CC BY
102
УДК 330.35:316.42:331.526.2
В. А. ЗОВА (Дон1ЗТ, Донецьк)
ПРОДУКТИВНА ЗАЙНЯТ1СТЬ ЯК ОСНОВА МЕХАН1ЗМУ ПОеДНАННЯ ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗРОСТАННЯ I СОЦ1АЛЬНОГО РОЗВИТКУ
У CTarri розглядаеться залежнiсть ефективностi виробничо! зайнятостi i соцiального i eK0H0Mi4H0r0 роз-витку.
В статье рассматривается зависимость эффективности производственной занятости и социального и экономического развития.
The dependence of production employment efficiency and social and economic development is considered in this article.
Актуальшсть статт
У законодавсга Украши зайнятють насе-лення визначасться як трудова дiяльнiсть гро-мадян, пов'язана iз задоволенням особистих i суспiльних потреб, що не суперечить чинному законодавству ^ як правило, приносить зароб> ток (трудовий доход).
Громадянам Украши, громадянам шших краш та особам без громадянства, що прожи-вають в Украiнi на законних шдставах, нале-жить виключне право розпоряджатися своiми здiбностями та можливостями до продуктивной творчоi працi. Примушення до пращ у будь-якiй формi забороняеться, якщо iнше не перед-бачено законом. Держава мотивуе, стимулюе, заохочуе зайнятiсть, пов'язану iз задоволенням суспшьних потреб, пропагуе повагу до людини працi [1-5].
Можливiсть займатися продуктивною пра-цею, забезпечення зайнятосп - основна сполу-чна ланка мiж досягненням економiчного зрос-тання i створенням можливостей для розвитку суспшьства. Пiд «зайнятютю» розумiються способи отримання засобiв iснування, а не лише оплачувана робота. З точки зору створення можливостей для сощального розвитку зайнятють важлива як трудова дiяльнiсть в широкому сенс слова.
Тому метою даноi статтi е обгрунтування i визначення продуктивноi зайнятостi як основи сощального розвитку i економiчного зростання краiни.
Виклад основного матерiалу
В щлому трудова дiяльнiсть, процес зайнятосп, ринок працi виступають сполучною лан-
кою мiж економiчним зростанням та сощаль-ним розвитком (як це зображено на рис. 1).
ЕКОНОМ1ЧНЕ ЗРОСТАННЯ
7.
ЗРОСТАННЯ ПРОДУКТИВНОСТ1 ПРАЦ1
Трудова д1яльн1сть
ЗРОСТАНН ЗАЙНЯТОС
1
ЗРОСТАННЯ 1НДИВ1ДУАЛЬНИХ ДОХОД1В
£
ПОЛ1П-ШЕННЯ УМОВ ПРАЦ1
£
ЗРОСТАННЯ БАГАТСТВА СУСП1ЛЬСТВА
_ СОЦ1АЛЬНИЙ РОЗВИТОК _
Рис. 1. Взаемозв'язок економiчного зростання та соцiального розвитку
Процеси, що вщбуваються в трудовш сфер^ i параметри, як !х характеризують, необхщно з точки зору сощального розвитку розглядати не лише як одну з позицш, що описуе життев1 стандарта людини, але i як важливий елемент сис-теми, яка забезпечуе цей розвиток. Без трудово! дiяльностi для суспшьства не може бути сощального розвитку, тому що зникають матерiаль-на основа цього розвитку i стимули, що забез-печують у майбутньому затребувашсть резуль-татiв цього розвитку.
Соцiально-економiчнi зрушення, що вщбу-ваються в нашш кра!ш, вимагають постiйного вщслщковування та внесення змiн до юнуючо! правово! бази державного регулювання трудо-вих вiдносин.
Посилення ролi держави у сферi зайнятостi дозволить прискорити перехiд Укра!ни до ев-
ропейських стандарт, вимог шформащйного суспiльства, моделi iнновацiйного розвитку, пiдвищення ефективностi сощально-орiентова-ного ринкового господарства. Для реалiзащ! полiтики у сферi зайнятостi держава мае забез-печити таку систему прюритепв: наближення державних стандартiв зайнятосп до стандартiв Свропейського Союзу; проведення попередньо! експертизи проектiв нормативно-правових ак-пв щодо !х впливу на рiвень i ефективнiсть зайнятосп; пiдвищення попиту на працю в галу-зях економiки, що потребують робочо! сили вищо! та середньо! квалiфiкащ! i здатнi забез-печити 11 продуктивне використання, а також активне запровадження прогресивних систем оплати пращ; зростання якостi нащонально! робочо! сили, 11 конкурентоспроможностi, роз-виток трудового потенцiалу; обмеження рiвня пропозищ! працi в нерентабельних, неперспек-тивних сферах господарювання, з важкими умовами пращ, еколопчно небезпечних; упере-дження застiйних форм безробiття i неформально! зайнятостi, якi зумовлюють деквалiфiка-цiю населення i посилюють соцiальну напругу в суспiльствi; оптимiзацiя процесу вивiльнення i перерозподiлу робочо! сили з метою мiнiмiза-щ! соцiальних втрат i нейтралiзацi! можливих негативних економiчних наслiдкiв; мобiлiзацiя оргашзащйних, технологiчних, сощально-економiчних резервiв на загальне зниження трудомiсткостi виробничих процешв, перш за все на основi !х технологiчного оновлення [2].
Таким чином, завдання поеднання економь чного зростання i соцiального розвитку може бути сформульоване як завдання забезпечення економiчного зростання, яке супроводжуеться створенням нових економiчно ефективних ро-бочих мiсць, що розширюе можливосп зайня-тостi. Але опосередковуюча роль зайнятосп мiж економiчним зростанням i соцiального роз-витком не така однозначна. 1снують такi про-блеми:
По-перше, економiчне зростання може дося-гатися двома шляхами: за рахунок залучення до економiчно! дiяльностi додаткових працiвникiв i за рахунок штенсившшого використання тiе! ж кшькосп економiчно активного населення, тобто екстенсивним або штенсивним шляхом розвитку. Очевидно, що в другому випадку зб> льшення суспiльного багатства здшснюеться шляхом зростання продуктивностi працi. У цьому випадку вигоди, одержуваш вщ збшь-шення економiчно! ефективностi i суспiльного багатства, можуть дiставатися тш же (чи навiть меншiй) кшькосп члешв суспiльства i вплив
такого економiчного зростання на соцiальний розвиток буде суперечливим, якщо здобутки людей, що виграли при такому сценари розвитку, виявляться меншими, шж втрати тих, що програли.
По-друге, саме по собi збiльшення зайнятос-тi без пiдвищення ефективностi суспшьного виробництва не е самоцiллю i може обмежува-ти можливостi сощального розвитку через ско-рочення вшьного часу, необхiдного людинi для розвитку, особливо за умови невшьно обрано! зайнятостi. Важливим показником, що характе-ризуе розширення можливостей у трудовш сферi для соцiального розвитку, тобто показником, що демонструе вщносне збшьшення доступу до трудово! дiяльностi, може служити спiввiдношення темшв росту зайнятостi i темшв росту економiчно активного населення.
У щлому з урахуванням екстенсивних i ш-тенсивних факторiв економiчне зростання за-лежить вiд динамiки рiвня зайнятостi, продук-тивностi працi i чисельностi економiчно активного населення. Змша рiвня зайнятостi саме i вiдображае коефiцiент розширення можливостей. Економiчне зростання може досягатися як шляхом розширення можливостей, так i шляхом зростання продуктивносп пращ. На збшь-шення можливостей працевлаштування позитивно впливае збшьшення ВВП на душу населення, тобто зростання продуктивносп пращ, але збшьшення доходiв не означае автоматичного розширення можливостей працевлашту-вання. Показники розширення можливостей в кра!нах зi схожими показниками темшв зростання доходу на душу населення вiдрiзняються один вщ одного. 1ншими словами, однаковi по-казники розширення можливостей можуть бути досягнут в умовах i швидких, i повiльних тем-пiв зростання продуктивносп пращ.
1деальний сценарiй виглядае так: стшке економiчне зростання веде до розширення можливостей, сприяючи скороченню безробiття, збiльшенню продуктивностi працi й тдвищен-ню доходiв усе бшьшо! частки працюючих. Якщо ж економiчне зростання не супроводжуеться збшьшенням числа робочих мiсць, збшь-шення доходiв i пiдвищення продуктивностi пращ приносять користь лише тим, хто мае роботу, а в цшому вщзначаеться зростання безро-ботя i збiльшення розриву мiж зайнятими i безробiтними.
Таким чином, важливу роль у забезпеченш того, щоб економiчне зростання супроводжува-лося розширенням можливостей зайнятостi i сприяло сощальному розвитку, вiдiграють не
тшьки темпи такого зростання, але i чинники, за рахунок яких воно досягаеться i якi вплива-ють на кiлькiсть i характеристики створюваних робочих мiсць.
В прагненнi до досягнення економiчного зростання державам доводиться робити вибiр мiж зростанням, що забезпечуе можливосп працевлаштування бiльшоï кшькосп та кращо1 якостi, i зростанням, яке забезпечуе тшьки щось одне. Не юнуе унiверсального рецепту для од-ночасного досягнення i економiчного зростання, i розширення зайнятосп в рамках орiенто-ваноï на забезпечення зайнятостi стратегiï зростання.
Однак звернення уваги на працеемш галуз^ де зайнятi працiвники з низькою квалiфiкацiею, не сприяе зростанню продуктивностi працi та пiдвищенню доходiв. Залежно вiд ситуацiï на рiзних рiвнях розвитку, найбiльшим потенща-лом у створенш нових робочих мюць можуть володiти найрiзноманiтнiшi галузi.
Економiчне зростання останнiх рокiв в Украш створюе передумови для створення нових та реконструкци iснуючих робочих мюць з метою зменшення частки робочих мюць iз важ-кими та шюдливими умовами працi, забезпечення сучасного технолопчного рiвня вироб-ництва, захисту навколишнього середовища. Створення нових робочих мюць через ч^ко спрямоваш iнвестицiï мае стати прюритетним напрямком i рушiйною силою розвитку втиз-няних галузей економши та регiонiв. Але для прискорення цих процесiв потрiбнi стимулюю-чi механiзми, зокрема, спрямованi на реконст-рукцiю робочих мiсць, вкладання кош^в приватного iнвестора вiдповiдно до визначених державою прiоритетiв регiонального та галузе-вого розвитку тощо. Необхщно створити передумови для ютотного пiдвищення мобiльностi робочо1' сили - професшно1', соцiальноï, тери-торiальноï - шляхом належно1' професшно-освiтньоï тдготовки вiдповiдно до поточних та перспективних вимог економiки та створення реального ринку житла.
Вiдповiдно необхiдно: оновити Законодав-ство Украши про зайнятють населення; створити механiзм пшьгового кредитування створення нових робочих мюць на визначений термш та вщповщно до кiлькостi створених робочих мюць; запровадити систему дотацiй тдприем-цям на створення нових робочих мюць; розши-рити практику державного замовлення; створи-ти систему дiевих субсидш пiдприемцям на працевлаштування безробiтних, передуем iз соцiальне вразливих верств населення та тих,
хто не мае роботи понад 6 мюящв; оргашзацш-но та iнформацiйно пiдтримувати самозайнятих та пiдприемцiв, забезпечити консультацiйне, шформацшно-рекламне обслуговування ново-створених пiдприемницьких структур; сприяти активiзацiï дiяльностi об'еднань шдприемщв для захисту сво1'х iнтересiв i здшснення спшь-них заходiв.
Взаемовплив зайнятосп/сощального розвитку i економiчного зростання багатоплановий i неоднозначний. Але забезпечення повно1' продуктивно!' зайнятосп, безперечно, е потужним i однозначно позитивним чинником як економ> чного зростання краши, так i розширення можливостей сощального розвитку. У сферi забезпечення t^^ï та продуктивноï зайнятостi, що сприяе реалiзацiï iдей соцiального розвитку, важливим е прискорення адаптацп населення до нових вимог ринку пращ, що формуються шд впливом свiтових iнтеграцiйних процешв. Зусилля органiв державноï влади мають конце-нтруватись на пiдвищеннi гнучкосп та розвитку iнфраструктури ринку пращ, формуванш дiевих стимулiв до створення робочих мюць, забезпеченш гарантш зайнятостi працiвникiв у процесi приватизаци та реструктуризацiï тд-приемств, сприянш розвитку малого бiзнесу, пiдтримцi шдприемництва i самозайнятостi населення, удосконаленш системи пiдготовки ка-дрiв, розширенш практики оплачуваних гро-мадських робгг.
Повна продуктивна зайнятiсть населення -найважливший фактор економiчного зростання, котрий визначае рiвень i якють життя населення. Повну зайнятють в економщ визнача-еться як стан економши, коли усi бажаючi i зда-тнi працювати забезпечеш достатнiми видами i обсягами робгг. Продуктивна (повноцiнна) за-йнятiсть - зайнятють населення, завдяки якш за допомогою продуктивноï працi в безпечних i здорових умовах створюються суспшьно кори-сш ресурси й блага, а сам пращвник отримуе доходи, що дають йому можливють вщтворю-вати i розвивати необхiднi для пращ якосп та мати життевий рiвень, достатнiй для себе i своеï сгм'1\
Саме тому активну полпику зайнятостi ми розглядаемо як один з головних шструмеш!в виршення економiчних i соцiальних проблем сучасного украшського суспiльства i розширення можливостей сощального розвитку. Тому активна пол^ика зайнятосп мае стати прюри-тетом як економiчноï, так i соцiальноï полпики держави. Активна пол^ика зайнятостi - це комплекс заходiв, спрямованих на розширення
попиту на продуктивну працю з безпечними i здоровими умовами та оплатою вщповщно до законодавства, на полшшення якосп та конку-рентоспроможностi нащонально1 робочо1 сили, скорочення безробiття, запоб^ання довготри-валого, застiйного, масового безроботя, як-найшвидше добровiльне залучення безробггних до активно1 працi (допомога у працевлашту-ваннi, сприяння створенню робочих мiсць, сприяння в перепiдготовцi, самозайнятосн, профконсультування тощо).
На подальшу перспективу основною метою пол^ики зайнятостi повинно стати досягнення структури зайнятостi постiндустрiального типу, для яко1 притаманним е збiльшення чисельностi та частки осiб, зайнятих у сферi послуг, передуем в iнформацiйному секторi економши.
Активнi методи пiдтримки ринку пращ пе-редбачають дiяльнiсть держави, спрямовану на скорочення рiвня безробiття як такого, тобто на забезпечення можливосн реалiзацiï свое1 трудово!' активносн всiм громадянам, а вiдповiдно на забезпечення повно'' зайнятостi всього тру-доактивного населення кра'ни. Оскiльки головною причиною безроботя е невщповщнють пропозицiï робочо'' сили потребi в нш, активна полiтика спрямована на подолання (або принайми зменшення) цiеï незбалансованостi.
Отже, активна пол^ика мае складатися iз заходiв, спрямованих на: збiльшення попиту на робочу силу з боку як приватного, так i державного сектору економши; пiдвищення конку-рентоздатносн робочо'' сили та забезпечення яюсно' вiдповiдностi робочо'' сили i робочих мюць (в просторi i в чаш); полшшення процесу працевлаштування.
Велике значення в рамках активно'' пол^ики зайнятосп для полiпшення процесу працевлаш-тування мае наявнють та повнота шформаци в службах зайнятостi щодо наявних вакансш. Свiтовий досвiд доводить, що для стимулюван-ня надання шдприемцями вiдповiдноï шформа-цiï ефективним е застосування таких мехашз-мiв, як можливють на пiльгових умовах публь кувати рекламу в засобах шформаци, що належать службам зайнятосп, або розмщувати ïï в примщеннях служб тощо [6].
Ще одним елементом активноï полiтики е оргашзащя громадських робiт, яка передбачае створення додаткових робочих мюць, але вона забезпечуе певною мiрою кваз>зайнятють, оскiльки жодна людина не сприймае свою участь в громадських роботах як нормальну трудову дiяльнiсть. Практично вс розглядають ïï як можливiсть одержання доходiв, вищих за
звичайну допомогу по безроботю. Тому оргаш-защю громадських робiт можна розглядати як промiжний елемент мiж активною та пасивною пол^икою.
Сприяння самозайнятостi населення як на-прям активноï пол^ики ринку працi виявив свою високу ефективнють передусiм в умовах економiчноï кризи i вiдповiдноï обмеженостi доступу до найманоï працi. Допомога в оргаш-зацiï власноï справи досить поширена в еконо-мiчно розвинених краïнах. Коли це стосуеться безроб^них, по сутi, допомога у вщкритп вла-сноï справи означае оплату урядом створення самими безроб^ними собi роботи замiсть ком-пенсацiï доходiв, втрачених внаслiдок вщсут-ностi роботи.
Одшею з основних проблем ринку пращ, критерiем ефективностi його функщонування е ступiнь якiсноï збалансованостi мiж пропозищ-ею робочоï сили та попитом на неï, тобто вщ-повiднiсть за професiйно-освiтньою тдготов-кою, статтю, вiком, рiвнем працездатностi тощо. У виршенш цiеï проблеми велике значення мае професiйна тдготовка та перепiдготовка робочоï сили, яка здшснюеться цiлим рядом структур, як приватних, так i державних. У контекст забезпечення якiсноï збалансовано-стi пропозици робочоï сили i попиту на œï першочергове значення мае тдготовка та пере-пiдготовка економiчно активного населення за профешями, яких потребуе економша краïни, й у вщповщносн з ïï вимогами щодо квалiфiка-
цл.
Висновок
Причини ключового значення проблем за-йнятостi з погляду концепци соцiального роз-витку можна узагальнити так:
1. Трудова дiяльнiсть людини дозволяе ш самостшно забезпечити необхiднi для гiдного юнування доходи, якi можуть бути спрямоваш на iндивiдуальний соцiального розвиток, на швестици в освiту, змiцнення здоров'я, на шд-вищення якостi життя.
2. Трудова, i в цшому економiчна дiяльнiсть дозволяе кожному реалiзувати накопичений людський капiтал i створюе стимули для одержання осв^и й шших приватних швестицш у суспшьно-сощальний капiтал, у тому чи^ у людський капiтал майбутнiх поколшь.
3. Нормально й ефективно функщонуючий ринок працi, надаючи бiльшостi працездатних роботу i доход, дозволяе держав^ чиï бюджетнi можливостi завжди обмежеш, зосередитися на
шдтримщ i захистi окремих соцiально вразли-вих i непрацездатних категорiй громадян ^ таким чином, забезпечити бшьшу рiвнiсть мож-ливостей для сощального розвитку всiх грома-дян.
4. Високий рiвень зайнятостi в умовах ефек-тивного виробництва забезпечуе не тшьки ста-бiльнiсть iндивiдуальних доходiв, але i зрос-тання податкових надходжень до державного бюджету i сукупних доходiв суспiльства, ство-рюючи можливостi для виробництва бiльшо! кшькост суспiльних благ, що сприяють соща-льному розвитку.
5. Трудова дiяльнiсть багато в чому визна-чае процес соцiалiзацi! особистостi, формуе цiннiснi установки й орiентацi!, перешкоджае формуванню i поширенню девiантно! i крим> ногенно! поведшки.
6. Високий рiвень економiчно! активносп в працездатному вiцi приводить до того, що ви-робниче середовище стае навколишнiм середо-вищем багатьох людей протягом тривалого пе-рюду життя, тому умови працi в найширшому розумiннi визначають якiсть трудового життя ^ вiдповiдно, умови i стандарти життя людей.
Б1БЛ1ОГРАФ1ЧНИЙ СПИСОК
1. Закон Украни ввд 05.10.2000 № 2022-111 «Про ратифжацш Конвенцп М1жнародно! оргашзацп пращ № 182 про заробггну плату та негайш заходи щодо л1кввдаци найпршо! форми дитячо!' прац1» // www.liga.net
2. Закон Укра1ни в1д 05.10.2000 № 2022-111 «Про ратифжацш Конвенцп М1жнародно! орган1зацИ прац1 № 105 про скасування примусово! прац1» // www.liga.net
3. Закон Укра!ни «Про сприяння продуктивн1й зайнятост1 населення» // http://zakon.rada.gov.ua
4. Закон Укра!ни в1д 17 листопада 1992 року № 2787-Х11 1 в;д 21 листопада 1997 року № 665/97-ВР «Про зайнят1сть населення» // В1-домост1 Верховно1 Ради Укра!ни, 1993. - № 2. -Ст. 3; 1998. - № 11. - Ст. 44.
5. Закон Укра!ни вщ 19.06.1997 № 374/97-ВР «Про внесения змш до кодексу закон1в про працю» // http://alpha.rada.gov.ua
6. Праця Укра!ни у 2002 роц1: Статистичний зб1рн. // Держкомстат Укра!ни. - № 6 - 1-21/204. - К., 2003. - 413 с.
7. Петрова I. Л. Сегментац1я ринку пращ: теор1я 1 практика регулювання. - К.: Таксон, 1997. -296 с.
Надшшла до редколегп 24.04.2008.
