CC BY
32
В.В. Лимар
ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ М1ЖНАРОДНОГО ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ В
ЕКОНОМ1Ц1 УКРА1НИ
На початку XXI столггтя практично вс розвиненi кра!ни оголосили курс на перехвд до економiки знань, концепщя яко! полягае у вирiшальнiй ролi iнновацiй та знань як чинниюв стiйкого зростання економiки, а також у визначенш конкурентоспроможностi кра!ни в глобальному простора
На сучасному еташ розвитку людства феномен економiки знань набувае глобального характеру. Кра!ни вщкривають кордони для вiльного руху товарiв, послуг, робочо! сили, капiталу та знань. 1нновацп та знання пронизують не тiльки всi сфери певно! нащонально! економiки, вони „розсдаються" у св^овому просторi, перетинаючи державнi кордони. У даному випадку йдеться про мiжнародний перелив, або трансфер, знань.
Уряди кра!н, якi вже усвщомили значущiсть знань у сучаснiй економщ, розробляють полiтику таким чином, щоб стимулювати прилив знань для збагачення нащонально! економiки. Усвiдомлення факту, що сьогоднi знання являють собою головний чинник виробництва, мае носити глибинний i масовий характер.
Необхщнють переходу до економши знань та стимулювання трансферу знань в укра!нську економшу обговорюеться на державному рiвнi вже не один рш розроблено безлiч законiв та нормативних актiв, яю мають декларативний характер i не ддать у реальнiй економiцi.
Вивченню проблем регулювання мiжнародного трансферу знань в економщ Укра!ни присвячено роботи О. Лук'янчука,
Л. Федулово!, А. Голобуцького, Ю. Каракай, В. Будкша, В. Онiщенка, Д. Малащука та шших вiтчизняних науковцiв. Незважаючи на значну защкавленють даною проблемою, юнують певнi аспекти, якi потребують бшьш детального розгляду.
Метою даного дослщження е аналiз проблем мiжнародного трансферу знань в економщ Укра!ни та розробка напрямiв !х вирiшення.
Гострою е проблема трансферу знань з науки у виробництво. Велика кшьюсть наукових розробок «консервуеться» у межах науково-дослщних iнститутiв, так i не матерiалiзуючись у технологи, товари та послуги [1, с. 82]. Таю знання не е ресурсом, тому що вони не набувають економiчноl вартост та корисп. Таким чином, при розробщ державно! пол^ики регулювання мiжнародного трансферу знань мае враховуватися проблема штеграци науки та виробництва.
Проблемою для Укра!ни е вщсутшсть геоекономiчно! стратеги, в результатi чого вона неефективно позищонуеться на свгговому ринку. У даному випадку найсерйозшшими проблемами е:
значне недовикористання експортного потенщалу у зв'язку з нерозвинешстю iнститутiв та механiзмiв сприяння експорту, наявш внутрiшнi та зовнiшнi бар'ери для розвитку зовнiшньоекономiчноl дiяльностi;
посилення позицiй iмпортно! продукци на внутршньому ринку, в тому чи^ в секторах з можливим iмпортозамiщенням;
посилення сировинно! експортно! спецiалiзацil на фош вимивання з експортно! структури продукци високотехнологiчного машинобудування, яка характеризуеться високою часткою додано! вартосп;
незначна частка шоземного iнвестування знаннеемних галузей;
вихiд кра!ни з низки перспективних ринкiв як пiд впливом конкуренци, так i через неактивну участь у мiжнародних тендерах;
вiдсутнiсть ч^ко! iерархi! iнтеграцiйних прiоритетiв, що обумовлюеться участю Укра!ни у перекриваючих один одне штеграцшних угрупованнях.
Важливим моментом у стимулюванш мiжнародного трансферу знань е налагодження стосункiв Укра!ни iз сусiднiми кра!нами. Тут постае проблема транскордонного сшвроб^ництва, яке потребуе активiзацi! дiй урядiв стосовно усунення бар'ерiв, що стримують рух знань через державш кордони.
Транскордонне спiвробiтництво е формою мiжнародно! iнтеграцi!, яка сприяе вiльному руху © В.В. Лимар, 2012
товарiв, послуг, трудових ресуршв, капiталiв та знань мiж крашами свiту. Найбшьшого розвитку транскордонне спiвробiтництво набуло у европейському просторi у формi еврорегюшв, якi охоплюють прикордоннi територп сусщшх кра1н iз характерною для них економiчною, соцiокультурною та етнiчною едшстю [2, с. 39].
Закон Украши «Про транскордонне сшвроб^ництво» № 1861 - V вщ 24.06.2004 р. визначае транскордонне сшвроб^ництво як «спшьш дп, спрямованi на встановлення i поглиблення економiчних, соцiальних, науково-технiчних, екологiчних, культурних та iнших вiдносин мiж територiальними громадами, !х представницькими органами, мюцевими органами виконавчо! влади Украши та територiальними громадами, вiдповiдними органами влади iнших держав у межах компетенци, визначено! !х нацiональним законодавством» [3].
Особливою формою транскордонного сшвроб^ництва е еврорегюн, який не е наднацюнальною або наддержавною структурою, а являе собою форму, що сприяе розвитку мiжрегiонального спiвробiтництва. Рiшення оргашв еврорегiону не мають юридично! сили i вiдносяться лише до партнерських стосункiв членiв еврорегiону.
Украша е членом таких еврорегюшв (табл. 1).
З восьми наведених еврорегюшв до чотирьох входять Рошя та Украша. Розвиток транскордонного спiвробiтництва мiж даними крашами - важливий аспект як регюнально!, так i зовнiшньоекономiчноl пол^ики. При формуваннi еврорегiонiв мають враховуватися: територiя регiону з точки зору розмiрiв, геоекономiчного та геополiтичного розмщення; середовище з метою включення в цей процес ринкових та шновацшно-швестицшних структур; ефективна реалiзацiя концепци ново! регюнально! пол^ики, метою яко! е децентралiзацiя влади й адекватний розподш зобов'язань та фiнансово-економiчноl бази [2, с. 43].
Необхщно зауважити, що юнують певнi проблемнi моменти в украшо-росшських зовнiшньоекономiчних зв'язках.
Таблиця 1
Сврореггони за участг Украши
Назва Дата заснування Кра1ни - члени
Карпатський 14.02.1993 Угорщина, Польща, Словакия, Румушя, Украша
Буг 29.09.1995 Бшорусь, Польща, Украша
Нижнш Дунай 14.08.1998 Молдова, Румушя, Украша
Верхнш Прут 22.09.2000 Молдова, Румушя, Украша
Дтпро 29.04.2003 Бшорусь, Роая, Украша
Слобожанщина 07.11.2003 Рос1я, Украша
Ярославна 24.04.2007 Рос1я, Украша
Донбас 29.10.2010 Рос1я, Украша
Джерело [4, с. 75].
По-перше, розвитку вщносин мiж даними кра!нами пере-шкоджае невисокий рiвень взаемних прямих швестицш. В основному росiйський каштал спрямовуеться в укра!нський паливно-енергетичний комплекс (у галузi нафтопереробки).
По-друге, в Укра!ш вiдсутне дiйсно працююче законодавство в галузi створення мiжнародних бiзнес-структур, що перешкоджае проведенню спiльних дослщжень, розробок та робiт.
По-трете, за низкою знаннеемних галузей на св^овому ринку Укра!на та Росiя е торговими конкурентами (продукщя хiмiчно! промисловост та високотехнологiчного машинобудування) [4, с. 78-79].
Усунення наведених проблем мае на увазi активiзацiю дiй урядiв обох кра!н, завдяки яким можливе налагодження зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.
Сучасний св^овий ринок характеризуеться жорсткою конкурентною боротьбою, що вимагае вщ держави ретельно! уваги до галузей, якi е експортоорiентованими. На жаль, майже половину експорту складають недорогоцiннi метали та сировина для харчово! промисловостi.
Структурувати проблеми, якi iснують у налагодженш зовнiшньоекономiчних зв'язкiв мiж Укра!ною та Рошею, можна таким чином (табл. 2).
Таблиця 2
Проблеми украгно-росШського ствробгтництва
Група проблем Конкретш перешкоди
Економ1чш Митш збори, р1вень шфляци, ставка банк1вського вщсотка, монопольш цши
Полтгичш Полтгична нестабшьшсть, полггичш штереси л1дер1в кран та окремих б1знес-структур
Правов1 Ввдсутшсть взаемоузгодженого законодавства, правово!' бази, яка б регулювала трансфер знань м1ж тдприемствами Роси та Украши
1нш1 Курс Роси на створення замкненого циклу виробництва знаннеемно! продукци та технологш, монопол1защя ринку збуту, ввдсутшсть спшьних проекпв
Джерело [2, с. 34].
Попри те, що основу експорту складае продукщя низькотехнолопчних галузей, Укра!на володie достатньо потужним науково-технологiчним потенцiалом, реалiзацiя якого залежить вiд ддачо! державно! шновацшно! полiтики та полiтики регулювання мiжнародного трансферу знань (рис. 1).
□ недорогощнш метали
0продукти рослинного
походження □мехашчне обладнання
□мшеральш продукти
Шпродукщя хмчно!
промисловоста Иготов1 харчов1 продукти
□ жири та олп тваринного або рослинного походження
Штранспортш засоби та
шляхове обладнання ■ шше
Рис. 1. Товарна структура експорту Украгни в 2009р., млрд дол. США [5]
Актуальшсть питань економши знань та !х трансферу дуже жваво обговорюеться як представниками уряду, пiдприемницьких структур, так i провiдними вченими. Незважаючи на розроблеш й прийнятi закони, iснуючi науковi публшаци, в Укра!ш не виршеш такi завдання: не визначена спрямовашсть галузево! структури економiки Укра!ни; не розробленi реальнi методи активiзацil шновацшно! дiяльностi пiдприемств; не визначена роль держави у стимулюванш шоземних iнвесторiв фiнансувати венчурнi iнновацiйнi проекти [6, с. 31].
Вирiшення означених завдань дуже важливе для розробки державно! пол^ики регулювання мiжнародного трансферу знань.
Укра!на мае багато проблем, виршення яких прямо залежить вщ наявностi дiючих державних iнструментiв, яю б сприяли залученню знань у нацюнальну економiку. Серед них можна видшити такi:
превалювання у виробничому комплексi галузей важко! промисловостi; залежшсть вiд iмпортних енергоносi!в;
залежнiсть вщ експорту продукцi! ресурсодобувного комплексу; низька продуктившсть знаннеемних галузей; зношенiсть основних засобiв виробництва; низький рiвень швестицшно! привабливостi [7, с. 45].
Розробщ державних iнструментiв стимулювання приливу знань в економшу Укра!ни передуе глибинне усвщомлення i прийняття представниками уряду, шдприемницьких структур та
1,79
наукових оргашзацш того факту, що знання являють собою каталiзатор економiчного зростання в кра!ш. Без розумiння даного об'ективного факту жоден розроблений шструмент не буде дiяти в умовах реально! економши.
Як зазначено в Концепци розвитку нацюнально! шновацшно! системи, вплив шновацшного фактора на економшу кра!ни мае вiдбуватися шляхом узгодження шновацшно! полiтики з науково-технiчною, бюджетно-фшансовою, грошово-кредитною, промисловою та зовнiшньоекономiчною пол^икою за умови досягнення едностi штерешв та злагоджених взаемовiдносин мiж суспшьством, державою, владою, бiзнесом, громадськими i науковими iнституцiями. «Ефективна робота вше! системи таких шституцш, яка по суп е мехашзмом створення, розповсюдження та використання знань, втiлених у нових продуктах i технологiях, i стае пiдrрунтям iстотного прискорення економiчного зростання кра!н та фактично реалiзуеться в межах розвитку нацiональних шновацшних систем. Таким чином, результатом шновацшно! дiяльностi е конкурентоспроможна високотехнологiчна продукщя, яка, по-перше, посилюе позици нацюнального товаровиробника на свiтовому ринку та, по-друге, забезпечуе тдвищення конкурентоспроможностi економши кра!ни у свiтових рейтингах» [8].
Сутшсть державно! полiтики регулювання мiжнародного трансферу знань запропоновано розглядати таким чином (рис. 2).
Системна складова:
комплекс заходав, нацшених на формування системи м1жнародного трансферу знань
Структурна складова:
складова частина загально! полгтики держави, що нацшена на забезпечення штенсифжацп процесу мпжнародного трансферу , знань
Сутнiсть державно! полгтики регулювання м1жнародного трансферу знань
Ыституцшна складова:
сукупшсть шститутав, що забезпечують цше-спрямовану д1яльшсть
держави у сфер1 регулювання трансферу
знань [ формують специф1чне шституцшне середовище взаемоди суб'екпв учасникв м1жнародного
трансферу знань
Функциональна складова:
функцп та завдання державних оргашв, нацшеш на штенсифжацта процесу мпжнародного трансферу знань в економщ Укра1ни
ч_У
Рис. 2. Складовi державног полтики регулювання мiжнародного трансферу знань
Так, державну пол^ику регулювання мiжнародного трансферу знань визначено як комплекс заходiв органiзацiйно-економiчного та шституцшного характеру, спрямованих на стимулювання процесу генераци, розповсюдження та використання знань в ушх сферах економiчно! системи i забезпечення пiдвищення рiвня шновацшносп та конкурентоспроможностi нацiонально! економiки на внутршньому та свiтовому ринках.
Курс розвитку економши за iнновацiйною моделлю був обраний Укра!ною в 1994 р., коли була тдписана Угода про партнерство та сшвроб^ництво мiж Свропейськими спiвтовариствами та Укра!ною. Даний курс мае на уваз^ що основним фактором економiчного зростання стають науковi знання, !х генерування та використання. Але в законодавсга Укра!ни немае чiткого визначення засад розвитку нацюнально! iнновацiйно! системи. Такi !! сегменти, як iнституцiйний устрiй шновацшно! економши, прiоритети науково-технологiчного та шновацшного розвитку економши, програмно-цiльове фiнансування науково-техшчно! та iнновацiйно! дiяльностi, пiдтримка тдприемництва у сферi iнновацiйно! дiяльностi та трансферу технологш, розвиваються автономно та неузгоджено [8].
Як свщчить св^овий досвiд, нацiональна економiка розвиваеться за шновацшною моделлю,
коли:
темпи зростання швестицш в основний каштал перевищують темпи зростання ВВП; в ушх галузях економiки та суспшьного життя застосовуються iнформацiйно-комунiкацiйнi технологи;
формуються кластернi утворення, що об'еднують структури виробництва, науки, освiти та бiзнесу;
стабiльно зростае частка знаннеемного сектору, зокрема в доданш вартостi та зайнятостц спостерiгаeться рiвень активностi тдприемств до 80-90% (в Укра!ш частка шновацшно активних пiдприемств складае приблизно 12-14%);
розширюеться позабюджетне фiнансування одночасно iз власним капiталом пiдприемств; частка машинобудування в загальнiй галузевiй структурi зростае до 35-40%; зменшуеться енергомютюсть продукцп до 0,55-0,6 кг умовного палива / дол. США; створюеться високоефективна система телекомунiкацiй; створюються новi матерiали i речовини з використанням нанотехнологiй [9]. Як вщзначае Ю. Каракай, ,^вень й ефектившсть включення кра!ни до мiжнародного розподшу працi характеризуеться И позицiею на св^ових ринках товарiв та послуг, а також наявшстю висококвалiфiкованих спещатспв. Така позицiя все менше визначаеться володiнням природними ресурсами або шшими тимчасовими перевагами екстенсивного характеру i все бiльше - iнновацiями, яю забезпечують конкурентоспроможнiсть продукци " [10, с. 16].
Для тдвищення конкурентоспроможност нащонально! економiки Стратегiя залучення мiжнародноl техшчно! допомоги на 2005-2007 рр. передбачала „впровадити iнновацiйну модель розвитку, що включае становлення iнформацiйного суспшьства iз застосуванням високих технологiй, комерцiалiзацiю результатiв науково-техшчно! дiяльностi, розширення можливостей суспiльства генерувати, розповсюджувати та використовувати знання, полiпшення якостi освiти та шдготовки кадрiв, створення iнформацiйних мереж для обмшу знаннями та технолопями" [11].
Висновки. Вирiшення проблем розвитку нащонально! шновацшно! системи та розробки державно! пол^ики регулювання мiжнародного трансферу знань пов'язане з виконанням таких завдань:
забезпечення процесу розширеного вщтворення нових (наукових) знань на основi штеграцп вищих навчальних закладiв, академiчних та галузевих наукових установ;
тдвищення результативност сектору наукових дослiджень i розробок з метою його перетворення на ключову ланку шновацшного розвитку нащонально! економши; сприяння iнновацiйнiй спрямованосп системи освiти;
забезпечення розвитку системи фшансово-кредитно! пiдтримки реалiзацi! конкурентоспроможних науково-техшчних та iнновацiйних програм i проекпв;
сприяння розвитку виробничо-технологiчно! iнфраструктури iнновацiйно! дiяльностi; сприяння розвитку ефективно! шформацшно-анал^ично! та експертно-консалтингово! iнфраструктури iнновацiйно! дiяльностi;
пiдвищення ефективностi процесiв трансферу технологш та забезпечення правово! охорони штелектуально! власностi;
забезпечення ефективного прогнозування науково-технолопчного та iнновацiйного розвитку;
запровадження прозорих, ефективних i сумiсних з нормами Свропейського Союзу механiзмiв стимулювання (у тому чи^ податкового) та пiдтримки суб'екпв господарювання для здiйснення науково-технiчно! й шновацшно! дiяльностi;
запровадження ефективних механiзмiв державно-приватного партнерства, спрямованих на досягнення конкурентоспроможностi вiтчизняно! продукци на св^овому ринку в окремих секторах наукоемного виробництва переважно за рахунок упровадження технологiй вiтчизняно! розробки;
сприяння пiдтримцi та захисту нащонального виробника; розвиток шновацшно! культури суспшьства.
У даному ру^ проблема залучення знань в економшу Укра!ни набувае певно! актуальностi. Використання знань, якi „приходитимуть" в Укра!ну, не тiльки змiцнить конкурентнi позици нашо! кра!ни, а i змшить структуру !! присутностi на мiжнародних ринках. Активiзацiя трансферу знань не лише реструктуруе економiку, а i стимулюватиме надходження в державний бюджет.
Л^ература
1. Чумаченко Б. Некоторые аспекты рыночной инфраструктуры трансфера технологий / Б. Чумаченко, К. Лавров // Проблемы теории и практики управления. - 2003. - № 3. - С. 81-86.
2. Трансграничное украино-российское сотрудничество: формы, методы перспективы: [моногр.] / под общ. ред. В.И. Дубницкого, В.И. Ляшенко. - Донецк: Юго- Восток, 2010. - 419 с.
3. Закон Укра1ни «Про транскордонне сшвробггництво» вщ 24.06.2004 р. № 1861 - IV // Вщомосп Верховно! Ради Украши. - 2004. - № 45. - Ст. 499.
4. Цветков В. Россия и Украина: перспективы сотрудничества / В. Цветков // Общество и экономика. - 2009. - № 3. - С. 73-81.
5. Товарна структура зовшшньо! торгiвлi Украши за 2009 рш [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/ control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2009/zd/tsztt/tsztt_u/tsztt1209_u.htm
6. Семенов А.С. Венчурное финансирование инновационной деятельности / А. С. Семенов, А. И. Каширин // Инновации. - 2006. - № 1 (88). - С. 29-37.
7. Лимар В.В. Принципи державного регулювання мiжна-родного трансферу знань / С. М. Кацура, В. В. Лимар // Економiчний вюник Донбасу. - 2010. - № 1 (19).-С. 43-46.
8. Концепщя розвитку нащонально! шновацшно! системи [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.in.gov.ua/ index.php?get=169&id=904.
9. Закон Украши "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоемних технологш" вщ 09.04.2004 р. № 1676 - IV // Офщшний вюник Украши. - 2004. - №18. - Ст. 9.
10. Каракай Ю. Роль государства в стимулировании инновационной деятельности / Ю. Каракай // Экономика Украины. - 2007. - № 3. - С. 14-21.
11. Стратепя залучення мiжнародноl техшчно! допомоги на 2005-2007 роки: Постанова Кабшету Мшс^в Украши вщ 30 серпня 2005 р. № 829 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/829-2005-п.
НадШшла до редакцП 19.09.2012 р.
