CC BY
37
Ф1З1ОЛОГО-БЮХШ1ЧШ, Б1ОТЕХНОЛОГ1ЧН1 ТА МОРФОЛОГ1ЧН1 СПОСОБИ П1ДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТ1 ТВАРИН
PHYSIOLOGICAL-BIOCHEMICAL AND BIOTECHNOLOGICAL WAYS OF ANIMAL PRODUCTIVITY INCREASING
УДК 929.612 (477)
Падура М. Ф., кандидат фшолопчних наук, професор, Стояновський В. Г., доктор ветеринарних наук, професор, Головач П. I., доктор ветеринарних наук, професор ©
Льегеський национальный утверситет ветеринарног' медицины та бютехнологт iмет С. З. Гжицького, Льв1в, Украта
ЖИТТЯ В1ДДАНЕ НАУЦ1 Пам'ят проф. Дубовик 1.А. (1895-1953)
Життя професора 1рини Дубовик, завiдувача кафедри фiзiологiï свшських тварин Львiвського ветеринарного тституту в 1945-1947 роках, - це довгий шлях боротьби проти економiчних i полтичних проблем в умовах радянськог' di^m^i. Як автор визначних досягнень в дтянщ ендокринологИ, як член Мiжнародного товариства експериментальног цитологИ' i як кандидат на стипендт з фонду Рокфеллера, вона була звинувачена у схилянш перед захiдною наукою i звтьнена з посади завiдувача кафедри. Останн роки життя провела в Харковi в самотностi, нуждi i забуттi. Сьогодн ïïiм 'я вiдроджуeться.
Ключов1 слова: 1рина Дубовик, фiзiологiя, ендокринологiя, гiпофiз, гормон росту, Короленко, стажування у Шмеччит, фонд Рокфеллера, репресп, Львiвський ветеринарний тститут, самоттсть.
УДК 929.612 (477)
Падура М. Ф., кандидат филологических наук, профессор, Стояновский В. Г., доктор ветеринарных наук, профессор, Головач П. И., доктор ветеринарных наук, профессор Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С. З. Гжицкого, Львов, Украина
ЖИЗНЬ ОТДАНА НАУКЕ Памяти проф. Дубовик И.А. (1895-1953)
Жизнь профессора Ирины Дубовик, заведующей кафедрой физиологии домашних животных Львовского ветеринарного института в 1945-1947 годах, - это длинный путь борьбы против экономических и политических проблем в условиях советской действительности. Как автор значительных достижений в отрасли эндокринологии, как член Международного общества экспериментальной цитологии и как кандидат на стипендию из фонда Рокфеллера, она была обвинена в преклонении перед западной
© Падура М. Ф., Стояновський В. Г., Головач П. I., 2016
3
наукой и уволена с должности заведующей кафедрой. Последние годы жизни провела в Харькове в одиночестве, нужде и забытье. Сегодня её имя возрождается.
Ключевые слова: Ирина Дубовик, физиология, эндокринология, гипофиз, гормон роста, Короленко, стажировка в Германии, фонд Рокфеллера, репрессии, Львовский ветеринарный институт, одиночество.
UDC 929.612 (477)
Padura M. F., Candidate of Philological Sciences, Professor, Stoianovskyi V. H., Doctor of Veterinary Sciences, Professor, Holovach P. I., Doctor of Veterinary Sciences, Professor Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology named after S. Z. Gzhytskyi, Lviv, Ukraine
LIFE DEVOTED TO SCIENCE In memory of Prof. Dubovyk I.A. (1895-1953)
The life of Prof. Iryna Dubovyk, physiology department head in Lviv Veterinary Institute in years 1945-1947 is a long struggle way against economic and political problems under the conditions of Soviet reality. As author of significant achievements in the field of endocrinology, as member of International society of experimental cytology and as candidate for the scholarship of Rockefeller foundation, she was accused of bowing to Western science and dismissed from her post of department head. She spent last years of her life in solitude, misery andforgotten by everybody. Nowadays her name is revived.
Key words: Iryna Dubovyk, physiology, endoсrinology, hypophyse, growth hormone, Korolenko, probation in Germany, the Rockefeller Foundation, repressions, Lviv Veterinary Institute, solitude.
Вступ. Професор Дубовик 1рина Андрпвна працювала неповних два роки (ввд листопада 1945 до серпня 1947) на кафеда фiзiолоril Львiвського ветеринарного шституту, де завiдувала кафедрою. Постхом покинула шститут, студентський гуртожиток на вулищ Ольги Басараб, у якому жила протягом усього часу, покинула також Львiв i переселилася до Харкова. Тут ще прожила 6 роив i померла самотньою ввд тяжко! хвороби. Що ж спонукало ii, перспективного вченого, професора, завiдувача кафедри, покинути викладацьку працю у повоенний час, коли так гостро бракувало висококвалiфiкованих пращвнишв вищо! школи? Ввдповвдь на це питання знайдемо, як поглянемо на полггичну обстановку в тодшньому ветеринарному шституп (ниш -ушверситет).
У повоенний час навчання в шституп ввдновилося восени 1944 року. Найпершою ознакою нового шституту було те, що на чолi його стоггь комунют, який ревно виконуе ва накази партл i НКВД. Першим ректором (тодi - директор) тсля вшни був професор Чеботарьов Р. С. За нього почалися полггичш репресп: шельмування, гонiння, калiчення дол^ а навiть фiзичне знищення, i все це стосувалося як студентов, так i викладачiв iнституту. Режисерами нового дшства в iнститутi були начальники ввддшу кадрiв та спецчастини, ix очолювали кадровi офiцери-кагебiсти.
З тодшшми подiями пов'язанi так явища, як тиск на науку i науковщв. Радянська наука поступово заганялася у схоластичнi рамки «вчення Мiчурiна - Лисенка» на противагу до «менделiзму - морганзму». 1нститут поступово iзолювали вiд зовнiшнього свiту, ввд европейсько! науки. Вiдповiдно до наказу ректора Чеботарьова Р. С. ввд 10 липня 1947 року заборонялися безпосереднiй зв'язок, а також листування службовц1в ЛВУ з iноземними установами», дозволялося у разi потреби
4
Проф. Дубовик 1.А. Фото 1945 року
робити це «тшьки через спецчастину шституту». Як показують apxiBHi матерiали, шхто з викладачiв iнституту не скористався з таких «послуг» спецчастини. Шельмували тих викладачiв, що мали друкованi пращ за кордоном чи писали резюме наукових статей шоземною мовою. Ц факти, як i знання чужих мов взагал^ вважалися схилянням перед «буржуазним Заходом», !х таврували ганьбою i звiльняли з iнституту. До таких викладачiв належить насамперед проф. 1рина Дубовик.
Огляд лiтератури та apxiBH^ джерел. На жаль, в архiвi Львiвського ветеринарного iнституту з неввдомих причин не збереглася особова справа 1рини Андрiiвни Дубовик. I лише з наказiв по шституту за 1945 i за 1947 роки, а також зi списку викладацького складу за 1946 рш ми маемо першу, хоч скупу шформащю про неi та ii мiсце працi.
Перше, згiдно з наказом ВКВШ за № 2780-к вiд 4 листопада 1945 року призначити зав. кафедрою фiзiологii сшьськогосподарських тварин професора Дубовик 1рину Андрпвну з 9 листопада 1945 року з оплатою 1800 карбованщв на мюяць - наказ 99, §1 [1, 123].
У списку викладацького складу за 1946 рш читаемо: Дубовик 1рина Андрпвна, зав. кафедрою фiзiологii домашнiх тварин з 9.11.1945 року, дисциплша (вузька спецiальнiсть) - ендокринолог, штатний працiвник, стаж роботи в навчальних закладах - 13 роив, в шститут - з 1945 року, вчене звання - професор, кандидат бiологiчних наук, безпартшна, рiк народження - 1895, освта - Вищi Киiвськi жiночi курси, урядовi нагороди - немае, оклад - 4500 крб., рiчне навчальне навантаження в годинах - 411, прибула з Молотовського СГ1 (ниш - мюто Перм, Росiя), на окупованш територii не перебувала.
Крiм не].', до штату кафедри належав Креймер Борис Якович - асистент, кандидат бюлопчних наук, 1908 року народження, еврей, закончив Кшвський ветеринарний шститут в 1933 рощ, аспiрантуру КВ1 - в 1938 роцi, учасник вiйни [2].
I нарешт-i, наказ № 175 ввд 25 серпня 1947 року, § 5 по Львiвському ветеринарному шституту гласив: Звшьнити з посади зав. кафедрою нормальноi фiзiологii проф. Дубовик I. А. з 28 серпня 1947 року [3, 116].
У цьому ж наказi тсля прiзвища Дубовик I.A. стояли ще такi слова: «по власному бажанню», але були закресленi. Власне у цих словах ховаеться вся iнтрига ii звiльнення. За радянських чаав з таким формулюванням звiльняли з роботи людину, котра потрапила в якюь неприемнi обставини i змушена була покинути мiсце пращ. У нашому разi тi обставини були чисто полгтичними.
Першу, правду, коротку iнформацiю про Iрину Дубовик опублшовано у 2000 рощ у книзi «Львiвська державна академiя ветеринарноi медицини», де читач мiг дiзнатися про так важливi факти з наукового життя Iрини Дубовик: два роки завiдувала кафедрою фiзiологii, була спещалютом у галузi ендокринологii i що за розробку методик дослiдження гiпофiза у жаб була рекомендована на стипендто фонду Рокфеллера, зрештою, за схиляння перед захiдною наукою зазнала гошння [4, 447, 718].
Ширшу iнформацiю про життевий шлях !рини Дубовик, зокрема про ii намiр попробувати себе на лiтературнiй шт у 2006 рощ у надзвичайно цiкавiй статп «Це лише стара, давно ведома ютина...» опублiкував у Харковi Iгор Лосiевський - доктор фшолопчних наук, завiдувач ввддшу рiдкiсних видань та рукописiв Харкiвськоi державноi науковоi бiблiотеки iменi В. Короленка, де вш детально аналiзуе три листи письменника Володимира Короленка (укра'нця за походженням) як ввдповвд на листи до нього ввд Iрини Aндрiiвни Дубовик, якi вона писала - один у 1914 рощ i два у 1915рощ, котр^ на жаль, не збереглися, але про 'х змiст можна здогадатися з ввдповвдей Володимира Короленка [5]. У газет! «Свгт Ушверситету» за сiчень-лютий 2016 року доц. Олег Слобода повторив ва основш думки Iгоря Яковича Лосiевського з ще' статтi [6].
На початку 2015 року в науковому доввднику «Вченi унiверситету: 1784-2014» проф. Головач П. I. подав загальний огляд науково' дiяльностi Iрини Дубовик без вказування дати та мiсця i'i' смерт^ [7, 203].
5
I нарешт!, навесш цього року на запит ректора ушверситету, професора Стибеля В. В. з Пермсько! сшьськогосподарсько! академп надiйшли копи особово! справи 1рини Дубовик, яка працювала там у 1937-1945 роках. Серед чисельних копш е також власноруч написана об'емна бiографiя 1рини Дубовик, И фотографiя, список наукових праць тощо [8]. До архiвних документов додана теж коротка доввдка Г. I. Жаворонково!, головного бiблiотекаря академп, про життевий та науковий шлях професора 1рини Дубовик [9].
Сiм'я i дитинство. 1рина Дубовик народилася 18 березня 1895 року в родин Андрiя Логвиновича Дубовик i Мари Пет^вни, з дому Корхова. Батько Андрш, 1857 року народження, за походженням був сином дворового крiпака, чи дворака, грамоти навчився у вщ 18 рошв, був надзвичайно здiбним i наполегливим, закончив середне сшьськогосподарське училище i працював агрономом [8, 63] Кулiбiнськоl економп на Сумщиш Харшвсько! губернл, мав особисте почесне громадянство, що давало йому право належати до привiлейованого прошарку мюького населення царсько! Росп. Мав важкий характер, був непоступливим, погано зживався з родичами i тдлеглими [5, 92].
Дочка рано втратила маму. До хати прийшла мачуха. Маленька 1рина опинилася мiж двох вогшв. З одного боку був батько, який не ладив з дочкою, намагався тдчинити И сво1й волi i виховувати II вiдповiдно до свого розумiння, яким повинно бути И майбутне життя, але згткнувся з рiшучим спротивом дiвчини: виявилося, що вона теж мае свш характер, незалежний i волелюбний. З шшого боку, мачуха теж намагалася по-своему виховувати пасербицю. Батько бшьше часу проводив на службi, а вдома господарювала мачуха. Змалку дiвчина любила читати, i ця пристрасть приносила !й багато бiди. Мачуха зi своею примiтивною психологiею вважала, що пасербиця повинна стати тшьки домашньою господинею. А дiвчина, iз книжкою за пазухою, втекала в поле, вилазила на верхiвку дерева i жадiбно читала до тзнього вечора, за що мачуха не раз И суворо карала. Дiвчина у ввдповвдь все частше !здила до сво!х харшвських родичiв: у им'! бабусi Зша!ди Петрiвни Корхово! вона завжди знаходила спокiй, притулок i ласку. За домашшми переказами, Зша!да Петрiвна була позашлюбною дитиною рiдного брата знаменитого адмiрала П. С. Нахiмова [5, 92], який мав укра!нське корiння.
1рина зашнчила жiночу riмназiю i почала думати про можливiсть навчання на Курсах у Киевi (Жiночi курси у Киевi давали вищу освiту для дiвчат). Коли мачуха дiзналася про намiри пасербицi, то за спогадами само! 1рини, сказала: «Краще меш тебе бачити в могилi, шж курсисткою. Виходи замiж!» [8, 63].
Шсля ще! розмови з мачухою 1рина втекла з дому, почала працювати сiльською вчителькою, склала юпити за чоловiчу гiмназiю, щоб мати право навчатися на Вищих жшочих курсах у Киевi. Як згадуе 1рина, здаеться, лише тодi батько звернув увагу на И юнування. Вiн при!хав до дочки в село. Для вступу на Курси потрiбно було дозволу батька, адже !й тодi щойно виповнилося 17 роив, батько обiцяв давати грошi на навчання. Це було в 1912 рощ, а в 1914 рощ 1рина вступила на бюлопчний ввддш фiзико-математичного факультету Вищих жшочих курав у Киевi.
Листування з Володимиром Короленком. Вже тсля зашнчення гiмназiI молода 1рина почала гостро вiдчувати потребу знайти свое мюце у житп. Як зауважуе 1гор Лосiевський, у серединi 1910-х роках, 1рина, допитлива дiвчина з гострим аналiтичним розумом, вже виявляла серйозне защкавлення наукою, особливо зоологiею. На той час вона прочитала багато книжок про тварин - художшх i науково-популярних творiв, була знайома з класичними науковими працями Ж. Бюффона i К. Беро, брапв О. О. та В. О. Ковалевських, I. I. Мечникова.
1ншою И пристрастю була художня лгтература. Вона добре знала свiтову лгтературу i вражала сво!х близьких умшням барвисто, художньо переказувати прочитане, вшьно володiла пером. 1й дуже була потрiбна порада професiйного лiтератора, котрий зумiв би об'ективно оц1нити И можливосп як автора. Тому вона й звернулася до Володимира Короленка - видатного письменника i наставника молодих
6
лiтераторiв, який тодi був редактором петербурзького журналу «Русское богатство» [5, 93].
У березн 1914 року 1рина Дубовик з Киева, де вона навчалася, надюлала Короленков! до Полтави першого листа разом з рукописом свого литературного твору «Забытый дневника». Хоча цей лист не збер!гся, але, треба думати, що вона просила письменника оцiнити ïï твiр, який пропонувала для публiкацiï в журналi «Русское богатство». Тим часом Короленко був щлий рiк на лiкуваннi за кордоном, i коли вш влiтку 1915 року повернувся до Полтави, то ще застав тут рукопис 1рини Дубовик. Короленко прочитав його i надюлав вiдповiдь до 1рини за старою кивською адресою, де вона давно вже не проживала. I щойно пiзнiше, з шшого листа Короленка ми дiзнаемося: «У вiдповiдi я писав, що щоденник цiкавий, можливо, для оаб, близьких до автора, але загального iнтересу вiн не мае». I дал! «Надрукувати нiде не можна. У лист! своему, на ктвську адресу, я писав, що частково лiтературним е т!льки вступи» [5, 95].
На тему лгтератури 1рина Дубовик бiльше н!коли н!чого до Короленка не писала. Був ще один ïï лист до Короленка, коли в ïï житт сталося велике нещастя - помер ïï наречений, дорогий i коханий. 1рин тод! ледь виповнилося 20 роив, ш здавалося, що ïï життю настав шнець, н!кому вона не потр!бна, не залишилося нав!ть пром!нчика надiï. Як видно, вона вже забула про свш «Щоденник». Iï еп!столярний д!алог з Короленком у 1915 рощ - зовам про що !нше. Залишившись сам на сам з! своïм горем, вона не була впевнена, що витримае це страшне випробування, а тому звернулася за допомогою до людини, в духовну силу якоï в!рила. Думаеться, що лист Короленка, який ми наводимо нижче, - одне з тих послань до людини, як! прилучають ïï до людства; у ньому в короткий форм! викладеш загальнолюдськ! !деали, котр! осв!чували все життя великого гуман!ста, просветителя. Цей лист рятував в!д трагiчноï самотност!.
1рина Дубовик н!чого не забула з цього листа. У цьому ж 1915 роц! помер ïï батько, вона оплакувала також його. Недовге свое життя вона прожила без ам% без дггей, але завжди - з людьми i ради людей [5, 97].
Отже, 2 липня 1915 року Короленко з Полтави надюлав 1рин Дубовик щирого листа, який ми наведемо тут повнютю:
Вельмишановна 1рино Андрпвно.
Я цтком розумт спокусу, яка змусила Вас звернутися до мене, i я часто отримую так листи. Так багато горя завжди, а тепер особливо. Але що ж я скажу Вам у Вашому великому горi? Одна моя молода знайома, дочка одного з мой: друзiв, в якого трапилося це горе, i яке Ш видалося зовам нестерпним, знайшла деяке заспокоення у пращ для тших, стражденних, яких тепер так багато. Вона стала сестрою милосердя. Не сприймть це за пряму пораду i вказiвку. Я особисто Вас не знаю i не можу Вам щось радити. Це е лише стара, давно вiдома ютина, що варто перенести хоч частину уваги вiд свого горя на чуже, у будь-якш формi, - i воно стае легшим.
Бажаю Вам сили, щоб знайти бодай якесь заспокоення. А там -молодеть велика сила. Забувати - не треба, але заспокотися для дальшого життя треба, i можливо у самш пам 'ятi дорогих людей можна знайти джерело цeï сили.
Вол. Короленко.
Полтава, Мала Садова, № 1 [5, 95]. 1рина вибрала !нший шлях у житт! - шлях у науку.
Важкий шлях у науку. У 1918 роц! зашнчила бюлопчний ввддщ Вищих жшочих курав у Киев!. Шд час навчання на Курсах помер батько, довелося додатково працювати: давала приватн уроки, працювала у шпитал!. Пюля зашнчення Курав влаштувалася препаратором у майстерш школьного унаочнення, а вечори проводила в зоотом!чному кабшет Харшвського ушверситету, де вивчала пор!вняльну анатомто тд кер!вництвом професора Сушина П. П. У 1920 роц! «залишена для тдготовки до професорського звання з! стипещцею» при Харшвському ушверситетг Стипендп для
7
проживания не вистачало, пробувала працювати вчителькою, зате не залишалося часу для науково! пращ. У сусвдстга з 1риною жила сiм'я вiзника: старий iз хворою дружиною. Якось чоловiк л!г до лiкарнi - i 1рина запропонувала себе вихати замiсть чоловша. Майже два мiсяцi !здила легковим вiзником. Коняка була добра, 1рину вважали «веселим парубком», онуком старого i по-своему любили його. Заробгток вийшов непоганий [8, 63-64].
Незабаром професор Сушшн ви!хав iз Харкова, не було в кого вчитися, i 1рина вирiшила за всяку цiиу заробити грошей на фонд, щоб продовжити навчання. На той час на Пархомiвському цукровому заводi платили цукром. Поступила чорноробом. Працювала на фермi: зi сходом сонця бiгла «на наряд», додому приходила тсля заходу сонця. Похапцем умивалася i сiдала за книжки. Почала вивчати нiмецьку мову, готувалася до мапстерських iспитiв.
Зiбрала 4 пуди цукру i звернулася до Наркомосв^и Украши з проханням вiдрядити И для науково! роботи в Москш. В 1921-1923 роках працювала в Московському порiвняльно-анатомiчному iнститутi пiд керiвництвом академiка О. М. Северцова. На фунти продавала цукор i так жила. Примютили И в Будинку З'!зд!в, де майже не опалювалося, тому грiлася танцями. 1нколи на тч вставала кiлька разiв, щоб танцювати [8, 64].
Северцов був прекрасним керiвиикам, за його керiвництва 1рина Дубовик знаходила задоволення у пращ i переживала, що в не! не вистачить сили довершити свою тему. Порiвняльну анатомiю вона так любила, що коли генетик О. С. Серебровський запропонував 1риш квартиру, пайок i iише за умови, що вона перейде на генетику, то вона ввдмовилася.
У 1923 рощ Дубовик повернулася до Харкова, тут була зарахована штатним астрантом кафедри зоологи Харкiвського ушверситету. За 1924-1926 роки склала мапстерсьш iспити, захистила наукову (аспiрантську) працю «Розвиток оргашв кровообiгу хребетних», прочитала двi пробнi лекщ! на звання приват-доцента. Ця остання частина роботи, щоб стати приват-доцентом, натрапила на велик! перешкоди. На той час вважалося у науковому свт, що жшка i пробш лекцi!' е речi майже не сумюними. Протягом цшого року перед кожним засвданням ради професорiв (ниш -вчена рада) вона подавала заяву на дозвш прочитати пробш лекцп. Законних шдстав ввдмовити не було, але кожного разу рiшеиня вiдкладали до наступного засiдания. Нарешт декан факультету на власну вiдповiдальиiсть призначив пробш лекщ!. Все ввдбулося добре, ^ як згадувала сама 1рина Дубовик, спни ушверситету не завалилися, хоч виступала жiика [5, 66].
Перша лекщя на тему, яку вона сама вибрала: «Метамерiя голови хребетних» i друга на тему, яку визначив факультет: «Порiвияльна анатомiя нирок хребетних тварин», за що !й присудили звання приват-доцента.
У 1926 рощ на засвданш кафедри зоолог!! Харшвського унiверситету доповiла свою наукову роботу на тему: «Розвиток кровоносно! системи голови хребетних». Як результат, з астран-пв !! перевели в науков! ствробгтники [8, 109].
Але наукова праця в дшянщ чисто! морфолог!! перестала !! задовольняти, вона шукала нових метсдав роботи. Читала про нов! методи за кордоном. I !й, як кращш випускнищ асшрантури, Наркомосвгти Укра!ни дозволяе ви!хати в наукове в!дрядження до Шмеччини, але без грошового супроводу. Виршила по!хати за власний рахунок. У 1927-1928 роках в!с!м мюящв працювала в Берлш у трьох лаборатор!ях тд кер!вництвом ввдомих шмецьких професор!в. За !! спогадами, вся !! праця в лаборатор!ях проходила в дуже напруженому режим!: ввд 8 до 13 години - у проф. Роди Ердман з культури тканин, ввд 14 до 18 - у професор!в Кайбель ! Краузе з гютологп ендокринно! системи ! ввд 18 до 12 ноч! - у професора Еренделенбурга з ф!зюлогп залоз виутрiшиьо! секрецп. Заборонили пересилання грошей за кордон, голодувала, до того ще й господиня вигнала з помешкання. Радянське представництво у Берлш частково допомогло виклопотати трохи грошей.
8
Повернулася в Украшу. З 1929 року продовжила працювати в Харшвському ушверситет як науковий ствробгтник. За сумюництвом влаштувалася в рентгешвський шститут i на кафедру патолопчно1 ф1з1ологИ Харшвського медичного шституту.
Праця в аграрнiй наущ. В 1930 роцi ii призначили старшим спецiалiстом, завiдувала вiддiлом ендокринологл Украшського шституту тваринництва. Умови пращ були злиденш. Лабораторп жодно1. Професор В. Лисицький видiлив 1'й на фермi за 20 км ввд Харкова калька курей. Все лабораторне майно помщалося в ii маленьку сумку. Оперувала на лавцi бшя курника. Отримала неймовiрнi результати: кури втричi збiльшили несучiсть. На деякий час 1нститут тваринництва лiквiдували, 1рину Дубовик перевели в «бюро», вона продовжуе свою роботу в примщенш зоопарку. 1нститут вiдновили: 1рина отримала на допомогу асистента i лаборанта, знайшли примiщення у «зимовому сара! для птицi». Посеред сараю був великий басейн, де плавали качки, гуси, лебеду за перегородкою бобри, а в кутку ii лаборатс^я. Температура 4°С. До того, зоопарк запропонував кроликiв рiзних порiд i Дубовик вирiшила переключитися на прискорення росту молодняка. На основi дослвдв написала двi науковi працi: «Прискорення росту молодняка» i «Збiльшення стандартного росту породи». Шзшше 1рина в шмецькому журналi «Endokrinologie» прочитала статтю нiмецького професора Мюллера, який цитував ii роботи i користувався ii методом, працюючи з телятами [5, 66].
Шд кшець 1932 року 1нститут тваринництва був лiквiдований. Наукових спiвробiтникiв перевели до 1нституту експериментально1 ветеринарп. В 1933 роцi пере1хала до Ленiнграду, де працювала позаштатним викладачем кафедри фiзiологil Вшськово-медично1 академп у професора Леона Орбелi.
У 1934-1937 роках Дубовик завивала кафедрою нормально1 фiзiологil Вологодського ветеринарного шституту (Роия). Особливо важким був перший рш. Начальник навчально1 частини шституту пере^дував ii брудними пропозицiями. Полегшення настало, коли його виключили з партл i з iнституту за яшсь махшацл. За наукову i педагогiчну працю вона була нагороджена премieю (300 крб.). У «чш 1937 року затверджена у званш в.о. професора. У цьому ж рощ затверджена кандидатом бiологiчних наук. У зв'язку з лiквiдацieю шституту перейшла працювати до Пермського (тодi мiсто Молотов, Росiя) сiльськогосподарського шституту за конкурсом. З 1 жовтня 1937 року була призначена завiдувачем кафедри анатомп та фiзiологil сшьськогосподарських тварин. Кафедра займала двi аудиторп i кабiнет. Для дослiдження професора Дубовик I. А. шститут закупив рентгешвський апарат, обладнано лабораторто. Захист докторсько1 дисертацil перенесли на 1940 рш, бо кафедра була в стадп органiзацil. Велика тема НДР - «Вплив екзогенних факторiв на функщональну дiяльнiсть передньо1 частки гiпофiза» стала темою ii докторсько1 дисертацп.
Захист дисертацil 1рини Андр^вни Дубовик на науковий стутнь доктора бюлопчних наук вiдбувся 6 травня 1941 року в Лешнградському педагогiчному шституп iменi О. I. Герцена на засвданш вчено1 ради природничого факультету на тему «Про гормональну функщю передньо1 частки гiпофiза» [8, 79]. На жаль, з ВАК СРСР не надiйшло тдтвердження про присвоения Дубовик вченого ступеня доктора наук, тому восени 1945 року вона прийшла на кафедру фiзiологil домашшх тварин Львiвського ветеринарного iнституту як професор i кандидат бiологiчних наук [2]. 24 червня 1944 року була затверджена у вченому званш професора по кафеда анатомil i фiзiологil тварин [5, 97].
HayKOBi досягнення професора Дубовик I. А. Була допитливим i наполегливим дослвдником i дала науцi низку щнних досягнень. Мала 20 друкованих наукових праць, серед них 9 шмецькою i 4 французькою мовами.
Ii основнi науковi здобутки можна представити так. Найбiльший науковий iитерес являють собою працi з дiлянки вивчення внутрiшньоl секрецИ, у яких вона застосовуе оригшальну i досить смшиву методику. 1х результати е новим словом з усього, що на той час було ведомо в наущ. У працях, присвячених впливовi гiпофiза на
9
рют, вона досягла такого ефекту, якого до« ще не було - подвiйне чи нав!ть потрiйне збiльшення маси кролишв проти норми.
В експериментах, спрямованих на вивчення ролi гiпофiзарного гормону на дозрiвання яйцеклiтин, I. А. Дубовик через особливост методу, який вона застосувала, добилася рiзко виражено! стимуляцп яйцеклiтини у курей i розвитку iкри у жаби i навiть метання iкри у незвичний для цього час.
I нарештт, в серп робiт iз внутршньо! секрецл, I. А. Дубовик отримала щлком новi данi про взаемозв'язок нервово! системи i гшоф!за. Це питания в ендокринологп було нове i безсумнiвно важливе, тому що воно вiдкривало широк! перспективи розвитку [8, 56].
Науковi пращ професора Дубовик I. А. були вдом! в кол! спецiалiстiв з ф!зюлогп як в тодшньому Радянському Союз!, так i в Сврот. У 1933 рощ вони були представлен! в Академп наук (Лешнград) на виставщ «Досягнення науки за 15 рошв». Професор О. Немилов у тдручнику з ендокринологп включив и опис методу дп на гшоф!з як основний, у тдручнику наведен! також ii малюнки. Професор Дубовик I. А. була членом Лешнградського товариства природодослвднишв. В 1940 рощ була учасником Всесоюзно! виставки досягнень сшьського господарства, а ii !м'я занесене в книгу Пошани. На заседанн Паризько! академп наук ii праця про «гормони росту» була зачитана i подана до друку у працях Академ!!. Утрехтський ушверситет (Голланд!я) висунув проф. Дубовик I. А. кандидатом на Рокфеллерську стипендто за ii пращ на тему «Про взаемозв'язок вегетативно! нервово! системи i ендокринно!». На конгреа в Лондон! 1933 року вона була обрана членом М!жнародного товариства ф!зюлогп клгтини - International Society of Experimental Cytology.
Праця у Львовк Пвд шнець серпня 1947 року професора Дубовик !рину Андрпвну звшьнили з посади зав!дувача кафедри ф!зюлогп, а згодом в арх!в! шституту «пропала» !! особова справа. Довп роки про не! взагал! не згадували. А таемниця ii звшьнення була захована в протоколах партийно! (комунютично!) оргашзацп Льв!вського ветеринарного шституту за 1946-1947 роки, що збер!гаються у партийному арх!в! мюта Львова на вул. Буйка, 4.
Причина ii звшьнення пояснюеться зб!гом двох чиннишв. З одного боку, це кшька факпв з ii наукового життя, а з шшого, поява «Закритого листа ЦК ВКП(б)» у червн 1946 року. Цими фактами, що трапчно вплинули на долю !рини Дубовик, були: у 1927-1928 навчальному рощ упродовж 8 мюящв вона була на стажуванн у Берлш у ввдомих шмецьких професор!в - Еренделенбурга, Кайбля, Краузе i Роди Ердман (ж!нка); в 1933 рощ ii прийняли на конгре« в Лондон! в члени М!жнародного товариства експериментально! цитолог!!; у 1937 рощ ршенням ради професор!в Утрехтського ушверситету (Голланд!я) !! визначили стипенд!атом фонду Рокфеллера; з 20 надрукованих наукових праць 9 були шмецькою i 4 французькою мовами; у Львов!, а перед вшною у Молотов! (Перм, Роая) зверталася за можливютю ви!зду за кордон для проведення науково! роботи. На бвду, ва щ пункти з наукового життя виявилися якраз такими, проти чого був спрямований закритий лист ЦК ВКП(б) у справ! професор!в Клюево! i Роскша ввд 16 червня 1946 року, а це: плазування перед захвдною наукою, низькопоклонництво перед розтл!нною буржуазною культурою, улесливють перед вченими Заходу, друкування наукових статей в зах1дних журналах. В усш краш - в навчальних закладах i в наукових установах - почався масовий акт радянсько! шкшзици, так зван суди честт. Жертвою такого судилища стала професор Дубовик !рина Андрпвна.
Нижче наведемо калька витяпв з! збор!в комунюттв Льв!вського ветеринарного шституту за 1947 рш, щоб читач м!г сам уявити соб! ту атмосферу лют! i злоби, яка панувала тут у перш! повоенш роки.
Закритг партшт збори партШног оргатзацИ Львгвського ветеринарного тституту вгд 3 лютого 1947року (комутстгв - 39, кандидатов - 5).
Чеботарьов (директор): Щодо кафедри ф!зюлогп, то тут вживаються найбшьш р!шуч заходи, i я рашше допустився помилки, що згодився з нав'язаною мен!
10
кандидатурою професора Дубовик. Тшьки ввдмшна робота доцента Креймера рятуе положення на цш кафедрi. Замiсть професора Дубовик до нас направлять або товариша Петропавловського з Ульяновська, або товариша Павловського з Казан [10 , 11].
Обговорення закрытого листа ЦК ВКП(б) про справу професор1в Клюевог I Роскта - 4 серпня 1947року.
Кошко: На жаль, також у нашому колективi е подiбна людина - професор Дубовик. Працюючи в Харковi, вона зводила наклепи на всiх, i в Ленiнградi в Орбелi вона працювала тшьки 6 тижшв. Як вчений - и репутащя сумнiвна, а професор Заводський на И докторську дисертащю дав негативну рецензiю. Так само вона зводила наклепи на дирекщю i на партшну органiзацiю Молотовського сшьськогосподарського iнституту, коли там працювала [10, 30].
Чеботарьов: До Львiвського ветеринарного шституту товариш Дубовик потрапила випадково з милост полгтично! близькозорост людей з Мiнiстерства вищо! освгги. До нас вона прибула на початку навчального року, i ми змушен були прийняти И до нашого колективу. В Голландiю И запрошували без сумнiву не як науковця, а для обпльовування радянсько! науки. Вона i тут не раз заявляла, що у нас дшвська техшка, а щнними сучасними приладами, котрi е на кафедр^ вона навiть не вмiе користуватися.
Оргвисновки про професора Дубовик зроблеш: оголошено конкурс на завiдування кафедри фiзiологi!.
ЗакрытI парттт зборы вгд 3 вересня 1947року.
Креймер: Я хочу дещо розповюи про Дубовик. Наша наука е найпередовша наука. Дубовик, котра плазувала перед буржуазною наукою, писала листи до багатьох урядових установ, у тому чи^ до мiнiстра товариша Кафтанова з проханням перевести И до Голландн. 1й на територп нашо! держави не знайшлось жаби для роботи i тому !й треба !хати до Голландп. Мен вiдомо, що вона кiлька разiв друкувала сво! працi, так би мовити, слабенькi пращ в шкчемному журналi в Нiмеччинi, а потгм вже тут, у нас в шституп весь час демонструвала щ журнальчики студентам i дуже тшилася з того.
Професор Дубовик заслуговуе всякого осуду [10, 34].
Чеботарьов: Як вчений, як пращвник шституту вона не являе собою жодно! щнносп [10, 35].
Останнi роки життя у Харковi. Доктор фшолопчних наук 1гор Лосiевський так схарактеризував и останнi роки в Харковг «Вона померла 2 березня 1953 року тсля тяжко! хвороби за три дн до вiдходу в шший свiт «вождя всiх чаив i народiв» И. В. Сталша, якого вона ненавидiла i не приховувала цього почуття вiд сво!х харшвських родичiв i друзiв. Факт дуже важливий для розумiння особи одного з адресатов Короленка, про це поввдомив нам при передачi в Харшвську державну наукову бiблiотеку iменi В. Короленка документов з особистого архiву I. А. Дубовик и двоюрiдний брат Петро Костянтинович Корхов. I тепер ми знаемо, що до останшх сво!х дшв 1рина Андрнвна Дубовик залишалася духовною ученицею Володимира Галактюновича Короленка - непримиренного борця з тоталiтарними режимами - i царським, i бшьшовицьким. Нi, вона не боролася, але й не змирилася зi сталшзмом -цим страшним соцiальним злом» [5, 97].
Висновки. Професор Дубовик 1рина Андрпвна за свое життя (прожила 58 роив) пройшла довгий шлях митарств у рiзних трудових колективах i багатьох навчальних закладах тодшнього Радянського Союзу. Важке И життя почалося ще у батьшвському домi вiдразу пiсля смерт матерь ПотОм був пошук свого мюця у житп мiж лiтературною та науковою працею, вибрала науку. Але перед тим скуштувала ще пркий смак таких професiй, як препаратор, вчителька, вiзник, чорнороб. Наукову працю пiсля навчання у Киевi починала у Харшвському ушверситетт, працювала у Москш, знову повернулася до Харкова, була на стажуванн у Шмеччиш, шукала нових наукових iдей в дослвдних установах Лешнграду, а ввд 1934 року упродовж 13 рошв завiдувала кафедрою фiзiологi! у Воловд, пот^м у Пермi i нареш-п у Львiвському ветеринарному iнститутi. Тут потрапила тд нещадний прес радянсько! репресивно! машини, була звинувачена у схилянш перед захiдною наукою, «затаврована ганьбою» i
11
звшьнена з шституту. Одинокою, морально розбитою, важко хворою i забутою провела останш роки свого життя у Харковг
Довгий час була теж забута у науковому свт. Наш! тривал! пошуки фактов !з !! життя дали результати. По крупинках ми з!брали !х в арх!в! Льв!вського зооветеринарного шституту (хоч !! особова справа пропала), у державному арх!в! Льв!всько! област (ДАЛО, партгйний арх1в), у матер!алах Харшвсько! науково! б1блютеки !мен Володимира Короленка, i найбшьше документов !з життя проф. !рини Дубовик ми знайшли в арх!в! Пермсько! сшьськогосподарсько! академп (Роая). I сьогодш ми маемо повну бюграфто проф. Дубовик I.А., дв! !! фотограф!!, кшька котй офщйних документов i достатньо повний список !! наукових та науково-популярних праць.
Ы'я талановитого, наполегливого i допитливого укра!нського вченого в!дроджуеться.
Л1тература
1. Наказ № 99 по Льв!вському ветеринарному шституту вщ 9 листопада 1945 року, §9 // ф. Р-5, оп. 1, спр. 4.
2. Список викладацького складу // ф. Р-5, оп. 130/с, спр. 21.
3. Наказ № 175 по Льв!вському державному ветеринарному шституту вш 25 серпня 1947 року, §5 // ф. Р-5, оп. 1, спр. 8.
4. Професор Дубовик !рина // Льв!вська державна академ!я ветеринарно! медицини. - Льв!в, 2000.
5. И. Я. Лосиевский. «Это лишь старая, давно известная истина...» Письма В. И. Короленко И. А. Дубовик 1914-1915 гг. // Короленшвський зб!рник. Науков! статп та матер!али. - Харк1в: Сага, 2006. - С. 92-98 + Коп!! трьох лиспв В.Короленка.
6. О. М. Слобода. Ввдкриваемо ще одне !м'я: професор !рина Дубовик // Свгт Ушверситету. - 2016, ч. 1-2.
7. П. I. Головач. Дубовик !рина Андрпвна // Вчеш ушверситету: 1784-2014. Доввдник / Автор-укладач Михайло Падура. - Льв!в: Галицька видавнича сшлка, 2015.
8. Котя особово! справи I. А. Дубовик з Пермсько! сшьськогосподарсько! академп (2016 рш).
9. Г. I. Жаворонкова. Дубовик Ирина Андреевна: Вся жизнь - науке. - Пермь, 2016 (рукопис).
10. Протоколи партшних збор!в партшно! оргашзацп Льв!вського ветеринарного шституту // ДАЛО: ф. 588, оп. 1, спр. 15.
References
Nakaz № 99 po L'vivs'komu veterynarnomu instytutu vid 9 lystopada 1945 roku, §9 // f. R-5, op.
1, spr. 4. (in Ukrainian). Spysok vykladac'kogo skladu // f. R-5, op. 130/s, spr. 21. (in Ukrainian).
Nakaz № 175 po L'vivs'komu derzhavnomu veterynarnomu instytutu vid 25 serpnja 1947 roku, §5
// f. R-5, op. 1, spr. 8. (in Ukrainian). Profesor Dubovyk Iryna // L'vivs'ka derzhavna akademija veterynarnoi' medycyny. - L'viv, 2000. (in Ukrainian).
Losievskij. I. Ja (2006). «Jeto lish' staraja, davno izvestnaja istina...» Pis'ma V. I. Korolenko I. A. Dubovik 1914-1915 gg. // Korolenkivs'kyj zbirnyk. Naukovi statti ta materialy. - Harkiv: Saga, 92-98 + Kopii' tr'oh lystiv V. Korolenka. (in Ukrainian). Sloboda, O. M. (2016). Vidkryvajemo shhe odne im'ja: profesor Iryna Dubovyk // Svit
Universytetu. 1-2. (in Ukrainian). Golovach, P. I. (2015). Dubovyk Iryna Andrii'vna // Vcheni universytetu: 1784-2014. Dovidnyk /
Avtor-ukladach Myhajlo Padura. - L'viv: Galyc'ka vydavnycha spilka. (in Ukrainian). Kopija osobovoi' spravy I. A. Dubovyk z Perms'koi' sil's'kogospodars'koi' akademii' (2016 rik). Zhavoronkova, G. I. (2016). Dubovyk Yryna Andreevna: Vsja zhyzn' - nauke. - Perm' (rukopys). Protokoly partijnyh zboriv partijnoi' organizacii' L'vivs'kogo veterynarnogo instytutu // dAlO: f. 588, op. 1, spr. 15. (in Ukrainian).
Стаття надшшла доредакци 28.04.2016
12
