CC BY
134
УДК 340.1
Уляна Парпан
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, доцент кафедри адмшютративного та шформацшного права
uparpan35@gmail.com
1СТОРИКО-ПРАВОВ1 ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ ВИЩОÏ ОСВ1ТИ В yKPAÏHI (XVII-XIX ст.)
© Парпан У., 2017
np0aH^Ï30BaH0 iсторичний розвиток вищоУ освгги в УкраТш упродовж XVII-XIX ст., визначено ïï iсторико-правовi особливость Особливу увагу звернено на становлення й розвиток гумаштарно'1 унiверситетськоï освгти, що заклала основу вiтчизняноï вищо'1 освiти й слугувала джерелом провщних iдей упродовж кiлькох столiть ïï розвитку. Доведено, що генезис вищоУ освiти охоплюе другу половину XVI -початок XXI ст., тобто час вщ зародження перших вищих украшських шк1л, якi д1яли у Речi Посполитiй, до сучасних ушверсите^в европейського типу в Украïнi.
Kлючовi слова: вища освiта; унiверситет; iсторико-правовi особливостi; ушверси-тетська освiта; навчання; кторичний розвиток; братства; Острозька академiя; Киево-Могилянська академiя; факультет.
Ульяна Парпан
ИСТОРИКО-ПРАВОВЫЕ ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ (XVII-XIX вв.)
Проанализировано историческое развитие высшего образования в Украине на протяжении XVII-XIX вв., определены его историко-правовые особенности. Особое внимание обращено на становление и развитие гуманитарного университетского образования, заложившего основу отечественного образования и служившего источником ведущих идей на протяжении нескольких веков его развития. Доказано, что генезис высшего образования охватывает вторую половину XVI - начало XXI в., то есть период от зарождения первых высших украинских школ, действовавших в Речи Посполитой, до современных университетов европейского типа в Украине.
Ключевые слова: высшее образование; университет; историко-правовые особенности; университетское образование; обучение; историческое развитие; братства; Острожская академия; Киево-Могилянская академия; факультет.
Ulyana Parpan
Educational and Research Institute of Law and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Administrative and Information Law
Ph. D., Assoc. Prof.
HISTORICAL AND LEGAL FEATURES OF DEVELOPMENT HIGHER EDUCATION IN UKRAINE (XVII-XIX CENTURIES)
The article analyzes the historical development of higher education in Ukraine during the XVII-XIX centuries, its historical and legal peculiarities are determined. Particular
attention is paid to the formation and development of humanitarian university education, which laid the foundation for domestic higher education and served as a source of leading ideas over several centuries of its development. It is proved that the genesis of higher education covers the second half of the 16th - the beginning of the 21st century, that is, the time from the birth of the first higher Ukrainian schools that operated in the Commonwealth to modern European-level universities in Ukraine.
Key words: higher education; university; historical and legal features; university education; teaching; historical development; fraternity; Ostroh Academy; Kyiv-Mohyla Academy; faculty.
Постановка проблеми. Основна проблематика задекларованого дослщження стосусться ан^зу основних етатв генезису укра!нсько! вищо! освгга, виникнення i становлення якого не-розривно взаемопов'язаш i3 сусшльно-юторичним процесом, подiями i фактами минулого. Насправдi виникнення й становлення вищо! ушверситетсько! освгги в Укра!ш як сусшльно-юторичний процес тюно пов'язаш з подгями юторичного розвитку держави i сшввщносяться з процесом становлення ушверситетсько! освгга в шших кра!нах свгту. На особливу увагу заслуговують становлення й розвиток гумангтарно! ушверситетсько! освгга, що заклала основу вгтчизняно! вищо! освгга й слугувала джерелом провщних iдей упродовж кшькох столгть !! розвитку.
Аналiз дослiдження проблеми. Огляд наукових праць з проблем функцiонування галузi вищо! освгга в Украш свщчить, що i вгтчизняш вченi все бгльше уваги починають звертати на дослщження ще! проблематики. Важливе значення для дослщження проблеми мають працi вщомих зарубiжних та вгтчизняних учених Н. О. Терентьева, В. В. Сандугея, А. Кураева, I. Передерiя, Г. Кривчика, Ю. Гудими, В. Масальського, Т. Туркота, С. Сiрополка, К. Кугай та шших.
Мета статт - проаналiзувати юторичний розвиток вищо! освгш в Украш упродовж XVII-XIX ст., визначивши iсторико-правовi особливосп виникнення унiверситетiв.
Виклад основного матерiалу. На думку Л. Буншо!, кожен народ у своему юторичному розвитку створював i акумулював свш головний каттал - морально-духовнi щнносп як основу формування культури. Але культура того чи шшого народу постае й розвиваеться як частина загальнолюдсько! культури. Усе, що було напрацьовано людством до XX ст., було певною базою для створення ново! системи вищо! освгга. Знання !! юторн допоможе глибше проаналiзувати переб^ процесiв, що вiдбувалися пщ час !! розвитку, i вiдiбрати те найцшшше, що дасть змогу надалi розвивати сучасну систему освгга в Украш [1].
Доречно зауважити, що генезис вищо! освгш охоплюе другу половину XVI - початок XXI ст., тобто перюд вщ зародження перших вищих укра!нських шкш, яю дгяли у Речi Посполитш, до сучасних унiверситетiв европейського типу в Укра!нг
Власне наприкiнцi XVI i в XVII ст. конфлшт мгж православ'ям i католицизмом, за словами Д. Чижевського, створив "грунт для утворення двох явищ - релтйно! полемiки та нацiонально! школи" На його думку, як "релтйна полемша з необхiднiстю вимагала теологiчних студш", так i народна школа, яка з'явилася й поширилася зусиллями релтйно-нацюнальних органiзацiй - братств, "привела до зоргашзування вищо! освгга з релтйним забарвленням" [2, с. 24]. Зрозумгло, що на формування генезису вищо! освгга в Укра!ни впродовж минулого ютотно впливали т чи шшг державнi утворення, до складу яких свого часу входила наша держава. Однак зауважимо, що як першГ вищГ укра!нсью школи, так i сучасш ушверситети Укра!ни характеризуються тим, що орГентуються не лише на власш нацюнальш традици, а й на кращГ здобутки европейсько! вищо! освгга.
Розвиток науки у перюд зародження ушверситетсько! освгга був тюно пов'язаний з тими загальнокультурними процесами, яю переживало укра!нське сусшльство у цей перюд. ОрГентиром
були кра!ни Захщно! Свропи. Йшлося не лише про розширення загальноосвiтнiх шкш рiзних рiвнiв, але й передуем про становлення ушверситетсько! освiти.
Радикальний поворот до Заходу позначився новими яюсними зрушеннями в усiх сферах освгшього i наукового життя укра!нського народу. В навчальну практику укра!нських освiтнiх закладiв впроваджувалося вивчення так званих "семи вшьних мистецтв" ("8ер1ета11е8ПЬега1е8"), якi вiддавна культивувалися в захщноевропейськш системi освiти, зокрема у католицьких школах, що дiяли на украшських землях. Орiентащя укра!нських шкiл на вивчення вшьних наук не тшьки позитивно впливала на тднесення рiвня освiти й наближення 11 до загальноевропейських форм, а й об'ективно сприяла розвитковi цих наук на укра!нському rрунтi [3, с. 24].
Зазначимо, що, з одного боку, генеза вищо! освiти в Укра!ш характеризуеться тим, що вона у своему розвитку пройшла декiлька етатв, виокремлення яких, як вже наголошувалося, е доволi умовним i суб'ективним. Пропонуемо перiодизацiю, яку подае I. Мщинська, видiляючи п'ять основних етатв становлення та розвитку ушверситетсько! освгш в Укра!ш: перший - зародження й становлення ушверситетсько! освгги (ХУП-ХУШ ст.); другий - перетворення ушверсите^в на освiтнi центри (з 1803 р.); третш - становлення ушверситетсько! освгш в Укра!нi пiсля 1917 р.; четвертий - становлення ушверситетсько! освгш в Укра!ш пiсля Друго! свiтово! вiйни; п'ятий -оновлення ушверситетсько! освгш пiсля 1991 р. у самостшнш державi [4, с. 41-47].
Погоджуючись почасти iз вказаними перюдизащями, пропонуемо власний пiдхiд до !! виокремлення, використовуючи цивiлiзацiйний шдхщ з видiленням основних етапiв генезису вищо! освгш в Укра!нi: перший етап (ХУ1-ХУ11 ст.); другий (ХУШ-Х1Х ст.); третiй (початок ХХ ст. -1918 р.); четвертий (1919-1990 рр.); п'ятий (1991-2010 рр.). Звичайно, що й запропонована авторська перюдизащя не вщображае усiх аспектiв дослщжувано! проблеми, однак вона дае змогу охарактеризувати генезис основних етатв вищо! освгш в Укра!т найповнiше. Надал^ аналiзуючи генезис основних етапiв розвитку вищо! освгш в Укра!нi, послуговуватимемося щею перiодизацiею. Загалом, усi п'ять перiодiв охоплюють час вiд появи Острозько! слов'яно-греко-латинсько! академi! у 1576 р. - до долучення нащонально! системи вищих навчальних закладiв до Болонського процесу в 2010 р.
На нашу думку, доволi важливим е не лише виокремлення зазначених перiодiв, але й !х яюсна i кiлькiсна характеристика, яка дае змогу простежити не лише власне !х появу, але й вплив на подальший поступ вищо! освгш в Укра!ни. Зокрема, специфiчнiсть рис ХУ1-ХУ11 ст. полягала у: спадкоемному зв'язку з давньоруською культурною традищею; зiткненнi захiдних i схщних культурно-iдеологiчних i фiлософських тенденцiй; розвитку культури укра!нського народу в складi рiзнонацiонального та рiзнорелiгiйного державного утворення - Великого князiвства Литовського, а згодом i Речi Посполито!, в умовах незавершеного процесу нацiонально-духовно! диференщацп бiлорусько!, укра!нсько! та польсько! народностей, що зумовило полшнгазм письмово! культури i неоднозначностi нацiонально-культурно! належностi його творщв; взаемодi! та взаемовпливi укра!нсько!, бiлорусько!, литовсько! та польсько! культур, взаемопроникненш ренесансного гуманiзму i Реформацп; запiзнiлому порiвняно iз Захiдною i Центральною Свропою розвитку ренесансно! культури, функцюнуванш !! в обстановцi феодально-католицько! експансi!, контрреформацi! та розквiту культури бароко [5, с. 4-14].
З шшого боку - деяю дослщники пов'язують початки виникнення унiверситетсько! освгш в Укра!нi iз появою наукових осередюв - теологiчних шкiл, до яких зараховують Острозьку академiю, яку, на нашу думку, варто щентифшувати як свгтський навчальний заклад, а не теолопчну школу, оскiльки в основу навчально! дiяльностi в академи було покладено традицiйне для здобуття вищо! освiти у середньовiчнiй Сврот вивчення "семи вiльних наук", а також вищих наук: фiлософi!,богослов'я, медицини. О^м того, студенти Острозько! академи опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоеврейську, грецьку, латинську. До реч^ С. ^рополко писав, що студенти Острозько! академи вивчали три мови: слов'янську, грецьку та латинську [6, с. 62].
Тpивaлий час точаться дискуси щодо статусу Остpозькоï aкaдемiï: чи можна називати ïï вищою? Пpофесоp А. Алексюк вважав, що pозглядaти це питання необxiдно з ypaxyвaнням iстоpичного пеpiодy ïï iснyвaння. На той час, поpiвняно з iншими школами, Осфозька aкaдемiя вважалася вищою. Пpоте дониш це питання залишаеться вiдкpитим. Дослщники iстоpiï pозвиткy освiти ще на початку 70-x pокiв ХХ ст. висловлювали пpипyщення, що школи "вищого типу" iснyвaли ще за чашв Киïвськоï Рyсi. 1снуе також думка, що пеpшa вища школа у Киевi заснована 1037 p. у xpaмi Святоï Софiï. Вона готувала кaдpи вищого дyxовенствa i феодaльноï знaтi. Частина дослiдникiв сxильнa залишатися на позицп, згiдно з якою пеpшим вищим навчальним закладом на теpенax сxiдного слов'янства була Киево-Могилянська aкaдемiя.
Дотpимyемося думки, що все ж таки пеpшим вищим навчальним закладом У^аши вapто вважати Осфозьку слов'яно-гpеко-лaтинськy aкaдемiю. Деякi дослiдники також вважають, що все ж на теpенi У^аши пеpшими вищими навчальними закладами на зpaзок евpопейського класичного yнiвеpситетy стали Остpозькa вища школа та Киево-Бpaтськa (Могилянська) колегiя, а тpaдицiйно класична yнiвеpситетськa освiтa фунтувалася на пpиpодничо-нayковиx i соцiaльно-гyмaнiтapниx спещальностяк [3, с. 24].
Особливiстю пеpшого етапу генезису становлення основниx етатв pозвиткy вищоï освiти в У^аш (XVII-XVII ст.) було те, що бpaтськi школи, якi виникали у цей час, дали поштовx до yтвоpення колегiй, з iншого - в пеpспективi окpемi iз ниx пеpетвоpилися на aкaдемiï.
Пеpший œp^ генезису вищоï освiти в Укpaïнi (XVI-XVII ст.) pозпочинaеться у 1576 p., коли у м. Осфоз^ на Волиш, князь Костянтин Осфозький заснував слов'яно-гpеко-лaтинськy aкaдемiю, пеpшy в Cxi^rn Gвpопi школу вищого типу [7, с. 5].
Заснування саме у пpивaтниx волинськиx володiнняx лiтеpaтypно-пеpеклaдaцького гypткa нового типу i пеpшоï yкpaïнськоï школи вищого piвня було зaкономipним явищем. Адже нaйспpиятливiшi умови для pозвиткy yкpaïнськоï кyльтypи на той час склалися саме у Cxiднiй Волиш. Тут сильними були позицп ^авославнж магната, яю мали можливють мaтеpiaльно забезпечити piзномaнiтнi коштовш починання, зокpемa у шкiльництвi. Активнють мiщaнствa була незначною, частково внаслщок пpивaтного xapaктеpy aбсолютноï бiльшостi мют, ïxнi мешкaнцi, на вiдмiнy вщ мiщaн деpжaвниx (коpолiвськиx) мiст, коpистyвaлися меншою полiтичною та економiчною свободою i загалом мало ^оявляли себе в ^омадському життi кpaю [S, с. 539].
^оте новозаснована школа докоpiнно вiдpiзнялaся вiд зaxiдноевpопейськиx чи польськж почaтковиx та сеpеднix шкш нaсaмпеpед активним викоpистaнням гpеко-вiзaнтiйськоï кyльтypноï спадщини та виpaзним нaцiонaльним xapaктеpом. Унiкaльнiсть та оpигiнaльнiсть виявилися у ïï вщповщносп до кyльтypниx та полiтично-pелiгiйниx потpеб У^аши [S, с. 541]. Безпеpечно, Остpозькa aкaдемiя ютотно вплинула на pозвиток педaгогiчноï думки та оpгaнiзaцiю шюльництва в У^ам: за ïï зpaзком дiяли пiзнiшi бpaтськi школи у Львовi, Луцьку, Володимиpi. Завдяки aкaдемiï в У^ам значно pозшиpився пpошapок освiчениx ошб. Дiячi, пов'язaнi з Остpозькою aкaдемiею, вiдiгpaли важливу pоль у пеpетвоpеннi Киево-Печеpського монaстиpя на потужний pелiгiйно-кyльтypний осеpедок. Вони заснували Манявський скит та Межигipський монaстиp, якi стали пpaвослaвними святинями у^ан^кого нapодy. Вapто вказати й на мiжнapоднi контакти Остpозькоï aкaдемiï. Вона пiдтpимyвaлa зв'язки з пpaвослaвними кyльтypними осеpедкaми на Cxодi, зокpемa з Константинополем i Александаею [7, с. 3]. О^м того, К. Остpозький заснував ще школи в Тypовi (1572 p.), Володим^ь Волинському (1577 p.), Слуцьку (15SG p.).
Осеpедкaми полiтичного i господapського життя в Укpaïнi на той пеpiод часу були мюта. З pозвитком економiки, тоpгiвлi, pемеслa вiдбyвaються i соцiaльнi зpyшення, i, пеpедyсiм, змiцнюеться бypжyaзiя, зaцiкaвленa у pозвиткy виpобництвa, а отже, освгги i науки. В yмовax наступу зовнiшньоï експaнсiï виникае потpебa у згypтyвaннi мiського населення для зaxистy своïx соцiaльниx i нaцiонaльниx iнтеpесiв. Так виникають гpомaдськi оpгaнiзaцiï - бpaтствa. До ïx складу вxодили пpедстaвники piзниx соцiaльниx веpств. Haйстapiшим i нaйвпливовiшим в Укpaïнi було львiвське Cтaвpопiгiйське бpaтство [9, с. 127-172].
Львiвська братська школа користувалася навчальним планом, розробленим для протестантських шкш. Згодом цей план прийняли езу!тсью колегп та Киево-Могилянська колепя. Згiдно з ним пмназшш студi! складалися з трьох клашв граматики (iнфiма, медiа, супрема або синтактика) та з клашв поетики i риторики. Ц науки вивчалися також у деяких вищих школах, яю до ХУ1-ХУ11 ст. об'еднували два ступенi навчання: середнш (гiмназiя, колегiя) та вищий (академiя, унiверситет). Лише деякi розвинеш гiмназi! мали фiлософськi та богословсью студi!. Пiдвищивши рiвень цих студш, вони могли перерости в академп (вищi школи). Так вiдбулося з Киево-Могилянською колегiею.
Становлення вищо! освiти в Укра!нi пов'язане iз утворенням у 1632 р. Киево-Могилянсько! колегi!. Це був вищий навчальний заклад, який за усiма параметрами вщповщав вимогам европейсько! вищо! школи. У 1701 р. колепя одержала титул i права академи i почала називатися Ки!вською академiею. Навчання в академп тривало 12 роюв i було переважно загальноосвiтнiм. Студенти отримували знання з ютори, географп, астрономi!, архiтектури, граматики, фiлософi!, богослов'я, рiзних мов: слов'янсько!, укра!нсько! лгтературно!, грецько!, латинсько!, польсько!, опановували поетичне i риторичне мистецтво, вивчали класичну грецьку i римську лiтературу. З часом у академи ввели й iншi предмети [10].
Ушверситетський рiвень Ки!всько! школи вщзначали захiдноевропейськi автори ХУП-ХУШ ст. Вщомий французький шженер i картограф Гiйом Левассер де Боплан, який перебував у Киевi в 30-тi роки ХУ11 ст., зазначав у своему "Опис Укра!ни", що у Киевi на Подолi в братськiй церквi мiститься "ушверситет або академiя, яку вони називають "Братською церквою". Англiець Джон Белл, побувавши в Киевi 1737 р., пщкреслював, що "Ки!вський унiверситет користуеться великим авторитетом у цих краях". На кари Укра!ни, яку видав Т. К. Лоттер в Аугсбургу в серединi ХУШ ст., спещальним умовним знаком позначено наявнiсть у Киевi академi!, тобто вищого навчального закладу [8, с. 568]. До реч^ за умовами статтi Гадяцько! угоди, укладено! в 1658 р. мгж Укра!ною i Рiччю Посполитою, Киево-Могилянському колегiуму офiцiйно надавався статус вищо! школи i титул "академiя" Царсью грамоти вщ 1694 року й 1701 рр. цей титул також офщшно шдтверджували.
Вперше на укра!нських землях титул "ушверситету" офiцiйно надано езу!тськiй колегi! у Львовг 20 сiчня 1661 р. польський король Ян Казимир тдписав розпорядження, яке надавало ушверситету статус академи та титул ушверситету з правом викладання вшх сучасних ушверситетських дисциплш i присвоення вчених ступешв [5, с. 94].
Однак створенню академи перешкоджала ршуча опозицiя Краювського унiверситету та окремих впливових ошб держави, що його пiдтримували, яка виникла вщразу ж пiсля тдписання диплома. Незважаючи на перешкоди, у Львiвському унiверситетi навчання велося за зразком шших европейських академiй. Очолював ушверситет ректор. Примщення унiверситету було поблизу Краювсько! вулицi в центрi Львова. Навчальний заклад будував i купував новi примiщення, мав свою бiблiотеку, найбiльшу у Львовi друкарню.
В ушверситет дiяли два вщдши: фiлософський i теологiчний. Вiддiл фшософи був пiдготовчим. Студенти цього вщдшу впродовж двох-трьох рокiв освоювали передуем фiлософську систему Аристотеля, у невеликому обсязi вивчали iсторiю, географiю, грецьку мову. Пюля цього четвертого року розпочиналась богословська шдготовка. Закiнчивши навчання, студенти одержували науковi ступенi: лщенщата, бакалавра, магiстра, доктора наук. Изшше в унiверситетi була вiдкрита кафедра математики, створений фiзико-математичний кабiнет, астрономiчна обсерваторiя, вводилося вивчення польсько!, французько!, нiмецько! мов. Упродовж 1787-1808 рр. при ушверситет функцiонував Руський шститут, у якому навчальнi предмети з богослов'я та фшософи викладали укра!нською мовою. 1нститут мав за мету шдготовку освiчених священикiв iз молодих людей, яю не володiли латиною [11, с. 10-11]. Пюля розпуску у 1773 р. ордену езутв Львiвський ушверситет закрили. Однак незабаром кшька шдроздшв Сзу!тсько! академi! стали шдвалинами Йосифiнського унiверситету в Львова Урочисте вiдкриття унiверситету вiдбулося 16
листопада 1784 р. Досягненням було вщкриття у Львiвському ушверситет кафедри украшсько! мови (1851 р.) та кафедри укра!нсько! юторп на чолi з М. Грушевським (1898 р.) [3, с. 27].
Отже, перший етап генезису вищо! освгти в Укра!ш охоплюе не лише започаткування дiяльностi слов'яно-греко-латинсько! академи в Острозi, але й започаткування братських шкш, Кшвського колегiуму, який згодом перетворено на Киево-Могилянську академда, утворення Львiвського ушверситету, !х подальший поступ з опорою на нащональш освiтнi традицп та орiентацiю на кращi зразки европейсько! вищо! освiти.
Другий етап (ХУШ-Х1Х ст.) генезису основних перiодiв розвитку вищо! освгги в Укра!ш представлено в першш половинi XVIII ст. дiяльнiстю колегiумiв, вiдновленням функцiонування у другш половинi XVIII ст. Львiвського унiверситету, заснуванням у першiй половиш Х1Х ст. Харкiвського i Кшвського, в другш половиш Х1Х ст. - Одеського i Чернiвецького класичних ушверситета, появою некласичних вищих навчальних закладiв - технiчних, медичних, педа-гогiчних та iнших спецiалiзованих вищих навчальних закладiв: Львiвський полiтехнiчний шститут (1844 р.), упродовж 1850-1880 рр. вщкриваються iнститути: Ки!вський полiтехнiчний, Ивденноросшський (Харкiвський), Нiжинський iсторико-фiлологiчний, Глухiвський учительський та iн., Ветеринарна академiя в Дублянах (1855 р.). У 1899 р. у Катеринославi вщкрито Вище гiрниче училище, яке започаткувало вищу освiту в Придншров'! [11, с. 18].
Киево-Могилянська академiя була надзвичайно впливовим освгтшм, науковим та культурним осередком в Укра!ш та Сврош, а також елiтним вищим навчальним закладом. У першiй половинi XVIII ст. розпочалось значне пщнесення i в Чернiговi (1700 р.), Харковi (1721 р.), Переяславi (1738 р.) та шших мiстах було засновано колепуми за зразком Киево-Могилянсько! колеги [12, с. 94].
Починаючи з 1803 р., росшська, а отже, i укра!нська унiверситетська система поступово закршлюють за собою освiтню орiентацiю як головну. Це значною мiрою сприяло девальвацп класично! ушверситетсько! ще!. На вiдмiну вiд шмецько!, англшсько!, американсько! моделей, науковi дослiдження виявилися поза межами ушверситета i почали згуртовуватися в дослiдницьких iнститутах Академи наук та галузевих академiях [3, с. 27].
Класичш унiверситети були суто свгтськими вищими навчальними закладами й забезпе-чували фахову освгту. Органiзацiя навчального процесу в них була майже такою, як i в захщноевропейських унiверситетах, однак, на вщмшу вiд останнiх, у цих ушверситетах не було богословських факультета. Вони готували чиновниюв, юристiв, пращвниюв освiти [11, с. 10-12].
Зокрема, у Харювському унiверситетi (1805 р., засновник В. Каразш - вщомий вчений, винахiдник, освiтнiй дiяч) було чотири факультети: фiзико-математичний, iсторико-фiлологiчний, медичний i юридичний, вiсiм наукових товариств, астрономiчна обсерваторiя [10].
Шляхтич Харювсько! губерни В. Каразiн ще в 1802 р. добився згоди Олександра I на вщкриття ушверситету в Харков^ причому В. Каразш переконував царя в тому, що шляхта Харювсько! губерни радо асигнуе кошти на ушверситет. Грунт для вщкриття Харювського унiверситету великою мiрою пщготували Григорiй Сковорода сво!м впливом на тодшне дворянство i мiщанство Слобожанщини та вщомий харювський письменник i архгтектор Олександр Палiцин. Справдi, багато дворян, як вписали сво! iмена до реестру жертводавцiв на заснування Харювського унiверситету (загальний пщсумок того реестру досяг 1 млн крб.), а також харювський купець Георг Урюпин, що агiтував як харювський мюький голова серед харкiвських громадян за вщкриття унiверситету в Харков^ були друзями або щирими прихильниками Г. Сковороди [6, с. 235].
Ки!вський унiверситет (1834 р.) спочатку мав тшьки фiлософський факультет, де було два вщдшення - юторичне та фiзико-математичне. У 1835 р. вщкрито юридичний факультет, а в 1841 р. -медичний факультет [14]. На думку С. прополка, засновуючи в Киевi ушверситет, росшський уряд дбав не так про науковi штереси, як про пол^ичш, - йшлося про те, щоб за допомогою унiверситету прищепити польському юнацтву "общш дух русскаго народа", як про це одверто згодом висловився тодшнш мшстр освiти граф С. Уваров. Отож Кшвський ушверситет мав
обслуговувати насамперед польське громадянство Кшвщини, Волиш та Подшля, як воно i було фактично в першi десятилггтя iснування унiверситету. I тiльки тзшше Кшвський унiверситет почав приваблювати укра1нську молодь Наддншрянсько! Укра1ни [6, с. 254].
Одеський ушверситет (цю назву отримав у 1933 р., до того називався Новоросшським ушверситетом, заснований у 1865 р. на базi Ршельевського лiцею) вiд початку свое! дiяльностi мав iсторико-фiлологiчний, фiзико-математичний, юридичний i медичний факультети [10]. Зокрема, у 1804 р. вщкрито в Одес комерцiйну гiмназiю, у 1817 р. li об'еднано 3i шляхетським iнститутом, колишнiм приватним пансiоном тд назвою "Ршельевський лщей", на честь колишнього генерал-губернатора степово! Украши, князя Армана Рiшелье. У 1837 р. лщей набув статусу вищо! школи та складався з двох вщдшв - фiзично-математичного i правничого - та 1нституту схiдних мов. У 1842 р. вщкрито третш вщдш - камеральний, що охоплював сiльськогосподарськi та природничi науки. 10 червня 1862 р. Олександр II видав наказ про перетворення лщею на ушверситет. Вщкриття ушверситету вщбулося 1 травня 1865 p., а навчання розпочалося вже 7 вересня цього року. Ушверситет складався спочатку з трьох факультета - юторично-фшолопчного, фiзично-математичного та правничого, а у 1900 р. вщкрито медичний факультет [6, с. 268].
У 1868 р. в Буковинському сеймi запропоновано заснувати юридичну академда у Чершвцях. У 1872 р. депутат Костянтин Томащук на засщанш вщ 28 листопада 1872 р. висунув i обгрунтував пропозищю про заснування в Чершвцях ушверситету. Згщно iз указом австрiйського iмператора Франца-Йосифа вщ 31 березня 1875 р. засновано Чершвецький унiверситет, зокрема й богословський греко-православний факультет - единий православний факультет в Австршськш iмперil. 4 жовтня 1875 р. вщбулося урочисте вiдкриття унiверситету, який назвали Чершвецьким унiверситетом iм. Франца-Йосифа [13, с. 6].
Висновки. Отже, наприкшщ XIX ст. в Украш дiяло п'ять класичних ушверситета: Львiвський, Xаркiвський, Кшвський, Одеський, Чернiвецький; три полiтехнiчних (Львiвський, Кшвський i Xаркiвський); iсторико-фiлологiчний (Шжинський); учительський (Глухiвський); Ветеринарна академiя (Дубляни) i Вище гiрниче училище (Катеринослав). На початок 1917 р. функщонувало 29 вищих навчальних закладiв (з шших джерел - 19 або 27), найбшьше - у чотирьох великих мютах: Катеринославi, Киевi, Одеш, Xарковi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Бунта Л. М. 1стор1я вищог освти в Украш // Науковий в1сник Донбасу [Електронний ресурс]. - 2013. - № 3. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2013_3_2. 2. Алексюк А. М. Педагогжа вищог освти Украгни. 1стор1я. Теор1я: тдручник. - К.: Либ1дь, 1998. - 560 с. 3. Кугай К. Б. Становлення класичног утверситетськог освти в Зах1дмй Украгт (XVII-XIX ст.) // Науковий в1сник М1жнародного гумантарного ушверситету. - 2017. - № 13. - С. 24-29. 4. Мщинська I. В. Особливост1 розвитку умверситетськог освти в УкраЫ // Проблеми сучасног педагог1чног освти. Педагогжа i психолог1я. - 2013. - Вип. 9(4). - С. 41-47. 5. Фыософ1я В1дродження на Украш: монограф1я / авт. кол.: М. В. Кашуба, I. В. Паславський, I. С. Захара та т.; Академiя наук УРСР, 1нститут сусп. наук. - К. : Наукова думка, 1990. - 336 с. 6. арополко С. Iсторiя освти в Украш. -К.: Наукова думка, 2001. - 912 с. 7. Острозька академiя XVI-XVII столття: енциклоnедiя. -Острог: Видавництво Нащонального ушверситету "Острозька академiя", 2011. - 512 с. 8. Iсторiя украгнськог культури у п 'яти томах. Том 2. Украгнська культура XIII - першог половини XVII столть. - К.: Наук. думка, 2001. - 591 с. 9. ^аевич Я. Д. Братства та гх роль в розвитку украгнськог культури XVI-XVIII ст. - К.: Наук. думка, 1966. - 251 с. 10. Туркот Т. I. Зародження i розвиток вищог школи в Украгт // Педагогжа вищог школи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wesudents. com. ua/glavy/50446-zarodjennea-rozvitok-vischo-shkoli-v-ukran. html.
11. Кривчик Г. Г. Вища школа i Болонський процес: конспект лекцт. - Днтропетровськ: ПДАБА,
ДР1ДУ, 2008. - 34 с. 12. Король А. Вища oceima в Украш: етапи розвитку //Науковий вгсник МНУ 1мен1 В. О. Сухомлинського. Педaгoгiчнi науки. - Лютий, 2016. - № 1(52). - С. 93-97. 13. Утверситетська преса // Чертвецький утверситет. 1875-1995: Стортки icmoрiï. - Чертвщ: Рута, 1995. - 115 с.
REFERENCES
1. Bunina L. M. Istoriya vyshchoyi osvity v Ukrayini [History of Higher Education in Ukraine]. Naukovyy visnyk Donbasu. 2013. No 3. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2013_3_2.
2. Aleksyuk A. M. Pedahohika vyshchoyi osvity Ukrayiny Istoriya. Teoriya: pidruchnyk [Pedagogics of Higher Education of Ukraine History. Theory: The textbook]. Kyiv: Lybid' Publ, 1998. 560 p.
3. Kuhay K. B. Stanovlennya klasychnoyi universytet-s'koyi osvity v Zakhidniy Ukrayini (XVII-XIX st.) [The formation of classical university education in Western Ukraine (XVII-XIX)]. Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. 2017. No 13. pp. 24-29. 4. Mishchyns'ka I. V. Osoblyvosti rozvytku universytet-s'koyi osvity v Ukrayini [Features of university education development in Ukraine]. Problemy suchasnoyi pedahohichnoyi osvity. Pedahohika i psykholohiya. 2013. Vol. 9(4). pp. 41-47. 5. Filosofiya Vidrodzhennya na Ukrayini: monohrafiya [Philosophy of the Renaissance in Ukraine: monograph]. Avt. kol.: M. V. Kashuba, I. V. Paslavs'kyy, I. S. Zakhara ta in.; Akademiya nauk URSR, Instytut susp. nauk. Kyiv: Naukova dumka Publ, 1990. 336 p. 6. Siropolko S. Istoriya osvity v Ukrayini [IcropiH освгги в Украш]. Kyiv: Naukova dumka Publ, 2001. 912 p. 7. Ostroz'ka akademiya XVI-XVII stolittya. Entsyklopediya [Ostroh Academy of the 16- 17th centuries. Encyclopedia] Ostroh: Vydavnytstvo Natsional'noho universytetu "Ostroz'ka akademiya" Publ, 2011. 512 p.: il. 8. Istoriya ukrayins'koyi kul'tury u p'yaty tomakh. Tom 2. Ukrayins'ka kul'tura XIII-pershoyipolovyny XVIIstolit' [History of Ukrainian culture in five vol. Vol. 2. Ukrainian culture of the XIII - the first half XVII century]. Kyiv: Naukova dumka Publ, 2001. 591 p. 9. Isayevych Ya. D. Brat-stva ta yikh rol' v rozvytku ukrayins'koyi kul'tury XVI-XVIII st. [Brotherhoods and their role in the development of Ukrainian culture in the sixteenth and seventeenth centuries]. Kyiv: Nauk. Dumka Publ, 1966. 251 p. 10. Turkot T. I. Zarodzhennya i rozvytok vyshchoyi shkoly v Ukrayini [The origin and development of higher education in Ukraine]. Pedahohika vyshchoyi shkoly. Available at: http://wesudents.com.ua/glavy/50446-zarodjennea-rozvitok-vischo-shkoli-v-ukran.html. 11. Kryvchyk H. H. Vyshcha shkola i Bolons'kyy protses: Konspekt lektsiy [Higher School and the Bologna process: A summary of lectures]. Dnipropetrovs'k: PDABA, DRIDU Publ, 2008. 34 p. 12. Korol' A. Vyshcha osvita v Ukrayini: etapy rozvytku [Higher Education in Ukraine: Stages of Development]. Naukovyy visnyk MNU im. V. O. Sukhomlyns'koho. Pedahohichni nauky. Lyutyy, 2016. No 1(52). pp. 93-97. 13. Universytet-s'ka presa [University press]. Chernivets'kyy universytet. 1875-1995: Storinky istoriyi. Chernivtsi: Ruta Publ, 1995. 115 p.
Дата надходження: 24.05.2017 р.
