CC BY
57ПРОФЕСІЙНО -ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГІВ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ КОМПЕТЕНТНІСНО ЗОРІЄНТОВАНОЇ ОСВІТИ
Кириченко О.В.
Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Анотація. У статті запропоновані результати вивчення рівня та характеристика професійно-функціональної придатності педагогічних кадрів до інноваційної діяльності щодо зміцнення здоров’я учнів у сучасних умовах компетентнісно орієнтованого розвитку освіти.
Ключові слова: здоров’я, компетентнісно зорієнтована освіта, здоров’язберігаюча компетентність Аннотация. Кириченко А.В. Профессионально-функциональная характеристика готовности педагогов к инновационной деятельности в сфере компетентностно ориентированного образования. В статье представлены результаты изучения и характеристика профессионально-функциональной готовности педагогических кадров к инновационной деятельности по укреплению здоровья учащихся в современных условиях компетентностно ориентированного образования.
Ключевые слова: здоровье, компетентностно ориентированное образование, здоровьесберегающая
компетентность.
Annotation. Kirichenko A.V. The professional - functional characteristic of readiness of the teachers to рrogressive of activity in sphere œmpetence of focused education. In clause the results of study and characteristic of professional -functional readiness of the pedagogical staff to рrogressive of activity on strengthening health learning in modern conditions œmpetence of focused education are submitted.
Key words: health, œmpetence focused education, health preserving competence.
Вступ.
За останні 15 років чисельність населення України скоротилась більш як на 5 мільйонів осіб. Сьогодні в У країні зафіксовано один з найвищих у світі показників природного зменшення населення (6,4 на тисячу осіб) [9].
Стійка тенденція до зниження рівня здоров’я населення нашої країни, що спостерігається вже тривалий час, генерує актуальність пошуку дієвих важелів підвищення рівня спроможності педагогічних кадрів до реалізації визначених останнім часом на державному рівні стратегічних завдань щодо збереження та зміцнення генофонду української нації [14;15]. Особливою загрозою майбутньому країни слід вважати існуючий стан здоров’я і спосіб життя дітей і молоді. Нині кожна 5 дитина народжується з відхиленнями в стані здоров’я. У 90% школярів діагностуються захворювання. В середовищі підростаючого покоління різко прогресують хронічні хвороби серця, гипертонія, неврози, остеопороз, артрити, ожиріння тощо. Така ситуація становить реальну загрозу безпеці країни [9]. Отже підвищення рівня професійної компетентності педагогів щодо зміцнення здоров’я учнів вимагає модернізації їх підготовки в умовах інноваційного розвитку національної освіти.
Робота виконана за планом НДР Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Формулювання цілей роботи.
Метою даної публікації є вивчити рівень професійно-функціональної придатності педагогічних кадрів до інноваційної діяльності щодо зміцнення здоров’я учнів у сучасних умовах компетентнісно орієнтованого розвитку освіти.
Завдання дослідження.
1. Визначити професійно-функціональні характеристики якостей сучасного педагога, спроможного до дій, пов’язаних з формуванням здоров’язберігаючої компетентності учнів.
2. Вивчити рівень сформованості професійної компетентності до відповідних дій у слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у системі післядипломної педагогічної освіти.
Результати дослідження.
Формування здоров’язберігаючої компетентності учнів, як основної з переліку ключових компетентностей визначених українськими педагогами, передбачає насамперед оволодіння ними навичками щодо уміння вчитись [2;8;10].
У міння вчитися слід розуміти як цілісне індивідуальне психологічне утворення, яке має кілька складників та інтегрує психолого-особистісні характеристики учня зі змістовою й процесуальною основою учіння і характеризується розвиненою навчальною діяльністю. Тільки розуміючи діяльність як цілісний і багатофункціональний процес, можна обґрунтувати сутність поняття вміння вчитися та його компонентів з урахуванням специфіки навчальної діяльності, серед яких - мотиваційний (ставлення до навчання), змістовий (відомі й нові знання, вміння, навички), процесуальний (способи виконання діяльності на різному рівні складності). Ця структура вміння вчитись передбачає, що учень: сам визначає мету діяльності або приймає учителеву; проявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату, відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задачі; виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити, має уміння й навички самоконтролю та самооцінки [3;11;12;15].
Шляхи перебудови шкільної освіти на основі компетентнісного підходу ретельно вивчають С.П.Бондар, В.І.Маслов, О.В.Овчарук О.І.Пометун, О.Я.Савченко, Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков, О.І.Чернишов, Л.Г.Чернікова, Т.Б.Волобуєва В.Г.Кремень, О.Г.Кучерявий, Н.Б.Бухлова та ін. [1;3;10;11;12].
І.Г.Єрмаков актуалізує поняття життєвої компетентності і визначає його як знання, уміння, життєвий досвід особистості, необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального проекту Він вважає, що компетентне ставлення особистості до життя означає: потребу в самопізнанні, саморозумінні, самореалізації в різних видах творчої діяльності; володіння науковими знаннями про сутність «Я”, принципами й методами життєздійснення; усвідомлення, організацію свого життєвого шляху, особистісного розвитку; проблемне бачення свого життя; осмислене розв'язання міжособистісних суперечностей здатність до об'єктивної оцінки рівнів, сфер і меж поширення своєї життєвої активності; усвідомлену й адекватну оцінку результатів своєї життєдіяльності; високу культуруспоживання; відповідальне ставлення до свого життя, здоров'я; культуруфізичного розвитку; філософське, етичне осмислення свого життя [2;3].
Означимо сутність та зміст здоров’язберігаючої компетентності учнів на теоретичному рівні.
Компетенція - готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні уміння і навички, а також способи діяльності в житті для рішення практичних і теоретичних задач.
Компетентність - володіння людиною відповідною компетенцією що включає її особистісне ставлення до неї і предмета діяльності.
Складові елементи поняття „компетентність’: знання - набір фактів, що потрібні для виконання роботи; уміння, навички - володіння засобами і методами виконання певної задачі; зусилля - свідоме прикладання в певному напрямку ментальних і фізичних ресурсів; здібності - вроджена схильність виконувати певне завдання; мотивація змісту і діяльності; ціннісні настанови особистості; досвід творчої діяльності [2;3].
Здоров ’язберігаюча компетентність - це характеристики, властивості учня, спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я свого та оточення [12].
За результатами досліджень науковців І.Д.Беха, І.Г.Єрмакова, О.В.Сухомлинської О.Г.Кучерявого, В.Г.Кременя, М.М.Фіцули, О.В.Овчарук Н.І.Чабан, В.В.Краєвського, А.В.Хуторського визначимо головні професійно-функціональні якості сучасного педагога, придатного до дій в умовах компетентнісно зорієнтованого розвитку освіти [8;10;11;13;15].
Відповідно до вимог щодо формування здоров’язберігаючої компетентності в учнів педагоги повинні знати: сутність і закономірності розвитку особистості, анатомо-фізіологічні, психологічні та вікові особливості учнів; діагностику і методи визначення рівнів вихованості учнів; методи аналізу ефективності педагогічного управління процесом формування особистості дитини; теорію та методику національного виховання й навчання, специфіку роботи педагога, керівника та вихователя; принципи, форми й методи організації навчально-виховної роботи з учнівською молоддю різних вікових груп; принципи організації різних дитячих об'єднань, колективів та керівництва ними; методику сучасної навчально-виховної роботи з учнями у процесі їх розвитку та навчання в школі
Педагог повинен уміти: визначати конкретні завдання навчально-виховного впливу, виходячи із загальної мети національної освіти та виховання, рівня вихованості учнівського колективу і умов навколишнього середовища; володіти методами і формами організації навчально-виховного процесу, педагогічної діагностики та педагогічного прогнозування; визначати мету навчання і виховання у відповідності з рівнем розвитку учнів, будувати навчально-виховний процес на основі глибокого і систематичного вивчення дітей та підлітків, їх інтересів, запитів; регулювати і корегувати міжособистісні стосунки в учнівському колективі, проводити в ньому профілактику розмежування, конфронтації; формувати гуманні відносини зі школярами на рівні співпраці з урахуванням національних традицій; зробити колективне самоврядування ефективним виховним засобом; об'єднати зусилля всіх членів педагогічного колективу, які працюють у навчально-виховному закладі; налагоджувати стосунки з батьками учнів, вести педагогічну пропаганду, домагаючись єдності виховних впливів школи, позашкільних установ, сім'ї та громадськості; сприяти самовихованню, самоосвіті та саморозвитку дітей, підлітків та педагогів; використовувати у навчально-виховній роботі духовні надбання свого народу, традиції української етнопедагогіки; застосовувати принцип наукової організації педагогічної праці; аналізувати, узагальнювати й використовувати передовий педагогічний досвід і досягнення психолого-педагогічної науки, систематично підвищувати свою педагогічну кваліфікацію.
Сформованість готовності педагогічних кадрів до реалізації визначених якостей, знань, умінь, навичок та компетентностей на наш погляд і стане визначальним у забезпеченні модернізації процесу формування здоров’язберігаючої компетентності школярів і досягнення на цій основі підвищення у них рівня культури здоров’ я.
У попередніх наших публікаціях уже розглядалися проблеми, пов’язані з вирішенням завдань збереження та зміцнення здоров’я молоді [4;5;6;7].
З метою вивчення рівня готовності педагогів до інноваційної професійної діяльності за змістом формування здоров’язберігаючої компетентності учнів протягом поточногонавчального року нами було здійснено анкетування слухачів курсів підвищення кваліфікації Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Слухачам було запропоновано під час вхідної діагностики анонімно відповісти на питання, що були розроблені науковцями Міністерства освіти і науки України і, на наш погляд, характеризують їх готовність до вирішення проблеми [15]. В опитуванні взяли участь 162 педагоги з навчальних груп учителів початкової середньої та старшої школи в містах Харцизьк, Макіївка, Красноармійськ, Горлівка Донецьк. У межах цієї публікації ми не ставимо за мету дати повний аналіз всієї отриманої інформації, визначаючи тільки ту, на яку отримано найбільшу кількість стверджень Пріоритетні відповіді в кожному з них означені у відсотковому до загальної кількості вигляді. Отримані результати за змістом запропонованих питань представлено в наступному вигляді.
1. Чи завжди Вам цікаві новації та експерименти в педагогічній діяльності:
а) так - 136 (83,9 %); б) ні - 5; в) не впевнений - 21.
2. Скільки разів у минулому навчальному році Ви пробували застосувати будь-які новинки у своїй роботі: а) жодного разу - 9; б) 1-5 разів - 102 (62,9 %); в) 6 - 10 разів - 37; г) 11 - 20 разів - 7; д) понад 20 разів - 7.
3. Назвіть 2-3 основні причини, які гальмують упровадження нових педагогічних ідей і технологій: а) слабке фінансування нововведень - 112 (69,1 %); б) відсутність інформації про нові ідеї і технології - 38; в) слабкий зв'язок науки та практики - 77; г) брак часу та сил у вчителів - 59; ґ) консерватизм учителів, сила звички до старого
- 34; д) хвороба невдач від час використання нового -15; е) заздрість, пересуди колег по роботі - 9; є) відсутність підтримки з боку керівництва школи (органів управління) - 17; ж) не бачу необхідності займатися новим, оскільки традиційна система роботи дає позитивні результати - 5.
4. Чим для Вас приваблива інноваційна діяльність: а) цікаво створити щось нове, оригінальне, незвичайне -99; б) підвищується інтерес дітей до навчання та виховання - 120 ( 74,1 %); в) зростає авторитет серед батьків і дітей -65; г) радує підтримка адміністрації та органів управління - 29; ґ) підвищується статус серед колег - 33; д) усвідомлюєш власні здібності, зростає самоповага - 76; е) з'являється реальна можливість реалізувати себе, свої сили й здібності, досвід і майстерність - 63; ж) підвищується ефективність роботи, позитивний результат досягається за найменших затратах часу та сил - 66.
5. Назвіть внутрішні протиріччя, що заважають створенню та застосуванню нового: а) нові ідеї важко реалізувати на практиці - 55; б) неминучі поминки, невдачі, а це неприємно - 26; в) складно довести експеримент до кінця, переважає звичне - стереотип - 43; г) нерідко починаєш і закінчуєш. так як складно довести нове до досконалого - 57; ґ) немає впевненості, що нове буде краще старого - 45; д) ніхто не враховує додаткових витрат часу і сил для роботи по-новому - 85 (52,4 %); е) заважають сумніви: чи зможу я бути успішним в інноваційній або експериментальній роботі - 36.
6. Які нові педагогічні технології Ви могли б застосувати за сприятливих умов: а) колективна творча справа
- 110 (67,9 %); б) теорія вирішення винахідницьких задач - 36; в) колективна мисленнєва діяльність - 59; г) методика вивчення себе - 39; ґ) прискорення формування колективу - 20; д) теорія виховання партнерства - 28; е) теорія самовиховання - 56; ж) інше - 32.
7. Якими діагностичними методиками Ви володієте вільно: а) тестовими методики - 84; б) різними видами опитування - 92 (56,7 %); в) спостереженням (зі складанням протокол}) - 91; г) ситуаціями вибору - 38; ґ) рейтингом (взаємооцінка й експертні оцінки) - 4; д) соціометрією - 17; е) картами вихованості та навчання - 25; ж) методикою самооцінки - 26.
8. Якими ознаками готовності до створення новацій Ви володієте: а) орієнтуюся в структурі особистості -60; б) знаю основні закони, принципи, методики педагогіки - 98; в) знаю нові педагогічні ідеї і технології - 57; г) знаю сучасні «Я-концепції> - 63; ґ) знаю вікові, статеві та індивідуальні відмінності дітей - 122 ( 75,3 %); д) умію використовуватипсиходіагностику- 36; е) знаю технологію проведення експерименту- 27.
9. Чому Ви віддаєте пріоритет у цілях і цінностях життя: а) фізичному та психічному здоров'ю - 153 (94,4 %); б) вдалому сімейному життю - 109; в) цікавому колу надійних друзів - 79; г) корисним зв'язкам і знайомствам
- 38; ґ) матеріальному благополуччю - 91; д) можливостям загальнокультурногорозвитку - 69; е) можливостям професійного самовдосконалення - 81; є) діловій, професійній співпраці - 61; ж) свободі педагогічної творчості -77; з) творчій самореалізації поза своєю професійною сферою - 39; й) емоційно теплим стосункам між учнями -103.
10. Що вважаєте головним складовим успіху : а) реальність і конкретність задач у досягненні мети - 121; б) повну самовіддачу в будь-якій справі - 98; в) здоровий спосіб життя і турботу про здоров'я - 136 (83,9 %); г) уміння виправляти помилки та перероблювати неякісну роботу - 86; ґ) уміння вчитися у досвідчених фахівців -114; д) уміння орієнтуватися в обставинах - 95; е) рішучість і здатність до ризику - 50; є) відповідальність та почуття обов'язку - 110; ж) цілеспрямованість (уміння зосередитися на головному, не відволікатися на дрібниці) -57; з) організованість (раціональне використання часу й сил - 82; й) пошук та внесення новизни в процес і результат діяльності - 63; і) самопізнання та саморозвиток особистості - 75; ї) чесність перед людьми і самим собою - 84; к) творчість, співпрацю, партнерство, взаємодопомогу колег та друзів - 101.
Узагальнено за результатами вхідної діагностики слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогів у системі післядипломної освіти слід констатувати їх неготовність до ефективних професійно-функціональних дій у сучасних умовах компетентнісно зорієнтованої освіти. Додатково потребують розробки та впровадження в навчальний процес заходи, спрямовані на формування необхідної професійної спроможності педагогічних кадрів до діяльності за напрямками структурних компонентів змісту ключових компетентностейучнів.
Висновки:
1. Змотивованість педагогів щодо підвищення особистісної професійно-функціональної готовності до інноваційної діяльності в сучасних умовах компетентнісно зорієнтованої освіти, спрямованої на зміцнення здоров’я школярів, слід вважати незадовільною.
2. Абсолютна більшість педагогів, що взяли участь в анкетуванні, цікавляться новаціями та експериментами в педагогічній діяльності, але тільки за нижчим показником (1-5 разів) намагалися застосовувати будь-які новинки в своїй роботі. Г оловною причиною, яка гальмує впровадження нових педагогічних ідей і технологій, ними визначено слабке фінансування нововведень
3. Привабливість інноваційної діяльності вчителів обумовленатим, що підвищується інтерес дітей до навчання та виховання, в той же час серед внутрішніх протиріч, заважаючих створенню й застосуванню нового, є неврахування додаткових витрат часу і сил для роботи по новому.
4. Серед педагогічних технологій, якими володіють учителі, пріоритетними є колективна творча справа; діагностичних методик - опитування а ознак особистої готовності до створення новацій - знання вікових та індивідуальних особливостей школярів
5. Г оловними складовими успіху в реалізації завдань, пов’язаних з формуванням здоров’язберігаючої компетентності учнів, вважається здоровий спосіб життя та турбота про особистісне здоров’я.
Література:
1. Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес: Збірник організаційно-методичних матеріалів. - Донецьк: „Витоки”, 2007.
2. Єрмаков І.Г. 12-річна школа у контексті життєтворчої особистості II Директор школи - 2004. - № 13.
3. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник (за ред. Л.В.Сохань, І.Г.Єрмакова та ін.).
- К.: Богдана, 2003.
4. Кириченко О.В. Організаційна модель забезпечення навчально-методичної та наукової роботи з питань фізичного виховання учнівської молоді в навчальних закладах Донецького регіону II Матеріали науково-практичної конференції „Спортивна наука Донбасу”. - Донецьк, 2004.- С. 85-91.
5. Кириченко О.В. Концептуальні напрямки формування в старшокласників позитивного ставлення й мотивації до зміцнення особистого здоров’я та здорового способу життя в процесі допризовної підготовки II Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. -№ 4. - С. 112-121.
6. Кириченко О.В. Теоретичні та методичні засади формування основ культуриздоров’я у дітей дошкільного віку II Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту - Харків-Донецьк: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 11. - С.237 - 241.
7. Кириченко О.В. Науково-методичні аспекти фізичного виховання учнів за напрямками сприйняття ними цінностей олімпійського руху як особистісно значущих II Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту- Харків-Донецьк: ХДАДМ (ХХПІ), 2008. - № 4. - С.48 - 53.
8. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики I Під. заг. ред. О.В.Овчарук - К.: „К.І.С.” - 2004.
9. Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми „Здорова нація”. Проект II Урядовий кур’єр. Орієнтир. - 5 березня 2008 р. - № 43.
10. Кремень В. Наука продукує нові знання, освіта їх олюднює II Урядовий кур’єр. - 25 грудня2007 р. - № 242.
11. Кучерявий А.Г. Профессиональное самовоспитание будущихпедагогов в процессе их целосной подготовки -К., 1999.
12. Регіональна програма впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес. -Донецьк: Управління освіти і науки облдержадміністрації, Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2004.
13. Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посіблик - К.: Вид. Центр „Академія”, 2000.
14. Урядовий портал: http:II www.kmu.gov.ua
15. www.mon.aov.ua
Надійшла до редакції 07.04.2008 р.
