CC BY
33
УДК 378.095(091)
Яценко 1.В., к. вет. н., доцент, уаеепко-71@таИ. ги, Донченко О., © студентка факультету ветеринарно! медицини Хартвська державна зооветеринарна академ1я
ЖИТТЯ СТУДЕНТ1В ХАРК1ВСЬКОГО ВЕТЕРИНАРНОГО 1НСТИТУТУ
НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Анотаця. Харкгвський ветеринарний тститут (ХВ1) - найстарший навчальний заклад Украгни даного профшю. На основI дослгдженого арх1вного матер1алу, розглянут1 етапи студенства Хартвського ветеринарного тституту початку ХХ столття. Проанал1зоваш особливост1 освти, побуту та дозвглля студент1в того часу.
Ключовi слова: студентство, ¡стор1я ветеринарног медицини, Харшвський ветеринарний тститут.
Вступ. Харювський ветеринарний шститут - один iз вищих навчальних закладiв сходу Укра!ни, в якому започатковувались, розвивались, стверджувались традицп ветеринарно! осв^и i практики. Датою заснування ХВ1 вважаеться 1805 р. - час заснування Харювського ушверситету. Однieю iз кафедр цього ушверситету була кафедра худоболжування, оргашзована запрошеним iз Нiмеччини професором Пшьгером. В подальшому ця кафедра у 1839 р. була трансформована у ветеринарну школу, а в 1851 р. - у ветеринарне училище. За указом 1мператора Миколи I, у 1851 р. училище отримало статус вищого навчального закладу Росшсько! iмперп i «имел целью образование ученых ветеринаров» [1]. В 1873 р. училище реоргашзоване у ветеринарний шститут, який у 1914 р. ХВ1 отримав право iменуватись iмператорським Миколи I шститутом.
Дiяльнiсть 1нституту була багатогранною i чимала роль в цш дiяльностi належала саме студентам. Тому метою роботи е аналiз особливостей осв^и, побуту та дозвшля студентства Харкiвського ветеринарного шституту початку ХХ столiття.
Матер1ал 1 методи. Матерiалом дослiдження послужили даш архiву i бiблiотеки Харювсько! державно! зооветеринарно! академi! [2], Державного архiву Харкiвсько! областi [3] та iншi джерела [4-7].
Результати дослщжень. Харювський ветеринарний iнститут був заснований з пщвищеною потребою у ветеринарних спещалюив. На початку ХХ столiття шститут набувае значного авторитету серед шших навчальних закладiв Росiйсько! Iмперi!, а отже приваблюе велику кiлькiсть бажаючих поповнити ряди його вихованцiв. Прийом в число студенев iнституту проводився один раз на рiк - з 15 липня по 20 серпня. Оплата за навчання становила 25 руб. за пiврiччя.
© Яценко 1.В., Донченко О., 2008
226
AHani3 попередньо1 пщготовки студенев ХВ1 початку XX ст. свщчить, що серед них були таю, яю зaкiнчили духовну семшарш, кадетський корпус, землеробське училище, комерцшне училище, середнiй навчальний заклад у Болгари (Болгарську семiнaрiю, Болгарську пмназш), реальний лiцей у Фiнляндil, випускники Петербурзького 1мператорського унiверситету, Кшвського ушверситету Святого Володимира, Гельсинфоргського 1мператорського Олександршського унiверситету, Лозанського унiверситету. Вони мали атестат зрiлостi, свiдоцтво за 8 клаЫв тощо
Основну масу студенев початку ХХ столiття становили люди 16-30-рiчного вiку. Повний навчальний курс у ХВ1 складав чотири роки i вiдповiдaв восьми семестрам. Рада шститута у цей час установлюе суворi правила вiдбору aбiтурieнтiв, заповнюючи аудитора найкращими студентами.
Загальна кiлькiсть студентiв, якi вступали до ХВ1 збiльшувaлaсь. Так, в 1887 р. ix було - 183, 1897 р. - 300. Максимальна кшьюсть студенев в iнститутi зареестрована в 1906-1907 н.р. - 635. Саме в цей час було закрито Варшавський ветеринарний шститут i бшьшють студентiв цього вузу перейшли до Хaркiвського ветеринарного iнституту.
Анaлiз складу студентiв ХВ1 за вiросповiдувaння свiдчить, що нaйбiльшa частка серед них приходилась на православних (90-94%). Частка студенев iнших вiросповiдувaнь була значно меншою: iудеlв i евре!в (4,8-7,4%), армяно-григорiaнцiв (1,1-1,9%), римо-католиюв (0,4-1,9%), лютеран (0,2-0,4%).
До Харювського ветеринарного iнституту вступали aбiтурiенти з рiзних регiонiв Росшсько1 iмперil: Харювсько!, Ки1всько1, Полтавсько!, Волинсько!, Чернтвсько1, Воронежсько1, Катеринославсько1, Курсько1, Московсько1, Орловсько1, Рязансько1, Тверсько1, Тульсько1, Астрахансько1, Вологодсько1, Казансько1, Кута1сько1, Бакинсько1, Бессарабсько1, Варшавсько1, В^ебсько1, Мшсько1, Костромсько1, Рязансько1, Самарсько1, Симбiрськоl губернiй тощо
Невiд'емною ознакою студентства Хaркiвського ветеринарного iнституту був формений одяг. Вш складався з картуза, твпальто чи шинелi, мундиру, шaровaрiв та кроватки. На картуз кршився металевий значок з зображеням лаврового вш] ^ / [с.1).
Рис.1. Одяг студент1в Харкмвського ветеринарного шституту (випуск 1914 р.)
У перел^ навчальних дисциплiн, якi вивчали студенти ХВ1, опановуючи крок за кроком ветеринар^, були aнaтомiя, ембрюлопя, мiнерaлогiя, неоргaнiчнa хiмiя, фiзикa, пстолопя, ботaнiкa, богослов'я, енциклопедiя ветеринарних наук, оргашчна хiмiя, зоофiзiологiя i фiзiологiчнa
227
хiмiя, анал^ична хiмiя, фармащя, фармакогнозiя, загальна патологiя, патолопчна анатомiя, дiагностика, спецiальна патологiя i терапiя, офтальмологiя, фармакогнозiя з рецептурою i фармацiя, загальна терапiя, спещальна патологiя i терапiя, епiзоотологiя, теоретична i спецiальна i оперативна хiрургiя, зоологiя, порiвняльна анатомiя, сiльське господарство, гшена, акушерство, оперативна хiрургiя, бактерюлопя, теорiя пiдковування коней i хвороби копит, м'ясознавство, клмка терапевтична, клмка хiрургiчна, клiнiка iнфекцiйна, клiнiка дрiбних тварин, розтин, про вакцини i вакцинацп, вакцини i щеплення вюпи, екстер'ер i тваринництво.
В роки революци (1905-1907р.) в iнститутi юнувала предметна система, згiдно з якою вивчення дисциплiн припускалось у будь- якш послiдовностi i без здачi iспитiв при переходi з одного курсу на шший. Це привело до ослаблення професшно! пiдготовки фахiвцiв, що спричинило перехiд на курсову систему -бiльш ефективну.
В залежност вiд вимог сiльського господарства та рiвня розвитку ветеринарii, в шститут змiнювалась кiлькiсть кафедр i кiлькiсть навчальних дисциплiн. Наприклад, у 1912 р. Ввели нову дисциплiну - сшьськогосподарську економiку. Пiзнiше Рада шституту вiдокремила кафедру оперативно! х1рургп, заснувала амбулаторну клiнiку i клiнiку iнфекцiйних хвороб, з метою пщсилення клмчно! пiдготовки студентiв.
До 70-х роюв XIX ст. головним завданням ветеринарних спещашспв була боротьба з шфекцшними хворобами, особливо чумою велико! рогато! худоби. Ця небезпечна хвороба спричиняла масову загибель худоби в Росшськш Iмперi!. В цш важкiй i небезпечнiй боротьбi з чумою вагомий внесок зробили професори i студенти Харкiвського ветеринарного шституту. Так, професор Палюта, разом iз студентами у 1863 р. брав активну участь у дослiдженнi ще! проблеми.
Рис. 2. Професори 1 студенти Харк1вського ветеринарного 1нституту, випуск 1923 р. В першому ряду з лiва на право: проф. £.Ф. Лисицький; П.В. Поздняков (комкар); директор ХВ1; проф. М.1. Самоделюн; проф. М.О. Мальцев; проф. С. О. 1ванов.
Пiсля перемоги над чумою ВРХ, зусилля ветеринарно! науки i практики були спрямованi на боротьбу з шшим небезпечним iнфекцiйним захворюванням
228
тварин i людей - сибiркою. Профшактувати це захворювання на той час уже можна було, застосовуючи щеплення тварин. Ця ситуащя почала зближувати ветеринарних спещатспв i населення. Лiкування селянсько! худоби стало швидко поширюватись у земськш ветеринарi!.
На прикладi зоотомi! (ниш анатоми тварин), розглянемо методику навчання студенев того часу. Вивчення предмета передбачало проведення лекцiй i практичних занять. Лекцiйний матерiал надавався вранщ i того ж дня дублювався викладачами на вечiрнiх заняттях з невеликою кшьюстю студентiв. Практичнi заняття проходили щоденно з 16 до 19 години. Студенев розподiляли на групи по 29 чоловш. Кожнш групi надавалося 16 трупiв тварин: 6 коней, 2 телят, 2 вiвцi, 2 свиш i 4 собаки. А для здачi загальних препаратiв додавали ще 4 трупи. Кожну вивчену тему студент забов'язаний був здати на ощнку i наприкiнцi курсу навчання провести самостшно розтин i припарування трупа тварини, демонструючи, таким чином, сво! знання у всiх роздiлах зоотомi!.
До клмчних занять допускалися лише и студенти, котрi вже навчались в шститут не менше шести семестрiв (трьох курсiв) i здали «ташкарсью екзамени». Кожен студент мав навчатись у кшшщ не менше двох семестрiв, iнакше вони втрачали право на залш клiнiки в поточному семестра Клiнiчний семестр не зараховувався також i тим, хто пройшов повний курс навчання у кшшщ, але не пiдготував iсторiю хвороби тварини. Екзамени в шститут проходили протягом всього начального року один раз на мшяць, а також в юнщ кожного семестру з дисциплш, що вивчались.
Студенти мали можливiсть вiдвiдувати заняття у вшьнш послiдовностi. Пiд час екзаменацiйно! сеси здавали насамперед дисциплiни природничо-шторичного циклу, а потiм спецiальнi.
У вшьний вiд навчання час, студенти мали можливють приймати участь у наукових гуртках з рiзних дисциплш i напрямкiв. Це передбачалося „Положенням про Ветеринарнi 1нститути" (1873 р.) Студентсью науковi дослiдження проводились у спещальних кабiнетах i лабораторiях тд керiвництвом професорiв, про що свщчать опублiкованi роботи студентiв того часу. Для цього студентам запропоноваш теми iз зоотомi!, тваринництва i ппени, бактерiологi! i боенсько! справи, ешзоотологп тощо. Кращi 4 науковi роботи студенев Радою 1нституту були удостоеш вищих нагород - золото! медалi (студент 4 курсу Трапезонцев) i права на золоту медаль (студенти Холманських, Коваленко, Айдинов).
Студенти старших курав вiдвiдували науковi екскурсii до Хренiвського кiнного заводу, ферми сшьськогосподарського училища, мiсько! скотобойш, кишково-альбумiнного заводу, трихiнелоскопiчно! станцi!, конюшен Московського скакового товариства у Харков1
Обдарованим, але мало забезпеченим студентам призначалась стипендiя вiд Мiнiстерства внутршшх справ, Вiйськового вiдомства, та вшська Донського. 1снували також благодiйнi фонди пожертвувань приватних осiб та рiзних установ та закладiв.
229
Незначна кшьюсть студентства ХВ1 отримувала стипенди. Так, у 1914 р. стипенди були призначеш всього 32 слухачам (7% вщ загально! кiлькостi студентiв). Ще 15% студенТв звiльнялись вiд сплати за слухання лекцiй. Цього було вкрай недостатньо. Контингент студенТв ХВ1 на той час складався переважно i3 дiтей духовенства i малозабезпечених сшьських господарiв. Тому студенти ХВ1 змушеш були добувати засоби до юнування власною працею: уроками, участю у церковному хор^ письмоводствами, лiтнiми зароб^ками у земствах тощо.
Студенти Ветеринарного 1нституту на поч. XX ст. об'еднувались у „земляцтва", для захисту сво!х iнтересiв, взаемодопомоги, можливостi обмшюватись думками щодо демократичних подiй. Стали з'являтись студентсью гуртки, члени яких вивчали працi Маркса, твори Чернишевського, Белiнського, Добролюбова, Писарева, Горького i Короленка.
У вересш 1914 р. студенти ХВ1 надали допомогу потерпшим у першiй свiтовiй вiйнi вошам, пожертвувавши дiтям призваних на вшну близько 750 рублiв.
Протягом 1914 р. студенти оргашзовували концерти (рис.3), а виручеш кошти перечислили для придбання теплого одягу пораненим вошам та на будiвництво лiкарнi для хворих студенТв Харкова. Мiсцева преса писала, що представлена студентам ветеринарами концертна програма мала „шумный успъхъ".
Рис. 3. Студенти ХВ1 - актнвш учасники художньоУ самод1яльност1 (1914 р).
В кiнцi четвертого курсу, тсля успiшного завершення випускних юпиТв, студент Харкiвського ветеринарного iнституту складав клятву: «Принимая с глубокою признательностию, даруемыя мне наукою права ветеринара, я даю обещание добросовестно исполнять обязанности свого звания и поступать согласно с указаниями до ветеринарной части относящимся. Обещаю сообщать сельским хозяевам лучшие способы содержания домашнего скота, знакомить их с мерами предупреждающими скотские падежи и усердно заботиться, при помощи указываемых наукою средствах, об усовершенствовании скотоводста. Обещаю не уклоняться от существенных моих занятий и не под каким предлогом не заниматься медицинской практикой. Обещаю следить за ходом ветеринарных наук и всеми силами содействовать, как их усовершенствованию,
230
так и распространению в народе общеполезных сведений, касающихся ветеринарной науки, через образование всего, что достойно ея».
Висновки. Минуло стол^тя, вщбулось удосконалення процесу осв^и у 6iK збiльшення спектру навчальних дисциплiн, розширення iнформацiйного простору, упроваджування Болонсько! системи, яка передбачае можлившть отримання диплома мiжнародного зразка. Але багато залишилось як i рашше: збереглися традицп нашого iнституту, не вгасло прагненя студентiв до знань, шануются i примножуються нацiональнi досягнення ветеринарно! медицини для вiдродження i укрiплення Вiтчизни. Коли кра!на готуеться приеднатися до Болонсько! угоди, слщ зберегти нацiональнi традицi! пiдготовки фахiвцiв ветеринарно! медицини i врахувати !х при складаннi нових укра!нських навчальних плашв.
Л1тература
1. Iсторiя Харювсько! державно! зооветеринарно! академi!. 155 роюв / М-во аграрно! полiтики Укра!ни. Харкiвська державна зооветеринарна академiя; Ред. кол.: В.О. Головко, Ю.Д. Рубан, В.М. Кандиба та ш. - Х.: Золотi сторiнки, 2006. - 500 с.
2. Отчет Харьковского ветеринарного института. - Х., 1909-1915 гг.
3. Державний архiв Харювсько! области - Ф. 928. - Оп. 2. - Справа № 93.
4. Рудик С.К., Яценко 1.В. Постать професора Д.П. Поручикова в кторп ветеринарно! анатоми // Проблеми зоошженери та ветеринарно! медицини: Зб. наук. праць Харюв. держ. зоовет. академп. - Х.: РВВ ХДЗВА, 2006. -Вип. 13 (38), Ч. 2 - С. 359-367.
5. Предметна система у Харювському ветеринарному шститут Миколи I на початку XX стол^тя / С.К. Рудик, В.О. Головко, О.В. Митрофанов та ш // Проблеми зоошженери та вет. медицини: Зб. наук. праць Харюв. держ. зоовет. академи. - Х.: РВВ ХДЗВА, 2007. - Вип. 14 (39), Ч. 2, т. 1 - С. 293299.
6. Рудик С.К., Рудик К.С. Iсторiя укра!нських студентських ветеринарних товариств // Ветеринарна медицина Укра!ни. - 1997. - № 9. - С. 46-47.
7. Рудик С.К. До штори пщготовки фахiвцiв л^вально! справи в Укра!ш // Аграрна наука i осв^а. - 2000. - № 1. - С. 90-96.
Summary.
O. Donchenko Yacenko I.V.
Kharkiv State Zooveterinary Academy, Kharkiv Kharkov veterinary institute is the oldest higher educational institution of Ukraine of the given structure. Stages of students days of Kharkov veterinary institute in the beginning of XX-th century have been considered on the basis of the studied archival material. Features of education, life and leisure of students of that time have been analysed in this work.
Key words: students, history of veterinary medicine, Kharkov veterinary institute.
231
