CC BY
41
щв для забезпечення ними безпечних умов пращ, але й за рахунок трансформаций системи охорони пращ в систему забезпечення професшно! безпеки та роз-робки економiчного мехашзму управлiння професш-ними ризиками на основi галузево-процесного щд-ходу, який дозволить структурувати професiйнi ри-зики на гiрничодобувних пiдприeмствах i запровадити вщповщш заходи щодо !х попередження з метою усу-нення насладив вiд !х настання.
Список використаних джерел
1. Амоша О.1. Галузевi проблеми i прiоритети промислово! полггики Укра!ни / О.1. Амоша [та ш.]: наук. доповiдь [Текст]. — Донецьк: 1н-т економiки промисловостi НАН Укра!ни, 2009. — 42 с.
2. Вагонова О.Г. Економiчнi аспекти управлшня охороною працi на вугледобувних тдприемствах: мо-нографiя / О.Г. Вагонова, Л.В. Касьяненко [Текст]. — Дншропетровськ: НГУ, 2013. — 186 с.
3. Залознова Ю.С. Забезпечення безпеки пращ на вугшьних шахтах: стан i наслiдки / Ю.С. Залознова // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. — Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. — С. 168-179.
4. Кружилко O.G. Аналiз стану виробничого травматизму у вугшьнш галузi / O.G. Кружилко, В.В. Майстренко, O.I. Полукаров // Проблеми охорони пращ, промислово! та цившьно! безпеки: збiрник ма-терiалiв Одинадцято! Всеукра!нсько! науково-методи-чно! конференщ!. — К.: НТУУ «КП1», 2014. — С. 223225.
5. Малеев М.В. Експертна ощнка виробничого травматизму та основш напрями пiдвищення промислово! безпеки шахт [Електронний ресурс] / М.В. Малеев, А. А. Мартинов, В. Г. Здановський. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/ pop /2010_18/2010_18/ opr3.pdf.
6. Аналiз страхових нещасних випадк1в на виро-бництвi та профзахворювань за 2012 рж. — Режим доступу: http://www.social.org.ua/view /3015.
7. Аналiз страхових нещасних випадюв на виро-бнищга та профзахворювань за 2013 рж [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.social.org.ua/view /4126.
8. Аналiз страхових нещасних випадюв на виро-бнищга та профзахворювань за 2014 рж [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.social.org.ua/ view/4787.
9. Аналiз страхових нещасних випадюв на виро-бнищга та профзахворювань за 2015 рж [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.social.org.ua/ view/5456.
10. Статистика виробничого травматизму на дер-жавних тдприемствах, що знаходяться на територ!!, пщконтрольнш укра!нськ1й владi станом на 01.01.2016 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/articl e?art_id=245078475&cat_id=202151.
11. Виробничий травматизм [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/ minugol/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=2021 51.
12. Вщомосп про стан виробничого травматизму за 12 мюящв 2015 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dnop.gov.ua/index.php/uk/ operativna-informatsiya/travmatizm/11245-vidomosti-pro -stan-virobnichogo-travmatizmu-za-dvanadtsyat-misyatsiv -2015-п^
13. Травматизм на виробництвi [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/druk /publicat/kat_u/ 2013/sb/07_13/zb_prU_2012.zip.
14. Аналiз страхових нещасних випадк1в на виро-бництвi та профзахворювань за I квартал 2016 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.social.org.ua/view/5668.
15. Статистика виробничого травматизму на дер-жавних тдприемствах, що знаходяться на територ!!, шдконтрольнш украшськш владi станом на 01.04.2016 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/articl e?art_id=24510l665&cat_id=202151/.
в. В. Болотша
канд. фЛос. наук,
Г. I. Радковська
Донбаська державна машинобуд1вна академгя, м. Краматорськ ПУБЛ1ЧНЕ АДМШ1СТРУВАННЯ I МЕНТАЛГГЕТ УКРАШЩВ
Актуальшсть теми. Соцiально-економiчнi та поль тичш перетворення, що проводяться нинi в Укра!ш, багато в чому залежать вiд створення ефективно! системи державного управлшня. Становлення Укра!ни як демократично!, правово! i соцiально'! держави зумов-люе особливi вимоги до рiвня компетентностi та про-фесiоналiзму державних службовцiв. Саме тому пер-шочерговим завданням держави е комплектування ор-ганiв державного управлiння квалiфiкованими спещ-алiстами, яю будуть нести вщповщальшсть за стан справ у кра!ш.
Перехiд до iнформацiйного суспшьства е склад-ним. У процес зростання ролi iнформацiйного забезпечення державних оргашв змiнюються вiдносини зi споживачами державних послуг. Iнформацiйне суспшьство потребуе змiни механiзмiв шформацш-ного забезпечення, формату спшкування працiвникiв оргашв публiчно! влади з громадянами. Для функщо-нування державного управлiння як яюсно ново! пара-дигми суспшьного буття важливим i необхiдним е ро-зумiння необхiдностi застосування суб'ектного пщходу при здiйсненнi державного управлшня.
Формування людини вщбуваеться протягом усього ïï життя. На раннк етапах вщбуваеться закла-дання основних чеснот та цшностей. В подальшому вони потребують свого розвитку. Особливим у даному розрiзi е питання державно'1 служби i державного управлшня, як вищо'1 надбудови суспшьного життя.
Одним Í3 проблемних аспектiв функщонування Украши е корупцiя, котра пронизала уа сфери суст-льного юнування соцiуму та стала заледве не загаль-ноприйнятним способом його буття. Той факт, що серед найбшьш уражених корупцiею сфер зазначено i державну службу, може видатися лопчним, якщо зва-жити на занепад суспшьно'1 моралi, низький рiвень професiйноï культури та недостатнiй рiвень матерiаль-ного забезпечення держслужбовцiв. Наслщками ко-румповано'1 державно'1 служби стають незадовшьна як-iсть управлiнськоï послуги та неможливють отримати ïï вчасно й у по^бному обсязi без додаткових «стиму-лiв», пiдривання довiри громадян до влади та швелю-вання законослухняного способу життя тощо. Назваш проблеми призводять до сощально'1 напруги та до iснування у суспiльствi та у сферi державно'1 служби глибоко'1 морально-iдеологiчноï кризи.
Сучасш европейсью пiдходи до публiчного адмь нiстрування, пов'язанi з необхiднiстю зростання ролi держави як регулятора, ключовим iнструментом якого стае «формування правил».
Публiчне управлiння в Украш проходить етап свого становлення. Публiчне управлiння (public management) — це дiяльнiсть, яка забезпечуе ефективне функщонування системи органiв державно'1 влади, ре-гiонального врядування, оргашв мiсцевого самовряду-вання, громадських (неурядових) оргашзацш, фiзич-них осiб та шших суб'ектiв громадянського суспшь-ства з метою реалiзацiï державно'1 полггики в найрiз-номанiтнiших сферах суспшьного життя.
Аналiз останн1х дослщжень. Захщш дослiдники Б. Питерс [1] i В. Райт [2] вщзначали, що за остант два десятилiття жодна з галузей полiтичноï науки не зазнала трансформацш, порiвнянних з тими, яю ста-лися у сферi соцiального управлiння. Майже усi ос-новнi iстини, якими керувалися як практики сощаль-ного управлiння, так i теоретики, тепер ставляться тд сумшв i нерiдко поступаються мюцем новим уявлен-ням. Поки неясно, чи досягнута згода вщносно деяких нових доктрин, проте вже цшком очевидно, що старi концепцп, як i колишня практика, у наш час викли-кають велику недовiру.
У сучасних умовах глобалiзованих систем, щоб говорити про нащональну природу того чи шшого явища, по^бно мати неабиякий науковий авантюризм, або ж належну аргументовану, доказову базу. Тим паче, коли мова йде про таю явища як «держава» чи «державне управлшня», «навчання» чи «викла-дання», яких щоразу, як i самих виконавщв, прагнуть пiдвести гад певнi шаблони, загнати в цивМзоване «прокрустове ложе» з допомогою певних не завжди ефективних програм.
Доба «шаблонiв», «стандартiв», «штампiв», «трафарета», «плапапв», «iнтеграцiй» зробила свш внесок, унiфiкувавши те, чим пишаеться кожен iндивiд — це оригшальшсть походження, особливостi формування i самого розвитку. А тому й таке явище як «нащональна держава», «нащональне виховання», «нацiональне навчання» вiд часу шмецьких класиюв Г. Гегеля, А. Мюллера, Й.Г. Фiхте i особливо Ф. Люта зазнала значних трансформацш [3].
Варто при цьому наголосити, що й природа нащ-онально! держави зазнала певних змш. Мщна оболон-ка, що колись юнувала навколо кожно! нащонально1 системи, захищаючи 11 вiд зовнiшнiх впливiв, у результата суцшьно! шформатизацп та тотального проник-нення засобiв масово! шформацп, сьогоднi практично зникла. Напрошуеться попереднiй висновок, що вза-емна захисна функцiя — нацiя формуе державу i обе-рiгае 11 як основну цiннiсть, а держава, в свою чергу, сприяе реалiзацil головного iдеалу наци — розчинилася в сьогоднiшнiх умовах. Держава, як i державотворча нацiя, втрачають свш iмунiтет.
Це особливо гостро вщчуваеться в Украшь До-сить побiжно зробити оцiнку стану державного управлшня, пов'язаного з дефщитом економiчного, шфор-мацiйного суверенiтету, аби переконатися, що нащо-нальнi особливостi державного управлшня, як i науки та навчання «державне управлшня», проявляються не через презентабельшсть сильних iнститутiв державно1 влади, а через !х слабюсть, через розмежування (майже розiрванiсть) державних i нацiональних iнтересiв.
В останш роки в Украш з'явилися новi науковi дослiдження, присвяченi проблемi визначення специ-фiки укра1нсько1 ментальность Це роботи I. Бичка [4], С. Грабовського [5], С. Ятченко [6] тощо, в яких по-даються рiзнi пiдходи щодо розумшня сутностi цього феномену, значна увага придшяеться розгляду голов-них рис нащонального менталiтету, його впливу на рiзнi сфери життедiяльностi. Сучасна украшська на-укова думка опинилася перед тяжкою справою ос-мислення суперечливих суспшьних реалш. Унiкальна iсторична ситуацiя трансформацп тоталитарного суст-льства в iнформацiйне суспшьство не мае аналогiв нi у вггчизняному, нi в захiдному минулому. Слщ зазна-чити некоректнiсть застосовувано1 методологи досль дження, використання старого понятшного апарату i некритичне запозичення у деяких захщних авторiв [7].
У цьому сенс iснуе нагальна необхiднiсть орга-нiчного засвоення кращих досягнень, багато з яких стали надбанням свггово1 гуманiстики. Зокрема, це стосуеться термша «ментальшсть», що тдходить не тальки для наукового, але i для повсякденного слово-вживання. Певною мiрою вщображаючи сучасний кризовий стан суспшьно1 психiки, вiн у той же час ще не набув певно1 концептуально1 прозоростi.
Мета статп — аналiз умов формування ново1 ев-ропейсько1 моделi публiчного адмiнiстрування в Украши, з урахуванням нацюнально1 специфiки держави i суспшьства.
Виклад основного матерiалу дослщження. Кожен народ мае колективнi ментальш характеристики, що вiцрiзняють його вщ iнших народiв. Тим не менш, не-зважаючи на !х рiзноманiтнiсть, антропологи, а потiм психологи i нейропсихологи вважають можливим аг-регувати цi подання на два типи ментальность Згiдно з культурною приналежшстю !х часто називають «не-захщним» (схiдним) i «захщним» (Weird/non-Weird). У першш iз культур континуальнiсть розглядаеться як принципова властивють свiту, у другш — представля-еться дискретною, що складаеться з вщокремлених об'екпв. У першiй культурi вiдносно мало використо-вуеться формальна логiка, але застосовуеться холюти-чний пiдхiд i дiалектична аргументацiя, больше вира-жена терпимiсть до суперечностей. У другш культурi больше присутнi аналiтичне мислення, посилена увага до окремого об'екту, шж до цiлiсностi.
При захщнш ментальноси поведшка об'екта по-яснюеться його приналежнiстю до певно! категор!! i його власними властивостями. Навпаки, у схiднiй ку-льтурi вважаеться: нiщо в природi не iзольовано i все взаемопов'язано, тому iзоляцiя елементiв вiд ц!лого може вести лише до осмашв. Пiдкреслюеться, що дiя завжди вщбуваеться в полi взаемодiючих сил. Щ в!д-мiнностi виявляються при зютавленш стародавнього Китаю з Грецiею (VIII-III ст. до н. е.) i продовжують зберiгатися досi, характеризуючи особливосп сучас-ного Китаю та шших азiатських кра!н порiвняно з Шв-нiчною Америкою та бвропою.
Укра!нська ментапьнiсть розглядаеться як пред-ставник останньо! групи, i, крiм того, перебувае тд досить великим впливом евразшсько! ментально! па-радигми. В якосп основних характерних рис укра!нсь-кого господарського менталiтету видiленi: шдивщу-алiзм, завзятiсть у працi, розвинуп приватновласни-цьк! iнстинкти, толерантнiсть до шших культур. 1сто-ричнi трансформаций укра!нсько! ментальностi пов'язу-ються з переважанням селянства в сощальнш структур^ впливом православного релiгiйного проведення, а також, у ХХ столгти, негативним втручанням тоталь тарних щеологш та практики реального соцiалiзму.
Головна мета будь-якого управлшця в публiчнiй чи приватнiй сферi — досягнути максимально! ефек-тивностi, дiевостi й результативност з мiнiмальними затратами ресуретв, часу i зусиль. Основне ж завдання, яке сто!ть перед публiчним управлiнцем, вiдмiтне вiд завдання бiзнесового управлiнця. Якщо бiзнесовий управлiнець своею дiяльнiстю прямо впливае на отри-мання прибутку певно! пiдприемницько! одинищ, то публiчний управлiнець — на яюсть життя громадян певно! адмшстративно-теритс^ально! одиницi чи держави в ц!лому. Публiчний управлiнець дбае про те, як найрацюнальнше використати публiчну шфра-структуру для виробництва публiчних благ та задово-лення сусп!льного штересу.
Держава «зникае» на наших очах: видозмшю-ються його функц!! i прерогативи, влада перетворю-еться i змiнюеться !"! природа, формуеться мережевий пол!тичний простiр тощо. Процес трансформаций держави протiкае на тл! нових явищ сучасностi, що знаходяться школи в глибокому протирiччi один з одним: глобалiзацi! та сталого розвитку; нового свiтового порядку i будiвництва об'еднано! бвропи; формування багатополярного свiту i прогнозiв щодо майбутнього зiткнення цивiлiзацiй. 1сторичш виклики сьогодення вимагають змiн вете! архiтектонiки соцiальних проце-сiв [8].
У даний час адмшстративш реформи зачшають рiзнi сфери i рiвнi держави та сусп!льства. Нацiональнi програми у галузi освiти, охорони здоров'я, науки здш-снюеться на rai вибудовування владно! вертикал!, змiцнення основ федералiзму, перетворень на мунщи-пальних рiвнях влади. Не всi процеси, що вщбува-ються належною мiрою усвiдомлюються i концепту-алiзуються. Але очевидно, що для реалiзацil численних сощальних i державних програм сусп!льству необхiднi висококласнi фахiвцi, як! будуть !х реалiзовувати, ств-вiдносячи об'ективш вимоги життя з об'ективно до-сягнутим рiвнем науки управлiння.
У 80-х роках ХХ ст. в США i Великобритан!! до-мшувала концепцiя мiнiмiзацi! держави. У Схщнш 6в-ропi i СРСР у цей перюд назрiвала криза «державного
сощал!зму». Новi пiдходи до публiчного адмшстру-вання, реалiзованi в бврот впродовж двох останнiх десятилiть ХХ ст. залишили, на думку багатьох зах!д-них дослiдникiв, в тш два принципових чинника ев-ропейсько! iсторi!: демократiю i правову державу. У процесах реформування взяла гору лопка ринку. Такт цшносп ринку, як лiбералiзацiя та приватизацiя в еко-ном!чнш i соцiальнiй д!яльноси, делегування i передача повноважень, особлива ф!лософ!я адмiнiстрацi!, заснована на моделях управлшня приватним сектором, запанували i в соцiальнiй, i в публ!чнш сферах. Необхiднiсть переосмислення реформ публ!чного ад-мiнiстрування з позицш подальшого вдосконалення демократ!! i розвитку правово! держави стала очевидною на початку ХХ1 ст. Тому в наш час всередиш сформованих управлшських п!дход!в юнують р1зш перспективи розвитку. Маються на увазi новий пуб-л!чний менеджмент i оновлене управлiння, а також «керiвний менеджмент» i менеджмент, що «бере участь».
У даний час зростае штерес до шшого типу адмЬ нiстративного управлiння, так званого, «рецептивного управлшня», збагаченого теор!ями демократичного громадянства, як! трансформують багато подань «ке-р!вного менеджменту». Адмшстращя мае бути «ро-зум!ючою», «рецептивною», яка бажае служити суст-льству i, перш за все, громадянам, яких вона завжди мае на уваз! i з якими веде прямий д!алог. Нова транс-формащя публ!чного адмшстрування знаменуе важ-ливий крок до вщкритосп публ!чно! адмшстрац!! для громадян.
Модель рецептивного управлшня визнае ютотну р!зницю м!ж громадським управлшням та управлiнням у сферi тдприемництва. Для виживання бюрократ!! необхiдне гарне громадське управлiння, засноване на контрол! i вiдповiдальностi. Бюрократiя, з притаман-ною !й моделлю самоорганiзац!!, е одним з найважли-вших шструменпв демократично! держави, який га-рантуе р!вшсть i зменшуе асиметр!ю, що вноситься ринком.
Таким чином, сусп!льне управлшня розглядаеться не т!льки з точки зору свое! ефективноси, але i з позицш б!льш фундаментальних цшностей, як1 знаходяться за межею компетенц!! управлшня пщприем-ництвом: це легальшсть i лептимшсть [9].
Публ!чне адмшютрування — це залучення вс!х за-щкавлених громадян до управлшня справами мюта, села, до управлшня своею кра!ною. Це реал!защя права народу на управлшня великою державою, в да-ному випадку на управлшня Укра!ною [10]. Змют публ!чного адмшютрування реал!зуеться через комплекс функцш — функцш, як! виконують завдання то-вариства шляхом самокеровано! д!яльносТ в р!зних процесуальних формах. Сл!д зазначити, що зв'язки ад-мшстрування простежуються i в д!яльносТ законо-давчих оргашв, оргашв прокуратури, сущв, однак щ зв'язки е внутршшми, оргашзацшно-правовими.
Принципи концепц!! «Е-Governance» i метсдав «яюсного управлшня» («Good Governance»), як! Грун-туються в новш модел! публ!чного управлшня, в Ук-ра'!ш т!льки починають усвщомлюватися. У даний час Укра!на знаходиться в процес! побудови системи «E-Government», а саме, на першому еташ впровадження технологш шформацшного сусп!льства в сферу функ-цюнування владних структур i побудови електронного уряду.
У свгговш практищ йде процес цшеспрямовано'1 побудови системи елекгронного уряду при безпосе-редньому iнiцiюваннi цей процес участю самого уряду, pi3Hffi державних органiв. Мабуть, головна вгтчизняна проблема в галузi державного управлшня — вщсутшсть взаeморозумiння i довiри м1ж населенням i владою — проявляеться i на шляху реатзацп концепци «Е-Governance». Судячи з практичних кроив у цьому на-прямку, представники влади поки не усвщомили не-обхiднiсть змiни парадигми управлiння, а в суспiльствi домшують скептичнi оцiнки iдеï про те, що з допомо-гою 1КТ можна забезпечити ефективну взаeмодiю влади, населення i бiзнесу. Однак, на нашу думку, в епоху шформацшного суспшьства шшо'1 альтернативи розвитку державного управлшня немае: державне управлшня стае менш жорстким i регламентованим; воно базуеться, скорше, на горизонтальних, нiж на вертикальних зв'язках мiж державними органами, ор-ганiзацiями громадянського суспшьства та бiзнесом.
До нового тдходу належить i поняття «яюсне управлшня» (Good Governance), яке за методолопею ООН включае таю ключовi характеристики:
На менталiтет громадян впливае те, що Укра1на прагне не стшьки iснувати, скшьки довести вам свое юнування. Як ви розумiете, життя в краш, в яюй ви-трачаеться сила-силенна грошей на «тдфарбовування лише фасаду», вельми невтшне. Украшщ пасивнi, безтурботнi, хоча i схильнi до анархп. Украшцям при-таманнi мрiйливiсть i чуттевють. Практично всi поль тичнi особистосп — це продукт цього «хуторянства», його втшення, тобто його класичний образ. «Хуторян-ство» — це природний стан украшсько1 нацп. Менталитет хуторянина можна описати, видшивши основнi характернi риси:
• вш вважае себе розумним, а iнодi навiть мудрим. Цi риси проявляються в його хитроси, а також здатноси вчасно пiти вщ ризику, уникаючи непотрiб-но! роботи i небезпеки;
• вiн може люто ненавидiти якогось представ-ника влади, переносити гшв на близьке оточення, але при особистш зустрiчi з чиновником улесливо нагина-еться;
• ствпраця i спшьна праця громадян та влади (Participatory);
• визнання верховенства права (Rule of Law);
• прозорють влади та ii ршень (Transparency);
• чуйшсть реагування, оператившсть (Responsiveness);
• орieнтацiя на консенсус (Consensus Oriented);
• рiвнiсть i вщсутшсть дискримшацп (Equity and Inclusiveness);
• результатившсть, ефективнiсть i економiч-шсть (Effectiveness and Efficiency) — пщзвггтсть влади громадянам (Accountability) [11].
З результата класиф^цп Укра'1на — держава з високим рiвнем людського катталу, розвинуто! теле-комунiкацiйноi iнфраструктурою та низьким рiвнем iнтерактивностi урядових веб-сайта. Рiвень телекому-нiкацiйних, iнформацiйних серв^в, запропонованих громадянам Укра1ни, поки що не вщповщае свiтовим стандартам (див. таблицю) [12].
Таблиця
• хуторянин живе за принципом: «моя хата з краю»;
• вш остерiгаеться iнiцiативних i смшивих осо-бистостей, осюльки бачить в них приховану небезпеку для свого благополуччя.
Реалii глобального економiчного простору скрут-нi: Украiна — краша «наздоганяючоi» моделi еконо-мiчного розвитку, яка переживае в XXI ст. процеси, пережии США i бвропою в XIX — початку XX ст. Ми змушеш будувати те, що в шших крашах вже перебу-довуеться.
Украшська самосвiдомiсть ще не вийшла з кокона iмперського i радянського самосвiдомостi. Це маргшальний стан: мiж iмперським шовiнiзмом i реваншизмом i нацiоналiстичним самоприниженням i страхом нацiонально-державного розпаду. Отже, структура визначальних рис украiнського мещаттету така:
Стадп формування електронного уряду
Стад1я Характеристика Держави
Нульова (кластер 6) Низький рiвень людського катталу; вщсутшсть телекомуткацшно'г шфраструктури i урядових веб-сайта 28 держав: серед яких Афгашстан, Бангладеш, Чад, Шгер, Пакистан, Сенегал, Моза-мбж
Перша (кластер 5) Середнш рiвень людського капталу; практична вiдсутнiсть телекомушкацшно'г ш-фраструктури i урядових веб-сайта 50 держав: серед яких Ангола, Iндiя, 1рак, Намiбiя, Непал, Нiгерiя, Судан, Таджикистан, Туркменiстан, Зiмбабве
Друга (кластер 4) Рiвень людського капiталу бiльш серед-нього; телекомунiкацiйнi iнфраструктури i урядовi веб-сайти на стади становлення 15 держав: серед яких Вiрменiя, Куба, Гру-зiя. 1ран, Парагвай
Третя (кластер 3) Рiвень людського капiталу бiльш серед-нього; телекомушкацшна iнфраструктура на стади становлення та урядовi веб-сайти мають шформацшний характер 24 держави: серед яких Азербайджан, Китай, бгипет, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Молдова, Ташанд, Сальвадор, Гондурас, ПАР
Четверта (кластер 2) Високий рiвень людського капталу, розви-нута телекомунiкацiйна iнфраструктура та урядовi веб-сайти мають iнформацiйний характер 43 держави: серед яких Болгарiя, Бшорусь, Чехiя, Грецiя, Iталiя, Польща, Латвiя, Росiя, Туреччина, Украша
П'ята (кластер 1) Вищий рiвень людського капталу, розви-нута телекомунiкацiйна iнфраструктура та урядовi веб-сайти мають iнтерактивний характер 32 держави: серед яких Корея, США, Канада, Великобританiя, Норвепя, Данiя, Ав-стралiя, Францiя, Сшгапур, Швецiя, Шмеч-чина, Японiя, Естотя
• сощальт риси: iндивiдуалiзм (любов до землi i приватно! власносп); здатнiсть до мiмiкрi! та ктен-таризму; релiгiйнiсть або духовнiсть;
• психолопчш риси: емоцiйнiсть (кордоцент-ризм та iдеалiзм); рацiоналiзм. Дана класиф^щя е умовною i не претендуе на загальнiсть.
Парадигма, яка може бути основою моделювання процесу формування професшного менталiтету дер-жавних службовщв, полягае в забезпеченнi зв'язку освгги i дiяльностi. При формуваннi професшного менталггету державних службовцiв використовуеться положення моделi навчання, де провiдна роль в орга-нiзацi! процесу навчання на вс!х !"! етапах належить тому, хто навчаеться. Державний службовець, який навчаеться, е активним i рiвноправним суб'ектом про-цесу навчання. Така модель дозволяе забезпечити суб'ект-суб'ектнi вщносини, а також пiдвищити рiвень навчання.
Основш вимоги, що можуть бути ядром технологи моделювання шдивщуальних освгтшх програм формування професшного мешаттету державних служ-бовцiв:
• вщкритють освiтнього процесу, що дозволяе державним службовцям самостiйно формувати освгт-нiй шлях вiдповiдно з особисисними бажаннями i осо-бливостями, який включае рiвень i яюсть вихщно! пiд-готовки;
• висока iнтелектуальна технолопчшсть навчання на базi нових педагопчних iнтелектуальних тех-нологiй, адаптованих до особистюних особливостей державних службовщв, як! навчаються;
• доступнiсть технологш навчання, що досяга-еться застосуванням рiзних засобiв, включаючи персо-нальш ЕОМ, комп'ютернi мережi 1нтернет, вiртуальнi т'юторiали та iн.;
• можливють надавати рiзнi форми навчання: очну (денну, вечiрню, вихiдного дня), очно-заочну, за-очну, дистанцiйну;
• гнучюсть — можливiсть вшьно варiювати три-валiсть i порядок опанування програми;
• модульшсть — цiлiсне уявлення про навчаль-ний процес за ветма стадiями навчання [13].
Висновки
Публiчне адмiнiстрування е важливим шструмен-том здiйснення державного управлiння, а його сис-темний розвиток правомiрно розглядати як одну з ключових умов вдосконалення функцiонування всiх оргашв влади. Тому iснуе нагальна необхщшсть в за-крiпленнi основних концептуальних основ подаль-шого вдосконалення функщонування системи публiч-ного адмiнiстрування. Про те, що таке держава i в чому полягае мета цього найважлившого феномену сощального улаштування людини, написано багато. Але, вступивши у XXI ст., можна констатувати пара-доксальне: не написано практично шчого.
В офiцiйних документах i програмах нащональ-них проектiв, наприклад, в Стратег!! державно! кадро-во! политики на 2012-2020 роки, що враховуе особли-востi i перспективи розвитку укра!нського суспшьства, свiтовi тенденц!!, вказуеться на важливiсть продов-ження реформ системи державного управлшня з ура-хуванням iдеологi! нового державного менеджменту.
Канотчна бюрократична (Веберовська) модель, що припускае владу «бюро»: норм, стандарта, пла-
шв, — на практищ породжуе сильт оргашзацшт патолог!!, так! як неповоротюсть, розростання держапа-рату, !гнорування штереетв населення в користь до-тримання багатоступеневих процедур, «освоення бю-джет!в» замють збшьшення корисност! державних по-слуг.
Образ сощального св!ту, уособленням якого ви-ступала нац!ональна держава, на думку ряду дослщни-к1в, стр!мко зм!нюеться. Реформування державно! служби актуал!зуе завдання управлшня ефектившстю д!яльност! державних службовц!в. Це можливо зд!йс-нити за допомогою освоення та адаптац!! концептуальних основ компетенцшного п!дходу до умов державно! служби.
Список використаних джерел
1. Peters B. Guy. Handbook of Public Administration / B. Guy, Jon Pierre. — London, 2005. — 640 p.
2. Public Management: Institutional Renewal for the Twenty-First Century. Volume Editors: Lawrence R. Jones and Fred Thompsom // JAI PRESS INC. Stamford, Connecticut. — 1999. — Vol. 10. — 269 р.
3. Розпутенко 1.В. Проблема щеолог!! навчання державних управлшщв // Технолог!! забезпечення якоси осв!ти в державному управлшн! виклики сьо-годення: матер!али друго! Всеукр. наук.-практ. конф. за м!жнар. участю (Ки!в, 30 листоп. 2012 р.). — К.: НАДУ, 2012. — С. 88-90.
4. Бичко 1.В. 1стор!я ф!лософ!! / 1.В. Бичко, А.К. Бичко, В.Г. Табачковський. — К., 2010. — С. 8-9.
5. Нариси з ютор!! укра!нського державотворення / С. Грабовський, С. Ставроян!, Л.Шкляр. — К.: Ге-неза, 1995. — 608 с.
6. Ятченко В. Метаф!зичнийвим!равторитетнос-т!соц!ального порядку (культурно-!сторичний аспект). — К.: Генеза,, 2012. — С.11-12.
7. Коэн Д.Л. Гражданское общество и политическая теория / Д.Л. Коэн, Э. Арато. — М.: Весь Мир, 2003.
8. Кин Дж. Демократия и гражданское общество / Джон Кин. — М.: Прогресс-Традиция, 2001. — 562 с.
9. Назарчук А.В. Социальные сети и трансформация политического порядка [Електронне видання] / А.В. Назарчук // Вестник аналитики. — 2007. — № 30 (4). — Режим доступу: http://www.nazarchuk.com/ p_16.html.
10. Трансформация государства и эволюция публичного администрирования в условиях глобализации [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http:// xref-erat.com / 72/1431-2-transformaciya-gosudarstva-i-evolyuciya-publichnogo-administrirovaniya-v-usloviyah-globalizacii.html.
11. What is Good Governance? / UNESCAP [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://www. unescap.org/huset/gg/governance.htm.
12. Kohonen, T.Self-Organizing Maps(Third Extended edition) / T.Kohonen. — New York, 2001. — 501 p.
13. ФЫпова Т.В. Змютовш та процесуальш компонента особиспсно ор!ентовано! технолог!! формування професшного ментал!тету державних службовщв / Т.В. ФЫпова // Технолог!! забезпечення якосп осв!ти в державному управлшш:виклики сьогодення: матер!али друго! Всеукр. наук.-практ. конф. за м!жнар. участю (Ки!в, 30 листоп. 2012 р.). — К.: нАдУ, 2012. — С. 126-128.
