CC BY
36
УДК 37.014.5:37.013.74 Олег Г1РНИЙ
ЕФЕКТИВН1СТЬ БЕЗПЛАТНО1 ОСВ1ТИ, АБО ЩЕ РАЗ ПРО СТИПЕНДП
Стаття присвячена проблемi виплат дер-жавних стипендш студентам ВНЗ, яка розгля-даеться в контекстi принципу «Явного доступу до освти» та поняття «безплатна освта». Зараз у ВНЗ Украгни е студенти двохрiзних категорш: т.зв. «бюджетники», якг вчаться безплатно та ще й отримують державш стипенди, i т.зв. «платни-ки», як платять за навчання i тяких стипендш вiд держави не отримують. Така ситуащя призводить до втрати стипендiею своег стимулюючог ролi та, вна^док цього — до падтня ефективностi вищог освти.
Узв'язку з цим, обговорюються методологтш аспекти тдвищення ефек-тивностi державних стипендiальних коштiв, видыених на вищу освту. Зокре-ма, поняття «стипендiя» анал1зуеться з погляду сустльног вартостi освти як тституцшног системи. На жаль, у нас це поняття далi розумтть по-радянськи, як готiвкову грошову платню студентам, як використовують гг для задоволення свогх особистих потреб тд час навчання. У той же час, в усьо-му свМ його розумтть як безготiвкову грошову допомогу для оплати вартос-тi навчання.
К^^^о^^ слова: безплатна освта, платна освта, рiвний доступ до освти, iнвестицiйна стипендiя, особиста стипендiя, ефективтсть вищог освти.
Лад у державi починаетъся з виправ-лення1мен
(Конфущй)
Коментуючи у своему недавньому штерв'ю «Украшськш правдЬ> проект держбюджету на 2017 рж, мшктр фшанс1в Олександр Данилюк викликав чергове збурення в сустльств1. На запитання про скорочен-ня «статей витрат майбутнього бюджету» вш заявив: «Це, у першу черту сфери, яю бшьше вс1х потребують реформування: охорона здоров'я, освгга 1 наука. Питання не в тому, що на ц сфери видшяеться мало грошей, просто вони неефективно та непрозоро витрачаються» (Данилюк, 2016). Крш того, «Украша витрачае на освпу бшьше кошпв у вщсотках вщ ВВП, н1ж Ншеччина, Франщя, 1тал1я, Япон1я, Канада та Польща. I яюсть освгги у нас набагато нижча, н1ж у цих крашах». I ще, за його словами, «зараз держава повшстю оплачуе навчання студенпв, упродовж мшшум чотирьох рок1в 1 при цьому виплачуе ш стипенд1ю. В Украгш
82% випускник1в шк1л вступають у ВНЗ, а в бврот - у середньому 30%». Вiдтак, на його думку, сл1д скорочувати к1лькють державних стипенд1й. I ось чому: «П1дходи до стипендiй теж вiдрiзняються: в бврот стипендп платяться не вс1м, як у нас, а т1льки малозабеспеченим, або за особли-вi академiчнi заслуги. При цьому якють життя та науковi досягнення в бврот набагато вищi, н1ж у нас. / В Украт реальну користь в1д вищо1 освiти мае можливкть отримати 61ля 30% випускник1в. Решта залиша-ються незадоволеними, тому що отримали вищу осв1ту та пот1м не мо-жуть знайти в1дпов1дну роботу. / До того ж студенти отримують низьку яюсть осв1ти. Для в^е1 цiеi молод! потр!бш як1сн1 викладачi, а вони за-вжди у деф1дитi. 1х необх1дно приваблювати адекватними зарплатами. / У висл1д1 ми отримуемо незадоволену професуру, незадоволених грома-дян 1 неефективне використання держзасоб1в. Молод1 люди, як1 чогось досягають, часто щуть за кордон — прадювати чи вчитися» (там таки).
Не заглиблюючись у критику аргумент1в мтстра ф1нанс1в, зазначимо лише, що: 1) непрозоркть 1 неефективн1сть витрати кошт1в не може бути достатньою п1дставою шнього скорочення (1накше сл1д зменшити ф1нан-сування практично вс1х 1нших галузей); 2) пор1вняння витрат на освпу з 1ншими краiнами мае бути не в у вщносних, а в абсолютних одинидях ко-шт1в (1 в дьому випадку iх треба зб1льшувати); 3) «деф1дит яюсних викла-дач1в» також св1дчить про необхщтсть зб1льшувати ф1нансування освпи; 4) аргумент про те, що «30% випускниюв залишаються незадоволеними, тому що отримали вищу освпу та пот1м не можуть знайти вщповщну роботу» - свщчить не про те, що iм не подобаеться отримана вища освпа, а про те, що ш не пщходить саме робота (недостатня платня, вщдалешсть в1д мкдя проживання тощо); 5) державш стипендп у нас платять не «ус1м студентам», а лише т.зв. «бюджетникам», причому лише частиш iх; 6) бшь-ший, н1ж у бврот (30%) показник у 82% випускник1в шк1л, як1 вступають у ВНЗ, свщчить якраз про те, що наша вища освпа непогана, кр1м того «в 1нформад1йному сусшльств!,... найб1льшим багатством кожноi краши е р1вень освпи ii громадян» (ЕИКТОЮЕ, 1999: с. 18), тому - де св1дчення якраз переваги Украши над 1ншими краiнами, а не вада.
Масла у вогонь пщлило й Мшктерство освпи 1 науки, яке у своiх коментарях справи стипендш тих випускник1в шк1л, як1 поступили на бюджет, об1звало «кращими студентами», а тих, хто поступив на плат-не навчання - «иршими». А «кращ1 студенти мають вчитися за рахунок ирших». Такою образливою «диференд1ад1ею» вступник1в до ВНЗ чиновники не лише показали свою неповагу до половини наших моло-дих громадян, але й виявили звичайне нев1гластво. Бо, коли ви хочете оплачувати освпу студент1в-бюджетник1в за рахунок студент1в-платни-к1в, себто коштами останн1х вир1шувати проблеми галуз1, тод1 останн
стають для вас клieнтурою, життево важливою для ii функдiонування. Цих клiентiв сл1д понад усе д1нувати та хвалити. 1накше, вони п1дуть до 1ншого «продавдя осв1тн1х послуг», наприклад - поддуть на навчання за кордон. Що, до реч1, зараз i в1дбуваеться в посиленому темп1. В1длякува-ти ix в1д свого «б1знесу», називаючи «иршими» - не дуже розумно.
Кр1м того, щойно зарахований до ВНЗ випускник школи е, поки-що, формальним, а не справжн1м, студентом. Д1йсним студентом в1н става-тиме, в м1ру просування у навчанш. I назвати його «иршим» чи «кра-щим» можна буде не швидше, н1ж по закшченш хоча б одного семестру та здач1 екзамен1в - уже у ВНЗ. На момент зарахування ж на студи, його можна назвати лише «кращим» чи «иршим» абпур1ентом, але не студентом. Це - елементарна лог1ка.
Маемо наочний приклад x^^i аргументацп в обГрунтуванш слуш-ного ршення, яка (аргументад1я) призводить до вщмши дього р1шення - тсля втручання прем'ер-мгшстра, який в1дреагував на протести сту-денлв проти тако1 «несправедливость», заявивши, що скорочення сти-пенд1й не буде.
Рiвний доступ до вищоУ освiти як вияв сощальноУ справедливостi
Справедлив1сть е одшею з европейських д1нностей, до яких ми хо-чемо долучитися. Ii проявом е р1вш можливост1 громадян, зокрема - в отриманш освпи, що виражаеться в1домим гаслом «р1вний доступ до якiсноi освпи». На жаль, де та 1нш1 под1бш гасла залишаються лише гаслами. З погляду р1вност1 доступу до вищоi освпи, у нас кнуе явна несправедливкть, що полягае в наявноси двох, ствм1рних за к1льюстю, груп студент1в: 1) студенти-бюджетники, яю вчаться за державш грош1, та 2) студенти-платники, яю вчаться за грош1 власш. Нер1вноправшсть дих двох груп п1дсилюе практика виплати державних стипендш перш1й груп1 студент1в. Тобто половина наших студент1в - платить за навчання, а друга половина (як у стар1 радянсью часи) не лише не платить, а ще й отримуе платню1 за те, що вчиться.
Сод1альна справедлив1сть вимагае ур1вняти вс1х студент1в у можли-востях доступу до вищоi освпи. Р1вний же (однаковий) доступ до ви-щоi освпи можна реал1зувати двома шляхами: 1) зробити вищу освпу для вс1х однаково (р1вно) безоплатною, тобто л1кв1дувати категор1ю студенпв-платниюв 1 2) зробити вищу освпу для вс1х однаково (р1вно) платною, тобто л1кв1дувати категор1ю студент1в-бюджетник1в. Ми ж у сфер1 доступу до вищоi освпи створили якусь «зм1шану» систему, яка з1 справедливою не мае шчого сп1льного. Тому, м1шстр ф1нанс1в правий
1 Латинське слово Stipendium - означае оклад, або платня (О.Г.)
у тому, що система вищоï освгти потребуе реформ. Принаймнi, у цьому сегмента зокрема сл1д лiкБiдувати цю зм1шану «платно-безплатну освпу» для р1зних категор1й громадян.
Але, що насправд1 означае «платна осв1та»та «безплатна освгга»?
Платна та безплатна вища ocBiTa
Вважаеться, що класичним прикладом першоï опцп була безплатна осв1та в комутстичному СРСР. Гарантом р1вност1 доступу до освгга була держава, яка за цю освпу платила. Класичним прикладом другш опцп вважаеться освгга у каттал1стичних США - однаково платна для вс1х. I в першому, i в другому випадку доступ до освгга е однаковий (р1вний) для вс1х громадян. Кожна з цих опц1й випливае з р1зного ставлення дер-жави до ринку пращ. Перша випливае з щеологп повноï зайнятоста, друга - з щеологп неповноï зайнятоста та визнання безробiгтя чинником, що стимулюе продуктивтсть пращ.
Сощалктична держава забезпечуе зайнятасть ус1х громадян, що з не-обхщтстю тягне за собою забезпечення нею ж ус1х громадян освггою, а це можна зробити лише за умови ïï безплатного характеру. У катта-лктичнш держав1 вища освгга стае особистим починанням самих громадян, без участа (за обмеженоï участа) держави. Громадяни здобувають освпу, де хочуть 1 як хочуть, оплачуючи в1дпов1дним ВНЗ ïï надання. Грош1 для оплати освпи громадяни теж здобувають, де хочуть 1 як хочуть: у себе (власш кошти), у навчальних закладах, у р1зних щльових приватних, громадських та 1нших фондах.
Але все це - т1льки теоретично. Бо, насправд1, радянська 1деологема про те, що платна освпа характерна для каттал1стичних краш, а безплатна освпа характерна для сощалктичних краïн - звичайний м1ф.
На системному р1вт в1дм1нностей у методолопчнпх п1дходах до ре-ал1зацп справедливого, тобто р1вного доступу до вищоï освпи немае -тому, що освгга, як будь-яка галузь надання послуг у будь-якому суспшь-ств1 - мае свою сусшльну вартасть, тобто - коштуе грошей. Адже хтось мае оплатити роботу викладач1в ВНЗ, придбання (оренду) необх1дних для навчальних занять прим1щень (буд1вель), обладнання, прилад1в, ма-тер1ал1в, енергоноспв тощо. Це, так би мовити, «швестицшна» складова суспiльноï вартоста освпи. Кр1м того, хтось мае оплатити особиста потреби студента п1д час його навчання у ВНЗ: оренду житла, харчування, проïзд до м1сця навчання, тощо. Тобто, студент мусить узяти зв1дкись кошти на забезпечення цих потреб п1д час навчання. Цю складову сус-п1льноï вартоста освпи можна назвати «особистою».
Отже, суспльна варт1сть осв1ти складаеться з «1нвестиц1йноЬ> (оплата послуг надавач1в осв1тн1х послуг - ВНЗ) i «особистов (оплата особистих потреб споживач1в освiтнiх послуг - студентiв) частини. Величина суспшь-ноï вартостi освпи визначае ступшь доступностi останньоï: чим вона вища, у вiдношеннi до доход1в громадян, тим недоступн1шою вона е (тобто - тим менше громадян мають можлив1сть цю освпу здобути), i навпаки.
При цьому 1нвестиц1йна складова сусп1льноï вартостi освпи - це основна (першочергова) ïï частина, бо вона забезпечуе саму можливкть функцюнування освпи як 1нституц1йноï системи. Вона з'являеться пер-шою - ще до початку навчання студента у ВНЗ (бо, поки ВНЗ не отри-мае кошти за навчання цього студента в1д будь-якого i3 названих вище суспшьних суб'ект1в - студент у даному ВНЗ учитися не зможе). 1нша складова сусп1льноï вартост1 освгги - особиста з'являеться пот1м, коли студента вже допущено до студ1й у ВНЗ. Це означае, що особиста складова обумовлена 1нвестиц1йною: вона наступае лише п1сля та за умови появи 1нвестиц1йноï. Тобто необхщшсть (i можлив1сть) оплатити особиста потреби студента п1д час його навчання у ВНЗ - з'являеться лише тсля того, як це навчання хтось уже оплатив даному ВНЗ.
Сусшльними суб'ектами, яю оплачують сусшльну варт1сть освпи можуть бути (i е): а) сам1 студенти чи шш батьки (ошкуни), б) вищ1 на-вчальт заклади, в) органи державного управлшня та мкцевого само-врядування (держава), г) спонсори-благод1йники, д) 1нш1 зацжавлеш, ф1зичт та юридичш, особи (наприклад - пщприемщ-роботодавщ май-бутн1х випускниюв ВНЗ, тощо).
Власне «платтсть» чи «безплаттсть» освпи констатують в1дносно суб'екта оплати iнвестиц1йноï частини ïï сусп1льноï вартост1, тобто з точки зору того, хто оплачуе освпш послуги ВНЗ («1нвестуе» в осв1ту студента): якщо сам студент - тод1 осв1та платна, якщо хтось 1нший, тод1 - безплатна.
Тут i криеться хибне розумшня поняття «платна осв1та» та «безплатна освпа». Коли суб'ектами витрат на швестицшну частину сусп1льноï вар-тост1 осв1тн1х послуг ВНЗ е сам1 студенти, ïхнi батьки чи ошкуни (суб'ект «а»), тод1 вважаеться, що освпа е платна. А коли цими суб'ектами е ВНЗ (суб'ект «б»), органи державного (мкцевого) управлшня (суб'ект «в»), спонсори (суб'ект «г») чи роботодавщ (суб'ект «д»), тод1 вважаеться, що освпа е безплатна. У США, мовляв, студенти платять за свою освпу, тому вона там платна, а в СРСР студенти не платили за свою освпу, тому вона «безплатна».
Таке розумшня хибуе тим, що «платний» чи «безплатний» характер вищоï освпи, залежить не в1д того, хто (який суб'ект) оплачуе освпу студента, а в1д того, чи цей суб'ект вимагае повернення своïх кошт1в,
вкладених в освпу студента, чи не вимагае. Якщо той, хто оплачуе ВНЗ освин послуги для даного студента, робить це безкорисливо та не мае нам1ру повернути (в1дшкодувати) своï витрати, тод1 т1льки таку освпу й можна назвати справд1 безплатною для студента. Якщо ж той, хто оплачуе ВНЗ освиш послуги для даного студента, мае на мет1 повернути в1д останнього затрачен на його освпу кошти - тод1 таку освпу назвати «безплатною» не можна.
I, як св1дчить повсюдна практика, безплатноï освпи практично не бувае, як ïï не було й у комутстичному СРСР. Бо освпа - це п1дприем-ство, засноване для отримання прибутку - як будь-яке 1нше. I будь-який суб'ект, вкладаючи у навчання студента кошти, хоче, якщо не отримати прибуток (заробити б1льше, н1ж вклав), то принаймш хоча б ц кошти повернути. I саме студент повинен цей прибуток дати, або повернути кошти. 1ншими словами, кожен суб'ект, який вкладае кошти, щоб оплатити сустльну варткть освпи студента (за винятком, може, спонсора-благод1йника - суб'екта «г»), оч1куе в1д цього студента повернення цих кошт1в, та ще й з прибутком, тобто - 1нвестуе в його освпу.
Повернення студентом-стипенд1атом цих кошт1в швестору може бути: а) негайне (студент одразу вносить грош1 за свое навчання - наперед, або п1д час студ1й) 1 б) в1дтерм1новане (до моменту зак1нчення студентом навчання). Кр1м того, форма повернення цих кошлв 1нвес-тору студентом може бути грошова i негрошова (наприклад, трудова). В першому випадку студент повертае 1нвестору грош1, вкладен1 у його на-вчання, у другому - в1дпрацьовуе 1нвестору вкладен1 грош1, наприклад, працюе на п1дприемств1 1нвестора, або надае йому яюсь 1нш1 послуги. В будь-якому випадку кошти, затрачен на його освпу, студент мае повернути: держав1, п1дприемцев1-роботодавцев1 чи самому соб1.
I в комутстичному сусп1льств1, як i в каппалктичному, студент платив за навчання, але: по-перше, не одразу, а псля отримання диплома; по-друге - не грошима, а працею. Студент не вносив плати за навчання, а в1дшкодовував держав1 витрачеш нею кошти на його вищу освпу вже псля закшчення студ1й - в1дпрацьовуючи перш1 три роки своеï про-фесiйноï д1яльност1 за отриманою у ВНЗ спец1альн1стю на визначеному державою п1дприемств1 чи установ1. Це називалося «державним розпо-д1лом».
Можна сказати, що, з погляду оплати 1нвестиц1йноï частини вартост1 осв1ти, молода людина, яка стае студентом, по суп (а деколи й формально) укладае з суспшьством (в особ1 суб'екта цiеï оплати: держави, ВНЗ, спонсора, щдприемця тощо) догов1р про умови, на яких в1н вчитиметься у цьому ВНЗ i повертатиме кошти, потрачеш цим 1нвестором на його навчання. Щ кошти, що е предметом такого «договору» називаються «стипенд1ею».
CmneHaiq та ïï призначення
Виходячи з1 сказаного вище, стипенд1я, по суп - це грошова допомога студентов! для оплати ним суспiльноï вартост1 освпи у ВНЗ. Це означае: оплати передус1м освпн1х послуг ВНЗ, тобто оплати навчання, а вже по-т1м (i не завжди) - оплати ще й особистих своïх потреб п1д час навчання. Тут сл1д сказати, що мШстр ф1нанс1в мав рац1ю, коли говорив, що щдхо-ди до стипендш у нас р1зняться в1д европейських. Але не тому, що у нас, мовляв, стипендш отримують ус1 студенти, а там - не вс1. А тому, що у нас спотворене розумшня поняття «стипенд1я», великою м1рою успадковане в1д СРСР. Ось що написано у радянськй енциклопедп: «Стипенд1я - по-ст1йна грошова допомога, що видаеться регулярно (зазвичай щом1сячно) учням навчальних заклад1в р1зних тип1в i особам, як1 проходять п1дготов-ку до науковоï роботи (асп1рантам, докторантам). В СРСР кнуе державна система стипендш, що е засобом, який забезпечуе повну загальнодоступ-тсть ус1х ступен1в освпи для вс1х громадян. У ряд1 навчальних заклад1в СРСР стипенд1ею забезпечуються ус1 студенти, а в середн1х спешальних i вищих навчальних закладах - вс1 встигаюч1 учш. Розм1р стипендп вста-новлюеться в залежност1 в1д курсу навчання та результат1в екзамен1в..., зал1к1в за минулий семестр з науково-теоретичних дисципл1н i навчаль-ноï та виробничоï практики... У навчальних закладах капиалктичних краш стипенд1я..., виплачуеться... за рахунок пожертвувань приватних ос1б, благод1йних товариств i т.п. ..., причому призначення стипендп пов'язуеться з р1зними зобов'язаннями стипенд1ата (полпична «благона-дштсть», в1роспов1дання, умови дальшоï роботи, повернення стипендп по заюнченш ВНЗ i т.п.). 6 i державш стипендп, та вони призначають-ся невеликому числу учн1в, як1 задов1льняють певним вимогам або на-вчаються спецальностям, яким надаеться особливо важливе значення)1 (Большая советская энциклопедия, 1960, т. 41: с. 7).
Ця розлога цитата дае чгтке розр1знення характеру та джерел виплати стипендш у комутстичних (СРСР) i каппалктичних краïнах: у перших - вс1 стипендп регулярт та виплачуються державою, в других - б1ль-ш1сть стипенд1й платяться з недержавних джерел, а держава платить стипендп лише студентам особливо важливих для œï спешальностей. Зв1дси однозначно випливае, що коли ми будуемо каппалктичне сус-п1льство, то держава мае платити стипендп лише студентам, яю здобу-вають особливо важлив1 для держави спешальносп. А вс1й шшш мас1 студент1в стипендп мають платити недержавш фонди.
У нас же все залишилось як при соц1ал1зм1. Ось як зараз визначае це поняття Великий тлумачний словник укратсько'г мови: «Стипенд1я - регу-
1 Див. також: Малая советская энциклопедия, Том 8. - М.: СЭ, 1960. - С. 1133. (О.Г)
лярна грошова виплата, яку надають тим, хто навчаеться у навчальних закладах, а також особам, що перебувають в асп1рантур1, докторантур1 тощо» (Бусел, 2009: с. 1392). Як бачимо, визначення майже слово в слово повторюе радянську деф1нщш стипенди у соц1ал1стичн1й краïнi. А ось як розумшть поняття «стипенд1я» наш1 сус1ди в каппалктичнш Польщу «Стипендш - це гротт. виплачуван1 перюдично учням, студентам, прац1вникам науки i т.п. на покриття кошт1в навчання, або наукових до-сл1джень» (Bralczyk, 2007: s. 798).
Ключовою в1дм1нн1стю у цих визначеннях е наявн1сть у поляк1в вка-з1вки на призначення стипенди, як грошей «на покриття кошт1в навчання» - вiдсутньоï у радянськ1й i украшськш деф1нщц. Але ïï в1дсутн1сть у радянськш дефiн1д1ï ц1лком виправдана, бо в СРСР держава оплачу-вала безгот1вкову 1нвестицшну частину вартост1 його студ1й (безплатна освпа), тому виплачувана студентам у гот1вц1 стипенд1я могла бути при-значена лише для задоволення ïхнiх особистих потреб п1д час навчання. Натом1сть, вщсутшсть вказ1вки на призначення стипендiï в украшськш дефшщц св1дчить, радше, про механчне запозичення нами радянського розум1ння стипенди - i нчого б1льше.
Отже, в краïнах з ринковою економ1кою (а саме такою краïною ми хочемо стати) вс1 громадяни усвщомлюють, що вища освпа для вс1х платна. Студенти наперед знають, що, коли хочуть вчитись у ВНЗ, то мають знайти кошти, щоб заплатити, насамперед, за освпш послуги ВНЗ, тобто - за саму можливкть студ1ювати (1нвестиц1йна складова), а також «деколи» (тобто, в другу чергу) - оплатити ще й своï особист1 потреби п1д час студ1й (особиста складова). В1дтак, т1 студенти, яю не мають власних кошт1в, i яким не можуть допомогти батьки, шукають можливостей отримати цю допомогу («стипендш») десь-1нде.
П1дсумовуючи, сл1д п1дкреслити: головне призначення стипенди - це плата за саму можлив1сть навчатись у ВНЗ, тобто отримати отой знаменитий «доступ» до вищоï осв1ти. А так звана «безплатна освгга» у соц1ал1стичн1й держав1 означала лише те, що держава наперед платила ВНЗ за навчання даного студента, по суп, авансом надаючи йому стипендш для оплати «швестицшноЬ> частини вартост1 його вищоï осв1ти, яку пот1м вщшкодовувала соб1 його працею - вже як дипломованого «молодого спец1ал1ста» на тому п1дприемств1, на якому його праця на той момент була для держави найвигщншою1.
1 Тобто стипенд1ю радянсью сгуденги отримували, все-таки, пщ певне зобов'язання щодо гхньо'! подальшо'! роботи - точн1с1нько так, як це в СРСР при-писували каштал1стичним кра'хнам. Тут радянська енциклопед1я вочевидь злукави-ла. (О.Г.)
У нас же, на в1дм1ну в1д поляк1в, розум1ння стипенди залишилося тупо комунктичним. Стипенд1ею ми називаемо лише «особисту» частину оплати суспiльноï вартост1 освпи, тобто - матер1альну допомогу, призна-чену для задоволення особистих потреб самого студента - вже псля по-ступлення у ВНЗ. Точнкшько так, як розум1ли це поняття в СРСР.
Саме це спотворення у наш1й суспшьнш св1домост1 поняття «стипен-д1я» призвело до теперiшньоï несправедливоï ситуаци нер1вного доступу до вищоï освпи. Одш студенти - так зван «бюджетники», отримують фактично одразу дв1 стипенди: безгот1вкову «швестицшну» (кошти на оплату навчання), i в бшьшосп свош - ще й гот1вкову «особисту» (кошти на оплату своïх особистих потреб). !нш1 студенти - так зваш «плат-ники», вчаться за св1й власний кошт i н1яких стипенд1й - н1 швестицш-них, н1 особистих, не отримують - ш в1д держави, ш в1д шших суб'ект1в. Щ нергвш умови доступу до вищоï освпи наступають з моменту подач1 студентами заяви про вступ до ВНЗ та ïхнього зарахування на навчання, тобто закладеш наперед (системно).
Отож, вища освпа у нас як була платною, так платною i залишилася. Але чомусь (?!) наша держава повн1стю взяла на себе оплату навчання частини студеплв, навпь не вимагаючи в1д них трудовоï компенсаци своïх витрат на ïхне навчання у ВНЗ. У такий спос1б, для студеплв-бюджетник1в наша держава реал1зувала радянський м1ф про справд1 безплатну осв1ту, перетворившись з 1нвестора осв1ти у ïï благодшника, безкорисливо надаючи цим студентам стипендш для оплати вартост1 навчання i ще й стипендш для оплати ïхшх особистих потреб п1д час навчання. Такоï «халяви» не було навпь в СРСР.
Стипендiя як зааб пiдвищення ефективностi освiти
Вважаеться, що стипенд1я - це форма стимулювання студента при-кладати максимальш зусилля, щоб учитися якомога устшнше. Тобто стипенд1я - зас1б забезпечення ефективност1 осв1ти. Тiеï самоï ефектив-ност1, на яку нар1кав мшктр ф1нанс1в. Чи виконуе вона цю роль? Досв1д радянськоï вищоï освпи св1дчить, що не дуже.
Справа в тому, що, як уже було сказано, в СРСР основну стипендш, (ту, що призначена для оплати навчання i названа тут швестицшною) - отримували вс1 студенти. Сощальна справедливкть i р1вний доступ до освпи полягав у тому, що вс1 м1сця навчання були «бюджетш» i н1я-ких «студент1в-платник1в» тод1 не було. Це називалося «безплатна вища осв1та». Для того, щоб учитися безплатно (отримати цю «швестицшну стипенд1ю»), студентов1 достатньо було бути зарахованим на навчання у ВНЗ, п1сля чого його навчання автоматично оплачувала держава.
Втратити цю «стипенд1ю» можна було лише в одному випадку - якщо студента в1драховували з ВНЗ1. Зате, достатньо студентов1 було здава-ти чергов1 екзаменацшт та зал1ков1 сесп з м1шмальними позитивними оц1нками (тод1 це були тр1йки), i його допускали до навчання в наступ-ному семестр1, як в1н знову користувався «безплатним навчанням», тобто по-сул дал1 отримував державну швестицшну стипенд1ю. «Розплата» за користування цею безгот1вковою стипенд1ею (витраченими державою коштами на свое навчання) наступала псля отримання диплому i державного розпод1лу. Зрозум1ло, що ця «стипенд1я» не в1д1гравала сер-йозноï стимулюючоï до навчання рол1.
Натом1сть 1нша (названа тут «особистою») стипенд1я, призначена для задоволення особистих потреб студент1в, яку виплачували у грошов1й форм1 та власне й називали словом «стипенд1я» - уже в1д1гравала пев-ну стимулюючу роль, особливо для студент1в амбгтних (яю вважали для себе принизливим бути «тр1ечниками»), або студент1в, як1 мали низький матер1альний статус. Це було тому, що особиста стипенд1я, на в1дм1ну в1д 1нвестиц1йноï - вже залежала в1д усп1шност1 студент1в. Щоб отримувати в наступному семестр1 стипенд1ю, треба було здати екзаменацшну сес1ю за минулий семестр з1 середньою оцшкою 3,5-4 бала. Хто здавав сес1ю з1 середн1м балом 4,5 i вище, отримував б1льшу на 15%, т.зв. «заохочуваль-ну» стипенд1ю (46 руб.), а хто здавав 1з найб1льшим балом 5 - б1льшу на 25% «п1двищену» стипенд1ю (50 руб.). Тих, кому стипенд1я, з р1зних м1ркувань була конче потр1бна, вона спонукала прикладати б1льш1 зу-силля до того, щоб отримати на екзаменах кращ1 оц1нки, тобто - краще вчитися.
Разом 1з тим, вона стимулювала т1льки частину студент1в, i то м1н1-мально, бо середня оц1нка сесй у 3,5-4 бала не означала обов'язковоï на-явност1 в1дм1нних (5 бал1в) оц1нок, тобто не змушувала викладатися «на вс1 100%».
Низька стимулююча роль особистоï стипендй в СРСР обумовлюва-лась також ïï невеликим розм1ром. Пор1вняно з м1н1мальною зарплатою випускника ВНЗ (1нженера, економ1ста, л1каря, вчителя, правника) у 1202 руб., студентська стипенд1я у 40 рубл1в була м1зерною. Нав1ть при тод1шн1х «копшчаних» ц1нах на продукти харчування3, п1сля оплати проживання в гуртожитку (5-7 руб.) i проïзду в громадському транспорт1
1 Наприклад, за неусшштсть (це означало, що в1н узагал1 не м1г тут учитися), або через порушення суспшьних моральних i юридичних норм (хул1ганство, крим1наль-н1 злочини). (О.Г.)
2 Тут i дал1 подан1 суми в1дносяться до 70-х - 80-х роюв минулого стол1ття. (О.Г.)
3 Тод1 буханка хл1ба (0,8-1 кг) коштувала в середньому 20 коп1йок, ст^ьки ж ко-штував 1 л1тр молока. (О.Г.)
(3-4 руб.), студентов! залишалося 25-30 рубл1в на харчування, при се-редн1й ц1н1 одного повного об1ду в ïдальнi 1-1,5 руб. Тобто стипенди не вистачало на нормальне щоденне триразове харчування упродовж м1ся-ця, не кажучи вже про яюсь 1нш1 потреби (наприклад, медичш). Не вистачало навпь п1двищених (50 руб.) стипенд1й. (Ну, х1ба що студент жив упроголодь, харчуючись лише хл1бом i кеф1ром:). Тому, загалом, студент ВНЗ, незалежно в1д того, отримував в1н особисту стипендш, чи ш - мав сам подбати про забезпечення своïх особистих потреб.2
Низька стимульна роль особистих стипендш, поряд 1з повною зайня-т1стю та гарантованим (тобто незалежним в1д оц1нок в диплом1) працев-лаштуванням3, - була одшею з причин в1дносно низькоï ефективност1 радянськоï вищоï освпи, бо обумовлювала в1дсутн1сть у радянськоï ви-щоï освпи рол1 сошального л1фта та мала насл1дком байдуже ставлення студент1в до результат1в своеï освпи. «В1д сеси до сеси живуть студенти весело», - сп1валось у популярн1й студентськш пгсеньщ. А поширена тод1 приказка повчала, що «краще мати червоне лице i син1й диплом, н1ж сине лице i червоний диплом»4.
Зараз, через викривлене поняття «стипенди» ефективнсть вищоï освпи практично не змшилася. Оск1льки поняття «1нвестиц1йноï стипенди» у нас просто не 1снуе, фактична ефективн1сть (стимулююча роль) цих стипендш для бюджетников е мшшальна («аби не в1драхували за неусп1шн1сть»), а для платник1в - нульова («я 1м плачу за навчання, тому мене не в1драхують»). Те саме i з «особистими стипенд1ями»: для
1 Типовий образ такого студента був втшений у знаменитш радянськ1й к1нокоме-ди «Операц1я И та 1нш1 пригоди Шурика» (О.Г.)
2 З ц1ею метою в СРСР студенти намагалися проходити виробнич1 практики на оплачуваних робочих м1сцях; пщробляли у веч1рн1 та н1чн1 зм1ни на неквал1ф1кова-них роботах (санитаром, вантажником, сторожем, тощо), а також масово гхали вл1т-ку у т.зв. «студентськ1 буд1вельн1 загони», де за роботи на буд1вництв1 того чи 1ншого об'екта (кор1вника, складу, цеху тощо), надто на Далекому Сход1 чи Сиб1ру - можна було заробити значну суму (в1д 500 до 1500 руб.), яко'1 пот1м вистачало для задоволення сво'1х потреб п1д час навчання. Кр1м того, студенти, як1 походили з с1льсько'1 м1сцевост1, п1дгодовувалися привезеними з дому продуктами. (О.Г.)
3 Докладтше про це див.: Г1рний О.!. Вектор четвертий: В1д стереотипш пострадать^ школи до ново'1 фшософи шк1льно'1 осв1ти / Бша книга «Сили зм1н та вектори руху до ново'1 осв1ти Украши». // Директор школи №43-44 (571-572), 2009; Г1рний ОЛ. Що таке р1вний доступ до якiсноï осв1ти? // Управл1ння осв1тою, 2013. -№ 23 (323). - CC. 18-21. (О.Г.)
4 Це означало, що краще бути повнокровним здоровим (червоне лице) тр1ечни-ком 1 мати звичайний (у син1й обкладинщ) диплом, для отримання якого не треба прикладати зусиль у навчант - н1ж бути хворим в1д виснаження (сине лице) в1дм1н-ником 1 мати диплом з вщзнакою (у червон1й обкладинщ). (О.Г)
бюджетников ïхня ефективнкть теж м1н1мальна («аби здати сес1ю без тр1йок»), а для платникв - нульова («все-одно стипенд1я не свпить»).
Такий стан не можна назвати нормальним, тому м1нктр ф1нанс1в правий у тому, що це треба реформувати. 1нша справа, що реформуван-ня не означае мехатчного скорочення, тим б1льше - обГрунтованого дурницями, на кшталт тiеï, що у нас е, мовляв, «ирш» та «кращЬ> студенти.
З методологiчноï точки зору, соц1альна справедливкть означае, що вс1 абпур1енти, зарахован на навчання у ВНЗ мають бути зр1внян1 у своему доступ до освпи. Для цього наш1 оч1льники мають спершу ви-значитися з сенсом державних стипендш. Тобто в1дповкти на питання: стипенд1я - це благодшшсть чи 1нвестиц1я? Або, 1ншими словами: держава в освт виступае 1нвестором, чи благод1йником? Якщо благод1й-ником, тод1 «р1вний доступ до освпи», вимагае, щоб державн стипендiï надавалися вс1м зарахованим у ВНЗ студентам. Тобто стипендп треба не скорочувати, а навпаки - розширювати.
Якщо ж виплата стипенд1й - це швестиц1я, тод1 гасло «р1вного доступу до освпи», вимагае, щоб виплата стипендш здшснювалася за од-наковим для вс1х студент1в критер1ем, а саме - критеркм успшносп.
Державнi стипендiï як iнвестицiя (замкть висновкiв)
Щоб виплата стипенд1й здшснювалася за единим критеркм усп1ш-ност1 потр1бно:
1. В1дмовитися в1д комунктичного поняття «безплатноï вищоï освпи» та повернутися до повноц1нного значення слова «стипенд1я» - як грошо-воï допомоги, призначеноï передус1м для оплати навчання, а вже пот1м, i лише в окремих випадках - для задоволення особистих потреб студент1в. Сл1д також л1кв1дувати поняття «держзамовлення» i «бюджетне навчання», а замкть них ввести поняття «1нвестиц1йна стипенд1я». Виплата цих стипенд1й е безгот1вкова i залежить в1д усп1шност1 студент1в.
1ншими словами, основну кшьккть державних стипенд1й, як1 зале-жать в1д результат1в навчання, мають складати не гот1вков1 «особист1» стипендй, призначеш для задоволення особистих потреб студента, а безгот1вков1 «1нвестиц1йн1» стипендiï, призначеш для оплати навчання - яю зараз (п1д виглядом «бюджетних мкць») в1д результат1в навчання майже не залежать (!).
2. Для оптишзацп державних кошт1в, спершу сл1д визначитися, ск1льки фах1вцйв з вищою освпою i для роботи на яких п1дприемствах держава потребуе та встановити 1нвестиц1йну варт1сть ïхньоï осв1ти. Шс-ля цього, сформувати Державний стипенд1альний 1нвестиц1йний фонд,
який передбачае надання в1дпов1дноï к1лькост1 1нвестиц1йних стипен-д1й студентам на умовах ïхнього майбутнього в1дшкодування у трудов1й форм1 (державний розпод1л). У тих ВНЗ, що готують фах1вц1в за спець альностями, яю держав1 не потр1бн1 - 1нвестиц1йн1 державш стипендп не платяться, i вс1 студенти тут платять за навчання.
Зрозум1ло, що к1льюсть цих 1нвестиц1йних стипендш буде значно менша за кшьюсть абпур1ент1в, зарахованих у ВНЗ, i менша, н1ж держава зараз витрачае на ф1нансування бюджетних м1сць у вс1х ВНЗ. Це i може стати першою статтею можливоï економп державних кошпв на освпу, зокрема тих, що вид1ляються на фшансування бюджетних м1сць.
3. Державш (швестицшш) стипендп сл1д надавати не «кращим» аб1-тур1ентам (за рейтингом бал1в ЗНО), як зараз, а саме кращим студентам. Для цього вс1 зараховаш у ВНЗ абпур1енти однаково (на р1вних умовах) платять (або НЕ платять) за навчання у першому семестр1. Дал1 - Державний стипенд1альний фонд вид1ляе персональн1 швестипшн стипендп тим студентам, яю здали перш1 семестров1 кпити з найкращими оцшками. (Вс1 шш1 студенти, як1 за рейтинговим списком п1дсумк1в зданоï сесп до числа стипенд1ат1в не потрапили - змушен будуть платити за навчання в наступному семестр1). Ш1сля черговоï екзаменац1йноï сесп «конкурс» на отримання стипенд1й повторюеться: знову рейтинг результат1в (у середн1х балах), i знову повторний перегляд списку сти-пенд1ат1в на цей семестр.
4. Шсля зак1нчення студентами навчання у ВНЗ, студенти-стипендь ати скеровуються в обов'язковому порядку на роботу на вщповщш дер-жавн п1дприемства та установи. Р1зн1 студенти при цьому скеровуються на р1зн1 терм1ни - залежно в1д загальноï суми отриманих 1нвестиц1йних стипендш. Т1, хто в1дмовляеться йти на державну роботу туди, куди ïх скеровують - мають щ суми повернути у грошов1й форм1.
У такий спос1б реал1зуеться принцип р1вного доступу до освпи; а державш кошти перерозпод1ляються у пр1оритетн1 для держави галуз1 (в особ1 в1дпов1дних ВНЗ); м1ж ус1ма студентами створюеться конкуренц1я за отримання 1нвестиц1йних стипенд1й, тобто робить державш кошти для оплати освпнгх послуг ВНЗ реальним стимулом до навчання. За об-меженоï к1лькост1 стипенд1й, результати кожноï наступноï сесп будуть кращими за попередн (середн1й бал зростае) i у вислш - п1д к1нець сту-д1й стипендп отримуватимуть справд1 найкращ1 студенти. Ефективнкть освпи п1двищуеться.
5. Кр1м державних безгот1вкових 1нвестицшних стипенд1й, сл1д част-ково зберегти також гот1вков1 стипендiï (аналоги тепер1шн1х стипендш) призначених для задоволення особистих потреб студент1в п1д час навчання. Та, на в1дм1ну в1д тепершшх стипендш, особиста стипендiï по-
винш виплачуватися виключно студентам i3 малозабезпечених с1мей i не залежати в1д успiшностi навчання. Так з'являеться наступна обГрун-тована стаття можливого скорочення державних коштiв на освiту (видь лених на виплату стипендiй).
Основними джерелами 1нших (спортивних, виробничих, наукових, почесних тощо) стипендiй для вс1ё1 маси студент1в, мае стати не держава, а переважно недержавш спецiалiзованi корпоративнi, приватнi та змшаш фонди, а також самi навчальш заклади. Для цього вказанi фон-ди треба спершу створити, а вже потш переходити до скорочення державних стипендш.
Лггература:
1. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасно! укра!нсько! мови / В.Т. Бусел. -Кшв-1ршнь: ВТФ «Перун», 2009. - 1736 с. - СС. 1223-1224.
2. Прний О.1. Вектор четвертий: В1д стереотипiв пострадянсько! школи до ново! фшософи шкшьно! осв1ти / Бiла книга «Сили зм1н та вектори руху до ново! освгги Укра!ни» // Директор школи, № 43-44 (571-572), 2009.
3. Прний О.1. Що таке р!вний доступ до яюсно! освии? // Управлiння осв1тою, 2013. - № 23 (323). - CC. 18-21.
4. 1вченко А. Тлумачний словник укра!нсько! мови / А. 1вченко.- Харюв: Фол1о, 2001. - 542 с.
5. Укра!на: соцiальна сфера у перехщний перiод/ Зв1т Свиового банку.-Ки!в:Основи,1994. - 259 с.
6. Большая советская энциклопедия / Большая советская энциклопедия, Том 41. -М.: БСЭ, 1956. - 660 с.
7. Малая советская энциклопедия / Малая советская энциклопедия, Том 8. - М.: Советская Энциклопедия, 1960. - 1280 с.
8. Bralczyk J. Sownik 100 tysiecy potrzebnych slow / J. Bralczyk.- W.: PWN. 2007. -1024 s. 9. Dekada reform w ksztalceniu obowiazkowym w Unji Europejskiej (19841994). - W.: EURIDICE. 1999. - 324 s.
10. Олександр Данилюк: Без запуску е-декларування отримання траншу МВФ пщ загрозою http://www.epravda.com.ua/publications/2016/08/22/602916/.
Олег Гирный. Эффективность бесплатного образования, или ещё раз о стипендиях
Статья посвящена проблеме выплат государственных стипендий студентам ВУЗов, которая рассматривается в контексте принципа «равного доступа к образованию» и понятия «бесплатное образование». Сейчас в ВУЗах Украины есть студенты двух разных категорий: т.н. «бюджетники», которые учатся бесплатно и ещё получают государственные стипендии, и т.н. «плательщики», которые платят за обучение и никаких стипендий не получают. Такая ситуация приводит к потере стипендией своей стимулирующей роли и, вследствие этого - к падению эффективности высшего образования.
В связи с этим обсуждаются методологические аспекты повышения эффективности государственных стипендиальных средств, выделяемых на высшее образование. В частности, понятие «стипендия» анализируется с точки зрения общественной стоимости образования как институциональной системы. К сожалению, у нас это понятие далее понимается по-советски, как наличное жалованье студентам, использующих его для удовлетворения своих личных потребностей во время обучения. В то же время во всём мире оно понимается как безналичная денежная помощь для оплаты стоимости обучения.
Ключевые слова: бесплатное образование, платное образование, равный доступ к образованию, инвестиционная стипендия, личная стипендия, эффективность высшего образования.
Oleg Hirnyy. The Eeffectiveness of Free Education, or Again on Scholarships
The article deals with the problem of payments state university scholarships to students in question in the context of the principle of "equal access to education" and the concept of "free education." Now in Ukrainian universities there are students of two different categories: the so-called "budget students" who study for free and receive scholarship from the state, and the so-called "payers" who pay tuition fee and do not receive stipends from the state. This situation leads to decline of the scholarship's role as a stimulator, and, as a result — to general decline of the efficiency of higher education.
In this regard, methodological aspects of improving the efficiency of public scholarship funds allocated to higher education are discussed. In particular, the term "scholarship" is analyzed in the context of the value of public education as the institutional system. Unfortunately, we continue to understand this concept in the Soviet interpretation as cash payments for students who use it to meet their personal needs during training. At the same time, the world understood as noncash aid to pay tuition fee.
Keywords: free education, paid education, equal access to education, investment scholarship, personal scholarship, efficiency of higher education.
Прний Олег 1горович — кандидат техтчних наук, доцент кафедри при-родничо-математично! освпи Львшського обласного шституту тсляди-пломно! освпи.
E-mail: ohirnyy@ukr.net
Oleg I. Hirnyy — PhD, assistant professor, Lviv Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education, Department of Natural Sciences and Mathematics Education; Position — docent.
