CC BY
60
1.1. Кукурудза
академк АЕН Украти м. Черкаси
ПРОБЛЕМИ ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ ПОСЛУГ ВИЩО1 ШКОЛИ
В УКРА1Н1
У доперебудовчий перюд надання освiтнiх послуг на-селенню Укра!ни здiйснювалось за рахунок фондiв сустль-ного споживання, а, отже, йзнання не були предметом кушвльпродажу. При цьому система освии, в тому числi i вищо!, характеризувалась такими позитивними якостями, як масовють, безплатнiсть, доступнють i високий рiвень фундаментально! пщготовки. Зрозум1ло, що всi цi якостi не могли не зазнати впливу ринкових перетворень економки, а наслщки впливу цих останн1х на систему освiти не могли залишитися поза увагою вичизняних науковцiв. Скашмо, досить плщно в цьому напрямi працювали В. П. Андрущен-ко, В. Д. Базилевич, Л. В. Губерський, М. З. Згуровський, А. О. Лiгоцький, В. I. Луговий та деяы iншi дослщники. В кнк працях висвилено основнi тенденци та перспективи розвитку вищо! осв1ти в Укра!ш в умовах ринково! трансформаций сусшльства, розроблено рекомендацН щодо гума-шзаци та гумаштаризаци освиньо! сфери, звернуто увагу на необхiднiсть тдвищення якост пщготовки фахiвцiв тощо.
Водночас, як на наш погляд, на сьогодш недостатньо дослщжено полiтекономiчнi аспекти реформування вичиз-няно! осв1ти взагалi ! вищо! зокрема. Це сталось, очевидно, тому, що, незважаючи на те, що у сфер! освии працюе значна частина зайнятого населения i що система осв1ти вщграе все 61льшу роль у суспщьному вiдтвореннi, ще й дос1 практично немае едино! думки щодо мехашзму вклю-чення !! у галузь ди економiчних законiв. Одн1 автори вза-галi виключають осв1тню сферу з предмету економiчноl теори, шш1 намагаються пояснити необхiднiсть дослщжен-ня освиньо! сфери економiчною теорiею шляхом ототож-нення процешв працi та економiчних в1дносин усферi
осв1ти з процесом пращ та економiчними вщносинами в матерiальному виро6ництв1. Пщставу для такого ототож-нення вони намагаються знайти в тому, що сфера освии, як i матерiальне виробництво, створюе вартiсть. Ще одна група вчених намагаеться пояснити виникнення економ-1чних в1дносин в осв1тн1й сферi лог1кою розвитку вироб-ничих вщносин матерiального виробництва.
Кожна точка зору мае право на життя, тим бщьше, що кожна з них не лише констатуе, а й використовуе певну сукупшсть доказiв. Проте, як на нашу думку, найбщьш продуктивною е та точка зору, згщно з якою iснувания еко-ном1чних в1дносин осв1тньо! сфери виводиться з лопки розвитку виробничих вщносин матерiального виробництва. Основними складовими цiе! лог1ки е наступне. По-пер-ше, отримання доходу i споживання матерiальних благ пра-цiвниками освии роблять цих останнк учасниками еконо-м1чного життя суспiльства. По-друге, споживання благ, ство-рених 1ншими людьми, означае шщо iнше як безпосереднш прояв вщносин привласнення, тобто вщносин власносп, як! е, безумовно, економiчними вщносинами. По-трете, прац-1вники сфери освии можуть споживати продукти матерiаль-ного виробництва лише тод1, коли вони мають таю еко-ном1чш вщносини з працiвниками матерiального виробництва, як! змушують цих останнк передавати продукти свое! працi пращвникам осв1ти. I так! вщносини мають мюце, оскшьки працiвники осв1ти надають виробникам i власни-кам матерiальних благ 1нш1 блага (осв1тн1 послуги), без яких матерiальне виробництво не могло б здшснюватися на пев-ному науково-технiчному р1вн1 i в певнш сусп1льн1й форм1. Завдяки вщносинам о6м1ну д1яльн1стю в економiчну науку
входить нова категорш — освпне благо (послуга) 1 виникае нове розум1ння освггаьо! сфери не ттьки як сусптьно орган-1зованого споживання, але 1 як нематер1ального виробниц-тва. А сам1 працвники освиньо! сфери виступають не ттьки споживачами матер1альних благ, а й творцями, виробника-ми нематер1альних цшностей.
Отже, можна зробити висновок, що осв1тн1 послу-ги, що задовольняються сусп1льною працею, а також все, що з ними зв'язане, повинш вивчатися економ1чною теор1ею. Причому економ1чна теор1я вивчае не зм1ст освггшх послуг, а економ1чн1 в1дносини, в яю вступають люди в процес1 виробництва, розпод1лу, обм1ну та споживання осв1тшх послуг.
Серед проблем, що потребують невткладного дослт-ження, особливо вир1зняеться проблема оптим1зацй функ-ц1онування в1тчизняного ринку осв1тн1х послуг. Справа в тому, що з його появою в кра!ш чита проявилися не ттьки позитивн1 тенденц!!, а й деяы негативн1, зокрема так!, як попршення доступу до вищо! осв1ти для окремих верств населения. З огляду на сказане, в нашому дослщженш поставлено завдання проанал1зувати стан, проблеми та перс-пективи фуикцiонувания вп-чизняного ринку освитах послуг 1 сформулювати рекомендацИ щодо напрям1в його соц-1ал1зацй, тобто пiдпорядкувания 1нтересам розвитку люди-ни, а не отриманню прибутку. Все це вкрай важливо сьо-годн1, коли наше суспльство вступило в пер1од кардиналь-них пол1тичних, економ1чних, соц1альних та шших зм1н, ставлення до яких далеко неоднозначне. При цьому ми будемо вести мову виключно про ринок послуг вищо1 шко-ли, оскзльки саме в1н найповн1ше проявив себе в Укра!ш.
Ринок освптах послуг, як 1 будь-який шший ринок, може нормально функадонувати при забезпеченш що-найменше двох основних умов. Перша — наявшсть на ринку продавщв 1 покупц1в, тобто суб'ектав ринкових в1дносин, як1, будучи економ1чно та юридично незалеж-ними, можуть вступати у р1вноправн1 партнерськ1 вщно-сини з приводу куп1вл1-продажу освитах послуг. Друга — тих 1 тих повинно бути достатньо для того, щоб кожний з них м1г мати виб1р для здшснення акта кушвльпрода-жу 1 щоб пщтримувалось конкурентне середовище.
Перша умова виникла фактично одразу, як ттьки розпочалися процеси роздержавлення 1 приватизации Суть 11 зводилась до того, що в ход1 ринкових перетворень еко-ном1ки в кра!ш почали створюватися приватш навчальн1 заклади (головним чином вищ1), як1 ор1ентувалися на обмш, орган1зований за законами товарного виробництва та об1гу, тобто на ринков1 втносини. Водночас пост1йне недофшансування з боку держави змусило 1 державш вищ1 навчальн1 заклади поряд з безплатним навчанням вдава-тися до надання платних осв1тн1х послуг. Таким чином, в кра!ш з'явилися продавщ специф1чного товару-знань.
На покупщв цього товару також не довелося довго чекати, осюльки в умовах, коли людство вступило в пер-1од становлення 1нформац1йного сусп1льства 1 почало пе-рех1д до обов'язково! вищо! осв1ти, бажаючих навчатися у вищих навчальних закладах було чимало. Тим бтьше, що саме в цей перюд держава 1стотно зменшила бюджетне ф1нансування вуз1в, а, отже, 1 безплатного навчання. Як бачимо, в кра!ш виникли повноправн1 суб'екти ринку освггак послуг, як1 були втьш у сво!х д1ях щодо здшснення аклв куп1вл1-продажу. Ними стали, з одного боку, вищ1 навчальш заклади 1-1У р1вн1в акредитаци р1зних форм
власност1 та студенти-контрактники, тобто т1, що навча-ються за кошти ф1зичних або юридичних ос1б.
Другою умовою, необидною для нормального функц-iонувания ринку освитах послуг, е наявн1сть на ринку велико! кзлькоста продавц1в та покупщв, бо саме тод1 кожний з них матиме можливють вибору при здшсненш акта кушвль продажу 1 буде щдтримуватися конкурентне середовище. Цю умову також було забезпечено. В ход! здшснення роздержавлення та приватизацй економши система вищо! освгга поповнилась великою к1льк1стю приватних вищих навчальних заклад1в. Ниш в Укра!ш працюе 350 ВНЗ Ш-ГУ р1вн1в акредитацй ус1х форм власносп. [3, с. 465]. I це в той час, коли в кранах з розвинутими ринковими вщносинами в осв1тн1й сфер1 !х значно менше. Скаж1мо, Англ1я мае лише 96 вуив, Франц1я— 78, 1тал1я— 65, Польща— 11 [6, с. 5]. 1ншими словами, в Укра!ш сформувався великий заг1н вищих навчальних заклад1в, готових конкурувати м1ж собою заради залучення на навчання якомога бтьшо! к!лькост1 студенпв, оскзльки в!д цього останнього залежить матер1-альне становище кожного 1з продавц1в осв1тн]х послуг.
Зростання чисельноста ВНЗ було б неможливе, якби не юнував високий попит на !хш послуги. Адже кожен, хто здшснюе виробництво товар1в чи послуг виходить з можливосп !х продати, бо лише в цьому випадку вш може компенсувати витрати виробництва 1 отримати прибуток, що в ниншшх умовах е основним спонукаль-ним мотивом тдприемницько! д1яльност1 вуз1в. I така можлив1сть появилася внаслщок небувалого зростання к1лькост1 бажаючих здобути вищу осв1ту.
Причому сам потяг молод1 до вищо! осв1ти був зу-мовлений факторами, витоки яких слщ шукати у проце-сах роздержавлення 1 приватизацй економши. По-перше, в умовах ринкових перетворень економ1ки для багатьох молодих людей основним спонукальним мотивом до навчання у ВНЗ стало бажання набути знання та вмшня щодо започаткування власного б1знесу. Саме через це з -майже двохсот спец1альностей, що !х пропонують ВНЗ, найбьльшим попитом користуються головним чином так1 спещальноста, як юрист, економ1ст 1 менеджер. По-дру-ге, в умовах л1берал1зацй' м1грац1йних процес1в молодь по-тягнулася до вивчення шоземних мов, маючи надш п1сля зак1нчення вузу продовжити навчання або працевлашту-вання за кордоном. По-трете, сплеск потягу молод1 до вищо! осв1ти зумовлений також впчизняним 1 заруб1ж-ним досвщом розв'язання проблем зайнятост1: люди з вищою освиою швидше знаходять роботу 1 мають бшьш високу заробггау плату I, нарешт1, по-четверте, помггаий вплив на ставлення молод1 та Г! батьюв до набуття вищо! освгга робить цив1л1зац1йний чинник, зокрема те, що людська цившзащя розпочала перех1д до 1нформац1йно-го суспшьства, в якому 1стотно зростае роль знань.
Внаслщок впливу згаданих нами та деяких шших фактор1в, кшьюсть студент1в у вузах 1-1У р1вшв акреди-тацН за роки ринкових перетворень зросла бшьш як на один мшьйон 1 сьогодш становить майже 3 мшьйони ос1б. При цьому кшьюсть студент1в на 10 тисяч населен-ня майже подво!лась 1 нин1 становить 597 ос1б [3, с. 465].
Як бачимо, згадуваш нами умови 1снування ринкових вщносин у сфер1 вищо! освгга Укра!ни забезпечено, а, отже, ми маемо можливють з'ясувати, наскшьки ефек-тивно функц1онуе в1тчизняний ринок осв1тшх послуг, його проблеми та перспективи розвитку.
Нормальне функцюнування ринку освишх послуг, як i будь-якого 1ншого ринку, в першу чергу залежить в1д стану конкурентного середовища. Продавщ та по-купц1 повинн1 мати можливють в1льно входити на ри-нок i так само вшьно виходити з нього. Щодо вшьного входження на ринок продавцiв освгтшх послуг, то воно (входження) дещо обмежене вкрай забюрократизованою процедурою лщензування та акредитаци спецiальностi, напряму подготовки i навчального закладу в цшому. Проте, незважаючи на це, ВНЗ уах тип1в i форм влас-ност1 в принцип! усп1шно позицюнують на ринку осв1тн1х послуг, конкуруючи м1ж собою. Передушм вони борються за отримання лщензи щодо надання освишх послуг, пов'язаних з одержанням вищо! осв1ти за найбiльш престижними спецiальностями, тобто тими, на як1 в той чи 1нший перюд iснуе пiдвищений попит з боку населення. Наслщком тако! боротьби стало масове за-початкування п1дготовки фахiвцiв за спецiальностями, як1 не вщповщають основному проф1лю навчального закладу. С^ж1мо, педагогiчнi ВНЗ почали готувати юриспв, економiстiв та менеджерiв, техиiчнi i техно-лог1чн1 — психолог1в, лшгвюпв, журналiстiв тощо.
Характерно, що ВНЗ борються не тшьки за отримання дозволу на провадження освиньо! д1яльност1 за певними специальностями i напрямами, а й за бшьш велик лiцензiйнi обсяги. Адже при малих обсягах набору студенпв освггая дгяльнють може стати збитковою. Особливо при юнуючому ниш порядку визначення чисельностi науково-педагогiчних пращвниюв. Хто безпосередньо не стикався з практикою лщензування, той може засумшватися в тому, що м1ж самими продавцями осв1тн1х послуг мае мюце конкуренция за лiцензування престижних спецiальностей i збiльшення лiцензiйних обсяпв. Проте будь-як сумн1ви зникають, якщо взяти до уваги той факт, що попередне рiшения щодо лщензування та лщензшного обсягу ухвалюе експертна рада, до складу яко! входять представники ВНЗ, як! також готують вщповщних фахiвцiв. А тому окремi члени експертно! ради сво!м рiшениям можуть гальмувати процес лщензування або ж зменшувати лiцензiйний обсяг Дючи таким чином, вони змщнюють позици сво!х власних ВНЗ на ринку освишх послуг.
Вищ1 навчальнi заклади як продавцi осв1тн1х послуг ведуть суперництво i за обсяги державного замовлення на подготовку фахiвцiв за рахунок кошт1в державного бюджету. Спонукальним мотивом до цього е передушм те, що наявнiсть держбюджетного фiнансування виступае фактором стабшьного формування контингенту студентiв, при-чому не тшьки тих, що навчаються безплатно, а й тих, чие навчання оплачуеться за рахунок коштав ф1зичних або юридичних ос16. Справа в тому, що, як свщчить практика, абiтурiентiв, а, отже, i студентiв-контрактникiв завжди бiльше в тих ВНЗ, де бшьш висою обсяги держзамовлен-ня. Саме ц1 останш притягують бажаючих здобути вищу освиу, з61льшуючи шанс вступити на безплатне навчання.
В умовах постшного зменшення чисельност випус-кник1в загальноосвiтньо! школи, що зумовлене демогра-ф1чною кризою, м1ж ВНЗ посилюеться суперництво за покупц1в осв1тн1х послуг. При цьому поряд 1з вже згаду-ваними нами методами ведення конкурентно! боротьби використовуеться цша низка й 1нших. Як свщчить досвщ багатьох вуз1в, досить ефективною е цшова конкуренция. Для того, щоб майбутш студенти-контрактники та !хш
батьки вiддали перевагу певному навчальному закладу, йому достатньо встановити плату за навчання на деюль-ка сотень гривень нижчу, н1ж у його конкурентiв. Вс1 1нш1 можлив1 переваги в даному випадку вже не спрацьову-ють. Скажомо, в 2007 роц1 плата за навчання на першому кура економiчного факультету Черкаського нацюнально-го ушверситету iменi Богдана Хмельницького була на 3— 4 сотн1 нижчою, н1ж на вщповщних спецiальностях Черкаського технолопчного унiверситету. I це дало поштовх до того, щоб покупщ освгтшх послуг вiддали перевагу навчанню в Черкаському нацюнальному.
У 2008—2010 роках Черкаський нацюнальний ушвер-ситет встановив ц1ни на декшька тисяч вищ1, н1ж у його основних конкурент, понадеявшись на те, що спрацюе добрий 1мщж ушверситету, його особлива роль в регюш, наявнють як1сного професорсько-викладацького складу тощо. Проте при наявноста 700—800 ошб, котр1 не потра-пили на безплатне навчання, вщдали перевагу навчанню в цьому ушверситет лише декшька десятюв ос16. Вс1 1нш1 абiтурiенти переорiентувалися на 1нш1 ВНЗ мюта, де плата за навчання була на декшька тисяч гривень нижчою.
Сказане зовшм не означае, що таю методи конкурентно! боротьби, як позицюнування на ринку осви-шх послуг за допомогою реклами, впровадження новггак технологiй навчання, створення навчальних п1дрозд1л1в на периферй, надання додаткових спецiальностей i спецiалiзацiй, що роз-ширюють можливост1 працевлаштування, не здатш привер-тати увагу покупц1в освггак послуг. При 1нших р1вних умовах вони е досить ефективними i здатнi 1стотно впливати на поведшку покупп!в. Саме через це, скажмо, ВНЗ ус1х тип1в i форм власностi не шкодують грошей на рекламу;
На ринку освитах послуг мае мiсце конкуренция i серед покупц1в. Особливо гостро вона ведеться за можлив1сть безплатно здобувати вищу осв1т}. Причому дуже часто ця конкуренция супроводжуеться антизаконними дгями. Маемо на увазi хабарництво i корупц1ю, що змусило владш структури шукати 61льш ефективш способи боротьби з цим суспшьним злом. Одним з таких спосо61в, безумовно, е зовнiшне тестування. Конкуренция м1ж покупцями осв1тн1х послуг ведеться не тшьки за безплатш м1сця у ВНЗ. При невеликих лщензшних обсягах i пом1рн1й платi за навчання трапляються випадки iснувания конкурсу i на т1 м1сця, що фшансуються за рахунок кошт1в ф1зичних або юридичних ошб. Таке явище спостертаеться, як правило, при прийом1 студенпв на престижнi спецiальностi. Хоча нерщко мають мiсце випадки, коли великим попитом користуються спец-iальностi, престижшсть яких в той чи шший перiод важко чимось аргументувати. В такому раз^ очевидно, сл!д гово-рити про недобросовiсну, нечесну конкуренцш на 6оц1 продавцiв осв1тн1х послуг, яю, скаж!мо, о61цяють великi можливоста працевлаштування, отримання високих за-робптав тощо. Причому це робиться в той час, коли значна частина фанвщв попереднiх випускгв залишаеться без ро-боти або ж зайнята не за спещальнютю.
На основ1 викладеного, можна д1йти висновку, що на вичизняному ринку осв1тн1х послуг вщсутня чиста (дос-конала) конкуренция, при як1й, при 1нших р1вних умовах, продавцi та покупц1 не мають жодних персональних пере-ваг. В нашому випадку, певш переваги мають i окремi про-давщ, i окремi покупц1. Хоча те, що буде сказане нижче, може видатись дивним, але факт залишаеться фактом: приватш вищ1 навчальнi заклади у пор1внянш з держав-
ними мають певш переваги у цшовш конкуренцй. Визна-чення вартост та ц1ни власних освгтшх послуг вони зд1йснюють виключно з врахуванням дй закону вартост1, попиту 1 пропозици, 1нших закон1в ринково! економ1ки. В той час як державш ВНЗ змушен1 у вартють (а отже 1 ц1ну) навчання студента-контрактника додатково включати т1 суми, як1 держава недодае навчальним закладам за навчання тих студент, що ф1нансуються з державного бюджету. Таким чином, виходить, що держава частину витрат на пщготовку фах^вщв за держзамовленням перекладае на ф1зичних та юридичних ос1б, котр1 оплачують навчання студент1в-контрактник1в. З огляду на це плата за одш 1 т1 ж освгтш послуги у приватних ВНЗ, як правило, завжди нижча. А тому, як свщчить практика, ц1 останш мають кращий ф1нансовий стан 1 бшьш усп1шно розвиваються.
Конкурентною перевагою державних вуз1в е те, що наявшсть державного ф1нансування, хай навпъ непов-ного, е чинником, який стимулюе абпур1ент1в ор1енту-ватися в першу чергу на безплатне навчання у державному ВНЗ, а у випадку не проходження за конкурсом залишитися в ньому на засадах платность Звичайно, таю ди мають мюце головним чином тод1, коли, при шших р1вних, плата за навчання е пом1рною.
Щодо наявност конкурентних переваг у покупщв осв1тн1х послуг, то вони проявляються в тому, що одним з них навчання у ВНЗ обходиться дешевше, шшим — дорож-че. Маемо на уваз1 те, що шогородшм студентам-контрактникам, кр1м плати за отримання знань 1 вмшь, необхщно ще оплачувати проживання в гуртожитку чи на квартир1 1 нести додатков1 витрати, зв'язан1 з вщрванютю вщ сш'!.
Можна по-р1зному ставитись до ринкових перетво-рень у сфер1 вищо! осв1ти, але не можна не бачити, що, по-перше, ринок послуг вищо! школи в Укратш практично сформовано 1 вш функцюнуе на основ1 конкуренцй', яка забезпечуе формування попиту, пропозици та цш. По-друге, ринок освптах послуг зробив 1 продовжуе робити помггаий вплив на життедгяльшсть вищо! школи, а через не! — на життедгяльшсть суспшьства. Щоп-равда, однозначно оц1нити цей вплив неможливо.
Так, багато хто 1з досл1дник1в вважае, що завдяки ринковим перетворенням в осв1т1 в Укра!ш мае м1сце ма-сова вища освгга, в1дбулася депол1тизац1я змгсту осв1ти, розширено академ1чн1 свободи вищих навчальних заклад1в, запроваджено 1нформац1йн1 технолог!! в навчанш тощо [5]. На наш погляд, багато що 1з зазначеного е дискус1йним. Скажгмо, навряд чи безальтернативним е твердження про те, що перехщ до масово! вищо! осв1ти обумовлений рин-ковими перетвореннями. Адже цей переход був спричине-ний передушм загальним поступом 1сторй людства.
А це означае, що суспшьства з плановою економшою, так само як 1 суспшьства з ринковою економ1кою змушен1 були б реагувати на виклики сьогодення. I хтозна, можли-во, наш1 досягнення щодо масовост1 вищо! освгга були б бшьш вагомими, якби ми продовжували рухатись по шляху побудови соц1ал1стичного суспшьства Тим бшьше, що, як вже зазначалося, у спадок вщ Радянського Союзу Ук-ра!н1 д1сталась система освгга, в тому числ1 1 вищо!, яка характеризувалася такими якостями, як масовють, без-платн1сть, доступн1сть 1 високий р1вень фуидаментально! п1дготовки. Причому до тако! думки прийшли експерти Светового банку з проблем освгга. Так, в одному з огляд1в вони зазначали, що осв1тня спадщина соц1ал1зму в СРСР
включае в себе майже загальну осв1чен1сть дорослих, за-гальний доступ до початково! 1 середньо! осв1ти, високий р1вень осв1тн1х досягнень, 1стотне скорочення нер1вност1 доступу до осв1ти за мюцем проживання та сощально-еко-ном1чним статусом, забезпечення високояюсного заочного навчання та м1жнародш усшхи в багатьох сферах навчання 1 наукових дослщжень [7, с. 48—49].
При цьому не можемо не наголосити, що в середиш 80-х роив кер1вництво Радянського Союзу шукало шляхи подальшого удосконалення та розвитку системи ви-що! освгга 1 нав1ть була прийнята Постанова Центрального Комитету КПРС 1 Ради Мшютр1в СРСР про реформу вищо! освгга в СРСР. Проте реал1защя Постанови, спрямовано! на зрушення у сфер1 вищо! осв1ти, була перервана внаслщок розвалу СРСР. В цьому зв'язку ми солщарш з вщомим б1лоруським вченим В. Стражевим котрий пише, що «якби держава продовжувала 1снувати в тих же економ1чних формах, як1 були до початку пере-будови, то зд1йснення нам1чених заход1в було б значним кроком у розвитку вищо! освгга» [6, с. 50—51].
Не менш дискусшним е також твердження про те, що в умовах ринкових перетворень вщбулася деполгга-зац1я зм1сту освгга, в тому числ1 1 вищо!. Адже насправд1 в1дбулася 1 продовжуе вщбуватися небувала переполгга-зац1я. Досить лише переглянути пщручники з юторп Укра!ни, укра!нсько! л1тератури, а школи 1 з природни-чих 1 техшчних наук, щоб д1йти висновку, що сьогодш зм1ст осв1ти вкрай заполггазований.
На наш погляд, 1 твердження про те, що в умовах ринкових перетворень розширено академ1чш свободи вищих навчальних заклад1в, також швидше спроба видати бажане за дшсне. Адже вс1м добре вщомо, що у приватних вищих навчальних закладах, як 1 в будь-якш приватнш структур!, вс1 питання одноошбно вир1шуе власник або группа власниюв. Причому дуже часто з порушенням чинного законодавства. Вищ1 навчальн1 заклади вс1х тип1в 1 форм власносл пов'язан1 вкрай забюрократизованою процедурою лщензування та акредитацй. Державн1 ВНЗ не завжди можуть в1льно розпоряджатися нав1ть тими кош-тами, як1 заробляють внасл!док надання освгга1х послуг.
Якщо вище зазначеш проблеми можна назвати дискус1йними (щоб не вщносити !х до розряду негатив-них), то т1, про яю йтиме мова нижче, шакше як нега-тивними, назвати не можна. Вс1 вони — прямий наслщок функц1онування ринку осв1тн1х послуг. Розпочнемо з сощально! стратиф1кацй в отриманш вищо! осв1ти. Вона проявляеться в тому, що виступити в рол1 покупщв на ринку освп-шх послуг можуть дгга головним чином з с1мей з високим р1внем доходу. Адже сьогодн1 не кожна с1м'я спроможна сплачувати за навчання одше! дитини у ВНЗ в середньому 8—10 тисяч гривень на р1к. Отож 1 виходить, що дгга з бшьш заможних с1мей отримують вищу освпу, яка в певнш м1р1 е перепусткою на ринок висококвал1ф1ковано! 1, за укра!нськими м1рками, висо-кооплачувано! прац1. Дгга з бщних с1мей не можуть стати суб'ектами ринку осв1тшх послуг через вщсутшсть кошт1в, 1 водночас вони здебшьшого не можуть попасти на безплатне навчання, оскшьки р1вень знань у них, як правило, нижчий, бо вони не можуть скористатися по-слугами репетитора чи р1зноманггаих курс1в з довуз1всь-ко! п1дготовки. Таким чином, функцюнування ринку осв1тн1х послуг сприяе розшаруванню суспшьства за
р1внем осв1ти i закладае передумови для майбутнього розшарування за р1внем доход1в.
Започаткування ринкових водносин у сферi вищо! осв1ти Укра!ни, тобто органiзацiя приватних вищих на-вчальних закладiв i запровадження платних освотшх послуг у державних ВНЗ, супроводжуеться р1зким зни-женням якосп осв1ти. Ми далекi в1д думки, що, скажь мо, приватнi ВНЗ взагалi неспроможнi забезпечувати високу яюсть осв1ти. Адже зарубiжна практика засвод-чуе, що приватнi вищ1 навчальш заклади можуть забезпечувати таку ж високу як1сть осв1ти, як i державнi, а в окремих випадках навоть 61льш високу. Але в умовах сучасно! Укра!ни таю приклади е поодинокими.
Серед основних причин, яю безпосередньо обумо-вили зниження якост1 вищо! осв1ти, найбшьш вагомою е та, що пов'язана з юнцевою метою продавцiв освотшх послуг, тобто гонитва за прибутком. Адже основним спо-нукальним мотивом створення приватних ВНЗ i виходу державних навчальних закладiв на ринок освотшх послуг е бажання отримати кошти для полшшення свого мате-рiального становища. Керуючись цим мотивом, чимало ВНЗ дуже часто виходять на ринок освотшх послуг, не маючи достатньо! навчально-матерiально! бази i належ-ного кадрового забезпечення.
Зрозумоло, що створити начально-матерiальну базу вони могли б досить швидко, якби мали достатньо коштав. Але ж н1 приватнi, щ державнi ВНЗ не належать до тих суб'еклв господарювання, котр1 не мають проблем з фшан-сування свое! д1яльност1. Т1 i т1 опинилися у своеродному зачарованому колк отримати кошти на створення належно! навчально-матерiально! бази вони могли б шляхом подви-щення щни на освгтш послуги, але тодо зменшиться колькость покупщв, а отже, й зменшиться обсяг виручки. Отож ВНЗ змушеш подтримувати, як правило, мЫмально допустимий ровень забезпеченост1 навчально-матер1альною базою.
Але якщо проблеми щодо створення належно! на-вчально-матер1ально! бази можна пор1вняно швидко вир1шити (аби тшьки були кошти), то вир1шити питан-ня кадрового забезпечення в коротю строки практично неможливо. Адже на подготовку кандидата наук потр1бно в середньому п'ять рок1в, а на подготовку доктора (з врахуванням часу, що тшов на п1дготовку кандидата) — десять роюв. Отож ми маемо ситуацш, коли н1 навчаль-но-матер1альна база, н1 кадрове забезпечення не всти-гають за темпами зростання масово! вищо! осв1ти.
Здавалось би, що на зниження якост1 осв1тн1х послуг могли б якимось чином реагувати покупц1 цього своер1-дного товару 1 цим самим змушувати продавц1в подвищу-вати його яюсть. Але ж цього не водбуваеться, осюльки покупц1 купують товар-освогаю послугу в той час, коли цього товару фактично немае на ринку. Скаж1мо, той, хто платить за освога1 послуги, що повинш водповодати осв-1тньо-квал1ф1кац1йному р1вню бакалавра, отримае !х у повн1й м1р1 т1льки через чотири роки, а !хня як1сть проявиться тшьки тод1, коли цей покупець почне працювати за спещальшстю. Виходить, що в момент кушвльпрода-жу товару-освогая послуга сам покупець не знае, 1 не може знати, яюсних характеристик того товару, що купуе. З огляду на це, вкрай важливо, щоб продавц1 осв1тн1х послуг були чесними 1 не продавали послуги низько! якост1, атакож, щоб держава здшснювала контроль за ними 1 гарантувала покупцям належну як1сть.
Фуикцiонування ринку освогаох послуг в Укра!ш показало неефектившсть так званого ринкового саморегу-лювання через мехашзм конкуренци, попиту, пропозици та ринкових ц1н. Це проявляеться хоча б в тому, що пе-реважна бшьшють випускник1в наших ВНЗ не може знайти роботу за спещальшстю. Характерно, що нав1ть т1 фанвщ, навчання яких фшансувалося з держбюдже-ту, по заюнченню навчання, як правило, не отримують направлення на роботу 1 змушеш сам1 шукати свое перше робоче м1сце. Така ситуащя на ринку пращ виникае тому, що в той чи шший перюд в масовш св1домост1 формуеться особливе ставлення до деяких спещальнос-тей. Скаж1мо, в останн1 двадцять роюв найбшьш пре-стижними вважаються таю спещальност1, як юрист, економ1ст, менеджер 1 ще дв1-три. Саме вони дали знач-ну частину приросту юлькосп покупц1в осв1тн1х послуг.
Причому зростання попиту на економ1чш спещаль-ност1 мае м1сце не тшьки в Укра!ш, а й в ус1х постсоц-1ал1стичних кра!нах. Скаж1мо, в Польщ1 т1льки за перш1 десять рок1в ринкових перетворень юльюсть студент1в, котр1 вивчають економ1ку та управлшня нею, збшьши-лась на деннш форм1 навчання у с1м раз1в, на веч1рн1й форм1 та навчанш у вих1дн1 дн1 — бшьш нож у 17 раз1в. Тод1 як загальне число студенлв зб1льшилось лише у 3,5 раза [2, с. 10]. Характерно, що, будучи послодовним при-хильником використання ринкових мехашзм1в у сфер1 вищо! освоти, кер1вництво Польщ1 не стало використо-вувати адм1н1стративн1 важел1 для гальмування пропо-зицй' престижних освотшх послуг. Б1льше того, воно всшяко п1дтримувало 1 п1дтримуе розвиток економ1чно! осв1ти, оск1льки вважае !! найважлив1шим чинником економ1чного зростання в нишшшх умовах [2, с. 12].
А ось в нашш кра!н1 владш структури намагаються загальмувати цей процес шляхом опосередкованого впливу на пропозицш освотшх послуг. Маемо на уваз1 зменшення держзамовлення на фах1вц1в економ1чних та 1нших престижних спец1альностей. Таю ди пояснюють тим, що сьогодш в кра!н1 начебто економ1ст1в, юрист1в, менеджер1в готують б1льше, нож потр1бно.
Д1ючи таким чином, владн1 структури, з одного боку дещо зменшують здатшсть ринку освотшх послуг до саморегулювання, а з другого, — створюють передумови для виникнення дефщиту фах1вц1в згаданих спещальностей. Адже «перевиробництво» економ1ст1в, про яке говорять владш структури, навоть якщо воно 1 мае м1сце, зумовлене не тим, що !х багато подготували, а тим, що в1тчизняна економ1ка продовжуе перебувати в затяжн1й криз1, 1 б1льш1сть великих п1дприемств, яю формували попит на економ1ст1в, не працюе зовс1м або ледь жевр1е. Але ж кризу рано чи шзно буде подолано. I коли це станеться, то тод1 виявиться, що потр1бних фах1вц1в у нас бракуе. Тобто буде те, що сьогодш ми маемо на ринку шженер1в, буд1вельниюв, роб1тничих профес1й тощо.
Поява ринку освотшх послуг в Укра'!ш породила необх1дн1сть забезпечення сощально-економ1чно! спра-ведливост1 щодо його суб'ект1в. Справа в тому, що сюльки б ми не говорили про те, що набул знання — це людський каштал, користь вод якого отримуе його влас-ник, факт залишаеться фактом, що користь вод його використання отримуе той, хто купуе робочу силу. Кр1м того, фактом залишаеться 1 те, що в наших умовах одш
члени суспшьства безплатно отримують освгтш послу-ги, 1нш1 — за плату. Тобто мае м1сце несправедливють.
Б1льш того, якщо той, хто навчався за кошти державного бюджету, наймаеться на роботу до недержавного пщприемства чи оргашзацй, то певш збитки несе держава. Вона в такому випадку виступае фактично в рол1 продавця освггаьо! послуги 1 !й повинн1 вщшкодувати понесен1 нею витрати. Iншими словами, е потреба врегу-лювання вщносин м1ж продавцями 1 покупцями освггак послуг, з одного боку, та покупцями висококвал1ф1кова-но! робочо! сили, з другого боку. Вар1ант1в такого врегу-лювання, як на нашу думку, може бути декшька. Один з них — запровадження обов'язково! вищо! осв1ти, яка б фшансувалася з державного бюджету. Але в злиденних умовах сучасно! Укра!ни зд1йснити цей вар1ант неможли-во. Можна було б тти тим шляхом, яким йдуть кра!ни з розвиненою ринковою економшэю: запровадити для вс1х платне навчання у ВНЗ, попередньо пщнявши доходи населення до такого р1вня, який дозволяв би кожнш шм'! без особливих труднощ1в сплачувати за навчання д1тей. Проте 1 цей вар1ант у нас поки що е нездшсненним знову ж таки через нашу злиденнють.
Тод1 залишаеться наступний, зокрема такий. Кожному, хто не пройшов за конкурсом на безплатне навчан-ня у державному ВНЗ, в раз1 потреби, надаеться мож-ливють взяти довгостроковий навчальний кредит, пога-шення якого починаеться через два мюящ п1сля здобуття вищо! освгга. Терм1н погашення кредиту: для чоловшв — 25 рок1в, для жшок — 20 рок1в, тобто цей термш, прив'я-зуеться до тривалост трудового стажу, що дае право ви-ходу на пенс1ю. Якщо молодий спещалют влаштуеться на роботу, то пщприемство чи орган1зац1я незалежно вщ типу та форми власност зобов'язан1 взяти на себе помюячне погашення кредиту 1 процент1в по ньому. У випадку звшьнення з одного мюця роботи 1 працевлаштування в 1ншому, перше п1дприемство припиняе погашення кредиту 1 процентав по ньому. Зате друге зобов'язане продов-жити сплату до повного розрахунку з кредитом.
Якщо молодий спещалют сам оплачував навчання у ВНЗ, то наймаюча сторона повинна так само помюяч-но компенсовувати йому витрати аж до повного !х погашення (в раз1 безперервно! роботи в даному пщприемств1 чи оргашзацй протягом 20 роив для жшок 1 25 роюв для чоловшв). У випадку звшьнення з роботи рашше зазначеного нами термшу, наймаюча сторона припиняе виплату компенсацп. II зобов'язаний буде продовжити той роботодавець, до котрого перейде пра-цювати згаданий нами фах1вець.
I, нарешта, ще один аспект. Якщо фанвець здобу-вав освпу в державному ВНЗ безплатно, то в раз1 працевлаштування в приватнш структур! ця остання повинна сплатити держав! И витрати. У випадку самозайня-тосп або небажанш працювати, фах!вець повинен сам сплатити держав! и витрати на його навчання.
Зазначен! нами вщносини ц!лком вписуються в нац!ональний ринок освггак послуг, а !х запровадження дало б можливють забезпечити сощально-економ!ч-ну справедлив!сть щодо вск учасник!в товарно-грошо-вих в!дносин у сфер! вищо! освгга, сприяло б пщвищен-ню в!дпов!дальност! молод! за виб!р професи, спонука-ло б кожного фанвця до активно! трудово! д!яльност! ! в певн!й м!р! зменшувало б плинн!сть кадр!в.
Бшьше того, взявши на озброення зазначений нами вар!ант оптим!зац!! в!дносин м!ж суб'ектами ринку освггак послуг, ВНЗ наблизилися б до пом'якшення впливу на них залежноси «заробина плата навчального складу — розм!р плати за навчання — чисельнють студентав». Загальновщо-мо, що в Укра!ш зароб!тна плата науково — педагопчних прац!вник!в е вкрай низькою, такою, що не йде в жодне пор!вняння ¡з зарплатами викладацького складу в кра!нах з розвинутою ринковою економкою. Так, середня зароб-!гаа плата укра!нського професора (в середньому 2,5 тис. гривн! [6, с. 4]) бшьш як у десять раз!в нижча у пор!внянн! ¡з зароб!тною платою професора США [4, с. 53].
Але пщвищити й н! приватн!, н! державн! ВНЗ не можуть, нав!ть якби й хотши це зробити. Адже пщвищен-ня платн! професорсько-викладацькому складу неодмш-но потягнуло б за собою зростання плати за навчання. А це останне негативно вплинуло б на чисельнють студентав. Якщо ж заробггау плату науково-педагог!чним прац!вни-кам не пщвищувати, то це означатиме продовження курсу на зниження Тх життевого р!вня, пог!ршання яюсних характеристик ! п!дтримання умов, що живлять «втечу м!зк!в» з системи вищо! школи. I це в той час, коли ! без цього ВНЗ вщчувають гостру потребу в кадрах з наукови-ми ступенями та вченими званнями.
Таким чином, ми бачимо, що поява ринку освинк послуг спричинила цшу низку проблем, розв'язати як! сам ринок неспроможний. Тобто, е нагальна потреба втручан-ня держави з метою опташзаци вщносин м!ж суб'ектами ринку освггак послуг. Причому, як нам думаеться, держава могла б робити це опосередкованими методами. Скаж-шо, вона могла б впливати на ц!ни на освита послуги не шляхом !х встановлення або визначення верхньо! меж1, а шляхом обов'язкового шформування аб!тур!ент!в про те, в що обходиться держав! навчання студента-бюджетника певно! спещальносп (без врахування стипендй) в кожному конкретному ВНЗ. Така гласнють стримувала б вищ! навчальн! заклади вщ спокуси безп!дставного встановлення високих ц!н за надання осв!тньо! послуги Адже абиур-¡енти та кш батьки мали б можлив!сть сшвставляти т1 суми, що вимагають вщ них за навчання студента-контрактника, з сумами, що к витрачае держава на навчання в даному ВНЗ одного студента-бюджетника. Зрозумшо, що в раз!, коли перша сума перевищить другу, кер!вництво ВНЗ зму-шене було б давати пояснення.
Щоправда, ми не заперечуемо можливють прямого державного регулювання цш на освиш послуги. Адже свгтовий досв!д показуе, що держава може регулювати цши не т!льки на товари, а й на послуги, в тому числ! ! освп"Ш. Певний досв!д в цьому питанш мае Япония, яка робить помпш кроки в напрям! забезпечення переходу загально! вищо! осв!ти. При цьому ми далек! вщ того, щоб некритично запозичувати зарубгжний досв!д, оскшьки переконан! в тому, що непродумане застосування чужого досв!ду, особливо набутого в ¡нших соц!ально-економ!ч-них умовах, може, замють корист!, обернутися злом.
Кр!м того, втручання держави у ринок освггак послуг могло б зводитись до застосування комплексу маркетингу з метою вивчення потреб та узгодження ¡нтерес!в суб'екпв цього ринку. Тод! б держава не констатувала б задн!м числом, що якихось спец!ал!ст!в пщготовлено бьльше, н!ж треба, а своечасно шформувала б учасник!в ринку освггак послуг про основн! тенденцй зм!ни попиту та пропозицй.
Без цього суспольство й надал1 буде стикатися з ситуащею, при якш i ринок, i державне втручання демонструватимуть свою неспроможнють слугувати узгодженню 1нтерес1в суб'ект1в ринку освитах послуг та суспольства.
Вщсутшсть ефективного маркетингу ринку осв1тн1х послуг призводить до того, що суспшьство фактично не знае, ск1льки i яких фах1вц1в насправд1 потр1бно для забезпечення процесу вщтворення. Св1дченням цього е хоча б те, що незважаючи на постшш заяви з боку дер-жавних структур про «перевиробництво» економ1ст1в i обвальне скорочення обсягу держзамовлення на них, обсяги !х пщготовки за рахунок кошпв ф1зичних ос1б неухильно зростають, i вс1 випускники знаходять роботу за фахом. Дещо 1нша ситуащя з п1дготовкою фах1вц1в з шоземних мов. Вищ1 навчальн1 заклади щороку отри-мують величезне держзамовлення на ix п1дготовку, оск-1льки, як твердять у галузевому мшстерств^ вони вкрай потр1бш загальноосв1тн1й школ1. Але парадокс в тому, що по закшченню ВНЗ випускники здебшьшого йдуть працювати у ф1рми секретарями або ж вшжджають за кордон, щоб там працювати гувернантками та нянями.
Сказане зовшм не означае, що ми проти того, щоб держава робила велик! замовлення на подготовку фах1вщв. Швидше навпаки: ми за так! замовлення, але лише в тому випадку, коли д1йсно е потреба в цьому i випускники будуть працевлаштовуватись за фахом. Причому така практика може мати мюце головним чином при пщготовщ фанвщв для сощально! сфери: осв1ти, охорони здоров'я, социального захисту Вс1 1нш1 сфери мають бути р1вними щодо обсяпв
держзамовлень. Саме за таких умов може проявити себе «невидима рука», про яку писав класик, i врегулювати водно-сини м1ж суб'ектами ринку освитах послуг.
З огляду на рамки статп ми не змогли бодай по-божно зупинитись на м1сц1 та рол1 тслядипломно! осв-1ти в систем! ринку освотшх послуг, Адже й там вщбули-ся помотш зм1ни. Але про них можна буде вести мову у наступних дослщженнях.
Лггература
1. Кукурудза I. I. Актуальш проблеми полотично! еко-номи / I. I. Кукурудза. — Черкаси, 2002. — 184 с.
2. Радзоловський Дж. Освота для зм1н: реформа менеджменту— та б1знес-освоти у Центральн1й та Сходнш бврош, 1989—2001 / Радзшовський Дж. // Розбудова менедж мент освоти в Укра!н1. Матер1али 4-о! щор1чно! можнародно! конференций 5—7 грудня 2002 року, м. Ки!в. — 2002. — С. 10-13.
3. Статистичний щор1чник Укра!ни за 2007 р1к. — Ки!в : вид. «Консультант», 2008.
4. Стражев В. И. Образование и наука в современном обществе / В. И. Стражев. — Мн. БГУ, 2004. — 255 с.
5. Фшков Т. Сучасна вища освота: св1тов1 тенденци i Укра!на / Т. Фшков. — К. : Таксон, 2002. — 176 с.
6. Ющенко В. Освота як державний прюритет / Ющенко В. // Урядовий кур'ер. — 3 жовтня 2008 р. — С. 4-5.
7. Priorities and Strategies for Education: A World Bank Review. — Washington. — 1995.
