CC BY
22
УДК 338.5:338.46:005.8:332.8
Л.А. Горошкова, В.П. Волков, 1.О. Карбiвничий
ПРОЕКТНЕ УПРАВЛ1ННЯ Ц1НОУТВОРЕННЯМ У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСТВ1
Проведено аналiз свтовоТ практики цiноутворення у природних монополiях, до числа яких належить втизняне ЖКГ. Встановлено, що основними методами монопольного цЫоутворення е: регулювання норми прибутку; регулювання верхньоТ межi тарифа (цiнове лiмiтування); схема участ у прибутку i3 ковзкою шкалою; цiнова дискримiнацiя; багатоставочнi тарифи; цЫоутворення за рiзними формами конкуренцп, що сумiснi i3 природною монополiею. Зазначенi методи широко використовуються як у свгговм, так i вггчизнянлй практицi цiноутворення у житлово-комунальному господарствк Отриманi результати свiдчать про необхщнють модифiкацiТ монопольного ринку житлово-комунальних послуг введенням елеменгпв конкуренцп. Дж. 10.
Ключовi слова: житлово-комунальне господарство, беззбитковють, цiноутворення, монополiя, конкуренцiя.
JEL O22
Постановка проблеми у загальному виглядi та и зв'язок i3 важливими практичними та науковими завданнями. Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) УкраТни у тепершнш час знаходиться у кризовому стаж. На необхщносп реформування ЖКГ наголошуеться впродовж останшх рокiв. Але галузь залишаеться збитковою. Такий стан со^ально значимоТ галузi нацiонального господарства зумовлюе об'ективну необхiднiсть пошуку ршень пiдвищення ефективностi процесу IT реформування й функцюнування.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Сучасними аспектами вирiшення проблем розвитку ЖКГ займаються Запатрша 1.В., Качала Т.М., Кизим М.О., Тищенко О.М., Поважний О.С. та ш. [1-10].
Видiлення невирiшених рашше частин загально! проблеми. Процес реформування ЖКГ УкраТни тривае з 2004 року, коли була прийнята перша Загальнодержавна програма реформування i розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки (24.06.2004 року). Але впродовж останшх рош стан галузi не ттьки не покращився, вш продовжував попршуватись. У зв'язку з цим представляе штерес пошук факторiв впливу на ефективнють функцiонування галуз^ рiшень та можливостей досягненнi беззбитковост ЖКГ УкраТни. Серед таких факторiв суттеве значення мае механiзм цшоутворення, оскiльки в умовах вiтчизняного ЖКГ, що е природною монополiею, зазначена проблема е досить складною й актуальною.
Мета статл. Зазначеш особливост обумовлюють необхiднiсть пошуку нових механiзмiв ефективного управлiння цiноутворення у житлово-комунальному господарс^ з використанням свiтового досвщу та позитивних результатiв вiтчизняноТ практики господарювання.
Методи та методика дослщження. Для виконання завдань були використаш методи порiвняльного та логiчного аналiзу, аналогiй, загальнонауковi методи аналiзу та синтезу.
Виклад основного матерiалу дослщження. В бшьшосп краТн свiту житлово-комунальне господарство певний час належало до числа природних монополш. Але досвщ функцюнування галузi довiв необхiднiсть модифкувати цей тип ринку введенням елеменлв конкуренцп.
Свiтова практика цiноутворення у природних монополiях виробила певнi 108 "Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2017, №1 (61)
методи. Проаналiзуeмо сутнють та особливостi цих методiв.
1) Регулювання норми прибутку. Це найбiльш традицiйний пiдхiд до встановлення цш на товари (послуги) природних монополш. В його основу покладено калькулювання за принципом «витрати плюс випуск». Вiн використовуеться i в УкраМ
2) Регулювання верхньоТ межi тарифу (цiнове лiмiтування). Сутнють метода полягае у встановленн цшових лiмiтiв: встановлення фiксованого максимального значення цш, що встановлюеться регулюючою фiрмою. Фiрмi дозволено визначати цiну меншу, або таку, що дорiвнюе лiмiту та привласнювати отриманий прибуток. Унаслщок того, що прибуток фiрми не залежить вщ витрат, виникае стимулюючий механiзм щодо Тх скорочення. Модель передбачае досить тривалий промiжок часу мiж переглядом тарифiв - 4-5 рош.
3) Схема участi у прибутку iз рухомою (ковзкою) шкалою. На вщмшу вiд попереднього метода, за якого природна монополiя може отримувати суттевi прибутки, цей метод передбачае, що використовуеться ковзка шкала розподту прибутку мiж виробником та споживачем. Розподт прибутку порiвну не завжди е оптимальним, тому регулюючий орган може використати прив'язку цши до витрат та втрат, а не до прибутку. Цей метод мае переваги перед мехашзмом регулювання вiддачi на каттал, але менш ефективний у порiвняннi з цшовими лiмiтами.
4) Цiнова дискримiнацiя. Цшова дискримiнацiя - практика за якоТ цiни на однi й л ж блага для рiзних покупав або Тх груп, встановлюються рiзнi. При цьому розбiжностi в не залежать вiд витрат на виробництво та доставку блага. Цшова дискримша^я можлива, якщо пряма еластичнють попиту на товар за цшою у рiзних споживачiв е рiзною. Необхiдною умовою проведення цiновоТ дискримшаци е неможливiсть перепродажу товару, тому саме у сферi послуг вона отримала найбтьше розповсюдження.
Цiнова дискримша^я бувае трьох ступенiв: першого, другого i третього.
Цiнова дискримiнацiя першого ступеня - за якоТ продавець мае можливють визначити платоспроможнють кожного конкретного споживача i запропонувати йому вщповщну цiну на товар. Але така ситуа^я, на нашу думку, iдеалiзована. Реалiзувати зазначений механiзм цшоутворення в межах, наприклад, невеличкого мюта - реально, в межах краТни - складно.
Дискримiнацiя другого ступеня - за якоТ вщбуваеться продаж партш товару за рiзними цшами, на практицi реалiзуеться, як правило у виглядi знижок з цши (цшове дисконтування). Знижками можуть бути знижки на обсяг постачання, кумулятивн знижки, цшова дискримша^я в часк
За вiдомим правилом Г.Штакельберга [78], гранична виручка вщ продажу будь-якоТ, крiм останньоТ партiТ (MR), повинна дорiвнювати цiнi наступноТ партiТ (Р), а гранична виручка вщ продажу останньоТ парти - граничним витратам (МС): MR1 = P2, MR2 = Рз,...^п = MC.
За умови цього виду дискримшаци цши можуть бути встановлен як спадаюча функ^я обсягiв продажiв (Р1 > Р2 > Р3, Q1 < Q2 < Q3), так i висхiдна (Р1 < Р2 < Р3, Q1 < Q2 < 03).
Цiнова дискримiнацiя другого ступеня найчастше перетворюеться у систему знижок, але е факти протилежноТ ситуаци.
Дискримiнацiя третього ступеня - це ситуацiя, за якоТ ринковий попит розподтений на декiлька сегментiв з рiзними функцiями попиту. Для кожноТ групи споживачiв монополiст встановлюе цши таким чином, щоб загальний прибуток був максимально можливим. Умови для ТТ впровадження виникають, якщо споживачiв певного блага можливо розподiлити за еластичнютю попиту за цiною. За цих умов галузевий попит можливо представити не одшею, а дектькома
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2017, №1 (61) 109
кривими попиту. В цьому разi загальний прибуток вщ продажу продукци на рiзних п сегментах за рiзними цiнами складе:
% = Р1О1 + Р2О2 + ... + РпОп - тс (0).
Умовою максимiзацiТ е: MR1 = MR2 = ... = MRn = МС.
Таким чином, на кожному сегмент цiна повинна бути встановлена така, щоб гранична виручка на уах сегментах була однакова i дорiвнювала граничним витратам загального випуску.
5) Багатоставочнi тарифи. Перевагами багатоставочних тарифiв е те, що вони, за умови правильно!' побудови, дозволяють отримати бiльшi значення сукупного надлишку, шж одноставочнi. У св^овш практицi використовують багатоставочнi тарифи з диферен^а^ею за обсягом покупки та за часом придбання товару (послуги).
Найбтьш простим е двохставочний тариф (двохетапна оплата) - це цшова пол^ика, за якоТ споживач вносить плату за право придбання товару (доступу до товару), а по™ (пюля придбання права), додатково оплачуе споживання кожноТ одиниц товару.
6) Цшоутворення за рiзними формами конкуренци, що сумюш iз природною монополiею. На вщмшу вщ пiдходу, за якого домшуючою силою в регулюваннi дiяльностi природноТ монополи е держава, можливим е використання таких моделей конкуренции
- конкурен^я доступного ринку;
- конкурен^я за ринок;
- ярдостик-конкуренцiя.
Авторами моделi конкуренцiТ доступного ринку е У. Баумоль, Дж. Панзер i А. Втлах. Для пiдвищення ефективносп дiяльностi природних монополiй вони пропонують забезпечити втьний доступ на ринок та вихщ з нього. Але, на нашу думку, складним е впровадження ^еТ моделi саме у ЖКГ, осктьки бiльшiсть и пщгалузей, пов'язаних iз мережами, мають значн витрати, що ускладнить лiбералiзацiю цш.
Концепцiя конкуренци за ринок була сформульована Г. Демзецем, Дж. Сшлером та Р. Познером у 60-70-хх роках хХ ст. У даному випадку передбачаеться стимулювання конкуренци за ринок там, де внаслщок наявност суттевоТ економи вiд масштабу, неможлива внутрiшня конкуренцiя. В цiй ситуаци регулюючий орган проводить аукцюн i на певний час надае право обслуговувати ринок тому пщприемству, що запропонуе бтьшу суму. За умови такого регулювання, чим бтьше буде конкурент за право обслуговувати ринок, тим бтьшими будуть надходження до бюджету.
Таким чином, конкурен^я за феТ концепци, сконцентрована в момент аукцюну. Те що, по закшченш контракту, буде оголошено новий аукцюн, що стимулюе компашю-переможця до пщвищення ефективностi дiяльностi та створення вщповщного iмiджу.
Таким чином, держава, у даному випадку, бтьше не е постачальником послуг, вона доручае це приватнш компани, створюе умови для приватно-державного партнерства.
Проаналiзуемо досвщ використання зазначених механiзмiв цiноутворення у ЖКГ св^у.
1) Регулювання норми прибутку. Зазначений метод використовуеться при визначенш тарифiв на електроенергiю у США. У США спочатку визначаеться тарифна база. Вона вимiрюе величину кашталу, що використовуеться компашею для здшснення регульованих видiв дiяльностi. Полм встановлюеться «розумна
110 "Управл1ння проектами та розвиток виробництва", 2017, №1 (61)
та справедлива» норма прибутку на каттал. Ця норма дорiвнюe вартостi залучення кашталу (його альтернативним витратам). Так звана «розумна норма прибутку» встановлюеться регулюючим органом. Вона визначаеться на рiвнi норми прибутку у конкурентних галузях, що мають близький рiвень господарського ризику.
Цiна, що встановлюеться регулюючим органом дорiвнюе поточним витратам виробництва плюс прибуток. Вона визначаеться за ставкою «розумноТ норми прибутку», що використовуеться до встановленоТ тарифноТ бази.
Елементи капiталу, що дозволено включати в тарифну базу монополюта, повиннi бути визнаними регулюючим органом, та визнан «Використовуваними та корисними». Так, наприклад, у цю базу в США не включають об'екти, що не е збудованими менше шж на 70%.
У в^чизнянш практицi «потреба у прибутку» визначаеться як сума прибутку, що достатня для здюнення запланованих каштальних швестицш, виплати податш i т. iн. Таким чином, суттева рiзниця полягае в тому, що у св^овш практицi в цЫ продукцiТ (послуг) враховуеться вартють залучення дiючого капiталу (вiдсоток на каштал), а у вiтчизнянiй практик - повна величина майбутнiх капггаловкладень.
В США регулюючi компани визначають перелк витрат, що дозволено враховувати у вартост послуг природних монополш.
У електроенергетицi сШа, наприклад, лише бтя третини капiталовкладень акумулюеться (накопичуеться) за рахунок внутршшх джерел (амортизацшних вiдрахувань та нерозподтеноТ' частини прибутку). Двi третини проектiв фiнансуються iз зовнiшнiх джерел (переважно за рахунок залученого капралу та емiсiТ акцш).
Для того, щоб дiяльнiсть природних монополш дшсно була ефективною, не було намагань завищити обсяг витрат, вщбуваеться жорсткий контроль за Тх експлуатацшними та капiтальними витратами.
Серед недолшв цього метода видiлимо такк
- вiдсутнiсть механiзму стимулювання пщвищення ефективностi. Цiноутворення мае витратний характер (на основi фактичних витрат), що стимулюе перекладання витрат на споживачiв;
- складнють фактичного регулювання дiяльностi внаслiдок використання суб'ективних оцiнок при визначенн норми прибутку i тарифiв.
2) Регулювання верхньоТ межi тарифа (цiновi лiмiти). Цей метод почали активно використовувати у другш половит 80-х рош ХХ ст. у Великобритани пiсля приватизацiТ низки природних монополш, серед яких були «Бртш Телеком» (1984 рк) та «Бртш Газ» (1986 рк). Цю систему регулювання розповсюдили на водопостачання у 1989 - 1990 рр та з 1990 року - на електроенергетику. Мехашзм впровадження був такий: Регюнальш вщдтення Управлшня регулювання в електроенергети^ узгоджували i затверджували тарифи для комунально-побутових споживачiв на основi принципу лiмiтування цiн, для шших груп споживачiв та оптового ринку цши залишились ринковими. У кшф 80-х рокiв ця практика розповсюдилась у США, Новш ЗеландiТ, Малайзи, Мексицi, Перу, Аргентинi.
Розглянемо бтьш докладно послiдовнiсть визначення межi вщносного пiдвищення цiн. Формула розрахунку передбачае визначення об'екта регулювання i корегуючого показника. У однопродуктових галузях об'ектом регулювання е дохщ на одиницю продукци або на споживача послуги, у багатопродуктових - середнш дохщ (сукупний дохщ подтений на сукупний випуск продукци або послуг). Фiрма мае можливють змшювати цiни за умови, що середнш дохщ не перевищить встановлений лiмiт.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2017, №1 (61) 111
Цшовий лiмiт визначаеться на ochobî заздалегщь встановленого екзогенного для фiрми корегуючого показника. Таким показником, найчастiше, е шдекс споживчих цiн (RPI) за мшусом фактора продуктивностi (X), %. Таким чином, базова цiна на наступний перюд (Pi+1) визначаеться за формулою:
Pi+i = Pi (RPI - X),
де Pj - базова цша попереднього перiоду, гр.од.;
RPI - iндекс споживчих цш, %;
X - фактор продуктивности %.
Цей механiзм отримав назву RPI - X-регулювання. Величина Х визначаеться на основi оцiнок очкуваного попиту, обсягiв капiталовкладень, доходiв вщ нерегульованих видiв дiяльностi, ймовiрностi зниження витрат i зростання продуктивностi, потреб у швести^ях.
У США в якост корегуючого показника використовують дефлятор ВНП.
До переваг ^eï моделi належить те, що вона в меншш мiрi витратна, i, тому бтьш ефективна. Внаслiдок того, що виробникам гарантовано збереження вигщ мiж переглядами значень Х, у природной' монополiï виникае стимул для пщвищення ефективност дiяльностi. Унаслiдок цього, споживачi зможуть мати бiльш низькi цши.
Ефективнiсть цього методу була продемонстрована у Великобританiï впродовж 1992 - 1997 рош, пiсля приватизацiï комунальних пщприемств. Так, впродовж цього перюду операцiйнi витрати в електроенергетицi скоротились на 17%, а ктькють зайнятих - на 26%. У газовш галузi з 1992 року цши для споживачiв знизились на 14% (це бтьше нiж рiвень зниження оптових цiн на газ у краМ в цей же перюд). Позитивним наслщком стало те, що середня дохщнють вкладень в комунальш пiдприeмства газо-, водо- та електропостачання на фондовому ринку складала 28%.
Але зазначений метод не позбавлений певних недолшв. Ними е такк
- за умови використання RPI - X -метода порушуеться нормальний графк кашталовкладень. Пщприемство зацiкавлене у скороченш витрат на початку перюда, що ргулюеться, бо воно отримае усю суму економiï, але в кшц перiода зникають стимули для пщвищення ефективносл;
- можливiсть варiацiï цiн забезпечуе фiрмi можливiсть пщвищення прибутку, в разi якщо це одночасно не призводить до попршення добробуту споживачiв, пiдвищуeться рiвень добробуту у сусшльствк Але негативним наслщком може бути перерозподт соцiальноï напруженосп, оскiльки, як правило вiдбуваeться збтьшення цiн для дрiбних споживачiв та зниження - для великих;
- необхщнють у забезпеченн певних умов, у т.ч. шформацшного характеру, при визначенш величини Х. Тобто iмовiрнiсний характер факторiв, що визначають Х, знижуе точнють визначення корегуючого показника;
- метод не забезпечуе можливосп щодо стимулювання певного рiвня якосп послуг та необхiдностi його пщвищення.
3) Схема участi у прибутку iз ковзкою шкалою. Зазначена схема вдало використовуеться у енергети^ штата lндiана у США. Там використовуеться ковзка шкала. Компани' залишаеться прибуток, що забезпечуе i'i рентабельнiсть на рiвнi 10,6%. Споживачi отримують прибуток на рiвнi 12,3%. Величина прибутку мiж цими двома значеннями розподтяеться мiж компанieю та споживачами.
4) Цшова дискримiнацiя. На нашу думку, в ЖКГ можливо застосувати традицшш стратегiï монопольного цiноутворення, але з урахуванням специфки галузi. Слiд також враховувати, що процес використання цiновоï дискримшаци природними монополiями складно проконтролювати, оскiльки не вiдомi функцiï
112 "Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2017, №1(61)
витрат монополи'. Проаналiзуeмо досвщ Колумбiï у електропостачанш. Там встановлюють самi висок цiни для тих, хто споживае найбiльшу кiлькiсть електроенергiï. Мета такого цшоутворення - перерозподт доходу на користь найменш забезпечених верств населення. В умовах суттевоТ диферен^аци' населення за рiвнем доходiв, вiдсутня достатня шформа^я щодо доходiв найбагатших людей. Саме цши на комунальн послуги можуть бути шструментом перерозподiлу доходiв. Досвiд Колумбiï показав, що в результат такого цiноутворення найбiднiшi люди отримали трансферт у розмiрi приблизно 5% вщ Тх сукупного доходу, але джерелом був не бюджет, а найбтьш заможне населення, яке таким чином, втратило ттьки 1% своТх доходiв.
Цей мехашзм намагався використати у ЖКГ уряд м. Москва. Було запропоновано з 1 жовтня 1996 року диференцшвати цши та електропостачання для населення. Так, мешканц квартир з електроплитами повинш були платити за першi 80 кВт год електроенерги' - 130 руб, за кожний ктоват з наступних 80 кВт год - 200 руб., за кожний ктоват бтьше 160 кВт год - 320 руб. Так, якщо споживач захоче максимiзувати свш споживацький надлишок, вш буде заощаджувати електроенерпю, якщо вш не звик ^6î вщмовляти - заплатить бiльшу суму.
З 1 жовтня 2011 у Республiцi Бторусь введена диференцiйована оплата послуг водопостачання i водовiдведення в залежност вiд обсягiв споживання. З 1 лютого 2013 року впроваджений мехашзм диференцшованоТ плати за електро-та газопостачання.
Аналопчна практика цшоутворення щодо оплати споживання електроенерги юнуе i в УкраТш. Цша кВт години електроенергiï в обсязi до 150 кВт складае 0,2335 грн., понад цю величину (до 241 кВт год) - 0,3040 грн.
У ЖКГ можливо застосувати, на наш погляд, цшову дискримшацш в час ^зш цши на спожит послуги в разi Тх попередньоТ оплати, вчасноТ оплати або зашзнення в оплатi). Але за умови впровадження штрафних санкцш щодо несвоечасноТ плати iснуе загроза того, що споживачi взагалi вщмовляться вiд оплати i вiдбудеться накопичення борпв. Тобто у даному випадку менш загрозливим е використання знижок за умови попередньоТ оплати.
Цшова дискримша^я збтьшуе прибуток тiльки в разi рiзних еластичностей попиту за цшою на рiзних сегментах. У цьому випадку для споживачiв з меншою еластичнiстю попиту цiну необхщно встановити вищу, нiж для покупав з бiльшою еластичнiстю попиту.
Практика встановлення рiзних тарифiв на житлово-комунальш послуги для населення i промислових пщприемств, для бюджетних установ i приватних оргашзацш е саме таким випадком. Цшова дискримша^я третього ступеня у ЖКГ е наслщком того, що цша на послуги природноТ монополи в повнш мiрi не вщповщае витратам. Цей випадок також мае шшу назву - перехресне субсидування. Спрощено воно може бути представлене, як викривлення системи цш, тобто за одн й л ж послуги сплачуеться рiзна цша, що е наслщком невщповщносп цши та реальних витрат виробництва. За таких умов частина витрат переноситься в цши за аналопчш послуги, що реалiзуються шшим категорiям споживачiв, в результатi цього останнi переплачують за тих, хто отримуе послуги за птьговими (заниженими) цiнами.
Така диферен^а^я тарифiв використовуеться сьогоднi в УкраТ'ш та Росiï, T'ï традици' характернi ще для часiв СРСР. У СРСР, наприклад, тариф за електроенерпю для населення був 2 коп за 1 кВт год (якщо використовуються електроплити) i 4 коп. за 1 кВт год - для шших громадян, для промисловосл - 1,5 коп. кВт год. Сьогодш - навпаки - за рахунок промислових пщприемств компенсуеться несплата тарифiв у повному обсязi населенням. У СРСР не
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2017, №1 (61) 113
юнувало диферен^аци' в оплатi електроенерги' в залежност вiд регiону, тобто вщдаленосп вiд джерела електроенерги'. Не враховувався також i спосiб генераци' електроенерги' - вiд теплових або гщроелектростанцш. На сьогоднi, iснуe нерiвномiрнiсть у рiвнi вiдшкодування тарифiв на ЖКГ послуги в залежност вiд регюшв краïни. Далеко не у вах регiонах краïни рiвень вiдшкодування населенням тарифiв складае 100% (тiльки у промислових). Вщповщне навантаження щодо вщшкодування ЖК тарифiв в цих же регюнах доходить до 200%. В той же час в УкраМ е регюни, де рiвень вщшкодування складае 60% i для населення, i для шших споживачiв. На нашу думку, такий мехашзм цшоутворення е загрозливим. Справа в тому, що рiвень конкурентоспроможностi вiтчизняних пщприемств е не насттьки високим, щоб вони могли без негативних наслщмв, пiдвищувати собiвартiсть свое!' продукцiï.
Досить велика частка населення Украши потребуе фшансовоГ допомоги в оплатi комунальних послуг, тому, на нашу думку необмежено перекладати тягар тарифiв на промисловють - недоцтьно. В такт ситуаци знов таки виникае необхщнють фшансово!' допомоги з боку держави.
5) Багатоставочш тарифи. Досвiд використання багатоставочних тарифiв е, наприклад, у Колумбп. Там у штатi Меделлш у кiнцi 80-х рокiв дiяла погодинна оплата за спожиту домогосподарствами електроенерпю на основi багатостаночного тарифу. Нацюнальна статистична агенцiя краïни подшила уа будiвлi на шiсть категорш в залежностi вiд ïх характеристик та якосп житла. Для кожноГ категорп' був розроблений складний тариф, що включав:
- фксовану вхщну плату (щомiсячний внесок за пщключення до електромережi), що не залежала вщ обсягiв споживання електроенергiï;
- п'ять тарифних ставок (що зростали в залежносл вщ обсягiв споживання електроенерги).
Цкавим е досвiд Франци' щодо використання багатоставочних тарифiв з диферен^а^ею за часом. У 1982 - 1986 рр. у Франци була введена нова система тарифiв на електроенерпю, що в^знялась вщ попередньоГ широкою диференцiацieю за категорiями: за сезонами року; за часом впродовж доби; за видами споживачiв; за щтьнютю навантаження у мережi i т.iн. З'ясувалося, що новi тарифи стимулюють зниження навантаження споживачiв у перiод зимового максимума навантаження за рахунок дм пiльгових тарифiв впродовж iншого перiоду року. Piзниця в тарифах була вражаюча - електроенерпя в перiод пiкових навантажень коштувала майже у 20 разiв вище, шж базова лiтня цша. ^м того, диференцiювалась абонентська плата за приеднання до електромережi в залежност вiд сезону - взимку вона була у 2 рази вище, шж вл^ку. В цтому ж у Франци' вартiсть кВт години електроенерги, завдяки цш систему е найнижчою у свропг.
Проаналiзуeмо досвгд Бельгiï щодо використання багатоставочних тарифiв. Тариф, що пропонувала компашя був таким: плата за доступ була однакова для вах - 240 б.фр. При споживанш 450 кВт год тариф становив 5,75 б.фр., при споживанш вщ 450 кВт до 720 кВт год тариф складав 3,10 б.фр., при споживаны понад 720 кВт год тариф складав 2,02 б.фр. Профсптка пропонувала замшити цей тариф на пщвищуючий, але регулюючий орган запропонував шший варiант:
1) Сусшльний тариф: плата за доступ - 200 б.фр. на рк; плата за користування - 4,8 б.фр. за 1 кВт год.
2) Нормальний тариф: плата за доступ - 1300 б.фр.; плата за користування - 2,7 б.фр. за 1 кВт год.
Сусптьним тарифом користувались, як правило, користувачТ з низьким обсягом споживання - до 600 кВт год. Таким чином, регулюючий орган використав мехашзм цшово1 дискримшаци, за якого додатковий споживчий
114 "Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2017, №1(61)
надлишок вилучався у бтьш заможних верств населення.
Перевагами багатоставочного тарифу е те, що в залежност вщ ситуаци, регулюючi органи можуть обрати критерш оптимiзацiï багатоставочного тарифа. Ним може бути:
- максимiзацiя надлишку споживача за умови беззбитковост монополи;
- максимiзацiя прибутку монополи' за умови Парето-покращення стану уах учаснимв ринку;
- максимiзацiя сукупного надлишку за умови беззбитковост монополiï за умови Парето-покращення стану уах груп споживaчiв.
Найпроспшим нелiнiйним тарифом е двохставочний тариф, що складаеться з плати за пщключення i ставки (гранично'! цши) Р за кожну одиницю продукту. Вперше вш був запропонований у 1946 роц Коузом [70]. Гранична цша була встановлена на рiвнi граничних витрат, а плата за пщключення - на рiвнi, достатньому для покриття постшних витрат. Двохставочний тариф Коуза найбтьш близький до ефективного у випадках, коли ринок участ нееластичний по сплат за пщключення до мережк Саме такими е ринки ЖК послуг - електро-, водо- та газопостачання. На шших ринках вш може бути не оптимальним, бо плата за пщключення може примусити споживaчiв взaгaлi покинути ринок.
Практика використання багатоставочних (нелшейних) тaрифiв у багатьох кражах свггу показала 'х високу ефективнють у порiвняннi з одноставочними (лшшними). Крiм того, перехщ вiд лшшно' цiни, що встановлена на рiвнi середнiх валових витрат до нелшншного цiноутворення на основi багатоставочних тaрифiв зi ставками що знижуються при зростaннi обсягiв споживання, стимулюе попит на продукти (послуги). Це, у свою чергу, призводить до покращення Парето-стану бтьшо' частини споживaчiв.
На нашу думку, використання багатоставочних тaрифiв е цкавим щодо впровадження у ЖКГ Укра'ни. В ситуаци, що склалась зi станом та можливютю оновлення основних фондiв житлового-комунального господарства Укра'ни, така пол^ика цiноутворення вiдкривaе певнi можливостi.
У дiючi в УкраМ тарифи не включено швестицшну складову. В ситуаци, за яко' aмортизaцiйнi вiдрaхувaння пщприемствами комунально' сфери, нажаль, використовуються на поточн потреби (плaново-зaпобiжний та аваршний ремонт), а не на створення резерву на оновлення основних зaсобiв, як це повинно бути, це питання стае ще бтьш актуальним.
Впровадження двохставочних тaрифiв дало б можливють ЖКГ за рахунок постшно''' частини в оплат послуг, яку буде сплачувати усе населення, не залежно вщ обсягiв споживання послуг, вщновлювати основнi засоби гaлузi.
6) Цшоутворення за рiзними формами конкуренци, що сумюш iз природною монополiею. Певний досвiд використання такого вaрiaнту регулювання е в Роси'. У 1996 роц у м.Санкт-Петербург було оголошено конкурс на створення альтернативних служб, що займаються експлуата^ею i ремонтом житлового фонду (в конкура прийняли участь 24 фiрми). Аналопчна практика буде, на нашу думку, корисною для використання в Укран
Але зазначена концеп^я не позбавлена недолив. Слщ враховувати, що тривалий контракт, в якому зафксована цша, може як дозволити фiрмi отримати надприбутки, так i призвести до банкрутства. В той же час короткостроковi контракти створюють перешкоди для швестування. Крiм того, зниження витрат може призвести до попршення якосп послуг.
Ярдостик-конкуренцiя - найслабший вид конкуренци. Вш заснований на порiвняннi дано' компaнiï з аналогами за показниками ефективносп ï'ï дiяльностi. Але позитивний досвщ використання е в Англи. Так, в результат приватизацп системи водо- та енергопостачання у краМ, були створенi регiонaльнi монополи.
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2017, №1 (61) 115
Це дало можливють ствставляти результати ефективност дiяльностi фiрм, що управляли водо- та енергопостачанням.
Висновки. Проведено аналiз св^овоТ практики цiноутворення у природних монополiях, до числа яких належить вггчизняне ЖКГ. Встановлено, що основними методами монопольного цшоутворення е регулювання норми прибутку; регулювання верхньоТ межi тарифа (цшове лiмiтування); схема участ у прибутку iз ковзкою шкалою; цшова дискримiнацiя; багатоставочнi тарифи; цшоутворення за рiзними формами конкуренци, що сумiснi iз природною монополiею. Зазначенi методи широко використовуються як у св^овш, так i в^чизнянш практицi цiноутворення у житлово-комунальному господарствк
Отриманi результати свiдчать про необхщнють модифкаци монопольного ринку житлово-комунальних послуг введенням елеменпв конкуренци.
Перспективи подальших дослiджень у даному напрямку пов'язаш з аналiзом сутностi та особливостей таких видiв цiноутворення природних монополш, як цшоутворення в умовах двохсторонньоТ монополи та цiноутворення в умовах взаемоди ол^ополи iз монопсонiею. Зазначен методи ще не знайшли широкого використання у практик, але, на нашу думку, е перспективними для використання у ЖКГ УкраТни.
Л1ТЕРАТУРА
1. Запатрина, И.В. Жилищно-коммунальная инфраструктура: реформы и система их финансового обеспечения: Монография / И.В.Запатрина. - Киев.: Ин-т эк-ки и прогнозир., 2010. - 336 с.
2. Реформування житлово-комунального господарства: теор1я, практика, перспективи: Монограф1я / О.М.Тищенко, М.О.Кизим, Т.П.Юр'ева, С.Ю.Юр'ева, 1.В.Покуца. - Х.: ВД "1НЖЕК", 2008. - 368 с.
3. Науков1 засади реформування i розвитку житлово-комунального господарства: Монограф1я / Поважний О.С., Попов О.П., Запатрша 1.В., Волков В.П. та ш. Черкаси: Брама-Украша, ЧДТУ, 2011. - 436 с.
4. Волков, В. П. Лопстика нерухомост у житлово-комунальному господарствi : [монографiя] / В. П. Волкова, Л.А.Горошкова. - Запорiжжя: ЗНУ, 2013. - 645 с.
5. 1нвестицшно-штеграцмш технологií соцiально-економiчного розвитку репону [Текст]: Монографiя / В.П.Волков, Л.А.Горошкова, М.О.Панкова. За заг.ред. В.П.Волкова. -Запорiжжя: ЗНУ, 2011. - 290 с.
6. Волков, В.П. Моделювання умов беззбитковост функцiонування житлово-комунального господарства УкраТни / В.П.Волков, Л.А.Горошкова // Теоретичн i практичнi аспекти економки та iнтелектуальноí власностi: Збiрник наукових праць. - Марiуполь: ДВНЗ «ПДТУ», 2013. - Вип. 1. - Т. 1 - С.179 -183.
7. Горошкова, Л.А. Аналiз детермшант економiчноí безпеки галузей нацюнального господарства / Л.А. Горошкова // Економiчний вiсник унiверситету: Збiрник наукових праць учених та астран^в. - Переяслав-Хмельницький: Переяслав-Хмельницький державний педагопчний ушверситет iм. Г.Сковороди, 2012. - №19. - С.149-163.
8. Волков, В.П. Прогнозування розвитку складних технiко-економiчних систем мезорiвня / В.П.Волков, Л.А.Горошкова // Економiчний вiсник унiверситету: Збiрник наукових праць учених та астран^в. - Переяслав-Хмельницький: Переяслав-Хмельницький державний педагопчний уыверситет iм. Г.Сковороди, 2013. - №20/2. - С.257-263.
9. Волков, В.П. Складовi фiнансово-економiчноí безпеки житлово-комунального господарства УкраТни / В.П.Волков, В.Шмаль, Л.А.Горошкова // Комунальне господарство мют: Науково-техшчний збiрник. - Харкiв: Харкiвська нацюнальна академiя мiського господарства, 2013. - Вип.108. - С.279 - 285.
10. Волков, В.П. Якють житлово-комунальних послуг як складова системи со^альноТ
вiдповiдальностi пiдприемств галузi / В.П.Волков, Л.А.Горошкова, В.Шмаль // Науковий
вюник Ужгородського уыверситету. Серiя «Економiка»: Збiрник наукових праць. - Ужгород:
ДВНЗ «УжНУ», 2014. - Вип.3 (44). - С.86-90.
_ Стаття рекомендована до
Рецензент статп ■ ... „ -, ,.,„„
4 п ,, с публiкацil 17.03.2017 р.
д.т.н., доц. Дарченко О.Б. j ч г-
116 "Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2017, №1(61)
