CC BY
129
УДК: 004.853:35.08
Атмов Олександр Олексшович,
кандидат наук з державного управлт-ня, доцент, начальник в1дд1лу правового забезпечення Нащональнт служби посе-редництва i примирення. Акимов Александр Алексеевич, кандидат наук по государственному управлению, доцент, начальник отдела правового обеспечения Национальной службы посредничиства и примирения.
Alexander Alexeyevich Akimov,
PhD in Public Administration., Associate professor, head of the legal department of The National Mediation and Conciliation Service.
ПРОФЕС1ЙН1 КОМПЕТЕНЦЙ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦ1В ЯК ЧИННИК МОДЕРШЗАЦП ВИЩО1 ОСВ1ТИ
Анотащя. У статт розглянуто питання застосування компетентшсно-го шдходу в системi вищо! осв^и, модершзацп змiсту украшсько! осв™, узгодження його iз сучасними потребами сусшльства та штеграцп до св^ тового освiтнього простору. Зокрема розглянуто психолопчну готовнiсть державного службовця до професшно! дiяльностi у eвроiнтеграцiйних умовах в контекст компетенцiйного пiдходу.
Ключовi слова: державна служба, державне управлшня, компетенцп, ев-роiнтеграцiя, психологiчна готовшсть до професшно! дiяльностi.
ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ КОМПЕТЕНЦИИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ КАК ФАКТОР МОДЕРНИЗАЦИИ ВЫСШЕГО
ОБРАЗОВАНИЯ
Аннотация. В статье рассмотрены вопросы применения компетентно-стного подхода в системе высшего образования, модернизации содержания украинского образования, согласование его с современными потребностями общества и интеграции в мировое образовательное пространство. Кроме того рассмотрено психологическую готовность государственного служащего к профессиональной деятельности в евроинтеграционных условиях в контексте компетенционого подхода.
Ключевые слова: государственная служба, государственное управление, компетенции, евроинтеграция, психологическая готовность к профессиональной деятельности.
THE PROFESSIONAL COMPETENCE OF CIVIL SERVANTS AS A FACTOR OF MODERNIZATION OF HIGHER EDUCATION
Abstract. The article deals with the application of competence approach in higher education, modernization of Ukrainian educational content, matching it with the contemporary needs of society and integration into the world educational space. Also considered psychological readiness of the civil servant to the profession in terms of European integration in the context of competence approach.
Keywords: public service, public administration, competence, European integration, psychological readiness to professional activity.
Постановка проблеми. бвропей-ський досвщ засвщчуе, що компетент-шсний тдхщ допомагае надавати дер-жавним службовцям не лише певний обсяг конкретних державно-управ-лшських знань, але й вщповщних психолопчних знань, управлшсько! культури i практики краш-члешв 6С для процесу прийняття ршень у на-щональних та наднащональнш шсти-туцшних системах бвропейського Союзу. О^м того, теоретична шд-готовка стосовно особливостей ста-новлення й розвитку шституцш 6С, правово! системи 6С, правових акпв у рiзних сферах внутршнього ринку 6С i вдосконалення практично! здат-ностi проводити системний аналiз з урахуванням досвiду вирiшення ана-логiчних питань у крашах-кандида-тах та членах бвросоюзу е чинником психолопчно! адаптаци державного службовця до професшно! дiяльностi в умовах штеграци.
Аналiз останнiх дослiджень i публжацШ свiдчить що компетент-
нiсний шдхщ до професшно! дiяль-ностi е предметом багатьох досл^ джень таких авторiв, як: О.Акiмов, С. Бушуев, С. Вещiков, Н. Володiна, К. бзерська, I. Зимня, С. Калаш-нiкова, О. Лебедев, В. Клименко, М. Пальчик, Н. Печенюк, I. Попок, О. Помету, С.Рубшштейн, В. Ри-балка, О. Сартакова. Н. Тализшо!, В. Шадрiков, А. Хуторський. Але питання впливу евро штеграцшних процеав на розвиток компетентшс-ного шдходу в навчаннi державних службовщв залишаються малодослi-джуваними.
Метою статтi е дослщження ком-петентнiсного пiдходу у навчанш та готовностi державного службовця до професшно! дiяльностi у евро штеграцшних умовах.
Виклад основного матерiалу. В сучасному суспiльствi змют освiти вiдiграе ключову роль у розбудовi нащонально! системи освiти Укра!-ни, забезпеченнi И iнновацiйного розвитку, приведенш у вiдповiднiсть до
европейських та св^ових стандарпв. Одним зi шляхiв модершзаци змiсту укра!нсько1 осв™, узгодження його iз сучасними потребами сусшльства, штеграцп до свiтового освгтнього простору е орieнтацiя на компетент-нiсний пiдхiд та створення ефектив-них механiзмiв його запровадження. У зв'язку з цим зростае роль вищих навчальних закладiв (далi — ВНЗ) у шдготовщ i випуску висококвал^ фiкованих спецiалiстiв в галузi державного управлiння.
Переорieнтацiя сучасно1 вищо1 освiти на eвропейськi стандарти передбачае насамперед тдготовку компетентного фахiвця, здатного практично дiяти, застосовувати ш-дивiдуальнi технiки й досвiд усшш-них дiй у ситуацiях професшно1 дiяльностi та сощально1 практики. Школи питання про компетентнiсть не постае так гостро, як у випадку, коли мова йде про професшне ста-новлення спещалюта в галузi державного управлiння.
Застосування компетентшсного пiдходу в системi вищо1 осв™ не замiнюe традицiйну для вггчизня-но! освiти систему "знання, умшня, навички", а створюе передумови для бшьшого та гнучкiшого наближення результапв освiти до потреб i вимог ринку пращ, подальшого розвит-ку осв^шх технологiй та системи осв™ в цiлому. За своею природою компетентшсний пiдхiд у навчаннi й освш е цiльовим. Навчаеться не просто спещалют широкого профшю, а людина, яка буде добре вмгти вико-нувати абсолютно конкретне коло робiт в галузi державного управлш-ня. Тому на нашу думку, варто роз-глядати компетентшсний шдхвд як
один з чинниюв модершзаци вищо1 освiти.
Сучасна ринкова економжа ви-магае появи нових спещалюпв, що володiють такими якостями як актившсть, креативнiсть, кому-нiкацiйнiсть, умiння працювати з людьми, самостшшсть, мобiльнiсть, конкурентоздатнiсть. Адже завдан-ня сучасно1 вищо! освiти полягае не тшьки в тому, щоб дати професiйнi знання, а й у тому, щоб шдготувати фахiвця, який глибоко розумie i знае свою роль у сусшльст, вмie творчо використовувати здобутi знання на практищ, вмie працювати з людьми, у колектив^ цiнуe колективний дос-вiд, прислухаеться до думки колег, критично оцшюе досягнуте та вшь-но спiлкуeться iноземною мовою.
Отже, майбутнш професiонал повинен володiти прагненням до самоосв™ протягом всього життя, осво1ти новi технологи, розумiти можливост !х використання, вмiти приймати самостшш рiшення, адап-туватися в соцiумi i майбутньому професiйному середовищi, працювати в команда бути готовим до пере-вантажень, стресових ситуацш i вмi-ти швидко з них виходити. У зв'язку з цим шдготовка компетентних фа-хiвцiв е одним iз прiоритетних за-вдань сучасно1 професшно1 освiти.
Виховання тако1 сощально i про-фесiйно активно1 особистост ви-магае вiд педагогiв сучасно1 вищо1 школи застосування абсолютно но-вих методiв, прийомiв i форм робо-ти. Щоб сформувати компетентного випускника ВНЗ в уах потенцшно значущих сферах професшно1 осв^ ти i власне життeдiяльностi, необ-хiдно застосовувати активнi методи
навчання, технологи, що розвива-ють, перш за все, тзнавальну, кому-шкативну i особистiсну активнiсть сьогоднiшнiх студента та слухачiв. Слiд зазначити, що при всш затре-буваностi компететшсного пiдходу поки що не склалося серед науков-цiв единого i стшкого розумiння як само! сутностi шдходу, так i його основних понять "компетентшсть" i "компетенщя".
Загальними для вах визначень компетенци е розумшня И як здат-ностi особистосл справлятися з рiз-ними задачами. Поняття "компетен-цiя" включае не тiльки когнiтивну й операцшно-технолопчну складовi, але й мотивацiйну, етичну, сощаль-ну, поведiнкову сторони (результата осв™, знання, умiння, систему цшшсних орiентацiй). Цi сторони тано пов'язанi в структурi загаль-но! компетенци особистостi, тому кожний компонент може впливати на розвиток шших компонентiв [10, с. 191-192]. Компетенщя проявля-еться в умшш здiйснювати вибiр, виходячи з адекватно! оцшки сво!х можливостей в конкретнш ситуацi!, i пов'язана з мотиващею на неперерв-ну освiту.
У формуванш компетенцГ! вир^ шальну роль вадграе не лише змiст освгти, але також i освiтне середо-вище ВНЗ, органiзацiя освiтнього процесу, освггш технологГ!, вклю-чаючи самостшну роботу студентiв тощо. Компетентнiсть — штегрова-на здатнiсть особистостi, яка набута у процеа навчання. Вона охоплюе: знання, умiння, навички, досввд, цiн-ностi та ставлення, яи можуть цiлiс-но реалiзуватися на практищ, тому компетентнiсть не може бути зведе-
на лише до фактичних знань. Таке розумшня компетентностi склалося у працях Н. Тализшо!, Н. Печенюк, В. Шадрiкова. Коли йдеться про компетентшсть як наслщок оволодшня знаннями, навичками, досвiдом, акцент робиться на тому, якими повин-ш бути цi знання, навички i досвiд. Коли ми розглядаемо компетентно-стi як особистюш новоутворення, то на перший план висуваються пи-тання структури цих новоутворень, компонентiв !х складових i зв'язкiв цих компонентiв [19, с. 10]. А. Ху-торський визначае компетентшсть як володшня людиною вщповщною компетенцiею, що включае !! особи-стiсне ставлення до не! i до предмету дiяльностi.
З позици iншого вченого В. Кли-менка компетентшсть виступае як характеристика усшшносп навчання, а компетенцГ! — як цш на-вчального процесу. На його думку це дозволить по-новому розглядати яюсть осв^нього процесу у ВНЗ [4]. О. Пометун розглядае компетентшсть як спещальним шляхом струк-турованi набори знань, умшь, нави-чок, спроможностей й ставлень, що дозволяють майбутньому фахiвцю визначити, тобто iдентифiкувати i розв'язувати незалежно вiд контексту проблеми, що е характерними для певного напряму професшно! дiяльностi [19].
З точки зору О. Лебедева компе-тентшсть в освiтi — це рiвень освi-ченостi [8]. Отже, компетентшсть у певнш дiяльностi — це набiр усього того, що дае змогу людиш успiшно впоратися з щею справою. Загаль-ною щеею компетентнiсного пiдходу е компетентнiсно-орiентована освi-
та, яка спрямована на комплексне за-своення знань та способiв практично! дiяльностi, завдяки яким людина устшно реалiзуе себе в рiзних галу-зях свое! життедiяльностi [5, с. 57]. За О. Лебедевим компетентшсний шдхщ — сукупнiсть загальних прин-ципiв органiзацi! освiтнього процесу i оцiнки освiтнiх результатiв [8].
Компетентнiсний пiдхiд перед-бачае чiтку орiентацiю на майбутне, яка проявляеться у можливосп по-будови свое! осв™ з врахуванням успiшностi в особистюнш i профе-сiйнiй дiяльностi. Компетентюний пiдхiд дозволяе: - перейти в профе-сiйнiй освiтi до орiентацi! на застосу-вання й оргашзащю знань; - поклас-ти в основу стратегш пiдвищення гнучкостi на користь розширення можливостей працевлаштування i виконання завдань; - орiентувати людську дiяльнiсть на нескiнчену розма!тiсть професшних i життевих ситуацiй [12, с. 17].
Побудова осв^нього процесу на основi компетенiсного пiдходу пе-редбачае: - постановку освгтшх щ-лей в контексп розвитку у студента та слухача здатност самостшно розв'язувати проблеми в сферi про-фесiйно! дiяльностi; - вiдбiр змюту професiйно! пiдготовки в освiтньому процеа, який спираеться на цiлiсне уявлення про сукупшсть навчаль-но-професiйних задач; - оргашзащю осв^нього процесу, яка спрямована на створення умов для формуван-ня у студенпв досвщу самостiйного розв'язання пiзнавальних, комушка-тивних, оргашзацшних, моральних та iнших проблем професшно! дiяль-ностi; - оцшку досягнутих резуль-татiв, яка передбачае альтернативу
перевiрцi нормованих змiстових одиниць - оцшку компетентност студента [16, с. 6]. Новий погляд на стандарти осв™ передбачае розви-ток у майбутшх фахiвцiв певного набору компетентностей.
Шдготовка спецiалiста повинна забезпечувати формування таких груп компетенцш: - академiчних компетенцiй - знання й умшня з ви-вчених дисциплш, здiбностi й умiння вчитися; - сощально-особистюних компетенцiй - культурно-цшшс-нi орiентацi!, знання iдеологiчних, моральних цшностей суспiльства i держави, умшня дотримуватися !х; - професiйних компетенцш — знання й умшня формулювати проблему, розв'язувати задач^ розробляти плани i забезпечувати !х виконання в обранiй сферi професiйно! дi-яльностi. Проблема впровадження компетентшсного пiдходу вимагае одночасного перетворення i змiсту, i форм осв^нього процесу. Причому змiненi форми повинш забезпечувати студентам не стшьки знання про компетенцГ!, скiльки виконання д^ яльностi на !! основi протягом всього часу навчання, а змют складе пред-метну основу ще! дiяльностi.
Тому процес компетентшсно! освiти повинен забезпечити: - вну-трiшню мотивацiю учiння як дже-рело саморуху; - самоорганiзацiю в процеа навчально! дiяльностi як умову оволодшня цiлiсною дiяльнiс-тю; - самодиференщащю, що дозволяе кожному визначати свш рiвень засвоення того чи шшого навчально-го матерiалу; - досягнення студентами особиспсно значущих резуль-татiв. Освiта, орiентована лише на отримання знань, означае сьогодш
орieнтацiю на минуле. Необхщшсть модершзацп вищо1 освiти дозво-ляе видiлити таи ключовi (базовi) компетентностi випускника ВНЗ: 1) прийняття активно1 життево1 i професшно1 позицп; 2) орieнтацiя на сощальне i професiйне самови-значення i самореалiзацiю, здатнiсть до самооргашзаци; 3) освоення ос-новних професшних навичок, прак-тичних умiнь у професшнш сферi; 4) формування й володшня профе-сiйними цiнностями й якостями, що вiдповiдають загальнолюдським нормам; 5) досягнення сучасного за-гальнокультурного рiвня i сформо-ванiсть професшно1 культури [17].
Дослiдники проблеми компетент-нiсного пiдходу доводять, що ключо-вi, життeвi компетенци виконують низку функцш, а саме: сприяють до-сягненню успiхiв у життi; шдвищу-ють рiвень якостi функцiонування сусшльних iнститутiв; дають змогу особистостi адаптуватися до житте-вого рiзноманiття в умовах вщкри-того свiтового простору [3].
Тому розглянемо системний характер процейв розвитку державних службовщв в контекстi вимог евро-пейсько1 штеграци. який, на нашу думку, найкраще забезпечуеться системою професшного навчання державних службовщв. А обгрунтоване й рацiональне поеднання умов розвитку та вимог щодо його зорieнтова-ностi й суп, стимулюе еволюцшний розвиток особистосп управлiнця державного органу у тюному зв'яз-ку з eвроiнтеграцiйними процесами. Слщ додати, що взаемозв'язок i вза-eмодiя розвитку особистостi державного службовця i eвроiнтеграцiйних вимог слугують чинниками форму-
вання потреби державних службов-цiв у навчаннi з питань европейсько1 та евроатлантично1 iнтеграцil [14, с. 11]. Завдання, яю встановлюють-ся европейськими вимогами перед цими виконавцями конкретизують потреби у навчанш кадрiв з питань европейсько1 та евроатлантично1 iн-теграцil, актуалiзують наявнi ресур-си та засоби, визначають орieнтацiю на задоволення навчально1 потреби всього персоналу чи конкретно1 особи [18, с. 14]. А безпосередньо джере-лом потреби у навчанш державних службовщв слугують вимоги щодо европе1заци державного управлшня, яю умовно подiляються на шститу-цiйнi та особистiснi.
Так, потреба в самовдосконаленш [18] виникае тод^ коли на орган дер-жавно1 влади i, водночас на державного службовця покладаються впер-ше новi функцil або завдання щодо реалiзацil iнтеграцiйних заходiв, плашв дiй i програм. Щойно зазначе-не потребуе вiд виконавцiв розвитку якостей, спрямованих на задоволен-ня духовних потреб, що кореспонду-ють iз европейськими цiнностями; шдвищення культурно-освiтнього рiвня вiдповiдно до европейського вимiру. Вимога щодо демократиза-ци суспiльно-полiтичного життя й розбудови громадянського суспiль-ства в Украlнi зумовлюе розширен-ня участi громадськостi в процесах прийняття ршень i загострюеться потребу в розвитку комушкативних умшь та навичок державного службовця у площиш ведення дiалогу з громадянами, сшлкування на широкий загал, упередження та розв'язан-ня конфлшпв, ведення переговорiв й досягнення домовленостей.
Осюльки самовдосконалення мае сво! обмеження — наявшсть суб'ек-тивного пiдходу до вибору напрямiв, шляхiв i засобiв удосконалення, вщ-сутнiсть комплексностi, обмежешсть особистих мотивiв i стимулiв, то ак-туалiзуеться потреба в професшно-му навчаннi. Важливiсть задоволен-ня останньо! пояснюеться вимогами щодо вдосконалення системи державного управлшня з позицiй ев-ропейського вимiру. Виконання цього важливого завдання шд силу висококвалiфiкованим фахiвцям i професiоналам з мiждисциплiнар-ною осв^ою з питань европейсько! iнтеграцi!. Зрозумшо, що отримати таку освiту можна лише в спещал^ зованому навчальному закладi з вщ-повiдними програмами, наприклад Нацюнальнш академi! державного управлшня при Президентовi Укра-!ни та !! регiональних iнститутах. Безпосередньо про наявшсть потреби в оргашзованому й керованому навчанш за европейськи зорiенто-ваними програмами й курсами свщ-чить розрив мiж реалiзованою про-фесiйною компетенцiею державного службовця та евроштеграцшними вимогами. Останнi охоплюють пре-ференцiю евроiнтеграцiйного вектора у внутршнш та зовнiшнiй по-лiтицi, що означае прагнення жити в просторi европейських цiнностей; взаемодоповнювашсть ринково! та соцiально! складово! в економщ, що забезпечуеться непорушнiстю права власност та свободи шдприемни-цтва тощо [13, с. 279]. Частковий пе-релш завдань не знижуе !х вагомiсть, а, навпаки, сввдчить про необхiднiсть комплексного пiдходу до зменшення розриву мiж европейськи зорiенто-
ваними вимогами й особистiсними компетенщями державного служ-бовця в рамках навчання.
Виникнення потреби в шдготов-цi, перепiдготовцi та шдвищенш квалiфiкацi! державного службовця — учасника евроштеграцшних процесiв викликае тод^ "коли !м необхiдна допомога для здшснення певних змiн у робоп в межах графiка й вщповщно до необхiдних стандар-тiв центральних i мiсцевих органiв виконавчо! влади, оргашв мiсцевого самоврядування" [18, с. 17]. Щойно зазначена потреба надзвичайно за-гострюеться за умови наближення вiтчизняних стандартiв державного управлшня до европейських стандарта. В цих умовах перед кожним рiвнем державно-управлшсько! iе-рархi! ставляться певш завдання, на основi яких формуються вимоги до професшно-особиспсних якостей державного службовця. Тому реал^ защя потреби в пiдготовцi, перепiд-готовщ та пiдвищеннi квалiфiкацi! пов'язана з шдвищенням ефектив-ностi й компетентносп державних управлiнцiв шляхом розвитку зд^ бностей визначати проблему, роз-робляти й ухвалювати компромiснi ршення, досягати загально! згоди, проводити консультацп й переговори. Специфiка розвиваючого про-цесу у форматi шдвищення квалi-фiкацi! визначаеться: необхiднiстю формування програм та курйв вiд-повщно до кола проблем, якi вир^ шуватиме державний службовець; певними термiнами, вiдведеними для отримання знань й практичного ввдпрацювання вiдповiдних умiнь та навичок. Окрiм зазначеного важ-ливим е психолопчний супровiд
розвитку особистосп державного службовця в системi професшно1 освiти. Адже европейська штегращя як важлива складова й, одночасно, характеристика культурно-цивш-зацшно1 системи значно впливае як на окремого громадянина, так i на всю сшльноту. Це проявляеться у змМ сощально1 реальностi через ви-никнення нових сощальних ролей, нових видiв дiяльностi i групових норм, а також шляхом появи велико! кiлькостi невизначених сощальних ситуацш, внаслiдок яких, особа взагалi не мае визначених припиав щодо мети й резулыапв свое1 дiяль-ностi [2, с. 107].
Ефектившсть розвиваючого про-цесу значною мiрою залежить вiд його спрямування. При цьому слщ враховувати змшу навчально1 па-радигми: вщ шформативно1 до роз-вивально1 [15, с. 51]. Внаслщок на-вчально-освпшх парадигмальних змiн розвиток особистостi державного службовця пов'язаний з вир^ шенням нових завдань (В. Кремшь): формування "штеграцшноГ свщо-мостi в частиш розумiння особисто1 важливостi в процесах зближення з крашами бвропейського Союзу; формування або активiзацiя пси-холопчно1 установки на навчання упродовж життeдiяльностi; оволо-дiння сучасними технолопями нав-чання та освоення знань; набуття або удосконалення умiнь та навичок з реалiзацil теоретичних знань у про-фесiйнiй дiяльностi; формування у державного службовця шновацшно-го типу дш та мислення; ращональне спiввiдношення теоретично1 i прак-тично1 складових у навчаннi й освт; пiдготовка професiоналiв, здатних
функцiонувати в глобальному жит-тевому та професшному, як реальному, так i вiртуальному, просторi. За цих умов вбачаеться актуальним збереження вiдчуття патрiотизму, iдентифiкацil себе як громадянина держави Украша [7].
Налагодження ефективно1 д^ яльностi в рамках европейсько1 ш-теграцil значною мiрою залежить вщ розвитку здiбностей державного службовця, його потреб та штере-сiв. Здiбностi перебувають у тiсному взаемозв'язку з потребами, бшьше того, вкупi iз схильностями, нахила-ми, бажаннями й прагненнями здiб-ностi детермiнують п чи iншi потреби. Останш слугують джерелом соцiально-психологiчноl активностi державного службовця, вщобра-жають його стан i рiвень розвитку. Здiбностi й потреби особистосп по-еднуються в дiалектично суперечли-ву пару, оскшьки "реалiзацiя здi-бностей призводить до задоволення потреб i, навпаки, потреби адекватно реагують на розвиток здiбностей" [6, с. 47]. У контексп вимог евро-пеlзацil державного управлшня до-цiльно говорити про здiбностi державного службовця як европейськи зорieнтованi дiяльнiснi потреби i потреби як цiлеспрямованi здiб-ностi для самооцiнки, управлiння психоемоцшним станом, прийняття рiшень, спiлкування й самостшного мислення.
Доцiльно згадати тезу С. Рубш-штейна щодо ролi внутршньо1 пози-цП як внутрiшньоl умови, через яку переломлюеться вплив зовшшнього середовища. В контексп дослiджу-вано1 проблеми вплив на ставлення державного службовця до профе-
сшно! дiяльностi в умовах евроште-грацп вiдбуваеться в рамках вимог европе!заци державного управлiння. Важливим е те, що професшне само-визначення мае кшька аспектiв, якi зумовленi вшом, досвiдом, освiтою, мотивами, життевими й професшни-ми цiлями державного службовця. Тобто його внутршня позицiя щодо европейських справ може як форму-ватися вперше, так i коригуватися у процеа взаемодi! iз нацюнальними та европейськими iнституцiями, в системi державно! служби та пiд час навчання в системi пiдготовки, пе-репiдготовки та пiдвищення квал^ фшаци державних службовцiв. I вiд того, який характер — розвиваючий чи формуючий носитиме навчання, значною мiрою залежатиме чiткiсть, конкретнiсть й адекватшсть вну-трiшньо! позицi! державного службовця вщносно евроiнтеграцiйних процеав, бачення свое! участi у ви-конаннi вимог европе!зацГ! i, як на-слiдок, визначення особиспсно-про-фесшно! ролi й мiсця в них.
Специфша розвитку доросло! лю-дини та iмперативний характер за-вдань з реалiзацi! проевропейських заходiв дещо змшюють i послщов-нiсть стадш формування внутрш-ньо! позицi! державного службовця. Якщо, за твердженням С. Рубшштей-на, в юнацькому вщ стадп вибору професi! спiввiдносяться як "хочу" -"можу" - "треба" [9, с. 26], то в систе-мi державно! служби першочергово актуалiзуеться стадiя "треба". Якщо внутршня позицiя знаходиться пiд впливом iмперативу "треба", то на практицi це означае перехщ вiд ство-рення умов i мотивацi! для розвитку особистостi державного службов-
ця до штучного втручання у процес його саморозвитку й професшного визначення. Тобто знання цих стадш необхвдно для формування системи мотиваци i, з !! допомогою, органiза-цГ! методологiчно правильного роз-виваючого процесу, який передбачав би також використання стадш "хочу" й "можу". Трансформащя вказа-них еташв в особисту психолопчну установку державного управлiнця сприяють активiзацi! його творчих здiбностей, допомагають сшввщне-сти власний потенцiал з професш-ними цiлями.
Висновки. Узагальнюючи за-значимо, що передумови розвитку особистосл державного управлiнця мають дуальний характер, оскшьки, з одного боку, охоплюють визначення кола, змюту й характеру вимог европе!заци державного сектору, а з шшого — передбачають наявшсть вiдповiдних професшних, психо-лого-педагогiчних, соцiальних i на-вчальних умов. У свою чергу вимоги щодо европе!зацп державного управ-лiння, формуючи завдання для рiз-них iерархiчних рiвнiв державного управлшня i конкретизуючи перелiк професiйно-особистiсних умшь та навичок необхiдних для !х виконан-ня, стають фактором розвитку фа-хiвця з евроiнтеграцiйних процеав. Таким чином умови розвиваючого процесу сприяють професшному, ос-в^ньому й культурному росту державного службовця, а вимоги щодо европе!заци слугують фактором роз-виваючого процесу. Основою роз-витку державного службовця е його внутрiшня позищя як система реально дшчих мотивiв по вiдношен-ню до евроштеграцшних процесiв,
самоусввдомлення та вщношення до себе у контексп вимог европейаци державного управлшня.
Таким чином можемо зробити висновок, що компетентнiсний шд-хщ е одним iз сучасних пiдходiв до розробки змiсту освiти. Компетент-нiсний пiдхiд у вищiй освт - ме-тодологiчний напрямок систем-но-дiяльнiсного пiдходу до змiсту шдготовки спецiалiстiв, в основi якого лежать категори "компетент-нiсть" i "компетенщя". З введенням компетентнiсного пiдходу до систе-ми вищо! освiти у ВНЗ з'являеться можливють якiсних змш у шдготов-цi випускникiв, перешдготовщ та пiдвищеннi квалiфiкацil державних службовщв. Такий пiдхiд у систе-мi пiдготовки вищо! освiтi сприяе шдвищенню рiвня компетентностi студентiв та слухачiв, зокрема 1хньо! мобiльностi i стшкосл до життевих викликiв.
Оскiльки знання, умшня, нави-чки й вщношення самi по собi ще не роблять випускника або державного службовця компетентним, що е причиною вщсутносп основи для психолопчно! готовностi до про-фесшно! дiяльностi в умовах евро-пейсько! штеграци. ПiдГрунтям для появи щойно згадано! готовностi слугують професiйнi компетенци та компетентности якi виокремлюють-ся внаслщок штеграци елементiв со-цiально-психолого-iндивiдуального, дiяльнiсного i генетичного вимiрiв особистостi державного службовця в едине щле. Чинником упорядкуван-ня, структурування i трансформаци властивостей державного службов-ця у професiйнi компетенцil слугують iмперативи eвропеlзацil дер-
жавного управлшня, вимоги щодо налагодження ефективного сшвро-б^ництва у державному, сусшльно-му i мiжнародному секторах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -
1. Атмов О. О. Анал1з навчальних програм професшно! шдготовки державних службовщв в умовах евроштеграцп / О. О. Аюмов // Науково-виробничий журнал: Кла-сичного приватного ушверситету 2009. — № 3. — С. 175-160. — (Сер1я " Держава та регюни").
2. Бша книга нацюнально! осв1ти Укра-!ни / Т. Ф. Алексеенко В. М. Анщен-ко Г. О. Балл та ш.; за заг. ред. акад.
B. Г. Кременя; НАПН Украши. — К.: Ки1вськ. ун-т 1м. Бориса Гр1нченка, 2011. — Вид. 3. — 342 с.
3. Драч I. I. Компетентшсний пщхщ як зас1б модерн1зацН зм1сту вищо! осв1ти / I. I. Драч // Проблеми осв1-ти: [наук. зб.] / кол. авт. — К.: 1н-т 1нновац. технолог1й 1 змкту осв1ти МОН Укра!ни. — 2008. — Вип. 57. —
C. 44-48.
4. Клименко В. А. Образование в современном обществе: проблемы и перспективы развития: монограф1я / В. А. Клименко. — Минск: БНТУ, 2007. — 294 с.
5. Зеер Э. Ф., Павлова А. М, Сыма-нюк Э. Э. Модернизация профессионального образования: компетент-ностный подход: учеб. пособие. — М.: Московский психолого-соц. институт, 2005. — 216 с.
6. Клетков О. I., Кучерявий I. Т. Творч1 резерви особи (Курс практично! ф1-лософп). — К.: Вища школа, 1995. — 163 с.
7. Кремть В. Г. Формування особисто-ст1 професюнала в контекст1 вимог XXI столптя // Педагопчний про-цес: Теор1я 1 практика педагопчно!
психологи: Зб. наук. пр. — К., 2005. — Вип. 3. — С. 10-20.
8. Лебедев О. Е. Компетентностный подход в образовании // Шк. технологии. — 2004. — № 5. — С. 3-12.
9. Лукина В. С. Исследование мотивации профессионального развития // Вопросы психологи. — N° 5. — 2004. — С. 25-32.
10. Мойсеюк Н. G. Педагопка: навч. поабник / Н. 6. Мойсеюк. — [5-те вид.]. — К., 2007. — 656 с.
11. Мухина С. А. Соловьёва А. А. Современные инновационные технологии обучения. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. — 360 с.
12. Новжова Л. М. Болонський процес у ди кредитно-модульно! систе-ми навчання: навч. поаб. / за ред. М. I. Приходько, С. Т. Золотухша. — Павлоград: ЗП1ЕУ, 2006. — С. 17.
13. Основи европейсько! та евроатлан-тично! штеграци Укра!ни: навч. по-аб. / В. В. Говоруха, В. Г. Бульба, Ю. П. Сурмш та ш.; за заг. ред. ака-демша НАН Укра!ни В. П. Горбу-лша. — К.: ДП "бвроатлантикш-форм", 2006. — 416 с.
14. Пдвищення квалiфiкацli державних службовщв: вивчення потреби та оргашзащя навчання: зб. наук. пр. / кол. авт. — К.: Вид-во УАДУ, 2000. — 148 с.
15. Протасова Н. Г. Теоретичш основи навчання державних службовщв у систем! шдготовки та пщвищення квал1ф1каци: навч.-метод. пос1б. -К.: Вид-во УАДУ, 2000. — 160 с.
16. Разработка программ подготовки профессорско-преподавательского состава к проектированию образовательного процесса в контексте компетентностного подхода: монография / под ред. Г. А. Бордовского, Н. Ф. Радионовой, А. В. Тряпицы-на. — СПб.: Изд-во РГПУ им.
A. И. Герцена, 2010. — 243 с.
17. Розвиток вищо! освгти Укра!ни в умовах глобал1заци // Держава та регюни. — 2009. — № 1. — С. 211218.
18. Теоретико-методолог1чне обгрунту-вання 1 методика вивчення потреби в навчанш державно-управлшських кадр1в з питань европейсько! та евроатлантично! штеграци Укра!-ни: монограф1я / В. Г. Понедшко, О. М. Хмелевська, Ю. О. Молча-нова;за заг. ред. В. I. Лугового,
B. Г. Понедшко. — К.: Вид-во НАДУ, 2005. — 84 с.
19. Чернова Ю. К. Технология реализации компетентностного похода при подготовке специалистов // Вектор науки ТГУ. — №1 (1). — 2010. —
C. 10-14.
