CC BY
29
УДК 351
G. В. Болотiна,
кандидат ф1лософсъких наук, Донбаська державна машинобуд1вна академ1я, м. Краматорсък
КОМПЕТЕНТН1СНИЙ П1ДХ1Д В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛ1НН1: СТАНОВЛЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦ1Я
Постановка проблеми. У цшому глобалiзацiя трактуеться як досить неоднозначний процес, що дае як новi можливосп, так i нечуванi ранiше ризики та небезпеки. В умовах системного ускладнення, по-силення динамiки соцiальних змш та зростаючо! функцюнальнох диференщаци ввдбуваеться руйна-цiя усталених зв'язкiв та попередшх форм оргашза-ujl' життя в Укра1ш, що й обумовлюе нагальну потребу у формуванш нових, переважно щншсно-нор-мативних принцитв сучасного суспiльного роз-витку, звертаючи посилену увагу на «гнучш» сощо-культурнi детермiнанти: вiдповiдальнiсть, довiру, солвдарнють, справедливiсть, поряднiсть тощо.
Найважливiшими властивостями сучасних управлiнських технологiй е 1х системнiсть (немож-ливо безкарно змiнювати системи, потрiбно бачити систему в цшому), комплекснють i збалансованiсть тдходу. Якщо не покарати свiдомих зловмиснишв, що спотворюють попередню систему, не надавши новiй системi принципово яшсних ознак (вадповвд-нiсть на нацiональний менталитет плюс ефектив-нiсть економiчна, сощальна i гуманiтарна), то сама система, як продукт невдалих експеримеипв, жорс-токо помститься, "ввдтанцьовуючи" свiй нищiвний танок на найуразливiших верствах населения, не го-тових i не здатних до супротиву.
Особливiстю державного управлшня в кра1ш виявився так званий дуалiзм, коли утверджения Ук-рашою системи державного управлiния супрово-джувалось становленням ринку i утвердженням системи державного управлiния. На жаль, процеси, по-збавленi елементарних моральних принципiв, що розпочалися з кадрово! полiтики i "увiичалися" роз-базарюванням (нищiвною приватизацiею) загально-народного добра, негативно позначилися як на роз-витку державного управлiння, так i на якост та щн-ностях ринку.
Основною тенденщею змiн в державному уп-равлiннi стало перенесення управлшських методiв i технологiй з комерщйно! сфери в державну. Ключо-вим механiзмом модершзацл системи державного управлiння е розробка i впровадження адмшютра-тивних стандартiв та регламентов державних i муш-ципальних послуг з широким використанням мож-ливостей шформащйно-комушкащйних технологiй.
Недолiки менеджерiального пiдходу до державного управлiння спровокували появу ново1 управлшсько1 моделi, що отримала назву «Good Governance», або «належне управлшня» та пошири-
лась у таких крашах як Японiя, Iндонезiя, Нова Зе-ландiя, Нiмеччина, Бразилiя. В основному нова парадигма орiентована на подолання таких недолтв нового державного менеджменту, як другоряднють вирiшения соцiальних проблем i, як наслвдок, тдви-щення рiвня сощально1 нерiвностi та бiдностi, особливо в крашах, що розвиваються; ерозiя ролi дер-жави i державних службовщв в суспiльних ввдноси-нах; акцеит на унiверсальностi пропонованих мето-дiв реформувания замiсть облiку шститущйного контексту кожно1 кра1ни.
Очiкування намiрiв пов'язанi з оцiнкою реаль-них цiлей, позначаючи особистюне бажания викоиу-вати взят зобов'язання належним чином, на вiдмiиу вiд безпосередньо техшчно1 спроможност !х вико-нания, що ввдображаеться в концепт компетентности. Як професшна квалiфiкованiсть компетентнiсть мае бути доповнена особистюною зацiкавленiстю, тдтверджуючи нагальну потребу соцiуму, ввдобра-жеиу в надзвичайно популярному сьогоднi компе-теитнiсному пiдходi, спрямованому на формування нових видiв компетентности, якi ввдображали б не лише рiвень здiбностей, а й рiвень мотивацiй, як i мають забезпечити iнновацil, креативнють, актив-нiсть, прагнення до вдосконалення та здатнiсть ефективно ствпрацювати у взаемодп з iншими.
Професiйна тдготовка державних службовцiв в якост ключового мае саме морально-етичне спря-мувания, оскшьки орiентуе на формування таких якостей, як посилена вiдповiдальнiсть, толераит-нiсть, чеснiсть, поряднiсть, справедливiсть, ям в щ-лому й складають комплекс так званих «довiро-мо-делюючих» чеснот.
Анал1з останн1х досл1джень. Провiднi вченi, економюти i фахiвцi в галузi менеджменту в останш два десятилiття придiляють значну увагу вивченню й аналiзу компетенцiй в управлiннi персоналом. Ос-новнi теоретичнi розробки з компетенцш персоналу були визначенi в працях зарубiжних вчених: Д. Бертрама [1, 2], Д. Кембелла [3], Г. Хамела i К. Проха-лада [4] та ш. Вгтчизняш науковцi Д. П. Богиня, О. А. Гршнова [5], Л.е. Довгань [6] А.М. Колот [7], 1.В. Розпутенко [8] та iншi звертаються до вивчення й аналiзу компетенцiй в управлшш персоналом. Вод-ночас у реальнш господарськш практицi питания, що пов'язаи з методичними i практичними напря-мами розробки i впроваджения заходiв щодо тдви-щення ефективно1 дiяльностi фахiвцiв, як генеру-ють новi вде1 з розробки iнновацiйних видiв продук-
щ! та ноу-хау, на основ1 формуванням моделей клю-чових корпоративних вимог до компетенцш пращв-нишв залишаються ще недостатньо виршеними.
Мета статтi - анал1з умов формування компе-тентнюного тдходу та ново! европейсько! модел1 публ1чного адмшстрування в Укра!ш з облшом на-щонально! специф1ки держави 1 суспшьства.
Виклад основного матерiалу дослщження. Загальн принципи оргашзацп державного управлш-ня в рамках модел1 «Нового Державного Менеджменту» були сформульоваш ввдомими Геологами 1 практиками цих реформ Д. Осборном 1 П. Пластри-ком, як вони назвали принципами оновлення сучас-них систем управл1ння [9]. Перерахуемо !х:
1. Розвивати конкуренцiю м1ж постачальни-ками (виробниками, постачальниками) громадських послуг.
2. Розширювати права громадян, передаючи контроль за д1яльшстю урядових установ з рук чи-новнишв-бюрократгв безпосередньо громадам.
3. Ощнювати роботу заклад1в не за витратами, а за виход1в, результапв.
4. Керуватися метою (мю1ею), а не законами 1 правилами.
5. Перетворювати ктентгв у вшьних спожива-ч1в, надаючи !м виб1р - мгж школами, навчальними програмами, вар1антами надання житла 1 т. п. Пере-осмислити саме поняття «кл1ент державно! оргашза-цИ».
6. Попереджувати виникнення проблем.
7. Заробляти бшьше, шж витрачати.
8. Децентрал1зувати управлшня, вносити в роботу дух ствробггництва 1 взаемодопомоги.
9. Вшдавати перевагу ринковим мехашзмам перед бюрократичними.
10. Зосередитися не стшьки на надання послуг, скшьки на стимулювання (катал1з) виршення вини-каючих у суспшьств1 проблем ус1ма секторами -державним, приватним 1 некомерщйним. Вищеви-кладеш принципи 1 характерш риси дозволяють зро-бити висновок про те, що в реформах нового державного менеджменту дом1нують дв1 тенденцн: еко-ном1чна маркетизащя 1 оргашзацшна дебюрократи-защя.
Для вдосконалення громадського управлшня застосовувався досввд управлшня в економ1чному сектор1, в управл1нш комерщйними тдприемст-вами, оскшьки вш за визначенням ор1ентований на оптишзащю, ефективнють 1 гнучшсть.
У рамках концепцл нового державного управлшня до основних завдань реформ державного уп-равл1ння належать: зниження державних витрат; тдвищення якост виконання державою сво!х функ-цш; пол1пшення системи надання публ1чних послуг оргашзащям 1 громадянам; змщнення та тдви-щення дов1ри до влади з боку суспшьства 1 приватного сектору.
Вперше поняття «Good Governance» з'явилося на порядку денному у 1992 р. на щорiчнiй конфе-ренщ! Свгтового банку в сферi економiчного роз-витку [10].
Головна мета будь-якого управлшця в публiч-нiй чи приватнш сферi - досягнути максимально! ефективностг, дieвостi й результативности з мшма-льними затратами ресурсiв, часу i зусиль. Основне ж завдання, яке сто!ть перед публiчним управлш-цем, вiдмiтне вiд завдання бiзнесового управлiнця. Якщо бiзнесовий управлiнець своею дiяльнiстю прямо впливае на отримання прибутку певно! тд-приемницько! одинищ, то публiчний управлшець -на яшсть життя громадян певно! адмшстративно-територiально! одинищ чи держави в цшому. Пуб-лiчний управлiнець дбае про те, як найрацюналь-шше використати публiчну iнфраструктуру для ви-робництва публiчних благ та задоволення суспшь-ного iнтересу.
Держава «зникае» на наших очах: видозмiню-ються !! функцп i прерогативи, влада перетворю-еться i змiнюеться !! природа, формуеться мереже-вий полгтичний простiр тощо. Процес трансформа-щ! держави протшае на тлi нових явищ сучасностi, що знаходяться деколи в глибокому протирiччi один з одним: глобалiзацi! та сталого розвитку; нового свтового порядку i будiвництва об'еднано! Свропи; формування багатополярного свгту i прогнозiв щодо майбутнього згткнення цивiлiзацiй. Iсторичнi ви-клики сьогодення вимагають змiн всiе! архгтекто-шки сощальних процесiв.
У даний час адмшютративш реформи вплива-ють на рiзнi сфери i рiвнi держави i суспшьства. На-щональш програми у галузi освiти, охорони здоро-в'я, науки здiйснюються на mi вибудовування влад-но! вертикалi, змiцнення основ федералiзму, пере-творень на мушципальних рiвнях влади. Не в« про-цеси, що вiдбуваються надежною мiрою усввдомлю-ються i концептуалiзуються. Але очевидно, що для реалiзацi! численних сощальних i державних про-грам суспшьству необхiднi висококласнi фахiвцi, якi будуть !х реадiзовувати, ствввдносячи об'ек-тивнi вимоги життя з об'ективно досягнутим рiвнем науки управлiння.
У 80-х роках ХХ ст. в США i Великобританi! домiнувала концепщя мiнiмiзацi! держави. У Схвд-нiй Сврот i СРСР у цей перюд назрiвада криза «державного соцiалiзму». Новi пiдходи до публiчного адмiнiстрування, реалiзованi в Сврот впродовж двох останнiх десятилiть ХХ ст. залишили, на думку багатьох захвдних дослiдникiв, в тiнi два принципо-вих чинника европейсько! юторп: демократiю i пра-вову державу. У процесах реформування взяла гору лопка ринку. Так1 щнност ринку, як лiбералiзацiя та приватизащя в економiчнiй i соцiадьнiй дiяльно-сп, делегування i передача повноважень, особлива фiлософiя адмiнiстрацi!, заснована на моделях уп-
равлiння приватним сектором, стали переважати i в сощальнш, i в публiчнiй сферах. Необхвднють пере-осмислення реформ публiчного адшшстрування з позицiй подальшого вдосконалення демократл i розвитку правово! держави стала очевидною на початку ХХ1 столгття. Тому в наш час всередиш сфор-мованих управлiнських тдходГв iснують рiзнi перс-пективи розвитку. Маються на увазi новий публГч-ний менеджмент i оновлене управлiння, а також «ке-рiвний менеджмент» i «бере участь менеджмент».
У даний час зростае iнтерес до шшого типу ад-мiнiстративного управлiння, так званого, «рецептивного управлшня», збагаченого теорiями демократичного громадянства, якi трансформують багато подань «керiвного менеджменту». Адмiнiстрацiя мае бути «розумГючою», «рецептивною», що бажае служити суспшьству i, перш за все, громадянам, яких вона завжди мае на увазi i з якими веде прямий дiалог. Нова трансформацiя публiчного адмшютру-вання знаменуе важливий крок до ввдкритосп пуб-лГчно! адшшстрацп для громадян.
Модель рецептивного управлiння визнае ю-тотну рiзницю мiж громадським управлiнням та уп-равлiнням у сферi пiдприемнидтва. Для виживання бюрократл необхiдно гарне громадське управлшня, засноване на контролi i ввдповвдальностт Бюрокра-тiя, з притаманною !й моделлю самооргашзацп, е одним з найважливших iнструментiв демократично! держави, який гарантуе рiвнiсть i зменшуе асимет-рiю, присутню ринку.
Таким чином, суспшьне управлiння розгляда-еться не тшьки з точки зору свое! ефективносп, але i з позищй бiльш фундаментальних цiнностей, ям знаходяться за межею компетенцл управлiння тд-приемництвом: це легальнiсть i легiтимнiсть.
Публiчне адмiнiстрування - це залучення всiх зацiкавлених громадян до управлiння справами мiста, села, до управлiння своею кра!ною. Це реаль зацiя права народу на управлiння великою державою, в даному випадку на управлiння Укра!ною.
Ниш, коли в освт державних службовщв по-ступово набувае значення компетентюний пiдхiд, а шформацл стае все бшьше (i далеко не вся вона якюна), викладач стикаеться з проблемами не тшьки дидактичного чи шформащйного характеру. Приходиться спрямовувати зусилля на подолання свГто-глядного i морально-цiннiсного вакууму, який ви-ник за умов гостро! кризи масово! свiдомостi, ввд-сутносп об'еднуючо! системи загальнонащональ-них цiнностей i орiентирiв. Адже, як слушно заува-жуе I. Розпутенко, нинi «державне управлiння роз-миваеться через нав'язування псевдодемократичних цiнностей, за якими розмиваеться i мiра ввдповвда-льносп» [11, с. 16].
На нашу думку, реалiзувати перспективну й де-мократичну модель навчання державних службов-щв можна лише через таку iерархiю цiннiсних тд-
ходiв: людина (особистють) - народ (культура, юто-рiя, освiта) - держава (суспiльство). Завдання не з простих. Тож закономiрно постае питання про рь вень тдготовки викладачiв. Чи не найважчим при цьому е руйнування стшких стереотипiв мислення i поведiнки, що склалися за довгий перiод юнування ушфшовано! освiти, авторитарного викладання, директивного контролю. Важливим е також ГндивГду-альний досвiд викладача, який завжди тюно пов'яза-ний з його особистютю, обдарованiстю, темпераментом зрештою.
Окремо! розмови заслуговуе проблема оцшю-вання навчальних досягнень слухачiв. У разi реального застосування компетентiсного тдходу, на чому нинi наголошують фахiвцi [12, с. 254]. Основ-ним об'ектом оцiнювання е рiвень, на якому слухач у конкретнiй навчальнш ситуацп застосовуе Гнтег-рований комплекс набутих знань, умiнь, навичок, ставлень, орiентацiй, що означае вiдповiдний рiвень розвитку його предметно! компетентностi.
У процес становления ново! моделi державного управлiння видозмiиюються процедури контролю. Специфша управлiння часто визначаеться термшами «адмiнiстрування» i «бюрократия». Ц термiни зазвичай позначають тяжiння управлшня в державнш службi до автократично! моделi управ-лiння, в якш ключовими характеристиками е: дотри-мання iнструкцiй; подiл на тих, хто видае iнструкцi!, i тих, хто !х виконуе; концентрацiя влади i полГтич-но! волi; обмеження свободи; адшнютративний контроль; авторитарний стиль управлiння.
Вiдтак, на мiсце тотального бюрократичного контролю мае прийти контроль з боку споживачiв послуг, який здшснюеться як безпосередньо, так i за допомогою громадських органiзацiй i засобiв масово! iнформацi!. Як показав аналiз, комплексне досль дження профеайно! компетеитностi державного службовця не можливе без розгляду процесу ста-новлення ключових компетенцш Адже, в аспект! запровадження компетентнюного пiдходу до нав-чання поняття професiйно! компетентности державного службовця мае набути бiльш широкого значення як динамiчна структура - особлива конфГгу-рацiя конкретно-змiстових компетенцш, яка транс-формуеться, розширюеться та збагачуеться у про-цесi практично! дiяльностi та професiйно! саморе-алiзацi!. Таке розумiния частини загально! проблеми спонукае до iитегративного пiдходу при формуванш ключових компетенцш державних службовщв у процес навчання.
Компетеитнiсний тдхвд в освiтi грунтуеться на мiждисциплiнарних, iитегрованих вимогах до результату освгтнього процесу. Пiд поняттям «компе-теитнiсний пiдхiд» розумiеться спрямованiсть освгтнього процесу на формування та розвиток ключових (сощальних г особистюних) Г професiйних компетенцiй особистостг Компетенщя включае
знания й розушиня (теоретичне знания академ1чно! обласп, здатшсть знати й розушти), знания як д1яти (практичне й оперативне застосування знаиь до кон-кретиих ситуацш), знания як бути (цiиностi як не-ввд'емна частина способу сприйняття й життя з ш-шими в соцiальному коитексп).
Компетеитнiсиий тдхвд до навчаиня зумовлюе змiни у тдходах до формувания змiсту тдго-товки, визначеиня перелiку навчальиих дисциплш i скорочеиня !х кiлькостi у навчальиих планах, визначеиня компетентностей з кожного предмета i формувания змюту кожного предмета та пiдбiр необхвд-но! для навчального процесу шформацл. Важливо врахувати, що формуваиня професiйних компетентностей може змiнюватися, але в межах освгтньо-ква-лiфiкацiйно! характеристики та Коицепцп тдго-товки за спецiальнiстю.
Очевидно, що запровадження компетентшс-ного пiдходу до тдготовки фахiвцiв не може оми-иути питания модифшацп та модершзацл ввдповвд-иих форм оргашзацл навчального процесу. Осш-льки в основi даного пiдходу активна свiдома дiяль-шсть суб'ектiв навчально-виховного процесу, абсолютно лопчним е використаиня в методичнш роботi iнтерактивиих методiв. З iншого боку, сучасна система освгти орiентуеться ще й на новi якостi ви-пускиишв - вмшня самонавчатися, приймати рь шення, вирiшувати проблеми, долати стресовi ситу-
ацп, швидко адаптуватися до мiнливих умов. Нага-льшсть розвитку цих навичок обумовлюе використаиня сучасних форм i методiв iнтерактивного нав-чання.
Об'ективною проблемою впровадження компе-тентнюного пiдходу до навчания е необхвдшсть тех-нолопчно! адаптацп навчально-виховного процесу ввдповвдно до нових вимог. Традищйними педаго-гiчними технологiями, розробленими для сииерге-тичного пiдходу, неможливо продуктивно форму-вати компетеитностi слухачiв.
Реформування державно! служби актуалiзуе завдания управлiння ефективнiстю дiяльностi дер-жавиих службовщв.
Канотчна бюрократична (вебергвсъка) модель, що припускае «влада бюро»: норм, стандартов, пла-шв, - на практищ породжуе сильи органiзацiйиi патологи, так1 як неповоротшсть, розростаиня держ-апарату, iгнорувания iитересiв населения в користь дотримания багатоступеневих процедур, «освоения бюджетов» замiсть збiльшения корисност держав-иих послуг. Як вiдгук на дат несприятливi явища в 1970-т1 роки був запропоноваиий новий тдхвд до державного управлiиня - управлтсъкий (менедже-ргалъний), що отримав назву нового державного менеджменту, базовими цшностями якого виступають клiентоорiентоваиiсть, ефектившсть, економiчнiсть та результативнiсть (табл. 1).
Таблиця 1
Порiвняльна характеристика моделей управлшня державними органiзацiями_
Параметри порiвияиня Бюрократична (патерналютська) модель Менеджерiальна (сервюна) модель
Цiлеспрямоваиiсть Виутрiшия: дотримания внутршньооргаш-зацiйних процедур i норм Зовшшия: на потребах споживача (населення)
Оргашзащйна структура Вертикальш зв'язки: • пiрамiдальна структура; • функцюнальний розподiл аналiтично! та обслуговуючо! дiяльностi Горизоитальи зв'язки: • командна структура; • сумщення аналiтики та вдоско-наления роботи iз споживачами
Виутршиьооргашза-цiйнi вiдносиии Чiткий розподiл обов'язкiв та ввдповвдаль-ностi; односпрямоваиий зв'язок Ввдношення «Керiвник-пiдлеглий»; переваитажения вiдносин довiри та тдтримки; двостороншй зв'язок «керiвник-сmв-робгтник»
Домiнуюча управлш-ська культура Патримошальна (служiиня керiвництву) та бюрократична ращональшсть (слiдуваиня iнструкцiям) Ефективнiсть (реалiзацiя проектiв, надаиня послуг); прюритетнють людського капiталу
Методи керiвництва «Наказ»: адмiиiстративнi, рвдше економiчиi методи «Залучения»: комплексний пiдхiд, опора на соцiально-психологiчиi методи
Оцiнка ефективностi дь яльност ствробгтнишв За обсягом освоених ресурсiв i кшьшстю викоиуваиих завдань За результатами, що становлять щн-шсть для споживачiв
Ключовi оргаиiзацiйиi компетенцi! Стараииiсть, самозбережеиня Адаптивнють, швидкiсть реагуваиня
Основиий тдхвд до розвитку персоналу Квалiфiкацiйиий Компетентшсний
Перехвд ввд бюрократично! моделГ управлГння укра!нськими державними оргашзащями до ме-неджерГально! означае необхщшсть освоення державними службовцями нових професшних установок, щнностей Г навичок.
Можливост квалГфГкащйного тдходу, до-статш для умов бюрократично! моделГ, виявляють сво! обмеження в ситуацп переходу до менеджерь ально! моделГ в управлГнш державними оргашзаць ями [13].
1нформацшш та штелектуальш навантаження, мГнливють робочих умов вимагають ввдмовитися вщ единого вГрного стандартного набору знань, умГнь Г навичок Г перейти до розвитку готовности Г здатност реалГзовувати !х у професшнш дГяльносп, спира-
Як показав аналГз науково-практично! лГтера-тури, самими ввдомими виступають поведГнковий американський, функщональний англшський та комплексний шмецький тдходи. В результат!, об'еднавши рГзш трактування, до складових елемен-■пв компетенцп можна ввднести:
— особистюш риси - Гндишдуальш характеристики ствробгтника, визначають його схильшсть до ■пе! чи Гншо! дГяльностц
— знання - набГр фактов, необхщних для вико-нання роботи;
— умГння Г навички (досввд) - володшня засо-бами Г методами виконання певного завдання;
— цшност! - глибок переконання, що визначають дп Г судження в рГзних ситуащях;
— зусилля - свщоме докладання ментальних Г фГзичних ресурав в певному напрямку;
— поведГнковГ моделГ - демонстративш форми дш, що вживаються для виконання завдання [14].
Висновки та перспективи подальших до-слiджень. В Укра!ш компетентшсний шдхщ в зага-льному Г кадровому менеджмент отримав розвиток з кшця 1990-х роив, вш акумулював американськ
ючись на особистюний цшшсний та мотивацшний ресурс ствробгтнишв, що е ключовим досягненням компетентшсного тдходу.
Причини виникнення, а також процес станов-лення I розвитку компетенттсного тдходу в зага-льному менеджментI. Поняття «компетенщя», не-зважаючи на широке його вживання серед теорети-шв г практишв, доа не мае загальноприйнятого ви-значення. Це обумовлено зокрема тим фактом, що цш його використання рГзняться, оскшьки виника-ють у рГзних культурно-юторичних контекстах.
Це видно з табл. 2, яка вщображае еволющю компетентшсного тдходу та розумшня само! кате-горп компетенцп.
Таблиця 2
та захщноевропейсьш трактування, що знайшло вадображення в промисловост Г комерцп. Однак у галузГ державного управлшня, незважаючи на нагальну потребу тдвищення рГвня ефективност та про-фесюналГзму державних службовщв, компетентшс-ний тдхщ все ще маловщомий, перш за все, через вщсутшсть вадповадних законодавчих основ.
Загальшсть, неточшсть вимог до квалГфшацл державних службовщв, представлених в юнуючих нормативно-правових документах, неясшсть показ-нишв результативност дГяльносп державних службовщв, невадповадшсть розумГння компетенцп в офщйних документах (компетенщя - е сукупшсть повноважень) та управлшського трактування ще! категорп ще бшьше ускладнюють ситуащю. Тим не менше, дат перешкоди не вщмГняють, а навпаки ак-туалГзують доцшьшсть «тдготовчо! роботи», що включае вивчення концептуальних основ компетенттсного тдходу та !х адаптацп до потреб управлшського персоналу державних оргашзацш
Перехщ управлГння в державному управлГнш вгд традитйно! бюрократично! моделГ до ново! мо-делГ управлГння, орГентовано! на пошук ефективного
Основнi пiдходи до розумiння компетенщ'1
Походи до розумшня компетенцп Визначення компетенцп
ПоведГнковий тдхщ (США, з 1960-х рошв) Компетенщя - це основна характеристика ствробгтника, який здатний показувати «правильну» поведшку Г, як насль док, досягати все бшьш високих результатГв
Функщональний тдхщ (Великобритатя, з 1980-х рошв) Компетенщя - це здатшсть сп1вробГтника вщповщати стандартам Г виконувати роботу
1ндивГдуалютичний шдхщ (Франтя, з 1990-х рошв) Компетенщя - це здатнють ствробгтника здшснювати свою д1яльшсть з урахуванням специфГчних внутрГшньоорганГза-цГйних вимог
БагатомГрний тдхщ (НГмеччина, 1990-х рошв) Компетенщя - це поеднання особистГсних, професшних Г концептуальних характеристик, що визначае здатшсть ствробгтника справлятися з конкретною д1яльшстю
Конструктивютський тдхщ (ситуацш-ний, з 2000-х рошв) Немае единого визначення компетенцп; важливше врахову-вати ситуацто Г потреби органГзацП, щоб дати життездатне визначення компетенцп
виршеиня проблем, характеризуеться бшьшою орь еитацiею на цш i мiсiю, на вiдмiиу ввд орiеитацi! на правила i процедури. Традицiйнi пiдходи в державному управлiннi постшно коицентрують увагу на питаит про витрати державиих коштгв, при цьому реальиий результат залишаеться в тiиi. Новi пiдходи до ефективного державного управлiиня примушу-ють переносити основну увагу на вишр i мотторинг результатов, якi отриман в процесi тих або iнших дiй.
Саме, глобалiзацiя, будучи фундаментальним викликом в новому тисячолiттi, вносить кардина-льиО змiни в тдготовку кадрiв державно! служби.
Професiйна тдготовка державиих службов-цiв - це ключова лаика державно! служби. Проблема полягае в тому, що поки вона не е цшсною системою, ввдстае вiд сучасних потреб суспшьства i дер-жави, а також слабо узгоджуеться з кращим свгто-вим та европейським досвадом функцiоиувания пуб-лiчно! влади.
1снуе ряд вiдомих пiдходiв до профеайно! тд-готовки державиих i мутципальиих службовцiв.
1. Безперервне навчаиня: тдхвд, що визначае безперервиий розвиток компетенцш з урахуваиням формально! освiти.
2. 1нноващйне навчаиня: пiдхiд, що формуе просуиуте або iнновацiйне мисления у державиих службовщв i посадових о«б мiсцевого самовряду-вання.
3. Дистанцiйне навчаиня: тдхвд з використан-иям нових iнформацiйиих i комунiкацiйних техно-логш.
В Нацiональиiй академi! державного управ-лiния при Президеитовi Укра!ии реалiзуеться новий освiтнiй проект, спрямоваиий на формування управ-лiнсько! елiти, здатно! управляти галузями суспшь-ного життя в сучасному глобалiзованому свiтi. Вища школа державного управлiння, слухачi яко! навчаються за iииовацiйною магiстерською програ-мою «Публiчне адмiнiструвания», застосовуе в нав-чальному процесi сучасн технологи навчаиня до-рослих. Реалiзуеться метод роботи: «Робити прави-льн реч^ робити речi правильно та правильн пер-сони, що реалiзують !х».
У цьому контекстi важливого значения набувае тдвищення квалiфiкацi! викладачiв, фундаментальною складовою якого е набуття вмiиь застосовувати новiтиi методики в процес викладаиня. Викорис-таиня iнтерактивних засобiв навчания сприяе бiльш Груитовному засвоеиню та використаиню знаиь. Завдяки спiвпрацi Нацiонально! академi! з Шмець-ким товариством з м1жнародного ствробгтиицтва у рамках проекту «Пiдвищеиня якост мунiципальних послуг в Укра!т» та Академiею наукового тдви-щения квалiфiкацi! при Вищiй педагогiчиiй школi М. Гайдельберг (ФРН) було започатковано Проект з тдвищення квалiфiкацi! викладачiв Нацюнально!
академi!, у рамках якого вони мали змогу ознайоми-тись з новгтшми технологiями та дидактичиими принципами в освт дорослих. Цi технологи стали для роботи «Педагопчно! майстерш», дiяльиiсть яко! стае щорiчною й присвячуватиметься найкра-щим методикам тдвищення квалiфiкацi! [15].
Виклики сьогодення можна подолати лише новою стратегiею управлшня. I цьому треба вчитись. Якют управлiнськi кадри в будь-якш сфер^ i в державному управлшт також, - це фахiвцi, здатт швидко приймати ефективн рiшениi i брати на себе вiдповiдальиiсть за !х наслiдки.
Нова модель глобального свгту вiдрiзияеться тим, що мiжнароднi органiзацi! будуть все сильи1ше впливати на прийияття рiшень двома шляхами. Або через медiа, формуючи шформацшт треиди, або ж за допомогою повторення: ми це зробили саме так, тобто, i всiм потрiбно так зробити. Це характерно для багатьох, i навгть успiшних кра!н свiту. Попе-реду нова модель розвитку. У нш важливу i все бiльш всеохоплюючу роль будуть грати глобальнi структури управлiния. Це одна з ознак ново! моделi управлiиня, що народжуеться. I це ж !! слабкють, бо в умовах загостреиня ситуаци нацiональнi управ-лiнськi системи не зможуть перебирати на себе уп-равлiиня, в той час як глобальш системи не здатнi виршувати нацiональиi проблеми.
Насамкiнець варто наголосити на таких прiори-тетах у навчант державиих службовцiв на даний час:
— гуманiзацiя та демократизацiя навчального процесу, що передбачае рiвноправнiсть i взаемиу вiдповiдальиiсть викладача i слухачiв, !х взаемопо-вагу;
— переважаюча дiалогiчнiсть взаемодi! викладача i слухачiв у навчальному процесi;
— самоактивтсть i саморегуляцiя слухачiв у навчант, що сприяють розвитку суб'ективиих характеристик, формують здатнiсть до критичносп й самокритичности, до прийияття самоспйних управ-лiнських рiшеиь;
— науковють навчально! iнформацi!, тобто до-стовiрнiсть фактов i явищ, якi вивчаються, ознайом-ления слухачiв з розма!ттям iсторичного руху й iс-торичного життя в рiзних сферах суспшьства, багат-ством альтернативних сучасних теорш та поглядiв на iсторичний процес;
— iсторизм, який передбачае розгляд явищ i процесiв соцiогенезу з точки зору причин !х виник-неиня, оцiики сучасииками й нащадками результатов та наслiдкiв, нагромадженого сотального досвiду;
— культуровiдповiднiсть, що передбачае орга-и1чиу еднiсть змiсту навчаиня з iсторiею та культурою свого народу, його мовою, ям забезпечують ду-ховиу еди1сть, наступтсть i спадкоеми1сть поко-лiиь;
— imep- та полГкультуршсть, яка передбачае ÎHTerpoBaHÎCTb украшсько! нац1онально1 культури в контекст загальнодержавних, европейських i свгто-вих щнностей, у загальнолюдську культуру, усвГдо-млення слухачами процесiв дiалогу культур.
В Укршш створений антикорупцiйний комiтет. Зокрема документом визначаеться, що Комiтет буде розглядати в« прошарки влади, що дасть можли-вiсть виявляти корупцiонерiв та керiвникiв, що зло-вживають владою, в свою чергу це дасть можливють затримувати та карати злочинн елементи на всiх рiвнях. Заснування антикорупцiйного комiтету е найбшьшим кроком Украши до Gвроiнтеграцiï. Ко-рупцiя е одною iз найбшьших проблем нашоï дер-жави.
Антикорупцiйний комггет заснований на основi европейських стандартов. Тiльки за минулий рiк ан-тикорупцiйний комiтет передав бгльше 230 справ до суду. В свош основi це справи про хабарнишв у рГз-номаштних державних установах, також розкрив бь льше 180 корупщйних систем в органах влади, а саме в минулш мшцд та справ митницi.
Даний комггет вже почав виявляти хабарнишв, будемо чекати на результати 1х роботи. Зменшення рГвня корупцiï - це одне Гз основних положень про-писаних в документах по Gвроiнтеграцiï Украïни [16].
Становления публГчного управлГння вГдбува-еться в умовах прояву посттоталгтарного та постра-дянського синдромГв у зароджуваному громадянсь-кому сустльствГ, якГ генерують явища i процеси не-порозумГння мГж полГтичними партиями, парламентом, урядом, президентом, громадськими об'еднан-нями, громадянами та Гншими суб'ектами публГчних вщносин. Прояви цих синдромГв у повсякденшй управлшськш практищ призводять до того, що его-ïстично-вiдомчi штереси бюрократичноï системи, окремих полгтичних сил домГнують над штересами публГчними.
Проте глибина причина такого стану речей кри-еться, як видаеться, в неналежнш гнучкостГ у про-цес адаптацп системи управлшня i виробничого ме-хашзму до змш характеру робочо1' сили, що, у свою чергу, суттево тдсилюе складнощГ трансформацп всГе1' системи публГчного управлшня.
Украша у проведенш реформ, зокрема у сферГ публГчного управлГння, мае керуватися не лише внутршньою полгтичною кон'юнктурою, але й чГт-ко визначеними европейськими стандартами, в основу яких покладено здобутки свгтово1' цившзацл.
Перспективш напрями реформування публГч-ного управлшня в Украш мають грунтуватися на доробках европейського управлшня. З числа дороб-кГв прийнятними мають бути передусГм принципи европейського управлГння, а вже потГм, за необхвд-носп, - узагальнеш чи конкретш моделГ управлГння.
Компетеитнiсиий тдхвд до окреслених проблем допомагае збагнути й сформулювати специ-фГчш, найбшьш актуальш на даному етап розвитку украшського суспшьства завдання, а саме: об'ек-тивно i критично проаналГзувати власний юторич-ний досввд в контекст духовного вщродження, усвь домити необхщшсть поглиблення державотворчих процесГв у поеднанш з розбудовою громадянського суспшьства; формування та посилення почуття пат-рютизму й водночас ввдчуття належност до евро-пейсько1' та свгтово1' спшьноти.
Лiтература
1. Bartram D. Introduction: A framework for examining organizationaleffectiveness / D.Bartram, I.T. Robertson, M. Callinen // Organizational Effectiveness: The Role of Psychology. - Chichester: Wiley, 2002. -P. 437-423. 2. Bartram D. Competency and individual performance / D. Bartram, I.T. Robertson, M.Callinen // Modeling the world of work. Organizational Effectiveness: The Role of Psycholog. - Chichester: Wiley, 2002. - P. 596-618. 3. Campbell J.P. Modeling the performance prediction problem in industrial and organizational psychology / J.P. Campbell, M.D. Dunnette, L.M. Hough // Handbook of Industrial and Organizational Psychology. - Palo Alto: Consulting Psychologists Press, 1990. - Second edition, vol. 1. - P. 687-732. 4. Хамел Г. Конкурируя за будущее. Создание рынков завтрашнего дня / Гари Хамел, Коимба-тур Кришнариарао Прохалад. - Москва: Олимп-Бизнес, 2014. - 288 с. 5. Гршнова О.А. Новгтш технологи в економщ персоналу: новГ можливост i новГ виклики / О.А. Гршнова, О.С. За1'чко // Вюник еко-номГчно1' науки Украши. - 2016. - № 2. - С.52-56. 6. Довгань Л.6. Роль компетенцш в системГ управлшня персоналом [Електронний ресурс] / Л^. Довгань, В.О. Пермякова // НауковГ пращ Юровоградсь-кого нащонального техшчного ушверсигету. Еконо-мГчш науки. - 2011. - Вип. 20 (1). - С.113-121. - Режим доступу: http: // nbuv.gov/ua/UJRN/ Npkntu i e_2011. 7. Колот А.М. Розвиток наук про працю та сотально-трудових вщносин на засадах междис-циплшарност / А.М. Колот // Питання полгтично1' економп. - 2014. - № 4 (13). - С.145-169. 8. Розпу-тенко 1.В. Проблема вдеологп навчання державних управлшщв / 1.В. Розпутенко // Технологи забезпе-чення якост освГти в державному управлГнш: виклики сьогодення: матерГали другоï Всеукр. наук.-практ. конф. за мГжнар. участю (Ки1в, 30 листоп. 2012 р.). - Ктв: НАДУ, 2012. - С. 88-90. 9. Осборн Д. Управление без бюрократов: пять стратегий обновления государства / Д. Осборн, П. Пластрик. -Москва, 2001. - С.105. 10. Argynades D. Good Governance. Professionalism, Ethics and Responsibility // International Review of Administrative Sciences. -2006. - №72. - Р. 112-120. 11. Розпутенко I. Геодуховна стратепя держави / 1ван Розпутенко // Наук.-
шформ. вiсн. з держ. упр. - 2011. - № 4. - С. 15-19. 12. Гаевська Л.А. Компетентнюний тдхвд у про-цесi пiдготовки державних слyжбовцiв та посадових осiб мюцевого самоврядування / Л.А. Гаевська // Стратепя деpжaвноï кaдpовоï полiтики - основа мо-деpиiзaцiï краши : мaтеpiaли Всеукр. наук.-практ. конф. за мiжнap. участю, Кив, 31 трав. 2012 р.: до 15^ччя гaлyзi науки "Державне управлЫня". -Кив: НАДУ, 2012. - С. 254-255. 13. Peters B. Guy. Hand book of Public Administration / B. Guy, Jon Pierre. - London, 2005. - б40 p. 14. Public Management: Institutional Renewal for the Twenty-First Century. Volume Editors: Lawrence R. Jones and Fred Thompsom // JAI PRESS INC. Stamford, Connecticut. - 1999. - Vol. 10. - 2б9 p. 15. Билинская М.Н. Тенденции развития профессиональной подготовки государственных служащих в Украине / М.Н. Билинская // Материалы междунар. конф. - Минск, 201б. 1б. Акти Свропейського права з питань репональ-ноï пол^ики та мюцевого сaмоyпpaвлiння / Заг. ред. А.П.Яценюк. - Кив: Парламентське видавництво, 2014. - б0В с.
Болотша С. В. Компетентшсний пiдxiд в державному управлшш: становлення та еволющя
У стaттi розглядаються двi домiиyючi в остaииi десятиpiччя концепцп державного yпpaвлiиня: New Public Management i Good Governance. Саме вони ви-значили змiст сучасних адмшютративних реформ, що почалися в англосаксонських крашах i пошири-лися на решту свiтy. Aнaлiз причин виникнення, а також процесу становлення i розвитку компетент-тсного пiдxодy в загальному менеджмента Автор пiдкpеслюe. Що поняття «компетентя», незважа-ючи на широке його вживання серед теоретишв i пpaктикiв, досi не мае загальноприйнятого визна-чення. Це обумовлено зокрема тим фактом, що цш його використання piзияться, оскшьки виникають у piзниx кyльтypно-iстоpичниx контекстах. Украша у проведент реформ, зокрема у сфеpi пyблiчного уп-paвлiиня, мае керуватися не лише внутршньою по-лiтичною кон'юнктурою, але й чгтко визначеними европейськими стандартами, в основу яких покла-дено здобутки свiтовоï цивiлiзaцiï.
Ключовi слова: компетентя, захвдш yпpaвлiн-ськ1 моделi, новий державний менеджмент, гiдне уп-paвлiиня, синтез концепцш, державна aдмiиiстpa-тивна реформа.
Болотина Е. В. Компетентностный подход в государственном управлении: становление и эволюция
В статье рассматриваются две доминирующие в последние десятилетия концепции государственного управления: New Public Management и Good Governance. Именно они определили содержание современных административных реформ, начавшихся в англосаксонских странах и распространившихся на остальной мир. Анализ причин возникновения, а также процесса становления и развития компетентносного подхода в общем менеджменте. Автор подчеркивает, что понятие «компетенция», несмотря на широкое его употребление среди теоретиков и практиков, до сих пор не имеет общепринятого определения. Это обусловлено в частности тем фактом, что цели его использования различаются, поскольку возникают в различных культурно-исто-рических контекстах. Украина в проведении реформ, в частности в сфере публичного управления, должна руководствоваться не только внутренней политической конъюнктурой, но и четко определенными европейскими стандартами, в основу которых положены достижения мировой цивилизации.
Ключевые слова: компетенция, западные управленческие модели, новый государственный менеджмент, достойное управление, синтез концепций, административная реформа.
Bolotina E. Competence-based approach in public administration: formation and evolution
The article discusses the two dominant in recent decades, the concept of public administration: New Public Management and Good Governance. They defined the content of modern administrative reforms, which began in Anglo-Saxon countries and spread to the rest of the world. Analysis of causes and process of formation and development of competency are based approach to General management. The author emphasizes that the concept of "competence", despite its wide use among theorists and practitioners, still has no generally accepted definition. This is due in particular to the fact about purpose of its use. This are different, since they appear in different cultural and historical contexts. Ukraine in carrying out reforms, in particular in the field of public administration should be guided not only by the domestic political situation, but clearly defined European standards, which are based on achievements of world civilization.
Keywords: competence, Western managerial models. new public management. good governance, a synthesis of concepts, administrative reform.
Стаття надшшла до редакци 11.09.2017
Прийнято до друку 12.09.2017
