CC BY
28
УДК 619(091)
Падура М.Ф., кандидат фшолопчних наук, професор ушверситету ® Льетський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З.Гжицького
ЛЬВ1ВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ВЕТЕРИНАРНИЙ 1НСТИТУТ (ЛИПЕНЬ 1941 - ЛЮТИЙ 1942)
Автор статт1 знайшое у матершлах архту ушверситету неееличкий документ за ость 1941 року, який тдтеерджуеае, що така-то студентка наечалася попереднього року у нашому наечальному закладг, документ буе скртлений печаткою Льетського держаеного ¡нституту та тдписаний Степаном Тжицьким як комкаром ¡нституту. Оскыьки е бюграфп Степана Тжицького доа тде не еказуеалося, що ет займае таку посаду, то аетор цих рядюе еиршие детальнше досл^ити цей етап у житт¡ Степана Тжицького, щоб знайти е1дпое1дь на питання, чи можна ееажати, що Степан Гжицький теж буе директором нашого наечального закладу.
Ключовi слова: розстры льетських професорт, ОУН, похгдн1 групи, муж¡ дое^'я, комкар, фахое¡ курси
22 червня 1941 року почалася шмецько-радянська вшна, яка була продовженням смертельно! боротьби двох iмперiй за свггове панування. Намiри Шмеччини розширити свою територш на Схщ школи не приховувалися. Радянський Союз, навпаки, таемно планував захопити захщш землi Украши й Бшорусп, яю мали стати трамплшом для дальшо! швазп на Захщ.
Червневi поди стали трапчними як для Львова, так i для академп. Вони були несподiванкою для кожного, але особливо велике замшання вони викликали серед радянських властей у мiстi та й в академп. Тут запанували хаос i безладдя. Спершу радянсью керiвники перестали приходити на працю i лише через 3-4 дш пiсля втручання органiв НКВД удалося вiдновити сяку-таку працю в академп. Вшськова частина, що стояла на схщ вщ академп i доходила до вулищ Мечникова, розташувала сво! збройнi пiдроздiли на всiй територп академп, що згодом привело до бомбардування багатьох п будiвель. 25 червня стався перший налiт шмецько! ашацп: перша бомба впала на будiвлю академп вiд вулицi Костя Левицького, де мктилися кафедра лкарсько! хiмil, кафедра фармакологи i кафедра патолопчно! анатомп, вона пробила два поверхи i вибухнула на першому. Жертвою стала одна людина. Шсля наступного бомбардування загинув ад'юнкт доктор Рудольф Скурський, кiлька людей було тяжко поранено на кафедрi мжробюлогн i смертельно був ранений ад'юнкт кафедри фiзiологil доктор Збirнев Августин. Тодi ж був поранений директор шституту доц. Носик О.Ф.
А тим часом криваву розправу над украшськими i польськими в'язнями чинили у щ червневi днi - вщ 22 до 29 червня - бшьшовицью наглядачi у львiвських тюрмах, що були на вулицях Лонцького, Св. Бригщи i на
® Падура М.Ф., 2010
220
Замарстиновг Коли тсля BTe4i радянських властей 3i Львова розкрилися тюрми, то свiт жахом здригнувся вiд замордованих в'язнiв (штел^енив, сiльських господарiв, священикiв, кооператорiв, студенев): перед втечею енкаведисти розстрiлювали !х у потилицю, розпинали живцем на стшах камер, розрiзували 1м животи, замуровували живих у пiдземелляx. Десь серед них були i т ветеринарнi лiкарi та студенти, що !х заарештували у 1939 - 1941 роках.
У липш 1941 року кривавi орги у Львовi розпочинали нацисти: !х жертвами стали спочатку евре!, а потiм украшщ i поляки. До велико! трагедп дiйшло на початку липня 1941 року, коли майже сорок львiвськиx професорiв було замордовано на Вулецьких пагорбах. Серед них був проф. академи Едуард Гамерський, завщувач клшжи хвороб тварин, який був заарештований вночi з 3 на 4 липня i тут же розстршяний. У липнi був арештований гестапо асистент кафедри xiрургi! Богдан Климюв i засуджений до кари смерт^ але його вдалося звiльнити з тюрми. У Яшвському таборi десь у 1942 рощ загинув колишнш професор фiзiологi! i фармакологи Львiвсько! академи ветеринарно! медицини Адольф Пзельт
Для зрозумiння ситуаци у Львову в яку потрапили украшщ вщ часу шмецько! окупаци, треба зважити на таю фактори. Згщно з расовою доктриною нацистiв усi слов'яни вважалися людьми нижчого сорту (Untermenschen) i !хня роль зводилася до того, щоб служити нiмцям. Нацисти розглядали Укра!ну як першочерговий об'ект свое! колошально! експанси, а украшщв - як майбутнix рабiв шмецьких колонiстiв. Сдиною реальною силою в укра!нському русi були на той час украшсью нацiоналiсти, якi були об'еднаш в ОУН (Органiзацiя Укра!нських Нацiоналiстiв). З погляду нiмцiв основна користь вщ ОУН полягала в тому, щоб служити диверсшною силою для створення хаосу в радянському тилу. 3i свого боку, украшсью нацiоналiсти поставили собi за мету скористатися вшною й поширити по всш Укра!ш власний вплив. 1х першим зухвалим актом було те, що без узгодження з шмцями 30 червня 1941 року у Львовi нащоналкти проголосили вiдновлення Украшсько! самостшно! держави. Далi, у рамках свое! стратеги ОУН зiбрала 2 тисячi сво!х членiв, яких роздшили на двi поxiднi групи, переважно з числа прибiчникiв Степана Бандери - ОУН (б), з настановою йти в глиб Укра!ни, щоб з нащонально свщомих сxiдниx украшщв створювати мкцеву адмiнiстрацiю. Проте дуже швидко нацисти почали виявляти свое правдиве ставлення до украшщв. Гестапо арештувало й кинуло до в'язнищ Степана Бандеру та його прибiчникiв. 12 липня 1941 року у Львовi були арештоваш тi, що 30 червня проголошували вiдновлення Украшсько! держави. Шмщ запровадили продовольчi картки, замшили росшсью рублi на польсью марки у вiдношеннi 5 рублiв за одну марку, почали мшяти назви вулиць на нiмецькi (так у жовтш 1941 року нишшня вулиця Костя Левицького, тодi Кохановського, стала називатися Брайтегассе - вулиця Широка) i вiшати таблицi "Nur für Deutsche" ("Тшьки для шмщв") у трамваях, ресторанах i навт у публiчниx туалетах.
З похщними групами ОУН (б) у липш 1941 року зi Львова на Велику Укра!ну серед iншиx ви!хали колишнiй директор iнституту, проф. 1ван Чинченко, який був включений до складу уряду Украшсько! держави 30 червня, i колишнш завщувач кафедри украшсько! мови Юрш Стефаник (Клиновий).
221
Згодом до похщних груп приедналися д-р Роман Лехицький, випускник академи, i д-р Володимир Зофiевський. Першi два прямували до Киева, два останш по1хали на твдень Украши. Роздратована дiею нацюнашспв, нiмецька адмiнiстрацiя вирiшила розгромити похщш групи. У вереснi 1941 року пщроздши СС заарештували й стратили багатьох члешв похiдних груп. Пщ Киевом були арештованi 1ван Чинченко (у Васильков^ i Юрiй Стефаник (у ФастовГ). На свiй смертний вирок вони чекали у львiвськiй тюрмi на Лонцького, звiдки ïx удалося звiльнити. Юрiя Стефаника (Клинового) звшьнили з лабетiв гестапо щойно у груднi 1941 року. Так тричi Юрiй Стефаник на свош землi за свою любов до Украши був арештований трьома чужинецькими режимами: польським - у 1927, комушстичним - у 1940 i нацистським - у 1941 рощ. Лехицького й Зофiевського нацисти розстршяли в Миколаевi у 1943 рощ.
Крiм пщпшля ОУН, пiд час шмець^' окупацiï особливо треба також видшити дiяльнiсть Украïнського центрального ком^ету (УЦК) пiд керiвництвом вiдомого вченого Володимира Кубшовича (1900 - 1985). Створений у 1940 рощ в Кракову УЦК протягом усiеï вшни був единою органiзацiею, що могла, хоч i дуже обмежено, боронити соцiально-економiчнi штереси украïнцiв у Генеральному губернаторства Щоб захистити украïнське населення вщ репресiй, УЦК намагався уникати конфронтаци з нацистами, зосередившись на посиленш укра1'нсько1' присутностi у мктах та на розвитку продуктивних сил. 1нша перевага, якою користувалися украшщ в Генерал-губернаторств^ полягала в наявност широко1' системи початково1', середньох' та професiйноï освiти. Вони також мали змогу в обмежених масштабах оргашзовувати кооперативи та вести культурну дiяльнiсть. Стало правилом, що шмщ в Галичинi займали всi ключовi адмiнiстративнi посади, але в мкцевому управлiннi украшцям звичайно вiддавалася перевага перед поляками. Така пол^ика, на велике задоволення нiмцiв, погiршувала й без того складш стосунки мiж украшцями i поляками.
Вже 1 липня 1941 року згщно з розпорядженням вшськового коменданта мкта, вс навчальнi заклади у Львовi закривалися, як зазначалося, "аж до вщклику". Це, звичайно, стривожило украшську громадськкть. За пропозицiею УЦК були визначеш комiсари-управителi з числа украшських учених для кожного вищого навчального закладу Львова. Оргашзацшну нараду з цього приводу наступного дня проводив ректор ушверситету проф. Василь Сiмович. Вщ Ветеринарного iнституту сюди був делегований проф. Гжицький С.З., хоч початково пропонувався ще й проф. Чинченко 1.М.
На початку серпня 1941 року до Львова пршхав керiвник Управлiння науки й освiти Генеральное' губерни у Краковi Адольф Ватцке. У Львiвськiй полiтеxнiцi з його участю вiдбулася нарада представникiв уЫх вищих шкiл Львова (проф. Василь Омович - вiд унiверситету, проф. Свген Перхорович -вiд пол^ехшки, проф. Мар'ян Панчишин - вщ медичного, проф. Северин Левицький - вщ педагогiчного, проф. Володимир Кучер - вщ торговельного, проф. Михайло Осшчук - вiд художнього i проф. Степан Гжицький - вщ ветеринарного шституту). Тут вперше украшсью вченi мусили пройти дуже докладну перевiрку особистих документiв, що ïï проводили нiмецькi офiцери служби безпеки. Ватцке говорив, що з огляду на военш ди не передбачаеться у
222
Львовi вщкриття ш ушверситету, ш шших вищих шкш, але вiд свого iменi затвердив комiсарiв-управителiв кожного вищого навчального закладу у Львова Таким мужем довiр'я й управителем Львiвського ветеринарного шституту став проф. Гжицький С.З. Його обов'язками насамперед було не допустити розкрадання майна академп (апаратури, препараив, шструменив, меблiв, книг), пiдбирати людей для пращ у кшшках тощо. Усi працiвники iнституту одержали посвщчення, на пiдставi яких вони мали право заходити на територiю кшшк. Була призначена охорона. Щоденно до шституту приходив i сам С.З.Гжицький. Завдяки його скромнiй працi майже все майно кафедр i клмк залишилося неушкодженим у важкому 1941 рощ. З великим перевантаженням працювали клмки i кузня. Новою назвою iнституту вiд вересня 1941 року було: Львiвський державний ветеринарний шститут.
Наступним кроком УЦК було звернення проф. В.Кубшовича до Генерального губернаторства про вщновлення дiяльностi вищих шкш у Львова Свое прохання проф. В.Кубшович обгрунтував тим, що серед украшщв е дуже мало спещалютав з вищою освiтою, а тому потрiбно !х готувати для пращ на великих просторах, що звшьняються вщ радянського панування. Щодо потреби вщновити навчання у Ветеринарному шституту то вона доповнювалася ще необхщшстю використання студентiв старших курсiв ветеринарно! медицини для планово! вакцинацi! сшьськогосподарських тварин проти iнфекцiйних хвороб на територи Польщi, яку включили до складу Шмеччини (Познань, Катовiце та ш.), бо ветеринарних лiкарiв бракувало в усiх окупованих кра!нах i навiть у самому райху. На дозвш про вiдновлення дiяльностi вищих шкш у Львовi треба було чекати аж до початку наступного року.
Вщкриття вищих шкш у Львовi мало важливе значення. Воно рятувало нашу молодь вщ примусового вивезення на роботи до Шмеччини ^ по-друге, давало можливiсть готувати спещалютав, якi були так потрiбнi для Укра!ни.
Вiд нiмецьких властей у жовтш 1941 року до шституту був приставлений д-р Мкнер. В шститут почалися приготування до вщновлення навчального процесу. Д-р Мкнер займався придбанням пщручниюв i навчальних посiбникiв нiмецькою мовою, налагодив добрi зв'язки з окупацiйною владою, зокрема з генерал-губернатором Гансом Франком, вщ якого мав дiеву пiдтримку. Степан Гжицький пщбирав майбутнiх викладачiв та лаборанив для працi в шституту
Треба сказати, що в 1941 рощ ветеринарiя як спецiальнiсть була у Львовi першою, про яку заговорили, що !! можна буде вивчати. Газета "Львiвськi вютГ' вщ 12-13 жовтня 1941 року оголошувала: "У Львовi органiзуеться пiдготовчий курс для украшщв аршського походження, що бажають навчатися на ветеринара. Початок курсу - 20.Х.1941 року", однак жодних курав не було вщкрито. Через мiсяць знову з'явилося повщомлення, що у Львовi поки що мають бути вщкрии медичний шститут, ветеринарiя та агрономiя. Проте у цш справi й далi залишалася невизначенiсть. Рiч у тiм, що у Генеральному губернаторствi в Краковi панували рiзнi думки щодо вищих навчальних закладiв на зайнятих землях. Переважали голоси, щоб у першу чергу створити шститути чи курси унiверситетського рiвня. Такi курси лiкарiв, ветеринарних лiкарiв, агрономiв чи iнженерiв повиннi були б виховувати фахiвцiв, потрiбних
223
для Шмеччини, щоб мати пщготовлених пращвниюв на окупованих землях Польщi та Украши. Ця тенденщя перемогла з початком нового 1942 року. У лютому вже було вщомо, що колишня Академiя ветеринарно! медицини незабаром вiдновить свою дiяльнiсть пiд назвою Державного ветеринарного шституту у Генеральному губернаторствi. Праця шституту мала йти за шмецькою програмою навчання. Передбачалося, що навчання почнеться 15 кв^ня, а тим часом необхщно було вiдремонтувати знищеш военними дiями будiвлi. Умови прийому на студи залишалися такi сам^ як i до 1939 року. Абсольвенти колишньо! пмнази матимуть право зголошуватися до дипломних iспитiв вщ 1 березня 1942 року. Так само студенти попередшх рокiв, що не закшчили навчання, зможуть користати з лекцш. Змiни мали зайти тшьки у подiлi навчального року: замють семестрiв будуть запровадженi триместри. Навчання триватиме 4 роки. З огляду на пщготовку ветеринарних лiкарiв, Управлiння науки й освiти у лютому 1942 року замшило тодшне укра!нське керiвництво iнституту (Степан Гжицький) на шмецьке, призначивши директором доктора Оскара Габерзанга. Одночасно змiнили також назву шституту, який вщ лютого 1942 року почав називатися „Державш ветеринарш iнститути у ЛьвовГ', що було видозмшою назви "Львiвський державний ветеринарний шститут". Оскiльки слово "шститут" на той час означало для шмщв не що iнше, як "кафедра", то вщ нього утворили множину (шститути), бо вiдновлюваний навчальний заклад мислився як сума багатьох кафедр. До вЫх професорiв i ветеринарних лiкарiв, яких для пращ в шститутах запропонував проф. Гжицький С.З. ще як комiсар шституту, доктор О.ГаберзанГ писав окремi листи з проханням вислати на адресу дирекци Ветеринарних iнститутiв нiмецькою мовою детальну автобiографiю, iнформацiю про студи та попередню працю, список наукових праць i присягу щодо свого аршського походження включно до третього поколшня..
Висновки. Вiд липня 1941 до лютого 1942 року проф. Степан Гжицький залишився працювати у нашому навчальному закладi, який тодi iменувався як Львiвський державний ветеринарний шститут. Степан Гжицький був призначений комкаром цього шституту, тобто фактично директором шституту, що дiяв в умовах военного часу. Як навчальний заклад шститут не працював, бо був закритий новою шмецькою адмшктращею. Але працювали шститутсью клмки. Найпершим обов'язком Степана Гжицького було не допустити розкрадання майна, а згодом знайти i запросити викладачiв i лаборанив для працi в нових умовах шмецько! окупацil.
Summary
Prof. Stepan Gzhytskyj was a commissar of Lviv State Veterinary Institute from July 1941 till February 1942.Therefore we have significant reason to consider him as a director of the Institute, existed in the war years.
Стаття надшшла до редакцИ 6.04.2010
224
