CC BY
23
УДК 591.4:930.25
Головко Н.П., студентка факультету вет. медицини, Яценко 1.В., д.вет.н., академк АН ВО Укра1ни, професор ©
Хармеська державна зооветеринарна академ1я
ВНЕСОК ПРОФЕСОРА БОГОСЛОВ'Я, НАСТОЯТЕЛЯ ХАРК1ВСЬКО1 УН№ЕРСИТЕТСЬКО1 ЦЕРКВИ В.1. ДОБРОТВОРСЬКОГО В РОЗВИТОК ДУХОВНО1 ОСВ1ТИ НА СЛОБОЖАНЩИН1
Роль та внесок професора богослов'я, настоятеля утверситетськог церкви, прото1ерея, редактора журнала «Духовний Ысник» В.1. Добротворського в розвиток духовног освти на Слобожанщит. Проведено огляд матер1ал1в щодо участ1 його в церковно-приходському та сустльному житт1.
Ключовi слова: професор богослов'я Добротворський В.1., Хартвський утверситет, Хартвський ветеринарный ¡нститут, ¡стор1я ветеринарног медицини.
Актуальшсть проблеми. Здобутки минулого надихають сучасниюв до досконалого дослщження духовних надбань, освганських традицiй,
нащональних наукових поглядiв, у свiтi приеднання до Болонсько! угоди та розвитку наукового освiтнього потенцiалу Укра!ни.
Мета роботи - дослщити значення та досягнення професора богослов'я
В.1. Добротворського, через призму 116^ччя, в духовний розвиток студенев, молодi Харкiвського iмператорського унiверситету та Харкiвського ветеринарного шституту. Проаналiзувати джерела лiтератури щодо дiяльнiстi В.1. Добротворського в Харкiвському ветеринарному шституту
Матер1ал 1 методи дослщження. Матерiалом для дослiджень слугували науковi фонди бiблiотеки Харювсько! державно! зооветеринарно! академп [2; 5], Харювсько! нащональнш бiблiотеки iм. Короленка [3], та бiблiотеки Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В. Каразiна [4].
Методи дослщження - лопки, дiалектики, шдукци, дедукцп, аналiзу i синтезу.
Предмет дослщження - внесок професора богослов'я, настоятеля ушверситетсько! церкви В.1. Добротворського в розвиток кафедри богослов'я Харювського ушверситету та викладання дисциплiни богослов'я у
© Головко Н.П., Яценко 1.В., 2011
Харювському ветеринарному шституп, розвиток науки та духовно! осв^и на Слобожанщиш.
Результати дослщження. У 40-х роках Х1Х ст. Микола!вського перюду розпочалася епоха великих реформ, яю торкнулись i церкви. Саме тодi в духовному свт широкого розповсюдження набувають академiсти-семiнаристи Харювського унiверситету кафедри богослов'я, Московсько! духовно! академи. Цих спецiалiстiв направляли у рiзнi парафi! по кра!нi.
У Харювському унiверситетi на кафедрi богослов'я працювали вчеш-протоieре! Зимiн i Лебедев. Отець 1оан Зимiн був мапстром Московсько! духовно! академi!, професором колегiуму, потiм священиком при Успенському соборi Харкова, законовчителем гiмназi! та Харювського ветеринарного iнституту, ректором духовного училища i в 1837 р. - професором богослов'я, церковно! ютори i церковного закону в Харювському ушверситет!, а також настоятелем ушверситетсько! церкви.
Його наступником на ушверситетсьюй кафедрi був Павло 1саевич Лебедев, справжнш вчений професор, знавець стародавшх мов, якими вiн не лише писав, але й вiльно розмовляв, мапстр Ки!всько! академi!. У цей перюд духовенство було покликане брати участь у виршенш державних питань, зокрема полшшення матерiального i морального побуту людей, народно! освiти, влаштування церковно-парафiянського життя, брати участь у громадянському, земському, мiсцевому самоврядуваннi тощо [7].
У Харковi засновують журнал "Духовний вестник", який висвiтлював питання богослов'я та церковно-парафiяльного громадського життя [3; 5].
II ГЕЛНППЗИвМЪ в t г а ии
ПЪ ДТ Ш'Ь <1 клоп« к л *.
П. СорДДО. Сд'ЬЛЛИЛЪ и I, JTütí дудщиюЯ ГЛ-I'L t'Jl.l.lO*"|::e 1ii*b JTJ0HÍE, ЫФПфЫЛ ОевбОДПН ДИ ОПрОДЬДСШ [44liríiJJII..]''l
ü[ rtiin пъ душ-П MjflBtSíj ri-TT.'щу чго, кккъ aij ntulijH, :¡n-иотшся гл. слямгь iioíitíi и рошйыгоя I. ojhm It.
Что яо ска штг, о гс-:|Дц1| Í 11ы Ьегь .tic он i шшш-ртдстви поо отношено Itt цр 'дмзг; рсшгиинаго гоиш, къ G 'жссгл^?
ОпЮГНГИ! ЛИ ll.:l) И П .(llíirtl! П адидестг.л!' , III! ajIAÍÍrb, ÜII-
дпбио рмуну , 1М, ípvr*тъ пчгродетлушщнхт. ситгИ OTivhfi., кааадось 5ц, i¡u »iTpyaiulTWillfc Uctjtihü irii iijiai.Tb сердичшЯ kujiih, ш встушюяь ц-i ot.irirTi. слм-jn ü|'Iijhíaií , м nouic[iOA-итшмит uu|iiiiri?ii¡¡r :: .r.ii'Jiiiüiiiir С^'ДЦ'—«и chjii, иоигн'рад-
СТ1Ш1ШИ ''.'l'C !.:: »J -[.г, Л ТО J ЧТО :'L ;.. kl"tl1T.'.l Г1Т, ВлрсЦ . 11 '111"' il í
ttim wptui — гйлсъ сний ||]|В|юди, lüttí'L ала осгь не тул.кч tin 1.1 lililí, бпинкткнм , но п n иплшеиш i;i. др^гпул ариаштпяъ, —«bin шштми. ч eaiBitMÍm.. Hr-.íii .i.'.rrtv и* pfccTflW 4Uonl.i:n ^т-иодлаиио, дм ilc дмюльстяумся iiuhIi.iu-aanii'iTL rni "■jj'if.t m.'..i"i¡ ; ли кр.шид. .'ил г ■ лтмотомю оги ■и:л| II |гь — миль Hg.iür-hicr, щ, íni лс||ДЦ|; н лтподк
* СИ. ГНШС + |.Т|1. ню.
¡
Рис. 1. Журнал «Духовный Вестник» 1862-1867 piK.
Одним iз засновниюв журналу був Василь 1ванович Добротворський -професор богослов'я Харювського ушверситету, мапстр богослов'я i
ЕВНЫЙ ВЪСТНИКЪ
ГОДЪ ЧЕТВЕРТЫЙ
I S 0 5 Д Б-К Л Б Р Ь,
lifblOBt 11Ъ J'IIUBEICP TTTCPOii ТнлОГГаФШ.
настоятель ушверситетсько! церкви. Вш був видатною, освiченою, щирою людиною серед мiсцевого духовенства.
Народився В.1. Добротворський у Бельському повiтi, селищi Будиново, Смоленсько! губерни, в родинi священика [6]. Вш навчався в Смоленськiй духовнiй семшари, яку закiнчив 1847 роцi з атестатом першого розряду. Працював вчителем лопки i психологи у Смоленськш духовнiй семшари, але 1848 року його перевили до Ки!всько! духовно! академи грецько! та французько! мов. 4 травня 1849 року В.1. Добротворський був вщзначений ступенем мапстра богослов'я i призначений бакалавром. 31 липня 1858 року вш був переведений до Харювського iмператорського ушверситету законовчителем i викладачем логiки та психологи.
29 листопада 1858 року Добротворський одержав звання ординарного професора на кафедрi богослов'я логiки та психологи, став настоятелем ушверситетсько! церкви, а в 1859 рощ - посвячений у сан протоерея. Одночасно вш очолив кафедру богослов'я у Харювському ушверситет та Харювському ветеринарному шституи, де студентам православного вiросповiдання викладалось богослов'я - три години на тиждень протягом двох пiврiч першого курсу; вивчалась апологетика або основне богослов'я -походження релш!, iстини релiгi!, подавались природнi i надприроднi ознаки божественного досто!нства християнсько! релiгi! [4]. Також викладалось позитивне догматичне вчення православно! християнсько! вiри для огородження слухачiв вiд захоплення антихристиянськими поглядами i встановлення вiрних православно-християнських переконань.
Добротворський В.1. був редактором i видавником журналу "Духовний вестник" з 1862 по 1867 роки. За цей перюд ним опублжовано 16 томiв зазначеного журналу, в яких самому видавнику належало багато надрукованих статей, а також курси його лекцiй, що були прочиташ студентам - "Основне богослов'я та догматичне богослов'я " [2].
За ощнками П.1. Лебедева, "Лекци" дають викладення лише основних пунктiв християнського вiровчення, викладення коротке, але ясне i чiтке, що грунтуеться на святих писаннях i супроводжуеться докладним аналiзом вчень, переважно новiтнiх, яю суперечать викладеним догматам, "Православное обозрение" (1877 р.) i "Критический метод в исследовании о книгах Священного Писания" (1883 р.).
Протоерей Добротворський за осв^ою i душевними якостями був видатною людиною серед мюцевого духовенства. Вш 36 рокiв працював на кафедрi богослов'я Харкiвського ушверситету, а разом з им i в Харкiвському ветеринарному iнститутi, i працював там до дня свое! смерти
Помер Василь 1ванович Добротворський 12 вересня 1894 року. Ось як вщзивався про нього близький друг П.1. Лебедев: "Василий Иванович служил Харьковскому университету, пользуясь в нем как профессор и священнослужитель общею любовью и уважением как товарищей, так и учащихся за его светлый ум, солидные звания, честную душу, любвеобильное сердце ..." [1].
Висновки
Добротворський В.1. був людиною щиро вiруючою, але також любив i шанував науку в рiзних галузях знань. У цариш свое! спецiальностi вш постiйно вiдстежував богословську лiтературу, був пильним дiячем, служив справi духовного просв^ництва i викладання, мiж цим встигаючи друкувати науковi працi i видавати протягом кшькох рокiв журнал "Духовний вестник", який був вельми щнним за кiлькiстю наукових роб^, зiбраних в ньому, в тому чи^ i самого Добротворського, а також шших професорiв унiверситету.
Лггература
1. Буткевич Т.И. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805-1905). - Х., 1908. -С. 7-9.
2. Вшник Харювського нац. ун-ту. iм. В.Н. Каразша. - Х : 2003. - № 594. - С. 300-308.
3. Духовный вестник. - Х : Типогр университета, 1865. - № 4.
4. Добротворский В.И. Отчет о состоянии и деятельности Харьковского ветеринарного института. - Х : Типогр. фирмы "Адольф Дарре", 1912. - С. 202.
5. http://feb-web.ru/feb/rosarc/ra1/ra1-262-.htm
6. http://www.alexandrmen.ru/books/dict/05-d.pdf
7. http://pharisai.at.ua/publ/19-1-0-51
8. http://www.krotov.info/history/19/1890_10_2/1822dobr.html
Summary Golovko N.P., Yatsenko I.V. Kharkiv State Zooveterinary Academy PROFESSOR OF THEOLOGY, DEAN OF THE UNIVERSITY CHURCH V.I. DOBROTVORSKIYS CONTRIBUTION TO THE DEVELOPMENT OF SPIRITUAL EDUCATION IN SLOBAZHANSHCHINA. The analysis of V.I. Dobrotvorskiys activity has been presented in the article. V.I. Dobrotvorskiy was professor of theology, dean of the University church an archpriest, the editor of the journal "Duhovnyy Vestnik". His role in the development of spiritual education in Slobazhanshchina has been shown. The review of the publications to prove his participation in the church parish and public life has been made.
Key words: professor of theology, a teacher, archpriest, Dobrotvorskiy V.I., Kharkiv university, Kharkiv veterinary institute, journal "Duhovnyy Vestnik".
Стаття надшшла до редакци 21.04.2011
