦ16НТ1В ПОХИЛОГО В1КУ Запopiзький державний медичний ушверситет (м. Запopiжжя)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Дослщження е фрагментом науково-дослщноТ роботи кафедри х1рурги та анес-тезюлогп ФПО Запор1зького державного медичного ушверситету: «Перюперацшне л1кування пац1ент1в похилого та старечого в1ку», № державноТ реестрацп 0117и006955.
Вступ. Одшею з головних тенденцш сучасного суспшьства, без сумшву, стае старшня населення. З1 сл1в генерального директора ВООЗ, доктора Маргарет Чен, вперше в 1сторп б1льш1сть населення може оч1кувати, що тривал1сть Тхнього життя перевищить 60 рок1в. За прогнозами ВООЗ до 2050 р. ктьтсть людей похилого в1ку збтьшиться до 38% [1]. Вщпо-вщно, частка оперативних втручань, як1 виконують-ся у пац1ент1в старше 60 рок1в невпинно зростае. За
даними Нацюнального центру статистики охорони здоров'я приблизно третина уах х1рурпчних втручань виконуеться у пац1ент1в старше 65 рок1в. Koebrugge В та ствавтори (2009 р.) зазначають, що на гостталь-ну летальшсть впливають тсляоперацшш когштивш порушення, а саме тсляоперацшний дел1рш (ПОД)
[2]. Кр1м того, ПОД попршуе шсляоперацшне в1д-новлення, збтьшуе обсяг медичноТ допомоги, по-довжуе час госштал1заци, призводить до тривалих когштивних порушень або, нав1ть, постшноТ деменци
[3]. Пац1енти похилого в1ку бтьш схильш до розвитку ПОД, через наявшсть мультиморбщносп та крихкос-т1. Наявш дан1 свщчать про те, що у л1тн1х пац1ент1в, як1 перенесли невщкладне х1рурпчне втручання, частота ПОД вища та складае в1д 18% до 55% [4,5]. Вва-жаеться, що тсляоперацшний дел1рш пов'язаний з
